ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2023 року

м. Київ

cправа № 914/1231/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Булгакової І.В.,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційні скарги фізичної особи-підприємця Чигрина Миколи Максимовича (далі - Підприємець, відповідач, скаржник)

на рішення Господарського суду Львівської області від 20.06.2023 (головуючий - суддя Сухович Ю.О.) та

постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.08.2023 (головуючий - суддя Бойко С.М., судді Бонк Т.Б., Якімець Г.Г.),

на додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 04.07.2023 (головуючий - суддя Сухович Ю.О.) та

постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.08.2023 (головуючий - суддя Бойко С.М., судді Бонк Т.Б., Якімець Г.Г.),

на додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 25.09.2023 (головуючий - суддя Бойко С.М., судді Бонк Т.Б., Якімець Г.Г.)

у справі №914/1231/23

за позовом громадської спілки «Українська ліга авторських і суміжних прав» (далі- Спілка, позивач)

до Підприємця

про стягнення 25 557 грн.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

ВСТУП

Причиною звернення до Верховного Суду є наявність/відсутність підстав для стягнення суми боргу за договором про забезпечення правомірного використання об`єктів авторського права та об`єктів суміжних прав в публічних закладах.

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором про забезпечення правомірного використання об`єктів авторського права та об`єктів суміжних прав в публічних закладах.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не сплачував за договорами кошти більше 2 місяців, внаслідок чого має заборгованість за період з жовтня 2021 року по лютий 2024 року включно у розмірі 25 557 грн.

2. Короткий зміст рішень суду першої інстанції та постанов суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням Господарського суду Львівської області від 20.06.2023, яке залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 30.08.2023 у справі №914/1231/23, позов задоволено повністю, стягнуто з Підприємця на користь Спілки 25 557 грн основного боргу та 2 684 грн судового збору.

2.2. Додатковим рішенням Господарського суду Львівської області від 04.07.2023, яке залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 30.08.2023 у справі №914/1231/23, заяву представника Спілки про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 5 000 грн витрат на професійну правничу допомогу та у задоволенні решти заяви відмовлено.

2.3. Додатковою постановою Західного апеляційного господарського суду від 25.09.2023 у справі №914/1231/23 заяву Спілки про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково та стягнуто з Підприємця на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн.

3. Короткий зміст вимог касаційних скарг

3.1. У касаційних скаргах Підприємець просить Суд про таке:

- рішення Господарського суду Львівської області від 20.06.2023 у справі №914/1231/23 частково, постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.08.2023 у справі №914/1231/23 скасувати повністю та ухвалити нове судове рішення, яким: позов задовольнити частково, стягнути з відповідача на користь позивача 6 598,94 грн основного боргу,

- рішення Господарського суду Львівської області від 04.07.2023 у справі №914/1231/23 частково, постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.08.2023 у справі №914/1231/23 скасувати повністю та ухвалити нове судове рішення, яким заяву Спілки про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково, стягнути з Підприємця на користь Спілки 1 291 грн витрат на професійну правничу допомогу, в задоволенні решти заяви відмовити;

- додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 25.09.2023 у справі №914/1231/23 скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви Спілки про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відмовити повністю.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційні скарги

4.1. Підприємець у касаційній скарзі на рішення суду першої інстанції від 20.06.2023 та постанову суду апеляційної інстанції від 30.08.2023 у справі №914/1231/23 з посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) вказує, що відсутній висновок Верховного Суду стосовно питання застосування норми права у подібних правовідносинах, оскільки питання наявності чи відсутності у організації, що здійснює розширене колективне управління майновими правами суб`єктів суміжних прав у сфері, в якій її було акредитовано, права на збір і стягнення винагороди (роялті) в період втрати (припинення) акредитації такої організації у правозастосовчій практиці безпосередньо не розглядалося і не вирішувалося у постановах Верховного Суду, тоді як судами попередніх інстанцій, на думку скаржника, неправильно застосовано частину п`яту статті 12 Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» (далі - Закон).

4.1.1. Також відповідач в обґрунтування наявних випадків, що узгоджується з підпунктами «а», «в» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України зазначає, що:

- позивач у цій справі є суб`єктом, що здійснює розширене колективне управління майновими правами суб`єктів суміжних прав та інших правовласників в сфері суміжних прав та був акредитованою організацією колективного управління. Саме позивач отримує винагороду (роялті), зокрема, за відтворення музичних творів у різноманітних закладах. Тобто, наявність чи відсутність у позивача права на стягнення такої винагороди (роялті) стосується широкого кола суб`єктів господарювання, що здійснюють свою діяльність на території України. Відповідно до інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень, позивачем, починаючи з червня 2022 року подано до господарських судів майже 250 позовів про стягнення винагороди з суб`єктів господарювання. Разом з тим, суть цієї скарги зводиться до того, що позивач не вправі стягувати винагороду (роялті), починаючи з червня 2022 року у зв`язку із закінченням акредитації. З цим неодноразово погоджувалися у своїх постановах Північний та Центральний апеляційні господарські суди. Проте, Західний апеляційний господарський суд у оскаржуваній постанові дійшов до протилежного висновку. Оскільки фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики може мати спірне правове питання, яке тривалий час неоднаково вирішується судами, то наявність оскаржуваної постанови з цієї справи та постанов Центрального апеляційного господарського суду від 13.07.2023 у справі №904/654/23, Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2023 у справі №910/261/23, від 14.06.2023 у справі №925/32/23, від 14.02.2023 у справі №910/9688/22, в яких викладено протилежні висновки щодо можливості стягнення на користь винагороди (роялті) за період закінчення акредитації свідчать про те, що судами попередніх інстанцій сформульовано різну правову позицію при вирішенні справ з подібними обставинами;

- ця справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики щодо правильного застосування судами норм матеріального права, оскільки судом апеляційної інстанції в порушення вимог частини четвертої статті 75 ГПК України не взято до уваги встановлені обставини у справах №904/654/23, №910/261/23, №925/32/23, №910/9688/22;

- дана справа становить значний суспільний інтерес тому, що широке коло суб`єктів господарювання в Україні сплачують саме позивачу винагороду (роялті), спільну для виконавців та виробників фонограм, за їх публічне виконання, адже саме позивач був акредитований у відповідній сфері, а позивач у майбутньому матиме можливість посилатися на оскаржувану постанову, обґрунтовуючи вимоги щодо стягнення винагороди (роялті) за період закінчення строку його акредитації, що призведе до свавілля і неможливості захистити таких суб`єктів господарювання від недоброчесних дій позивача.

4.1.2. Підприємець також зазначає, що попередні судові інстанції неправильно застосували норми процесуального права, а саме, частину четверту статті 75 ГПК України.

4.2. Підставами для подання касаційної скарги щодо оскарження додаткового рішення Господарського суду Львівської області від 04.07.2023 та постанови Західного апеляційного господарського суду від 30.08.2023 у справі №914/1231/23, скаржник зазначає, що вони (рішення) є похідними від рішення Господарського суду Львівської області від 20.06.2023 та постанови Західного апеляційного господарського суду від 30.08.2023 у справі №914/1231/23, які оскаржуються на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України.

4.2.1. Підприємець вказує, що при ухваленні додаткового рішення Господарського суду Львівської області від 04.07.2023 та постанови Західного апеляційного господарського суду від 30.08.2023 у справі №914/1231/23, суди попередніх інстанцій врахували те, що рішенням Господарського суду Львівської області від 20.06.2023 позов задоволено повністю та дійшли висновку, що оскільки позов задоволено повністю, то за змістом норм процесуального закону на відповідача належить покласти відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу у цій справі, а відтак, оскаржуваним додатковим рішенням від 04.07.2023, яке залишено без змін оскаржуваною постановою від 30.08.2023, витрати позивача у сумі 5 000 грн на професійну правничу допомогу у цій справі стягнуто з відповідача на користь позивача.

4.2.2. При цьому, як зазначає скаржник, відповідач повністю погоджується із оскаржуваним додатковим рішення в частині зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу у цій справі, а відтак, оскаржуване додаткове рішення не оскаржувалося в апеляційному порядку та не оскаржується відповідачем в касаційному порядку в частині зменшення за клопотанням відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу у цій справі з огляду на неспівмірність розміру винагороди із часом, витраченим адвокатом позивача для підготовки позову, складністю справи та невідповідність витрат позивача фактично наданим послугам.

4.2.3. Разом з тим, посилаючись на частину першу, пункт 1 частини третьої статті 123, частини першу, другу статті 126, частину четверту статті 129 ГПК України Підприємець зазначає про те, що як ним зазначено у касаційній скарзі на рішення суду від 20.06.2023, таке рішення підлягає скасуванню, а позов у цій справі підлягав би задоволенню частково, а саме, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 6 598,94 грн основного боргу, що становить 25,82 % від ціни позову, а відтак, саме 25,82 % витрат позивача на професійну правничу допомогу у цій справі, що становлять 1 291 грн (5 000 / 100 * 25,82 = 1 291 грн) підлягали стягненню з відповідача.

4.3. Підставами для подання касаційної скарги щодо оскарження додаткової постанови Західного апеляційного господарського суду від 25.09.2023 у справі №914/1231/23, Підприємець визначає, що вона (постанова) є похідною від рішення Господарського суду Львівської області від 20.06.2023 та постанови Західного апеляційного господарського суду від 30.08.2023 у справі №914/1231/23, які оскаржуються на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах).

4.3.1. Скаржник вказує, що не погоджується із постановою Західного апеляційного господарського суду від 30.08.2023 у цій справі, а відтак, і з додатковою постановою Західного апеляційного господарського суду від 25.09.2023 у справі №914/1231/23, адже на переконання відповідача, судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

4.3.2. При цьому, відповідач погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що надані адвокатом позивача послуги, перелічені в акті від 12.09.2023 затвердження сторонами обсягу надання правничої допомоги в суді апеляційної інстанції (відповідно до договору від 13.03.2023 №22.66 про надання професійної правничої допомоги) - ознайомлення з апеляційною скаргою, підготовка та написання відзиву на апеляційну скаргу - є однією дією із складення відзиву на апеляційну скаргу та відповідно дало суду прийти до висновку про завищений об`єм послуг адвоката, а відтак, про наявність підстав для зменшення судових витрат на 50% від попередньо заявленої суми у розмірі 10 000 грн до 5 000, грн.

4.3.3. При ухваленні оскаржуваної додаткової постанови, суд апеляційної інстанції врахував те, що оскаржуваною постановою від 30.08.2023 у задоволенні апеляційної скарги було відмовлено та дійшов висновку, що за змістом норм процесуального закону на відповідача належить покласти відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу у цій справі, а відтак, оскаржуваною додатковою постановою стягнуто з відповідача на користь позивача 5 000 грн витрат Спілки на професійну правничу допомогу.

4.3.4. Разом з тим, скаржник посилаючись на частину першу, пункт 1 частини третьої статті 123, частини першу, другу статті 126, частину четверту статті 129 ГПК України зазначає проте, що як ним зазначено у касаційній скарзі на оскаржувану постанову від 30.08.2023, така підлягає скасуванню, а апеляційна скарга підлягає задоволенню повністю. Відтак, судові витрати позивача, які стягнуто з відповідача оскаржуваною додатковою постановою від 25.09.2023, не підлягали стягненню з відповідача, адже такі покладаються саме на Спілку.

5. Позиція іншого учасника справи

5.1. У відзиві на касаційні скарги позивач заперечив проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просив касаційні скарги залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Також, Спілка просила Суд вирішити питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та стягнути з відповідача 10 000 грн таких витрат.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

У рішенні суду першої інстанції від 20.06.2023 та постанові суду апеляційної інстанції від 30.08.2023

6.1. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Підприємцем (користувач), Спілкою (Суміжна організація), що здійснює розширене колективне управління майновими правами суб`єктів суміжних прав та інших правовласників в сфері суміжних прав та є акредитованою організацією колективного управління, приватною організацією «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» [далі - ПО «ОКУАСП»] (Авторська організація), що здійснює управління (на колективній основі) майновими правами суб`єктів авторського права та інших правовласників в сфері авторського права та приватною організацією «Українська ліга авторських і суміжних прав» (далі - ПО «УЛАСП»), як особа, яка виконує функцію за цим договором щодо розподілу винагороди (роялті), яку сплачує користувач між репрезентативними організаціями, що управляють майновими правами відповідно до їх сфери діяльності, 01.03.2020 укладено договір №КБР-110/03/20Н про забезпечення правомірного використання об`єктів авторського права та об`єктів суміжних прав в публічних закладах (далі - Договір), за умовами якого:

- сторони уклали Договір з метою здійснення єдиних виплат за отримання дозволів на публічне виконання, як об`єктів авторського права (творів), так і об`єктів суміжних прав (фонограм та зафіксованих у них виконань) [преамбула];

- користувач доручає ПО «УЛАСП» укласти від його імені та за його рахунок договори, за якими користувач отримує одночасно як дозвіл на використання (способом публічного виконання) майнових прав щодо об`єктів авторського права (творів), так і дозволів на використання (способом публічного виконання) майнових прав стосовно об`єктів суміжних прав (фонограм та зафіксованих у них виконань) [пункт 1.1];

- сторони Договором передбачають особливий порядок перерахування коштів від користувача до Авторської організації та Суміжної організації, який при цьому не пов`язаний із жодними додатковими витратами з боку користувача, а направлений на раціональний поділ роялті за напрямками оплати за використання об`єктів авторського права та суміжних прав (пункт 1.2);

- критерії, за якими відбиралися контрагенти, у яких користувач отримує дозвіл щодо публічного виконання в сфері авторського права та в сфері суміжних прав: наявність репрезентативності (великої кількості майнових прав в управлінні) та/або наявність акредитації (якщо така вже є у відповідній сфері). В результаті контрагентами користувача були обрані такі організації:

для публічного виконання фонограм та зафіксованих у них виконань - Суміжна організація (громадська спілка "Українська ліга авторських та суміжних прав") [підпункт 2.1.1 пункту 2.1];

для публічного виконання творів - Авторська організація (приватна організація "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами") [підпункт 2.1.2. пункту 2.1];

- договір про надання дозволу на використання суміжних прав та виплату винагороди за використання об`єктів суміжних прав укладається строком на 1 (один) рік (із автоматичною пролонгацією) і є за своєю правовою природою ліцензійним договором (пункт 3.1);

- договір про надання дозволу на використання авторського права та виплату винагороди за використання об`єктів авторського права укладається строком на 1 (один) рік (із автоматичною пролонгацією) і є за своєю правовою природою ліцензійним договором (пункт 3.2);

- якщо користувач не сплачував єдиний щомісячний сукупний платіж за майнові права два календарних місяці поспіль, то механізм розстрочки припиняє дію достроково і розпочинають діяти умови річної оплати (умови річної оплати означають: оплату за рік у вигляді повної передоплати, причому її строк здійснення вважається таким, що настав; і це правило стосується кожного із дозволів: як стосовно авторських прав, так і стосовно суміжних прав) [пункт 3.4];

- договір про надання дозволу на використання суміжних прав та виплату винагороди за використання об`єктів суміжних прав оформлений у вигляді додатка №1 до Договору і є його невід`ємною частиною (пункт 4.1);

- договір про надання дозволу на використання об`єктів авторського права та виплату винагороди за використання об`єктів авторського права оформлений у вигляді додатка № 2 до Договору і є його невід`ємною частиною (пункт 4.2);

- надання дозволу, строк його дії, спосіб використання об`єктів авторського права та суміжних прав визначаються безпосередньо у додатках №1 і №2 до Договору. Строк дії Договору визначається строком дії того дозволу, який буде діяти довше (враховуючи додаток №1 і додаток №2 до Договору). Адреса публічного закладу (адреси публічних закладів) [прим. - територія], в яких користувач отримує дозволи використовувати об`єкти авторського права та суміжних прав, визначені в додатку №3 до Договору. Розмір винагороди (роялті) визначається сторонами як в додатку №3 та і в додатках №1 і №2 відповідно щодо суміжних прав та стосовно авторських прав. Порядок виплати сукупної суми винагороди (роялті) користувачем на рахунок ПО «УЛАСП» встановлений Договором та додатком №3 до нього, при цьому порядок сплати винагороди роялті ПО «УЛАСП» (від імені і за рахунок користувача) на користь Авторської організації та Суміжної організації встановлений також відповідно додатками №1 і №2 до Договору. Сторони можуть дооформити інші додатки та додаткові угоди до Договору (пункт 4.3);

- у разі виникнення заборгованості у користувача за Договором (основним договором із додатками до нього) позов (позови) на стягнення такої заборгованості може бути поданий окремо Авторською організацією до користувача щодо наявної у користувача окремої заборгованості перед Авторською організацією, окремо Суміжною організацією до користувача щодо наявної у користувача окремої заборгованості перед Суміжною організацією, а також у разі досягнення домовленості між Авторською організацією та Суміжною організацією ними може бути поданий спільний позов про стягнення заборгованості з користувача (пункт 5.1);

- дія Договору (включаючи додатки до нього) поширюється на всі майнові права, про які в ньому йдеться. В той же час Договір (включаючи додатки до нього) не охоплюватиме майнові права, вилучені із дозволів, що були надані користувачу за Договором (включаючи додатки до нього). Інформування про майнові права, вилучені із дозволів за Договором, буде здійснено: щодо авторських прав на сайті Авторської організації (www.okuasp.org) та щодо суміжних прав на сайті Суміжної організації (www.ulaps.com.ua), за умови, що така інформація отримана від правовласника (правовласників) в належному порядку та у чіткій відповідності до норм закону. При цьому, вилучення майнових прав з дозволів не матиме за Договором (включаючи додатки до нього) наслідків фінансового характеру в рамках Договору (включаючи додатки до нього) щодо жодної із сторін Договору (пункт 5.4);

- ПО «УЛАСП», отримавши від користувача єдиний щомісячний сукупний платіж за майнові права, має перерахувати 50 % винагороди (роялті) від такого платежу на поточний рахунок Авторської організації, а інші 50 % винагороди (роялті) від такого платежу на поточний рахунок Суміжної організації. Авторська Організація та/або Суміжна організація матиме право вимагати від організації сплати винагороди (роялті) тільки в тому обсязі, в якому ПО «УЛАСП» таку винагороду фактично отримала від користувача (пункт 5.5).

6.2. Суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що укладений сторонами Договір є комплексним та направлений на забезпечення правомірного використання об`єктів суміжних прав в публічних закладах користувача.

6.3. Судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, встановлено, що за умовами додатку №1 до Договору (договір про надання дозволу на використання об`єктів суміжних прав та виплату винагороди за використання об`єктів суміжних прав) [далі - Додаток №1 до Договору], укладеного користувачем від імені якого діє ПО «УЛАСП» і Спілкою, узгоджено таке:

- всі права і обов`язки за договором про надання дозволу на використання об`єктів суміжних прав та виплату винагороди за використання об`єктів суміжних прав (далі також - Ліцензійна угода) стосуються строку - 1 (один) рік (із відповідною пролонгацією). При цьому, зазначений строк пролонгується на умовах Ліцензійної угоди. За цією Ліцензійною угодою встановлюється оплата за отримання дозволу щодо 1-го (року) шляхом виплати щомісячних платежів (розстрочених платежів) із врахуванням порядку, передбачено основним договором (договором про забезпечення правомірного використання об`єктів авторського права і суміжних прав в публічних закладах та додатках до нього) [пункт 1.1 Додатку №1 до Договору];

- користувач здійснює (на території) використання в комерційній діяльності об`єктів суміжних прав шляхом їх публічного виконання, а Суміжна організація надає стосовно території користувачу на умовах, визначених ліцензійною угодою, дозвіл (невиключну ліцензію) на публічне виконання об`єктів суміжних прав. Користувач, в свою чергу, зобов`язується виплатити винагороду (роялті) суміжній організації у чіткій відповідності із умовами основного договору (договору про забезпечення правомірного використання об`єктів авторського права і суміжних прав в публічних закладах та додатках до нього) [пункт 3.1 Додатку №1 до Договору];

- розмір винагороди (роялті) не залежить від кількості об`єктів суміжних прав, що використовуватимуться користувачем під час дії Договору, та частоти їх використання [пункт 3.3 Додатку №1 до Договору];

- цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 01.03.2021, а в частині невиконаних фінансових зобов`язань, фінансових санкцій та будь-яких інших зобов`язань - до їх повного виконання [пункт 5.1 Додатку №1 до Договору].

6.4. Судами попередніх інстанцій встановлено, що за умовами додатку №2 від 01.03.2020 до Договору (далі - Додаток №2 до Договору), укладеного ПО «УЛАСП» і Авторською організацією, узгоджено таке:

- всі права і обов`язки за договором про надання дозволу на використання об`єктів авторського права та виплату винагороди за використання об`єктів авторського права (далі також - Ліцензійна угода) стосуються строку - 1 (один) рік (із відповідною пролонгацією). При цьому зазначений строк пролонгується на умовах Ліцензійної угоди. За Ліцензійною угодою встановлюється оплата за отримання дозволу щодо 1-го (року) шляхом виплати щомісячних платежів (розстрочених платежів) із врахуванням порядку, передбаченого основним договором (договором про забезпечення правомірного використання об`єктів авторського права і суміжних прав в публічних закладах та додатками до нього) [пункт 1.1 Додатку №2 до Договору];

- користувач здійснює на території використання в комерційній діяльності об`єктів авторського права шляхом їх публічного виконання, а Авторська організація надає стосовно території користувачу на умовах, визначених договором, дозвіл (невиключну ліцензію) на публічне виконання об`єктів авторських прав. Користувач, в свою чергу, зобов`язується виплатити винагороду (роялті) Авторській організації у чіткій відповідності до умов основного договору (договору про забезпечення правомірного використання об`єктів авторського права і суміжних прав в публічних закладах та додатками до нього) [пункт 3.1 Додатку №2 до Договору];

- розмір винагороди (роялті) не залежить від кількості об`єктів авторського права, що використовуватимуться користувачем під час дії договору, та частоти їх використання (пункт 3.3 Додатку №2 до Договору);

- цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 01.03.2021, а в частині невиконаних фінансових зобов`язань, фінансових санкцій та будь-яких інших зобов`язань - до їх повного виконання (пункт 5.1 Додатка №2до Договору).

6.5. Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що:

- пунктом 1 додатку №3 до Договору сторони погодили, перелік закладів, в яких користувач здійснює використання об`єктів суміжних прав та об`єктів авторського права - заклад Veranda, вул. Роксолани, 16, м. Трускавець;

- за умовами пункту 2 додатку №3 сторонами погоджено такий розмір Єдиного щомісячного сукупного платежу за майнові права: 1 800 грн за кожен заклад користувача;

- відповідно до пункту 3 додатку №3 єдиний щомісячний платіж за майнові права перераховується користувачем на розрахунковий рахунок ПО «УЛАСП» відповідно до умов основного договору (договору про забезпечення правомірного використання об`єктів авторського права і суміжних прав в публічних закладах та додатками до нього). Він сплачується не пізніше ніж за п`ять днів до початку періоду за який він здійснюється (перший платіж здійснюється не пізніше 5 числа місяця стосовно якого він сплачується).

6.6. Суди попередніх інстанцій визначили, що спір у даній справі виник у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язання з оплати винагороди за використання в комерційній діяльності музичних творів на підставі Договору.

6.7. Судом апеляційної інстанції вказано, що в матеріалах справи відсутнє повідомлення про припинення Договору у строк, передбачений ліцензійними угодами, а тому суд першої інстанції правомірно зазначив, що Договір пролонговано на 1 (один) рік з 01.03.2021 до 28.02.2022, з 01.03.2022 до 28.02.2023 та з 01.03.2023 до 29.02.2024.

6.8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач у спірний період дії Договору належним чином не виконав зобов`язання щодо виплати винагороди (роялті) відповідно до умов Договору. Так, дата сплати єдиного щомісячного сукупного платежу за майнові права, який не було сплачено, настала у жовтні 2021 року, тобто із вказаного часу і до дати звернення із даним позовом (квітень 2023 року), минуло більше ніж 2 (два) місяці, а відтак механізм (режим розстрочки) є таким, що вже не діє відповідно до пункту 3.4 Договору, а тому відповідач має сплатити за цей період повну передоплату.

6.9. Суд апеляційної інстанції вказав, що як вбачається з матеріалів справи за період дії Договору, у відповідача утворилася заборгованість, а саме:

1 800 грн х 4 (кількість місяців у другому році дії договору, за які не була здійснена оплата послуг) + 714,19 грн (залишковий борг за жовтень 2021 року) = 7 914,19 грн;

1 800 грн х 12 (кількість місяців у третьому році дії Договору, за які відповідач має заборгованість) = 21 600 грн;

1 800 грн х 12 (кількість місяців у четвертому році дії Договору, за які відповідач має заборгованість) = 21 600 грн;

таким чином, загальна заборгованість за Договором становить 51 114,19 грн (7 914,19 грн + 21 600 грн + 21 600 грн).

6.10. Суд апеляційної інстанції вказав, що, оскільки, позивачу відповідно до пункту 3.5 Договору належить 50% від винагороди, а саме за період жовтень 2021 лютий 2022 року (дата виникнення прострочення по черговому платежу 26.09.2021), дата здійснення розрахунку 10.04.2023 сума боргу 3 957 грн; за період березень 2022 року - лютий 2023 року (дата виникнення прострочення по черговому платежу 24.02.2022), дата здійснення розрахунку 10.04.2023 сума боргу 10 800 грн; за період березень 2023 року - лютий 2024 року (дата виникнення прострочення по черговому платежу 24.02.2022), дата здійснення розрахунку 10.04.2023 року сума боргу 10 800, грн; тому загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 25 557 грн, що правильно встановлено судом першої інстанції.

6.11. Суд апеляційної зазначив, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази здійснення відповідачем оплати винагороди (роялті) за заявлений позивачем у позові період.

6.12. Судом апеляційної інстанції вказано таке:

- у силу пункту 3.5 укладеного сторонами Договору, отриманий ПО «УЛАСП» від користувача Єдиний щомісячний сукупний платіж за майнові права перераховується ПО «УЛАСП» на рахунок Суміжної організації та на рахунок Авторської організації. Пропорції щодо перерахування на Суміжну організацію та на Авторську організацію дотримуються організацією завжди в рівних частках (50 % на 50 %). Тобто 50 % від зазначеного платежу користувача має отримати Суміжна організація, а інші 50% Авторська організація;

- з огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача про стягнення із відповідача заборгованості в розмірі 25 557 грн правомірні та такі, що підлягають задоволенню в межах заявлених позивачем вимог, що є його правом, з урахуванням приписів статті 14 ГПК України;

- відповідач, в порушення вимог статей 74 76-79 ГПК України, не спростував розміру заявленої до стягнення заборгованості в сумі 25 557 грн за спірний період; такі докази в матеріалах справи відсутні.

6.13. Спростовуючи доводи апеляційної скарги в частині посилання апелянта на те, що позивач (організація колективного управління) не має права здійснювати діяльність у сфері розширеного колективного управління, оскільки, строк його акредитації закінчився 30.05.2022, апеляційний господарський суд зазначив таке.

6.13.1. Спілка є організацією колективного управління, зареєстрованою в Міністерстві економіки України і внесеною до Реєстру організацій колективного управління, що підтверджується Витягом з реєстру організацій колективного управління.

6.13.2. Відповідно до пункту 5 статті 3-4 розділу VI прикінцевих та перехідних положень Закону, враховуючи введення в Україні з 24 лютого 2022 року воєнного стану, з моменту набрання чинності цим пунктом конкурси на визначення акредитованої організації колективного управління не оголошуються і не проводяться протягом воєнного стану в Україні. Установа оголошує конкурси на визначення акредитованої організації колективного управління у сферах, в яких відсутні акредитовані організації на дату припинення чи скасування воєнного стану в Україні, протягом 12 місяців після припинення чи скасування воєнного стану в Україні.

6.13.3. Водночас це не свідчить про припинення авторського права та суміжних прав, оскільки, згідно зі статтею 3-2 та пункту 5 статті 3-4 розділу VІ прикінцевих та перехідних положень Закону організації колективного управління, внесені до Реєстру організацій колективного управління, мають право здійснювати добровільне колективне управління на підставі наданих їм правовласниками майнових прав.

6.13.4. Відповідно до листа Міністерства економіки України від 01.03.2023 позивача внесено до Реєстру організацій колективного управління 04.02.2019.

6.13.5. Закінчення акредитації позивача у сфері колективного управління не припиняє права позивача згідно з умовами договору отримувати від відповідача платежі за договором, виходячи з істотних умов, як особливостей договору між сторонами.

6.13.6. Відповідно до пункту 5.2 Договору в разі втрати Суміжною Організацією (позивачем) статусу акредитованої організації колективного управління, правовідносини між Суміжною Організацією та іншими сторонами Договору можуть бути призупинені (або розірвані) в односторонньому порядку за рішенням ПО «УЛАСП». При цьому суми винагороди (роялті), які на такий час знаходяться в ПО «УЛАСП» мають бути притримані і перераховані вже новій акредитованій організації в такій сфері.

6.13.7. Як вбачається з матеріалів справи, ПО «УЛАСП» не приймала рішення про одностороннє розірвання Договору.

6.13.8. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції виснував, що висновки місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог відповідають встановленим обставинам у справі.

У додатковому рішенні суду першої інстанції від 04.07.2023 та постанові суду апеляційної інстанції від 30.08.2023

6.14. Судами попередніх інстанцій встановлено таке.

6.14.1. У позовній заяві від 18.04.2023 за вх.№1322 (перша заява по суті) позивачем заявлено про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу з попереднім орієнтовним розрахунком у розмірі 10 000 грн.

6.14.2. На адресу суду від Спілки 26.06.2023 надійшла заява від 26.06.2023 б/н (вх.№2492/23), за змістом якої позивач просить покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу у справі №914/1231/23 та просить стягнути з відповідача судові витрати пов`язані з наданням професійної правничої допомоги у розмірі 10 000 грн.

6.14.3. Як вбачається з матеріалів справи, заяву позивача про ухвалення додаткового рішення з долученими до неї доказами понесення витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом справи в суді першої інстанції, подано 26.02.2023 на суму 10 000 грн, тобто у строк, передбачений вимогами частиною восьмою статті 129 ГПК України.

6.14.4. Матеріалами справи підтверджено, що під час розгляду справи судом першої інстанції інтереси позивача представляв адвокат Гуйда Д.М. на підставі довіреності від 01.10.2022 б/н, та наказу адвокатського об`єднання «Інтелкрафтс» від 13.03.2023 за №22.66, за змістом якого адвокатське об`єднання доручило саме адвокату Гуйді Дмитру Миколайовичу здійснення представництва та іншого юридичного супроводження за договором про надання професійної правничої допомоги від 13.03.2023 №22.66.

6.14.5. Адвокатським об`єднанням «Інтелкрафтс» в особі керуючого партнера Хлєбнікова Сергія Георгієвича (далі - адвокатське об`єднання) та Спілкою в особі генерального директора Коваленка Ігоря Анатолійовича (далі - клієнт) 13.03.2023 укладено договір №22.66 про надання професійної правничої допомоги (далі - Договір №22.66), за змістом якого адвокатське об`єднання зобов`язується надавати клієнту професійну правничу допомогу в обсязі і на умовах, що визначені цим договором, а клієнт зобов`язується прийняти і оплатити надану йому правову допомогу. Професійна правнича допомога, що надається за цим договором: підготовка позовної заяви та всіх необхідних документів, пов`язаних з розглядом справи, звернення до суду, представництво інтересів клієнта в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції у господарській справі за позовом клієнта до Підприємця про стягнення заборгованості за договором від 01.03.2020 №КБР-110/03/20-Н.

6.14.6. Відповідно до підпункту 4.1.1 пункту 4.1 Договору №22.66 клієнт сплачує адвокатському об`єднанню винагороду у таких розмірах: підготовка позовної заяви, звернення до суду та представництво інтересів клієнта в суді першої інстанції - 10 000 грн без ПДВ.

6.14.7. Згідно з пунктом 4.2 Договору №22.66 клієнт оплачує адвокатському об`єднанню у строки, погоджені сторонами, але не пізніше дати розгляду справи по суті на відповідній стадії судового розгляду. Оплата здійснюється у безготівковому порядку шляхом перерахування відповідної грошової суми на поточний рахунок адвокатського об`єднання.

6.14.8. Адвокатським об`єднанням «Інтелкрафтс» і Спілкою 26.06.2023 складено акт приймання-передачі наданих послуг з професійної правничої допомоги (відповідно до Договору №22.66), з якого вбачається, що адвокатом зазначено опис виконаних робіт (наданих послуг):

- підготовка та складання позовної заяви з додатками;

- підготовка заяви з процесуальних питань, заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу з додатками, підготовка всіх копій документів та їх завіряння належним чином, формування та відправка документів відповідачу та в суд, відповіді на відзив.

6.14.9. Таким чином, адвокатське об`єднання «Інтелкрафтс», а саме адвокат Гуйда Д.М. надав, а Спілка прийняла послуги у справі №914/1231/23 на суму 10 000 грн.

6.15. Суд апеляційної інстанції вказав, що:

- судом першої інстанції правильно встановлено, що відображена у доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом роботи (наданих послуг) не в повній мірі відповідає критеріям реальності (дійсності) та розумності;

- при цьому судом першої інстанції правильно оцінено складність і обсяг часу для підготовки позовної заяви, те, що спір є незначної складності, виникає при укладенні договорів, нормативно є визначеним та не потребує затрати значних зусиль, а відтак заявлена сума до стягнення є частково необґрунтованою та неспівмірною;

- отже, судом першої інстанції правильно застосовані як норми матеріального так і процесуального права. Додаткове рішення суду першої інстанції є мотивованим та обґрунтованим, а тому підстав зменшення судових витрат із суми 5 000 грн на 1 291 грн, апеляційний суд не вбачає.

У додатковій постанові суду апеляційної інстанції від 25.09.2023

6.16. Судом апеляційної інстанції встановлено, що:

- Спілка 18.04.2023 звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом до Підприємця про стягнення заборгованості;

- рішенням Господарського суду Львівської області від 20.06.2023 позов задоволено повністю, стягнуто з Підприємця на користь Спілки 25 557 грн основного боргу та 2 684 грн судового збору;

- постановою Західного апеляційного господарського суду від 30.08.2023 апеляційну скаргу Підприємця від 03.07.2023 б/н залишено без задоволення; рішення Господарського суду Львівської області від 20.06.2023 у справі 914/1231/23 залишено без змін і судовий збір в розмірі 4 026 грн покладено на апелянта;

- до Західного апеляційного господарського суду надійшла заява Спілки від 12.09.2023 б/н про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зв`язку з переглядом справи №914/1231/23 в суді апеляційної інстанції, та стягнення з Підприємця на користь Спілки 10 000 грн.

6.17. Дослідивши наведені в заяві доводи, перевіривши докази долучені до заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

6.17.1. Клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу заявлено у відзиві на апеляційну скаргу (відповіді на апеляційну скаргу), який надійшов до суду 17.07.2023 до закінчення судових дебатів. Заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, яка є предметом розгляду, а також докази на її підтвердження, надійшли на електронну адресу суду 12.09.2023 (що підтверджується витягом з електронної адреси inbox@wag.court.gov.ua), а тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для розгляду вказаного клопотання.

6.17.2. Відповідачем не подано клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

6.17.3. З матеріалів справи вбачається, що:

- у відзиві на апеляційну скаргу (відповіді на апеляційну скаргу) від 17.07.2023 б/н (від 17.07.2023 вх. №01-04/4750/23) Спілка у відповідності до частини восьмої статті 129 ГПК України повідомила суд, що позивач очікує понести витрати на правову допомогу у зв`язку з оскарженням судового рішення в розмірі 10 000 грн;

- у заяві про стягнення витрат на правову допомогу від 12.09.2023 б/н (від 12.09.2023 вх. №01-05/2895/23) позивач зазначив, що в суді апеляційної інстанції ним понесено витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 грн.

6.17.4. В обґрунтування розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано суду:

- акт затвердження сторонами обсягу надання правничої допомоги в суді апеляційної інстанції (відповідно до Договору №22.66);

- платіжну інструкцію від 12.09.2023 №1074 про сплату Спілкою адвокатському об`єднанню «Інтелкрафтс» 10 000 грн; призначення платежу - оплата за професійну правничу допомогу за Договором №22.66 у справі №914/1231/23 в суді апеляційної інстанції.

6.17.5. Судом апеляційної інстанції встановлено, що:

- відповідно до акта від 12.09.2023 затвердження сторонами обсягу надання правничої допомоги в суді апеляційної інстанції (відповідно до Договору №22.66) адвокатське об`єднання «Інтелкрафтс», членом якого є адвокат Гуйда Д.М. надало клієнту такі послуги з захисту інтересів Спілки у Західному апеляційному господарському суді:

ознайомлення з апеляційною скаргою, підготовка та написання відзиву на апеляційну скаргу;

підготовка та написання заяви про покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу з додатками, підготовка копій документів та їх завірення належним чином, формування та відправка документів відповідачу та в суд;

- загальна сума до оплати за актом від 12.09.2023 становить 10 000 грн.

6.17.6. Суд апеляційної інстанції виснував, що:

- надані адвокатом послуги перелічені в акті від 12.09.2023 затвердження сторонами обсягу надання правничої допомоги в суді апеляційної інстанції (відповідно до Договору №22.66) ознайомлення з апеляційною скаргою, підготовка та написання відзиву на апеляційну скаргу розцінюються судом як одна дія із складення відзиву на апеляційну скаргу (від 17.07.2023 вх. №01-04/4750/23), та відповідно дає суду дійти висновку про завищений об`єм послуг адвоката;

- зазначення в акті від 12.09.2023 послуги - підготовка та написання заяви про покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу з додатками, підготовка копій документів та їх завірення належним чином, формування та відправка документів відповідачу та в суд, розцінюються судом апеляційної інстанції як складова правничої допомоги, яка в комплексі з іншими видами правничої допомоги сприяє забезпеченню захисту прав та інтересів клієнта, що дає суду апеляційної інстанції дійти висновку про завищений об`єм послуг адвоката;

- щодо послуги формування пакетів документів та відправка заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу з додатками до неї відповідачу та до суду, апеляційний суд зазначає, що такі витрати не належать до витрат пов`язаних з розглядом справи в розумінні частини третьої статті 123 ГПК України.

6.17.7. Суд апеляційної інстанції вказав про наявність підстав для зменшення стягнення судових витрат на 50 % від попередньо заявленої суми у розмірі 10 000 грн до 5 000 грн.

7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

7.1. Ухвалою Верховного Суду від 07.11.2023, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі №914/1231/23 за касаційною скаргою Підприємця на рішення Господарського суду Львівської області від 20.06.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.08.2023 у справі №914/1231/23 на підставі пункту 3 частини першої статті 287 ГПК України, у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

7.2. Ухвалою Верховного Суду від 07.11.2023, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі №914/1231/23 за касаційною скаргою позивача на додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 04.07.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.08.2023 у справі №914/1231/23, ухвалено розглядати спільно касаційну скаргу Підприємця на додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 04.07.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.08.2023 у справі №914/1231/23 з касаційною скаргою позивача на рішення Господарського суду Львівської області від 20.06.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.08.2023 у справі №914/1231/23.

7.3. Ухвалою Верховного Суду від 07.11.2023, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі №914/1231/23 за касаційною скаргою позивача на додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 25.09.2023 у справі №914/1231/23, ухвалено розглядати спільно касаційну скаргу Підприємця на додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 25.09.2023 у справі №914/1231/23 з касаційними скаргами Підприємця на рішення Господарського суду Львівської області від 20.06.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.08.2023 у справі №914/1231/23 та на додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 04.07.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.08.2023 у справі №914/1231/23.

7.4. Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 12.12.2023 у зв`язку з перебуванням судді Колос І.Б. у відпустці призначено повторний автоматичний розподіл судової справи №914/1231/23, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Малашенкова Т.М. (головуючий), Бенедисюк І.М., Булгакова І.В.

7.5. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.6. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

7.7. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина четверта статті 300 ГПК України).

7.8. В силу приписів частини другої статті 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

7.9. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є верховенство права (пункт 1 частини третьої статті 2 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.2. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.3. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, покладається на скаржника.

8.4. Слід зазначити, що у касаційне провадження у даній справі відкрито за касаційною скаргою на рішення суду першої інстанції від 20.06.2023 та постанову апеляційної інстанцій від 30.08.2023 на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України.

8.5. Відповідно до приписів пункту 3 частини третьої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

8.6. Отже, по-перше, слід з`ясувати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а по-друге, наявність/відсутність подібності правовідносин та наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

8.7. Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.

8.8. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

8.9. При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

8.10. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

8.11. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

8.12. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27.03.2018 у справі №910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі №925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі №910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі №243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі №372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах №522/2202/15-ц (пункт 22) і №522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі №706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

8.13. Предметом розгляду даної справи є стягнення суми боргу за договором про забезпечення правомірного використання об`єктів авторського права та об`єктів суміжних прав в публічних закладах.

8.13.1. Спілка обґрунтовує позов тим, що у Підприємця виникла заборгованість за Договором, а позивачу належить 50 % від винагороди, що підлягає перерахуванню відповідачем на рахунок ПО «УЛАСП».

8.14. Відповідач вказує, що відсутній висновок Верховного Суду стосовно питання застосування норми права у подібних правовідносинах, оскільки питання наявності чи відсутності у організації, що здійснює розширене колективне управління майновими правами суб`єктів суміжних прав у сфері, в якій її було акредитовано, права на збір і стягнення винагороди (роялті) в період втрати (припинення) акредитації такої організації у правозастосовчій практиці безпосередньо не розглядалося і не вирішувалося у постановах Верховного Суду, тоді як судами попередніх інстанцій, на думку скаржника, неправильно застосовано частину п`яту статті 12 Закону (далі - Закон).

8.15. Слід заначити, що правові висновки Суду стосовно застосування вказаної вище норми у подібних правовідносинах наразі відсутні, а тому з огляду на відсутність таких висновків необхідно з`ясувати наявність або відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права як умови необхідності надання такого висновку.

8.16. Відповідно до преамбули Закону цей Закон визначає правові та організаційні засади колективного управління майновими правами суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав в Україні.

8.17. Зі змісту оскаржуваних рішень вбачається, що позивач укладав Договір та Додатки №2 і №3 до нього як Суміжна організація, що здійснює розширене колективне управління майновими правами суб`єктів суміжних прав та інших правовласників в сфері суміжних прав та є акредитованою організацією колективного управління, що підтверджується витягом із реєстру організацій колективного управління.

8.18. Відповідно до статті 1 Закону у ньому терміни вживаються у такому значенні:

добровільне колективне управління - колективне управління, що здійснюється організаціями колективного управління, зареєстрованими у встановленому цим Законом порядку, виключно щодо об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, включених до каталогу відповідної організації колективного управління;

каталог організації колективного управління - сукупність об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, майновими правами на які управляє організація;

колективне управління - діяльність зі збору, розподілу та виплати правовласникам доходу від прав, що здійснюється в інтересах більше ніж одного правовласника на умовах та з дотриманням принципів, передбачених цим Законом;

користувач - будь-яка юридична особа, фізична особа, фізична особа - підприємець, яка вчиняє дії, що відповідно до Закону України "Про авторське право і суміжні права" вимагають отримання згоди від суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав, або яка іншим чином повинна виплатити винагороду чи відрахування правовласникам;

обов`язкове колективне управління - колективне управління майновими правами на об`єкти авторського права і (або) суміжних прав незалежно від їх наявності в каталозі організації колективного управління, що здійснюється акредитованими Установою організаціями у визначених цим Законом сферах;

організація колективного управління - громадське об`єднання зі статусом юридичної особи, зареєстроване в Установі, що не має на меті отримання прибутку, засноване виключно правовласниками, діяльність якого спрямована на колективне управління майновими правами на об`єкти авторського права і (або) суміжних прав;

розширене колективне управління - колективне управління майновими правами на об`єкти авторського права і (або) суміжних прав незалежно від їх наявності в каталозі організації колективного управління (крім випадків, коли відповідні права вилучені правовласником з колективного управління в порядку, встановленому цим Законом), у визначених цим Законом сферах, що здійснюється акредитованими Установою організаціями у визначених цим Законом сферах;

8.19. Частинами першою, четвертою та п`ятою статті 12 Закону передбачено, що організації колективного управління від свого імені та в інтересах правовласників здійснюють такі функції:

1) укладають із користувачами договори про надання дозволу на використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав та договори про виплату винагороди (відрахувань) за використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав;

2) укладають договори про партнерство, договори про представництво прав з іншими організаціями колективного управління;

3) збирають, розподіляють та виплачують дохід від прав правовласникам;

4) звертаються до суду від імені правовласників за захистом їхніх майнових прав відповідно до статутних повноважень та доручення правовласників, вчиняють інші дії, передбачені законодавством та дорученням правовласників, необхідні для захисту майнових прав правовласників, в інтересах яких діє організація;

5) забезпечують ведення реєстру правовласників, реєстру об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, майновими правами щодо яких управляє організація;

6) здійснюють моніторинг правомірності використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав згідно зі сферами управління правами, щодо яких зареєстровано організацію, та щодо об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, майнові права на які передані їй в управління;

7) здійснюють інші функції, визначені цим Законом та статутом.

Добровільне колективне управління майновими авторськими та суміжними правами може здійснюватися в будь-якій сфері управління правами, крім тих, у яких здійснюється розширене або обов`язкове колективне управління.

Розширене колективне управління поширюється на всю територію України та здійснюється щодо майнових прав усіх правовласників за відповідною категорією у сферах, щодо яких акредитовано організацію, у тому числі тих, що не укладали договір про управління об`єктами авторського права і (або) суміжних прав з акредитованою організацією, незалежно від обраного такими правовласниками способу управління належними їм правами.

Розширене колективне управління передбачає право правовласників вилучати повністю або частково належні їм права на об`єкти авторського права і (або) суміжних прав з управління акредитованої організації колективного управління в порядку, передбаченому цим Законом.

Розширене колективне управління об`єктами авторського права і (або) суміжних прав здійснюється виключно в таких сферах:

1) публічне виконання музичних недраматичних творів з текстом і без тексту, включно з тими творами, що включені до складу аудіовізуальних творів;

2) публічне сповіщення музичних недраматичних творів з текстом і без тексту, включно з тими творами, що включені до складу аудіовізуальних творів, крім кабельної ретрансляції;

3) право на справедливу винагороду, спільну для виконавців та виробників фонограм (відеограм), за публічне виконання фонограм і зафіксованих у них виконань чи публічну демонстрацію відеограм і зафіксованих у них виконань, опублікованих для використання з комерційною метою;

4) право на справедливу винагороду, спільну для виконавців та виробників фонограм (відеограм), за публічне сповіщення фонограм і зафіксованих у них виконань, відеограм і зафіксованих у них виконань, опублікованих для використання з комерційною метою, крім кабельної ретрансляції;

Перелік сфер колективного управління, за якими здійснюється розширене колективне управління, визначений цією частиною, є вичерпним.

За кожною сферою розширеного колективного управління визначається одна акредитована організація за умови відсутності будь-яких конфліктів інтересів між основною категорією правовласників, в інтересах якої діє така організація, та іншими категоріями правовласників, на користь яких має збиратись дохід від прав у відповідній сфері розширеного колективного управління. У випадку існування зазначеного конфлікту інтересів, Комісія визначає за критеріями та в порядку, визначеними частинами 4-10 статті 15 цього закону, додаткову акредитовану організацію для цієї сфери з-поміж організацій, які здійснюють діяльність переважно в інтересах відповідної іншої категорії правовласників. Юридично-правовий статус додаткової акредитованої організації означає, що ця організація не має права самостійно здійснювати збір доходу від прав з користувачів у відповідній сфері, але водночас має повноваження вимагати та отримати з акредитованої організації частку доходу від прав в цій сфері, яка належить категорії правовласників, в інтересах яких діє додаткова акредитована організація, для подальшого розподілу та виплати такої частки правовласникам цієї категорії. Правовласники відповідної категорії мають право відкликати свої права з додаткової акредитованої організації відповідно до розширеного колективного управління.

Одна організація колективного управління може бути акредитована на здійснення розширеного колективного управління у декількох сферах щодо декількох категорій правовласників, за умови відсутності конфлікту інтересів між різними категоріями правовласників.

8.20. Згідно зі пунктом 32 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону організації колективного управління, внесені до Реєстру організацій колективного управління, мають право тимчасово здійснювати добровільне колективне управління на підставі наданих їм правовласниками майнових прав у сфері розширеного колективного управління, передбаченій підпунктами 1 і (або) 2 абзацу третього частини п`ятої статті 12 цього Закону, шляхом укладання договору з користувачами на умовах тарифу, що визначається організацією колективного управління для таких договорів без застосування порядку встановлення тарифів, передбаченого статтею 20 цього Закону, щодо творів, включених до каталогу цієї організації колективного управління, але не довше ніж 60 днів з дня публікації на офіційному веб-сайті Установи оголошення Установи про встановлення тарифу у відповідній із зазначених сфер за результатами узгодження шляхом переговорів або визначеного судом.

8.21. Відповідно до пункту 34 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону, враховуючи введення в Україні з 24 лютого 2022 року воєнного стану:

1) з моменту набрання чинності цим пунктом припиняються зобов`язання, які виникли в період з 24 лютого 2022 року до дати набрання чинності цим пунктом, щодо сплати неустойки, процентів, інфляційних втрат, а також застосування інших видів цивільно-правової відповідальності, пов`язаних з невиконанням або неналежним виконанням користувачами зобов`язань зі сплати доходу від прав перед акредитованими організаціями колективного управління, строк акредитації яких, визначений частиною дванадцятою статті 16 цього Закону, закінчився до дати набрання чинності цим пунктом;

2) з моменту набрання чинності цим пунктом на період до припинення чи скасування воєнного стану припиняється нарахування неустойки, процентів, інфляційних втрат, а також застосування інших видів цивільно-правової відповідальності, пов`язаних з невиконанням або неналежним виконанням користувачами зобов`язань зі сплати доходу від прав перед акредитованими організаціями колективного управління, строк акредитації яких, визначений частиною дванадцятою статті 16 цього Закону, закінчився до дати набрання чинності цим пунктом;

3) з моменту набрання чинності цим пунктом припиняються переговори про встановлення тарифів, інформація про початок процесу щодо яких була розміщена на офіційному веб-сайті Установи до 24 лютого 2022 року;

4) з моменту набрання чинності цим пунктом та протягом 12 місяців після припинення чи скасування воєнного стану в Україні, організація колективного управління, яка відповідно до пункту 32 цього розділу здійснює добровільне колективне управління майновими правами на використання відповідного музичного твору (з текстом або без тексту), уповноважується на збір справедливої винагороди, передбаченої підпунктами 3 та 4 абзацу третього частини п`ятої статті 12 цього Закону за використання користувачами таким самим способом (публічне виконання або публічне сповіщення) зафіксованих виконань, фонограм і (або) відеограм, при створенні яких використано такий музичний твір. При цьому тариф для сплати користувачем справедливої винагороди відповідно до цього підпункту становить 50 відсотків від розміру винагороди, яку користувач сплачує організації колективного управління за той самий спосіб використання такого музичного твору за той самий період використання. Організація колективного управління, яка зібрала справедливу винагороду відповідно до цього підпункту, здійснює її розподіл та виплату правовласникам або організаціям колективного управління, які представляють відповідних правовласників, з урахуванням положень статті 21 цього Закону. Користувач, який сплатив винагороду за використання музичного твору відповідним способом та справедливу винагороду за такий самий спосіб використання виконання, фонограми і (або) відеограми, передбачену підпунктами 3 та 4 абзацу третього частини п`ятої статті 12 цього Закону, відповідній організації колективного управління в порядку визначеному цим підпунктом, не матиме зобов`язань перед будь-якими правовласниками про сплату винагороди за таке використання твору, виконання, фонограми і (або) відеограми за відповідний період використання;

5) з моменту набрання чинності цим пунктом конкурси на визначення акредитованої організації колективного управління не оголошуються і не проводяться протягом воєнного стану в Україні. Установа оголошує конкурси на визначення акредитованої організації колективного управління у сферах, в яких відсутні акредитовані організації на дату припинення чи скасування воєнного стану в Україні, протягом 12 місяців після припинення чи скасування воєнного стану в Україні.

8.22. Слід зазначити, що пункт 34 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону було доповнено Законом України «Про авторське право і суміжні права», який набрав чинності 01.01.2023.

8.23. З аналізу вказаних вище норм матеріального права вбачається, що враховуючи введення в Україні з 24 лютого 2022 року воєнного стану, у період з 01.01.2023 та протягом 12 місяців після припинення чи скасування воєнного стану в Україні збір справедливої винагороди, передбаченої підпунктами 3 та 4 абзацу третього частини п`ятої статті 12 цього Закону за використання користувачами таким самим способом (публічне виконання або публічне сповіщення) здійснюється з урахуванням особливостей, які передбачені пунктом 34 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону.

8.24. Так, в силу приписів пункту 32 та підпункту 4 пункту 34 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону організації колективного управління, внесені до Реєстру організацій колективного управління, та які відповідно до пункту 32 цього розділу здійснює добровільне колективне управління майновими правами на використання відповідного музичного твору (з текстом або без тексту), уповноважується на збір справедливої винагороди, передбаченої підпунктами 3 та 4 абзацу третього частини п`ятої статті 12 цього Закону за використання користувачами таким самим способом (публічне виконання або публічне сповіщення) зафіксованих виконань, фонограм і (або) відеограм, при створенні яких використано такий музичний твір.

8.25. Отже, законодавець врегулював, що організація колективного управління, що не має акредитації, водночас внесена до Реєстру організацій колективного управління, має право на підставі наданих їм правовласниками майнових прав на збір справедливої винагороди передбаченої підпунктами 3 та 4 абзацу третього частини п`ятої статті 12 цього Закону у період дії воєнного часу та протягом 12 місяців після припинення чи скасування воєнного стану в Україні.

8.26. Таким чином, для вирішення спорів щодо стягнення справедливої винагороди з користувача на час дії пунктів 32 та 34 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону визначальним і ключовим є з`ясування таких питань:

- чи внесена організація колективного управління до Реєстру організацій колективного управління;

- чи надано правовласниками майнових прав організації колективного управління, яка внесена до Реєстру організацій колективного управління, право здійснювати колективне управління у сфері розширеного колективного управління, передбаченій підпунктами 1 і (або) 2 абзацу третього частини п`ятої статті 12 Закону.

8.27. Втім, зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що судами попередніх інстанцій не в повній мірі з`ясовані вказані вище питання.

8.28. Верховний Суд виходить того, що судом першої і апеляційної інстанцій встановлено те, що Договір укладено не лише позивачем і відповідачем у даній справі, а також ПО «УЛАСП» і ПО «ОКУАСП».

8.29. Крім того, саме ПО «УЛАСП» отримує від користувача єдиний щомісячний сукупний платіж за майнові права, який у подальшому вказана юридична особа перераховує на рахунок Суміжної організації (Спілка) та Авторської організації (пункти 3.3, 3.5 Договору).

8.30. Також, зі змісту Додатку №1 вбачається, що його підписували спілка, ПО «ОКУАСП» і ПО «УЛАСП», яка діяла від імені користувача.

8.31. Відповідно до частини другої статті 50 ГПК України якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

8.32. Разом з тим, суд як першої, так і апеляційної інстанцій, досліджуючи умови Договору та Додатку №1, не з`ясовували питання та не надавали належної оцінки наявності/відсутності підстав для залучення як третіх осіб всіх сторін Договору, у тому числі ПО «УЛАСП» як особи, що діяла від імені користувача, отримувала від Підприємця єдиний щомісячний сукупний платіж за майнові права та в подальшому перераховувала його частину Спілці.

8.33. Стосовно відсутності акредитації у Спілки, то слід зазначити, що суди попередніх інстанцій, вказуючи на пункт 5.2 Договору, зазначили, що не існує рішення ПО «УЛАСП» про одностороннє розірвання Договору та доказів протилежного не надано.

8.34. Втім, така обставина може бути підтверджена/спростована, зокрема, ПО «УЛАСП», яка у даній справі не брала участь.

8.35. Також, поза увагою судів попередніх інстанцій залишилося дослідження умов Додатку №1 до Договору, а саме пункту 5.3 Договору у контексті дій позивача як Суміжної організації у випадку втрати статусу акредитованої організації.

8.36. Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій не з`ясовували питання чи вчинялися/не вчинялися всіма сторонами Договору дії спрямовані на приведення його умов у відповідність до пунктів 32 та 34 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону.

8.37. Також, суди попередніх інстанцій не з`ясовували питання чи повідомляв сам позивач всіх сторін Договору про те, що строк його акредитації закінчився та з 30.05.2022 Спілка не має відповідної акредитації, з урахуванням тієї обставини, що як Договір, так і Додаток №1, позивач укладав саме як акредитована організація, що здійснює розширене колективне управління майновими правами суб`єктів суміжних прав та інших правовласників у сфері суміжних прав.

8.38. З`ясування вказаних вище питань/обставин у даній справі є вагомим і ключовим для вирішення даного господарського спору.

8.39. Відповідно до положень статті 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

8.40. Згідно з частиною першою статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

8.41. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність (стаття 76 ГПК України), допустимість (стаття 77 ГПК України), достовірність (стаття 78 ГПК України) кожного доказу окремо, а також вірогідність (стаття 79 ГПК України) і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

8.42. Таким чином, судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, зокрема, статей 86 210 236 237 ГПК України та вказаних вище приписів Закону (норм матеріального права), які не були усунуті судом апеляційної інстанції, що стало наслідком не з`ясування обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги Спілки та заперечення Підприємця, та інших фактичних даних, які мають значення для вирішення даної справи, з огляду на приписи матеріального права про які зазначено у цій постанові.

8.43. Верховний Суд в силу імперативних положень частини другої статті 300 ГПК України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по-новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.

8.44. З огляду на викладене доводи касаційної скарги на рішення суду першої інстанції від 20.06.2023 та постанову суду апеляційної інстанції від 30.08.2023 частково знайшли своє підтвердження, наявні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень і передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки, саме суд першої інстанції порушив норми процесуального права, а суд апеляційної інстанції не усунув вказані порушення, що мало своїм наслідком не встановлення обставин, що є визначальними, вагомими і ключовими у цій справі у вирішенні даного спору, ураховуючи доводи касаційної скарги, які є нерозривними у їх сукупності, межі розгляду справи судом касаційної інстанції, імперативно визначені статтею 300 ГПК України, у зв`язку з чим Верховний Суд не формулює остаточного правового висновку з підстави відкриття касаційного провадження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України.

8.45. Що ж до посилань відповідача на порушення судами попередніх інстанцій частини четвертої статті 75 ГПК України, то у вказаній частині доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, виходячи з такого.

8.46. Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 75 ГПК України).

8.47. Обставини справи - це факти, які мають значення для вирішення спору, як-от: вчинення чи невчинення особою певної дії; настання чи ненастання певних подій; час, місце вчинення дій або настання подій тощо. Обставини встановлюються судом шляхом оцінки доказів, які були досліджені в судовому засіданні. За наслідками такої оцінки доказів, зокрема щодо їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності (статті 76-79 ГПК України) суд виснує про доведеність чи недоведеність певних обставин (пункт 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі №917/1338/18).

8.48. Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини. Преюдицію мають виключно ті обставини, які суд безпосередньо дослідив і встановив, що знайшло відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи [дивись висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 03.07.2018 у справі №917/1345/17 (пункт 32)].

8.49. Верховний Суд виходить з того, що скаржник посилається як на преюдиційні обставини не на обставини, які були встановлені судами, а саме на правову оцінку таких обставин, а тому суд першої та апеляційної інстанцій не допустили порушення частини четвертої статті 75 ГПК України.

8.50. Верховний Суд вважає частково прийнятними доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції від 20.06.2023 та постанову суду апеляційної інстанції від 30.08.2023, з огляду на вказані вище висновки Верховного Суду, наведені у цій постанові.

Стосовно касаційних скарг на додаткове рішення від 04.07.2023 суду першої інстанції, постанову апеляційної інстанції від 30.08.2023, якою залишено без змін вказане додаткове рішення, та додаткову постанову від 25.09.2023

8.51. Відповідно до частин першої та третьої статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

8.52. Згідно із частиною восьмою статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

8.53. Рішення суду першої інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат (пункт 2 частини п`ятої статті 238 ГПК України).

8.54. У свою чергу, постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції (підпункти б і в пункту 4 частини першої статті 282 ГПК України).

8.55. Приймаючи рішення від 20.06.2023 та постанову від 30.08.2023 у даній справі, суди попередніх інстанцій вирішили лише питання стосовно розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції та переглядом справи у суді апеляційної інстанції, у вигляді судового збору.

8.56. Разом з тим, питання розподілу судових витрат в частині витрат на професійну правничу допомогу вирішено судами першої та апеляційної інстанцій шляхом прийняття відповідного додаткового рішення від 04.07.2023 та додаткової постанови від 25.09.2023.

8.57. Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

8.58. Статтею 221 ГПК України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

8.59. Відповідно до частини першої статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

8.60. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.07.2023 у справі №911/3312/21 зазначила, що аналіз положень статті 244 ГПК України та статті 270 ЦПК України дозволяє дійти висновку, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою, ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й первісне судове рішення. Додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати, складовою частиною яких є компенсація стороні витрат правничої допомоги.

8.61. Вказана вище правова позиція узгоджується із висновками, викладеними, зокрема, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.05.2021 у справі №905/1623/20 (пункт 9), Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №922/2665/17, від 12.01.2021 у справі №1540/4122/18, від 17.02.2021 у справі №522/17366/13-ц, від 25.03.2021 у справі №640/15192/19.

8.62. Оскільки, рішення Господарського суду Львівської області від 20.06.2023, постанова Північного апеляційного господарського суду від 30.08.2023 підлягає скасуванню, а справа №914/1231/23 - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції, з урахуванням мотивів, викладених вище, то додаткове рішення від 04.07.2023, постанова від 30.08.2023, якої вказане додаткове рішення залишено без змін, та додаткова постанова суду апеляційної інстанції від 25.09.2023 також підлягають скасуванню.

8.63. Враховуючи, що Верховний Суд встановив порушення норм права, наслідком якого є скасування рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, Суд не вбачає необхідності надавати оцінку аргументам касаційних скарг в частині оскарження додаткового рішення від 04.07.2023 суду першої інстанції, постанови апеляційної інстанції від 30.08.2023, якою залишено без змін вказане додаткове рішення, та додаткової постанови від 25.09.2023, як похідних судових рішень, адже, з огляду на висновок про скасування і направлення на новий розгляд, аргументи, наведені у касаційних скаргах Підприємцем у цій частині не впливають на кваліфікацію у процесуальному аспекті.

8.64. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

8.65. У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

8.66. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають і впливають на кваліфікацію спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

9. Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

9.1. Доводи скаржника про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень за результатами перегляду справи в касаційному порядку частково знайшли своє підтвердження з мотивів і міркувань, викладених у розділі 8 цієї постанови.

9.2. Порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права унеможливило, з огляду на доводи та докази, надані учасниками справи, встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції передбаченими статтю 300 ГПК України.

9.3. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

9.4. В силу приписів частини четвертої статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

9.5. Ураховуючи, що спочатку суд першої інстанції, а потім і суд апеляційної інстанції допустили порушення норм процесуального права, то за таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційні скарги відповідача задовольнити частково, рішення суду першої інстанції від 20.06.2023 та постанову суду апеляційної інстанції від 30.08.2023 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

9.6. З урахуванням, мотивів і міркувань, викладених у пунктах 8.51 - 8.62 цієї постанови підлягають скасуванню додаткове рішення суду першої інстанції від 04.07.2023 та постанова суду апеляційної інстанції, якою залишено без змін вказане судове рішення, а також додаткова постанова суду апеляційної інстанції від 25.09.2023 у даній справі.

9.7. Під час нового розгляду суду слід звернути увагу на викладене у розділі 8 цієї постанови, надати належну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, перевірити доводи та докази, а також вагомі (визначальні) аргументи сторін у справі, дати їм належну правову оцінку, і, в залежності від встановленого, вирішити спір відповідно до закону.

10. Судові витрати

10.1. Розподіл судових витрат, у тому числі судового збору, сплаченого за подання касаційних скарг, відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України, не здійснюється, адже Суд не змінює та не ухвалює нового рішення, а скасовує оскаржувані судові рішення та передає справу на новий розгляд, тому за результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат у даній справі.

Керуючись статтями 129 300 308 310 315 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги фізичної особи-підприємця Чигрина Миколи Максимовича задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 20.06.2023, постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.08.2023, додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 04.07.2023, постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.08.2023 та додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 25.09.2023 у справі №914/1231/23 скасувати.

3. Справу №914/1231/23 передати на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Булгакова