ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2020 року

м. Київ

Справа № 913/411/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Пількова К. М., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Грузицька І. В.,

за участю представників:

позивача - Лисенка В. О.,

відповідача - не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.12.2019 (судді: Геза Т. Д., Мартюхіна Н. О., Плахов О. В.) і рішення Господарського суду Луганської області від 15.10.2019 (суддя Тацій О. В.) у справі

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства "Лисичанськтепломережа"

про стягнення 18 033 777,21 грн,

В С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. У липні 2019 року Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України") звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Лисичанськтепломережа" (далі - КП "Лисичанськтепломережа") 12 367 677,10 грн основного боргу, 1 290 433,65 грн пені, 891 169,70 грн - 3 % річних, 3 484 496,76 грн інфляційних втрат.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором постачання природного газу від 27.10.2016 № 1798/1617БО-20 (далі - договір від 27.10.2016) у частині повного та своєчасного розрахунку за отриманий природний газ.

1.2. У відзиві на позов КП "Лисичанськтепломережа" послалося на відсутність правових підстав для стягнення з відповідача пені у зв`язку із дією мораторію, встановленого згідно з частиною 2 статті 2 Закону України від 13.01.2015 № 85-VIII "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" (далі - Закон України № 85-VIII), на нарахування і стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Луганської області від 15.10.2019, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 04.12.2019, позов задоволено частково; стягнуто з КП "Лисичанськтепломережа" на користь АТ "НАК "Нафтогаз України" заборгованість за поставлений природний газ у сумі 12 367 677,10 грн, 891 169,70 грн - 3 % річних, 3 484 496,76 грн інфляційних втрат, а також витрати зі сплати судового збору в сумі 251 150,16 грн.

2.2. Аргументуючи судове рішення, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що відповідач зобов`язань з оплати поставленого природного газу за спірним договором у встановлений строк не виконав, тому є правові підстави для стягнення заявленої суми заборгованості, а також 3 % річних та інфляційних втрат.

Відмовляючи у стягненні пені, суд виходив із того, що оскільки позивач є енергопостачальною організацією, а відповідач - виконавцем/виробником житлово-комунальних послуг на території, де у спірний період часу проводилася антитерористична операція, на спірні правовідносини, пов`язані зі стягненням пені, поширюється дія мораторію, встановленого згідно з частиною 2 статті 2 Закону України № 85-VIII.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї

3.1. АТ "НАК "Нафтогаз України", не погоджуючись з ухваленими у справі судовими рішеннями, подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.12.2019 і рішення Господарського суду Луганської області від 15.10.2019 в частині відмови у позові та прийняти нове рішення в цій частині про стягнення 1 290 433,65 грн пені.

Підставами для скасування оскаржених судових рішень АТ "НАК "Нафтогаз України" вважає порушення норм матеріального права, а саме статті 625 Цивільного кодексу України, статті 2 Закону України № 85-VIII, положень Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", статті 1 Закону України "Про ринок природного газу", статті 1 Закону України "Про електроенергетику", та процесуального права, а саме статей 73 74 77 Господарського процесуального кодексу України.

Скаржник наголошує, що позивач не є енергопостачальною компанією, а тому дія положень Закону України № 85-VIII на нього не поширюється та посилається на постанову Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 913/65/18.

3.2. Від КП "Лисичанськтепломережа" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач акцентував правомірність висновків господарських судів попередніх інстанцій, викладених в оскаржених судових рішеннях.

4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи і заперечення на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з таких підстав.

4.2. Як свідчать матеріали справи та установили суди, 27.10.2016 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (наразі - АТ "НАК "Нафтогаз України") - постачальником і КП "Лисичанськтепломережа" - споживачем укладено договір № 1798/1617-БО-20 постачання природного газу, за умовами якого постачальник зобов`язався поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору.

Природний газ, що постачається за цим договором, споживач використовує виключно для виробництва теплової енергії, яку споживають бюджетні установи/організації (пункт 1.2 зазначеного договору).

У пункті 1.3 договору від 27.10.2016 сторони передбачили, що за цим договором постачається імпортований газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00, ввезений АТ "НАК "Нафтогаз України" на митну територію України).

Згідно з пунктом 2.1 договору постачальник передає споживачеві з 01.10.2016 по 31.03.2017 (включно) природний газ обсягом до 5 215,5 тис. м3.

Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі (пункт 3.1 спірного договору).

За змістом пункту 3.4 договору приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі.

У пункті 3.5 договору сторони передбачили, що споживач зобов`язується подати постачальнику не пізніше 7 числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, зокрема, підписані та скріплені печаткою споживача два примірники акта приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного природного газу згідно з цим договором у розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість.

Постачальник не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, повертає споживачеві один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою. У разі непідписання постачальником акта приймання-передачі природного газу постачальник письмово повідомляє споживача про причини такого непідписання акта (пункт 3.6 договору).

У розділі 5 договору визначена ціна природного газу.

Згідно з пунктом 5.5 договору від 27.10.2016 загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу.

У пункті 6.1 цього договору сторони обумовили, що споживач здійснює оплату за природний газ виключно коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У розділі 8 спірного договору сторони визначили відповідальність сторін. Зокрема, згідно з пунктом 8.1 договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.

У разі прострочення оплати згідно з пунктом 6.1 цього договору споживач зобов`язується сплатити постачальникові пеню в розмірі 21 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (пункт 8.2 спірного договору).

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016 до 31.03.2017, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (пункт 12.1 договору).

У подальшому між сторонами було укладено додаткові угоди до спірного договору від 28.10.2016 № 1; від 22.11.2016 № 2; від 30.12.2016 № 3; від 23.01.2017 № 4.

Під час розгляду спору господарські суди попередніх інстанцій установили, що на виконання умов цього договору позивач упродовж листопада-грудня 2016 року поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 14 040 903,32 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 30.11.2016 на суму 6 080 442,29 грн і від 31.12.2016 на суму 7 960 461,03 грн, підписаними представниками сторін та скріпленими печатками. Однак відповідач у строк, визначений у спірному договорі, отриманого природного газу не оплатив.

Як свідчать матеріали справи та установили господарські суди попередніх інстанцій, предметом позову у цій справі є вимога АТ "НАК "Нафтогаз України" про стягнення з КП "Лисичанськтепломережа" 12 367 677,10 грн заборгованості, 1 290 433,65 грн пені, 891 169,70 грн - 3 % річних і 3 484 496,76 грн інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 15.10.2019, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 04.12.2019, ці вимоги задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за поставлений природний газ у сумі 12 367 677,10 грн, 891 169,70 грн - 3 % річних, 3 484 496,76 грн інфляційних втрат; у стягненні пені відмовлено.

За змістом касаційної скарги позивач не погоджується із судовими рішеннями у справі лише в частині відмови у позові про стягнення пені. В іншій частині рішення та постанову судів попередніх інстанцій АТ "НАК "Нафтогаз України" не оскаржує.

4.3. За змістом статей 525 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 530 цього Кодексу якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статей 610 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Разом із тим 13.01.2015 прийнято Закон України № 85-VIII "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси", який набрав чинності 07.02.2015, відповідно до частини 2 статті 2 якого встановлено мораторій на час, визначений у статті 1 цього Закону, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.

Метою зазначеного Закону відповідно до статті 1 є встановлення додаткових гарантій щодо захисту житлових та майнових прав громадян, які проживають на територіях, де проводиться антитерористична операція, та громадян, які тимчасово переселені в інші населені пункти України з територій, на яких проводиться антитерористична операція.

За змістом витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 11.05.2018 основним видом економічної діяльності КП "Лисичанськтепломережа" (відповідача) є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря.

КП "Лисичанськтепломережа" здійснює свою господарську діяльність у м. Лисичанську Луганської області, яке належить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р.

Згідно з пунктом 1.2 спірного договору природний газ, що постачається, відповідач використовує виключно для виробництва теплової енергії, яку споживають бюджетні установи/організації.

Отже, як установили суди попередніх інстанцій, КП "Лисичанськтепломережа" є виробником/виконавцем житлово-комунальних послуг і здійснює свою господарську діяльність у м. Лисичанську Луганської області, яке належить до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Разом із тим у пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про визначення гарантованих постачальників природного газу" (чинної на час виникнення спірних правовідносин) гарантованими постачальниками природного газу є суб`єкти господарювання, що в установленому порядку отримали ліцензію на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом та провадять діяльність на затвердженій Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, території з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом для споживачів України (крім промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн м3, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії); гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн м3, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії, є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", що в установленому порядку отримала ліцензію на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом.

За змістом пунктів 5, 6 статуту Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 № 747 (у редакції, яка діяла на дату прийняття Закону України № 85-VIII), метою діяльності Компанії є сприяння структурній перебудові нафтової, газової та нафтопереробної галузей, підвищення рівня енергетичної безпеки держави, забезпечення ефективного функціонування та розвитку нафтового комплексу, більш повного задоволення потреб промислових і побутових споживачів у сировині та паливно-енергетичних ресурсах і отримання прибутку. Предметом діяльності Компанії є, зокрема, постачання природного газу, організація виробництва і постачання електричної та теплової енергії.

У Законі України "Про енергозбереження" визначено, що енергозбереження - це діяльність (організаційна, наукова, практична, інформаційна), яка спрямована на раціональне використання та економне витрачання первинної та перетвореної енергії і природних енергетичних ресурсів в національному господарстві і яка реалізується з використанням технічних, економічних та правових методів; паливно-енергетичні ресурси - це сукупність всіх природних і перетворених видів палива та енергії, які використовуються в національному господарстві.

У статті 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" зазначено, що енергоносії - це кам`яне і буре вугілля, торф, інші види первинного твердого палива, кам`яновугільні брикети, інші види вторинного твердого палива, буровугільні і торф`яні брикети, газ нафтопереробки, нафтопродукти, природний газ, природні енергетичні ресурси (ядерна, гідравлічна та геотермальна енергія, інші природні ресурси), електрична і теплова енергія.

Попередні судові інстанції акцентували, що оскільки природний газ - один із видів енергетичних ресурсів, а гарантований постачальник цього ресурсу - підприємство позивача, що підтверджується матеріалами справи, то підприємство позивача є постачальником енергоресурсу.

З урахуванням наведеного та беручи до уваги положення законодавства, суди попередніх інстанцій установили, що АТ "НАК "Нафтогаз України" є енергопостачальною компанією у розумінні положень статті 2 Закону України № 85-VIII.

Наведене узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 913/66/18 від 18.01.2019, а також у постановах Верховного Суду від 31.01.2019 у справі № 905/272/18, від 21.03.2019 у справі № 905/1100/18, від 14.05.2019 у справі № 905/1882/18, від 30.09.2019 у справі № 905/162/19, від 10.10.2019 у справі № 913/643/18.

Ураховуючи, що позивач є енергопостачальною організацією, а відповідач -виконавцем/виробником житлово-комунальних послуг на території, де у спірний період часу проводилася антитерористична операція, господарські суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про поширення на спірні правовідносини (щодо стягнення пені), дії мораторію, встановленого згідно з частиною 2 статті 2 Закону України № 85-VIII.

При цьому суди обґрунтовано виходили із того, що дія наведених положень Закону поширюється на правовідносини між енергопостачальними компаніями і виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, обмежень щодо виду енергетичних ресурсів не передбачено.

4.4. Викладені у касаційній скарзі твердження про те, що АТ "НАК "Нафтогаз України" є суб`єктом господарювання, що на підставі ліцензії здійснює постачання природного газу безпосередньо споживачам згідно з укладеними договорами, тобто відповідно до пункту 27 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" є постачальником природного газу, наведених висновків не спростовують.

Стосовно зазначених у касаційній скарзі посилань на Закон України "Про електроенергетику" та аргументів про порушення положень статті 625 Цивільного кодексу України колегія суддів зазначає, що положення цього Закону не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, пов`язаних із поставкою природного газу; у статті 625 Цивільного кодексу України унормовано відповідальність за порушення грошового зобов`язання у виді нарахування і стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, натомість позивач не погоджується із відмовою судів саме у стягненні пені; заявлені позивачем до стягнення суми 3 % річних та інфляційних втрат суди задовольнили у повному обсязі, чого скаржник і не оскаржує.

Аргументи скаржника, наведені у касаційній скарзі, про порушення судами попередніх інстанцій положень статей 73 74 77 Господарського процесуального кодексу України щодо повного, всебічного і об`єктивного розгляду всіх обставин справи у їх сукупності, також не отримали свого підтвердження під час касаційного перегляду.

Стосовно викладених у касаційній скарзі посилань на постанову Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 913/65/18 колегія суддів зазначає, що згідно із цією постановою судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справі № 913/65/18 у частині відмови у стягненні пені було скасовано, а справу у зазначеній частині направлено на новий розгляд, що не означає остаточного вирішення спору у справі; згідно з постановою Верховного Суду від 03.12.2019 у справі № 913/65/18 постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.09.2019 і рішення Господарського суду Луганської області від 08.07.2019 у справі № 913/65/18 змінено, викладено пункт 1 резолютивної частини рішення суду першої інстанції у редакції, за змістом якої у задоволенні позову АТ "НАК "Нафтогаз України" про стягнення з Комунального підприємства "Первомайськтеплокомуненерго" Первомайської міської ради 1 220 851,45 грн пені відмовлено; у решті зазначені рішення та постанову залишено без змін.

4.5. Зважаючи на встановлені судами обставини справи та положення законодавства, яке регулює спірні правовідносини, колегія суддів касаційної інстанції вважає правомірним висновок господарських судів про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення пені.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. За змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 08.02.2020, яка діяла на час відкриття касаційного провадження у цій справі), в якій визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права; суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд касаційної інстанції використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки правильності застосування норм матеріального і процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій (частина 7 статті 301 цього Кодексу).

5.2. За змістом статті 309 Господарського процесуального кодексу України (у зазначеній редакції) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.3. Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені судами, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені у статті 300 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає, що оскаржені у справі судові рішення необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.12.2019 і рішення Господарського суду Луганської області від 15.10.2019 у справі № 913/411/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді К. М. Пільков

Ю. Я. Чумак