ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2023 року

м. Київ

cправа № 913/228/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Кролевець О.А.

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"

на рішення Господарського суду Луганської області

(суддя - Фонова О.С.)

від 17.04.2023

та постанову Східного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Шевель О.В., судді: Крестьянінов О.О., Фоміна В.О.)

від 27.06.2023

у справі № 913/228/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"

до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Луганськгаз"

про стягнення 259 374 141,73 грн,

за участю представників учасників справи:

позивача - Кисіль Т.В.

відповідача - не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - ТОВ "Оператор газотранспортної системи України") звернулося з позовом до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Луганськгаз" (далі - АТ "Луганськгаз") про стягнення заборгованості 259 374 141,73 грн за добові небаланси природного газу, з яких: 197 214 842,02 грн сума основного боргу, 19 398 994,11 грн пеня, 37 968 824,46 грн інфляційні втрати, 4 791 481,14 грн 3% річних.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з компенсації добових небалансів природного газу, які мають бути сплачені відповідачем на підставі договору транспортування природного газу. Правовими підставами позову визначені пункт 18 глави 6 розділу XIV Кодексу газотранспортної системи, статті 526 530 536 549 612 625 Цивільного кодексу України, статті 193 231 Господарського кодексу України.

2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Луганської області від 17.04.2023 у справі №913/228/22 позов задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Луганськгаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" 197 214 842,02 грн боргу, 9 699 497,06 грн пені, 4 791 481,14 грн 3% річних, 37 968 824,46 грн інфляційних втрат. В решті позовних вимог в частині стягнення пені відмовлено.

2.2. Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що матеріалами справи підтверджено, що у січні, березні, квітні, травні, вересні, жовтні, грудні 2021 року у відповідача мав місце негативний небаланс природного газу, у зв`язку з чим позивач надав відповідачу послуги балансування, однак відповідач свої обов`язки в частині оплати виконав частково. Також місцевий господарський суд визнав обґрунтованими нарахування позивачем сум пені, 3% річних та інфляційних.

Водночас, враховуючи фактичні обставини справи та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, суд першої інстанції визнав за можливе частково задовольнити заяву відповідача про зменшення заявленої до стягнення суми неустойки, а саме суми пені на 50 %, у зв`язку з чим стягнув з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 9 699 497,06 грн.

2.3. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 27.06.2023 рішення Господарського суду Луганської області від 17.04.2023 у справі №913/228/22 залишено без змін.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Луганської області від 17.04.2023 та постановою Східного апеляційного господарського суду від 27.06.2023 у справі №913/228/22, Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" звернулось з касаційною скаргою, якою просить оскаржувані рішення місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 9 699 497,05 грн та постанову суду апеляційної інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в цій частині.

3.2. Підставою касаційного оскарження ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" визначило пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.3. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

3.4. Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" підставою касаційного оскарження зазначає пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що судами попередніх інстанцій застосовано положення статей 549-552 599 Цивільного кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №910/22964/17, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 12.02.2020 у справі №924/414/19.

Доводи скаржника зводяться до того, що суди попередніх інстанцій проігнорували невиконання відповідачем у визначені договором строки взяті на себе зобов`язання по оплаті, що стало підставою для звернення з даним позовом до суду; нарахована позивачем пеня у відсотковому співвідношенні з розміром основного боргу, не перевищує його, а становить орієнтовно лише 10% від суми основної заборгованості та є співмірною; невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором в частині своєчасної оплати виключає наявність виняткових випадків, які надають право суду застосувати положення статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України; важкий фінансовий стан не є беззаперечним; відповідачем не доведено, що причиною прострочення виконання грошового зобов`язання є обставини, що перебувають поза його волею.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Між ТОВ "Оператор газотранспортної системи України", як оператором, та АТ "Оператор газорозподільної системи "Луганськгаз", як замовником, 31.12.2019 було укладено договір транспортування природного газу №1910000182 (далі - договір).

Згідно з умовами пункту 2.1 договору, оператор надає замовнику послугу транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлені в цьому договорі вартість такої послуги та плат (за їх наявності), які виникають при його виконанні.

Відповідно до пункту 4.1 договору, замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг; дотримуватися обмежень, встановлених цим договором та Кодексом; вчасно збалансовувати своє портфоліо балансування; здійснити своєчасну та повну оплату за перевищення розміру договірної потужності, додаткову плату за зміну умов (обмежень) використання потужності з обмеженнями, плату за добовий небаланс, плату за нейтральність балансування, додаткову плату у разі недотримання параметрів ФХП газу та плату за несанкціонований відбір природний газу з газотранспортної системи в порядку, визначеному Кодексом та цим договором; здійснити у термін до 5 робочих днів з дня виставлення рахунка оплату вартості добових небалансів, якщо загальна вартість щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця перевищує загальну вартість щодобових позитивних небалансів замовника протягом звітного газового місяця.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що вартість послуг балансування розраховується за фактичною вартістю, яка визначається відповідно до порядку, встановленого Кодексом ГТС.

Згідно з пунктом 13.1 договору у випадку невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством та цим договором.

За умовами пункту 13.5 договору у разі порушення замовником строків оплати, передбачених цим договором, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Позивач надав відповідачу послуги балансування та в нього виник обов`язок сплатити позивачу кошти, відповідно до розміру добового небалансу (оплатити безпідставно відібраний газ) на загальну суму 200 754 092,54 грн; відповідач частково здійснив оплату за зобов`язаннями за врегулювання добових негативних небалансів січня, березня, квітня, травня 2021 року на загальну суму 2 813 070,31 грн, отже, у відповідача склалась заборгованість з оплати послуг балансування за квітень 2021 року в сумі 6 000 000,00 грн, травень 2021 року в сумі 5 000 000,00 грн, вересень 2021 року в сумі 59 682 609,06 грн, жовтень 2021 року в сумі 110 143 141,59 грн, грудень 2021 року в сумі 16 389 091,37 грн, а всього 197 214 842,02 грн.

Із посиланням на вказані обставини, ТОВ Оператор газотранспортної системи України звернулося до господарського суду з позовом у даній справі, в якому просило стягнути суму основного боргу 197 214 842,02 грн, а також, вказуючи на прострочення відповідачем виконання зобов`язань з оплати негативних щодобових небалансів у січні, березні, квітні, травні, вересні, жовтні, грудні 2021 року позивач на підставі пунктів 13.1, 13.5 договору, статті 536, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, частини третьої статті 198 Господарського кодексу України нарахував відповідачу пеню в сумі 19 398 994,11 грн, 3% річних в сумі 4 791 481,14 грн та інфляційні втрати в сумі 37 968 824,46 грн.

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд

5.1. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.2. Предметом оскарження в суді касаційної інстанції є рішення місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції в частині висновків щодо наявності підстав для часткового задоволення заяви АТ "Оператор газорозподільної системи "Луганськгаз" про зменшення розміру пені на 50% від заявленої у позові суми.

5.3. Главою 24 Господарського кодексу України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

Відповідно до частини другої статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Згідно з частинами першою, другою статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

5.4. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 вказано, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі. Тому, з метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному, порівняно зі стягненням збитків, порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків. Такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549 - 552 Цивільного кодексу України.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

5.5. Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

5.6. Верховний Суд у постанові від 08.06.2023 у справі №917/5/22 зазначив, що неустойка - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Водночас, неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

5.7. У зазначеній вже постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду також вказала, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

5.8. Відповідно до положень частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

5.9. Згідно із статтею 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

5.10. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем подано клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на підставі статті 233 Господарського кодексу України та частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України (без зазначення, до якого саме розміру заявник просить зменшити штрафні санкції).

В обґрунтування вказаного клопотання відповідач зазначав про наступні обставини: АТ "Луганськгаз" здійснювало розподіл природного газу в Луганській області та займало монопольне становище у наданні цих послуг для споживачів регіону (населення, промисловості, бюджетних установ та інших), проте, у зв`язку з війною в країні та тимчасовою окупацією Луганської області така господарська діяльність, за рахунок якої товариство отримувало прибуток, була припинена; відповідно до Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309, станом на 08.03.2023 до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточені (блоковані) віднесені всі 8 (вісім) районів Луганської області, тобто вся територія Луганської області є тимчасово окупованою; 21.04.2022 Головним управлінням Національної поліції в Луганської області було розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022130000000051 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 341 Кримінального кодексу України за фактом того, що військовослужбовці збройних сил рф та учасники контрольованих рф незаконних збройних формувань, на території Луганської області із спочатку вторгнення ворога, з 24.02.2022 внаслідок дій держави-агресора здійснили захоплення структурних підрозділів АТ "Луганськгаз" включно зі всім рухомим та нерухомим майном, що забезпечують діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, громадян з метою користування ними та перешкоджання нормальної роботі підприємств, установ, організацій та здійснення господарської діяльності Товариства; попереднім календарним роком господарської діяльності АТ "Луганськгаз" є 2022 рік, в якому товариство здійснювало розподіл газу протягом січня-квітня 2022 року зокрема, за ці чотири місяці 2022 року більшість споживачів повністю не розрахувались за надану послугу з розподілу природного газу у зв`язку з тим, що залишились на окупованій території; фінансовий звіт за 2022 рік АТ "Луганськгаз" не подавало до ДПС України, оскільки були втрачено первинні бухгалтерські документи, натомість суду надавалися копії фінансових звітів за 2019-2021 роки, з яких вбачається, що господарська діяльність останнього була збитковою; постачання природного газу операторам газорозподільних мереж для покриття виробничо-технологічних втрат природного газу відповідно до умов встановлення тарифів на розподіл газу у 2021 році, згідно з постановою КМУ №1011 від 27.09.2021, було обов`язковим для виконання НАК "Нафтогаз України". АТ "Луганськгаз" неодноразово зверталося саме до НАК "Нафтогаз України" щодо укладання договору про постачання природного газу товариству у межах затвердженого тарифу, але нажаль останнім, цього не було зроблено та Постанову КМУ не було виконано; можливість АТ "Луганськгаз" розраховуватись за природний газ за договором прямо та безпосередньо залежала від наявності суми передбаченої НКРЕКП в тарифі на розподіл природного газу як відповідної складової. НКРЕКП, затверджуючи тариф на розподіл для АТ "Луганськгаз", повинна була встановити такий тариф, що є економічно обґрунтованим та врахувати всі матеріальні витрати товариства, але цього не зробила.

В подальшому відповідач уточнив вимоги вказаного клопотання та просив суд зменшити штрафні санкції до 1%.

Позивач, заперечуючи проти задоволення клопотання щодо зменшення розміру штрафних санкцій зазначив, що відповідачем порушені строки подання клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, тому вказане клопотання має бути залишено судом без розгляду відповідно до частини першої статті 118 Господарського процесуального кодексу України; у даній справі відсутні підстави для застосування приписів статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України, якими законодавець визначив право суду на зменшення розміру санкцій, оскільки укладаючи договір відповідач погодився із тими умовами, що за неналежне виконання умов договору на нього буде покладена відповідальність у вигляді стягнення неустойки (пункт 13.5 договору), а також посилання відповідача на тяжкий фінансовий стан, не є доведеним належними доказами; надані відповідачем докази його неплатоспроможності, мають оцінюватися в сукупності з іншими доказами; відповідач не надав суду належних та допустимих доказів щодо наявності обґрунтованих підстав для зменшення розміру штрафних санкцій; позивач вважає, що заявлена до стягнення пеня у розмірі 19 398 994,11 грн є співмірною із розміром основного боргу 197 214 842,02 грн та орієнтовно становить 10% від суми основного боргу. Позивач також зазначив, що суд повинен враховувати і його тяжкий фінансовий стан; із бухгалтерської довідки, вбачається, що станом на 30.09.2022 заборгованість замовників послуг за договорами транспортування природного газу з оплати обсягів негативних щодобових замовленої договірної потужності та за перевищення замовленої договірної потужності за період з 01.01.2020 по 30.09.2022 складає 33 750 197 630,38 грн; зі звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за І квартал 2022 року вбачається, що за перший квартал 2022 року збиток ТОВ "Оператор ГТС України" становить 1 479 107 тис.грн, тобто практично 1,5 млрд.грн. Також, позивач зауважує, що зупинення транспортування природного газу з огляду на вказані вище причини (наявність значної дебіторської заборгованості з боку замовників послуг природного газу, в т.ч. відповідача AT "Луганськгаз") матиме наслідком неможливість здійснення транзиту газу через Україну до країн Європи, що в сукупності є реальною загрозою енергетичній безпеці України в цілому; з 11.05.2022 частково зупинено, зокрема, не здійснюється транспортування природного газу через ГВС Сохранівка, а це обсяги у розмірі 32,6 млн.куб.м на добу, тобто третина від загального обсягу транзиту газу (інформація розміщена на сайті Оператора ГТС, підтверджується сертифікатом ТПП України).

Суди першої та апеляційної інстанцій, надаючи оцінку доводам сторін в сукупності з встановленими фактичними обставинами справи та поданими доказами, дійшли висновку про можливе часткове задоволення заяви відповідача про зменшення заявленої до стягнення суми пені.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що АТ "Луганськгаз" здійснювало розподіл природного газу в Луганській області та займало монопольне становище у наданні цих послуг для споживачів регіону (населення, промисловості, бюджетних установ та інших), проте, у зв`язку з війною в країні та тимчасовою окупацією Луганської області така господарська діяльність, за рахунок якої товариство отримувало прибуток, була припинена. Відповідно до Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309, станом на 08.03.2023 до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточені (блоковані) віднесені всі 8 (вісім) районів Луганської області, тобто вся територія Луганської області є тимчасово окупованою. Також судами з наданих відповідачем доказів встановлено, що 21.04.2022 Головним управлінням Національної поліції Луганської області було розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №12022130000000051 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 341 Кримінального кодексу України за фактом того, що військовослужбовці збройних сил рф та учасники контрольованих рф незаконних збройних формувань на території Луганської області із початку вторгнення ворога, з 24.02.2022, внаслідок дій держави-агресора здійснили захоплення структурних підрозділів АТ "Луганськгаз" включно з усім рухомим та нерухомим майном, що забезпечують діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, громадян з метою користування ними та перешкоджання нормальної роботи підприємств, установ, організацій та здійснення господарської діяльності товариства. Суди також встановили, що фінансовий звіт за 2022 рік АТ "Луганськгаз" не подавало до ДПС України, оскільки було втрачено первинні бухгалтерські документи, натомість суду було надано копії фінансових звітів за 2019 рік, з яких вбачається, що господарська діяльність АТ "Луганськгаз" була збитковою.

Також судами надано оцінку сертифікату Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 14.11.2022 щодо обов`язку (зобов`язання) АТ "Оператор газорозподільної системи "Луганськгаз", зокрема, своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг, виконання якого унеможливлено через військову агресію РФ проти України, що стало підставою введення воєнного стану, протиправні дії третіх осіб, а саме захоплення структурних підрозділів оператора газорозподільної системи Луганськгаз включно з усім рухомим та нерухомим майном.

З огляду на встановлене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що тимчасова окупація всієї території Луганської області, на якій здійснював свою діяльність відповідач, є винятковою обставиною. Також виходили з того, що позивач має можливість здійснювати власну діяльність на всій території України, в тому числі в регіонах, що не окуповані РФ та де не відбуваються активні бойові дії, і що у співвідношенні стану ведення господарської діяльності позивач, як кредитор, є у вигіднішому матеріальному становищі, ніж відповідач, врахувавши і обставини відсутності транспортування природного газу позивачем через ГВС Сохранівка (підтверджується сертифікатом ТПП України).

Крім того, судами враховано реалізацію позивачем свого права на додаткове заявлення до стягнення 37 968 824,46 грн інфляційних втрат та 4 791 481,14 грн 3% річних, що у сукупності складає понад 42 млн.грн, що судом задоволено. Відповідне узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, який у постанові від 12.02.2020 у справі №924/414/19 зазначив, що негативні наслідки, спричинені позивачу простроченням виконання грошового зобов`язання, компенсуються, окрім штрафних санкцій, також і за рахунок застосування до боржника відповідальності в порядку частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, що дає підстави для висновку про можливість зменшення розміру пені на 50 %.

5.11. Верховний Суд вже неодноразово наголошував у своїх постановах, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки; довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов`язане з цим клопотання; неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора; господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення; закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення; чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, а тому таке питання вирішується господарським судом згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, в Україні діє принцип свободи договору та заборони суперечливої поведінки, сторони добровільно уклали договір і визначили штрафні санкції, тому суд має зменшувати розмір таких санкцій саме у виключних випадках з урахуванням всіх обставин справи; обидва кодекси містять норми, які дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але Господарський кодексу України вказує на неспівмірність розміру штрафних санкцій з розміром збитків кредитора як на обов`язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як Цивільний кодекс України виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення.

Такі правові висновки щодо застосування вказаних норм Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України зроблено Верховним Судом у постановах від 14.04.2021 у справі №923/587/20, від 01.10.2020 у справі №904/5610/19, від 02.12.2020 у справі №913/698/19, від 26.01.2021 у справі №922/4294/19, від 24.02.2021 у справі №924/633/20, від 03.03.2021 у справі №925/74/19, від 16.03.2021 у справі №910/3356/20, від 30.03.2021 у справі №902/538/18, від 19.01.2021 у справі №920/705/19, від 27.01.2021 у справі №910/16181/18, від 31.03.2020 у справі №910/8698/19, від 11.03.2020 у справі №910/16386/18, від 09.07.2020 у справі №916/39/19, від 08.10.2020 у справі №904/5645/19, від 14.04.2021 у справі №922/1716/20, від 13.04.2021 у справі №914/833/19, від 22.06.2021 у справі №920/456/17.

Тобто при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій судам належить брати до уваги як обставини, прямо визначені у статті 233 Господарського процесуального кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними.

При цьому, суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення штрафу. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення неустойки, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (статті 86 236-238 Господарського процесуального кодексу України). Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 17.07.2021 у справі №916/878/20.

5.12. Стаття 86 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина п`ята статті 236 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

5.13. Виходячи з встановлених судами попередніх інстанцій обставин цієї справи вбачається, що така оцінка була проведена судами попередніх інстанцій, а відповідна мотивація викладена в оскаржуваних судових рішеннях. Ця мотивація співпадає із усталеними підходами, які склалися в судовій практиці при вирішенні питання про зменшення розміру неустойки і протилежні доводи касаційної скарги у цій частині є необґрунтованими.

Доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми статей 549-552 599 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України, оскільки не врахували висновки про застосування цих норм права, викладені у постановах Верховного Суду у справах №910/22964/17, №917/791/18 та №924/414/19, судом касаційної інстанції відхиляються з огляду на те, що висновки у зазначених справах судом зроблено за наявності інших фактичних обставин, зокрема, у справі №910/22964/17 - спір між сторонами виник щодо порядку та строку нарахування пені, у справі №917/791/18 суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру пені, оскільки він не надав доказів в обґрунтування винятковості випадку для зменшення штрафних санкцій та не навів поважності причини невиконання зобов`язань, а у справі та №924/414/19 суд апеляційної інстанції погодився із висновком місцевого господарського суду про щодо задоволення клопотання та зменшення пені на 50%.

За таких обставин, а також враховуючи, що зменшення пені є правом суду, яке він реалізує з урахуванням конкретних обставин справи, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність зменшення розміру пені на 50%.

З огляду на наведене Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що наведена заявником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не знайшла свого підтвердження.

Водночас колегія суддів зазначає, що доводи скаржника фактично зводяться до незгоди його із наданою судами оцінкою обставин справи та вказують на переоцінку доказів у справі, що суперечить положенням статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.2. Згідно з частиною першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.3. З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, виходячи із меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваних рішення місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції.

7. Судові витрати

7.1. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 236 238 240 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Луганської області від 17.04.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.06.2023 у справі №913/228/22 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді О. Баранець

О. Кролевець