ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 жовтня 2020 року
м. Київ
Справа № 912/1672/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,
за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"
на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 06.11.2018 (суддя - Кабакова В. Г.)
і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.03.2019 (головуючий - Пархоменко Н. В., судді Білецька Л. М., Чередко А. Є.)
у справі № 912/1672/18
у справі за позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства аграрної політики та продовольства України
до 1) Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", 2) Злинської сільської ради Кіровоградської області в особі її виконавчого комітету, 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Мейола Інвест" та до 4) Державного реєстратора прав - приватного нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Копейчинкова Івана Володимировича
про визнання незаконними та скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва про державну реєстрацію права власності та визнання права власності за державою
(у судовому засіданні взяли участь представники: прокурор - Збарих С. М., відповідача-1 - Перевозник П. М.)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Заступник прокурора міста Києва (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України (далі - позивач-1, КМУ) і Міністерства аграрної політики та продовольства України (далі - позивач-2, Мінагрополітики) звернувся до Господарського суду Кіровоградської області із позовом про:
- визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Злинської сільської ради (далі - відповідач-2) від 24.11.2011 № 146 "Про оформлення права власності на комплекс будівель в с. Злинка по вул. Горького, 25а філії ПАТ "ДПЗКУ" "Хлібна база № 78" (далі - рішення № 146);
- визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно - комплекс, що знаходиться по вул. Горького, 25-а в с. Злинка Маловисківського району Кіровоградської області від 29.11.2011 серія САЕ № 205517 (далі - свідоцтво САЕ № 205517), видане виконавчим комітетом Злинської сільської ради Публічному акціонерному товариству "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (далі - ПАТ "ДПЗКУ", відповідач-1);
- скасування рішення від 05.08.2016 № 30809130 приватного нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Копейчикова Івана Володимировича про державну реєстрацію права приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Мейола Інвест" (далі - ТОВ "Мейола Інвест", відповідач-3) на комплекс будівель за адресою: вул. Горького, будинок 25-а, с. Злинка, Маловисківський район, Кіровоградська область (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 992502535231; номер запису про право власності: 15768217);
- визнання за державою Україна в особі КМУ права власності на нерухоме майно, яке розташоване за адресою: вул. Горького, будинок 25-а, с. Злинка, Маловисківський район, Кіровоградська область, що складається з комплексу будівель, а саме: адміністративна будівля, АА1, загальна площа 1234,7 кв.м; лабораторія візірна, Б, загальна площа 159,5 кв.м; пожежний депо, В, загальна площа 67,3 кв.м; силосний корпус, Г, загальна площа 1270,0 кв.м; силосний корпус, Д, загальна площа 1270,0 кв.м; силосний корпус, Е, загальна площа 1270,0 кв.м; робоча башта, Ж, загальна площа 853,4 кв.м; ПРП (зерносушарка), З, загальна площа 507,0 кв.м; силосний корпус, Й, загальна площа 1270,0 кв.м; силосний корпус, И, загальна площа 1270,0 кв.м; силосний корпус, К, загальна площа 1270,0 кв.м; убиральня, Л; вагова, М; вагова, Н; вагова, О; будівля для приймання зерна з автомобіля, П; підсобно-допоміжний корпус, Р; прибудова, Р1; склад, С; тепловізне депо, Т; склад ГСМ, У; склад ГСМ, Ф; убиральня, X; склад, Ч; водонапірна башта, Ш; будівля для приймання зерна з залізниці, Щ; будівля охорони, Я; будівля залізничних вагів, Я1; башта Рожновського, Ю; паркан, N; колодязь, К; замощення, 1; пожежний залізобетонний водойм, І (далі - спірне нерухоме майно).
2. Звертаючись до суду з позовом прокурор зазначив, що рішення №146 і свідоцтво САЕ №205517 підлягають визнанню незаконними та недійсними, оскільки відповідач-2 прийняв спірне рішення, яким змінив правовий режим майна - з державної на приватну, без згоди власника, що призвело до порушення прав держави в особі КМУ і Мінагрополітики.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 06.11.2018, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 14.03.2019, позов задоволено повністю.
4. Судові рішення мотивовані тим, що спірне нерухоме майно включено до Переліку об`єктів права державної власності, які не підлягають приватизації, було надано ПАТ "ДПЗКУ" для здійснення статутної діяльності і це майно залишається об`єктом права державної власності. При цьому позивач-1 не приймав рішення про зміну правового режиму спірного нерухомого майна, у зв`язку з чим зміна форми власності з державної на приватну не відбулася. Відсутність рішення власника спірного нерухомого майна - КМУ про зміну правового режиму майна з державної власності у приватну, а також законодавчо встановлена заборона на приватизацію та корпоратизацію такого майна є підставою для визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Злинської сільської ради (відповідач-2) про оформлення права приватної власності на майно та визнання недійсним свідоцтва про право приватної власності, виданого на підставі такого рішення.
5. Також суди дійшли висновку, що приватним нотаріусом всупереч вимогам законодавства не здійснено перевірку документів, на підставі яких зареєстровано право власності на спірне нерухоме майно за ТОВ "Мейола Інвест". Неправомірне набуття ПАТ "ДПЗКУ", а в подальшому ТОВ "Мейола Інвест" права власності на спірне майно свідчить про невизнання ними права держави Україна, як законного власника цього майна.
6. Також суди встановили наявність визначених статтею 131-1 Конституції України та статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" правових підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі позивачів констатувавши, що прокурором у позові визначено, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовано необхідність їх захисту, а також правильно вказані КМУ і Мінагрополітики як органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Крім того, суди зазначили про відсутність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог, у зв`язку зі спливом позовної давності, про застосування якої було заявлено ПАТ "ДПЗКУ", оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження обізнаності КМУ про порушення інтересів держави у зв`язку з оформленням ПАТ "ДПЗКУ" права приватної власності на спірне нерухоме майно внаслідок прийняття відповідачем-2 рішення № 146, до отримання позовної заяви прокурора міста Києва - 04.07.2018.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
7. ПАТ "ДПЗКУ" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення і постанову в частині: визнання незаконним і скасування рішення № 146; визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно САЕ № 205517; визнання за державою Україна в особі КМУ права власності на спірне нерухоме майно, прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, в іншій частині рішення і постанову залишити без змін.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)
8. Аргументуючи касаційну скаргу, скаржник посилався на неправильне застосування норм матеріального і процесуального права: статей 85 86 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 111 115 325 328 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 11 Закону України "Про акціонерні товариства", частин 1, 2 статті 129-1 та пункту 9 частини 2 статті 129 Конституції України, частини 4 статті 75, статей 86 236 237 326 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
9. Скаржник стверджує, що відповідно до постанови КМУ від 11.08.2010 № 764 "Про заходи з утворення державного підприємства "Державна продовольча корпорація України" створено Державне підприємство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (ДП "ДПЗКУ") та прийнято рішення про передачу спірного майна до статутного капіталу ДП "ДПЗКУ". На підставі постанови КМУ № 593 від 06.06.2011 перетворено ДП "ДПЗКУ" у ПАТ "ДПЗКУ", статутний капітал ПАТ "ДПЗКУ" формувався на базі майна державного підприємства. Згідно з статутом ПАТ "ДПЗКУ", товариство є власником майна переданого йому засновником та акціонерами як вклади до статутного капіталу. З урахуванням вказаних обставин, скаржник вважає, що до статутного капіталу ПАТ "ДПЗКУ" було передано саме спірне нерухоме майно, а не майнові права, а тому він правомірно набув право власності на майно, передане засновником до статутного капіталу.
10. Крім того, скаржник зазначає про порушення судами статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 53 ГПК України, оскільки вважає, що прокурор не довів, а суди не встановили правові підстави представництва прокурора у цій справі.
11. Скаржник наголошує на порушенні судами статей 261 267 ЦК України та зазначає, що висновки судів про обізнаність КМУ про порушення своїх прав після отримання звернення прокурора міста Києва спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, а саме: листом ПАТ "ДПЗКУ" від 28.03.2012 № 130-2-802/2-15/2032, довідкою Державної фінансової інспекції (далі - ДФІ) від 21.07.2014 № 07-21/74 із супровідним листом від 21.07.2014 № 07-12/926, звітом про результати ревізії у системі Мінагрополітики за 2010-2012 та І квартал 2013 року із супровідним листом Державної аудиторської служби України (далі - Держаудитслужба) від 31.10.2013 № 02-12/1314, а також обізнаністю Мінагрополітики про оформлення ПАТ "ДПЗКУ" права власності на спірне нерухоме майно.
12. Скаржник, посилаючись на рішення суду від 21.07.2015 у справі № 818/3912/13-а, наголошує, що обставини набуття права власності, у тому числі на спірне майно, встановлені Вищим адміністративним судом України, а тому відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України не потребують доказування.
13. Також скаржник посилається на те, що справа містить виключну правову проблему неоднакового застосування норм ч.ч. 3, 4 ст. Закону України "Про прокуратуру", ст.ст. 111 115 261 267 325 328 ЦК України, статті 11 Закону України "Про акціонерні товариства", ч.ч. 3, 4 ст. 53, ч. 4 ст. 75 ГПК України та з метою забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики просить передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Позиція інших учасників справи
14. Прокурор подав відзив, у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. прокурор зазначає, що про обставини вибуття спірного нерухомого майна з власності держави КМУ стало відомо із позовної заяви прокуратури 04.07.2018. Позивачі не були обізнані про прийняття оспорюваного рішення саме з моменту його прийняття, оскільки рішення приймалося без участі та згоди позивачів. Зазначає, що необхідність процесуального представництва державних інтересів саме прокурором була викликана незверненням протягом тривалого часу з позовом позивачами.
15. КМУ подало відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Зазначає, що суди вірно встановили, що ПАТ "ДПЗКУ" отримало спірне майно для здійснення статутної діяльності, а не у власність, а тому неправомірно набуло право приватної власності. Щодо позовної давності, зазначає, що обізнаність КМУ про порушення права державної власності не доведена скаржником, а протиправне рішення виконавчим комітетом приймалися без участі позивача-1.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
16. Постановою КМУ від 11.08.2010 № 764 "Про заходи з утворення Державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (далі - постанова № 746) встановлено, що повноваження з управління корпоративними правами держави щодо ДАК "Хліб України" (далі - Компанія) здійснює Мінагрополітики (пункт 1 постанови). Цією постановою ліквідовані дочірні підприємства Компанії згідно з додатком (пункт 2 постанови). У переліку дочірніх підприємств Компанії, наведеному у додатку до цієї постанови, зазначено ДП ДАК "Хліб України" "Хлібна база № 78".
17. Цією ж постановою КМУ утворено ДП "Державна продовольчо-зернова корпорація України" з віднесенням його до сфери управління Міністерства аграрної політики (пункт 4 постанови), а також установлено, що статутний капітал підприємства формується шляхом передачі до нього цілісних майнових комплексів дочірніх підприємств Компанії, що ліквідуються, з подальшим утворенням на їх базі відокремлених підрозділів підприємства (пункт 5 постанови). Крім того, згідно з пунктом 6 цієї постанови Мінагрополітики зобов`язано у місячний строк затвердити статут державного підприємства.
18. Наказом Мінагрополітики від 08.09.2010 № 549 "Про утворення Державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" затверджено статут Державного підприємства, згідно з пунктом 5.1 якого майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання.
19. Згідно з постановою КМУ від 06.06.2011 № 593 "Про внесення змін до постанови № 764" перетворено ДП "Державна продовольчо-зернова корпорація України" у державне ПАТ"ДПЗКУ", повноваження з управління корпоративними правами якого здійснює Мінагрополітики; 100 відсотків акцій державного Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", які випускаються на величину його статутного капіталу, залишаються у державній власності до прийняття окремого рішення КМУ (п.2); державне Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" не може вчиняти дії стосовно майна, переданого для його статутного капіталу, наслідком яких може бути відчуження майна, у тому числі передача його до статутного капіталу інших господарських організацій, передача в заставу, тощо.
20. На виконання пункту 3 постанови КМУ від 06.06.2011 № 593, відповідно до наказу Мінагрополітики від 07.07.2011 № 325 ДП "Державна продовольчо-зернова корпорація України" перетворено у ПАТ "ДПЗКУ" шляхом випуску акцій, 100% яких передано у власність держави, а повноваження з управління корпоративними правами за цими акціями покладено на Мінагрополітики. Статутний капітал ПАТ "ДПЗКУ" сформовано на базі майна ДП "ДПЗКУ".
21. Відповідно до акта приймання-передачі майна від 18.11.2011 до переліку необоротних активів, що передавались як вклад (внесок) до статутного капіталу ПАТ "УДПЗКУ" увійшли об`єкти державної власності, у тому числі нерухоме майно Хлібної бази № 78, що перебувало на праві господарського віддання ДП "ДПЗКУ", та знаходиться за адресою: вул. Горького, 25-а, с. Злинка, Маловисківський район, Кіровоградська область.
22. Згідно зі статутом ПАТ "ДПЗКУ", затвердженим наказом Мінагрополітики від 17.11.2011 № 634, засновником товариства є держава в особі КМУ, а повноваження з управління корпоративними правами товариства здійснює Мінагрополітики (пункт 1.4). Товариство є правонаступником всіх прав і обов`язків ДП"ДПЗКУ" (пункт 1.6). Товариство є власником майна (у тому числі коштів, матеріальних та нематеріальних активів), переданого йому засновником та акціонерами як вклади до статутного капіталу товариства, або в інший не заборонений чинним законодавством спосіб (пункт 4.3).
23. Заявою філії ПАТ "ДПЗКУ" "Хлібна база № 78" виконавчим комітетом Злинської сільської ради 24.11.2011 прийнято рішення №146 , яким вирішено оформити право власності комплексу будівель в с. Злинка по вул. Горького, 25а за ПАТ "ДПЗКУ.
24. На підставі цього рішення Публічному акціонерному товариству "Державна продовольчо-зернова корпорація України" видано свідоцтво про право власності від 29.11.2011 серія САЕ №205517 на спірне нерухоме майно.
25. 05.08.2016 приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Копейчиковим І. В. за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію права власності (реєстраційний номер заяви 18000775) прийнято рішення провести державну реєстрацію права власності, на комплекс будівель, що розташований у Кіровоградській області, Маловисківський район, село Злинка, вулиця Горького, будинок 25а, форма власності: приватна, за ТОВ "Мейола Інвест".
26. Підставою реєстрації права власності на майновий комплекс стало свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Матвєєвим О. А від 02.08.2012, зареєстроване в реєстрі за №1121.
27. Відповідно до вказаного свідоцтва, приватним нотаріусом посвідчено проведення 02.08.2012 СП "Юстиція" прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, розташованого за адресою: Кіровоградська область, Маловисківський район, с. Злинка, вул. Горького, будинок 25а, та придбання його ТОВ "Мейола Інвест" за 82 216 720 грн.
28. Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ "Мейола Інвест" код ЄДРПОУ 39519568, зареєстровано 01.12.2014, тобто через два роки після посвідчення правочину.
29. В матеріалах справи відсутні докази проведення прилюдних торгів 16.01.2012, акт проведення яких став підставою для видачі і посвідчення свідоцтва від 02.08.2012, і видачі самого свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів.
30. Згідно відповіді Київського державного нотаріального архіву від 16.03.2018 вих. №694/01-21, наданої на запит Київської місцевої прокуратури №7 вбачається, що в справі №02-33 "Реєстр для реєстрації нотаріальних дій" (11.01.2012-29.12.2012) приватного нотаріуса Київського міського нотаріального кругу Матвєєва О. А. відсутній запис за реєстровим №1121 (номер реєстрації свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів), так само як і відсутній будь який запис за 02.08.2012 щодо видачі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів.
31. У листі від 06.07.2018 № 13141-26-18, у відповідь на лист прокуратури від 26.06.2018 № 05/2/3-89-18, відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби повідомлено, що примусова реалізація майна, яке знаходиться за адресою Кіровоградська область Маловисківський район село Злинка, вул. Горького, 25а, відділом примусового виконання рішень не здійснювалась, акти про проведення прилюдних торгів на зазначене майно не видавалися.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
32. 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон України від 15.01.2020 № 460-IX).
33. Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
34. Оскільки касаційну скаргу подано до набрання чинності Законом України від 15.01.2020 № 460-IX, касаційний розгляд здійснюється відповідно до положень ГПК України у редакції, яка була чинною до 08.02.2020.
35. З касаційної скарги ПАТ "ДПЗКУ" вбачається, що останній не оскаржує рішення і постанову в частині позовних вимог щодо скасування рішення від 05.08.2016 № 30809130 приватного нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Копейчикова Івана Володимировича про державну реєстрацію права приватної власності ТОВ "Мейола Інвест".
Щодо суті касаційної скарги
36. З урахуванням приписів статті 300 ГПК України, в межах доводів і вимог касаційної скарги ПАТ "ДПЗКУ", Верховний Суд здійснює касаційний перегляд рішення і постанови в частині позовних вимог щодо визнання незаконними та скасування рішення № 146, визнання недійсним свідоцтва САЕ № 205517, а також про визнання за державою Україна в особі КМУ права власності на спірне нерухоме майно.
37. Частиною 2 статті 325 ЦК України передбачено, що фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.
38. Згідно з частиною 3 статті 86 ГК України забороняється використовувати для формування статутного (складеного) капіталу товариства бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит та під заставу, векселі, майно державних (комунальних) підприємств, яке відповідно до закону (рішення органу місцевого самоврядування) не підлягає приватизації, та майно, що перебуває в оперативному управлінні бюджетних установ, якщо інше не передбачено законом.
39. Отже внесення майна державного підприємства, яке відповідно до закону не підлягає приватизації, як вкладу до статутного (складеного) капіталу, забороняється.
40. За змістом частин 2, 3, 4 статті 145 ГК України зміна правового режиму майна суб`єкта господарювання здійснюється за рішенням власника (власників) майна у спосіб, передбачений цим Кодексом та прийнятими відповідно до нього іншими законами, крім випадків, якщо така зміна забороняється законом. Правовий режим майна суб`єкта господарювання, заснованого на державній (комунальній) власності, може бути змінений шляхом приватизації майна державного (комунального) підприємства відповідно до закону або шляхом здачі цілісного майнового комплексу підприємства або майнового комплексу його структурного підрозділу в оренду.
41. Суди встановили, що на виконання постанови КМУ № 764 від 11.08.2010 було утворено ДП "ДПЗКУ", в статутний капітал якому за актом приймання-передачі від 20.01.2011 передано, зокрема, цілісний майновий комплекс дочірнього підприємства ДАК "Хліб України" "Хлібна база №78". Згідно з постановою КМУ від 06.06.2011 № 593 Мінагрополітики видано наказ від 07.07.2011 № 325 про реорганізацію ДП "ДПЗКУ" шляхом його перетворення у ПАТ "ДПЗКУ", яке є правонаступником майнових прав та обов`язків державного підприємства. На підставі спірного рішення виконавчого комітету було переоформлено право власності на вказаний об`єкт за ПАТ "ДПЗКУ", про що видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно. Як установили суди, рішення власника про зміну правового режиму майна ДП "ДПЗКУ" з державної власності у приватну відсутнє, Хлібна база №78 за Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" приватизації не підлягає, його також не може бути корпоратизовано, тому суди дійшли правильного висновку щодо невідповідності оскарженого рішення Виконавчого комітету чинному законодавству.
42. Частиною 1 статті 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
43. Згідно з частиною 1 статті 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
44. За змістом статей 4, 5 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" та статті 2 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" повноваження щодо управління об`єктами державної власності здійснює КМУ.
45. Отже, оскільки власником майнового комплексу - "Хлібна база №78", є держава Україна в особі КМУ, то виконавчий комітет Злинської сільської ради не міг здійснювати правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права державної власності.
46. Ураховуючи викладене, суди обґрунтовано встановили, що рішення № 146 прийнято виконавчим комітетом Злинської сільської ради з перевищенням повноважень, поза межами компетенції, за відсутності рішення власника (держави Україна) про зміну правового режиму державного майна, а отже і оспорюване свідоцтво, видане товариству на підставі незаконного рішення, є недійсним.
47. Вказані висновки суду узгоджуються з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними в постановах від 14.02.2018 у справі № 920/1077/16, від 28.03.2018 у справі № 925/792/17, від 08.05.2018 у справі № 925/875/17, від 22.05.2018 у справі № 915/1021/16, від 30.05.2018 у справі № 915/825/16, від 05.07.2018 у справі № 915/826/16, від 11.10.2018 у справі № 906/916/16, від 06.11.2018 у справі № 925/473/17, від 20.03.2019 у справі № 927/735/16, від 13.11.2019 у справі № 916/665/18, від 10.09.2020 у справах № 923/197/18 і № 923/576/18.
48. Доводи касаційної скарги (пункт 9 цієї Постанови) вказаних висновків судів не спростовують.
49. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).
50. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
51. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 ЦК України).
52. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (частина 3 статті 267 ЦК України).
53. При цьому, як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту, а саме коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.
54. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів. Для правильного застосування частини 1 статті 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.
55. До подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.11.2018 у справі № 372/1036/15-ц (провадження N 14-252цс18).
56. Отже, підставами для відмови в позові у зв`язку з пропуском позивачем позовної давності є наступні факти: доведеність порушення цивільного права або інтересу, за захистом якого особа звернулася до суду, закінчення перебігу встановленого законодавством строку звернення до суду, відсутність поважних причин його пропуску, заява сторони у справі про застосування позовної давності.
57. У справі, яка переглядається, місцевий господарський суд дійшов до висновку про обізнаність Мінагрополітики про порушення вимог законодавства, що мали місце у результаті оформлення права власності на спірне майно за ПАТ "ДПЗКУ" з 01.04.2012 - з дати отримання листа ПАТ "ДПЗКУ" №130-2-802/2-15/2032, в якому, зокрема, зазначалось про те, що ним вже отримано свідоцтво про право приватної власності серії САЕ №205517 від 29.11.2011 на спірні нежитлові будівлі та споруди, а також інформації, яка міститься в довідці від 17.09.2012 № 24/321.
58. Водночас, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов до висновку про відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження обізнаності КМУ про порушення інтересів держави у зв`язку з оформленням ПАТ "ДПЗКУ" права приватної власності на спірне нерухоме майно внаслідок прийняття виконавчим комітетом Злинської сільської ради рішення № 146, до звернення прокуратури міста Києва з даним позовом до суду, який отримано КМУ 04.07.2018 за вх. № 27144/0/1-18.
59. Апеляційний господарський суд відхилив посилання ПАТ "ДПЗКУ" на обізнаність з 01.04.2012 КМУ про порушені права, оскільки Мінагрополітики та КМУ є окремими суб`єктами владних повноважень з різними функціями та повноваженнями у спірних правовідносинах: Мінагрополітики у спірних правовідносинах здійснює повноваження з управління корпоративними правами ПАТ "ДПЗКУ", а власником спірного нерухомого майна є держава в особі КМУ. При цьому до повноважень Мінагрополітики і КМУ не належить контроль органів місцевого самоврядування щодо дотримання вимог чинного законодавства під час прийняття рішень про визнання права власності.
60. Щодо обізнаності КМУ про оформлення права власності за відповідачем-1 з довідки від 21.07.2014 №07-21/74, складеної за результатами окремих питань фінансово-господарської діяльності ПАТ "ДПЗКУ" на виконання доручення Прем`єр Міністра України від 10.04.2014 №13021/0/1-14 апеляційний господарський суд зазначив, що у цій довідці міститься інформація загального характеру та відсутні конкретні дані щодо вибуття з державної власності саме спірного майна - Хлібної бази №78 (на підставі чого, з якої дати, тощо).
61. Окрім того, суд апеляційної інстанції відхилив посилання відповідача-1 на лист Держаудитслужби від 06.02.2018 про надсилання КМУ в порядку інформування аналітично-статистичного збірника, у якому зазначено про невнесення Мінагрополітики Державної продовольчо-зернової корпорації України (як державного підприємства) до переліку його майна, яке перебувало у державній власності під час перетворення у публічне акціонерне товариство, оскільки він також не мітить конкретного переліку майна.
62. Верховний Суд відхиляє доводи скаржника, викладені у пункті 11 цієї Постанови з огляду на таке.
63. Так, у справі № 915/826/16, у подібних правовідносинах, за аналогічних висновків суду апеляційної інстанції про відсутність доказів обізнаності КМУ про порушення інтересів держави у зв`язку з оформленням ПАТ "ДПЗКУ" права приватної власності на спірне майно до одержання відповідного повідомлення від прокуратури, Верховний Суд у постанові від 05.07.2018 не встановив порушення судами норм статей 256 261 ЦК України та погодився з висновками судів про відсутність підстав для відмови у задоволенні позову в зв`язку зі спливом позовної давності.
64. Висновки судів попередніх інстанцій у цій справі, яка переглядається, про те, що лист ПАТ "ДПЗКУ" від 28.03.2012 № 130-2-802/2-15/2032 не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у зв`язку зі спливом позовної давності, окрім того, не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 28.03.2018 у справі № 915/1021/16, від 20.03.2019 у справі № 927/735/16, від 10.09.2020 у справах № 923/197/18 і № 923/576/18.
65. Верховний Суд зазначає, що у цій справі, яка переглядається, доводи скаржника стосовно довідки ДФІ від 21.07.2014 № 07-21/74 і звіту Держаудитслужби про результати ревізії у системі Мінагрополітики за 2010-2012 рр. та І квартал 2013 року, були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції і апеляційний господарський суд надав їм належну оцінку з урахуванням встановлених обставин справи. Разом з тим, переоцінка вказаних обставин не входить до повноважень суду касаційної інстанції з урахуванням приписів статті 300 ГПК України.
66. Окрім того, в постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 925/875/17 з аналогічних правовідносин, міститься такий висновок: "Колегія суддів також вважає помилковим твердження скаржника про ненадання судами належної оцінки його доводам щодо необхідності застосування наслідків спливу позовної давності, зокрема, стосовно обізнаності Мінагрополітики зі складеним 29.11.2013 звітом Держаудитслужби про результати ревізій у системі Мінагрополітики за 2010-2012рр. та 1 квартал 2013 року, згідно з яким було встановлено факти реєстрації за ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" права приватної власності на майно, передане до статутного капіталу Товариства, оскільки, як зазначено вище, за змістом статей 4, 5 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" та статті 2 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" повноваження щодо управління об`єктами державної власності здійснює інший позивач - КМУ, доказів обізнаності якого з порушенням права власності держави Україна внаслідок прийняття виконкомом Уманської міськради оспорюваного рішення заявник касаційної скарги не надав. Крім того, скаржником не доведено оприлюднення оспорюваного рішення та наявність у нього ознак публічної загальнодоступної інформації зважаючи на те, що в розумінні частини 1 статті 21 ЦК це рішення є суто правовим актом індивідуальної дії, спрямованим на регулювання прав і обов`язків конкретного суб`єкта господарювання - ПАТ "ДПЗКУ".
67. У постанові Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 915/1021/16 з аналогічних правовідносин, міститься такий висновок: "При цьому колегія суддів погоджується із висновком апеляційного суду про відсутність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог у зв`язку зі спливом позовної давності, про застосування якої було заявлено ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України", оскільки як установлено судами, у матеріалах справи немає доказів на підтвердження обізнаності КМУ про порушення інтересів держави у зв`язку з оформленням ПАТ "ДПЗКУ" права приватної власності на спірне майно до одержання відповідного повідомлення від прокуратури Миколаївської області від 18.08.2016 № 05-659 вих 16".
68. Колегія суддів не вважає за необхідне відступати від вказаних висновків Верховного Суду.
69. Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для застосування наслідків спливу позовної давності узгоджуються з висновками Верховного Суду (пункти 63-67), не спростовані доводами касаційної скарги, а відтак Суд не вбачає порушення приписів статей 261 267 ГПК України.
70. Заперечення скаржника щодо права прокурора на звернення з даним позовом Верховний Суд відхиляє з огляду на обставини, встановлені судами попередніх інстанцій. Звертаючись до суду з позовом у цій справі, прокурор підставою для свого звернення в інтересах держави в особі компетентних органів зазначив про неправомірне вибуття майна із власності держави, довів, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтував необхідність їх захисту, а також правильно зазначив КМУ і Мінагрополітики як органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
71. Суди встановили, що ні КМУ, ні Мінагрополітики не вжили заходів до усунення порушень законодавства, що призвело до вибуття з державної власності спірного об`єкта нерухомого майна. Зазначене у свою чергу свідчить про невиконання уповноваженими органами своїх обов`язків з управління ПАТ "ДПЗКУ" і є підставою для здійснення органами прокуратури захисту в суді інтересів держави в особі зазначених органів.
72. У контексті наведеного Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, відповідно до якої невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.
73. У цій справі прокурор повідомив листами КМУ і Мінагрополітики як органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, про порушення їх майнових прав відповідачами, а у подальшому звернувся самостійно з позовом в інтересах держави в особі зазначених органів.
74. Доводи скаржника, викладені у пункті 12 цієї Постанови, вже були оцінені Верховним Судом у постановах від 10.09.2020 у справах № 923/197/18, № 923/576/18 та обґрунтовано відхилені з огляду на приписи статті 75 ГПК України.
75. Ураховуючи сталість правозастосовчої практики у аналогічних правовідносинах щодо захисту прокурором інтересів держави у зв`язку з незаконним вибуттям майна, переданого до статутного капіталу державного підприємства, з державної власності, колегія суддів не вбачає підстав для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, у зв`язку з чим відхиляє доводи скаржника, наведені у пункті 13 цієї Постанови.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
76. За змістом статті 300 ГПК України в якій визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
77. Суд касаційної інстанції використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки правильності застосування норм матеріального і процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій (частина 7 статті 301 цього Кодексу).
78. За змістом статті 309 ГПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
79. Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені судами, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені у статті 300 ГПК України, колегія суддів зазначає, що оскаржені у справі рішення місцевого суду та постанова суду апеляційної інстанції підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.
Розподіл судових витрат
80. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору необхідно покласти на скаржника.
Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 ГПК України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" залишити без задоволення.
2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.03.2019 і рішення Господарського суду Кіровоградської області від 06.11.2018 у справі № 912/1672/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Случ
Судді Н. О. Волковицька
С. К. Могил