№ 914/2351/19 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2022 року

м. Київ

cправа № 914/2351/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М., Селіваненка В.П.,

за участю секретаря судового засідання Малихіної О.В.,

представників учасників справи:

позивача - акціонерного товариства «Укртрансгаз» - Дудченко В.В., адвокат (довіреність від 29.11.2021 № 1-2820),

відповідача - акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» - Гарбузюк Р.О.(в порядку самопредставництва),

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу акціонерного товариства «Укртрансгаз»

на рішення господарського суду Львівської області від 16.06.2021 (суддя Березяк Н.Є)

та постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.01.2022 (головуючий суддя: Кравчук Н.М., судді: Кордюк Г.Т., Плотніцький Б.Д. )

у справі № 914/2351/19

за позовом акціонерного товариства «Укртрансгаз» (далі - АТ «Укртрансгаз», позивач)

до акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» (далі -АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», відповідач),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, третя особа, Регулятор),

про стягнення 504 144 524,47 грн.

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

АТ «Укртрансгаз» звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, - НКРЕКП, про стягнення 504 144 524, 47 грн., з яких : 472 608 231,95 грн. заборгованість за послуги балансування обсягів природнього газу, 29 041 905,02 грн. пеня та 2 494 387,50 грн. річні.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем умов договору транспортування природного газу від 17.12.2015 № 1512000709 у частині здійснення своєчасної оплати послуг балансування обсягів природного газу за березень, квітень, травень, червень 2019 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням господарського суду Львівської області від 16.06.2021 у справі № 914/2153/20, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 18.01.2022, у задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення попередніх судових інстанцій, зокрема, мотивовано тим, що:

- врегулювання щодобових небалансів не є об`єктом цивільних прав і не може бути об`єктом цивільного обороту;

- балансування газотранспортної системи та врегулювання небалансів замовників послуг транспортування газу не є об`єктом правовідношення з надання послуг у розумінні загальних норм глави 63 Цивільного кодексу України про послуги;

- Кодекс газотранспортної системи (далі- Кодекс ГТС), який відповідно до пункту 11 частини першої статті 1 Закону України «Про ринок природнього газу» є правилами експлуатації і доступу до газотранспортної системи (по суті, є внутрішнім експлуатаційним документом суб`єкта господарської діяльності) і є підзаконним актом, у частині, яка суперечить Цивільному і Господарському кодексам України, до спірних правовідносин застосуванню не підлягає;

- небаланс за своєю правовою природою, в тому числі щодобовий, є ознакою технічного стану розбалансованості газотранспортної системи у певний момент у часі, який вимагає від Оператора ГТС вчинення експлуатаційних (балансуючих) дій; небаланс не є послугою;

- природний газ, відповідно до пункту 31 частини першої статті1 Закону України «Про ринок природного газу» та статті 1 Закону України «Про нафту і газ», є товарною продукцією і транспортується трубопроводами. Транспортування продукції трубопроводами як вид господарської діяльності регулюється главою 32 Господарського кодексу України. Ці доводи узгоджуються з правовими висновками постанов Верховного Суду від 16.07.2020 у справі № 920/206/19 та від 23.07.2020 у справі № 920/180/19;

- фактично у правовідносинах, які є предметом судового розгляду, постачальники (замовники послуг транспортування газу) є вантажовідправниками і передають газ на вході в газотранспортну систему Оператору ГТС як перевізнику. Після його транспортування Оператор ГТС на виході з газотранспортної системи обсяг газу, який був ним прийнятий для транспортування, передає Оператору ГРМ, який також є перевізником, для розподілу споживачам постачальників, які є вантажоодержувачами (статті 306 307 Господарського кодексу України);

- виходячи із встановлених судами обставин справи, між сторонами виникли правовідносини транспортування продукції трубопроводами як один з видів правовідношення з перевезення вантажів; з цих підстав вимоги позову не ґрунтуються на нормах права, які регулюють фактичні правовідносини сторін;

- відсутність узгоджених між сторонами умов договору щодо обсягів та порядку надання послуг транспортування у додатках 1 та 2 унеможливлює виконання й решти положень договору, зокрема, і в частині обсягів та вартості послуг балансування.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі АТ «Укртрансгаз» просить Суд скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга подана на підставі пунктів 1, 3 та 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Так, з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України АТ «Укртрансгаз» зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 927/1041/19 стосовно можливості безпосереднього застосування до відповідних правовідносин типового договору; у постановах Верховного Суду від 27.05.2021 у справі №904/5807/19, від 29.07.2021 у справі №921/530/19 щодо застосування/незастосування Кодексу газотранспортної системи, пункту 11 частини першої статті 1 Закону України «Про ринок природного газу»; у постанові Верховного Суду від 22.06.2021 у справі №908/3104/19 щодо застосування Закону України «Про ринок природного газу» та Кодексу газотранспортної системи щодо вчинення дії з врегулювання добового небалансу.

Крім того, з посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статей 306 307 Господарського кодексу України в системному зв`язку з положеннями Кодексу газотранспортної системи в редакції, яка застосовується з 01.03.2019, зокрема, положеннями глави 6 розділу XIV Кодексу газотранспортної системи; пункту 1 глави 6 Розділу XIV Кодексу газотранспортної системи; положення глави 1 Розділу X Кодексу газотранспортної системи; частини першої статті 638 Цивільного кодексу України, частин третьої, четвертої статті 180 Господарського кодексу України.

Поряд з цим, скаржник вказує на порушення статей 2 7 11 86 236 237 277 ГПК України, оскільки під час ухвалення оскаржуваних судових рішень суди попередніх інстанції не дослідили зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, та зазначає, що суд апеляційної інстанції безпідставно відхилив клопотання про долучення доказів (пункт З частини третьої статті 310 ГПК України).

Доводи інших учасників справи, заявлені клопотання.

12.07.2022 через електронну пошту Верховного Суду від АТ «Укртрансгаз» надійшли пояснення, які останнє просить Суд врахувати під час розгляду касаційної скарги.

У відзиві АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» просить Суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін як такі, що прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Від третьої особи відзив на касаційну скаргу не надійшов.

19.08.2022 від АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» надійшло клопотання про відступлення від правового висновку, викладеного у постанові від 15.07.2022 колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 921/184/21, в якому АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» не погоджується з правовими висновками Верховного Суду щодо правової природи договору транспортування природнього газу та просить Суд відступити від зазначеного висновку.

Крім того, 19.08.2022 від АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» надійшла заява з процесуального питання (міркування щодо підстав передачі справи на розгляд Великої Палати).

23.08.2022 від АТ «Укртрансгаз» надійшли заперечення на клопотання АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» щодо відступлення від висновку, викладеного у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.07.2022 у справі № 921/184/21, які (заперечення) АТ «Укртрансгаз» просить Суд врахувати під час розгляду касаційної скарги у справі.

У судовому засіданні 25.08.2022 під час розгляду касаційної скарги АТ «Укртрансгаз» представник АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» надав уточнення (усно) стосовно прохальної частини поданого ним клопотання про відступлення від правового висновку та просив Суд відступити від висновку об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 15.07.2022 зі справи № 921/184/21 та передати справу № 914/2351/19 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. Крім того, згідно з усними уточненнями представника відповідача, наданими у судовому засіданні 25.08.2022, заяву з процесуального питання (міркування) щодо підстав передачі справи на розгляд Великої Палати, подано ним не в якості клопотання, а як письмові пояснення (власні міркування щодо наявності підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати), які представник АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» просив врахувати у розгляді касаційної скарги зі справи.

Касаційне провадження

Ухвалою Верховного Суду від 14.06.2022, зокрема, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ «Укртрансгаз» на рішення господарського суду Львівської області від 16.06.2021 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.01.2022 у справі № 914/2351/19; призначено її розгляд на 14.07.2022.

У розгляді касаційної скарги АТ «Укртрансгаз» зі справи Судом з`ясовано, що згідно з ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.06.2022 у справі № 921/184/21 за касаційною скаргою АТ «Укртрансгаз» на постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.03.2022 вказану справу передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Ухвалу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.06.2022 у справі № 921/184/21 мотивовано необхідністю відступити від правового висновку у подібних правовідносинах, викладеного у постановах від 08.12.2021 у справі № 904/949/21, від 16.07.2020 у справі № 920/206/19 та від 23.07.2020 у справі № 920/180/19 щодо застосування до договору транспортування природнього газу статей 315 306 307 Господарського кодексу України як до договору перевезення вантажу, тому суд касаційної інстанції для формування єдиної правозастосовчої практики вважав за необхідне передати справу №921/184/21 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Отже, підставою для передачі справи № 921/184/21 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду є необхідність відступлення від висновків у подібних правовідносинах та з`ясування насамперед правової природи Договору транспортування природного газу, виходячи з його змісту, надавши правову оцінку його предмету/складовим предмета, умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків, у результаті чого виникла спірна заборгованість, та природі (підставі) даної заборгованості.

У зв`язку з наведеним ухвалою Верховного Суду від 14.07.2022 зупинено касаційне провадження у справі № 914/2351/19 за касаційною скаргою АТ «Укртрансгаз» на рішення господарського суду Львівської області від 16.06.2021 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.01.2022 до прийняття відповідного рішення об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 921/184/21.

Ухвалою Верховного Суду від 21.07.2022 поновлено касаційне провадження за касаційною скаргою АТ «Укртрансгаз» на рішення господарського суду Львівської області від 16.06.2021 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.01.2022 зі справи № 914/2351/19; призначено розгляд касаційної скарги на 25.08.2022.

3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

АТ «Укртрансгаз» (оператор) та Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» (замовник) 17.12.2015 уклали Договір транспортування природного газу №1512000709, згідно з пунктом 2.1 якого оператор надає замовнику послуги транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлену у цьому договорі вартість таких послуг.

Згідно з пунктом 2.3 Договору послуги, які можуть бути надані замовнику за цим договором: послуга замовленої потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи (далі - розподіл потужності); послуги фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтверджених номінацій (далі - транспортування); послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї (далі - балансування).

Пунктом 2.4 Договору передбачено, що обсяг послуг, що надаються за цим договором, визначається підписанням Додатка 1 (розподіл потужності) та/або Додатка 2 (транспортування) до цього договору.

Відповідно до пункту 2.5 Договору приймання-передача газу, документальне оформлення та подання звітності оператору здійснюються відповідно до вимог Кодексу.

Замовник має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, подавати газ у точках входу та/або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів, а також оплачувати послуги на умовах, зазначених у договорі (пункт 2.6 Договору).

Згідно з пунктом 2.7 Договору оператор має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, приймати газ у точках входу та/або передавати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів.

Додатки 1, 2, 3 є невід`ємною частиною цього договору. При цьому додаток 3 укладається у випадку, коли замовником послуг є оператор газорозподільної системи, прямий споживач, газодобувне підприємство або виробник біогазу (пункт 2.8 Договору).

Пунктом 3.1 Договору передбачено обов`язок оператора, зокрема, своєчасно надавати послуги належної якості; приймати номінації та реномінації, а також заявки на розподіл потужності від замовника відповідно до умов, встановлених Кодексом; забезпечувати належну організацію та функціонування своєї диспетчерської служби; виконувати інші обов`язки, визначені Кодексом та чинним законодавством України.

Згідно з пунктом 3.2 Договору оператор має право, зокрема, стягувати із замовника додаткову плату у разі перевищення розміру договірної потужності та/або за недотримання вимог щодо якості газу, який передається ним у газотранспортну систему, в порядку, визначеному цим договором; користуватися іншими правами, передбаченими цим договором та чинним законодавством України, для забезпечення належного надання послуг, а також для виконання обов`язків оператора газотранспортної системи.

Відповідно до пункту 4.1 Договору замовник зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг; дотримуватися обмежень, встановлених цим договором та кодексом; негайно виконувати розпорядження диспетчерської служби оператора; вчасно врегульовувати небаланси; не перевищувати замовлені потужності, визначені в цьому договорі; повідомляти оператора про зміну умов, які стали підставою для укладання цього договору.

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що замовник має право, зокрема, замовляти транспортування та одержувати з газотранспортної системи обсяги природного газу, що відповідають його підтвердженим номінаціям/реномінаціям.

Порядок комерційного обліку природного газу (в тому числі приладового) та перевірки комерційних вузлів обліку, а також порядок приймання-передачі природного газу в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи та визначення і перевірки параметрів якості в цих точках здійснюється сторонами відповідно до вимог Кодексу та з урахуванням цього договору (пункт 5.1. Договору).

За змістом пункту 5.4 Договору окремим Додатком 3 до цього договору між оператором та замовником, який є оператором газорозподільної системи/прямим споживачем/газовидобувним підприємством /виробником біогазу, інших видів газу з альтернативних джерел, визначається перелік комерційних вузлів обліку газу, встановлених на всіх фізичних точках входу/виходу до відповідного замовника.

На кожну фізичну точку входу/виходу до/з газотранспортної системи складається акт розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін, який має містити схему потоків газу через вузол обліку природного газу (далі - ВОГ), його місце розташування на схемі, межу балансової належності та за необхідності схематичне позначення іншого обладнання чи засобів вимірювальної техніки (далі - ЗВТ) (пункт 5.5 Договору).

Відповідно до пункту 6.1 Договору оператор забезпечує наявність відповідних потужностей в точках входу до газотранспортної системи або в точках виходу з газотранспортної системи згідно з Додатком 1 до цього договору (розподіл потужності).

За умовами пунктів 7.1, 7.2 Договору вартість послуг розраховується: розподіл потужності - за тарифами, які встановлюються регулятором; транспортування - за тарифами, які встановлюються регулятором; балансування - за фактичною вартістю, яка визначається відповідно до порядку, встановленого Кодексом. Оператор розміщує інформацію про чинні тарифи та базову ціну газу на своєму веб-сайті: www.utg.ua.

Розділом ІХ Договору врегульовано порядок визначення вартості послуг балансування та порядок розрахунків за них.

Відповідно до пункту 9.1 Договору у разі виникнення у замовника негативного місячного небалансу та неврегулювання ним негативного місячного небалансу відповідно до Кодексу у строк до 12 числа місяця, наступного за газовим місяцем, замовник зобов`язаний сплатити оператору за послуги балансування. Негативний місячний небаланс замовника визначається відповідно до Кодексу. Вартість послуг балансування за газовий місяць визначається на підставі даних про негативний місячний небаланс замовника за формулою:

В балансування = БЦГ х К х QБГ, де:

БЦГ - базова ціна газу;

QБГ - обсяг негативного місячного небалансу замовника послуг транспортування;

К - коефіцієнт компенсації, що дорівнює 1,2. При розмірі небалансу до 5% від обсягу природного газу, відібраного з газотранспортної системи, застосовується коефіцієнт, що дорівнює 1 (пункт 9.2 Договору).

Базова ціна газу визначається оператором відповідно до Кодексу. Оператор визначає базову ціну газу щомісяця в строк до десятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, та розміщує її на своєму веб-сайті (пункт 9.3 Договору).

Згідно з пунктом 9.4 Договору оператор до 14 числа місяця, наступного за газовим місяцем, надає замовнику на його електронну адресу розрахунок вартості послуг балансування та рахунок-фактуру. Замовник зобов`язаний здійснити оплату у строк, що не перевищує 5 банківських днів.

Відповідно до пункту 9.5 Договору розбіжності щодо вартості послуг балансування підлягають урегулюванню відповідно до умов цього договору або в суді. До прийняття рішення суду вартість послуг балансування, яку замовник зобов`язаний сплатити в строк, визначений пунктом 9.4 цього Договору, визначається за даними оператора.

Пунктом 11.1 Договору визначено, що послуги, які надаються за цим договором, за винятком послуг балансування, оформляються оператором і замовником актами наданих послуг.

Згідно з пунктом 11.4 Договору послуги балансування оформлюються одностороннім актом за підписом оператора на весь обсяг негативного місячного небалансу, неврегульованого замовником відповідно до Кодексу та розділу ІХ цього договору.

Пунктом 11.5 Договору передбачено, що оператор і замовник зобов`язуються здійснювати звірку розрахунків щокварталу до двадцять п`ятого числа місяця, наступного за кварталом. Звірка розрахунків оформлюється сторонами актом звірки.

Відповідно до пунктів 13.1, 13.2, 13.5 Договору у випадку невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством та цим договором. Сторона, що не виконує умови цього договору та (або) умови Кодексу, зобов`язана в повному обсязі відшкодувати збитки, завдані іншій стороні. У разі порушення замовником строків оплати, передбачених цим договором, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Цей договір набирає чинності з дня його укладення на строк до 31 грудня 2016 року, умови договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01 грудня 2015 року. Цей договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії цього договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (пункт 17.1 Договору).

Пункт 17.3 Договору встановлює, що у разі внесення та затвердження Регулятором змін до Типового договору транспортування природного газу сторони зобов`язані протягом місяця внести відповідні зміни до цього договору.

Сторони уклали 29.11.2017 Додаткову угоду №1 до вказаного Договору, згідно з якою було викладено у новій редакції пункти 8.2; 8.4 розділу VIII, пункт 9.4 розділу ІХ, пункти 10.4, 10.5 розділу Х. Пунктом 7 цієї Додаткової угоди передбачено, що вона набирає чинності з моменту її підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками, умови додаткової угоди застосовуються до відносин між сторонами по Договору, починаючи з 29.12.2016.

У відповідності до пункту 9.4 Договору (в редакції Додаткової угоди від 29.11.2017 №1) «Оператор до чотирнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, надає замовнику на його електронну адресу розрахунок вартості послуг балансування та рахунок-фактуру. Замовник, крім вартості послуг, вказаних в абзаці другому цього пункту, зобов`язаний здійснити оплату у строк, що не перевищує п`яти банківських днів.

Оплата вартості послуг балансування оператором газорозподільної системи за рахунок виділених субвенцій з державного бюджету на покриття пільг, субсидій та компенсацій побутовим споживачам проводиться у строки та за процедурою, передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року №20, у сумі, що не перевищує вартості послуг розподілу фактично спожитого природного газу зазначеними споживачами за розрахунковий період».

У матеріалах справи відсутні копії Додатків за №№ 1, 2 про які йдеться у пунктах 2.4 - 2.8 розділу ІІ Договору транспортування природного газу від 17.12.2015 за №1512000709.

На підтвердження наявності у відповідача небалансів як різниці між вказаними алокаціями подач/відборів природного газу позивач надав:

- акти врегулювання щодобових небалансів за газові місяці березень-червень 2019 року;

- довідки про добові небаланси;

- акти приймання-передачі природного газу, оформлені між сторонами за березень, квітень, травень, червень 2019 року;

- реєстри файлів завантаження до Інформаційної платформи.

Крім цього, у матеріалах справи містяться виставлені позивачем відповідачу рахунки на оплату за добові небаланси:

- рахунок від 31.03.2019 № 03-2019-1512000709 на оплату за добові небаланси за березень 2019 року на загальну суму 212 391 310,14 грн (з урахуванням коригуючого акта від 30.05.2019 № 03-2019-1512000709-05 за березень 2019 року, згідно з яким скориговано (зменшено) розмір заборгованості на 39 461,87 грн, а саме, з 212 430 772,01 грн до 212 391 310,14 грн) (докази отримання рахунка відповідачем додаються), належний строк оплати такого рахунка з врахуванням строків, передбачених пунктом 19 глави 6 розділу XIV Кодексу ГТС, до 20.04.2019;

- рахунок від 30.04.2019 № 04-2019-1512000709 на оплату за добові небаланси за квітень 2019 року на загальну суму 107 534 126,27 грн (докази отримання рахунка відповідачем додаються), належний строк оплати такого рахунка з врахуванням строків, передбачених пунктом 19 глави 6 розділу XIV Кодексу ГТС, до 20.05.2019;

- рахунок від 31.05.2019 № 05-2019-1512000709 на оплату за добові небаланси за травень 2019 року на загальну суму 118 015 651,52 грн (докази отримання рахунка відповідачем додаються), належний строк оплати такого рахунка з врахуванням строків, передбачених пунктом 19 глави 6 розділу XIV Кодексу ГТС, до 20.06.2019;

- рахунок від 30.06.2019 № 06-2019-1512000709 на оплату за добові небаланси за червень 2019 року на загальну суму 34 667144,02 грн (докази отримання рахунка відповідачем додаються), належний строк оплати такого рахунка з врахуванням строків, передбачених пунктом 19 глави 6 розділу XIV Кодексу ГТС, до 20.07.2019.

Однак, як вказував позивач, відповідач свої зобов`язання з оплати вказаних рахунків на оплату за добові небаланси за березень, квітень, травень, червень 2019 року на загальну суму 472 608 231,95 грн не виконав, що й стало причиною звернення позивача з позовом до суду з вимогою про стягнення з відповідача 472 608 231,95 грн заборгованості за добові небаланси, а також нарахованих на суму заборгованості пені у розмірі 29 041 905,02 грн та 3% річних у розмірі 2 494 387,50 грн.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права та оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Причиною виникнення спору стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача заборгованості за Договором транспортування природного газу за послуги балансування обсягів природного газу.

Імперативними приписами частини другої статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема, згідно з пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, який визначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

Скаржник у касаційній скарзі зазначає, зокрема, про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статей 306 307 Господарського кодексу України (далі - ГК України) у системному зв`язку з положеннями Кодексу газотранспортної системи в редакції, яка застосовується з 01.03.2019, зокрема, положеннями глави 6 розділу XIV Кодексу газотранспортної системи; пункту 1 глави 6 Розділу XIV Кодексу газотранспортної системи; положення глави 1 Розділу X Кодексу газотранспортної системи; частини першої статті 638 Цивільного кодексу України, частин третьої, четвертої статті 180 ГК України.

Скаржник також оскаржує судові рішення з підстав, передбачених частиною третьою статті 310 ГПК України, зазначаючи, що під час ухвалення оскаржуваного рішення першої інстанції та постанови апеляційної інстанції суди не дослідили зібрані у справі докази та безпідставно відхилили обґрунтоване клопотання позивача про долучення доказів.

Щодо вказаних доводів скаржника Суд зазначає таке.

Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у цій справі було зупинено до розгляду касаційної скарги АТ «Укртрансгаз» у справі № 921/184/21 для з`ясування насамперед правової природи Договору транспортування природного газу, оскільки у справі, що розглядається, суди попередніх судових інстанцій дійшли висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини транспортування продукції трубопроводами, як один з видів правовідношення перевезення вантажів.

АТ «Укртрансгаз» не погоджується з вказаними висновками судів попередніх судових інстанцій, вважає, що надання послуг з транспортування, у тому числі вчинення дій з врегулювання добового небалансу, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюється на підставі договору. АТ «Укртрансгаз» вважає, що суди попередніх судових інстанцій безпідставно здійснили посилання на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 16.07.2020 у справі № 920/206/19 та від 23.07.2020 у справі № 920/180/19, які, на його думку, не є подібними з правовідносинами у справі, що розглядається.

Відповідно до частини четвертої статті 300 ГПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Верховний Суд на підставі частини четвертої статті 300 ГПК України дійшов висновку про необхідність врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду від 15.07.2022 у справі № 921/184/21, ухваленій після подання касаційної скарги.

Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.07.2022 у справі № 921/184/21 містяться такі правові висновки:

«Відповідно до абзацу другого частини першої статті 32 Закону "Про ринок природного газу" (тут і далі застосовується в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу.

Кодекс ГТС визначає договір транспортування як договір, укладений між оператором газотранспортної системи та замовником послуг транспортування природного газу на основі типового договору транспортування природного газу, затвердженого Регулятором, згідно з яким оператор газотранспортної системи надає замовнику одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу (замовлення розподілу потужності, замовлення транспортування природного газу, послуга балансування) на період та умовах, визначених у такому договорі, а замовник послуг транспортування оплачує оператору газотранспортної системи вартість отриманих послуг (послуги) (пункт 5 глави 1 розділу I; тут і далі застосовується в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

За приписами статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Натомість відповідно до частини першої статті 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Закон «Про ринок природного газу» та Кодекс ГТС визначають предмет договору транспортування як надання послуг, які можуть включати:

- надання доступу до потужності (розподіл потужності);

- послуги транспортування;

- послуги балансування.

Кодекс ГТС встановлює, що одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі послуг балансування системи, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування (абзац перший пункту 1 глави 1 розділу VIII).

Відповідно до частини сьомої статті 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Норми ЦК України та ГК України можуть застосовуватися до договору транспортування газу (як загальні норми) лише в частині, в якій вони не змінені спеціальним регулюванням, встановленим законодавством про ринок природного газу.

Отже, Верховний Суд доходить висновку, що договір транспортування природного газу є договором, який передбачає надання трьох видів послуг, а його істотні умови визначені статтею 901 ЦК України та спеціальним законодавством - Законом «Про ринок природного газу», Кодексом ГТС, Типовим договором».

За результатами перегляду справи № 921/184/21 в касаційному порядку об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, вбачає підстави для відступу від висновків Верховного Суду викладених у постановах від 16.07.2020 зі справи № 920/206/19, від 23.07.2020 зі справи № 920/180/19, від 08.12.2021 зі справи № 904/949/21, про те що договори транспортування природного газу за своєю правовою природою є договорами перевезення вантажу і до правовідносин за ними підлягають застосуванню положення статей 306 307 315 ГК України, оскільки зазначені договори за своєю правовою природою є договорами про надання послуг, виходячи зі спеціального регулювання, встановленого законодавством про ринок природного газу.

Отже, наразі наявний висновок Верховного Суду щодо питання застосування статей 306 307 315 ГК України у подібних правовідносинах, що виникли на підставі договору транспортування природного газу, укладеного на підставі Типового договору.

Як зазначалось вище, за висновками судів попередніх судових інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях договори транспортування природного газу за своєю правовою природою є договорами перевезення вантажу і до них застосовуються норми глави 64 ГК України.

Однак такі висновки судів попередніх судових інстанцій є помилковими та такими, що суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у поставі від 15.07.2022 у справі № 921/184/21 та з якими погоджується колегія суддів, здійснюючи касаційний перегляд судових рішень у даній справі.

Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

ГК України у статті 180 деталізовано істотні умови господарського договору.

Так, за приписами частин першої і третьої цієї статті зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (частина п`ята статті 180 ГК України).

Верховний Суд виходить з того, що взаємовідносини, які виникають у процесі укладення договорів транспортування природного газу, регулюються Законом України «Про ринок природного газу», Кодексом газотранспортної системи (далі - Кодекс ГТС), затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, Регулятор), від 30.09.2015 №2493, та Типовим договором транспортування природного газу, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2497 (тут і далі в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних відносин) ЦК України ГК України.

Кодекс ГТС є регламентом функціонування ГТС України та визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування ГТС України. Дія цього Кодексу поширюється на всіх суб`єктів ринку природного газу України: операторів суміжних систем, газовидобувні підприємства, замовників, споживачів та постачальників природного газу незалежно від підпорядкування та форми власності.

Пункт 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС визначає договір транспортування як договір, укладений між оператором ГТС та замовником послуг транспортування природного газу на основі типового договору транспортування природного газу, затвердженого Регулятором, згідно з яким оператор ГТС надає замовнику одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу (замовлення розподілу потужності, замовлення транспортування природного газу, послуга балансування) на період та умовах, визначених у такому договорі, а замовник послуг транспортування оплачує оператору ГТС вартість отриманих послуг (послуги).

За змістом частин першої і другої статті 32 Закону України «Про ринок природного газу» (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому Кодексом ГТС та іншими нормативно-правовими актами. За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу. Типовий договір транспортування природного газу затверджується Регулятором.

Відповідно до постанови НКРЕКП від 30.09.2015 № 2497 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Типовий договір транспортування природного газу містить додатки до нього, а саме: додаток 1 - розподіл потужності, додаток 2 - транспортування, додаток 3 - перелік комерційних вузлів обліку газу, фактично встановлених у пунктах приймання-передачі газу.

Відповідно до пункту 1 глави 1 розділу VІІІ «Порядок укладення договору транспортування природного газу та фінансове забезпечення» Кодексу ГТС одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі вчинення дій з врегулювання добового небалансу, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування. Оператор газотранспортної системи не має права відмовити в укладенні договору транспортування за умови дотримання заявником вимог щодо його укладення, передбачених цим розділом.

Згідно з пунктом 9 глави 1 розділу VІІІ «Порядок укладення договору транспортування природного газу та фінансове забезпечення» Кодексу ГТС Замовник послуг транспортування на підставі договору транспортування може замовити в оператора газотранспортної системи нижче наведені послуги, що є складовими послуги транспортування:

-доступ до потужності в точці входу або виходу з газотранспортної системи;

-замовлення фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтвердженої номінації;

-вчинення дій з врегулювання добового небалансу.

Як вбачається із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, згідно з умовами укладеного між сторонами Договору позивач (оператор) може надавати відповідачу (замовнику) такі послуги:

- послуга замовленої потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи (розподіл потужності);

- послуги фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтверджених номінацій (транспортування);

- послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї (балансування).

Крім того, укладаючи Договір транспортування природного газу, сторони узгодили перелік послуг, що складають предмет даного договору. Такі послуги надаються оператором на умовах, визначених у Кодексі ГТЗ, з урахуванням особливостей, передбачених цим Договором.

Судами встановлено, що обсяг послуг, які надаються за цим Договором, визначається підписанням Додатка 1 (розподіл потужності) та/або Додатка 2 (транспортування) до цього договору (пункт 2.4 Договору).

Дослідивши матеріали даної справи, суди встановили, що останні (матеріали справи ) не містять Додатків №№ 1,2 до Договору транспортування, однак наявний Додаток № 3 з переліком комерційних вузлів обліку газу, у зв`язку з чим дійшли висновку, що сторонами не укладались Додатки №№ 1,2 до Договору.

Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що відсутність відповідних Додатків, які самі сторони в Договорі визнали його невід`ємною частиною, тобто такими, що за змістом є обов`язковими, а, отже, й істотними в контексті предмета договору, за звичайних обставин мала б свідчити про неукладеність Договору. До того ж обов`язковість названих додатків до договору транспортування, виходячи з наведених приписів законодавства, передбачена й безпосередньо законом.

Водночас не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону (пункт 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17).

Фактичне виконання усіма сторонами спірного договору виключає кваліфікацію цього договору як неукладеного. Зазначена обставина також виключає можливість застосування до спірних правовідносин частини восьмої статті 181 ГК України, за змістом якої визнання договору неукладеним (таким, що не відбувся) може мати місце на стадії укладання господарського договору, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних його умов.

Подібний правовий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 у справі № 918/450/20 (яка ухвалена після подання касаційної скарги), у постанові Верховного Суду від 11.10.2018 у справі № 922/189/18.

Отже, Верховний Суд на підставі частини четвертої статті 300 ГПК України дійшов висновку про необхідність врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду від 18.02.2022 у справі № 918/450/20, ухваленій після подання касаційної скарги.

Разом з тим суди попередніх судових інстанцій належним чином не перевірили обставин саме фактичного виконання сторонами умов Договору.

Закон України «При ринок природного газу» та Кодекс ГТС визначають, що відповідно до договору транспортування надаватись можуть: послуги доступу до потужності (розподіл потужності); послуги транспортування; послуги балансування.

Отже, послуги балансування системи безпосередньо пов`язані із послугою транспортування природного газу.

Відповідно до пунктів 1 і 2 глави 6 розділу XIV Кодексу ГТС оператор ГТС розраховує обсяг добового небалансу для кожного портфоліо балансування замовників послуг транспортування природного газу за кожну газову добу як різницю між алокаціями подач природного газу до ГТС та алокаціями відбору з ГТС (з урахуванням підтверджених торгових сповіщень). У випадку якщо сума подач природного газу замовника послуг транспортування за газову добу дорівнює сумі відборів природного газу замовника послуг транспортування за цю газову добу, вважається, що у замовника послуг транспортування природного газу відсутній добовий небаланс за цю газову добу. У випадку якщо сума подач природного газу замовника послуг транспортування природного газу за газову добу не дорівнює сумі відборів природного газу замовника послуг транспортування природного газу за цю газову добу, вважається, що у замовника послуг транспортування природного газу є добовий небаланс і до нього застосовується плата за добовий небаланс.

Згідно з пунктом 2 розділу XIII Кодексу ГТС замовники послуг транспортування зобов`язані своєчасно врегульовувати свої небаланси.

Так, у главі 6 розділу XIV Кодексу ГТС передбачено порядок визначення обсягу добового небалансу та плати за нього. Плата за добовий небаланс застосовується таким чином: якщо обсяг добового небалансу замовника послуг транспортування природного газу за газову добу є позитивним, то вважається, що замовник послуг транспортування природного газу на підставі попередньої згоди, наданої на умовах договору на транспортування природного газу, продав оператору ГТС природний газ в обсязі добового небалансу і, відповідно, має право на отримання грошових коштів від оператора ГТС у розмірі плати за добовий небаланс; якщо добовий небаланс замовника послуг транспортування природного газу за газову добу є негативним, то вважається, що замовник послуг транспортування природного газу на підставі попередньої згоди, наданої на умовах договору на транспортування природного газу, придбав природний газ в оператора ГТС в обсязі добового небалансу та повинен сплатити оператору ГТС плату за добовий небаланс (пункт 6 зазначеної норми).

Відповідно до пунктів 17, 18, 19 глави 6 розділу XIV Кодексу ГТС на підставі остаточних алокацій подач та відборів замовника послуг транспортування природного газу оператор ГТС здійснює розрахунок остаточного обсягу добового небалансу замовника послуг транспортування природного газу за кожну газову добу звітного місяця та визначає його остаточну плату за добовий небаланс за кожну газову добу і сумарно за звітний місяць.

Оператор ГТС до 12 числа газового місяця, наступного за звітним, надає замовнику послуг транспортування природного газу в електронному вигляді через інформаційну платформу інформацію про остаточні щодобові подачі та відбори (у розрізі споживачів замовника послуг транспортування природного газу), обсяги та вартість щодобових небалансів у звітному газовому місяці.

У випадку якщо загальна вартість щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця перевищує загальну вартість щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця, оператор ГТС до 14 числа газового місяця, наступного за звітним, надсилає замовнику послуг транспортування природного газу рахунок на оплату за добовий небаланс (розмір визначається як різниця між загальною вартістю щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця та загальною вартістю щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця). Замовник послуг транспортування природного газу має оплатити рахунок на оплату за добовий небаланс у строк до 20 числа місяця, наступного за звітним.

Отже, достатньою підставою для оплати послуг балансування є наявність небалансу в звітному місяці, який доводиться алокаціями (звітами), складеними оператором ГТС, на підставі інформації, наданої самим замовником. При цьому зазначена інформація є нерозривно пов`язаною зі звітністю сторін щодо надання послуг з транспортування газу безпосередньо.

Кодекс ГТС у розділі ХІІ детально регламентує визначення алокацій (на яких даних ґрунтуються, порядок здійснення тощо). Так, алокація природного газу по кожному замовнику послуг транспортування природного газу, поданих (отриманих) ним у точці входу та відібраних (переданих) у точці виходу за певний період, визначається оператором ГТС та доводиться ним до відома замовника послуг транспортування природного газу у порядку, визначеному цим Кодексом. Відповідальність за своєчасність, повноту і достовірність інформації, що надається відповідно до цього розділу, несе той суб`єкт, на якого покладається обов`язок щодо надання інформації оператору ГТС відповідно до цього розділу (пункти 3, 4 глави 1 розділу ХІІ Кодексу ГТС).

Згідно з пунктом 1 глави 3 розділу ХІІ Кодексу ГТС оператор ГТС надає замовнику послуг транспортування природного газу інформацію про його подачі та відбори/споживання природного газу, що вимірюються протягом доби, щодобово окремо по кожному з його споживачів щонайменше два рази на газову добу.

Водночас за змістом пункту 2 глави 3 розділу ХІІ Кодексу ГТС оператор газорозподільної системи, суміжне газовидобувне підприємство, газовидобувне підприємство, підключене безпосередньо до газорозподільної системи, оператор газосховищ, оператор установки LNG та прямий споживач надають оператору ГТС інформацію про подачі та відбори/споживання, що вимірюються протягом доби, не пізніше ніж за одну годину до закінчення строку надання такої інформації оператором ГТС замовникам послуг транспортування природного газу згідно з пунктом 1 цієї глави. При цьому інформація про добові обсяги подач та відборів/споживання, що вимірюються протягом доби, надається оператору ГТС не пізніше ніж о 08:00 UTC (10:00 за київським часом) годині для зимового періоду або о 07:00 UTC (10:00 за київським часом) годині для літнього періоду після закінчення газової доби (D). Така інформація повинна надаватись в електронному вигляді через інформаційну платформу за встановленою оператором ГТС формою, погодженою Регулятором.

Оплата послуг балансування має бути здійснена замовником у разі надсилання оператором ГТС такому замовнику рахунку на оплату за добовий небаланс (пункт 19 глави 6 розділу XIV Кодексу ГТС), відсутності доказів самостійного врегулювання небалансу.

Верховний Суд відзначає, що наявність небалансу та здійснення балансування - це не тотожні поняття.

Відтак, з огляду на наведене для правильного вирішення даного спору за відсутності узгодженої позиції сторін щодо надання послуг балансування судам належало встановити обставини, пов`язані з фактичним виконанням спірного Договору як наданням послуг власне транспортування газу, здійснення/ нездійснення балансуючих дій, дослідити складені сторонами на виконання відповідних умов Договору акти приймання-передачі природного газу в спірний період, у тому числі з метою встановлення обсягів природного газу, визначених комерційними вузлами обліку у фізичних точках входу/виходу, як то передбачено Кодексом ГТС; акти наданих послуг балансування обсягів природного газу; розрахунки вартості послуг балансування та звіти по точках входу/виходу замовника послуг транспортування (оператора газорозподільних систем).

Подібний правовий висновок викладений в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 у справі № 918/450/20.

Разом з тим суди попередніх інстанцій доводи позивача щодо складання і підписання сторонами відповідних актів належним чином не перевірили та надані позивачем акти, довідки про добові небаланси та реєстри файлів, завантажених до інформаційної платформи відповідно до вимог Кодексу ГТС у контексті до умов і правової природи договору та закону, не дослідили, тоді як їхні вихідні дані мають значення для підтвердження/спростування обставин наявності щодобових небалансів.

Отже, аргументи скаржника щодо недослідження судами попередніх судових інстанцій зібраних у справі доказів, які мають значення для правильного вирішення справи, частково знайшли своє підтвердження.

Зі змісту рішень судів попередніх інстанцій також вбачається, що позивач не довів надання послуг балансування природного газу.

Водночас відповідно до пункту 1 глави 6 розділу ІІІ Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494 (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), оператор газорозподільної мережі укладає договір (договори) на закупівлю природного газу для покриття об`ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній мережі для забезпечення фізичного балансування газорозподільної мережі та власної господарської діяльності.

Разом з тим й АТ «Укртрансгаз» згідно з пунктом 10 розділу ХІІІ Кодексу ГТС як оператор газотранспортної системи для забезпечення власної господарської діяльності (у тому числі для балансування, власних виробничо-технічних потреб, покриття витрат та виробничо-технологічних витрат) придбаває природний газ у власника природного газу (у тому числі у газовидобувного підприємства, оптового продавця, постачальника) на загальних підставах та ринкових умовах.

АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» як оператор газорозподільної системи мав би або закупити природний газ для покриття об`ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат, або оплатити цей газ шляхом оплати послуг балансування АТ «Укртрансгаз»; у свою чергу, АТ «Укртрансгаз» для оплатного балансування має використовувати природний газ, який придбаний ним.

З огляду на наведене суди попередніх інстанцій, обмежившись лише посиланням на недоведеність позивачем надання послуг балансування природного газу, не дослідили та не встановили в повній мірі фактичні обставини справи, пов`язані із закупівлею позивачем природного газу для надання відповідачеві спірних послуг з балансування та послуг з транспортування.

Таким чином, суди попередніх інстанцій припустились порушення норм процесуального права, здійснивши передчасні та недостатньо обґрунтовані висновки в частині встановлення відсутності підстав для сплати відповідачем спірних сум, а відтак доводи касаційної скарги знайшли своє підтвердження .

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до таких правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правових наслідків є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Частиною першою статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

Разом з тим без дослідження і з`ясування наведених вище обставин ухвалені у справі судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

Відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості з`ясувати дійсні обставини справи перешкоджає прийняттю рішення по суті справи, тому постановлені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Беручи до уваги те, що суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права та порушили норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки не дослідили всі зібрані у справі докази та не надали їм належної оцінки, а також враховуючи передбачені частиною другою, четвертою статті 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції, судові рішення попередніх інстанцій, прийняті за результатами розгляду справи по суті заявлених позовних вимог, підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При цьому Верховний Суд з огляду на зазначену неповноту встановлення попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи, що на даний стадії судового провадження унеможливлює визнання правовідносин подібними або спростування цього.

Щодо доводів скаржника про наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, який (пункт), зокрема, відсилає до пункту 3 частини третьої статті 310 цього Кодексу, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

На обґрунтування вказаної підстави скаржник посилається на те, що апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, у якому позивач просив суд визнати поважними причини неподання ним доказів до суду першої інстанції, оскільки це було зумовлено об`єктивними причинами.

Верховний Суд зауважує, що згідно з частиною третьою статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Отже, за змістом частини третьої статті 269 ГПК України скаржник має належним чином обґрунтувати існування виняткового випадку, за умов наявності якого вважатиметься доведеною об`єктивна неможливість подання учасником справи доказів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від такого учасника справи.

Колегія суддів зазначає, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено положеннями процесуального закону. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц.

З матеріалів даної справи вбачається, що суд апеляційної інстанції, встановивши, що позивачем не доведено наявність виняткового випадку, а провадження у справі відкрито 25.11.2019 та жодної інформації, коли надісланий адвокатський запит, матеріали клопотання не містять, позивач впродовж майже двох років з моменту відкриття провадження у цій справі не вчиняв жодних дій для отримання звітів відповідача за спірний період (березень-червень 2019 року), суд першої інстанції розглядав справу за відсутності зазначених доказів, відповідно, обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання позивача на підставі приписів статті 269 ГПК України.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Доводи скаржника, які викладені у касаційній скарзі в цій частині, зводяться до незгоди з висновками судів стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки апеляційним судом, який їх обґрунтовано спростував.

За змістом статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Колегія суддів Верховного Суду не вбачає порушень норм процесуального права при розгляді апеляційним судом клопотання позивача про долучення доказів, тому в цій частині доводи скаржника не підтвердилися.

Стосовно поданого АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» клопотання про передачу даної справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у зв`язку з необхідністю відступити від висновку, викладеного у справі № 921/184/21, Суд зазначає таке.

Згідно з частиною першою статті 303 ГПК України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.

Відповідно до частини другої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

Відступленням від висновку слід розуміти або повну відмову Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизацію попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (пункт 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16).

Основним завданням Верховного Суду відповідно до частини першої статті 36 Закону «Про судоустрій і статус суддів» є забезпечення сталості та єдності судової практики. Відтак, для відступу від правової позиції, раніше сформованою Верховним Судом, необхідно встановити, що існує об`єктивна необхідність такого відступу саме у конкретній справі.

Проте АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» у поданому клопотанні фактично наводить аргументи щодо правової природи Договору транспортування природного газу та застосування до спірних правовідносин статей 306 307 315 ГК України, які (аргументи) подібні тим, які в переважній більшості вже були предметом розгляду Верховного Суду у справі № 921/184/21 та не наводить інших вагомих та достатніх аргументів, які свідчили б про необхідність відступу від вже висловленої правової позиції Верховного Суду з цих питань, викладеної у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.07.2022 у справі № 921/184/21. Скаржник фактично викладає власну позицію щодо правової природи Договору транспортування природного газу, що не відповідає правовій позиції об`єднаної палати Касаційного господарського суду. Посилання скаржника на те, що доступ до потужності є виключно правом, а не оплатною послугою, спростовується як самим змістом Договору транспортування природного газу та обов`язковістю виконання учасниками правовідносин взятих на себе договірних зобов`язань, так і нормами Закону України «Про ринок природного газу» та Кодексу ГТС, які по суті визначають предмет договору транспортування природного газу. Висловлена позиція скаржника АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» про те, що балансування є виключно експлуатаційною дією оператора ГТС та збитками оператора ГТС відхиляється Судом з урахуванням змісту статей 3 42 ГК України, відповідно до яких підприємницька діяльність характеризується, зокрема, такою основоположною ознакою підприємницької діяльності, як отримання прибутку. Отже, безоплатність користування доступом до потужності ГТС не відповідає принципам справедливості, добросовісності та розумності.

З урахуванням наведеного, Суд не вбачає підстав для зміни свого попереднього висновку та відмовляє АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» у задоволенні клопотання про передачу справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, яке обґрунтоване необхідністю відступити від висновку об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеного у справі № 921/184/21, а також не вбачає підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин першої і другої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Таким чином, аргументи скаржника про порушення судами попередніх судових інстанцій норм матеріального та процесуального права знайшли своє підтвердження за результатами перегляду справи в касаційному порядку.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

З огляду на те, що суди обох інстанцій не встановили обставин, що є визначальними і ключовими у цій справі, ураховуючи мотиви цієї постанови та доводи сторін, Суд вважає за можливе з огляду на повноваження, визначені частиною четвертою статті 300 та статтею 310 ГПК України, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Отже, касаційна скарга позивача підлягає задоволенню; рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи судам необхідно: врахувати викладене у цій постанові; надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з оцінки доказів здійсненим за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів за правилами статті 86 ГПК України; ураховуючи принципи господарського судочинства, перевірити вагомі (визначальні) аргументи сторін у справі, і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні, ухваленому за результатами судового розгляду.

Судові витрати

Відповідно до статті 129 ГПК України питання про розподіл судових витрат суд розглядає лише, якщо вирішено спір по суті і ухвалено остаточне рішення у справі.

Оскільки судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд, то розподіл судових витрат у справі, у тому числі й судового збору, сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарг, здійснює господарський суд, який ухвалює рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300 308 310 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу акціонерного товариства «Укртрансгаз» задовольнити.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 16.06.2021 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.01.2022 у справі № 914/2351/19 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя І. Бенедисюк

Суддя В. Селіваненко