ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2022 року

м. Київ

cправа № 913/266/20(925/926/19)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткаченко Н. Г. - головуючого, Огородніка К. М., Пєскова В. Г.,

за участю секретаря судового засідання Громак В. О.

за участю представників: Офісу Генерального прокурора - Керничного Н.І, Управління поліції охорони в Черкаській області - Жили О. М.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.07.2021

у справі № 913/266/20(925/926/19)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія"

до відповідача Управління поліції охорони в Черкаській області

про звернення стягнення на предмет застави

в межах справи №913/266/20

за заявою кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮС-Металл"

до боржника Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія"

про банкрутство,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Луганської області в межах справи про банкрутство ПАТ "Українська інноваційна компанія" перебувала справа за позовом ПАТ "Українська інноваційна компанія" до Управління поліції охорони в Черкаській області про звернення стягнення на предмет застави.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання Управління поліції охорони в Черкаській області умов кредитного договору від 13.11.2013 №34-2013, укладеного із ПАТ "Український інноваційний банк" як підстави для звернення стягнення на предмет застави.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 07.04.2021 у справі №913/266/20(925/926/19) (суддя Масловський С. В.) позов ПАТ "Українська інноваційна компанія" задоволено частково; звернуто стягнення на предмет застави за договором застави №09-2014-1з від 05.03.2014, укладеним між ПАТ "Український інноваційний банк" та Управлінням Державної служби охорони при УМВС України в Черкаській області, в рахунок часткового погашення заборгованості Управління поліції охорони в Черкаській області за кредитним договором №34-2013 від 13.11.2013 перед ПАТ "Українська інноваційна компанія" в загальній сумі 1 903 258,11 грн на рухоме майно - 20 автомобілів PEUGEOT модель 301, седан легковий - В, 2013 року випуску. Встановлено спосіб реалізації предмета застави шляхом продажу на прилюдних торгах із визначеннями вартості майна у межах процедури виконавчого провадження.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 28.07.2021 (колегія суддів: Россолов В. В. - головуючий, Склярук О. І., Слободін М. М.) рішення Господарського суду Луганської області від 07.04.2021 у справі №913/266/20(925/926/19) скасовано. Прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову ПАТ "Українська інноваційна компанія".

У касаційній скарзі ПАТ "Українська інноваційна компанія" просить постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.07.2021 скасувати та залишити в силі рішення Господарського суду Луганської області від 07.04.2021 у справі №913/266/20(925/926/19).

Підставами касаційного оскарження наведеної постанови суду апеляційної інстанції ПАТ "Українська інноваційна компанія" зазначило п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

В обґрунтування наведених підстав оскарження ПАТ "Українська інноваційна компанія" зазначає, що при ухваленні оскаржуваної постанови суд апеляційної інстанції не враховано правових висновків, викладених:

- у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09.08.2019 у справі №826/14033/17, від 19.04.2019 у справі №826/11199/16, від 24.02.2021 у справі №826/5325/16, від 03.11.2020 у справі №826/18320/16, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.11.2020 у справі №922/2144/16 та від 27.02.2020 у справі №922/1134/17, а також постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2021 по справі №910/16898/19.

- у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 905/1328/17, постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26.02.2020 у справі №192/309/18 та від 18.09.2019 у справі №303/4128/17, постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 812/10224/13-а та від 07.03.2018 у справі № К/9901/10396/18 щодо того, що зміна найменування товариства не свідчить про припинення суб`єкта господарювання як юридичної особи шляхом її реорганізації, з огляду на що зазначені обставини не можуть бути підставою для висновку про те, що такий суб`єкт є відмінним від відповідної юридичної особи, сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, зокрема, перетворення, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма такої особи. Зміна назви акціонерного товариства не є його реорганізацією

В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначено про помилковість висновків апеляційного суду, що ПАТ "Українська інноваційна компанія" не є належними кредитором та іпотекодержателем у спірних правовідносинах із врахуванням того, що зміна найменування ПАТ "Український інноваційний банк" на ПАТ "Українська інноваційна компанія" не є реорганізацією юридичної особи та жодним чином не впливає на права та обов`язки такої юридичної особи; ПАТ "Український інноваційний банк" та ПАТ "Українська інноваційна компанія" з ідентифікаційним кодом 05839888 є однією і тією ж юридичною особою з одним і тим же обсягом прав та обов`язків.

Заявник касаційної скарги вважає необґрунтованим посилання суду апеляційної інстанції на постанову Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16 з огляду на не тотожність суб`єктного складу у справі №925/698/16 із справою, яка розглядається, що виключає преюдицію. Крім того, на думку ПАТ "Українська інноваційна компанія", Велика Палата Верховного Суду у справі №925/698/16 не сформувала чітких та однозначних висновків щодо застосування норм права.

ПАТ "Українська інноваційна компанія" вказує на відсутність передбачених законом підстав для представництва прокурором інтересів держави у цій справі, що також помилково не враховано судом апеляційної інстанції при задоволенні заяви заступника керівника Черкаської обласної прокуратури про приєднання до апеляційної скарги Управління поліції охорони в Черкаській області.

У клопотанні Управління поліції охорони в Черкаській області просить закрити касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ "Українська інноваційна компанія" на підставі п. 3 ч. 1 ст. 296 ГПК України.

У відзиві Управління поліції охорони в Черкаській області просить касаційну скаргу ПАТ "Українська інноваційна компанія" залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

В судовому засіданні 29.06.2022 представник Управління поліції охорони в Черкаській області заявив про відмову від клопотання про закриття провадження за касаційною скаргою ПАТ "Українська інноваційна компанія" у справі №913/266/20(925/926/19) та підтримав доводи відзиву.

Крім того, Черкаська обласна прокуратура, у відзиві на касаційну скаргу, зокрема просить закрити касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ "Українська інноваційна компанія" на підставі п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України, оскільки вважає, що висновки щодо застосування норми права, які викладені у постановах Верховного Суду та на які посилався скаржник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними.

Перевіривши зазначені вище доводи відзиву Черкаської обласної прокуратури, колегія суддів не вбачає підстав для закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ПАТ "Українська інноваційна компанія" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.07.2021 у справі № 913/266/20(925/926/19).

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.10.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ "Українська інноваційна компанія" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.07.2021 у справі № 913/266/20(925/926/19).

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.12.2021 зупинено касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ "Українська інноваційна компанія" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.07.2021 у справі № 913/266/20(925/926/19) до оприлюднення судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду судового рішення у справі №910/4475/19.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.04.2022 поновлено касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ "Українська інноваційна компанія" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.07.2021 у справі № 913/266/20(925/926/19); розгляд справи призначено на 29.06.2022.

28.06.2022 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшло клопотання ПАТ "Українська інноваційна компанія" про відкладення розгляду справи, яке мотивоване неможливістю явки в судове засідання представників боржника, які перебувають за межами міста Києва, у зв`язку із гострим дефіцитом пального та окрім того, неможливістю узгодити правову позиції у справі, оскільки керівні органи ПАТ "Українська інноваційна компанія" перебувають на території міста Сєверодонецьк, де ведуться активні бойові дії.

Колегія суддів розглянувши вказане клопотання дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення враховуючи наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 216 ГПК України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених ч.2 ст. 202 цього Кодексу.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (ст. 202 ГПК України).

Учасники справи не обмежені законом в кількості уповноважених осіб для представництва їх інтересів у тому числі і в суді касаційної інстанції.

Відповідно до п. 7 ч.1 ст. 129 Конституції України однією із засад здійснення судочинства встановлено розумні строки розгляду справи судом.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасником якої є Україна, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Як вбачається із матеріалів справи, учасники справи належним чином та завчасно повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, виходячи зі змісту ст. ст. 202 216 ГПК України.

Явка представників сторін у судове засідання Касаційного господарського суду обов`язковою не визнавалась, вимоги та доводи ПАТ "Українська інноваційна компанія" викладені у касаційній скарзі.

Неявка представника ПАТ "Українська інноваційна компанія" в судове засідання 29.06.2022 не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання представника ПАТ "Українська інноваційна компанія" про відкладення розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н. Г., пояснення представників Офісу Генерального прокурора та Управління поліції охорони в Черкаській області, обговоривши доводи касаційної скарги та доводи відзивів на касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 13.11.2013 між ПАТ "Український інноваційний банк" (банк) та Управлінням Державної служби охорони при УМВС України в Черкаській області (позичальник) укладено кредитний договір №34-2013, відповідно до умов якого банк надає позичальнику кредит на умовах невідновлювальної кредитної лінії з лімітом у розмірі 2 500 000,00 грн на термін до 12.11.2018 та який використовується позичальником на придбання транспортних засобів.

Між ПАТ "Український інноваційний банк" (заставодержатель) та Управлінням Державної служби охорони при УМВС України в Черкаській області (заставодавець), укладено договір застави від 05.03.2014 №09-2014-1з, відповідно до умов якого цей договір забезпечує вимоги заставодержателя, що випливають з умов кредитного договору №34-2013 про відкриття невідновлювальної кредитної лінії від 13.11.2013, додаткової угоди №1 від 12.12.2013 до нього, та тих додаткових угод, що будуть укладені в майбутньому протягом строку його дії між заставодержателем та заставодавцем.

Відповідно до п.1.2 заставодавець передає в забезпечення виконання умов кредитного договору та договору застави належне йому на праві приватної власності наступне майно: автомобілі PEUGEOT модель 301, седан легковий - В, 2013 року випуску у кількості 20 штук.

Передане у заставу майно є власністю заставодавця. Майно обліковується на балансі заставодавця, загальна вартість майна станом на 01.02.2014 становить 2 589 420,00 грн, згідно з балансовою довідкою №17/4-288 від 10.02.2014 з балансу про наявність майна (п. 2.1. договору застави).

У разі невиконання чи неналежного виконання заставодавцем зобов`язань, передбачених кредитним договором та договором застави, заставодержатель має право задовольнити за рахунок майна свої вимоги у розмірі, визначеному кредитним договором та договором застави в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи відшкодування суми кредиту, процентів за кредитом, пені, штрафу, комісій, збитків, завданих простроченням виконання зобов`язань, витрат, пов`язаних із зверненням стягнення на майно, та його реалізацією (нотаріальні послуги, виконавчий збір тощо) (п.6.1. договору застави).

Задоволення заставодержателем своїх вимог за рахунок майна можливе на розсуд заставодержателя наступними шляхами:

-набуття права власності заставодержателем на майно після одержання ним майна у володіння, при цьому заставодержатель в порядку встановленому законодавством повідомляє заставодавця та інших обтяжувачів майна про свій намір набути право власності на майно;

-добровільної передачі заставодержателю майна у власність або для подальшої його реалізації (можливе лише за згодою заставодержателя); витрати, пов`язані з оформленням права власності заставодержателя на майно несе заставодавець;

-реалізації заставодавцем майна з письмового дозволу заставодержателя (з обов`язковим направленням виручених коштів на погашення боргу), в порядку, передбаченому Законом України "Про заставу";

- звернення стягнення на майно;

-іншими шляхами на розсуд заставодержателя відповідно до чинного законодавства України (п.6.2. договору застави).

Рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову мотивоване тим, що ПАТ "Український інноваційний банк" та ПАТ "Українська інноваційна компанія" є однією юридичною особою, а відтак ПАТ "Українська інноваційна компанія" є належним кредитором та заставодержателем у спірних правовідносинах. При цьому місцевий господарський суд вказав про відсутність підстав для врахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 10.12.2019 у справі № 925/698/16, оскільки відповідна постанова не є остаточною у вирішенні справи і такі правові висновки не мають преюдиціального значення при розгляді даного спору. Одночасно суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позову; відмовивши частково в задоволенні позову в частині стягнення відсотків за користування кредитом; пені за порушення повернення кредиту; інфляційних нарахувань за порушення строків погашення відсотків за кредитом; інфляційних нарахувань за порушення повернення кредиту виходячи з того, що 22.10.2016 постановою Правління НБУ №180 було відкликано банківську ліцензію, яка в подальшому хоча і була визнана протиправною та скасованою, обсяг цивільних прав та обов`язків позивача змінився, внаслідок чого останній втратив право на отримання відсотків за користування кредитом після 22.03.2016 та похідних від нього вимог.

Скасовуючи рішення місцевого господарського та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що правом на реалізацію забезпечення виконання кредитного зобов`язання шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки наділений кредитор/іпотекодержатель, яким за умовами договору є ПАТ "Укрінбанк".

Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що зміна назви акціонерного товариства (банку) без зміни його організаційно- правової форми, виключення з його назви слова "банк", виключення з видів його діяльності "діяльності комерційних банків" (КВЕД: 64.19) не є ані перетворенням цієї юридичної особи в розумінні ст. 108 ЦК України (ст. 87 Закону України "Про акціонерні товариства"), ані виділом в розумінні ст. 109 ЦК України (ст. 86 Закону України "Про акціонерні товариства"), ані припиненням шляхом злиття, приєднання або поділу в розумінні ст. 106 ЦК України (ст. ст. 83 - 85 Закону України "Про акціонерні товариства").

Апеляційним судом було встановлено, що власники ПАТ "Український інноваційний банк", приймаючи рішення про відмову від виду діяльності - "банківська діяльність", висловили своє бажання припинити діяльність, яка є складовою спеціальної правосуб`єктності банку як юридичної особи, але не звернулись до існуючої процедури ліквідації банку за рішенням власників, передбаченої ст. 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність", погодження якої з боку Національного Банку України (НБУ) було неможливе в силу чинності у відповідного банку статусу проблемного, що відповідає ст. 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність". Також відповідно до банківського законодавства реорганізація банку або його ліквідація за рішенням власників має відбуватись за погодження з НБУ, однак такого погодження апеляційним судом не встановлено.

Апеляційний суд виходив з того, що правочину між ПАТ "Український інноваційний банк" та ПАТ "Українська інноваційна компанія" щодо передачі прав та обов`язків банку не відбулось, правонаступництва в розумінні процедури реорганізації також. Іншої передбаченої ст. 512 ЦК України зміни кредитора в особі ПАТ "Український інноваційний банк" на ПАТ "УКРІНКОМ" (ПАТ "Українська інноваційна компанія") не доведено.

Прийняття рішення керівниками банків щодо відмови від такого виду діяльності банку, як " банківська діяльність" без узгодження з НБУ не відповідає загальним принципам банківського законодавства. Якщо юридична особа бажає припинити банківську діяльність, то вона має як банк вийти з ринку за процедурами, які передбачені законодавством, що регулює здійснення банківської діяльності в Україні, для виведення банку з ринку під наглядом НБУ та за участю Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Враховуючи те, що ПАТ "Український інноваційний банк" не було припинено чи змінено у встановленому законом порядку на ПАТ "Українська інноваційна компанія", апеляційний суд дійшов висновку, що останнє не набуло прав банку, а відтак не є належними кредитором та заставодержателем у спірних правовідносинах, а відтак не є належним позивачем у такому спорі, що свідчить про безпідставність позовних вимог.

Ухвалюючи вказану вище постанову, Східний апеляційний господарський суд керувався правовими висновками Великої палати Верховного Суду, що викладені у постанові від 10.12.2019 у справі № 925/698/16.

Відповідно до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ст. 589 ЦК України У разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, враховуючи наведене, правом на реалізацію забезпечення виконання кредитного зобов`язання шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки наділений кредитор/заставодержатель, яким за умовами договору є ПАТ "Український інноваційний банк".

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що Правлінням Національного банку України було прийнято постанову 01.10.2015 №659/БТ "Про віднесення ПАТ "Укрінбанк" до категорії проблемних" строком на 180 днів.

Правлінням Національного банку України було прийнято постанову від 24.12.2015 №934 "Про віднесення ПАТ "Укрінбанк" до категорії неплатоспроможних" та Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 24.12.2015 №239 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Укрінбанк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

Згодом Правлінням Національного банку України на підставі пропозиції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо відкликання банківської ліцензії та ліквідації ПАТ "УКРІНБАНК" прийнято постанову 22.03.2016 № 180 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "УКРІНБАНК", а Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №385 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "УКРІНБАНК" та делегування повноважень ліквідатора банку".

13.07.2016 наглядовою радою ПАТ "Український інноваційний банк" ініційовано проведення позачергових загальних зборів акціонерів, на яких прийнято рішення про перейменування ПАТ "Український інноваційний банк" на ПАТ "УКРІНКОМ", змінене місцезнаходження акціонерного товариства, затверджено нову редакцію його статуту, змінені види діяльності товариства за Класифікацією видів економічної діяльності (виключено "діяльність комерційних банків", за КВЕД: 64.19) та призначені голова правління і члени правління. Державна реєстрація відповідних змін до установчих документів банку була проведена цього ж дня приватним нотаріусом (реєстраційна дія № 10741050132038947).

Відповідно до пункту 1.1 Статуту у редакції від 13.07.2016 ПАТ "УКРІНКОМ" продовжує свою діяльність на підставі цього статуту шляхом зміни найменування з ПАТ "Український інноваційний банк" на ПАТ "УКРІНКОМ", яке є правонаступником всіх прав та обов`язків ПАТ "Український інноваційний банк".

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.04.2016 у справі №826/5325/16 визнані протиправними та скасовані постанова Правління Національного банку України №180 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "УКРІНБАНК" та рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №385 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "УКРІНБАНК" та делегування повноважень ліквідатора банку".

Ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2016 та Вищого адміністративного суду України від 23.11.2016 постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.04.2016 у справі №826/5325/16 залишена без змін.

Відповідно до рішення позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ "УКРІНКОМ" від 28.03.2017 змінено найменування акціонерного товариства на ПАТ "Українська інноваційна компанія", реєстрація здійснена 03.04.2017 (реєстраційна дія №10701200000007396).

Відповідно до п. 1.1 статуту у редакції від 18.03.2017 ПАТ "Українська інноваційна компанія" продовжує свою діяльність на підставі цього статуту шляхом зміни найменування з ПАТ "УКРІНКОМ" на ПАТ "Українська інноваційна компанія", яке є набувачем всіх прав та обов`язків ПАТ "УКРІНКОМ" та ПАТ "Український інноваційний банк".

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2017 у справі №826/14033/17 визнано незаконними та скасовано постанову Правління Національного банку України від 24.12.2015 №934 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "УКРІНБАНК" до категорії неплатоспроможних" та рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24.12.2015 №239 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "УКРІНБАНК" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2018 та постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду 09.08.2019 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2017 у справі №826/14033/17 залишено без змін.

За змістом ст. ст. 80 83 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. Особливості правового статусу окремих видів установ встановлюються законом. Положення глави 7 цього Кодексу застосовуються до всіх товариств та установ, якщо інші правила для окремих видів товариств або установ не встановлені законом.

Згідно з ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк - юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги; банківська діяльність - залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

Особливості правового статусу, порядку створення, діяльності, реорганізації та ліквідації банків визначаються цим Законом та Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (ч. 2 ст. 6 Закону України "Про банки і банківську діяльність").

Згідно з ч. ч. 1 і 7 ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Особливості припинення банку як юридичної особи встановлюються законом.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" реорганізація банку - це злиття, приєднання, виділення, поділ банку, зміна його організаційно-правової форми (перетворення), наслідком яких є передача, прийняття його майна, коштів, прав та обов`язків правонаступникам. Ліквідація банку - це процедура припинення функціонування банку як юридичної особи відповідно до положень цього Закону та Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Главою 5 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено порядок реорганізації банку. За змістом ст. ст. 26, 27 цього Закону банк може бути реорганізований за рішенням власників банку. Реорганізація може здійснюватися шляхом злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення. У разі реорганізації банку шляхом перетворення до таких правовідносин не застосовуються норми законодавства щодо припинення юридичної особи. Реорганізація за рішенням власників банку здійснюється згідно із законодавством України про господарські товариства за умови надання попереднього дозволу Національного банку України на реорганізацію банку та затвердження Національним банком України плану реорганізації банку.

Банк може бути ліквідований: 1) за рішенням власників банку; 2) у разі відкликання НБУ банківської ліцензії з власної ініціативи або за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (ч. 1 ст. 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність").

За змістом ч. ч. 1, 2, 4 ст. 16 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) статут банку складається з урахуванням положень Цивільного кодексу України Господарського кодексу України, цього Закону та інших законів України. Статут банку обов`язково має містити таку інформацію про банк: 1) найменування банку (повне та скорочене); 2) його місцезнаходження; 3) організаційно-правову форму; 4) види діяльності, які має намір здійснювати банк; 5) розмір та порядок формування статутного капіталу банку, види акцій банку, їх номінальну вартість, форми випуску акцій (документарна або бездокументарна), кількість акцій, що купуються акціонерами; 6) структуру управління банком, органи управління, їх компетенцію та порядок прийняття рішень; 7) порядок реорганізації та ліквідації банку відповідно до глав 5 та 16 цього Закону; 8) порядок внесення змін та доповнень до статуту банку; 9) розмір та порядок утворення резервів та інших загальних фондів банку; 10) порядок розподілу прибутків та покриття збитків; 11) положення про аудиторську перевірку банку; 12) положення про органи внутрішнього аудиту банку. Зміни до статуту банку підлягають державній реєстрації відповідно до законодавства з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. Банк подає документи для проведення державної реєстрації змін до статуту банку після їх погодження Національним банком України.

Отже, як реорганізація, так і ліквідація банку з ініціативи власників, а також внесення змін до статуту банку відповідно до закону можливі лише після надання на це згоди Національним банком України.

Зміна назви акціонерного товариства (банку) без зміни його організаційно-правової форми, виключення з його назви слова "банк", виключення з видів його діяльності "діяльності комерційних банків" (КВЕД: 64.19) не є ані перетворенням цієї юридичної особи в розумінні ст. 108 ЦК України (ст. 87 Закону України "Про акціонерні товариства"), ані виділом в розумінні ст. 109 ЦК України (ст. 86 Закону України "Про акціонерні товариства"), ані припиненням шляхом злиття, приєднання або поділу в розумінні ст. 106 ЦК України (ст. ст. 83-85 Закону України "Про акціонерні товариства").

Сама лише зміна найменування (типу) юридичної особи не означає її реорганізації, зокрема, перетворення, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма такої особи.

Правова позиція аналогічного змісту викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 910/8117/17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №925/698/16.

Отже, правильними є висновки суду апеляційної інстанції, що в результаті організаційних змін банку від 13.07.2016 та від 28.03.2017 нова банківська установа відповідно до вимог ст. 17 Закону України "Про банки і банківську діяльність" не утворилась.

Власники ПАТ "Український інноваційний банк", приймаючи рішення про відмову від "банківської діяльності", висловили своє бажання припинити таку діяльність, яка є складовою спеціальної правосуб`єктності банку як юридичної особи, але вони не звернулись до існуючої процедури ліквідації банку за їх рішенням, передбаченої ст. 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність", погодження якої з боку НБУ неможливе в силу чинності у відповідного банку статусу проблемного, що відповідає ст. 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження переходу до ПАТ "Українська інноваційна компанія" прав та обов`язків саме банківської установи - ПАТ "Український інноваційний банк" згідно із законодавчо встановленою процедурою.

Права банку щодо його боржників комплексно пов`язані з його зобов`язаннями перед кредиторами. У зв`язку з цим не може процес виконання зобов`язань проблемним банком здійснюватися в порядку ліквідації цього банку, а реалізація його прав бути відділеною від цього процесу. Зокрема, відповідно до банківського законодавства (ч. 6 ст. 38, ч. 1 та 5 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб") Фонд гарантування вкладів фізичних осіб забезпечує вимоги кредиторів банку за рахунок реалізації вимог банку до боржників.

Реорганізація банку в іншу особу, або передача прав та обов`язків банку іншій особі за іншими правочинами, навіть зміна назви, якщо це тягне трансформацію носія таких прав та обов`язків, має проводитись у спосіб, який відповідає закону, а за наявності прогалин в законодавчому регулюванні - загальним принципам законодавства, в першу чергу спеціального, яке регулює банківську діяльність як специфічний вид діяльності. Не можуть ставитись діями однієї особи під загрозу система банківського нагляду, встановлена банківським законодавством, та реалізація мети цього законодавства.

Виведення банку з ринку шляхом виключення слова "банк" з його назви та "банківської діяльності" з видів його діяльності законом не передбачено. Попри те, що закон не містить прямої заборони вказаних рішень керівників банку як таких, здійснення цього без узгодження з НБУ не відповідає загальним принципам банківського законодавства.

Якщо юридична особа бажає припинити банківську діяльність, то вона має як банк вийти з ринку за процедурами, які передбачені законодавством, що регулює здійснення банківської діяльності в Україні, для виведення банку з ринку під наглядом НБУ та за участю Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Аналогічної правової позиції дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, що викладена у постанові від 11.03.2020 у справі № 905/1342/17.

Отже, перехід прав та обов`язків від ПАТ "Український інноваційний банк" до ПАТ "Українська інноваційна компанія" не міг відбуватись лише на підставі виключення кредитною установою із своєї назви слова "банк" та виключення з видів своє діяльності "банківської діяльності" без дотримання вимог банківського законодавства.

Враховуючи те, що ПАТ "Український інноваційний банк" не було припинено чи змінено у встановленому законом порядку на ПАТ "Українська інноваційна компанія", касаційний суд погоджується із висновками суду апеляційної інстанції, що ПАТ "Українська інноваційна компанія" не набуло прав банку та права вимоги до Управління поліції охорони в Черкаській області за договором застави від 05.03.2014 №09-2014-1з.

Водночас колегія суддів відхиляє аргументи ПАТ "Український інноваційний банк" щодо обґрунтованості посилання суду апеляційної інстанції на правові висновки Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №925/698/16, оскільки Східним апеляційним господарським судом враховані висновки Великої Палати Верховного Суду у вказаній справі не як преюдиція, а як правозастосування у подібних правовідносинах.

З цих же підстав касаційний суд відхиляє посилання заявника касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції правових висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2021 у справі №910/16898/19.

У касаційній скарзі ПАТ "Українська інноваційна компанія" зазначає також, що при ухваленні оскаржуваної постанови суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09.08.2019 у справі №826/14033/17, від 19.04.2019 у справі №826/11199/16, від 24.02.2021 у справі №826/5325/16, від 03.11.2020 у справі №826/18320/16, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.11.2020 у справі №922/2144/16 та від 27.02.2020 у справі №922/1134/17, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 905/1328/17, постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26.02.2020 у справі №192/309/18 та від 18.09.2019 у справі №303/4128/17, постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 812/10224/13-а та від 07.03.2018 у справі № К/9901/10396/18.

Так, у справі № 826/14033/17 розглядався спір за позовом ПАТ "Українська інноваційна компанія" до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та НБУ про визнання протиправними та скасування постанову Правління Національного банку України № 934 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Укрінбанк" до категорії неплатоспроможних" та рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 239 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Укрінбанк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку". Постановою Окружного адміністративного міста Києва від 14.12.2017, що залишена без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2018 та Верховного Суду від 09.08.2019, позов задоволено у повному обсязі.

Крім того, постановою Окружного адміністративного міста Києва від 29.04.2016 у справі № 826/5325/16, яка залишена без змін ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2016 та Вищого адміністративного суду України від 23.11.2016, визнано протиправною та скасовано постанову Правління НБУ від 22.03.2016 № 180 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Український Інноваційний Банк" з моменту її прийняття та визнано протиправним і скасовано рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.03.2016 № 385 "Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства "Український Інноваційний Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку" з моменту його прийняття.

У справі № 826/11199/16 постановою Окружного адміністративного міста Києва від14.04.2017 відмовлено у задоволенні позову Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними та скасування дій приватного нотаріуса (зміна керівника юридичної особи, зміна повного найменування, зміна скороченого найменування, зміна місцезнаходження, зміна видів діяльності ПАТ "Укрінбанк"). Підставою відмови у позові була відсутність порушеного права останнього з огляду на те, що суб`єктом погодження змін до статуту банку є НБУ, а не позивач.

Предметом спору у справі № 922/1134/17 були вимоги розпорядника майна про скасування реєстраційних дій та витребування майна з чужого незаконного володіння. У вказаній справі Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що первісний правочин з відчуження права вимоги було укладено не органом управління ПАТ "Укрінбанк", а особою, яка вважала себе його правонаступником за кредитними договорами - ПАТ "Укрінком", що може свідчити про відсутність у такої особи необхідного обсягу цивільної дієздатності та бути підставою для визнання недійсним такого правочину відповідно до ст. ст. 215 203 ЦК України, однак зазначені обставини судами не перевірялися, оскільки не були предметом заявлених розпорядником майна вимог у даній справі. У даному випадку первісний правочин з відчуження майнових прав до фінансової компанії було вчинено ПАТ "Укрінком", що виключає можливість ототожнення повноважень її органів управління з належним органом управління банком після запровадження щодо нього тимчасової адміністрації, яким є Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та вимагає судового дослідження наявності у такої особи необхідного обсягу цивільної дієздатності на вчинення правочину від імені банку ПАТ "Укрінком".

У межах справи № 826/18320/16 ПАТ "Українська інноваційна компанія" оскаржувалось рішення Міністерства юстиції України за результатами скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про скасування записів у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб щодо ПАТ "Укрінбанк". У цій справі Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду підтримав висновки судів попередніх інстанцій про задоволення позову з тих підстав, що оскаржуване рішення Міністерства юстиції України прийняте без дотримання таких критеріїв: за відсутності повноважень у скаржника на звернення зі скаргою, подання скарги з пропуском строків, а також за наявністю відповідного рішення за аналогічною скаргою, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для його скасування.

У межах справи № 922/2144/16 про банкрутство юридичної особи (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.11.2020) предметом спору була вимога фізичної особи-підприємця до ТОВ "Оптимум Фактор" та ПАТ "Укрінком" про визнання недійсними договору факторингу та договору відступлення права вимоги за іпотечним договором. Судовими рішеннями у цій справі позивачу було відмовлено у задоволенні позову з підстав відсутності у нього права або законного інтерес, за захистом яких він звернувся до суду.

У справі №192/309/18 ПАТ "КБ "ПриватБанк", яке перейменовано на АТ "КБ "ПриватБанк" звернулося із позовом до фізичної особи про стягнення заборгованості за кредитним договором. Предметом касаційного оскарження була ухвала апеляційного суду про повернення апеляційної скарги АТ "КБ "ПриватБанк", мотивована тим, що апеляційна скарга підписана особою, яка не має права її підписувати, оскільки до апеляційної скарги додано довіреність на ім`я особи, яка видана ПАТ "КБ "ПриватБанк", а не АТ "КБ "ПриватБанк". Скасовуючи ухвалу суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги, Верховний Суд виходив з того, що зміна найменування юридичної особи (типу) не свідчить про припинення суб`єкта господарювання як юридичної особи і, що такий суб`єкт є відмінним від відповідної юридичної особи, дана обставина не віднесена законом до підстав припинення представництва за довіреністю.

У справі №303/4128/17 за позовом фізичних осіб до ЗАТ "КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є АТ "КБ "ПриватБанк", Закарпатського регіонального управління АТ "КБ "ПриватБанк", ЗАТ "Страхова компанія "Інгосстрах", правонаступником якого є ПрАТ "Страхова компанія "Інгосстрах" про стягнення неправомірно отриманих коштів за кредитним договором, місцевим судом відмовлено у задоволенні позовних вимог з огляду на те, що позивачі не зверталися із відповідною заявою до ПрАТ "СК "Інгосстрах" про виплату страхового відшкодування. Суд апеляційної інстанції не погодився із висновками місцевого суду та зазначив, що позов пред`явлено до неналежних відповідачів. При цьому також вказав, що юридичних осіб в організаційно-правовій формі та із назвами ЗАТ "КБ "ПриватБанк" і ЗАТ СК "Інгосстрах" на відповідний час не існує. Касаційний суд, скасовуючи рішення суду апеляційної інстанції та направляючи справу на новий розгляд до апеляційної інстанції виходив, зокрема, з того, що судом зроблено помилковий висновок про те, що дані відповідачі є неналежними, адже в даному випадку припинення юридичних осіб не відбулося, відбулася лише зміна типу акціонерних товариств.

У постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №812/10224/13-а та від 07.03.2018 у справі № К/9901/10396/18, містяться висновки щодо правонаступництва у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічного правонаступництва), яке відрізняється від правонаступництва осіб приватного права за нормами, що врегульовані актами цивільного законодавства.

Враховуючи, що у справі №913/266/20(911/3025/19) предметом спору є звернення стягнення на предмет іпотеки, суд апеляційної інстанції виходив із недоведеності ПАТ "Українська інноваційна компанія" набуття прав та обов`язків ПАТ "Український інноваційний банк", правовідносини у наведених заявником касаційної скарги справах не є подібними із правовідносинами у даній справі, зважаючи на різні предмети спорів, підстави позовів, суб`єктний склад учасників відносин, встановлені судами фактичні обставини. Зазначене зумовлює різне нормативно-правове регулювання спірних правовідносин у кожній із вказаних справ.

Таким чином, колегія суддів відхиляє доводи ПАТ "Українська інноваційна компанія" про застосування судом апеляційної інстанції норми права без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Крім того, у касаційній скарзі ПАТ "Українська інноваційна компанія" заначено про невідповідність оскаржуваного судового рішення висновкам Верховного Суду у постановах від 25.09.2019 у № 819/198/17 та від 27.05.2020 у справі № 819/478/17, оскільки прийнята апеляційним судом заява заступника керівника Черкаської обласної прокуратури про приєднання до апеляційної скарги є такою, що підписана особою, яка не мала на це відповідних повноважень.

Також ПАТ "Українська інноваційна компанія" стверджує про відсутність передбачених законом підстав для представництва прокурором інтересів держави у цій справі з огляду на те, що прокурор не може вважатись альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень. Вказане, на думку скаржника, свідчить про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 23.10.2018 у справі № 910/4345/18, від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.06.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління поліції охорони в Черкаській області на рішення Господарського суду Луганської області від 07.04.2021 у справі №913/266/20 (925/926/19).

14.07.2021 від Черкаської обласної прокуратури надійшла заява про приєднання до апеляційної скарги, яка ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.07.2021 у справі №913/266/20 (925/926/19) прийнято до розгляду з апеляційною скаргою Управління поліції охорони в Черкаській області.

Касаційний суд відхиляє доводи ПАТ "Українська інноваційна компанія" щодо відсутності повноважень у заступника керівника Черкаської обласної прокуратури на підписання заяви про приєднання до апеляційної скарги у справі №913/266/20(925/926/19), оскільки висновки у наведених скаржником постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справах № 819/478/17, №819/198/17 щодо представництва інтересів прокуратури стосуються позовної заяви, поданої на захист прав, свобод та інтересів прокуратури як самостійного позивача у статусі юридичної особи, а не на виконання прокурором функції щодо представництва інтересів держави в суді.

Натомість повноваження прокурора на подання позову (заяви, подання) в інтересах держави окремо врегульовані ч. 1 ст. 24 Закону України "Про прокуратуру", відповідно до якої право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Отже, скаржник помилково ототожнив правовий статус представника прокуратури як юридичної особи та процесуальний статус прокурора при поданні позовної заяви в порядку представництва інтересів держави".

Разом з тим, необґрунтованими є посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду справах №806/1000/17, №924/1237/17, № 910/4345/18, № 910/3486/18, з огляду на те, що в усіх наведених справах прокурор здійснював представництво шляхом подання позовних заяв в інтересів держави в особі відповідних державних органів.

Натомість у справі, яка розглядається, прокурором була подана заява про приєднання до апеляційної скарги Управління поліції охорони в Черкаській області на рішення місцевого господарського суду, яким було звернуто стягнення на майно, власником якого є держава в особі Управління поліції охорони в Черкаській області, що свідчить про неподібність правовідносин у наведених вище справах та у справі, яка розглядається.

Водночас, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції виходить з того, що Європейським судом з прав людини у рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації"), яку згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ як джерело права, повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Отже, аргументи, викладені ПАТ "Українська інноваційна компанія" у касаційній скарзі, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки вони спростовуються встановленими у справі обставинами та не доводять порушення або неправильного застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, а колегія суддів не встановила допущених судом апеляційної інстанцій фундаментальних порушень при розгляді спору у цій справі.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з ч. 1 ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст. 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про залишення касаційної скарги ПАТ "Українська інноваційна компанія" без задоволення, а постанови Східного апеляційного господарського суду від 28.07.2021 у справі №913/266/20(925/926/19) - без змін.

З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає витрати зі сплати судового збору, згідно з ст. 129 ГПК України, покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись ст. ст. 300 301 314 315 317 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" - залишити без задоволення.

Постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.07.2021 у справі №913/266/20(925/926/19) - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий, суддя Ткаченко Н. Г.

Судді Огороднік К. М.

Пєсков В. Г.