ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 січня 2020 року
м. Київ
Справа № 913/93/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючого - Пількова К. М., суддів: Дроботової Т. Б., Зуєва В. А.,
за участю секретаря судового засідання - Жураховської Т. О.,
учасники справи:
позивач - не з`явився;
відповідач - не з`явився.
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Дубіни Олега Павловича (далі - Відповідач, Дубіна О. П. )
на рішення Господарського суду Луганської області (суддя Шеліхіна Р. М.) від 04.06.2019
та постанову Східного апеляційного господарського суду (головуючий - Гребенюк Н. В., судді Зубченко І. В., Медуниця О. Є.) від 10.10.2019 у справі
за позовом Лисичанської міської ради Луганської області (далі - Позивач, Рада)
до Фізичної особи - підприємця Дубіни Олега Павловича
про звільнення земельної ділянки шляхом демонтажу тимчасової споруди,
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. 14.02.2019 Рада звернулась до Господарського суду Луганської області з позовом до ФОП Дубіни О. П. про зобов`язання звільнити земельну ділянку, площею 0,0008 га, яка розташована за адресою: Луганська обл., м. Лисичанськ, вул. Незалежності (колишня Орджонікідзе) в районі ринку заводу ГТВ (далі - Земельна ділянка) шляхом демонтажу тимчасової споруди - торговельного кіоску (далі - Кіоск).
1.2. Позовна заява мотивована тим, що після закінченням строку дії договору оренди від 05.06.2008, який укладено між Радою та Дубіною О. П. (далі - Договір), у Відповідача відсутні підстави користуватись Земельною ділянкою, проте станом на момент звернення з позовом Кіоск Відповідача знаходиться на Земельній ділянці.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Луганської області від 04.06.2019, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.10.2019, позов задоволено; зобов`язано ФОП Дубіну О. П. звільнити Земельну ділянку шляхом демонтажу Кіоска.
2.2. Рішення судів мотивовані тим, що ця справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки Відповідач має статус суб`єкта господарювання, а Рада є законним розпорядником Земельної ділянки; використовувати (орендувати) земельні ділянки без правовстановлюючих документів (договору оренди) та оплати забороняється законом; Відповідач не надав документів, які підтверджують право користування Земельною ділянкою, а строк дії договору оренди Земельної ділянки закінчився 04.11.2009; за відсутності рішення органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування, юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку комунальної форми власності, а тому Відповідач незаконно розмістив Кіоск на Земельній ділянці.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. 24.10.2019 Дубіна О. П. звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Луганської області від 04.06.2019 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.10.2019 та закрити провадження у цій справі.
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. Жодна зі сторін спору не є суб`єктом господарювання, оскільки Договір укладено між Радою, яка не є суб`єктом господарювання на підставі частини першої статті 8 Господарського кодексу України (далі - ГК України), та громадянином Дубіною О. П. , що виключає можливість розгляду цієї справи у порядку господарського судочинства і є підставою для скасування всіх рішень у цій справі та закриття провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
4.2. Судові рішення не відповідають приписам статті 20 Конституції України та статей 8, 16 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", оскільки завірені печаткою, яка не містить конституційного зображення Державного Герба України, якого не існує.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
5.1. Рада подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення та постанову - без змін.
5.2. Відзив обґрунтований доводами, які подібні до мотивів, викладених в оскаржуваних судових рішеннях.
6. Розгляд справи Верховним Судом
6.1. Ухвалою Верховного Суду від 16.12.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Дубіни О. П. ; розгляд справи призначено на 28.01.2020; встановлено строк для подання відзиву до 31.12.2019.
7. Встановлені судами обставини
7.1. 05.06.2008 між Радою (орендодавець) та Дубіною О. П. (орендар) укладено Договір, який зареєстровано у Державному реєстрі земель у книзі записів державної реєстрації договорів оренди за № 040840600469.
7.2. Згідно з пунктом 1 Договору Рада на підставі свого рішення від 26.12.2007 № 480 надає, а орендар приймає в строкове платне користування Земельну ділянку для експлуатації торговельного кіоску.
7.3. За умовами пункту 2 Договору в оренду передається Земельна ділянка загальною площею 0,0008 га, у тому числі під споруди - 0,0008 га.
7.4. На Земельній ділянці розташований торговельний кіоск, що належить орендарю (пункт 3 договору).
7.5. Договір укладено на 1 (один) рік, починаючи з дати його державної реєстрації. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (пункт 8 Договору).
7.6. Пунктом 30 Договору передбачено, що орендар зобов`язаний повернути земельну ділянку у попередньому стані після закінчення строку оренди.
7.7. Дія договору припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено (пункту 34 Договору).
7.8. Строк дії Договору закінчився 04.11.2009.
7.9. Листами від 07.08.2014 № 862/01-2, від 02.03.2015 № 170/01-02, від 08.11.2016 № 1328/01-02 та від 30.01.2018 № 535/01-26 Позивач звертався до Відповідача щодо неможливості продовження Договору, звільнення Земельної ділянки від торговельного кіоску та передачі Земельної ділянки Раді за актом приймання-передачі (т. 1, а. с.18-21).
7.10. Актом обстеження Земельної ділянки від 28.01.2019, складеним начальником відділу земельних відносин управління власності Ради та головним спеціалістом відділу земельних відносин управління власності Ради, встановлено, що на Земельній ділянці розміщується Кіоск, в якому здійснюється торговельна діяльність (т. 1, а. с. 22).
7.11. Відповідач не надав документів, що підтверджують право користування Земельною ділянкою.
7.12. За актом виносу в натурі меж та актом прийому-передачі Земельна ділянка передана приватному підприємцю Дубіні О. П.; технічна документація із землеустрою щодо Земельної ділянки складена на приватного підприємця Дубіну О. П.
7.13. Матеріали справи містять свідоцтво про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Дубіни О. П. від 23.02.2001 № 25370376ФО111806.
7.14. За відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 19.02.2019 видами діяльності Відповідача є: оптова торгівля напоями, оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками, неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, надання інших допоміжних комерційних послуг, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, роздрібна торгівля з лотків і на ринках харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами, надання інших послуг, а також зазначені відомості про перебування Дубіни О.П. на обліку в органах статистики, Міндоходів, Пенсійного фонду України як фізичної особи-підприємця.
7.15. За випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 09.10.2019, ФОП Дубіна О.П. не перебуває в процесі припинення.
8. Позиція Верховного Суду
8.1. За змістом частини першої статті 12 Земельного Кодексу України (далі - ЗК України) до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад та надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
8.2. За змістом статті 122 ЗК України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
8.3. За змістом частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Згідно з пунктами "б", "д" частини третьої цієї статті захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, застосування інших, передбачених законом, способів.
8.4. Аргументи Скаржника (підпункт 4.1) зводяться до того, що спір у цій справі не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, оскільки у спірних правовідносинах він діяв як фізична особа, а Рада не є суб`єктом господарювання.
8.5. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
8.6. Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України у редакції, чинній на момент подання позову, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
8.7. Згідно зі статтями 15 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, і право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
8.8. За змістом положень указаних норм права суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
8.9. Установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог.
8.10. Відповідно до частини першої статті 24 ЦК України людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.
8.11. У статтях 25, 26 цього ж Кодексу передбачено, що здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті. Усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин.
8.12. Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 ЦК України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
8.13. Тобто фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус ФОП сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.
8.14. Відповідно до статті 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
8.15. Відтак підприємець - це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
8.16. Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності (частина перша статті 320 ЦК України).
8.17. Тобто фізична особа, яка є власником майна, має право використовувати його для здійснення підприємницької діяльності.
8.18. Відповідно до частини першої статті 58 ГК України суб`єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа - підприємець у порядку, визначеному законом.
8.19. Згідно з частиною першою статті 128 цього ж Кодексу громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
8.20. Відповідно до частини другої статті 50 ЦК України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.
8.21. Відповідно до частини третьої статті 128 ГК України громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється.
8.22. Фізична особа, яка в установленому законом порядку набула статус підприємця, не втрачає свого статусу фізичної особи. Натомість згідно з частиною восьмою статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
8.23. Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур не позбавляється статусу фізичної особи, а набуває до свого статусу фізичної особи нової ознаки - суб`єкта господарювання. Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб`єкт господарювання чи ні, та від визначення цих правовідносин як господарських. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 922/4239/16.
8.24. Суди встановили, зокрема, що Земельна ділянка передана Відповідачу за Договором для експлуатації Кіоску, який йому належить; технічна документація із землеустрою щодо Земельної ділянки складена на Відповідача як приватного підприємця; строк дії Договору закінчився 04.11.2009; Відповідач не надав документів, які підтверджують право користування Земельною ділянкою; за актом обстеження Земельної ділянки від 28.01.2019 на ній розміщується Кіоск, в якому здійснюється торговельна діяльність.
При цьому, за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Дубіна О. П. зареєстрований як ФОП; відомості про припинення його підприємницької діяльності станом на дату звернення з позовом до суду відсутні; одним із видів його діяльності є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.
8.25. Відповідно до частин першої, другої статті 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).
8.26. Згідно зі статтями 173, 179 цього ж Кодексу господарським зобов`язанням визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб`єкт господарювання зобов`язаний вчинити певну дію господарського характеру, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.
8.27. Оскільки предметом спору у цій справі є зобов`язання звільнити Земельну ділянку, яка передана Відповідачу за Договором для експлуатації Кіоску, що належить Відповідачу та в якому здійснюється торговельна діяльність, між сторонами існують правовідносини, які притаманні господарській діяльності (Суд у цьому висновку враховує mutatis mutandis висновки, викладені у пункті 56 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 922/4239/16).
8.28. Враховуючи, що Рада є законним розпорядником Земельної ділянки, а наявні у справі докази свідчать про те, що Дубіна О. П. використовує належний йому Кіоск як ФОП у своїй господарській діяльності, Суд вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про необхідність вирішення цього спору у порядку господарського судочинства та відхиляє протилежні доводи Скаржника, викладені у підпункті 4.1 цієї постанови.
8.29. Доводи Скаржника, викладені у підпункті 4.2 цієї постанови, що судові рішення не відповідають приписам статті 20 Конституції України та статей 8, 16 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", оскільки завірені печаткою, яка не містить конституційного зображення Державного Герба України, якого не існує, не заслуговують на увагу з огляду на їх суперечливість та помилкове розуміння Скаржником наведених норм законодавства.
8.30. З огляду на викладене, підстави для зміни чи скасування прийнятих у справі судових рішень відсутні, у зв`язку з чим касаційна скарга задоволенню не підлягає.
9. Судові витрати
9.1. Оскільки касаційна скарга задоволенню не підлягає, судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на Скаржника.
Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Дубіни Олега Павловича залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Луганської області від 04.06.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.10.2019 у справі № 913/93/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя К. М. Пільков
Судді Т. Б. Дроботова
В. А. Зуєв