ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 жовтня 2024 року
м. Київ
cправа № 914/2161/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Картере В.І. - головуючий, Огороднік К.М., Пєсков В.Г.,
за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,
представників учасників справи:
позивача - Забарін А.Ф.,
відповідача-1 - Бандура І.В.,
відповідача-2 - не з`явився,
відповідача-3 - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична Майстерня"
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.06.2024 (колегія суддів у складі: головуючий - Матущак О.І., Скрипчук О.С., Кравчук Н.М.)
та рішення Господарського суду Львівської області від 03.04.2024 (суддя Чорній Л.З.)
за заявою ОСОБА_1
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Ком Про Груп"; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Компані"; 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична Майстерня"
про визнання недійсним договорів
у справі №914/2161/23
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Компані"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ком Про Груп"
про банкрутство,
ВСТАНОВИВ:
Хід розгляду справи
1. У провадженні Господарського суду Львівської області знаходиться справа №914/2161/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Ком Про Груп" (далі - ТОВ "Ком Про Груп").
2. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.08.2023 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "Ком Про Груп". Визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Компані" (далі - ТОВ "АТ Компані") до ТОВ "Ком Про Груп" у розмірі 177140,00 грн. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, введено процедуру розпорядження майном. Призначено розпорядником майна ТОВ "Ком Про Груп" арбітражного керуючого Литвиненка Сергія Сергійовича.
3. Ухвалою суду від 08.11.2023 визнано грошові вимоги ОСОБА_1 до ТОВ "Ком Про Груп" у розмірі 22292,00 грн.
4. Постановою суду від 08.11.2023 припинено процедуру розпорядження майном ТОВ "Ком Про Груп"; припинено повноваження розпорядника майна; визнано банкрутом ТОВ "Ком Про Груп" та відкрито ліквідаційну процедуру; призначено ліквідатором арбітражного керуючого Литвиненка С.С.
Стислий виклад позовних вимог
5. У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Львівської області в межах справи про банкрутство №914/2161/23 з заявою до ТОВ "Ком Про Груп", ТОВ "АТ Компані", Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична Майстерня" (далі - ТОВ "Юридична Майстерня") про визнання недійсними договорів та здійснення розгляду заяви в порядку ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ). У поданій заяві кредитор просив про:
- визнання недійсним договору від 29.06.2023 №29/06-23 про відступлення права вимоги, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична Консалтингова група М.К.С." (далі - ТОВ "Юридична Консалтингова група М.К.С." - колишня назва ТОВ "Ком Про Груп") та ТОВ "АТ Компані" (далі - Договір від 29.06.2023 №29/06-23);
- визнання недійсним договору від 21.08.2023 №21/08-23 про відступлення права вимоги, укладеного між ТОВ "АТ Компані" та ТОВ "Юридична Майстерня" (далі - Договір від 21.08.2023 №21/08-23).
6. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Договір від 29.06.2023 №29/06-23 укладено за 14 днів до моменту подання до суду (13.07.2023) заяви ТОВ "АТ Компані" про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Ком Про Груп". Після відкриття провадження у справі про банкрутство, 21.08.2023 між ТОВ "АТ Компані" та ТОВ "Юридична майстерня" укладено Договір №21/08-23 про відступлення права вимоги. На думку заявника, вказані обставини вказують на фіктивність зазначених правочинів.
7. Окрім цього, кредитор вказує, що відповідно до умов оспорюваних договорів розрахунок здійснено до підписання договорів, однак докази проведення розрахунків між ТОВ "Юридична Консалтингова група М.К.С." та ТОВ "АТ Компані" відсутні.
8. ОСОБА_1 вважає, що ТОВ "Ком Про Груп", маючи невиконанні грошові зобов`язання перед ТОВ "АТ Компані", яке є ініціюючим кредитором у цій справі, безоплатно передало вказаній юридичній особі право грошових вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно Буд Рітейл", відмовившись таким чином від ліквідного активу. Зазначене призвело також до неможливості виконання боржником грошових зобов`язань перед заявником - ОСОБА_1 .
9. Заявник покликався на те, що керівник ТОВ "Юридична Майстерня" - Ющенко О.П. є пов`язаною особою з ТОВ "Ком Про Груп", оскільки станом на 15.05.2023 останній був кінцевим бенефіціарним власником та учасником ТОВ "Ком Про Груп". Крім цього, Литвиненко С.С. , який як адвокат представляв інтереси ТОВ "Юридична консалтингова група М.К.С." (після перейменування ТОВ "Ком Про Груп"), представляє також інтереси ТОВ "Юридична Майстерня" у справі №908/3413/21, а як арбітражний керуючий був розпорядником майна та ліквідатором ТОВ "Ком Про Груп" у справі №914/2161/23.
10. З огляду на зазначене, заявник вважає оскаржувані правочини фіктивними, укладеними між пов`язаними особами виключно з метою виведення з власності боржника ТОВ "Ком Про Груп" ліквідного активу - право вимоги у розмірі 2860000,00 грн до ТОВ "Техно Буд Рітейл".
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
11. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 11.01.2022 відкрито провадження у справі №908/3413/21 про банкрутство ТОВ "Техно Буд Рітейл". Визнано грошові вимоги ТОВ "Юридична Консалтингова Група М.К.С." до боржника на суму 76700,00 грн - 1 черга задоволення вимог кредиторів, на суму 2860000,00 грн - 4 черга задоволення вимог кредиторів.
12. Вказані грошові вимоги виникли за зобов`язаннями по договору про надання юридичних послуг від 01.10.2019 №01/10-19, який був укладений між ТОВ "Юридична консалтингова група М.К.С." та ТОВ "Яворина Бетріб", яке змінило найменування на ТОВ "Техно Буд Рітейл".
13. 29.06.2023 між ТОВ "Юридична консалтингова група М.К.С." (первісний кредитор) та ТОВ "АТ Компані" (новий кредитор) укладено Договір від 29.06.2023 №29/06-23, за яким первісний кредитор відступає, а новий кредитор повністю приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредитору, і стає кредитором за договором про надання юридичних послуг №01/10-19 від 01.10.2019 (далі - основний договір), укладеним між первісним кредитором та ТОВ "Яворина Бетріб" (далі - боржник).
14. Відповідно до п. 1.3 Договору від 29.06.2023 №29/06-23 новий кредитор повністю одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання зобов`язання за основним договором у сумі 2860000,00 грн та сплати неустойки (пені, штрафів) у випадку невиконання чи неналежного виконання боржником зобов`язань за основним договором. Відповідно до положень розділу 5 договору сума відступлених прав вимоги становить 2860000,00 грн, а розрахунок між сторонами здійснено до підписання цього договору. Жодна із сторін не має претензій.
15. 13.07.2023 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла заява ТОВ "АТ Компані" про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Ком Про Груп". Ухвалою суду від 02.08.2023 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "Ком Про Груп". Визнано грошові вимоги ініціюючого кредитора ТОВ "АТ Компані" до ТОВ "Ком Про Груп" у розмірі 177140,00 грн; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, введено процедуру розпорядження майном боржника; призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Литвиненка Сергія Сергійовича.
16. Ліквідатором до матеріалів справи долучено банківську виписку по рахунку банкрута ТОВ "Ком Про Груп", з якої вбачається, що за період з 19.09.2022 по 19.09.2023, відсутні зарахування коштів на суму 2860000,00 грн за Договором про №29/06-23 від 29.06.2023.
17. Також між ТОВ "АТ Компані" (первісний кредитор) та ТОВ "Юридична Майстерня" (новий кредитор) укладено Договір від 21.08.2023 №21/08-23, за яким первісний кредитор відступає, а новий кредитор повністю приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за договором про надання юридичних послуг №01/10-19 від 01.10.2019, укладеним між первісним кредитором та ТОВ "Яворина Бетріб" (боржник).
18. Відповідно до п. 1.3 Договору від 21.08.2023 №21/08-23 новий кредитор повністю одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання зобов`язання за основним договором у сумі 2860000,00 грн та сплати неустойки (пені, штрафів) у випадку невиконання чи неналежного виконання боржником зобов`язань за основним договором. Відповідно до розділу 5 договору сума відступлених прав вимоги становить 2860000,00 грн, а розрахунок між сторонами здійснено до підписання цього договору. Жодна із сторін не має претензій.
19. Докази здійснення розрахунку за вказаним Договором від 21.08.2023 №21/08-23 в сумі 2860000,00 грн між сторонами в матеріалах справи відсутні.
20. ТОВ "Юридична майстерня" подало до Господарського суду Запорізької області заяву про заміну кредитора у справі №908/3413/21, в якій просило суд замінити кредитора у справі про банкрутство ТОВ "Техно Буд Рітейл", а саме ТОВ "Юридична Консалтингова Група М.К.С." замінити на його правонаступника - ТОВ "АТ Компані" на підставі Договору про відступлення права вимоги від 29.06.2023 №29/06-23; ТОВ "АТ Компані" з вимогами до боржника у розмірі 2860000,00 грн на його правонаступника - ТОВ "Юридична Майстерня" на підставі Договору від 21.08.2023 №21/08-23.
21. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 24.01.2024 у справі №908/3413/21 вказане клопотання було задоволено та здійснено правонаступництво.
Стислий виклад рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
22. Рішенням Господарського суду Львівської області від 03.04.2024 заяву ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсними Договір від 29.06.2023 №29/06-23 та Договір від 21.08.2023 №21/08-23. Здійснено розподіл судового збору.
23. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 13.06.2024 рішення Господарського суду Львівської області від 03.04.2024 залишено без змін.
24. Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди виходили з того, що Договір від 29.06.2023 №29/06-23 укладено ТОВ "Ком Про Груп" у "підозрілий період", протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство (за 33 дні), відчуження права вимоги здійснено ним безоплатно, внаслідок чого він фактично відмовився від власних майнових вимог, що свідчить про наявність підстав для застосування ст. 42 КУзПБ та визнання цього договору недійсним.
25. Також господарські суди дійшли висновку про фіктивність Договору від 21.08.2023 №21/08-23 з огляду на те, що розрахунок за цим договором сторонами не здійснено, так як і не долучено актів-приймання передачі, зокрема, документів, які б підтверджували перехід права вимоги до нового кредитора. Крім того, враховуючи недійсність Договору №29/06-23 від 29.06.2023 між ТОВ "Юридична Консалтингова Група М.К.С." (ТОВ "Ком Про Груп") та ТОВ "АТ Компані", господарські суди зазначили, що у ТОВ "АТ Компані" був відсутній необхідний обсяг цивільної дієздатності для укладення Договору №21/08-23 від 21.08.2023 про відступлення права вимоги з ТОВ "Юридична майстерня".
Стислий виклад вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника
26. ТОВ "Юридична Майстерня" (далі - скаржник) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.06.2024, рішення Господарського суду Львівської області від 03.04.2024 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів.
27. У касаційній скарзі скаржник зазначає обставини, передбачені п. 3 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
28. Так, скаржник вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме ч. 1 ст. 2 та ч. 3 ст. 42 КУзПБ, ст. 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
29. Скаржник зауважує, що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки його поясненням щодо обрання позивачем неналежного способу захисту порушеного права та невірно застосував положення cт. 42 КУзПБ, оскільки не врахував, що наслідком визнання договору недійсним на підставі ст. 42 КУзПБ є обов`язок сторони за таким правочином повернути боржнику майно, яке вона отримала від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.
30. Скаржник вважає, що оскільки в подальшому ТОВ "АТ Компані" відступило право вимоги ТОВ "Юридична Майстерня", тому фактично не має можливості повернути майно в натурі. Скаржник зазначає, що ТОВ "Техно Буд Рітейл" знаходиться в процедурі банкрутства, яка порушена 11.01.2022 та триває на теперішній час, тому право вимоги до цього підприємства не може вважатись ліквідним активом.
31. Крім того, на думку скаржника, оскільки ТОВ "Ком Про Груп" не здійснило оплати у розмірі 2860000,00 грн за договором №29/06-23, тому ця сума є заборгованістю ТОВ "АТ Компані" перед ТОВ "Ком Про Груп", тобто дебіторською заборгованістю останнього. Тому в даному випадку належним та ефективним способом захисту порушеного права є звернення до суду з заявою про стягнення з ТОВ "АТ Компані" на користь ТОВ "Ком Про Груп" заборгованості у розмірі 2860000,00 грн.
32. Скаржник аргументує, що оскільки новий кредитор не виконав зобов`язання щодо оплати первісному кредитору за договором про відступлення права вимоги, це є підставою для відповідальності нового кредитора перед первісним кредитором згідно з положеннями ЦК України та є неналежним виконанням договору, а не підставою недійсності відповідного договору, за яким була передана вимога (схожі висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08.08.2023 у справі №910/19199/21).
33. Скаржник зауважує, що є недоведеними посилання позивача на те, яким чином колишній керівник міг впливати на діяльність ТОВ "Ком Про Груп" та на прийняття товариством рішення про укладення правочинів про відступлення права вимоги, які були укладені після вибуття його з органів управління ТОВ "Ком Про Груп".
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
34. До Верховного Суду від ліквідатора ТОВ "Ком Про Груп" та позивача надійшли відзиви на касаційну скаргу, в яких із посиланням на правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального та матеріального права, ліквідатор та позивач просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
35. У відзивах вказано, що у справі №914/2161/23 про банкрутство ТОВ "Ком Про Груп" права ОСОБА_1 визначені КУзПБ та ЦК України у розрізі погашення його грошових через невиконання зобов`язань банкрутом. За змістом оспорюваних договорів про відступлення права вимоги є передача права, а не речі матеріального світу, а тому визнання недійсними договорів у повному обсязі відновлює порушене право заявника, оскільки повернення майна неможливе через його відсутність, а відшкодування вартості неможливе через відсутність розрахунку.
36. Ліквідатор ТОВ "Ком Про Груп" та позивач вважають, що під час укладення оспорюваних договорів сторони формально підійшли до істотних умов договорів, оскільки фактично розрахунок до укладання договорів не проводився, що і було встановлено судами попередніх інстанцій. Тобто, ще до укладання оскаржуваних правочинів сторони знали заздалегідь, що вони не будуть виконані. Більше того сторони свідомо не виконували зобов`язання за ними.
37. У відзивах зазначається, що метою укладання оспорюваних договорів було створення правових наслідків не у вигляді відступлення права вимоги на 2860000,00 грн, а виведення активу боржника та встановлення контролю у справі №908/3413/21 про банкрутство ТОВ "Техно Буд Рітейл" шляхом отримання більшості голосів на зборах/комітеті кредиторів. Заявником під час розгляду справи у суді першої інстанції були надані докази того, що директором ТОВ "Юридична Майстерня" є Ющенко Олег Павлович , а Литвиненко Сергій Сергійович представляв інтереси скаржника як адвокат, тоді як з інформації про історію змін у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань станом на 15.05.2023 Ющенко Олег Павлович був одним із засновників ТОВ "Ком Про Груп", а Литвиненко Сергій Сергійович виконував повноваження ліквідатора банкрута на підставі постанови господарського суду та як адвокат представляв інтереси ТОВ "Ком Про Груп" у справі №927/149/22.
38. Ліквідатор боржника з посиланням на постанову від 04.12.2019 у справі №910/17755/18 зауважив, що в контексті фіктивності пов`язаність осіб правочину якраз і полягає в спільній реалізації ними волевиявлення на свідоме зловживання правом на шкоду інший особі, тоді як у даному випадку вбачається пряма заінтересованість як директора скаржника так і Литвиненка С.С. щодо ТОВ "Ком Про Груп", визначена ст. 1 КУзПБ, що і було встановлено рішенням Господарського суду Львівської області від 03.04.2024 у цій справі. Як наслідок пов`язаності даних осіб, було виведено на ТОВ "Юридична Майстерня" майновий актив банкрута у вигляді права грошової вимоги на 2860000,00 грн, тим самим завдавши шкоди ОСОБА_1 шляхом позбавлення як кредитора у справі можливості на погашення його грошових вимог визнаних ухвалою Господарського суду Львівської області від 08.11.2023.
39. Позивач вказав, що визнання оспорюваних договорів про відступлення права грошових вимог недійсними є ефективним засобом порушених прав ОСОБА_1 як кредитора ТОВ "Ком Про Груп", адже визнання їх недійсними дозволить повернути ТОВ "Ком Про Груп" право грошової вимоги у сумі 2860000,00 грн у справі №908/3413/21, що є ліквідним активом.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
40. Предметом касаційного перегляду у цій справі є питання дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час розгляду позовних вимог про визнання недійсними оспорюваних Договорів про відступлення права вимоги за позовом кредитора боржника.
41. Як зазначено позивачем у позові, підставою для визнання недійсними оспорюваних Договорів є недотримання сторонами положень ст.ст. 3 13 203 215 234 ЦК України, ст. 42 КУзПБ, оскільки Договори є фіктивними, оскільки укладені без проведення відповідної оплати, тобто не спрямовані не реальне настання правових наслідків, укладені із пов`язаними із боржником особами, оспорювані правочини мали іншу, ніж зазначена в цих Договорах, приховану мету (виведення з власності боржника ліквідного активу - право вимоги у розмірі 2860000,00 грн). Обґрунтовуючи наявність порушеного права, позивач вказує на те, що він є кредитором боржника, тоді як безоплатне відчуження права вимоги на користь пов`язаної особи призвело до неплатоспроможності боржника та неможливості виконання грошових вимог перед позивачем.
42. Верховний Суд зауважує, що інститут визнання недійсними правочинів боржника у справі про банкрутство врегульований ст. 42 КУзПБ.
43. Відповідно до ч. 1 ст. 42 КУзПБ (в редакції, чинній на момент відкриття провадження у справі про банкрутство) господарський суд у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, поданою в порядку, визначеному статтею 7 цього Кодексу, може визнати недійсними правочини або спростувати майнові дії, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права боржника або кредиторів, з підстав:
- боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку;
- боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;
- боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;
- боржник оплатив іншій особі або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна;
- боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.
44. Правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав:
- боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;
- боржник уклав договір із заінтересованою особою;
- боржник уклав договір дарування (ч. 2 ст. 42 КУзПБ).
45. Отже, законодавство у сфері банкрутства містить спеціальні та додаткові, порівняно із нормами ЦК України, підстави для визнання оспорюваних правочинів недійсними, і застосовуються тоді, коли боржник перебуває в особливому правовому режимі, який врегульовано законодавством про банкрутство.
46. Провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, має на меті задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника, інших осіб; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів, інших осіб.
47. Насамперед, це зумовлено специфікою провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні спеціальних способів захисту її суб`єктів, особливостях процедури, учасників, стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного.
48. Інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів. Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 20.02.2020 у справі №922/719/16, від 28.09.2021 у справі №21/89б/201 (913/45/20), від 16.11.2022 у справі №44/38-б(910/16410/20), від 21.03.2023 у справі №910/18376/20(918/445/22).
49. Позивач оспорює правочини, датами укладення яких є 29.06.2023 та 21.08.2023.
50. Враховуючи, що провадження у справі про банкрутство ТОВ "Ком Про Груп" відкрито 02.08.2023, то оспорювані позивачем правочини укладені в межах "підозрілого періоду", встановленого ст. 42 КУзПБ.
51. Як зазначено позивачем у позові, він посилався, що спірні договори укладено не лише всупереч положенням ст. 234 ЦК України (правові наслідки фіктивного правочину), але також, що підставою для визнання недійсним спірних договорів є недотримання сторонами положень ст.ст. 3 13 ЦК України, ст. 42 КУзПБ, а також нанесення шкоди кредитору цим договором.
52. Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц, не виключається визнання недійсним договору, спрямованого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ст. 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (ч. 3 ст. 13 ЦК України).
53. Отже, договір, який укладений з метою уникнути виконання договору та зобов`язання зі сплати боргу, є зловживанням правом на укладання договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов`язання і завдає шкоди кредитору.
54. Велика Палата Верховного Суду у наведеній справі зазначила, що позивач має право звернутися до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що спрямований на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ст. 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (ч. 3 ст. 13 ЦК України) і послатися на спеціальну норму, що передбачає визнання правочину недійсним.
55. Оцінюючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права при ухваленні оскаржуваних рішень про визнання недійсними спірних договорів відступлення права вимоги, Верховний Суд вважає за необхідне врахувати правову позицію, викладену в постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.11.2021 у справі №905/2030/19(905/2445/19).
56. Так, у постанові від 24.11.2021 у справі №905/2030/19(905/2445/19) предметом судового розгляду справі був позов не сторони правочину в межах справи про банкрутство про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, який обґрунтовано, зокрема, вчиненням боржником до відкриття провадження у справі про його банкрутство фраудаторного правочину.
57. Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/2030/19 (905/2445/19) щодо суті позовних вимог дійшла таких висновків.
58. Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку.
59. Слід звернути увагу, що фраудаторним правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин.
60. Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог.
61. Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути:
- момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, упродовж 3-х років до порушення провадження у справі про банкрутство, після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі;
- контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов`язані або афілійовані юридичні особи);
- щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися.
62. Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №910/7547/17).
63. Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову і фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може.
64. Слід звернути увагу, у контексті цього спору, на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.06.2021 у справі №904/7905/16: "Боржник, який відчужує майно (вчиняє інші дії, пов`язані, із зменшенням його платоспроможності), після виникнення у нього зобов`язання діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом, спрямованим на недопущення (уникнення) задоволення вимог такого кредитора".
65. Отже, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності і набуває ознак фраудаторного правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам (висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 03.03.2020 у справі №910/7976/17, від 03.03.2020 у справі №904/7905/16, від 03.03.2020 у справі №916/3600/15, від 26.05.2020 у справі №922/3796/16, від 04.08.2020 у справі №04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі №904/4262/17, від 22.04.2021 у справі №908/794/19 (905/1646/17), від 28.07.2022 у справі №902/1023/19(902/1243/20)).
66. Верховний Суд вважає за необхідне зауважити, що цивільні й господарські відносини, у межах яких передбачається виконання обов`язку боржника в майбутньому без забезпечення такого боргу, ґрунтуються в основному на довірі учасників відносин до свого контрагента, а також на впевненості в можливості захистити свої майнові права в спосіб, передбачений законом, зокрема, через суд.
67. У сучасному українському законодавстві, як і в іноземних правопорядках, оспорювання так званих підозрілих угод божника є одним з найважливіших юридичних інструментів консолідації та збільшення конкурсної маси шляхом повернення до неї майна боржника, переданого іншим особам.
68. Верховний Суд виходить з того, що фраудаторним може виявитися будь-який правочин, укладений між учасниками господарських правовідносин, якщо він направлений на уникнення виконання зобов`язань перед кредиторами в майбутньому. Такий правочин може бути визнаний недійсним в порядку позовного провадження у межах справи про банкрутство відповідно до ст. 7 КУзПБ на підставі п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, та ч.ч 3, 6 ст. 13 ЦК України з підстав недопустимості зловживання правом, на відміну від визнання недійсним фіктивного правочину, лише на підставі ст. 234 ЦК України. У такому разі звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсними правочинів боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника.
69. Водночас, категорія фраудаторності у галузі банкрутства спрямована на недопущення недобросовісного виведення активів з метою уникнення відповідальності цим майном перед кредиторами, зважаючи, що ч. 2 ст. 96 ЦК України вимагає, щоби юридична особа відповідала за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном. Тобто, боржник має усвідомлювати повне виконання свого обов`язку перед кредитором. У зв`язку з цим можна розмежувати також критерії фраудаторності: об`єктивний - коли вчиняється правочин цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку за наявності існуючої вже заборгованості; суб`єктивний - усвідомлення боржником появи боргу в результаті укладення правочину, що повинно аналізуватися через призму економічної мети договору, сумлінність та добросовісність дій боржника, які мають бути спрямовані на погашення боргу, а не навпаки, на неможливість виконання зобов`язання.
70. При цьому, положення ст. 42 КУзПБ розширюють визначені приписами ст. 215 ЦК України підстави для визнання недійсними правочинів та надають можливість визнати недійсною угоду, яка відповідає вимогам цивільного та господарського законодавства, проте вчинена у період протягом трьох років, що передував відкриттю процедури банкрутства або після порушення справи про банкрутство, та вчинена на шкоду боржнику або його кредиторам (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №920/10/21(920/868/21)).
71. Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №910/7547/17).
Щодо позовних вимог про визнання недійсним договору від 29.06.2023 №29/06-23 про відступлення права вимоги, укладеного між ТОВ "Юридична Консалтингова група М.К.С." та ТОВ "АТ Компані"
72. Господарські суди встановили, що за Договором відступлення права вимоги від 29.06.2023 №29/06-23 ТОВ "Юридична Консалтингова група М.К.С." безоплатно відступило належне останньому, а ТОВ "АТ Компані" безпідставно набуло, право вимоги перед ТОВ "Яворина Бетріб" на суму 2860000,00 грн і стало кредитором за договором про надання юридичних послуг від 01.10.2019 №01/10-19, укладеним між ТОВ "Юридична консалтингова група М.К.С." та ТОВ "Яворина Бетріб", яке змінило найменування на ТОВ "Техно Буд Рітейл". У результаті спірний договір призвів до зменшення активів ТОВ "Юридична Консалтингова група М.К.С.".
73. Оспорюваний правочин вчинений 29.06.2023, тобто в межах трьох років (за 33 дні до відкриття провадження у справі про банкрутство), що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, що відповідно до приписів ст. 42 КУзПБ ставить під сумнів справедливе задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство ТОВ "Ком Про Груп".
74. Верховний Суд відхиляє безпідставні твердження скаржника про те, що наслідком визнання договору недійсним на підставі ст. 42 КУзПБ є обов`язок сторони за таким правочином повернути боржнику майно, яке вона отримала від боржника, оскільки господарські суди встановили обставини безоплатності цього договору.
75. Водночас, Верховний Суд вважає помилковими висновки обох судових інстанцій про фіктивність зазначеного правочину, оскільки по суті договір визнавався недійсним на підставі норм ст. 42 КУзПБ та ст.ст. 3 13 ЦК України - досліджувалися не ознаки фіктивності договору, а спрямування його наслідків на виведення активів боржника (завдання шкоди кредиторам боржника), що було доведено у судах попередніх інстанцій. Наявність підстав для визнання оспорюваного договору недійсним згідно з положеннями норм ст. 42 КУзПБ знайшли своє підтвердження, про що описано вище. При цьому, зазначення господарськими судами про фіктивність цього правочину не призвело до прийняття незаконного рішення в цій частині позовних вимог, а згідно з ч. 2 ст. 309 ГПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
76. Звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсними правочинів боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника.
77. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 26.05.2022 у справі №908/1730/18(908/3089/20), в якій також розглядалося питання щодо фраудаторності оспорюваного договору про відступлення права вимоги за позовом кредитора боржника.
78. Беручи до уваги наведене, Верховний Суд погоджується з висновком господарських судів попередніх інстанцій про наявність підстав для визнання недійсним Договору від 29.06.2023 №29/06-23 про відступлення права вимоги, укладеного між ТОВ "Юридична Консалтингова група М.К.С." та ТОВ "АТ Компані", оскільки під час його укладення відповідачі діяли недобросовісно та без реальних наслідків щодо отримання оплати за таким договором.
Щодо позовних вимог про визнання недійсним договору від 21.08.2023 №21/08-23 про відступлення права вимоги, укладеного між ТОВ "АТ Компані" та ТОВ "Юридична Майстерня"
79. Верховний Суд відзначає, що у цій справі кредитор боржника звернувся з позовом у наведеній частині позовних вимог до суду, в якому просив визнати недійсним договір відступлення права вимоги, учасником якого не є ні боржник, ні позивач, що виключає застосування до цих правовідносин ст. 42 КУзПБ, оскільки ця норма надає право на звернення арбітражного керуючого або кредитора боржника з позовом щодо визнання недійсними правочинів, вчинених саме боржником.
80. Так, "недійсність" за ст. 42 КУзПБ перш за все пов`язується з оцінкою дій боржника, виконання яких мало негативні наслідки для боржника у вигляді зменшення його майнових активів та неплатоспроможності, а наслідком правового регулювання за цією статтею є повернення у ліквідаційну масу майна боржника та унеможливлення боржником зловживання своїми правами, вчинення дій на шкоду кредиторам.
81. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
82. Особливістю відступлення права на підставі правочину (договору) є те, що такий правочин одночасно: 1) змінює суб`єктний склад зобов`язання на стороні кредитора; 2) як договір купівлі-продажу регулює відносини між його сторонами, при цьому обов`язком боржника (первісного кредитора) є передача новому кредитору прав в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України), документів, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (ст. 517 ЦК України).
83. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути різні об`єкти - які належать покупцеві і ті, які йому не належать (майбутні об`єкти або товар, якого ще в продавця немає). Це слідує з консенсуальної природи договору купівлі-продажу, головним змістом якого є виконання продавцем свого обов`язку передати предмет договору покупцеві, а для покупця - вимагати його передання. Тобто для договору купівлі-продажу не важливо те, чи має продавець предмет договору, чи існує він і чи він належить продавцеві. Важливо те, що продавець зобов`язується виконати свій обов`язок відносно предмета договору.
84. Якщо продавець не виконує свій обов`язок, він має відповідати перед покупцем. Тобто для продавця негативні наслідки настають саме у вигляді його відповідальності перед покупцем за невиконання договору. Сам же договір існує як домовленість між сторонами з приводу виконання продавцем обов`язку передати покупцеві предмет договору - відступити право вимоги.
85. Вади предмету договору, у тому числі його відсутність у продавця, не можуть впливати на дійсність договору. Це правило застосовується до всіх договірних зобов`язань. Наприклад, не впливає на дійсність договору невиконання продавцем свого обов`язку передання товару покупцеві, оскільки цей товар не було продавцю поставлено своєчасно; відсутність у виконавця робіт належного досвіду для виконання роботи, про яку домовились сторони, тощо.
86. У свою чергу, з норми ст. 514 ЦК України про дійсну вимогу як предмет договору не може слідувати висновок про недійсність договору про відступлення права вимоги. У цій статті йдеться лише про перехід до нового кредитора прав первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Ця норма не встановлює наслідків відчуження недійсної вимоги (зокрема, і у вигляді недійсності договору).
87. Такі наслідки встановлюються ст. 519 ЦК України - однак не у вигляді недійсності договору про відступлення права вимоги, а у вигляді відповідальності первісного кредитора перед новим (як у випадку невиконання обов`язку продавця перед покупцем).
88. У розумінні положень ст. 519 ЦК України недійсною є вимога, яка не має правової підстави: зокрема, яка ґрунтується на нікчемному правочині або оспорюваному правочині, що був визнаний судом недійсним до чи після відповідного відступлення; яка не належала первісному кредитору або на момент відступлення вже припинилася. Недійсність вимоги є вадою предмета договору, яка не може вплинути на дійсність самого договору.
89. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.08.2023 у справі №910/19199/21 (на яку посилається скаржник), у якій також розглядалося питання щодо недійсності договору про відступлення права вимоги, зауважила, що норми про правочини та сторони зобов`язання належать до різних інститутів цивільного права. Норми ст.ст. 512-514 ЦК України, встановлюючи підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), не визначають вимог до змісту правочину про заміну кредитора. Загалом глава 47 "Поняття зобов`язання. Сторони зобов`язання" ЦК України не регулює договірні відносини (хоча зміна суб`єктного складу зобов`язання може відбуватися на підставі правочину (договору)). Натомість у главі 47 ЦК України для цілей регулювання саме динаміки суб`єктного складу зобов`язання (а не договірних відносин між сторонами зобов`язання) законодавець встановлює правила, спрямовані на запобігання можливому порушенню прав та інтересів як кредиторів, так і боржників при заміні іншої сторони зобов`язання. У ст. 519 ЦК України міститься правило щодо розподілу ризиків між первісним та новим кредитором: 1) первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги; 2) первісний кредитор не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.
90. Недійсність переданої вимоги, про яку йдеться в ст. 519 ЦК України, не може ототожнюватися із недійсністю правочину в розумінні норм розділу IV "Правочини. Представництво" ЦК України. Законодавець не пов`язує питання дійсності/недійсності правочину про заміну кредитора із дійсністю вимоги, яка передається новому кредитору, і безпосередньо визначає правовий наслідок передачі права вимоги, якого не існує.
91. Натомість за прямою вказівкою ст. 519 ЦК України первісний кредитор відповідає за недійсність вимоги перед новим кредитором. У випадку відступлення недійсної вимоги договір, на підставі якого мало бути здійснене таке відступлення, не виконується первісним кредитором, оскільки розпорядчий ефект не настає з огляду на відсутність у первісного кредитора права, що підлягає передачі.
92. Права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача (п. 132 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі №910/12525/20).
93. Саме в цьому сенсі слід говорити про відсутність розпорядчого ефекту такого договору: оскільки відповідного права вимоги не було, то передати його покупець не зміг.
94. Отже, сама лише недійсність вимоги не зумовлює недійсності відповідного договору між первісним кредитором та новим кредитором. Недійсність вимоги зумовлює відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором. У таких випадках передання недійсної вимоги за правовою природою є невиконанням чи неналежним виконанням договору, за яким було відчужено недійсну вимогу.
95. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15.09.2022 у справі №910/12525/20 виснувала, що за змістом зазначених норм, права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача.
96. У тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб`єкт. За загальним правилом п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. 514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов`язанні не відбувається.
97. Отже, недійсність вимоги не зумовлює недійсність відповідного договору, за яким була передана така вимога, а має наслідком відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором, врегульовану положеннями ЦК України.
98. Велика Палата Верховного Суду наголосила, що оспорювання ланцюга договорів купівлі-продажу майнових прав (або інших правочинів) не є ефективним способом захисту (близькі за змістом висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц, від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, від 23.02.2021 у справі №359/3373/16-ц). Отже, задоволення заявленої позовної вимоги про визнання недійсним Договору від 21.08.2023 №21/08-23 не призведе до поновлення прав позивача, оскільки в цьому випадку належним та ефективним способом захисту є визнання недійсним Договору від 29.06.2023 №29/06-23 про відступлення права вимоги, укладеного між боржником та ТОВ "АТ Компані", оскільки саме цим Договором порушуються права позивача як кредитора боржника.
99. В свою чергу обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові. Подібний висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі №925/642/19 (пункт 52), від 22.06.2021 у справі №200/606/18 (пункт 76), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (пункт 155).
100. З огляду на наведене вище, постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.06.2024 та рішення Господарського суду Львівської області від 03.04.2024 у частині позовної вимоги про визнання недійсним з моменту укладення договору від 21.08.2023 №21/08-23 про відступлення права вимоги, укладеного між ТОВ "АТ Компані" та ТОВ "Юридична Майстерня" необхідно скасувати, а в позові в зазначеній частині - відмовити.
101. Верховний Суд вважає доводи скаржника про те, що позивач обрав неналежний спосіб захисту порушеного права, а суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення cт. 42 КУзПБ, ст. 16 ЦК України та не врахували висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 08.08.2023 у справі №910/19199/21, знайшли своє часткове підтвердження, однак з мотивів, наведених у цій постанові.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
102. Відповідно до ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
103. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
104. Згідно із ч. 1 ст. 311 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (ч. 3 ст. 311 ГПК України).
105. Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені господарськими судами, Верховний Суд дійшов висновку, що постанова суду апеляційної інстанції та рішення першої інстанції підлягають скасуванню в частині позовної вимоги про визнання недійсним Договору від 21.08.2023 №21/08-23 про відступлення права вимоги, укладеного між ТОВ "АТ Компані" та ТОВ "Юридична Майстерня", із прийняттям у цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, а в іншій частині постанова суду апеляційної інстанції та рішення господарської суду першої інстанції підлягають залишенню без змін, у зв`язку із чим касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Судові витрати
106. Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 14 ст. 129 ГПК України).
107. Згідно із п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України у разі відмови в позові судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.
108. Оскільки за результатом розгляду касаційної скарги Верховним Судом прийнято нове судове рішення в частині відмови у задоволенні позову про визнання недійсним одного з оспорюваних договорів, судовий збір за подання позову, апеляційної та касаційної скарги в цій частині позовних вимог слід покласти на позивача пропорційно до задоволених позовних вимог.
109. У зв`язку з тим, що Верховний Суд в іншій частині залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
110. Водночас необхідно зауважити, що під час подання заяви до суду першої інстанції позивач сплатив судовий збір у розмірі 9689,60 грн на підставі пп. 10 ч. 2, ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" як за заяву про визнання правочинів (договорів) недійсними та спростування майнових дій боржника в межах провадження у справі про банкрутство, за яку передбачено сплату двох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та із застосуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору за подання заяви в електронній формі.
111. Однак, зазначені вимоги заявлені кредитором у заяві, яка подана на підставі ст. 7 КУзПБ, і згідно з ухвалою Господарського суду Львівської області від 05.02.2024 розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.
112. Підпунктом 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
113. При цьому ч. 1 ст. 4 названого Закону передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідну заяву або скаргу було подано до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
114. Предметом позову у справі є визнання недійсними двох договорів. Заяву подано у 2024 році.
115. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2024 року встановлений у розмірі 3028,00 грн.
116. Отже, за подання заяви (позовної заяви) в суд першої інстанції підлягав сплаті судовий збір у сумі 4844,80 грн, яка розраховується таким чином:
- за 2 позовні вимоги немайнового характеру: 3028,00 грн х 2 х 0,8.
117. Отже, відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору в сумі 4844,80 грн за розгляд заяви в суді першої інстанції, внесена в більшому розмірі, ніж встановлено законом, підлягає поверненню в разі заявлення позивачем відповідного клопотання до суду першої інстанції.
118. Враховуючи відмову у задоволенні позову про визнання недійсним одного з оспорюваних договорів з кожного з відповідачів за розгляд справи в суді першої інстанції підлягає стягненню сума у розмірі 807,47 грн, а сума у розмірі 2422,40 грн за подання позову покладається на позивача.
119. Судове рішення першої інстанції підлягає скасуванню в частині покладення на кожного з відповідачів по 2422,40 грн судового збору. А в іншій частині щодо розподілу судового збору на відповідачів рішення господарського суду підлягає залишенню в силі.
120. Як вбачається під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції ТОВ "Юридична Майстерня" сплатило судовий збір у розмірі 3220,8 грн, що є меншою сумою ніж встановлено законом.
121. Судовий збір за подання апеляційної скарги за 2 немайнові вимоги становить: 3208,00 грн (прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2024 року) * 2 * 150% * 0,8 = 7267,20 грн.
122. У зв`язку з викладеним, за розгляд справи в суді апеляційної інстанції слід додатково стягнути з ТОВ "Юридична Майстерня" до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 4059,2?0 грн.
123. Враховуючи, що цією постановою прийнято в частині нове рішення та відмовлено у задоволенні в одній з немайнових вимог, за розгляд справи в суді апеляційної інстанції з позивача на користь ТОВ "Юридична Майстерня" підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3633,60? грн, а за розгляд справи в суді касаційної інстанції 4844,80? грн, в іншій частині судовий збір покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300 301 308 309 311 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична Майстерня" задовольнити частково.
2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.06.2024 та рішення Господарського суду Львівської області від 03.04.2024 у справі №914/2161/23 скасувати в частині позовної вимоги про визнання недійсним договору від 21.08.2023 №21/08-23 про відступлення права вимоги, укладеного між ТОВ "АТ Компані" та ТОВ "Юридична Майстерня" та в частині стягнення з кожного з відповідачів по 2422,40 грн судового збору. Прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.
3. В іншій частині постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.06.2024 та рішення Господарського суду Львівської області від 03.04.2024 у справі №914/2161/23 залишити без змін.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична Майстерня" (03115, місто Київ, проспект Берестейський, 136, код ЄДРПОУ 38544640) на користь Державного бюджету України 4059,2?0 (чотири тисячі п`ятдесят дев`ять грн 20 коп.) грн недоплаченої суми судового збору за подання апеляційної скарги.
5. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична Майстерня" (03115, місто Київ, проспект Берестейський, 136, код ЄДРПОУ 38544640) 3633,6?0 (три тисячі шістсот тридцять три грн 60 коп.) грн судового збору за подання апеляційної скарги та 4844,80? (чотири тисячі вісімсот сорок чотири грн 80 коп.) грн судового збору за подання касаційної скарги.
6. Видачу наказів доручити Господарському суду Львівської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В. Картере
Судді К. Огороднік
В. Пєсков