ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 червня 2025 року
м. Київ
cправа № 912/2247/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Зуєва В.А.,
за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Станція Придніпровська»
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.03.2025 (головуюча - Кощеєва І. М., судді: Дарміна М. О., Чус О. В.) і рішення Господарського суду Кіровоградської області від 05.03.2024 (суддя Поліщук Г. Б.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Станція Придніпровська»
до: (1) Онуфріївської селищної ради Кіровоградської області; (2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Успенський рибгосп»
про визнання недійсним договору
(за участю представника позивача - Ульянов Р.А.)
Історія справи
Обставини справи, встановлені судами
1. 26.06.2012 між Онуфріївською районною державною адміністрацією (правонаступник - Онуфріївська селищна рада Кіровоградської області, далі - Рада, орендодавець) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Успенський рибгосп» (далі - ТОВ «Успенський рибгосп», орендар) укладено договір оренди земельної ділянки водного фонду загальною площею 903,4068 га з кадастровим номером 3624687700:02:000:7529 (далі - договір оренди від 26.06.2012) зі строком дії права оренди до 09.07.2022.
2. Розглянувши звернення орендаря про продовження терміну дії договору оренди від 26.06.2021, Рада рішенням від 24.12.2021 № 3651 відмовила ТОВ «Успенський рибгосп» у продовженні терміну дії договору оренди від 26.06.2012.
3. 01.07.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю «Станція Придніпровська» (далі - ТОВ «Станція Придніпровська», позивач) направило на адресу Ради лист, за змістом якого повідомило про те, що: (1) є орендарем гідроспоруди, розташованої на земельній ділянці з кадастровим номером 3624687700:02:000:7529 загальною площею 903,4068 га (далі - земельна ділянка), а тому має право на отримання в оренду земельної ділянки без застосування конкурентних засад, рішення про що повинна прийняти Рада; (2) ТОВ «Успенський рибгосп» порушував умови договору оренди від 26.06.2012 в частині своєчасної сплати орендної плати, внаслідок чого не має переважного права на укладення договору оренди на новий строк.
4. 04.08.2022 Рада прийняла рішення № 4139, яким серед іншого: скасувала дію власного рішення від 24.12.2021 № 3651; поновила ТОВ «Успенський рибгосп» договір оренди від 26.06.2012 земельної ділянки.
5. 05.08.2022 між Радою ТОВ «Успенський рибгосп» укладено договір оренди земельної ділянки строком на 10 років (далі - договір оренди від 05.08.2022), на підставі якого орендар 23.09.2022 зареєстрував право оренди земельної ділянки.
Узагальнений зміст позовних вимог та підстав позову
6. ТОВ «Станція Придніпровська» звернулося до суду з позовом до Ради та ТОВ «Успенський рибгосп» про визнання недійсним договору оренди від 05.08.2022, укладеного між відповідачами.
7. Позов мотивований тим, що відповідач-2 неналежно виконував умови договору оренди від 26.06.2012, тому не має переважного права на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк. Разом з тим позивач вживав заходів для її отримання в оренду шляхом звернення до Ради з листом від 01.07.2022. У зв`язку з чим укладення між відповідачами договору оренди від 05.08.2022 без застосування конкурентних засад унеможливлює реалізацію позивачем законного інтересу в отриманні земельної ділянки в оренду.
Узагальнений зміст та обґрунтування оскаржуваних рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
8. Господарський суд Кіровоградської області рішенням від 05.03.2023, яке залишив без змін Центральний апеляційний господарський суд постановою від 12.03.2025, у позові відмовив.
9. Суди попередніх інстанцій зазначили, що позивач, який не є стороною договору оренди від 05.08.2022, не довів обставину порушення його права та/або законного інтересу внаслідок укладення між відповідачами спірного договору. Посилання позивача на те, що визнання спірного договору недійсним дасть йому можливість реалізувати свій інтерес в отриманні в оренду земельної ділянки з підстав, зазначених у зверненні до Ради від 01.07.2022, є лише припущенням та не підтверджено доказами.
Касаційна скарга
10. Не погоджуючись із указаними судовими рішеннями, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати з підстави, передбаченої пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи касаційної скарги
11. Суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення статті 16, частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) без урахування висновків Верховного Суду в постанові від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17 щодо визначення ефективного способу захисту у спірних правовідносинах. Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не зазначив, з яких міркувань він виходив, визначаючи, що визнання недійсним договору в цьому спорі є неефективним способом правового захисту.
12. Відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми частини 3 статті 215 ЦК України у контексті тлумачення поняття «заінтересована особа» для випадку, коли особа, яка не була стороною договору оренди землі, звертається з позовом про визнання недійсним договору оренди, мотивуючи свій інтерес тією обставиною, що укладенням спірного договору її позбавили можливості прийняти участь в процедурі набуття права оренди відповідної земельної ділянки.
13. Суд не дослідив зібрані у справі докази та встановив обставину відсутності у позивача права на оренду земельної ділянки, яка не підтверджується, а навпаки спростовується поданими позивачем доказами, зокрема листами позивача від 01.07.2022, від 28.07.2022, без будь-якої оцінки таких доказів судами.
Позиція Верховного Суду
14. Відповідно до положень частини 1 статті 300 ГПК України Верховний Суд розглядає доводи касаційної скарги тільки в частині, що стала підставою для відкриття касаційного провадження.
15. Розглянувши доводи та аргументи касаційної скарги в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, які відповідають вимогам абзацу 2 пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК України, Верховний Суд приходить до висновку про необхідність закриття касаційного провадження за поданою касаційною скаргою у цій частині на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України.
16. Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.
17. Проте наведена скаржником підстава касаційного оскарження не отримала підтвердження під час касаційного провадження, оскільки висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у наведеній скаржником постанові викладені не у подібних правовідносинах.
18. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де є схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
19. При цьому, на предмет подібності слід оцінити саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін у справі та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критерієм відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
20. Слід виходити також із того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
21. Відповідно неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини. Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №696/1693/15-ц та від 12.10.2021 у справі №233/2021/19.
22. Таким чином, подібність правовідносин означає, зокрема, схожість суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).
23. Разом з тим, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
24. Так, у справі № 912/2247/23 розглядався позов про визнання недійсними кредитних договорів у частині сплати винагороди за користування кредитом, поданий особою, яка не була стороною спірних кредитних договорів. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК, скаржник в касаційній скарзі лише цитує загальні висновки суду касаційної інстанції у наведеній справі щодо критеріїв ефективного способу захисту прав безвідносно до застосування конкретної норми права та не зазначає аргументів щодо неправильного застосування судом у справі, що переглядається, наведених в касаційній скарзі норм права та не викладає суті допущених судом порушень.
25. Натомість у справі, що переглядається, розглядався позов про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, поданий також особою, яка не є стороною цього правочину. У даній справі суди відмовили в позові з підстави не доведення позивачем порушення його права/законного інтересу внаслідок укладення між відповідачами спірного договору. У зв`язку з чим суди попередніх інстанцій не надавали і не повинні були надавати оцінку ефективності обраного позивачем способу захисту права.
26. Отже, посилання скаржника на постанову суду касаційної інстанції у вказаній справі не є належним правовим обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, а зміст зазначеної скаржником постанови не свідчить про застосування судами у справі, що розглядається, норм права без урахування висновків, викладених у цій постанові.
27. Беручи до уваги наведене, Верховний Суд констатує, що висновки, які викладені у постанові Верховного Суду, на яку посилається скаржник, стосуються правовідносин, які очевидно не є подібними з правовідносинами у даній справі, що розглядається.
28. З огляду на викладене доводи скаржника про те, що суди в оскаржуваних рішеннях застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у наведеній у касаційній скарзі постанові Верховного Суду, не знайшли свого підтвердження.
29. Верховний Суд відхиляє доводи скаржника щодо необхідності формування у спірних правовідносинах окремого правового висновку з питання застосування частини 3 статті 215 ЦК України.
30. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України скаржник повинен обґрунтувати, в чому саме полягає неправильне застосування норми матеріального права чи порушення норми процесуального права, щодо якої відсутній висновок Верховного Суду (у чому саме полягає помилка суду при застосуванні відповідних норм права та як саме ці норми права суд застосував неправильно).
31. Позов у цій справі про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки ТОВ «Станція Придніпровська» обґрунтовує тим, що укладення між відповідачами спірного договору перешкоджає позивачу отримати відповідну земельну ділянку в оренду.
32. Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так й іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
33. За усталеними висновками Верховного Суду оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину і хоча й не була титульним володільцем відчуженого майна, однак вважає своє право власності на це майно порушеним або вважає порушеним інше речове право на майно. За відсутності визначення поняття «заінтересована особа» такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі. Самі по собі дії осіб, зокрема щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці особи не доведуть, що такі дії порушують їх права.
34. Отже, звертаючись з даним позовом, позивач має довести, що укладений між відповідачами договір оренди від 05.08.2022 порушує його права та/або інтереси.
35. У спірних правовідносинах ТОВ «Станція Придніпровська» обґрунтувало наявність свого інтересу в отриманні в користування земельної ділянки обставиною укладення договору оренди гідроспоруди, розташованої на земельній ділянці, про що позивач повідомив Раду в листі від 01.07.2022. Одночасно позивач вказує на те, що укладення між відповідачами спірного договору не на конкурентних засадах унеможливило участь позивача в прилюдних торгах з продажу права оренди земельної ділянки.
36. Проте суди попередніх інстанцій встановили, що позивач звертався до Ради з клопотаннями про надання в оренду земельної ділянки на позаконкурентних засадах, посилаючись на свій статус орендаря розташованого на цій земельній ділянці нерухомого майна, що само по собі спростовує посилання позивача в позові на можливість участі ТОВ «Станція Придніпровська» в торгах з продажу права оренди спірної земельної ділянки. Отже, посилання позивача на потенційну неможливість взяти участь в земельних торгах, які власник повинен оголосити у разі визнання недійсним оспорюваного договору, не може свідчити про порушення прав позивача, оскільки ґрунтується припущеннях та не підтверджено реальними намірами позивача. Суди також не встановили існування правових підстав для отримання позивачем земельної ділянки на позаконкурентних засадах.
37. Відтак суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку про те, що у спірних правовідносинах відсутнє порушене право або охоронюваний законом інтерес, за захистом якого звернувся позивач до суду.
38. Посилаючись на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини 3 статті 215 ЦК України в аналогічних відносинах, що пов`язано, на думку скаржника, з безпідставною констатацією судами відсутності у позивача статусу заінтересованої особи у розумінні вказаної правової норми, позивач фактично окреслює лише межі правовідносин, в яких, на його думку, відсутній висновок суду касаційної інстанції. Касаційна скарга в цій частині за своїм змістом фактично зводиться до незгоди з висновками судів та з наданою судами оцінкою встановлених фактичних обставин справи, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції з огляду на визначені статтею 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
39. Щодо оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287, з посиланням на пункт 1 частини 3 статті 310 ГПК України, що суди не дослідили зібрані у справі докази, Верховний Суд зазначає таке.
40. Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
41. Зокрема, згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.
42. Тобто, процесуальний закон пов`язує право суду касаційної інстанції скасувати судове рішення з підстав не дослідження зібраних у справі доказів за обов`язкової умови попереднього встановлення обґрунтованості підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.
43. З урахуванням того, що підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не підтвердилась, а підставою касаційного оскарження відповідно до пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК України згідно з доводами касаційної скарги стало саме не дослідження судами зібраних у справі доказів, то підстави для задоволення касаційної скарги і скасування постановлених у справі судових рішень згідно з пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України - відсутні.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
44. З огляду на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, колегія суддів на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою у частині зазначеної підстави касаційного оскарження.
45. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
46. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
47. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів вважає, що викладені у касаційній скарзі доводи не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків судів попередніх інстанції про відмову в позові, в зв`язку з чим немає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень.
Розподіл судових витрат
48. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.
Керуючись статтями 296 300 301 306 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Станція Придніпровська» з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.
2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Станція Придніпровська» з підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення, а постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.03.2025 і рішення Господарського суду Кіровоградської області від 05.03.2024 у справі № 912/2247/23 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Міщенко І.С.
Судді Берднік І.С.
Зуєв В.А.