ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2020 року

м. Київ

Справа № 912/684/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Кушніра І. В.,

секретар судового засідання - Астапова Ю. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.11.2019 та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 04.07.2019 у справі

за позовом: Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Теплоенергетик" про стягнення 37 710 747,34 грн,

за участю представників:

позивача - Верхацький І. В. (адвокат);

відповідача - не з`явилися,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У лютому 2019 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернулося до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Комунального підприємства "Теплоенергетик" (надалі - КП "Теплоенергетик") про стягнення 37 710 747,34 грн, з яких: 27 958 124,01 грн основний борг, 1 512 641,64 грн пеня, 1 714 754,85 грн - 3 % річних та 6 525 226,83 грн інфляційні втрати.

1.2 В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між ними договору постачання природного газу від 09.09.2016 № 1531/1617-ТЕ-18, в частині своєчасної та повної оплати переданого природного газу у період з листопада 2016 року по березень 2017 року.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

2.1. 09.09.2016 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та КП "Теплоенергетик" (споживач) укладено договір № 1531/1617-ТЕ-18 постачання природного газу (далі - договір № 1531/1617-ТЕ-18), за умовами якого постачальник зобов`язався поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач -оплатити його на умовах цього договору.

2.2. Відповідно до пункту 1.2 договору № 1531/1617-ТЕ-18 природний газ, що постачається за договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

2.3. Постачальник передає споживачу з 01.10.2016 по 31.03.2017 (включно) природний газ обсягом до 8 240 тис.куб. метрів, у тому числі за місяцями: жовтень 2016 року - 411; листопад 2016 року - 1 280; грудень 2016 року - 1 685; січень 2017 року - 1 559; лютий 2017 року - 1 350; березень 2017 року - 1 955 (пункт 2.1 договору № 1531/1617-ТЕ-18).

2.4. Пунктом 3.4 договору № 1531/1617-ТЕ-18 встановлено, що приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

2.5. Згідно з пунктом 5.2 договору № 1531/1617-ТЕ-18 ціна за 1 000 куб.м природного газу становить 4 942,00 грн, крім того податок на додану вартість (20 %). Усього до сплати за 1 000 куб. м природного газу з ПДВ - 5 930,40 грн.

2.6. Відповідно до пункту 6.1 договору № 1531/1617-ТЕ-18 оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.

2.7. Пунктом 8.2 договору № 1531/1617-ТЕ-18 сторони погодили, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20.

2.8. Згідно з пунктом 8.3 договору № 1531/1617-ТЕ-18 з урахуванням пункту 11.3 цього договору укладення договорів про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання не звільняє споживача від обов`язку сплатити на користь постачальника платежі відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), нараховані на всю суму заборгованості за цим договором.

2.9. На виконання умов договору № 1531/1617-ТЕ-18 позивач у період з листопада 2016 року по березень 2017 року передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 59 547 551,92 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 30.11.2016, від 31.12.2016, від 31.01.2017, від 28.02.2017 та від 31.03.2017.

2.10. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" Головним управлінням Державної казначейської служби України у Кіровоградській області, Департаментом фінансів Кіровоградської облдержадміністрації, Фінансовим управлінням Кіровоградської міської ради Фінансовим відділом Кіровської районної у м. Кіровограді ради або Фінансовим відділом Ленінської районної у м. Кіровограді ради, Управлінням соціального захисту населення виконкому Кіровської районної у м. Кіровограді ради або Управлінням соціального захисту населення виконкому Ленінської районної у м. Кіровограді ради, КП "Теплоенергетик", НАК "Нафтогаз України" підписані спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України: № 111 від 16.01.2017 на суму 1 768 537,49 грн, № 112 від 16.01.2017 на суму 2 461 793,97 грн, № 909 від 14.02.2017 на суму 1 978 915,81 грн, № 910 від 14.12.2017 на суму 2 712 142,16 грн, № 1624 від 16.03.2017 на суму 1 762 777,43 грн, № 1625 від 16.03.2017 на суму 2 572 415,66 грн, № 2526 від 04.05.2017 на суму 2 086 730, 21 грн, № 2527 від 04.05.2017 на суму 1 532 858,02 грн (т. 1, а.с. 44-75).

2.11. 07.11.2017 між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Кіровоградській області, Департаментом фінансів Кіровоградської облдержадміністрації, Фінансовим управлінням Кіровоградської міської ради, Головним управлінням житлово-комунального господарства Кіровоградської міської ради, КП "Теплоенергетик" та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" укладено договір № 79/332-в про організацію взаєморозрахунків, предметом якого є організація проведення сторонами взаєморозрахунків за субвенцією з державного бюджету місцевим бюджетам, визначена статтею 31 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", відповідно до Порядку та умов надання у 2017 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.2017 № 332.

2.12. Згідно вказаного договору перераховано в рахунок погашення заборгованості відповідача перед позивачем за грудень 2016 року у сумі 3 614 040,06 грн та за січень 2017 року 2 371 637,68 грн, які КП "Теплоенергетик" платіжним дорученням № 3 від 17.11.2017 перерахував позивачу.

3. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3.1. Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 04.07.2019 (суддя Вавренюк Л. С.), залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 04.11.2019 (колегія суддів: Білецька Л. М., Коваль Л. А., Верхогляд Т. А.), позов задоволено частково.

Стягнуто з КП "Теплоенергетик" на користь АТ "НАК "Нафтогаз України" 27 958 124,01 грн основного боргу, 736 578,17 грн пені, 1 485 403,70 грн - 3 % річних, 5 675 601,20 грн інфляційних втрат. В задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Судові рішення мотивовані порушенням відповідачем договірних зобов`язань в частині оплати отриманого природного газу, що є підставою для стягнення боргу, пені, 3 % річних та інфляційних втрат з урахуванням їх арифметично правильного розрахунку, здійсненого судом. При цьому судами враховано, що спільними протокольними рішеннями та Договором про організацію взаєморозрахунків від 07.11.2017 № 79/332-в сторони визначили інший порядок погашення заборгованості, а тому нарахування 3 % річних та інфляційних втрат на заборгованість, погашену державою, не здійснюється. Крім того, суд першої інстанції враховуючи клопотання відповідача, співвідношення розміру заподіяних позивачу збитків та заявлених до стягнення сум, а також інтереси обох сторін, дійшов висновку про зменшення розміру пені на 50 %.

4. Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги

4.1. У касаційній скарзі АТ "НАК "Нафтогаз України" наголошує на тому, що відмова у стягненні 3 % річних та інфляційних втрат на заборгованість, сплачену через спільні протокольні рішення, протирічить положенням статей 6 204 618 625 627 629 ЦК України. Також скаржник вважає безпідставним зменшення судом першої інстанції пені, що підлягає стягненню з відповідача на 50 %, оскільки це суперечить положенням частини 3 статті 219 та статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України), а також не погоджується з перерахунком місцевим господарським судом розміру пені за грудень 2016 року.

З огляду на викладене, АТ "НАК "Нафтогаз України" просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови у стягненні 1 815 875,45 грн та ухвалити в цій частині нове рішення про стягнення зазначеної суми коштів.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

5.1. Відзиву на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшло.

6. Позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

6.1. Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.2. Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, який з`явився у судове засідання, перевіривши наведені обставини, Верховний Суд у межах перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи, викладені у касаційній скарзі, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

6.3. Відповідно до статей 11 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

6.4. Згідно зі статтею 526 ЦК України та статтею 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

6.5. За змістом частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

6.6. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).

6.7. За змістом статті 625 цього Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.

6.8. Згідно з положеннями частинр1-3 статті 12 ГК України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб`єктів господарювання є: державне замовлення; ліцензування, патентування і квотування; технічне регулювання; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб`єктів господарювання здійснюються відповідно до цього Кодексу та інших законів.

6.9. Одним із засобів державного регулювання господарської діяльності є визначення механізму перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується НАК "Нафтогаз України" та ПАТ "Укртрансгаз".

6.10. Наведене регулювання визначено постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" (далі - Порядок).

6.11. Цим Порядком передбачено, що він визначає механізм перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та ПАТ "Укртрансгаз", а також за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету від погашення податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого) з податку на додану вартість, що сплачується виробниками електроенергії і вугледобувними підприємствами.

6.12. Таким чином, держава взяла на себе бюджетне зобов`язання щодо відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних з газопостачанням населення, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме - витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.

6.13. Пунктом 7 Порядку визначено, що розрахунки проводяться за згодою учасників на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг) і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків.

6.14. Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу (далі - ПЕК), визначений Порядком, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств ПЕК, пов`язаних з газопостачанням населення, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг.

6.15. Тобто правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині (у розмірі отриманих пільг та субсидій населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулюючого впливу держави, якою приймаються законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг та субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій. А тому на виконання таких законодавчих актів державою в особі відповідних державних органів приймаються підзаконні нормативні акти.

6.16. Отже, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава буде компенсувати за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного), і застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови.

6.17. Сторони, підписавши спільні протокольні рішення, погодилися з тим, що між ними встановлюється інший (не той, що був передбачений у договорі) порядок розрахунків.

Зазначений правовий висновок наведено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.05.2019 у справі № 924/296/18.

6.18. Таким чином, для нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат на підставі статті 625 ЦК України необхідно, щоб відповідач здійснив оплату отриманих бюджетних коштів поза межами порядку і строків, визначених спільними протокольними рішеннями.

Аналогічну правову позицію наведено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 910/9806/16 та у постанові Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 23.09.2019 року по справі №908/885/18

6.19. Судами встановлено, відповідачем належним чином виконувались умови спільних протокольних рішень, розрахунки проведені у повному обсязі, що свідчить про відсутність підстав для нарахування та стягнення з відповідача інфляційних втрат та річних, які нараховані позивачем на суми, які сплачені за спільними протокольними рішеннями.

6.20. Водночас встановивши, що заборгованість відповідача за отриманий природний газ становить 27 958 124,01 грн: за січень 2017 року у сумі 11 138 958,09 грн, за лютий 2017 року - 9 575 324,65 грн та за березень 2017 року - 243 841,27 грн, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про її стягнення з відповідача.

6.21. При цьому здійснивши перерахунок суми заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, суди попередніх інстанцій правильно встановили та виходили з того, що позивачем безпідставно здійснено їх нарахування з урахуванням сум, які погашені відповідно до спільних протокольних рішень та дійшли висновку, що арифметично вірним є стягнення з відповідача 1 485 403,70 грн - 3 % річних та 5 675 601,20 грн інфляційних втрат.

6.22. Згідно з положеннями статті 611 ЦК України та статті 230 ГК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

6.23. Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

6.24. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (частина 6 статті 232 ГК України).

6.25. Судами встановлено, що при розрахунку пені позивач правомірно врахував підписання сторонами спільних протокольних рішень та договору взаєморозрахунків та не здійснював нарахування пені на суми боргу, які погашені згідно таких документів. Водночас при здійсненні нарахування пені на суму заборгованості за грудень 2016 року позивач порушив вимоги частини 6 статті 232 ГК України і здійснив нарахування пені більше ніж за 6 місяців, тому здійснивши перерахунок пені за цей період, суди дійшли правильних висновків, що її сума становить 195 457,16 грн.

6.26. Загальна сума пені за порушення відповідачем грошових зобов`язань за розрахунком судів попередніх інстанцій становить 1 473 156,34 грн.

6.27. 09.04.2019 КП "Теплоенергетик" звернулося до суду першої інстанції з клопотанням про зменшення пені до 1 000 грн.

6.28. Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

6.29. Аналогічні положення містяться у статті 233 ГК України за змістом якої у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

6.30. За змістом наведених вище норм, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Аналогічну правову позицію наведено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 924/709/17.

6.31. Дійшовши висновків про зменшення пені на 50 %, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, правильно встановив та виходив з того, що КП "Теплоенергетик" є підприємством, яке надає послуги з централізованого теплопостачання на території м. Кропивницький та селища Нового, а отже основним джерелом доходів такого підприємства є кошти, що надійшли за наданні послуги з теплопостачання. КП "Теплоенергетик" самостійно не визначає порядок розподілу коштів, які надійшли на його рахунок зі спеціальним режимом використання, та оплата із такого рахунку відповідних послуг, залежить від розміру коштів, які надійшли від споживачів. Грошові кошти, що надходять від споживачів теплової енергії на спеціальні рахунки відкриті в АТ "Ощадбанк" для зарахування коштів, автоматично перераховуються на користь НАК "Нафтогаз України" згідно алгоритму розподілу коштів, затвердженого Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Також судом першої інстанції враховано, що відповідачу потрібні грошові кошти на виплату заробітної плати працівникам та на підтримання технологічного процесу виробництва теплової енергії з метою забезпечення своєчасного та належного надання відповідних послуг, тоді як згідно Звіту про фінансові результати за 2018 рік відповідач має непокритий збиток в розмірі 24 765 тис. грн.

6.32. Враховуючи викладене, оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій відповідають встановленим обставинам справи та вимогам чинного законодавства.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

7.1. Доводи АТ "НАК "Нафтогаз України", наведені у касаційній скарзі, про те, що відмова у стягненні 3 % річних та інфляційних втрат на заборгованість, сплачену на підставі спільних протокольних рішень, протирічить положенням статей 6 204 618 625 627 629 ЦК України відхиляються колегією суддів, оскільки як було зазначено вище, сторони, підписавши спільні протокольні рішення, погодилися з тим, що між ними встановлюється інший (не той, що був передбачений у договорі) порядок розрахунків, тому для нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат на підставі статті 625 ЦК України необхідно, щоб відповідач здійснив оплату отриманих бюджетних коштів поза межами порядку і строків, визначених спільними протокольними рішеннями.

7.2. Посилання скаржника на безпідставність перерахунку місцевим господарським судом розміру пені за грудень 2016 року, відхиляються колегією суддів, оскільки як встановлено судами, позивачем було нараховано пеню у зазначеному періоді з порушенням положень частини 6 статті 232 ГК України, а її перерахунок виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції встановлені статтею 300 ГПК України.

7.3. Твердження АТ "НАК "Нафтогаз України" про те, що зменшення судом першої інстанції пені, що підлягає стягненню з відповідача на 50 % суперечить положенням частини 3 статті 219 та статті 233 ГК України, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом касаційної інстанції та спростовуються вищевикладеним.

7.4. Відповідно до статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Російської Федерації", "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

За таких обставин, оскільки фундаментальних порушень не встановлено, рішення судів попередніх інстанцій прийняті з додержанням вимог матеріального та процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

8. Розподіл судових витрат

8.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 306 308 309 314 315 317 ГПК України, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.11.2019 та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 04.07.2019 у справі № 912/684/19 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Є. Краснов

Суддя Г. Мачульський

Суддя І. Кушнір