ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2022 року

м. Київ

Справа № 914/2252/20(914/2794/21)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду Банаська О. О. - головуючого, Огородніка К. М., Пєскова В. Г.

за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.

за участю представників:

скаржника (ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК"): Зимненко Є. В.

ТзОВ "АПС ПАУЕР ТЕХНОЛОДЖИ": Бухаленков В. В.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "УКРГАЗБАНК"

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.05.2022

у складі колегії суддів: Желіка М. Б. (головуючого), Галушко Н. А., Орищин Г. В.

та на ухвалу Господарського суду Львівської області від 11.01.2022

у складі судді Морозюк А. Я.

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АПС ПАУЕР ТЕХНОЛОДЖИ"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернативні енергоресурси"

2. Арбітражного керуючого Куца І. Я.

про звернення стягнення на предмет іпотеки та застави

у межах справи за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-впроваджувальне підприємство "МАК"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АПС ПАУЕР ТЕХНОЛОДЖИ"

про банкрутство

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Вступ

1. Банк звернувся з позовом до Товариства в межах справи про банкрутство останнього про звернення стягнення на предмет застави та іпотеки.

2. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, провадження у справі закрив на підставі пункту 3 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з огляду на наявність ухвали суду, яка набрала законної сили постановленої за результатами попереднього засідання про визнання кредиторських вимог Банку до Товариства.

3. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, розглядаючи касаційну скаргу Банку, має вирішити питання:

- який процесуальний порядок розгляду справи за позовом забезпеченого кредитора до боржника про звернення стягнення на предмет іпотеки та застави поданого після відкриття провадження у справі про банкрутство відповідача за цим позовом?

- яка процесуальна форма отримання дозволу на задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення?

4. Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для закриття провадження у справі, виходячи з такого.

Короткий зміст, підстави наведених у позові вимог та заперечень відповідача

5. 13.09.2021 Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "УКРГАЗБАНК" (далі - ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК", Банк, скаржник, касатор) звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АПС ПАУЕР ТЕХНОЛОДЖИ" (далі - ТзОВ "АПС ПАУЕР ТЕХНОЛОДЖИ", боржник) про звернення стягнення на предмет іпотеки та застави, а саме на належне на праві власності боржнику майно, що є предметом застави та іпотеки за договорами застави від 29.11.2016 № 1/16/к/З-6, від 29.12.2016 № 1/16/к/З-13, від 22.06.2017 №1/16/к/З-16, від 24.07.2017 № 1/16/к/З-17, від 24.11.2017 № 1/16/к/З-22, від 30.11.2017 № 1/16/к/З-23, від 14.12.2017 № 1/16/к/З-24, від 30.11.2018 № 1/16/к/З-30, договорами іпотеки від 28.12.2016 № 1/16/к/З-7, № 1/16/к/3-8, № 1/16/к/З-9, № 1/16/к/3-10, № 1/16/к/З-11, № 1/16/к/З-12, від 13.03.2018 № 1/16/к/З-25, №1/16/к/З-26, від 05.10.2018 № 1/16/к/З-27, від 30.11.2018 № 1/16/к/З-29, укладеними між банком та боржником (перелік предметів застави/іпотеки зазначено у позовній заяві); встановити спосіб реалізації заставного майна шляхом проведення прилюдних торгів з дотриманням вимог Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), Закону України "Про заставу", Закону України "Про іпотеку" з визначенням початкової вартості ціни такого майна, на рівні не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом; з вартості реалізації заставного майна задовольнити вимоги ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК" за генеральним кредитним договором від 07.10.2016 № 1/16/к в розмірі 1 717 721,61 євро, 1 848 929,08 доларів США та 24 197 870,90 грн.

6. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ТзОВ "АПС ПАУЕР ТЕХНОЛОДЖИ" як позичальник за генеральним кредитним договором від 07.10.2016 №1/16/к порушив виконання взятих на себе зобов`язань, зокрема, не здійснював вчасне повернення кредитних коштів та не сплачував проценти за їх користування у визначені договором строки, внаслідок чого сукупна заборгованість становить 1 717 721,61 євро, 1 848 929,08 доларів США та 24 197 862,20 грн, а у зв`язку з порушенням щодо боржника провадження у справі про банкрутство, строк виконання зобов`язань, які забезпечені шляхом укладення ряду договорів застави/іпотеки вважається таким, що настав.

7. Позивач зазначає, що з дати введення процедури розпорядження майном ТзОВ "АПС ПАУЕР ТЕХНОЛОДЖИ" спливло більш ніж 170 календарних днів, щодо боржника не винесено постанови про визнання його банкрутом або ухвали про введення процедури санації, відтак ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК" як забезпечений кредитор у справі відповідно до абзацу другого частини восьмої статті 41 КУзПБ змушений звернутись до суду за захистом порушеного права у спосіб визначений статтею 16 Цивільного кодексу України, Законом України "Про заставу", Законом України "Про іпотеку" та договорами застави та іпотеки шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та застави в рахунок погашення заборгованості за генеральним кредитним договором та додатковими договорами до нього.

8. Відповідач у поясненнях під час розгляду справи в суді першої інстанції вказував, що правомірними можна вважати лише ті дії щодо звернення стягнення на майно боржника, які будуть здійснені в межах провадження у справі про банкрутство та звертав увагу на те, що у позовному провадженні господарський суд, здійснюючи правосуддя, зв`язаний принципами диспозитивності та змагальності сторін, водночас у справах про банкрутство поряд з іншими принципами правового регулювання відносин неплатоспроможності суттєве значення має принцип судового контролю за дотриманням інтересів кредиторів стосовно збереження об`єктів конкурсної маси та інтересів боржника щодо обґрунтованості грошових претензій кредиторів, контролю за збереженням балансу інтересів сторін під час продажу майна боржника з метою реалізації за найвищу ціну та відповідно до встановленої в КУзПБ процедури.

9. Також відповідач вказував, що закінчення 170-денного строку з дня введення процедури розпорядження майном не є єдиною визначальною підставою для звернення стягнення на заставлене майно забезпеченим кредитором, так як цій процедурі передує розгляд кредиторських вимог такого кредитора в порядку визначеному КУзПБ та окрім того, строк дії мораторію на задоволення вимог кредиторів відповідно до пункту 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ було продовжено на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби COVID-19.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

10. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 21.09.2020 відкрито провадження у справі № 914/2252/20 про банкрутство ТзОВ "АПС ПАУЕР ТЕХНОЛОДЖИ" про що того ж дня оприлюднено оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України.

11. 02.11.2020 господарським судом прийнято до розгляду заяву ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК" про визнання кредиторських вимог на суму 211 715 530,97 грн, частина з яких є забезпеченими вимогами.

12. Згодом, 13.09.2021, ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК" звернувся до Господарського суду Львівської області із позовною заявою до ТзОВ "АПС ПАУЕР ТЕХНОЛОДЖИ" про звернення стягнення на предмет іпотеки та застави, яку прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження та відкрито провадження у справі 16.09.2021.

13. Судами попередніх інстанцій встановлено, що як заява про визнання кредиторських вимог так і позов про звернення стягнення на предмет іпотеки та застави обґрунтовані, в тому числі, наявністю у ТзОВ "АПС ПАУЕР ТЕХНОЛОДЖИ" грошового зобов`язання, що виникло на підставі укладеного між ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК" та ТзОВ "Альтернативні енергоресурси" (позичальником-1), ТзОВ "АПС ПАУЕР ТЕХНОЛОДЖИ" (позичальник-2) Генерального кредитного договору від 07.10.2016 №1/16/к (із змінами та доповненнями) та укладених в межах нього додаткових договорів, виконання зобов`язань за якими забезпечувалось укладеними між Банком та ТзОВ "АПС ПАУЕР ТЕХНОЛОДЖИ" договорами застави/іпотеки (із змінами та доповненнями) перелік яких є тотожний.

14. За результатами розгляду кредиторських вимог ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК" судом винесено ухвалу від 19.10.2021, якою кредиторські вимоги визнано в розмірі 201 241 569,22 грн, з яких 134 204 506,36 грн складають вимоги, що забезпечені заставою/іпотекою майна ТзОВ "АПС ПАУЕР ТЕХНОЛОДЖИ", які підлягають задоволенню за рахунок заставного майна, а також внесені судом до ухвали суду, винесеної 19.10.2021 за результатами попереднього засідання суду, якою визначено розмір та перелік визнаних судом вимог кредиторів, що підлягають внесенню розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів боржника.

15. Станом на дату постановлення судом першої інстанції оскарженої ухвали, справа № 914/2252/20 про банкрутство ТзОВ "АПС ПАУЕР ТЕХНОЛОДЖИ" перебувала в судовій процедурі розпорядження майном боржника.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

16. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.01.2022 провадження у справі № 914/2252/20(914/2794/21) закрито на підставі пункту 3 частини першої статті 231 ГПК України.

17. Місцевий господарський суд, постановляючи оскаржену ухвалу про закриття провадження у справі № 914/2252/20(914/2794/21) за позовом ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК" до ТзОВ "АПС ПАУЕР ТЕХНОЛОДЖИ", з участю третьої особи - ТзОВ "Альтернативні енергоресурси", про звернення стягнення на предмет іпотеки та застави, встановив, що між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав існує таке, що набрало законної сили судове рішення - ухвала суду від 19.10.2021 у справі № 914/2252/20 про визнання кредиторських вимог ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК" до ТзОВ "АПС ПАУЕР ТЕХНОЛОДЖИ".

18. Разом з тим посилання позивача на абзац другий частини восьмої статті 41 КУзПБ (сплив більше 170 календарних днів з дня введення процедури розпорядження майном) як на підставу для звернення з цим позовом судом першої інстанції відхилено з огляду на положення пункту 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ (в редакції згідно із Законом України від 18.06.2020 № 728-IX, який набрав чинності 17.10.2020 і яка діяла до 06.01.2022 - дати набрання чинності Законом України від 14.12.2021 № 1944-IX) за яким тимчасово, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби COVID-19, продовжуються строки, зокрема: дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, процедури розпорядження майном.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

19. Західний апеляційний господарський суд постановою від 18.05.2022 ухвалу Господарського суду Львівської області від 11.01.2022 залишив без змін.

20. Апеляційний господарський суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо закриття провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 231 ГПК України та наявності мораторію на момент звернення з цим позовом до суду з огляду на продовження його строків на період дії карантину в силу положень пункту 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ (в редакції згідно із Законом України від 18.06.2020 № 728-IX, який набрав чинності 17.10.2020 і яка діяла до 06.01.2022 - дати набрання чинності Законом України від 14.12.2021 № 1944-IX).

21. Також колегія суддів апеляційної інстанції врахувала правові висновки Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду викладені у постанові від 22.09.2021 у справі № 905/1923/15, зазначивши, що Банк не позбавлений права звернутись до господарського суду із заявою про надання згоди на звернення стягнення на майно боржника, яке є предметом забезпечення, на підставі частин шостої, восьмої статті 41 КУзПБ саме у справі № 914/2252/20 про банкрутство ТзОВ "АПС ПАУЕР ТЕХНОЛОДЖИ".

Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог

22. 11.07.2022 ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.05.2022 та на ухвалу Господарського суду Львівської області від 11.01.2022, в якій просить оскаржені судові рішення скасувати в повному обсязі та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Рух касаційної скарги

23. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 914/2252/20 (914/2794/21) визначено колегію суддів у складі: Банасько О. О. (головуючий), Огороднік К. М., Пєсков В. Г., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.07.2022.

24. Ухвалою від 30.08.2022 Верховний Суд, після усунення недоліків касаційної скарги скаржником, відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК"; призначив розгляд справи на 15.09.2022; надав учасникам справи строк на подання відзиву на касаційну скаргу.

25. У судове засідання 15.09.2022 з`явились представники ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК" та ТзОВ "АПС ПАУЕР ТЕХНОЛОДЖИ", які надали пояснення у справі.

26. Інші учасники справи своє явки в судове засідання не забезпечили, причин неявки не повідомили, клопотань, заяв щодо руху касаційної скарги не подали.

27. Суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

28. Участь представників учасників справи в судовому засіданні, призначеному ухвалою від 30.08.2022 обов`язковою не визнавалась про що безпосередньо доводилось до відома учасників справи у пункті 7 резолютивної частини ухвали суду. До того ж у пункті 10 резолютивної частини ухвали учасників справи було повідомлено про можливість участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції, у тому числі поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та про можливість подати процесуальні документи (заяви, клопотання, скарги, відзиви тощо).

29. З урахуванням наведеного, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності інших учасників справи.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

(ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК")

30. Скаржник в обґрунтування доводів касаційної скарги посилається на порушення судами попередніх норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, зазначаючи, зокрема, таке:

- після спливу 170 календарних днів з дня введення процедури розпорядження майном, якщо господарським судом протягом цього часу не було винесено постанову про визнання боржника банкрутом або ухвалу про введення процедури санації, задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, має здійснюватися за ухвалою суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, постановленою господарським судом за результатом розгляду заяви кредитора, вимоги якого є забезпеченими, однак вимоги до такої заяви не встановлено;

- суди попередніх інстанцій застосували до спірних відносин статтю 231 ГПК України замість частин шостої, восьмої статті 41 КУзПБ всупереч обов`язку застосувати принцип jura novit curia ("суд знає закони");

- на дату розгляду позовної заяви було внесено зміни до пункту 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ та дія відповідного мораторію була припинена.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

Доводи ТзОВ "АПС ПАУЕР ТЕХНОЛОДЖИ"

31. ТзОВ "АПС ПАУЕР ТЕХНОЛОДЖИ" у запереченні на касаційну скаргу не погоджується із доводами касаційної скарги ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК" та просить суд відмовити в її задоволенні, зазначаючи, зокрема, таке:

- господарський суд розглянувши у справі про банкрутство грошові вимоги Банку до Боржника фактично розглянув спір щодо майнових вимог, які були обґрунтовані неналежним виконанням зобов`язань за тими ж договорами та наявністю підстав для звернення стягнення на належне на праві власності Боржнику майно, що є предметом забезпечення за тими ж договорами іпотеки і застави;

- між сторонами є таке, що набрало законної сили судове рішення у справі між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що є підставою для закриття провадження у справі;

- сплив 170 календарних днів з дня введення процедури розпорядження майном не є єдиною визначальною підставою для звернення стягнення на заставне майно забезпеченим кредитором, так як даній процедурі передує розгляд кредиторських вимог такого кредитора та встановлення їх обґрунтованості та дійсності, як наслідок, праву звернення передує процедура визнання кредиторських вимог такого кредитора в заявленому розмірі в порядку передбаченому КУзПБ;

- строки мораторію на момент звернення Банку з позовом та проведення підготовчого засідання були продовжені відповідно до чинної редакції пункту 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ;

- наразі Банком подано заяву про надання судом згоди на звернення стягнення на майно, яке є предметом забезпечення розгляд якої призначено на 20.09.2022.

32. Від інших учасників справи відзиви, письмові пояснення на касаційну скаргу не надійшли.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи й висновків судів попередніх інстанцій

33. Вирішуючи наведене в пункті 3 цієї постанови питання, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, беручи до уваги приписи статті 300 ГПК України, виходив з такого.

Щодо процесуального порядку розгляду справи за позовом забезпеченого кредитора до боржника про звернення стягнення на предмет іпотеки та застави поданого після відкриття провадження у справі про банкрутство відповідача за цим позовом

34. За змістом статей 15 16 ЦК України кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді.

35. Право на звернення до господарського суду в установленому ГПК України порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом (частини перша, друга статті 4 ГПК України).

36. Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (частина перша статті 2 ГПК України).

37. Під захистом прав розуміється сукупність дозволених законом певних дій, прийомів, способів, що використовуються особою, право якої порушено або може бути порушено чи оспорюється, з метою відновлення порушеного (оспорюваного) права, припинення правопорушення чи запобігання вчиненню правопорушення та відшкодування спричиненої шкоди, тоді як форми захисту - це такий процесуальний порядок, який забезпечує реалізацію права на захист.

38. За змістом статті 12 ГПК України провадження у справах про банкрутство є однією з форм господарського процесу, тому в його межах повинні виконуватися завдання господарського судочинства та досягатися його мета - ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому ГПК України для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених спеціальним законом про банкрутство.

39. За правилами юрисдикції господарських судів у пункті 8 частини першої статті 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

40. Справи, передбачені пунктом 8 частини першої статті 20 ГПК України, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника (частина тринадцята статті 30 цього Кодексу), тобто є справами виключної підсудності.

41. Таким чином, процесуальний закон встановив імперативне правило виключної підсудності справ про банкрутство та справ у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, незалежно від моменту виникнення таких вимог.

42. З цими правилами кореспондуються приписи статті 7 КУзПБ, що визначає основні засади розгляду спорів, стороною в яких є боржник.

43. Відповідно до частини першої, абзацу першого частини другої статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

44. Отже, стаття 7 КУзПБ у сукупності із зазначеними нормами ГПК щодо предметної та виключної підсудності втілюють принцип концентрації справ з метою підвищення ефективності господарського процесу.

45. Загалом, завдяки концентрації господарського процесу забезпечується його оперативність, яка відповідає динамічності господарського обороту та меті швидкого відновлення порушеного правового господарського порядку.

46. Визначені частиною другою статті 7 КУзПБ спори розглядаються та вирішуються судом у відокремленому позовному провадженні за правилами ГПК України. Судові рішення, ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій за результатами розгляду заяв, скарг, клопотань, поданих в межах основного провадження у справі про банкрутство, розглядаються судом без застосування усіх стадій судового розгляду, притаманних виключно розгляду справ позовного провадження. Такий підхід повністю відображає конструкції статей 7 9 КУзПБ щодо порядку розгляду як основної справи про банкрутство, так і спорів, стороною в яких є боржник, які хоча і вирішуються в межах основної справи про банкрутство, проте є справами позовного провадження, відокремленими від основної справи про банкрутство (див. висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/97/20).

47. Таким чином законодавець вкотре підкреслив, що розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і лише господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи (аналогічний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 607/6254/15-ц, від 18.02.2020 у справі № 918/335/17, від 15.06.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20), постановах Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 921/557/15-г/10, від 06.02.2020 у справі № 910/1116/18, від 12.01.2021 у справі № 334/5073/19).

48. Верховний Суд неодноразово зауважував, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника (див. висновок, викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 918/420/16, постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.09.2021 у справі № 911/2043).

49. Основною метою конкурсного процесу та процедури банкрутства є справедливе, пропорційне та згідно з черговістю задоволення вимог кредиторів, саме тому правове регулювання набуття особами з майновими (грошовими) вимогами до боржника статусу кредиторів у справі про банкрутство, порядок і строки реалізації ними права на судовий захист їх майнових інтересів у справі про банкрутство є визначальними для досягнення зазначеної мети.

50. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що визначення юрисдикції усіх майнових спорів господарському суду, який порушив справу про банкрутство, має на меті як усунення правової невизначеності, так і захист прав кредитора, який може за умови своєчасного звернення реалізувати свої права й отримати задоволення своїх вимог (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 607/6254/15-ц).

51. У розвиток цієї правової позиції у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20) звернуто увагу на те, що в разі коли наслідком задоволення вимоги, заявленої у справі, стороною якої є особа, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, може бути зміна розміру або складу ліквідаційної маси боржника, таку справу слід розглядати у межах справи про банкрутство на підставі статті 7 КУзПБ, а спір є майновим у розумінні положень цього Кодексу.

52. Таке урегулювання процедури розгляду спорів до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, встановлює зрозумілу і справедливу процедуру закінчення розгляду справи належним судом, дотримання принципу визначення юрисдикції справи та підсудності спорів одному господарському суду, який акумулює усі вимоги до відповідача щодо якого порушено процедуру банкрутства.

53. Приймаючи справу за позовом з майновими (грошовими) вимогами до боржника, господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, з`ясовує питання щодо заявлення позивачем кредиторських вимог в порядку частини першої статті 45 КУзПБ та, якщо таке право ним не реалізоване, призначає справу позовного провадження до розгляду за правилами ГПК України в межах справи про банкрутство відповідача.

54. В абзаці другому частини чотирнадцятої статті 39 КУзПБ законодавець імперативно визначив, що з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство пред`явлення конкурсними і забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися лише у порядку, передбаченому цим Кодексом, та в межах цього провадження.

55. За змістом статті 1 КУзПБ забезпеченими є кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника.

56. Приписами статті 45 КУзПБ стосовно забезпечених кредиторів передбачено, що такі кредитори зобов`язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення. Забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим.

57. Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах 30-денного строку, визначеного частиною першою статті 45 КУзПБ, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду.

58. Розпорядник майна зобов`язаний окремо повідомити господарський суд про вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за відсутності таких заяв - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з відповідним державним реєстром (частина восьма статті 45 КУзПБ).

59. Аналіз зазначених приписів приводить до висновку, що законодавець не встановив обов`язку забезпеченого кредитора подати заяву про визнання його грошових вимог, забезпечених заставою майна боржника, для їх задоволення у справі про банкрутство, проте передбачив для забезпеченого кредитора можливість подати таку заяву стосовно забезпечених вимог, а також право на заявлення грошових вимог, які незабезпечені заставою або за відмови від забезпечення, що у цих двох випадках мають бути заявлені кредитором та розглянуті судом за загальними правилами для конкурсних або поточних вимог до боржника.

60. Тому сам факт подання або неподання забезпеченим кредитором заяви про визнання грошових вимог не може вважатися відмовою позивача від розгляду таких вимог у позовному провадженні або бути підставою для відмови у задоволенні позову з майновими (грошовими) вимогами заставного кредитора до боржника, що за загальним правилом має бути розглянутий в межах справи про банкрутство відповідача в порядку статті 7 КУзПБ.

61. Водночас у разі подання такої заяви забезпеченим кредитором саме ухвала про визнання його грошових вимог, забезпечених заставою майна боржника, є підставою для внесення остаточних відомостей щодо розміру цих вимог та предмета забезпечення до реєстру вимог кредиторів боржника, адже за змістом абзаців четвертого, п`ятого частини шостої статті 45 КУзПБ спеціальний закон, за загальним правилом, пов`язує внесення відомостей до реєстру вимог кредиторів саме з ухвалою про визнання (повністю або частково) вимог кредиторів за результатами розгляду їх заяв.

62. Така ухвала за результатами розгляду вимог кредитора, забезпечених заставою майна боржника, може бути підставою для закриття позовного провадження у справі з майновими (грошовими) вимогами до боржника, повністю або в частині заявлених забезпеченим кредитором позовних вимог на підставі пункту 2 частини першої статті 175, пункту 3 частини першої статті 231 ГПК України у випадку тотожності суб`єктного складу, предмета і підстав позову (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 23.09.2021 у справі № 904/4455/19).

Щодо процесуальної форми отримання дозволу на задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення

63. Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (наразі - КУзПБ), а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

64. Частиною першою статті 2 КУзПБ визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом ГПК України, іншими законами України.

65. Процедура банкрутства є унікальним процесом, що включає в себе низку процедур і послідовних та сукупних процесуальних і позапроцесуальних дій учасників провадження, метою якого є задоволення вимог кредиторів у разі неплатоспроможності боржника.

66. Такий процес супроводжується прийняттям судом значної кількості судових актів (процесуальних документів), які за своїм характером стосуються суто процедурних питань банкрутства, і судових актів, коли суд здійснює процесуальні дії та вирішує інші процесуальні питання, розглядає клопотання, заяви, скарги тощо за правилами та на підставі ГПК України.

67. Таким чином судові рішення у процедурі банкрутства можна поділити на дві групи.

68. Одна з них стосується не вирішення спорів, а розв`язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства, тобто непозовному провадженню: про відкриття провадження у справі про банкрутство, про припинення дії мораторію щодо майна боржника, про закриття провадження у справі про банкрутство, про затвердження плану санації, про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, про призначення керуючого санацією, ліквідатора тощо.

69. Друга група стосується виключно вирішення спорів. До неї належать судові рішення щодо розгляду спорів, стороною в яких є боржник. Такі спори розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні. Хоча вони вирішуються тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство, ці спори не стосуються непозовного провадження, яке врегульоване КУзПБ, а тому регламентуються правилами про позовне провадження, встановленими у ГПК України (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.02.2020 у справі № 918/335/17).

70. За статтями 15 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

71. Кредитор самостійно обирає спосіб захисту порушеного права. Подання забезпеченим кредитором позовної заяви про звернення стягнення на предмет іпотеки та застави у справі про банкрутство є одним із таких способів.

72. Водночас позовній формі захисту інтересів кредитора у справі з майновими (грошовими) вимогами до боржника в межах справи про банкрутство властива процесуальна автономія та інше правове регулювання, адже за змістом статті 7 КУзПБ вони розглядаються господарським судом за правилами ГПК України та за результатами розгляду спору суд ухвалює рішення. Склад учасників розгляду спору визначається ГПК України.

73. Завдяки такій процесуальній автономії позовного провадження підвищується оперативність та ефективність провадження у справі про банкрутство, оскільки вона надає можливість запобігти уповільненню основних судових процедур банкрутства.

74. Разом з тим процесуальні дії та судові рішення під час розгляду справи позовного провадження в порядку статті 7 КУзПБ не замінюють процесуальних дій і рішень, які властиві та притаманні власне процедурам банкрутства позаяк порівняльний аналіз регулювання відповідних процесуальних норм виявляє суттєві розбіжності, окрім предмета судового розгляду, також у змісті звернення до суду, правилах розгляду, виді судового рішення та суб`єктному складі.

75. Зокрема, заяви учасників справи про банкрутство, подання яких передбачено саме нормами КУзПБ повинні відповідати вимогам, встановленим нормами КУзПБ, та загальним вимогам до письмової заяви, передбаченим статтею 170 ГПК України. Розгляд таких заяв здійснюється господарським судом у відповідності до норм КУзПБ із врахуванням норм ГПК України, за результатами розгляду заяв постановляється ухвала, особливості оскарження яких визначені в статті 9 КУзПБ.

76. Як зазначалось вище з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника і нормами КУзПБ для випадків звернення стягнення на майно боржника встановлені спеціальні правила.

77. Так, у частині шостій статті 41 КУзПБ закріплено, що задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, здійснюється лише в межах провадження у справі про банкрутство.

78. Звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (частина п`ята статті 41 КУзПБ).

79. Тобто, правомірними можна вважати ті дії щодо звернення стягнення на майно боржника, які будуть здійснені в межах провадження у справі про банкрутство.

80. Системний аналіз абзацу другого частини чотирнадцятої статті 39, абзацу шостого частини п`ятої, абзацу другого частини шостої статті 41 КУзПБ приводить до висновку про те, що процесуальною формою отримання дозволу на задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення є ухвала суду в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, постановлена за результатами розгляду заяви кредитора, вимоги якого є забезпеченими (близький за змістом висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 22.09.2021 у справі № 905/1923/15).

81. Наведене свідчить про те, що розгляд заяви про надання дозволу на звернення стягнення на майно боржника, яке є предметом забезпечення відноситься до притаманних процедурам банкрутства питань та не підлягає розгляду в порядку відокремленого позовного провадження за правилами ГПК України.

Щодо суті касаційної скарги

82. Зміст доводів касаційної скарги ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК" зводиться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо закриття провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 231 ГПК України.

83. Ці доводи обґрунтовані твердженням касатора про застосування судами попередніх інстанцій до спірних відносин статті 231 ГПК України замість частин шостої, восьмої статті 41 КУзПБ всупереч обов`язку застосувати принцип jura novit curia ("суд знає закони") та внесенням змін до пункту 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ згідно яких дія відповідного мораторію була припинена на дату розгляду позовної заяви.

84. У цій справі суди попередніх інстанцій встановили, що перед поданням позовної заяви про звернення стягнення на предмет іпотеки та застави (13.09.2021) ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК" подало до суду заяву про визнання кредиторських вимог на суму 211 715 530,97 грн, частина з яких є забезпеченими вимогами (02.11.2020), за результатами розгляду якої ухвалою суду від 19.10.2021 кредиторські вимоги визнано в розмірі 201 241 569,22 грн, з яких 134 204 506,36 грн складають вимоги, що забезпечені заставою/іпотекою майна ТзОВ "АПС ПАУЕР ТЕХНОЛОДЖИ", які підлягають задоволенню за рахунок заставного майна, а також внесені судом до ухвали суду, винесеної 19.10.2021 за результатами попереднього засідання суду, якою визначено розмір та перелік визнаних судом вимог кредиторів, що підлягають внесенню розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів боржника.

85. Також судами встановлено, що як заява про визнання кредиторських вимог так і позов про звернення стягнення на предмет застави та іпотеки обґрунтовані, в тому числі, наявністю у ТзОВ "АПС ПАУЕР ТЕХНОЛОДЖИ" грошового зобов`язання, що виникло на підставі укладеного між ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК" та ТзОВ "Альтернативні енергоресурси" (позичальником-1), ТзОВ "АПС ПАУЕР ТЕХНОЛОДЖИ" (позичальник-2) Генерального кредитного договору від 07.10.2016 №1/16/к (із змінами та доповненнями) та укладених в межах нього додаткових договорів, виконання зобов`язань за якими забезпечувалось укладеними між банком та ТзОВ "АПС ПАУЕР ТЕХНОЛОДЖИ" договорами застави/іпотеки (із змінами та доповненнями) перелік яких є тотожний.

86. За наведеного, суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для закриття провадження у справі з огляду на встановлення існування такого, що набрало законної сили судового рішення (ухвала суду від 19.10.2021 у справі № 914/2252/20 про визнання кредиторських вимог ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК" до ТзОВ "АПС ПАУЕР ТЕХНОЛОДЖИ") між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

87. Доводи скаржника щодо фактичного ототожнення позовної заяви про звернення стягнення на предмет іпотеки та застави та заяви про надання дозволу на звернення стягнення на майно боржника, яке є предметом забезпечення з урахуванням наведеного вище є юридично неспроможними та хибними.

88. Так, оскільки заява про надання дозволу на звернення стягнення на майно боржника, яке є предметом забезпечення у розумінні приписів абзацу шостого частини п`ятої, абзацу другого частини шостої статті 41 КУзПБ не тотожна позовним майновим вимогам забезпеченого кредитора до боржника про звернення стягнення на предмет іпотеки та застави, які підлягають розгляду в порядку статті 7 КУзПБ за своїм суб`єктним складом, порядком розгляду, виді судового рішення, яке приймається за результатами розгляду тощо, суд не може на власний розсуд трансформувати таку позовну заяву у відповідну заяву про надання дозволу на звернення стягнення на майно боржника, яке є предметом забезпечення.

89. Твердження скаржника про припинення дії мораторію на дату розгляду позовної заяви про звернення стягнення на предмет іпотеки та застави не має правового навантаження на зміст прийнятих судових рішень позаяк обставина відсутності мораторію не звільняє від необхідності подання заяви про надання дозволу на звернення стягнення на майно боржника, яке є предметом забезпечення до суду в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, а також не спростовує правомірність прийнятого рішення про закриття провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 231 ГПК України.

90. Верховний Суд також зважає, що як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Руїз Торія проти Іспанії").

91. У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

92. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

93. Згідно з статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

94. Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені господарськими судами, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд вважає, що підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Щодо судових витрат

95. Зважаючи на висновок Верховного Суду про залишення касаційної скарги без задоволення, судові витрати ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК", понесені у зв`язку з касаційним переглядом справи, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 ГПК України.

Висновки щодо застосування норм права

96. Ухвала за результатами розгляду вимог кредитора, забезпечених заставою майна боржника, може бути підставою для закриття позовного провадження у справі з майновими (грошовими) вимогами до боржника, повністю або в частині заявлених забезпеченим кредитором позовних вимог на підставі пункту 2 частини першої статті 175, пункту 3 частини першої статті 231 ГПК України у випадку тотожності суб`єктного складу, предмета і підстав позову

97. Системний аналіз абзацу другого частини чотирнадцятої статті 39, абзацу шостого частини п`ятої, абзацу другого частини шостої статті 41 КУзПБ приводить до висновку про те, що процесуальною формою отримання дозволу на задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення є ухвала суду в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, постановлена за результатами розгляду заяви кредитора, вимоги якого є забезпеченими.

98. Заява про надання дозволу на звернення стягнення на майно боржника, яке є предметом забезпечення у розумінні приписів абзацу шостого частини п`ятої, абзацу другого частини шостої статті 41 КУзПБ не тотожна позовним майновим вимогам забезпеченого кредитора до боржника про звернення стягнення на предмет іпотеки та застави, які підлягають розгляду в порядку статті 7 КУзПБ за своїм суб`єктним складом, порядком розгляду, виді судового рішення, яке приймається за результатами розгляду тощо, суд не може на власний розсуд трансформувати таку позовну заяву у відповідну заяву про надання дозволу на звернення стягнення на майно боржника, яке є предметом забезпечення.

На підставі наведеного та керуючись статтями 286 300 301 308 309 314 315 317 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу арбітражного керуючого Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "УКРГАЗБАНК" залишити без задоволення.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.05.2022 та ухвалу Господарського суду Львівської області від 11.01.2022 у справі № 914/2252/20 (914/2794/21) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. О. Банасько

Судді К. М. Огороднік

В. Г. Пєсков