ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2020 року

м. Київ

Справа № 913/407/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.12.2019 (колегія суддів у складі: Пелипенко Н.М. головуючий, Істоміна О.А., Пушай В.І.) та на рішення Господарського суду Луганської області від 24.09.2019 (суддя Корнієнко В.В.) в оскаржуваній частині

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства "Креміннатеплокомуненерго"

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі-позивач) звернулося у суд з позовом до Комунального підприємства "Креміннатеплокомуненерго" (далі-відповідач), згідно якого просило стягнути з відповідача 2 648 528,50 грн. заборгованості, 94 364,29 грн. три відсотки річних, 253 776,49 грн. інфляційних втрат та 206 632,82 грн. пені за період з 27.02.2018 по 25.11.2018.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором постачання природного газу щодо своєчасних та повних розрахунків за поставлений товар.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Луганської області від 24.09.2019, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 12.12.2019, позов задоволено частково, стягнуто з відповідача 2 648 528,50 грн. заборгованості, 94 364,29 грн. три відсотки річних, 253 776,49 грн. інфляційних втрат, в іншій частині позову відмовлено.

2.2. Свої висновки суди мотивували тим, що відповідач обов`язок з оплати поставленого товару у передбачений договором строк не виконав, внаслідок чого наявна у відповідача заборгованість, інфляційні втрати, три відсотки річних підлягають стягненню. Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення пені, суди послалися на те, що вона нарахована та заявлена до стягнення позивачем всупереч вимогам чинного законодавства.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та позиція інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі позивач просить скасувати вище вказані судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені та в цій частині прийняти нове, яким позов задовольнити.

3.2. В обґрунтування касаційної скарги позивач посилався на те, що судові рішення в оскаржуваній частині прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального права. Заявник касаційної скарги вказує, що норми Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки позивач не є енергопостачальною компанією, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 16.10.2018 у справі № 913/65/18.

3.3. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на правильне застосування судами норм чинного законодавства, зазначив про безпідставність доводів та вимог викладених у касаційній скарзі, у зв`язку з чим просив залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

4. Мотивувальна частина

4.1. Суди встановили, що відносини сторін врегульовані договором постачання природного газу від 12.09.2017 № 5109/1718-БО-20, з урахуванням змін, (далі-договір), за умовами якого позивач зобов`язався здійснювати постачання відповідачу природного газу, а відповідач зобов`язався його оплачувати на відповідних умовах.

4.2. На виконання умов договору, позивач здійснював постачання відповідачу природного газу, який використовувався ним виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями. Однак відповідач в порушення умов договору своєчасно та в повному обсязі за нього не розрахувався, внаслідок чого виник борг за отриманий природний газ, що підтверджується належними доказами та сторонами не оспорюється.

4.3. Пунктом 8.2 договору, з урахуванням змін, передбачено, що у разі прострочення відповідачем оплати згідно пункту 6.1 договору, він зобов`язується сплатити позивачу пеню у розмірі 15,3 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

4.4. Також встановлено, що відповідач здійснює господарську діяльність у м.Кремінна Луганської області, яке входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р.

4.5. Таким чином, відповідач є підприємством-виконавцем послуг/виробником житлово-комунальних послуг, що надає такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.

4.6. Зважаючи на викладене, суди в оскаржуваних судових актах дійшли висновку про те, що в період з 07.02.2015 по 31.12.2020 в силу вимог Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" діє мораторій на нарахування та стягнення позивачем з відповідача пені за порушення строків оплати природного газу, поставленого за договором, що виключає підстави для стягнення з відповідача пені за спірний період.

4.7. Зазначена відмова у стягненні пені і є предметом касаційного перегляду.

4.8. Відповідно до частин 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у редакції, яка підлягає застосуванню при розгляді касаційної скарги, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.9. Положеннями статті 611 ЦК України та статті 230 ГК України унормовано, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

4.10. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частини 1, 3 статті 549 ЦК України).

4.11. Відповідно до статті 1 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" (далі-Закон), метою цього Закону є встановлення додаткових гарантій щодо захисту житлових та майнових прав громадян, які проживають на територіях, де проводиться антитерористична операція, та громадян, які тимчасово переселені в інші населені пункти України з територій, на яких проводиться антитерористична операція. До 31.12.2015 цим громадянам має бути погашена заборгованість із виплат заробітної плати, стипендій, пенсій, що утворилася внаслідок проведення антитерористичної операції, а також встановлено додаткові гарантії захисту житлових та майнових прав громадян, звільнених на підставі зазначених обставин, до моменту їх працевлаштування, за умови отримання ними статусу зареєстрованого безробітного.

4.12. Згідно зі статтею 2 Закону встановлено мораторій на час, визначений у статті 1 цього Закону, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.

4.13. У пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.07.2012 № 705 "Про визначення гарантованих постачальників природного газу", яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. куб. метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії, є НАК "Нафтогаз України", що в установленому порядку отримала ліцензію на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом.

4.14. У пункті 5 статуту ПАТ НАК "Нафтогаз України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 № 747 (у редакції, яка діяла на момент прийняття Закону), встановлено, що метою діяльності ПАТ НАК "Нафтогаз України" є сприяння структурній перебудові нафтової, газової та нафтопереробної галузей, підвищення рівня енергетичної безпеки держави, забезпечення ефективного функціонування та розвитку нафтового комплексу, більш повного задоволення потреб промислових і побутових споживачів у сировині та паливно-енергетичних ресурсах і отримання прибутку.

4.15. Пунктом 6 статуту ПАТ НАК "Нафтогаз України" (у зазначеній редакції) встановлено, що предметом діяльності позивача є, зокрема, постачання природного газу.

4.16. Законом України "Про енергозбереження" визначено, що "паливно-енергетичні ресурси" - це сукупність всіх природних і перетворених видів палива та енергії, які використовуються в національному господарстві.

4.17. Відповідно до пункту 1.5 статті 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" енергоносії - це кам`яне і буре вугілля, торф, інші види первинного твердого палива, кам`яновугільні брикети, інші види вторинного твердого палива, буровугільні і торф`яні брикети, газ нафтопереробки, нафтопродукти, природний газ, природні енергетичні ресурси (ядерна, гідравлічна та геотермальна енергія, інші природні ресурси), електрична і теплова енергія.

4.18. Тобто природний газ як матеріальний об`єкт, різновид палива, в якому зосереджена енергія, придатна для практичного використання, є одним з видів енергетичних ресурсів.

4.19. З урахуванням наведеного, зважаючи на положення чинного законодавства позивач є енергопостачальною компанією у розумінні положень статті 2 Закону.

Аналогічну правову позицію наведено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.01.2019 у справі № 913/66/18, постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 905/3272/16 та від 25.10.2018 у справі № 905/2949/17, від 13.06.2019 у справі № 905/297/18, відступати від якої колегія суддів правових підстав не вбачає.

4.20. Встановивши, що позивач є енергопостачальною організацією, а відповідач - виконавцем/виробником житлово-комунальних послуг на території, де проводилася в спірний період часу антитерористична операція, суди дійшли правомірного висновку щодо поширення на спірні правовідносини, пов`язані зі стягненням пені, мораторію, встановленого частиною 2 статті 2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси".

4.21. Колегія суддів погоджується з наведеними висновками судів, оскільки встановлені ними обставини стали обґрунтованою підставою для відмови у задоволенні вимог про стягнення пені у відповідній сумі.

Аналогічну правову позицію наведено у постановах Верховного Суду від 08.08.2019 у справі № 905/98/19 та від 19.09.2019 у справі № 913/655/18, від 22.01.2020 у справі № 913/223/19, відступати від якої колегія суддів правових підстав не вбачає.

4.22. Доводи, викладені у касаційній скарзі позивача про безпідставне застосування судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин сторін частини 2 статті 2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси", оскільки позивач не є енергопостачальною компанією, спростовуються вище викладеним, а тому відхиляються колегією суддів як безпідставні.

4.23. Посилання заявника касаційної скарги на постанову Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 913/65/18 є безпідставним, оскільки у цій справі 03.12.2019 Верховним Судом було прийнято постанову, згідно якої суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову в частині стягнення пені.

4.24. Вказаним спростовуються доводи, викладені в касаційній скарзі, а аргументи, викладені у відзиві щодо законності та обґрунтованості оскаржених судових актів, знайшли своє підтвердження.

4.25. Колегія суддів перевірила доводи, викладені у касаційній скарзі, на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог, та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки тих доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

4.26. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

4.27. За вказаних обставин оскільки фундаментальних порушень не встановлено, підстав для скасування оскаржених судових рішень у відповідній частині немає.

4.28. В іншій частині рішення судів попередніх інстанцій не оскаржуються, а тому відповідно до положень частини першої статті 300 ГПК України у редакції, яка підлягає застосуванню при розгляді касаційної скарги, не перевіряються.

Аналогічну правову позицію щодо меж касаційного перегляду викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц.

Керуючись статтями 301 308 309 315 317 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.12.2019 у справі Господарського суду Луганської області № 913/407/19, залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді І.В. Кушнір

Є.В. Краснов