ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2022 року

м. Київ

cправа № 914/2380/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. та Селіваненка В.П.,

за участю секретаря судового засідання Пасічнюк С.В.,

представників учасників справи:

позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Завод решіткового настилу" - не з`явився,

відповідача - товариства з додатковою відповідальністю "Червоноградський завод металоконструкцій"- Мацей М.М., адвокат (ордер від 24.08.2022 №1151941),

відповідача - державного підприємства "Український інститут інтелектуальної власності" - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю "Червоноградський завод металоконструкцій"

на рішення господарського суду Львівської області від 21.02.2022 (суддя - Манюк П.Т.)

та постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.06.2022 (головуючий Якімець Г.Г., судді: Бойко С.М. і Бонк Т.Б.)

у справі № 914/2380/21

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Завод решіткового настилу" (далі - ТОВ "Завод решіткового настилу")

до товариства з додатковою відповідальністю "Червоноградський завод металоконструкцій" (далі - ТДВ "Червоноградський завод металоконструкцій")

державного підприємства "Український інститут інтелектуальної власності" (далі - ДП "Український інститут інтелектуальної власності")

про визнання свідоцтва недійсним та зобов`язання вчинити дії.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ТОВ "Завод решіткового настилу" звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до відповідачів: ТДВ "Червоноградський завод металоконструкцій" та ДП "Український інститут інтелектуальної власності" про визнання недійсним свідоцтва на знак для товарів і послуг та зобов`язання ТОВ "Завод решіткового настилу" належним чином видалити (припинити реєстрацію) доменного імені zrn.ua; а ДП "Український інститут інтелектуальної власності"- внести відомості про визнання недійсним повністю свідоцтва на знак для товарів і послуг до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг та опублікувати відомості про це у офіційному бюлетені "Промислова власність".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, як зазначає позивач, ним здійснено значну та серйозну підготовку для набуття відомості комерційному найменуванню ZRN; комерційне найменування ZRN було доведено до загального відома як відкриту інформацію (публічно оголошено); використання комерційного найменування ZRN пов`язується з конкретною (певною) особою щодо товарів 06 класу і послуг 40 класу МКТП, які є результатом господарської діяльності позивача.

ТДВ "Червоноградський завод металоконструкцій" зареєстровано знак для товарів і послуг ZRN (торговельну марку) за свідоцтвом України від 10.01.2020 № 270187, в якому власником зазначено ТДВ "Червоноградський завод металоконструкцій". Реєстрація знака для товарів і послуг ZRN ТДВ "Червоноградський завод металоконструкцій" здійснена з порушенням прав позивача та правової охорони інтелектуальної власності, оскільки: знак для товарів і послуг ZRN за свідоцтвом № 270187, отриманий відповідачем, є схожим настільки, що його можна сплутати із комерційним (фірмовим) найменуванням ZRN позивача, яке використовувалося ним на дату подання ТДВ "Червоноградський завод металоконструкцій" заявки № m201912554 (28.05.2019).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням господарського суду Львівської області від 21.02.2022 у справі №914/2380/21, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 20.06.2022, позов задоволено в повному обсязі. Суд визнав недійсним повністю свідоцтво України на знак для товарів і послуг (заявка №m201912554) від 10.01.2020 №270187. Поряд з тим, суд зобов`язав ТДВ "Червоноградський завод металоконструкцій" належним чином видалити (припинити реєстрацію) доменного імені zrn.ua. Зобов`язав ДП «Український інститут інтелектуальної власності» внести відомості про визнання недійсним повністю свідоцтва України від 10.01.2020 №270187 на знак для товарів і послуг (заявка №m201912554) до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг та опублікувати відомості про це у офіційному бюлетені "Промислова власність".

Рішення суду мотивоване тим, що знак для товарів і послуг ZRN за свідоцтвом від 10.01.2020 №270187, отриманий ТДВ "Червоноградський завод металоконструкцій", є схожий настільки, що його можна сплутати, із комерційним найменуванням ZRN позивача, яке використовувалося ним на дату подання заявки №m201912554 (28.05.2019 року). Суди визнали підтвердженими доводи позивача про те, що зареєстрований на ім`я ТДВ "Червоноградський завод металоконструкцій" знак для товарів і послуг ZRN за свідоцтвом України №270187 не відповідає умовам надання правової охорони станом на дату подання заявки на його реєстрацію, оскільки він є схожим до ступеня сплутування із раніше використовуваним комерційним найменуванням позивача для таких самих товарів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ТДВ "Червоноградський завод металоконструкцій" звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду Львівської області від 21.02.2022 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.06.2022 зі справи № 914/2380/21 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ "Завод решіткового настилу".

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу:

Звертаючись з касаційною скаргою (з урахуванням уточнень до неї), скаржник зазначає, що підставою касаційного оскарження судових рішень є пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки суди попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень не врахували висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 26.11.2020 у справі №910/11005/16, щодо встановлення обставин визнання торговельної марки добре відомою в Україні.

Також скаржник посилається на те, що оскаржувані судові рішення прийняті з порушенням норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, та підлягають скасуванню на підставі пункту 3 частини третьої статті 310 ГПК України, оскільки суди необґрунтовано відхилили клопотання про витребування доказів, а саме копії висновку кваліфікаційної експерти заявки від 28.05.2019 №m201912554 на реєстрацію знака для товарів і послуг ZRN та клопотання про визнання явки представника ДП "Український інститут інтелектуальної власності" у судове засідання обов`язковою.

Разом з тим зазначає скаржник і про порушення судами пункту 4 частини третьої статті 310 ГПК України, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій встановили обставини справи на підставі недопустимих доказів, які були подані до суду з порушенням частини другої статті 80 ГПК України.

Позиція інших учасників справи

Від ДП "Український інститут інтелектуальної власності" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останнє підтримує доводи касаційної скарги та зазначає про неправомірність ухвалених судами попередніх інстанцій судових рішень.

Від ТОВ "Завод решіткового настилу" надійшов відзив на касаційну скаргу в якому останнє зазначає про законність та обґрунтованість судового рішення, а касаційну скаргу ТДВ "Червоноградський завод металоконструкцій" вважає безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Починаючи з 2017 року, позивач - ТОВ "Завод решіткового настилу" здійснює виробництво решіткового настилу, його проектування та монтаж та, як допоміжний вид діяльності, здійснює виготовлення та монтаж арматурної сітки із використанням комерційного найменування ZRN.

Відповідно до умов договору на надання комп`ютерних послуг від 02.07.2017 №0207 для позивача розроблено логотип та посібник з використання фірмового стилю, до складу яких входить комерційне найменування ZRN. У зазначеному посібнику наведено приклади використання комерційного найменування ZRN на візитках, фірмових бланках, конвертах, сувенірній продукції (чашка, прапорець, блокнот, ручка).

За договором від 12.10.2017 №5431 позивач отримав від ТОВ "Компанія Еней" сувенірну продукцію із нанесеним на неї комерційним найменуванням (ділові щоденники, записники).

Відповідно до довідки ТОВ "Хостінг Україна" від 03.12.2020 позивач є реєстрантом доменного імені "zrn.com.ua", до складу якого входить комерційне найменування ZRN.

Комерційне найменування ZRN використовується ТОВ "Завод решіткового настилу" при здійсненні господарської діяльності, зокрема при маркуванні товарів 06 і послуг 40 класів Міжнародної класифікації товарів і послуг для реєстрації знаків.

Також 15.02.2019 набрали чинності технічні умови ТУ У 25.1-41336154-001:2019 "Решіткові настили сталеві зварні типу SР". Сходинки із зварного решіткового настилу типу SPS ZRN, підготовані позивачем та затверджені у передбачений законодавством спосіб. Надалі позивач у комерційній діяльності при реалізації продукції використовував маркування на підставі Технічних умов із зазначенням комерційного найменування позивача.

У лютому 2021 року ТОВ "Завод решіткового настилу" виявило використання ТДВ "Червоноградський завод металоконструкцій" доменного імені "zrn.ua", оскільки при переході за посиланням по доменному імені відбувалася переадресація на вебсайт http://chzmk.ua/uk. Згідно з інформацією, отриманою з вебсайту https://hostmaster.ua (розпорядник - ТОВ "ХОСТМАЙСТЕР" веде реєстр доменів), доменне ім`я "zrn.ua" було створене 14.01.2020, реєстрант не зазначений. Надалі представниками позивача подано запит до офіційної бази даних "Зареєстровані в Україні знаки для товарів і послуг" за допомогою спеціальної інформаційної системи ДП "Український інститут інтелектуальної власності", яка розміщена в мережі Інтернет, та з`ясовано, що 10.01.2020 за cвідоцтвом України №270187 ТДВ "Червоноградський завод металоконструкцій" зареєстровано знак ZRN для товарів і послуг (торговельну марку).

У матеріалах справи також міститься висновок експерта від 28.05.2021 №76-01 за результатами проведення експертизи об`єктів інтелектуальної власності, складений судовим експертом Петренком С.А. на замовлення позивача у даній справі.

Актом виконаних робіт з надання послуг від 28.05.2021, підписаним ФОП Петренком Сергієм Анатолійовичем та директором ТОВ "Завод решіткового настилу" Ільницьким В.В., підтверджується виконання експертом послуг з проведення експертизи об`єктів інтелектуальної власності та оплата замовником наданих послуг на суму 20 000,00 грн.

Судами також встановлено, що замовлення на проведення експертизи подано представником ТОВ "Завод решіткового настилу" - Фоменко Ю.О., а також наявний акт виконаних робіт, підписаний директором ТОВ "Завод решіткового настилу" Ільницьким В.В.

За результатами проведеного експертного дослідження щодо визначення схожості знаків для товарів і послуг експертом встановлено, що знак для товарів і послуг ZRN за Свідоцтвом №270187, отриманим ТДВ "Червоноградський завод металоконструкцій", є схожим настільки, що його можна сплутати із комерційним найменуванням ZRN ТОВ "Завод решіткового настилу", яке використовувалось ним на дату подання заявки №m201912554 (28.05.2019).

У висновку також зазначено, що торговельна марка та комерційне найменування, що порівнюються, використовуються для маркування товарів 06 класу МКТП, які належать до однакових видових груп, товарів виробничо-технічного призначення довготривалого користування - звичайні метали та їхні сплави, руди, металеві матеріали, конструкції металеві, троси і дроти із звичайних металів, дрібні металеві вироби; товари виготовлені з однакових матеріалів - металу, мають однакове призначення - задоволення потреб споживачів; однакове коло споживачів - будівельники, монтажники, слюсарі, спеціалісти з металоконструкцій тощо, мають однакові канали збуту товарів - оптова та роздрібна торгівля (безпосередньо або он-лайн), спеціалізовані центри збуту тощо.

При цьому торговельна марка та комерційне найменування, що порівнюються, використовуються для маркування послуг 40 класу МКТП, які належать до однакових видових груп - матеріальних послуг професійного характеру; мають однакове призначення - задоволення потреб споживачів; однакове коло споживачів - будівельники, монтажники, слюсарі, спеціалісти з металоконструкцій тощо; мають однакові канали надання послуг - оптова та роздрібна торгівля (безпосередньо або он-лайн), спеціалізовані центри збуту товарів 06 класу, допомога спеціалістів з металоконструкцій, будівельників тощо.

Таким чином, за висновком експерта, торговельна марка ZRN за свідоцтвом України №270187 та комерційне найменування призначені для маркування однорідних товарів 06 класу та послуг 40 класу МКТП.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач був зареєстрований 16.05.2017.

При проведенні дослідження експертом встановлено, що виходячи з інформації, що міститься у наданих експерту документах, до 28.05.2019 (дати подання заявки №m201912554 на торговельну марку за свідоцтвом України №270187), позивач використовував у своїй діяльності комерційне найменування ZRN, у зв`язку з чим комерційне найменуванням ZRN позивача по відношенню до торговельної марки за свідоцтвом України №270187 є старшим.

За висновками експерта, знак для товарів і послуг ZRN за Свідоцтвом №270187, отриманим ТДВ "Червоноградський завод металоконструкцій", є схожий настільки, що його можна сплутати із комерційним найменуванням ZRN позивача, яке використовувалося ним на дату подання заявки №m201912554 (28.05.2019). Спірні торговельна марка та комерційне найменування є тотожними за фонетичними (звуковими) та смисловими (семантичними) ознаками, а також є схожими за візуальними (графічними) ознаками; такі призначені для маркування однорідних товарів 06 класу та послуг 40 класу МКТП; до дати подання заявки від 28.05.2019 №m201912554, позивач здійснив значну та серйозну підготовку для набуття відомості комерційному найменуванню ZRN, комерційне найменування ZRN було доведено до загального відома як відкриту інформацію (публічно оголошено), і його використання пов`язується з конкретною (певною) особою щодо товарів 06 класу і послуг 40 класу МКТП, які є результатом господарської діяльності ТзОВ «Завод решіткового настилу».

Висновок експерта від 28.05.2021 №76-01 за результатами проведення експертизи об`єктів інтелектуальної власності відповідає вимогам ГПК України і не викликає сумнівів у його правильності, оскільки висновки надані в межах компетенції експерта, ґрунтуються на методичних рекомендаціях та результатах дослідження матеріалів, що в подальшому були долучені до матеріалів судової справи, висновки чіткі, логічні, послідовні і відповідають фактичним обставинам справи. У висновку зазначено, що такий підготовлено для подання до суду, експерт обізнаний про відповідальність за завідомо неправдивий висновок за статтею 384 Кримінального кодексу України.

Судами також встановлено, що згідно з інформацією, наданою позивачем за період з моменту його створення до моменту подання ТДВ "Червоноградський завод металоконструкцій" заявки №m201912554 (28.05.2019), позивачем було реалізовано своїм контрагентам у різних регіонах України товарів та надано послуг на суму понад 200 млн. грн, а також здійснено продаж товарів у режимі експорту на ринки США, Франції, Іспанії, Польщі, Білорусі, росії. Судом також встановлено, що позивач та ТДВ "Червоноградський завод металоконструкцій" є прямими та фактично єдиними конкурентами на ринку виготовлення решіткового настилу в Україні, а також вони вступали у господарські правовідносини між собою (договір від 11.10.2019 №89), що підтверджує факт того, що ТДВ "Червоноградський завод металоконструкцій" було відомо про комерційне найменування позивача (ZRN).

Таким чином, судами встановлено, що реєстрація ТДВ "Червоноградський завод металоконструкцій" знака для товарів і послуг ZRN здійснена з порушенням прав позивача та правової охорони інтелектуальної власності, оскільки знак для товарів і послуг ZRN за свідоцтвом №270187, отриманий ТДВ "Червоноградський завод металоконструкцій", є схожим настільки, що його можна сплутати з комерційним (фірмовим) найменуванням ZRN ТОВ "Завод решіткового настилу", яке використовувалося ним на дату подання заявки №m201912554 (28.05.2019). Використання ТДВ "Червоноградський завод металоконструкцій" знака для товарів і послуг ZRN за свідоцтвом №270187 вводить споживачів в оману щодо особи, яка виробляє товар або надає послугу.

Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для задоволення позовних вимог, зокрема для визнання недійсним оспорюваного Свідоцтва.

Підстави для відмови в наданні правової охорони, як і для висновку про невідповідність вже зареєстрованих знаків умовам надання правової охорони, визначені статтею 6 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг". Розкриття змісту окремих підстав для відмови у наданні правової охорони наводиться у Правилах складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг, затверджених наказом Державного патентного відомства України від 28.07.1995 № 116 (у редакції наказу від 20.08.1997 № 72, з подальшими змінами і доповненнями).

Звертаючись з позовною заявою до суду першої інстанції, позивач зазначав про те, що на дату подання ТДВ "Червноградський завод металокострукцій" заявки на знак для товарів і послуг, а саме на 28.05.2019, ТОВ "Завод решіткового настилу" упродовж тривалого часу здійснювалося використання у своїй господарській діяльності позначення ZNR. Зареєстрований за ТДВ "Червноградський завод металокострукцій" знак є повністю тотожним із позначенням, яке ТОВ "Завод решіткового настилу" неодноразово використовувало протягом тривалого часу та продовжує використовувати по даний час у своїй підприємницькій діяльності.

За змістом статті 489 ЦК України комерційне (фірмове) найменування можна охарактеризувати як позначення (найменування), використовуване суб`єктом підприємницької діяльності і, що дозволяє відрізнити одного суб`єкта від інших, при цьому не вводячи в оману споживачів відносно його діяльності та слугує вказівкою на комерційне джерело походження товарів або послуг. У той же час особи можуть мати однакові комерційні (фірмові) найменування, якщо це не вводить в оману споживачів щодо товарів і послуг, які вони виробляють та (або) реалізують, та послуг, які ним надаються.

З аналізу статті 489 ЦК України можна дійти висновку, що правовідносини, пов`язані із використанням комерційного (фірмового) найменування, випливають безпосередньо з підприємницької (комерційної) діяльності, а саме право інтелектуальної власності на комерційне (фірмове) найменування є чинним з моменту першого використання цього найменування та охороняється без обов`язкового подання заявки на нього чи реєстрації і незалежно від того, є комерційне (фірмове) найменування частиною торговельної марки, а правова охорона комерційного (фірмового) найменування залежить від рівня набутої репутації, тобто пов`язується в першу чергу з використанням позначення, що ідентифікує особу в цивільному обороті (фактичним використанням) та може бути обмежена певним районом, містом, територією, сферою діяльності.

Тотожність окремих елементів комерційних (фірмових) найменувань не свідчить про тотожність таких найменувань у цілому. Для визначення обсягу прав, які випливають із комерційного (фірмового) найменування, необхідно враховувати, що обсяг правової охорони поставлено в залежність від того, чи може використання спірного комерційного (фірмового) найменування вводити в оману споживача, тобто можливість співвідношення (ототожнення) потенційним споживачем діяльності товариства, яке використовує знайоме споживачу комерційне (фірмове) найменування, із діяльністю підприємця, який використовує знайоме споживачу комерційне (фірмове) найменування. Тобто дана обставина обумовлена обов`язковою наявністю у споживача або контрагента попереднього досвіду, який може виникнути тільки в умовах реальних правовідносин між споживачем та підприємством.

Таким чином, з огляду на предмет та підстави позову при вирішенні даної категорії спорів, з`ясуванню та встановленню підлягають такі обставини: 1) чи має позивач комерційне (фірмове) найменування, яке саме та з якого моменту він його використовує; 2) що саме є комерційним (фірмовим) найменуванням, - слово чи словосполучення, повна чи скорочена назва підприємства; 3) яким видом діяльності займаються позивач і відповідач у справі; 4) чи функціонують вони на одному ринку товарів і послуг; 5) чи є комерційні (фірмові) найменування сторін однаковими або схожими; 6) чи можуть споживачі змішувати послуги, які ними надаються; 7) чи використовується позивачем комерційне (фірмове) найменування при провадженні господарської діяльності на території України.

Питання визначення комерційного (фірмового) найменування, як і питання його відомості, є питаннями права, а не факту, а тому мають вирішуватися судом, а не судовим експертом, на підставі дослідження поданих сторонами доказів.

Доказами відомості фірмового найменування може бути інформація різного роду, зокрема: довідки державних органів, соціологічні опитування, статистичні дані, інформація від контрагентів тощо. На користь відомості фірмового найменування можуть свідчити, наприклад, докази того, що впродовж свого існування, тобто до моменту подачі заявки на знак для товарів і послуг, підприємство вже фактично здійснювало свою господарську діяльність на ринку, відкрито вступаючи у господарські відносини з іншими суб`єктами, і такими діями підприємство вже ідентифікувало себе на відповідному ринку України. Такі дії можуть бути підтверджені, зокрема, договорами і первинними документами до них. Такими доказами також можуть бути відомості про кількість споживачів, обізнаність їх про позивача, об`єм ринку, охопленого продукцією чи послугами позивача, географічні райони його діяльності, результати опитування відносно популярності позивача, об`ємах продажів товарів і послуг (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 910/11005/16).

Слід також зазначити, що з огляду на приписи статті 76 ГПК України щодо обов`язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про припинення використання тотожного або подібного позначення, слід враховувати, що саме позивач повинен довести: по-перше - що саме є фірмовим найменуванням та докази використання фірмового найменування, по-друге схожість знака зареєстрованого за Свідоцтвом і фірмового найменування настільки, що їх можна сплутати; по-третє, що фірмове найменування здобуло відомість; по-четверте, що позивач отримав право на фірмове найменування до дати подачі іншою стороною до Установи заявки на знак; по-п`яте, що знак для товарів і послуг і фірмове найменування використовуються відносно однакових або споріднених товарів і послуг.

Водночас суди попередніх інстанцій, зазначаючи про доведення відомості комерційного найменування позивача, посилаються на інформацію, надану позивачем, про те, що за період з моменту створення комерційного найменування ТОВ "Завод решіткового настилу" до моменту подання ТДВ "Червоноградський завод металоконструкцій" заявки №m201912554 (28.05.2019) позивачем було реалізовано своїм контрагентам у різних регіонах України товарів та надано послуг на суму понад 200 млн. грн, а також здійснено продаж товарів у режимі експорту на ринки США, Франції, Іспанії, Польщі, Білорусі, росії.

Водночас необхідно зазначити, що належність доказів нерозривно пов`язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову. Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини.

Верховний Суд звертає увагу на те, що згідно з частиною першою статті 74 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень у господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує (такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18).

Одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).

Згідно зі статтею 77 ГПК України ("Допустимість доказів") обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Отже, допустимість доказів означає, що у певних випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування (постанови Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 913/38/20, від 25.02.2021 у справі № 904/7804/16, від 26.02.2021 у справі № 908/2847/19, від 14.04.2021 у справі № 910/7431/19).

Водночас, за змістом статті 76 ГПК України, належність доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Тобто з усіх наявних у справі доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв`язок із фактами, що підлягають установленню при вирішенні спору. Отже, належність доказів нерозривно пов`язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову.

Належність як змістовна характеристика та допустимість, як характеристика форми, є властивостями доказів, оскільки вони притаманні кожному доказу окремо, і без їх одночасної наявності жодний доказ не може бути прийнятий судом.

При цьому, посилаючись на інформацію, надану позивачем, суди попередніх інстанцій не дослідили які докази були надані позивачем на підтвердження зазначеної інформації, чи є ці докази належними і допустимими для визначення відомості комерційного найменування ZNR та чи подані такі докази у порядку, визначеному статтею 80 ГПК України.

Водночас саме на суд покладено обов`язок оцінки належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з позицією Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованою, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; від 18.07.2006; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; від 09.12.1994, пункт 29).

З урахуванням положень пункту 25 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (заява № 63566/00) від 18.07.2006 суд зобов`язаний оцінити кожен специфічний, доречний та важливий аргумент, а інакше суд не виконає свої зобов`язання щодо пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997).

Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Разом з тим, як вбачається з оскаржуваних рішень попередніх інстанцій, вони зазначеним критеріям не відповідають, а суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Зазначене у сукупності є достатньою підставою для скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, а тому інші доводи скаржника не мають визначального значення для розгляду справи і можуть бути перевірені під час нового розгляду справи в суді.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Згідно з частинами першою, другою статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За змістом частини третьої статті 310 цього Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Ураховуючи викладене та беручи до уваги, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвалені у справі судові рішення - скасуванню із направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги наведене в цій постанові, всебічно, повно, об`єктивно та безсторонньо дослідити наявні у справі докази і, в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством, прийняти відповідне рішення.

Судові витрати

Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, то відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється. Такий розподіл має бути здійснений за результатами нового розгляду справи.

Керуючись статтями 300 301 308 310 314 315 316 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю "Червоноградський завод металоконструкцій" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 21.02.2022 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.06.2022 у справі № 914/2380/21 скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов

Суддя В. Селіваненко