ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2022 року

м. Київ

cправа № 912/1266/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Селіваненка В.П.,

за участю секретаря судового засідання -Ковалівської О.М.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Світловодський завод пиломатеріалів",

представник позивача - Прилуцький О.С., директор,

відповідач - державне підприємство "Онуфріївське лісове господарство",

представник відповідача - не з`явився,

розглянув касаційну скаргу державного підприємства "Онуфріївське лісове господарство"

на рішення господарського суду Кіровоградської області від 30.08.2021,

додаткове рішення господарського суду Кіровоградської області від 13.09.2021 (головуючий суддя Глушков М.С.)

та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.01.2022 (головуючий Мороз В.Ф., судді: Чередко А.Є. і Коваль Л.А.)

у справі № 912/1266/21

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодський завод пиломатеріалів" (далі - Товариство)

до державного підприємства "Онуфріївське лісове господарство" (далі - Підприємство)

про зобов`язання передати майно.

За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовом до Підприємства про зобов`язання поставки товару за договором купівлі-продажу пиломатеріалів від 16.06.2020 № 3/20/ОНФ-2 (далі - Договір).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Підприємством своїх зобов`язань за Договором у частині повної поставки товару.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 30.08.2021, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 17.01.2022, позовні вимоги задоволено. Зобов`язано Підприємство передати Товариству дошку необрізну дубову, розпиляну з сорту D: допустимі свіжі і чорні випадаючі сучки діаметром до 90 мм, але відстань між сучками мінімум 320 мм заболонь здорова: серцевини з дошок не випилюються: без підпару: без тріщин на площах і морозобою: товщина дошки 29 мм (залік для оплати 26 мм): ширина дошки 160 мм і більше: довжина 2000-3000 мм; відхилення від розпиловочних розмірів: по товщині 1+0 мм, по довжині - 0+50мм: об`ємом 180,912 куб.м вартістю 904 560,00 грн. - на виконання Договору у погодженій сторонами редакції.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що Підприємством не виконано в повному обсязі обов`язок щодо поставки товару за Договором.

Додатковим рішенням господарського суду Кіровоградської області від 13.09.2021 у задоволенні заяви Підприємства про ухвалення додаткового рішення відмовлено. Заяву Товариства про відшкодування судових витрат задоволено частково. Стягнуто з Підприємства на користь Товариства 16 545,60 грн витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині у задоволенні заяви Товариства відмовлено.

Додаткове рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що:

- рішенням суду від 30.08.2021 позов задоволено повністю. Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача. Враховуючи задоволення позову, всі судові витрати, у тому числі витрати на правову допомогу сторін, підлягають покладенню на відповідача (Підприємство), а тому заява Підприємства про стягнення з Товариства витрат на правову допомогу в сумі 8 500,00 грн задоволенню не підлягає;

- позовна заява у даній справі від 22.04.2021 надійшла до суду 26.04.2021, тобто до укладення договору про надання професійної правничої допомоги від 24.05.2021 № 24-05-21, а тому адвокат не могла надавати послуги зі складання вказаної позовної заяви, отже, не підлягають задоволенню вимоги Товариства щодо складання та направлення позовної заяви Підприємству та до господарського суду Кіровоградської області у сумі 2 500,00 грн. Товариством доведено надання йому правничої допомоги на суму 16 545,60 грн.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Підприємство звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій (з урахуванням заяви про усунення недоліків), посилаючись на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування частини четвертої статті 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України), частини першої статті 627, статей 662 664 689 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у подібних правовідносинах, просить скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Також Підприємством до касаційної скарги додано письмові докази, а саме: акт контрольно-дослідних пилянь круглих лісоматеріалів з деревини дубу звичайного на пиломатеріали в умовах виробничої бази ДП ?Чорноліське лісове господарство?; висновок експерта щодо встановлення доцільності, рентабельності та величини норм втрат сировини у виробництві пиломатеріалів від 11.02.2022; Висновок за результатами цінового моніторингу від 09.02.2022 № В-87 і 10.03.2020, які Підприємство просить долучити до справи. Верховний Суд з урахуванням положень статті 300 ГПК України та того, що вказані письмові докази не були предметом розгляду судів попередніх інстанцій, приєднує вказані докази до матеріалів справи без надання їм правової оцінки.

Від Підприємства надійшла клопотання, в якому останнє, просить розглядити справу без участі його представника.

Товариство подало відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. Також Товариство просило відмовити у задоволенні клопотання Підприємства про долучення до справи письмових доказів.

Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, відповідно до встановлених ними обставин справи, враховуючи підстави відкриття касаційного провадження, заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представника Товариства, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що 16.06.2020 Підприємством (Продавець) та Товариством (Покупець) укладено Договір з протоколом розбіжностей від 17.07.2020, за умовами якого Продавець передає у власність пиломатеріали - дошку необрізну дубову (товар), а Покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені у цьому договорі.

Відповідно до пункту 1.2 Договору право власності на партію товару переходить до Покупця після завантаження Продавцем товару на автомобільний транспорт Покупця, передачі Покупцю (представнику Покупця) товарно-транспортної накладної.

Згідно з пунктами 3.3, 4.1 Договору (з урахуванням протоколу узгодження розбіжностей від 17.07.2020) кількість товару, яка передається Покупцеві за Договором - 200 м.куб. за ціною 5 000,00 грн/м.куб. з ПДВ, враховуючи вартість завантаження.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що передача товару по даному договору здійснюється партією - 25 м.куб.

Відповідно до пункту 6.1 Договору приймання-передача партії товару здійснюється на складі Продавця після приймання його представником Покупця та завантаження товару Продавцем на автотранспорт Покупця.

Згідно з пунктом 6.2 Договору після завантаження на автотранспорт Покупця товару Продавець вручає Покупцю товарно-транспортну накладну на завантажений товар. Датою передачі товару Продавцем та прийому його Покупцем, тобто датою передачі товару, вважається дата товарно-транспортної накладної.

Пунктом 7.1 Договору (з урахуванням протоколу узгодження розбіжностей від 17.07.2020) передбачено, що платіж здійснюється шляхом банківською переказу коштів на розрахунковий рахунок Продавця Покупцем за партію відвантаженого ним товару згідно з наданою Продавцем товарно-транспортною накладною (ТТН), у день передачі товару.

Відповідно до пункту 8.1 Договору (з урахуванням протоколу узгодження розбіжностей від 17.07.2020) Покупець зобов`язаний здійснювати оплату за партію переданого Продавцем товару в день передачі товару. Завантажений на автомобіль товар буде відпущений зі складу Продавця лише після отримання повної оплати за поставлену партію товару (згідно з ТТН).

Згідно з пунктом 8.2 Договору Покупець зобов`язаний прийняти товар в установлений цим договором термін.

Пунктом 9.1 Договору передбачено, що порушенням договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушеннями умов, визначених змістом цього договору.

Відповідно до пункту 9.3 Договору у разі несвоєчасної передачі товару у строки, визначені Договором, Продавець сплачує пеню, виходячи з двох облікових ставок Національного банку України станом на день оплати від ціни партії, що підлягала прийняттю, за кожен день прострочки.

Згідно з пунктом 12.2 Договору (з урахуванням протоколу узгодження розбіжностей від 17.07.2020) його строк дії з 16.06.2020 по 31.12.2020.

Пунктом 12.3 Договору передбачено, що закінчення строку цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.

Судами встановлено, що відповідно до ТТН Підприємством відвантажено Товариству пиломатеріали у такому об`ємі: 21.07.2020 № 24 - 5,331 м.куб.; 22.10.2020 № 14 - 1,857 м.куб.; 22.12.2020 № 10 - 11,900 м.куб., а всього - 19,088 м.куб.

Підприємство 24.12.2020 звернулось до Товариства з листом від 24.12.2020 № 01-15/467, в якому зазначено, що, внаслідок низки об`єктивних причин, з передбаченої Договором кількості пиломатеріалів здійснено приймання-передачу 19,088 м.куб., а, отже, залишок товару, який підлягає передачі, складає 180,912 м.куб. У листі також повідомлено, що Підприємство не відмовляється від виконання своїх зобов`язань за Договором, а тому пропонує продовжити його дію до 30.06.2021.

До листа додано проект додаткової угоди від 24.12.2020 № 1 про внесення змін до Договору в частині продовження строку дії Договору до 30.06.2021.

У відповідь на вказаний лист Товариство листом від 05.01.2021 повідомило Підприємство, що розгляд зазначеної пропозиції можливий за умови сплати пені та збитків, завданих несвоєчасною передачею товару.

У подальшому Товариство у повідомленні від 20.01.2021 поінформувало Підприємство про відмову в укладенні додаткової угоди від 24.12.2020 № 1 до Договору. Згідно з вказаним повідомленням Товариство просило Підприємство негайно повідомити про дату та час передачі товару на виконання умов Договору.

Товариство 05.04.2021 звернулось до Підприємства з вимогою поставки товару, а саме: 180,912 м.куб. пиломатеріалів протягом семи днів з дня отримання, в порядку статті 530 ЦК України. Вказану вимогу Підприємство отримало 10.04.2021, що підтверджується випискою із сайту Укрпошти.

Підприємство 09.04.2021 направило Товариству лист № 01-15/157, в якому повідомило про готовність передати частину товару, а саме 25,00 м.куб. пиломатеріалів 12.04.2021.

Товариство 12.04.2021 направило Підприємству лист № 12 з вимогою термінової поставки всього товару, а саме 180,912 м.куб. пиломатеріалів.

Суди попередніх інстанцій, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, виходили з того, що відповідно до частини першої статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно з частинами першою, другою, шостою статтею 267 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За правилами ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (частина перша статті 662). Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663).

Згідно з пунктом 12.2 Договору (у редакції, узгодженій сторонами протоколом розбіжностей від 17.07.2020) строк дії Договору з 16.06.2020 по 31.12.2020.

Протягом строку дії Договору згідно з ТТН відвантажено Товариству пиломатеріали всього в об`ємі 19,088 м.куб.

Договором строк поставки товару не встановлений.

Водночас Товариство 05.04.2021 звернулось до Підприємства з вимогою поставки товару, а саме: 180,912 м.куб. пиломатеріалів протягом семи днів з дня отримання, в порядку статті 530 ЦК України, яку Підприємство отримало 10.04.2021, тому останнім днем виконання зобов`язання щодо поставки товару є 19.04.2021.

Підприємство вказані вимоги Товариства про передачу товару не виконало.

При цьому Підприємство посилалось на те, що у нього відсутнє зобов`язання з поставки всього недопоставленого товару протягом строку дії Договору, натомість воно має право, керуючись умовами Договору, здійснювати поставку товару щомісячно протягом квітня-липня 2021 року партіями по 25 м.куб.

Також судами встановлено, що 09.04.2021 Підприємство направило Товариству лист № 01-15/157, в якому повідомило про готовність передати частину товару, а саме 25,00 м.куб. пиломатеріалів, 12.04.2021.

У подальшому Підприємство зверталось до Товариства з листами, а саме:

- від 19.04.2021 № 01-15/170 про готовність поставки частини товару - 25 м.куб. пиломатеріалів 21.04.2021;

- від 12.05.2021 № 01-15/199 про готовність поставки частини товару - 25,05 м.куб. пиломатеріалів 17.05.2021;

- від 24.05.2021 № 01-15/212 про готовність поставки частини товару - 25,05 м.куб. пиломатеріалів 26.05.2021;

- від 10.06.2021 № 01-15/241 про готовність поставки частини товару - 25,05 м.куб. пиломатеріалів 21.04.2021; 25,05 м.куб. пиломатеріалів 17.06.2021; 30,05 м.куб. пиломатеріалів 21.06.2021;

- від 25.06.2021 № 01-15/259 про готовність поставки частини товару - 30,05 м.куб. пиломатеріалів 06.07.2021.

За твердженням Товариства, його працівники прибули до Підприємства у вказані дати для отримання товару, однак останнім не було підготовлено ідентифікований для цілей укладеного між сторонами Договору товар для його передання.

Водночас доказів передачі товару Товариству у повному обсязі та відповідно до розділів 2, 3 Договору як протягом строку дії Договору, так і після отримання вимоги про поставку 180,912 м.куб. пиломатеріалів матеріали справи не містять.

Підприємство посилалось на положення статей 611 612 615 ЦК України, якими передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору. У разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється, а відповідно до частини четвертої статті 690 ЦК України якщо покупець без достатніх підстав зволікає з прийняттям товару або відмовився його прийняти, продавець має право вимагати від нього прийняти та оплатити товар або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Однак судами встановлено, що матеріали справи не містять доказів відмови продавця від Договору у зв`язку з неприйняттям покупцем товару, натомість вбачається, що Підприємство пропонувало Товариству отримати товар та продовжити строк дії Договору.

У свою чергу, передача спору на вирішення суду свідчить про те, що Товариство продовжує вимагати передачі йому товару, що є предметом Договору, і не відмовляється від прийняття виконання Підприємством своїх зобов`язань за Договором.

Що ж до посилань Підприємства на положення щодо помісячної поставки товару партіями в 25 м.куб., то судами встановлено, що такі умови були виключені з проекту Договору, а укладений в результаті пункт 3.2 Договору (у редакції, узгодженій сторонами протоколом розбіжностей від 17.07.2020) передбачав поставку товару у загальному розмірі 200 м.куб., яка як протягом строку дії Договору, так і після отримання вимоги не була здійснена.

Доводи Підприємства про готовність поставки всього товару протягом квітня-липня 2021 року свого документального підтвердження не знайшли, оскільки Підприємство послалось лише на докази інформування Товариства про готовність поставки частини товару, проте доказів підготовки до передання товару з відповідними характеристиками, обумовленими сторонами при укладенні Договору, суду не надано.

Зокрема, матеріали справи не містять доказів:

- заготовки Підприємством дошки необрізної дубової, розпиляної з сорту D: допустимі свіжі і чорні випадаючі сучки діаметром до 90 мм, але відстань між сучками мінімум 320 мм заболонь здорова: серцевини з дошок не випилюються: без підпару: без тріщин на площах і морозобою: товщина дошки 29 мм (залік для оплати 26 мм): ширина дошки 160 мм і більше: довжина 2000-3000 мм; відхилення від розпиловочних розмірів: по товщині 1+0 мм, по довжині 0+50мм: об`ємом 180,912 м.куб.;

- відображення товару вказаної кількості та характеристик у бухгалтерському обліку та документах складського обліку;

- реалізації відповідного товару внаслідок його незатребуваності покупцем іншим суб`єктам господарювання.

Відсутність належним чином ідентифікованого для передання товару засвідчило й Товариство, яке на виконання повідомлень від 19.04.2021 № 01-15/170, від 12.05.2021 № 01-15/199, від 24.05.2021 № 01-15/212, від 10.06.2021 № 01-15/241, від 25.06.2021 № 01-15/259 направляло за адресою складу продавця (Підприємства): Кіровоградська обл., смт Онуфріївка, вул. Першотравнева, 1а, комісію у складі директора підприємства Прилуцького О.С., керівника виробництва Садовничої Т.М. та адвоката Богданової М.Г., на вимогу яких пред`явити товар для його попереднього огляду на відповідність умовам Договору, оскільки стадії завантаження товару передує його приймання покупцем (Товариством), відповідальна особа продавця Дяченко О.І. не виконала.

Оцінивши надані сторонами та наявні в матеріалах справи докази, суди дійшли висновку про невиконання Підприємством свого обов`язку з поставки товару за Договором, а тому визнали обґрунтованими та доведеними позовні вимоги та такими, що підлягають задоволенню.

Дослідивши доводи касаційної скарги, зміст судових рішень у їх контексті та матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Касаційне провадження у справі відкрито на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, які визначають, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Як підставу для подання касаційної скарги Позивач визначив пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, посилаючись на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування частини четвертої статті 179 ГК України, частини першої статті 627, статей 662 664 689 ЦК України у подібних правовідносинах.

З приводу цього Верховний Суд зазначає таке.

У Суду відсутні підстави для формування висновку щодо питання застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах, оскільки судами встановлені обставини, які визначають індивідуальність правовідносин сторін у даній справі, а саме: Товариство 05.04.2021 звернулось до Підприємства з вимогою поставки товару, а саме: 180,912 куб.м. пиломатеріалів протягом семи днів з дня отримання, в порядку статті 530 ЦК України, яку Підприємство отримало 10.04.2021, тому останнім днем виконання зобов`язання щодо поставки товару є 19.04.2021; Підприємство вказані вимоги Товариства про передачу товару не виконало; доказів передачі товару Товариству у повному обсязі та відповідно до розділів 2, 3 Договору як протягом строку дії Договору, так і після отримання вимоги про поставку 180,912 м.куб. пиломатеріалів матеріали справи не містять; матеріали справи не містять доказів відмови продавця від Договору у зв`язку з неприйняттям покупцем товару, натомість вбачається, що Підприємство пропонувало Товариству отримати товар та продовжити строк дії Договору; доводи Підприємства про готовність поставки всього товару протягом квітня-липня 2021 року свого документального підтвердження не знайшли, оскільки Підприємство послалось лише на докази інформування Товариства про готовність поставки частини товару, проте доказів підготовки до передання товару з відповідними характеристиками, обумовленими сторонами при укладенні Договору, суду не надано, зокрема доказів: заготовки Підприємством - дошки необрізної дубової, розпиляної з сорту D: допустимі свіжі і чорні випадаючі сучки діаметром до 90 мм, але відстань між сучками мінімум 320 мм заболонь здорова: серцевини з дошок не випилюються: без підпару: без тріщин на площах і морозобою: товщина дошки 29 мм (залік для оплати 26 мм): ширина дошки 160 мм і більше: довжина 2000-3000 мм; відхилення від розпиловочних розмірів: по товщині 1+0 мм. по довжині 0+50мм: об`ємом 180,912 м.куб.; відображення товару вказаної кількості та характеристик у бухгалтерському обліку та документах складського обліку; реалізації відповідного товару внаслідок його незатребуваності покупцем іншим суб`єктам господарювання; відсутність належним чином ідентифікованого для передання товару засвідчило й Товариство, яке на виконання повідомлень від 19.04.2021 № 01-15/170, від 12.05.2021 № 01-15/199, від 24.05.2021 № 01-15/212, від 10.06.2021 № 01-15/241, від 25.06.2021 № 01-15/259 направляло за адресою складу продавця (Підприємства): Кіровоградська обл., смт Онуфріївка, вул. Першотравнева, 1а, комісію у складі директора підприємства Прилуцького О.С., керівника виробництва Садовничої Т.М. та адвоката Богданової М.Г., на вимогу яких пред`явити товар для його попереднього огляду на відповідність умовам Договору, оскільки стадії завантаження товару передує його приймання покупцем (Товариством), відповідальна особа продавця Дяченко О.І. не виконала.

При цьому доводи касаційної скарги зазначених висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Як зазначалося вище, відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. При цьому, крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.

Зі змісту вказаної норми убачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

Отже, формування Верховним Судом висновку має стосуватися спірних конкретних правовідносин, ураховуючи положення чинного законодавства та встановлені судами під час розгляду справи обставини.

Наведені ж у касаційній скарзі доводи фактично стосуються необхідності переоцінки доказів з урахуванням правових висновків у справах, які не є подібними з правовідносинами до цієї справи, яка розглядається, тобто зводяться до заперечення обставин, встановлених судами попередніх інстанцій під час розгляду справи, та перегляду вже здійсненої оцінки доказів у справі.

Саме лише прагнення скаржника здійснити нову перевірку обставин справи та переоцінку доказів у ній не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень попередніх інстанцій, оскільки згідно з імперативними приписами статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додатково перевіряти докази.

До того ж встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц).

Таким чином, скаржником не доведено необхідності формування висновку Верховного Суду щодо застосування наведених ним норм матеріального права у спірних правовідносинах.

Також Верховний Суд зазначає, що відсутні підстави для надання правової оцінки викладений у прохальній частині касаційної скарги позиції скаржника щодо скасування додаткового рішення суду першої інстанції, оскільки у касаційній скарзі не наведено мотивів та доводів, які б підтверджували порушення або неправильне застосування судом першої інстанції норм права при ухваленні відповідного процесуального документа.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

За таких обставин Верховний Суд вважає, що надав відповіді на всі істотні, вагомі та доречні доводи, які викладені скаржником у касаційній скарзі та стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 309 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, оскільки судами були ухвалені рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.

У зв`язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 129 308 309 315 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу державного підприємства "Онуфріївське лісове господарство" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Кіровоградської області від 30.08.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.01.2022 у справі № 912/1266/21 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов

Суддя В. Селіваненко