ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2022 року

м. Київ

cправа № 912/1520/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Берднік І. С.,

секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,

представники учасників справи:

прокуратури -Голуб Є. В.,

відповідача - Дейкун О. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 31.01.2022 (судді: Дармін М. О. - головуючий, Іванов О. Г., Березкіна О. В.) у справі

за позовом керівника Новоукраїнської окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі Новоукраїнської міської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Новий час",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області,

про розірвання договору, зобов`язання повернути земельну ділянку

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. У травні 2021 року керівник Новоукраїнської окружної прокуратури Кіровоградської області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Новоукраїнської міської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області (далі - Новоукраїнська міська рада) звернувся до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Новий час" (далі - СТОВ "Новий час") про:

- розірвання договору оренди землі від 06.05.2019, укладеного між Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області) та СТОВ "Новий час", який було зареєстровано 10.05.2019 за номером запису про інше речове право 31545081 (далі - договір оренди землі від 06.05.2019);

- зобов`язання СТОВ "Новий час" повернути земельну ділянку, площею 25,4732 га (кадастровий номер 3524087000:02:000:0507), розташовану за межами населеного пункту на території Фурманівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області державі в особі Новоукраїнської міської ради за актом приймання-передачі земельної ділянки.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору оренди в частині обробки земельної ділянки та засіюванням земельної ділянки сільськогосподарськими культурами, що є відхиленням від проекту землеустрою. У зв`язку із порушенням використання земельної ділянки за визначеним проектом землеустрою видом відносно директора СТОВ "Новий час" складалися адміністративні протоколи про порушення та накладалися адміністративні стягнення у виді штрафу, які добровільно сплачені відповідачем, однак товариство не виконує вимоги приписів та продовжує використовувати земельну ділянку як рілля для вирощування на ній сільськогосподарських культур.

1.3. СТОВ "Новий час" у відзиві на позовну заяву, заперечуючи проти її задоволення, вказував на те, що прокурор не надав доказів, які встановлювали факт використання товариством земельної ділянки в інший спосіб, ніж той, що передбачений договором оренди землі від 06.05.2019, оскільки цільове призначення земельної ділянки відповідач не змінював. Крім того, прокурор не надав доказів наявності істотного порушення сторонами договору його умов, що може мати наслідком розірвання договору.

Відповідач стосовно поданих прокурором постанов про притягнення до адміністративної відповідальності директора СТОВ "Новий час" зазначав, що надані документи складені неуповноваженою особою, а тому такі докази не можуть бути допустимими і не можуть братися судом до уваги.

СТОВ "Новий час" також зазначав про безпідставність подання прокурором позову у цьому випадку, без доведення наявності підстав для представництва інтересів держави.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 20.07.2021 позовні вимоги задоволено повністю, розірвано договір оренди землі від 06.05.2019 та зобов`язано СТОВ "Новий час" повернути земельну ділянку, площею 25,4732 га (кадастровий номер 3524087000:02:000:0507), розташовану за межами населеного пункту на території Фурманівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, державі в особі Новоукраїнської міської ради Кіровоградської області за актом приймання-передачі земельної ділянки.

2.2. Суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість звернення прокурора в інтересах держави в особі Новоукраїнської міської ради з позовом та наявність у прокурора підстав для представництва інтересів держави у суді, у зв`язку з чим відмовив у задоволенні заяви відповідача про залишення позову без розгляду.

Суд зазначив, що акти перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 11.07.2020 № 623-ДК/482/АП/10/01/-20 та від 14.09.2020 № 888-ДК/673/АП/10/01/-20, складені відповідно до вимог Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" і є належними доказами на підтвердження неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань з використання земельної ділянки за цільовим призначенням та видом угідь, порушення відповідачем обмежень, встановлених договором. Так, суд, задовольняючи позовні вимог про розірвання договору, дійшов висновку, що діяльність відповідача у виді засівання частини земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка за своїми характеристиками відносяться до пасовища, є такою, що порушує встановлені законодавством та договором вимоги використання спірної земельної ділянки.

2.3. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 31.01.2022, рішення Господарського суду Кіровоградської області від 20.07.2021 скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

2.4. Суд апеляційної інстанції зазначив, що протокол про адміністративне правопорушення від 24.07.2020 № 623-ДК/0151П/07/01/-20, постанова про накладення адміністративного стягнення від 24.07.2020 № 623-ДК/0151По/07/01/-20 та припис від 24.07.2020 № 623-ДК/6203/Пр/03/01/-20 не містять таких даних як систематичне розорювання спірної земельної ділянки, вирощування на ній сільськогосподарських культур для збирання врожаю, а не для випасання худоби, даних про фактичне збирання врожаю зі спірної земельної ділянки, які б свідчили про використання відповідачем спірної земельної ділянки як ріллі, а тому на підставі цих документів відсутня можливість встановити дійсні обставини, які входять в предмет доказування.

Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо земельної ділянки від 14.09.2020 № 888-ДК/673/АП/10/01/-20 суд визнав таким, що складено з порушенням Порядку планування та здійснення контрольних заходів з питань перевірки стану дотримання суб`єктами господарювання вимог земельного законодавства, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.02.2013 № 132 (далі - Порядок), а тому цей акт є неналежним в розумінні статті 77 Господарського процесуального кодексу України доказом і не підлягає прийняттю до уваги.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про більшу вірогідність доказів, наданих відповідачем на підтвердження обґрунтування своєї позиції щодо засівання частини земельної ділянки задля усунення зсуву та змиву ґрунтів, відносно доказів які не містить таких даних як систематичне розорювання спірної земельної ділянки, вирощування на ній сільськогосподарських культур задля збирання урожаю, а не для випасання худоби, фактичне збирання урожаю зі спірної земельної ділянки, які б (дані) означали про використання відповідачем невстановленої частини спірної земельної ділянки як ріллі.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись із постановою Центрального апеляційного господарського суду від 31.01.2022, прокурор у касаційній скарзі просить її скасувати та залишити в силі рішення Господарського суду Кіровоградської області від 20.07.2021, обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції посиланням на пункти 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Так, скаржник вважає, що постанова суду апеляційної інстанції є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки прийнята судом з порушенням статей З 73-78 236 237 Господарського процесуального кодексу України, всупереч встановленим та доведеним фактичним обставинам справи, без надання належної оцінки наданим сторонами доказам, невірним застосуванням норм матеріального права, а саме статті 629 Цивільного України, статей 13, 15, 24 Закону України "Про оренду землі", статті 96 Земельного кодексу України, неправомірним застосуванням положень законодавства, що не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, без врахування правових висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2021 у справі № 9901/315/20, постановах Верховного Суду від 17.02.2022 у справі № 910/20566/20 та від 28.01.2019 у справі № 473/4413/17.

Прокурор зазначає, що відповідно до Переліку угідь згідно з Класифікацією видів земельних угідь пасовища - це сільськогосподарські угіддя, які систематично використовують для випасання худоби, рівномірно вкриті деревинною та чагарниковою рослинністю площею до 20 % ділянки (ГОСТ 26640-85). До ділянок ріллі не належать сіножаті й пасовища. Використання земельної ділянки пасовищ з метою розорювання та засівання олійних культур суперечить статусу цих сільськогосподарських угідь, порушує вимоги раціонального землекористування та один із основних принципів державної політики у сфері охорони земель, визначеного у статті 3 Закону України "Про охорону земель", а саме забезпечення охорони земель як основного національного багатства Українського народу.

Заявник касаційної скарги зауважує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.09.2021 у справі № 9901/315/20 зробила висновок, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності й припиняється з втратою ним чинності.

Суд апеляційної інстанції, обґрунтовуючи неприйняття як належних доказів у справі надані прокурором матеріали перевірки ГУ Держгеокаждастра Кіровоградської області, послався на їх невідповідність Порядку, однак такі посилання суду є незаконними, оскільки на підставі наказу Міністерства аграрної політики та продовольства від 20.01.2017 № 24 Порядок визнано таким, що втратив чинність та на підставі розпорядження Кабінету Міністрів від 10.03.2017 169-р наказ, яким затверджено цей Порядок скасовано.

Отже, прокурор наголошує, що на час проведення перевірки у 2020 році Порядок уже більше трьох років не підлягав застосуванню, а тому є передчасними та такими, що не ґрунтуються на вимогах закону, висновки Центрального апеляційного господарського суду про неприйняття до уваги судом актів перевірки ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області, як недопустимих в розумінні статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Скаржник також зазначає, що Верховний Суд у постанові від 17.02.2022 у справі № 910/20566/20 зробив висновок стосовно того, що відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.

Відповідно до матеріалів справи факт використання земельної ділянки не за цільовим призначення, розорення земель пасовища та вирощування на ній сільськогосподарських культур підтверджується не лише матеріалами перевірок ГУ Держгеокадастру у Кіровоірадській області, а й актом обстеження земельної ділянки від 30.07.2020, складеним комісією з використання земельних ресурсів та охорони навколишнього середовища Фурманівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, яким зафіксовано факт засіювання спірної земельної ділянки сільськогосподарськими культурами, а також підтверджено самим СТОВ "Новий час".

Проте, всупереч вимог статей 73, 75, 86 та пункту 5 частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України оцінку вказаним доказам апеляційним судом надано не було.

У свою чергу, наявність доказів добровільної сплати директором СТОВ "Новий час" штрафів за порушення вимог земельного законодавства на підставі постанови від 24.07.2020 №623-ДК/0151/По/07/01/-20 та постанови від 18.09.2020 № 888-ДК/242/По/07/01/-20, а також отримання ним припису про усунення виявлених порушень діючого земельного законодавства беззаперечно свідчить про обізнаність підприємства про допущені ним порушення.

Прокурор наголошує, що відповідач не надав жодного доказу, який би спростовував докази прокурора. Навпаки, відповідач визнав факт порушення умов договору та підтвердив засівання земельної ділянки сільськогосподарськими культурами, обґрунтовуючи свої дії бажанням покращити земельну ділянку.

Скаржник зазначає, що положеннями статті 15 Закону України "Про оренду землі" визначено, що істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки.

Відповідно до умов договору оренди на спірних землях сільськогосподарського призначення заборонено розорювання пасовищ, що відповідає положенням статті 37 Закону України "Про охорону земель".

Прокурор вважає, що для правильного вирішення справи по суті встановленню та доведенню підлягають такі обставини: цільове призначення земельної ділянки відповідно до умов договору оренди, вирощування на спірній земельній ділянці сільськогосподарських культур, чи відповідає вирощування сільськогосподарських культур цільовому призначенню землі, визначеному у договорі оренди та які наслідки передбачено умовами договору та законодавством у разі нецільового використання земельної ділянки. При цьому намагання суду апеляційної інстанції встановити площу розорених та засіяних земель в межах орендованої ділянки та якими саме культурами є помилковим та таким, що не стосується предмету спору.

Не має значення для суті спору стан у 2021 році родючості ґрунтів за основними агрохімічними показниками земельної ділянки з кадастровим номером 3524087000:02:000:0507, площею 25,4732 га, у порівнянні з 2018 роком, оскільки ці обставини не є підставою позову прокурора. Отже, взяття до уваги судом копії листа Кіровоградської філії Державної установи "Інститут охорони ґрунтів України", за яким у 2021 році пройшли незначні зміни у покращення стану родючості ґрунтів за основними агрохімічними показниками, суперечить положенням статті 76 Господарського процесуального кодексу України.

Встановивши, що СТОВ "Новий час" використовує орендовану земельну ділянку пасовища не за цільовим призначенням, тобто замість сінокосіння та випасання худоби використовував для вирощування соняшнику, кукурудзи та гороху тобто для товарного сільськогосподарського виробництва, чим істотно порушив умови договору оренди, укладеного 06.05.2019 з ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову прокурора про дострокове розірвання вказаного договору з поверненням земельної ділянки у розпорядження орендодавця - держави.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 28.01.2019 у справі № 473/4413/17.

Однак суд апеляційної інстанції зазначеного не взяв до уваги.

3.2. У відзиві на касаційну скаргу СТОВ "Новий час", заперечуючи проти її задоволення, зазначає, що нормами чинного законодавства визначено порядок проведення перевірки земельної ділянки, як об`єкта контролю, що був фактично порушений державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, головним спеціалістом відділу з контролю за використанням та охороною земель у Новомиргородському, Маловисківському, Новоукраїнському районах Макаренком О. І. при складанні актів, на які посилався прокурор обґрунтовуючи позов. Отже, суд апеляційної інстанції правомірно та законно дійшов висновку, що оскільки перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 11.07.2020 № 623- ДК/482/АП/10/01/-20 та обстеження земельної ділянки від 21.07.2020 № 623-ДК/416/АЩ/10/01/-20 не містять даних щодо прийняття в них участі будь-кого іншого, окрім державного інспектора Макаренка О. І., в них відсутні дані щодо надсилання на адресу СТОВ "Новий час" їх примірників, до актів не додано будь-яких інших доказів на підтвердження їх складання, колегія суддів не приймає до уваги акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства та акт обстеження земельної ділянки, як недопустимі, в розумінні статті 77 Господарського процесуального кодексу України докази.

Товариство в усіх письмових та усних зверненнях заявляло та наголошувало, що цільове призначення спірної земельної ділянки не змінювало. Оскільки, жодний додаток на обґрунтування позову не містить інформації, що товариство використовує спірну земельну ділянку за кодом цільового призначення земельної ділянки, згідно класифікаторів видів цільового призначення земель (КВЦПЗ): іншим, ніж 01.01 - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, суд апеляційної інстанції законно та обґрунтовано відмовив прокурору у задоволенні позову.

СТОВ "Новий час" також вважає безпідставними твердження прокурора про те що не має значення для суті справи стан родючості ґрунтів у 2021 році у порівнянні з 2018 роком, оскільки ці обставини не є підставою позову прокурора, оскільки відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України та статті 37 "Про охорону земель" основною підставою для розірвання договору оренди землі є доведеністю завдання шкоди родючості ґрунтів, у тому числі забрудненням. Відповідач, надавши суду агротехнічний паспорт за 2021 рік та лист Кіровоградської філії Державної установи "Інституту охорони ґрунтів України", довів, що шкоди спірній земельній ділянці не було завдано.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судовому засіданні прокурора та представника відповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити з огляду на таке.

4.2. Суди попередніх інстанцій установили, що згідно з наказом ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області від 26.12.2018 № 1094 затверджено "Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для продажу права оренди терміном на 7 років на земельних торгах у формі аукціону для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення, що перебувають в запасі загальною площею 25,4732 га за межами населених пунктів на території Фурманівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області" та наказано продати на електронних земельних торгах право оренди на земельну ділянку загальною площею 25,4732 га, угіддя - пасовища, кадастровий номер 3524087000:02:000:0507.

Відповідно до наказів ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області від 26.12.2018 № 1094 "Про затвердження документації із землеустрою та проведення електронних земельних торгів у формі аукціону", від 12.02.2019 № 206 "Про внесення змін до наказу від 26.12.2018 року № 1094" та протоколу земельних торгів від 06.05.2019 № 2104 надано в строкове платне користування СТОВ "Новий час" земельну ділянку кадастровим номером 3524087000:02:000:0507 - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 25,4732 га, угіддя - пасовища, розташовану на території Фурманівської сільської ради (за межами населеного пункту) Новоукраїнського району Кіровоградської області.

Суди також установили, що 06.05.2019 між ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області та СТОВ "Новий час" укладено договір оренди земельної ділянки площею 25,4732 га строком на 7 (сім) років, з нормативно грошовою оцінкою земельної ділянки станом на момент укладення договору 194 571,41 грн та платою у розмірі 10,12 % річної орендної плати від нормативного грошової оцінки земельної ділянки.

Договір оренди земельної ділянки 10.05.2019 зареєстровано у встановленому порядку (номер запису про інше речове право 31545081).

У договорі оренди землі від 06.05.2019 сторони погодили такі умови:

- в оренду передається земельна ділянка загальною площею 25,4732 га, у тому числі 25,4732 га, що не надана у власність та користування іншим особам. Категорія земель: землі сільськогосподарського призначення державної власності (запас/резерв) (пункт 2.1 договору);

- договір укладено на строк 7 (сім) років (пункт 3.1 договору);

- земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Код цільового призначення земельної ділянки, згідно з класифікатором видів цільового призначення земель (КВЦПЗ): 01.01. - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства України. Земельна ділянка повинна використовуватись орендарем відповідно до умов визначених у пунктах 5.1, 5.2 та чіткого дотримання чинного законодавства України дотримання вимог екологічної безпеки та збереження родючості ґрунтів, державних та місцевих стандартів, норм і правил щодо використання землі (пункти 5.1- 5.4 договору);

- використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, а також зміна цільового призначення на весь строк оренди забороняється (пункт 5.6 договору);

- згідно з пунктом 7.1 договору на орендовану земельну ділянку встановлено такі обмеження: зміна цільового призначення земельної ділянки на весь строк дії договору; заборона зміни виду угідь, розорювання; інші обмеження, що передбачені проектно-технічною документацією, витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку;

- орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки у відповідності із цільовим призначенням згідно з договором. Орендодавець має право здійснювати контроль за виконанням умов договору з боку орендаря. (пункти 8.1.1, 8.1.2 договору)

- у пунктах 8.4.2 та 8.4.5 договору встановлений обов`язок орендаря використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення та умов договору, дотримуючись встановлених щодо об`єкта оренди обмежень в обсязі, передбаченому договором та вимог чинного земельного, екологічного законодавства, законодавства про охорону довкілля, державних стандартів, норм і правил; дотримуватись встановлених щодо об`єкта оренди обмежень у обсязі, передбаченому договором та законодавством;

- згідно з пунктом 11.3 договору його дія припиняється шляхом розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Суд першої інстанції зазначив, що згідно з проектом землеустрою, який затвердженого наказом ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області від 26.12.2018 № 1094 земельна ділянка, яка передається в оренду, відноситься до категорії земель сільськогосподарського призначення з видом угідь (пасовища). Після затвердження проекту землеустрою не передбачається зміна категорії земель відведеної ділянки та склад угідь за основним цільовим призначенням. Відповідно до статті 19 Земельного кодексу України земельна ділянка за основним цільовим призначенням відноситься до категорії - землі сільськогосподарського призначення. На земельній ділянці, зайнятій пасовищем, забороняється: розорювання земель (крім підготовки земель до заліснення і залуження), а також садівництво і городництво. Земельна ділянка буде використовуватися для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що не забороняє вирощування та збір врожаю багаторічних трав, що, у свою чергу, згідно з проектом землеустрою відповідатиме цільовому призначенню визначеному наказом ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області з дотримання вимог Закону України "Про охорону земель", а саме не буде здійснюватися розорювання земель (крім підготовки ґрунту до залуження і заліснення), не здійснюватиметься вирощування просапних та зернових культур та вчасно будуть проводитись заходи з покращення стану природних пасовищ.

Крім того, як установили суди, 21.07.2019 державним інспектором з контролю за використання та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Управління з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру в Кіровоградській області за результатами обстеження земельної ділянки кадастровий номер 3524087000:02:000:0507 установлено, що земельна ділянка загальною площею 25,4732 га частково оброблена і засіяна сільськогосподарськими культурами .

Суд першої інстанції установив, що факт часткового оброблення і засіяння земельної ділянки кадастровий номер 3524087000:02:000:0507 також підтверджується:

- актом обстеження земельної ділянки Фурманівської сільської ради від 30.07.2020, в якому зафіксовано, що зі слів директора СТОВ "Новий час" на площі 25,4732 га (пасовища) висіваються с/г культури шляхом дискування ґрунту сільськогосподарською технікою та вказана ділянка засіяна с/г культурою - горох, кукурудза та соняшник аби запобігти змиву ґрунту за рахунок погодних умов;

- актами перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 11.07.2020 № 623-ДК/482/АП/10/01/-20 та від 14.09.2020 № 888-ДК/673/АП/10/01/-20;

- довідкою Фурманівської сільської ради від 15.09.2020 № 244.

24.07.2020 відносно директора СТОВ "Новий час" ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення № 623-ДК/0151П/07/01/-20 та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення від 24.07.2020 № 623-ДК/0151По/07/01/-20, згідно з якою визнано директора товариства винним за частиною 1 статті 55 Кодексу України про адміністративні правопорушення Постанову про накладення адміністративного стягнення оскаржено не було, накладений штраф сплачено добровільно, що підтверджується квитанцією від 31.07.2020.

Крім того, 24.07.2020 складено припис № 623-ДК/0203/Пр/03/01/-20 про усунення в 30-ти денний термін порушення земельного законодавства.

Згідно з актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкта - земельної ділянки від 14.09.2020 № 888-ДК/673/АП/10/01/-20, складеного державним інспектором з контролю за використання та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Управління з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру в Кіровоградській області, встановлено, що керівник СТОВ "Новий час" ОСОБА_1 не виконав припис від 24.07.2020 № 623-ДК/0203/Пр/03/01/-20, а саме станом на 14.09.2020 на орієнтовній площі 3,5 га знаходиться сільськогосподарська культура, що є відхиленням від проекту землеустрою, чим порушено вимоги статті 211 Земельного кодексу України.

За невиконання умов припису щодо керівника СТОВ "Новий час" ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення від 18.09.2020 № 888-ДК/0243П/07/01/-20 та повторно видано припис про усунення порушення земельного законодавства від 18.09.2020 № 888-ДК/0310/Пр/03/01/-20, а також винесено постанову від 18.09.2020 № 888-ДК/242По/07/01/-20 про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу, який сплачено у добровільному порядку.

Суд першої інстанції установив, що СТОВ "Новий час" не заперечував факт засівання частини орендованої земельної ділянки сільськогосподарськими культурами, вказуючи, при цьому, що товариство отримало агротехнічний паспорт у 2021 році, і виходячи з порівняння з агротехнічним паспортом 2018 року, родючість ґрунту спірної земельної ділянки покращилась.

4.3. Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимоги прокурора в інтересах держави в особі Новоукраїнської міської ради до СТОВ "Новий час" про розірвання договору оренди землі від 06.05.2019 та зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку за актом приймання-передачі земельної ділянки, у зв`язку із порушенням умов використання земельної ділянки.

4.4. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 925/929/19, висновки в якій враховано судом першої інстанції, зазначено таке.

За змістом статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частинами 1, 2 статті 18 Земельного кодексу України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Відповідно до статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Згідно із частинами 1, 2 статті 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно до абзаців 1, 2 частини 5 статті 20 Земельного кодексу України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33 -37 цього Кодексу.

З наведених норм права вбачається, що за цільовим призначенням землі України поділяються на категорії. Однією з таких категорій є землі сільськогосподарського призначення. У межах кожної категорії земель виділяються види використання земельної ділянки, які визначаються її власником або користувачем самостійно, крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33- 37 цього Кодексу.

Так, згідно із частиною 1 статті 31 Земельного кодексу України землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам -членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Відповідно до статті 33 Земельного кодексу України земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, можуть передаватися громадянами у користування юридичним особам України і використовуватися ними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення цих земельних ділянок.

Згідно зі статтею 34 Земельного кодексу України громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища.

Відповідно до частин 1, 3 статті 35 Земельного кодексу України громадяни України із земель державної і комунальної власності мають право набувати безоплатно у власність або на умовах оренди земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва. Земельні ділянки, призначені для садівництва, можуть використовуватись для закладання багаторічних плодових насаджень, вирощування сільськогосподарських культур, а також для зведення необхідних будинків, господарських споруд тощо.

Згідно із частинами 1, 2 статті 36 Земельного кодексу України громадянам або їх об`єднанням із земель державної або комунальної власності можуть надаватися в оренду земельні ділянки для городництва. На земельних ділянках, наданих для городництва, закладання багаторічних плодових насаджень, а також спорудження капітальних будівель і споруд не допускається.

Відповідно до статті 37 Земельного кодексу України приватні несільськогосподарські підприємства, установи та організації можуть набувати у власність або оренду землі сільськогосподарського та іншого призначення для ведення підсобного господарства. Державні та комунальні несільськогосподарські підприємства, установи та організації можуть набувати в оренду землі сільськогосподарського та іншого призначення для ведення підсобного господарства.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.06.2021 у справі № 925/929/19 вказала, що зазначеними нормами права визначені види використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, зокрема для фермерського господарства, для ведення особистого селянського господарства, для сінокосіння і випасання худоби, для ведення індивідуального або колективного садівництва, для городництва, для ведення підсобного господарства. Власники або користувачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення певного виду використання мають використовувати їх виключно в межах вимог, встановлених статтями 31 33- 37 Земельного кодексу України для такого виду використання.

Отже, зазначені норми права розрізняють категорії земель за їх цільовим призначенням та види використання земельної ділянки в межах кожної категорії земель. Зміна цільового призначення земельних ділянок сільськогосподарського призначення на іншу категорію цільового призначення здійснюється за погодженими проектами землеустрою щодо їх відведення. При цьому такої процедури для зміни виду використання земельної ділянки, зокрема на землі фермерського господарства, без зміни її категорії цільового призначення (землі сільськогосподарського призначення) чинним законодавством не передбачено (пункт 37 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі у справі № 925/929/19).

Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для відступу від висновку, викладеного в постановах Верховного Суду України від 05.03.2013 у справі № 21-417а12, від 08.04.2015 у справі № 6-32цс15, постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 712/10864/16-а та постановах Касаційного цивільного суду від 26.06.2019 у справі № 701/902/17-ц, від 03.06.2019 у справі № 708/933/17, від 24.02.2020 у справі № 701/473/17, про те, що зміна виду використання землі в межах її цільового призначення повинна проводитися в порядку, встановленому для зміни цільового призначення такої землі.

Разом з тим, у пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі у справі № 925/929/19 зазначено, що користувачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення повинні використовувати такі земельні ділянки відповідно до того виду використання, за яким ці земельні ділянки були передані їм власником.

4.5. Відповідно до частини 1 статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (частина 1 статті 14 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 626 та частиною 1 статті 627, статтею 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом частини 8 статті 93 Земельного кодексу України і частини 2 статті 792 Цивільного кодексу України відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Так, згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У статті 24 зазначеного Закону визначені права та обов`язки орендодавця. Орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди.

Такі умови передбачені також і пунктом 8.1.1 пункту 8 договору оренди землі від 06.05.2019.

Статтею 25 Закону України "Про оренду землі" визначені права та обов`язки орендаря, зокрема, право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі. Орендар земельної ділянки зобов`язаний, зокрема виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі.

Зазначені положення кореспондуються із визначеними у пунктах 8.3, 8.4 договору оренди землі від 06.05.2019 правами та обов`язками орендаря.

Відповідно до пункту "а" частини 1 статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки.

У статті 37 Закону України "Про охорону земель" зазначено, що на власників та землекористувачів, у тому числі орендарів земельних ділянок, покладено обов`язок здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України. Використання земельних ділянок способами, що призводять до погіршення їх якості, забороняється. На землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність щодо: вирощування певних сільськогосподарських культур, застосування окремих технологій їх вирощування або проведення окремих агротехнічних операцій; розорювання сіножатей, пасовищ.

За змістом статті 1 Закону України "Про землеустрій" цільове призначення земельної ділянки - це використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Суд першої інстанції виходив з того, що наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548 затверджено Класифікацію видів цільового призначення земель (далі - Класифікація видів цільового призначення земель), згідно з положеннями пунктів 1.2, 1.4 якої встановлено, що код та цільове призначення земель застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у державному земельному кадастрі. КВЦПЗ визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів.

Землі сільськогосподарського призначення розміщені у розділі 0.1 секція А, який поділений на 14 підрозділів. Землі для сінокосіння і випасання худоби відділені від інших окремими підрозділом 01.08.

4.6. Отже, з посиланням на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 22.01.2020 у справі №468/1498/17-ц, на незастосування висновків в якій судом апеляційної інстанції посилався заявник касаційної скарги, а також з урахуванням норм чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов висновку, що земельні ділянки, віднесені до однієї і тієї ж категорії, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності тощо, та визначені у Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженій. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення певного виду використання забороняється використовувати як землі іншого виду використання.

Суд апеляційної інстанції під час розгляду справи зазначених висновків не спростував.

4.7. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 затверджено Порядок ведення Державного земельного кадастру, у додатку 4 до якого "Перелік угідь згідно з Класифікацією видів земельних угідь (КВЗУ)" наведені такі визначення: сіножаті (код групи 002, підгрупи 01). Підгрупа включає сільськогосподарські угіддя, які систематично використовуються для сінокосіння (ГОСТ 26640-85), до яких потрібно включати рівномірно вкриті деревинною та чагарниковою рослинністю площею до 20 відсотків ділянки; пасовища (код групи 002, підгрупи 02) Підгрупа включає сільськогосподарські угіддя, які систематично використовуються для випасання худоби (ГОСТ 26640-85); рівномірно вкриті деревинною та чагарниковою рослинністю площею до 20 відсотків ділянки; рілля (код групи 001, підгрупи 00,01) Група включає сільськогосподарські угіддя, які систематично обробляються і використовуються під посіви сільськогосподарських культур, включаючи посіви багаторічних трав, а також чисті пари (ГОСТ 26640-85) та парники, оранжереї і теплиці. До ділянок ріллі не належать сіножаті і пасовища, що розорані з метою їх докорінного поліпшення і використовуються постійно під трав`яними кормовими культурами для сінокосіння та випасання худоби, а також міжряддя садів, які використовуються під посіви.

Отже, суд першої інстанції установив, а суд апеляційної інстанції цього не спростував, що рілля не входить до групи таких сільськогосподарських угідь як сіножаті і пасовища, які не підлягають обробці.

Натомість, як установив суд апеляційної інстанції, СТОВ "Новий час" не заперечував факт оброблення і засівання частини земельної ділянки, що також встановлено і в ході відповідних перевірок щодо використання земельної ділянки.

Отже, суд дійшов висновку, що використання земельної ділянки відбувалося без зміни категорії цільового призначення земельної ділянки, однак, з порушенням (зміною) виду її цільового використання в межах однієї категорії.

Суд першої інстанції з урахуванням норм чинного законодавства та висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 01.06.2021 у справі № 925/929/19 стосовно того, що користувачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення повинні використовувати такі земельні ділянки відповідно до того виду використання, за яким ці земельні ділянки були передані їм власником, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

4.8. Проте, суд апеляційної інстанції зазначеного під час розгляду справи не врахував, та ухвалив оскаржувану у справі постанову без урахуванням висновків Верховного Суду, викладених, зокрема, у постановах від 01.06.2021 у справі № 925/929/19 та від 22.01.2020 у справі №468/1498/17-ц.

4.9. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що надані на підтвердження позовних вимог акти перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 11.07.2020 № 623-ДК/482/АП/10/01/-20 та від 14.09.2020 № 888-ДК/673/АП/10/01/-20, складені відповідно до вимог Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" є належними доказами на підтвердження неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань з використання земельної ділянки за цільовим призначенням та видом угідь, порушення відповідачем обмежень, встановлених договором.

4.10. Натомість суд апеляційної інстанції, визнаючи зазначені документи недопустимими у розумінні статті 77 Господарського процесуального кодексу України доказами з огляду на їх складання з порушенням Порядку планування та здійснення контрольних заходів з питань перевірки стану дотримання суб`єктами господарювання вимог земельного законодавства, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.02.2013 № 132 не взяв до уваги, що наказ втратив чинність згідно з наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 20.01.2017 № 24, а згідно з згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 № 169-р наказ скасовано як такий, що не відповідає Закону України "Про основні засади державного нагляду

(контролю) у сфері господарської діяльності".

4.11. Ураховуючи встановлені судами обставини справи та положення чинного законодавства, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, який не був спростований судом апеляційної інстанції, стосовно неспростування відповідачем аргументів позовної заяви та наявності правових підстав для задоволення позову прокурора.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом частини 1 статті 300 цього Кодексу, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

У статті 312 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

5.3. Ураховуючи норми законодавства, зважаючи на викладене та встановлені судом першої інстанції обставини справи, які стали підставою для задоволення позовних вимог в цьому випадку, які, у свою чергу, не спростував суд апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає, що оскаржене у справі рішення Господарського суду Кіровоградської області від 20.07.2021 відповідає положенням чинного законодавства, натомість постанову Центрального апеляційного господарського суду від 31.01.2022 необхідно скасувати, рішення місцевого суду - залишити в силі, а касаційну скаргу задовольнити.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 4 частини 1 статті 308, статтями 312 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури задовольнити.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 31.01.2022 у справі № 912/1520/21 скасувати, рішення Господарського суду Кіровоградської області від 20.07.2021 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

І. С. Берднік