ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2022 року

м. Київ

cправа № 914/242/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І. С. - головуючого, Зуєва В. А., Сухового В. Г.,

секретар судового засідання - Корнієнко О. В.,

за участю представників:

Офісу Генерального прокурора - Семенчука М. А.,

Львівської міської ради - не з`явився,

Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрідом Авеню» - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника керівника Львівської обласної прокуратури

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.04.2022 (у складі колегії суддів: Бонк Т. Б. (головуючий), Бойко С. М, Малех І. Б.)

у справі № 914/242/21

за позовом Заступника керівника Галицької окружної прокуратури в інтересах держави

до Львівської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрідом Авеню»

про визнання незаконними та скасування пунктів 3, 4 ухвали Львівської міської ради від 20.06.2019 № 5253, визнання недійсним договору оренди землі, застосування наслідків недійсного правочину,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2021 року Заступник керівника Галицької окружної прокуратури в інтересах держави звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Львівської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрідом Авеню» (далі - ТОВ «Фрідом Авеню»), у якому просив суд:

- визнати незаконними та скасувати пункти 3, 4 ухвали Львівської міської ради «Про надання ТОВ «Фрідом Авеню» земельної ділянки на просп. Свободи, 21» від 20.06.2019 № 5253;

- визнати недійсним договір оренди землі від 01.08.2019, укладений між Львівською міською радою та ТОВ «Фрідом Авеню», який зареєстровано у Львівській міській раді 01.08.2019 за № Г-1630, про що в книзі записів реєстрації договорів оренди землі Г-2 внесено запис, та застосувати наслідки недійсного правочину;

- повернути територіальній громаді м. Львова земельну ділянку кадастровий номер 4610136600:02:005:0030, розташовану на проспекті Свободи, 21 у м. Львові, площею 0,0638 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 145317946101), шляхом скасування запису № 32719194 від 05.08.2019 про інше речове право - оренду земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (рішення про державну реєстрацію від 07.08.2019 індексний номер 48131518).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірна земельна ділянка в силу закону належить до земель історико-культурного призначення, оскільки на ній розташовано будинок, який знаходиться в межах території, віднесеної до історичного ареалу м. Львова та є пам`яткою архітектури місцевого значення, а отже, оскаржувані пункти 3, 4 ухвали Львівської міської ради від 20.06.2019 № 5253 та договір оренди землі від 01.08.2019, укладений на підставі цієї ухвали, не відповідають вимогам статті 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини», статтям 20 53 54 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).

Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.12.2021 позов задоволено частково. Визнано незаконними та скасовано пункти 3, 4 ухвали Львівської міської ради «Про надання ТОВ «Фрідом Авеню» земельної ділянки на просп. Свободи, 21» від 20.06.2019 № 5253. Визнано недійсним договір оренди землі від 01.08.2019, укладений між Львівською міською радою та ТОВ «Фрідом Авеню», який зареєстровано у Львівській міській раді 01.08.2019 за №Г-1630, про що в книзі записів реєстрації договорів оренди землі Г-2 внесено запис. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позов в частині позовних вимог про визнання незаконними та скасування пунктів 3, 4 ухвали Львівської міської ради від 20.06.2019 № 5253 та про визнання недійсним договору оренди землі, суд першої інстанції виходив із того, що порушення Львівською міською радою порядку зміни цільового призначення спірної земельної ділянки є підставою для визнання недійсними та скасування оскаржуваних пунктів ухвали Львівської міської ради. Разом з цим, оскільки договір оренди землі від 01.08.2019, укладено на підставі пунктів ухвали Львівської міської ради, які визнаються судом недійсними та скасовуються, спірний договір оренди землі підлягає також визнанню недійсним на підставі статей 203 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Відмовляючи в решті позовних вимог, суд вказав на неможливість повернути вже здійснене користування земельною ділянкою за спірним договором оренди та відсутність в законі такого способу захисту як скасування запису про проведену державну реєстрацію прав.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 05.04.2022 рішення Господарського суду Львівської області від 23.12.2021 в частині задоволених позовних вимог скасовано. Прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання незаконними та скасування пунктів 3, 4 ухвали Львівської міської ради «Про надання ТОВ «Фрідом Авеню» земельної ділянки на просп. Свободи, 21» від 20.06.2019 № 5253 та визнання недійсним договору оренди землі від 01.08.2019, укладеного між Львівською міською радою та ТОВ «Фрідом Авеню», який зареєстровано у Львівській міській раді 01.08.2019 за №Г-1630, про що в книзі записів реєстрації договорів оренди землі Г-2 внесено запис.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що оскільки прокурором оскаржується виключно підстава виникнення речового права - права оренди земельної ділянки у ТОВ «Фрідом Авеню», без оскарження правових підстав формування земельної ділянки та виникнення права власності на неї з відповідним цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури, задоволення позовних вимог про визнання незаконними та скасування пунктів 3, 4 ухвали Львівської міської ради від 20.06.2019 № 5253 та визнання недійсним договору оренди землі від 01.08.2019, не призведе до відновлення порушених прав чи захисту інтересів держави, тому обраний прокурором спосіб захисту не є ефективним.

Не погоджуючись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у травні 2022 року Заступник керівника Львівської обласної прокуратури подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України), просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.04.2022, а рішення Господарського суду Львівської області від 23.12.2021 залишити в силі.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.05.2022 відкрито касаційне провадження у справі № 914/242/21 за касаційною скаргою Заступника керівника Львівської обласної прокуратури на постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.04.2022 з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України; касаційну скаргу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 22.06.2022.

ТОВ «Фрідом Авеню» у відзиві на касаційну скаргу зазначає про правильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваної постанови, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.

Львівська міська рада не скористалася своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури.

ТОВ «Фрідом Авеню» подало до Верховного суду заяву про розгляд справи без участі їх представника.

Львівська міська рада в судове засідання свого представника не направила.

Відповідно до частини 1 статті 301 ГПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.

Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК України.

Так, за змістом частини 1, пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.

Ураховуючи положення статті 202 ГПК України, наявність відомостей про направлення зазначеному учаснику справи ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, висновки Європейського суду з прав людини у справі «В`ячеслав Корчагін проти Росії», також те, що зазначений учасник справи не звертався до суду з будь-якими заявами щодо розгляду справи, явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності представника зазначеного учасника справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Офісу Генерального прокурора, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що рішенням виконавчого комітету Львівської обласної ради народних депутатів «Про взяття під охорону держави споруд Львівської області, що мають наукову, історичну, художню і містобудівельну цінність» від 17.07.1990 № 227 затверджено перелік пам`яток архітектури місцевого значення Львівської області згідно з додатком. Відповідно до цього додатку будинок на проспекті Свободи, 21 у м. Львові внесено до вказаного переліку під номером 125.

Рішенням Львівської міської ради «Про затвердження меж історичного ареалу та зони регулювання забудови міста Львова» від 09.12.2005 № 1311 визначено межі історичного ареалу міста, де в додатку до цього рішення графічно зображено межі історичного ареалу міста Львова та межі території історичної забудови, внесеної до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Згідно з цим рішенням, земельна ділянка, розташована за адресою: просп. Свободи, 21, м. Львів, відноситься до меж історичного ареалу міста Львова.

ТОВ «Фрідом Авеню» стало власником будинку площею 957,9 кв. м на проспекті Свободи, 21 у м. Львові на підставі укладеного 14.03.2019 з ТОВ «Ріал Естейт Україна» договору купівлі-продажу нерухомого майна.

20.05.2019 між Управлінням охорони історичного середовища Львівської міської ради (орган охорони) та ТОВ «Фрідом Авеню» (власник) було укладено охоронний договір на пам`ятку культурної спадщини № 44/19, відповідно до умов якого власник бере на себе зобов`язання щодо охорони пам`ятки архітектури XIX ст. - будівлі під літ. «А-3», загальною площею 957,9 кв. м, згідно з технічним паспортом від 18.04.2012, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14.03.2019 № 159578268 (на момент купівлі будівлі, а також під час обстеження працівником управління зазначеного об`єкта бічні офіцини в подвір`ї були демонтовані), що розташована на просп. Свободи, 21 у м. Львові - пам`ятки архітектури місцевого значення, занесеної до Переліку пам`яток згідно з рішенням виконавчого комітету Львівської обласної ради народних депутатів «Про взяття під охорону держави споруд Львівської області, що мають наукову, історичну, художню і містобудівельну цінність» від 17.07.1990 № 227, охоронний номер 1322.

Термін дії цього договору встановлено на період володіння пам`яткою (пункт 2 договору).

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку земельна ділянка кадастровий номер 4610136600:02:005:0030, площею 0,0638 га, цільове призначенням - 03.10, категорія земель - землі житлової та громадської забудови зареєстрована 15.05.2013 у відділі Держземагентства м. Львова.

Ухвалою Львівської міської ради «Про затвердження ТОВ «Ріел Естейт Україна» технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки та надання земельної ділянки на просп. Свободи, 21» від 27.06.2013 № 22491, зокрема, затверджено ТОВ «Ріел Естейт Україна» технічну документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки на просп. Свободи, 21; передано ТОВ «Ріел Естейт Україна» в оренду на 10 років земельну ділянку з кадастровим номером 4610136600:02:005:0030 площею 0,0638 га на просп. Свободи, 21 для обслуговування нежитлового будинку за рахунок земель житлової та громадської забудови за функцією використання - землі комерції.

20.08.2013 між Львівською міською радою та ТОВ «Ріел Естейт Україна» було укладено договір оренди землі, який зареєстровано у Львівській міській раді 20.08.2013 за № Г-1217, про що у книзі записів реєстрації договорів оренди землі Г-2 вчинено запис. Відповідно до умов цього договору ТОВ «Ріел Естейт Україна» передано в користування земельну ділянку з кадастровим номером 4610136600:02:005:0030, площею 0,0638 га, для обслуговування нежитлового будинку; цільове призначення земельної ділянки - землі житлової та громадської забудови, категорія земельної ділянки за функціональним призначенням - землі комерційного використання; договір укладено на 10 років до 27.06.2023.

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна 29.08.2013 за територіальною громадою м. Львова в особі Львівської міської ради зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку кадастровий 4610136600:02:005:0030 та право оренди цієї земельної ділянки за ТОВ «Ріел Естейт Україна».

Ухвалою Львівської міської ради «Про надання ТОВ «Фрідом Авеню» земельної ділянки на просп. Свободи, 21» від 20.06.2019 № 5253: припинено дію договору оренди землі від 20.08.2013 укладеного з ТОВ «Ріел Естейт Україна», зареєстрованого у Львівській міській раді 20.08.2013 за № Г-1217; вилучено за згодою з користування ТОВ «Ріал Естейт Україна» земельну ділянку площею 0,0638 га на просп. Свободи, 21 (кадастровий номер 4610136600:02:005:0030); надано ТОВ «Фрідом Авеню» земельну ділянку площею 0,0638 га на просп. Свободи, 21 (кадастровий номер 4610136600:02:005:0030) в оренду терміном на 5 років для обслуговування нежитлового будинку (код КВЦПЗ 03.10 - для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку) за рахунок земель житлової та громадської забудови; зобов`язано ТОВ «Фрідом Авеню» у тримісячний термін укласти з Львівською міською радою договір оренди землі та зареєструвати його відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

01.08.2019 між Львівською міською радою та ТОВ «Фрідом Авеню» укладено договір оренди землі, який зареєстровано у Львівській міській раді 01.09.2019 за № Г-1630, про що у книзі записів реєстрації договорів оренди землі Г-2 вчинено запис. За умовами цього договору орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 4610136600:02:005:0030, загальною площею 0,0638 га, для обслуговування нежитлового будинку (код КВЦПЗ 03.10 - для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку), яка розташована на просп. Свободи, 21 у м. Львові.

Згідно з пунктом 3 зазначеного договору на земельній ділянці розміщені об`єкти нерухомого майна - кам`яна нежитлова будівля.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення договору становить 4 161 546,40 грн (пункт 5 договору).

Відповідно до пункту 8 договору договір укладено на 5 років до 20.06.2024.

Пунктом 9 договору встановлено, що орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 124 846,39 грн в рік, що становить 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідно до пунктів 15, 16 договору земельна ділянка передається в оренду для обслуговування нежитлового будинку, цільове призначення земельної ділянки: код КВЦПЗ-03.10 - для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку), категорія земельної ділянки - землі житлової та громадської забудови.

Пунктом 17 договору передбачено умови збереження стану об`єкта оренди - заборона самовільної забудови земельної ділянки.

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна 05.08.2019 за ТОВ «Фрідом Авеню» зареєстровано право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4610136600:02:005:0030, площею 0,0638 га (номер запису про інше речове право 32719194).

Згідно з Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом земельної ділянки від 24.09.2019 № 607-ДК/616/АП/09/01/-19 перевіркою, проведеною Управлінням контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, встановлено, що при прийнятті ухвали Львівською міською радою «Про надання ТОВ «Фрідом Авеню» земельної ділянки на просп. Свободи, 21» від 20.06.2019 № 5253, якою ТОВ «Фрідом Авеню» надано в оренду земельну ділянку площею 0,0638 га на просп. Свободи, 21 (кадастровий номер 4610136600:02:005:0030), терміном на 5 років, для обслуговування нежитлового будинку (код КВЦПЗ 03.10 - для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку) не враховано, що земельні ділянки, розташовані в межах, віднесених до історичного ареалу міста Львова та на яких знаходяться пам`ятки культурної спадщини місцевого значення, в силу закону належать до земель історико-культурного призначення. Отже, зазначена ухвала прийнята з порушенням вимог статей 20 53 54 ЗК України, статті 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини».

Згідно з копією витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 18.06.2019 № 551/0/199-19 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 4610136600:02:005:0030 становить 4 161 546,40 грн.

За змістом листа Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради від 11.01.2021 № 0004-вих-1222, будинок на просп. Свободи, 21 у м. Львові відповідно до рішення виконавчого комітету Львівської обласної Ради народних депутатів «Про взяття під охорону держави споруд Львівської області, що мають наукову, історичну, художню і містобудівельну цінність» від 21.05.1991 № 280 є пам`яткою архітектури місцевого значення. Ця будівля, згідно з рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради «Про затвердження меж історичного ареалу та зони регулювання забудови м. Львова» від 09.12.2005 № 1311, розташована в межах історичного ареалу міста Львова, в буферній зоні об`єкта всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом в інтересах держави до Львівської міської ради та ТОВ «Фрідом Авеню» про визнання незаконними та скасування пунктів 3, 4 ухвали Львівської міської ради від 20.06.2019 № 5253, про визнання недійсним договору оренди землі від 01.08.2019 та застосування наслідків недійсного правочину, повернення територіальній громаді м. Львова земельної ділянки з кадастровим номером 4610136600:02:005:0030, площею 0,0638 га, шляхом скасування запису № 32719194 від 05.08.2019 про інше речове право - оренду земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, обґрунтував свої вимоги недотриманням Львівською міською радою норм чинного законодавства, оскільки передана в оренду спірна земельна ділянка в силу закону належить до земель історико-культурного призначення.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог прокурора, виходив із того, що заявлений прокурором позов по суті є встановленням обставин належності спірної земельної ділянки за цільовим призначенням до категорії земель історико-культурного призначення, заявлені без оскарження правових підстав формування земельної ділянки та виникнення права власності на неї з відповідним цільовим призначенням. Задоволення позову прокурора у цій справі не призведе до відновлення порушеного права чи захисту інтересів держави, тому не є ефективним способом захисту.

У поданій касаційній скарзі Заступник керівника Львівської обласної прокуратури, посилаючись на наявність підстави оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, вказав на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема, статей 14 19 Конституції України, статей 16 21 ЦК України, статей 19 20 21 53 54 ЗК України, статей 1, 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини», статті 1 Закону України «Про землеустрій», статей 10, 16, 59, 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, у постановах Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 813/4701/16, від 29.04.2020 у справі № 922/1363/19, від 14.05.2020 у справі № 927/580/19, від 12.12.2019 у справі № 924/817/16, в ухвалі Верховного Суду від 16.02.2022 у справі № 914/1946/20, у постановах Верховного Суду України від 02.11.2016 у справі № 6-2161цс16, від 02.11.2016 у справі № 522/10652/15-ц, від 16.12.2015 у справі № 6-2510ц15.

Верховний Суд, переглянувши у касаційному порядку оскаржуване судове рішення, враховуючи встановлені статтею 300 ГПК України межі такого перегляду, виходить із такого.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 16 ЦК України).

Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки

Частиною 1 статті 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що у такий спосіб буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Так, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Аналогічні висновки наведено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17.

Обраний позивачем спосіб захисту цивільного права має призводити до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Якщо таке право чи інтерес мають бути захищені лише певним способом, а той, який обрав позивач, може бути використаний для захисту інших прав або інтересів, а не тих, за захистом яких позивач звернувся до суду, суд визнає обраний позивачем спосіб захисту неналежним і відмовляє у позові (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 331/6927/16-ц).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 15.05.2013 зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 4610136600:02:005:0030, площею 0,0638 га, з цільовим призначенням - 03.10, та категорією земель - землі житлової та громадської забудови.

Судами також установлено, що на цій земельній ділянці розташовано будинок загальною площею 957,9 кв м, що належав на праві власності ТОВ «Ріел Естейт Україна», а в подальшому на підставі договору купівлі-продажу від 14.03.2019 перейшов у власність ТОВ «Фрідом Авеню».

Для обслуговування зазначеного будинку, Львівською міською радою, спірну земельну ділянку, площею 0,0638 га, (кадастровий номер 4610136600:02:005:0030) було передано в оренду ТОВ «Ріел Естейт Україна» за договором оренди землі від 20.08.2013, відповідно до умов якого цільове призначення земельної ділянки - землі житлової та громадської забудови.

29.08.2013 за територіальною громадою м. Львова в особі Львівської міської ради було зареєстровано право комунальної власності на спірну земельну ділянку, площею 0,0638 га, (кадастровий номер 4610136600:02:005:0030) та право оренди цієї земельної ділянки за ТОВ «Ріел Естейт Україна».

В подальшому у зв`язку з відчуженням ТОВ «Ріел Естейт Україна» будинку ТОВ «Фрідом Авеню», оспорюваною ухвалою Львівської міської ради від 20.06.2019 № 5253: припинено дію договору оренди землі від 20.08.2013 укладеного з ТОВ «Ріел Естейт Україна», вилучено за згодою з користування ТОВ «Ріал Естейт Україна» земельну ділянку площею 0,0638 га на просп. Свободи, 21 (кадастровий номер 4610136600:02:005:0030) та вирішено надати ТОВ «Фрідом Авеню» земельну ділянку площею 0,0638 га на просп. Свободи, 21 (кадастровий номер 4610136600:02:005:0030) в оренду строком на 5 років, для обслуговування нежитлового будинку (код КВЦПЗ 03.10 - для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку) за рахунок земель житлової та громадської забудови.

01.08.2019 між Львівською міською радою та ТОВ «Фрідом Авеню», на підставі зазначеної ували, було укладено оспорюваний договір оренди землі (кадастровий номер 4610136600:02:005:0030).

Відповідно до частиною 1 статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Частиною 2 статті 120 ЗК України передбачено, що якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно з частиною 3 статті 7 Закону України «Про оренду землі» до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Аналіз положень наведених норм дає підстави для висновку про те, що у разі переходу права власності на майно, що знаходиться на орендованій земельній ділянці, до нового власника з моменту набуття права власності на це майно переходить право оренди земельної ділянки, на якій вказане майно розміщене у тому самому обсязі та умовах, які були у попереднього власника.

Таким чином у разі переходу права власності на нерухоме майно, розміщене на земельній ділянці, яка знаходилась в користуванні відчужувача цього майна, новий власник майна набуває відповідне право користування цією ділянкою у тому ж обсязі та умовах, які були у попереднього власника, що, відповідно, передбачає припинення права користування цією ділянкою у попереднього землекористувача.

При цьому, враховуючи, що відповідний договір, укладений з попереднім власником, розірванню не підлягає, а продовжує діяти на тих самих умовах і в тому самому обсязі для нового власника майна, тобто фактично відбувається заміна сторони у зобов`язанні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 08.06.2013 у справі № 21-804а16 та у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 915/672/17, від 17.04.2018 у справі № 922/2883/17, від 30.05.2018 у справі № 908/1990/17, від 05.06.2018 у справі № 920/717/17, від 20.06.2018 у справі № 913/661/17, від 27.06.2018 у справі № 921/613/17-г/17, від 05.09.2018 у справі № 904/9027/17, від 04.10.2018 у справі № 904/326/18, від 15.01.2019 у справі № 908/27/18, від 05.02.2019 № 914/1131/18, від 16.05.2019 у справі № 922/2469/18.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що відповідно до приписів статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, статті 7 Закону України «Про оренду землі» з моменту набуття ТОВ «Фрідом Авеню» права власності на будинок загальною площею 957,9 кв м, розташований за адресою: просп. Свободи, 21 у м. Львові, до ТОВ «Фрідом Авеню» перейшло право оренди земельної ділянки кадастровий номер 4610136600:02:005:0030, передбачене умовами договору оренди землі від 20.08.2013, укладеного з ТОВ «Ріел Естейт Україна», на тих самих умовах і в тому самому обсязі (в тому числі з тим же цільовим призначенням).

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги прокурора про визнання незаконними та скасування пунктів 3, 4 ухвали Львівської міської ради від 20.06.2019 № 5253, про визнання недійсним договору оренди землі від 01.08.2019 обґрунтовані невірним визначенням цільового призначення земельної ділянки, щодо якої прийнято оскаржувану ухвалу та укладено спірний договір. Таким чином прокурор оскаржує виключно підстави речового права, не оскаржуючи правових підстав формування земельної ділянки та виникнення права власності на неї з відповідним цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури, тому суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку, що задоволення заявлених у справі позовних вимог не призведе до відновлення порушеного права чи захисту інтересів держави.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд обґрунтовано вважав обрання прокурором неефективного способу захист, оскільки заявлений прокурором позов по своїй суті є встановленням обставин, що спірна земельна ділянка має цільове призначення - землі історико-культурного призначення, що не матиме наслідком відновлення порушеного права, а вимагатиме, навпаки, пред`явлення у подальшому інших позовів.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

При цьому необхідно зазначити, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 зазначено, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Заступник керівника Львівської обласної прокуратури підставу касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, обґрунтувало тим, що судом апеляційної інстанції при вирішенні справи не було враховано висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, у постановах Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 813/4701/16, від 29.04.2020 у справі № 922/1363/19, від 14.05.2020 у справі № 927/580/19, від 12.12.2019 у справі № 924/817/16, в ухвалі Верховного Суду від 16.02.2022 у справі № 914/1946/20, у постановах Верховного Суду України від 02.11.2016 у справі № 6-2161цс16, від 02.11.2016 у справі № 522/10652/15-ц, від 16.12.2015 у справі № 6-2510ц15.

Так, доводи касаційної скарги щодо не врахування судом апеляційної інстанції правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, від 21.07.2019 у справі № 911/3681/17, Верховним Судом визнаються необґрунтованими, оскільки висновки викладені судом апеляційної інстанції щодо неефективності обраного прокурором способу захисту у справі № 914/242/21, що розглядається, не суперечать висновкам, наведеним у зазначених постановах.

Крім того, колегія суддів визнає необґрунтованими доводи касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції висновку, викладеного у постановах Великої Пали Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 та від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 щодо необхідності дотримання принципу процесуальної економії під час розгляду справи, оскільки у справі, що розглядається суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні позову з огляду на те, що обраний прокурором спосіб захисту не забезпечить відновлення порушених прав та захист інтересів держави, та відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту, що відповідає змісту зазначеного принципу.

Водночас колегія суддів відхиляє помилкові посилання скаржника, в обґрунтування підстав касаційного оскарження на ухвалу Верховного Суду від 16.02.2016 у справі № 914/1946/20, оскільки за змістом частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд має враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені саме у постановах Верховного Суду, тоді як ухвала Верховного Суду про закриття касаційного провадження у справі не є джерелом правозастосовчої практики в розумінні цієї правової норми.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 за позовом про визнання неправомірним і скасування рішення, визнання недійсним державного акта та витребування земельної ділянки, у постановах Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 813/4701/16 за позовом про визнання протиправною та скасування ухвали Львівської міської ради, від 29.04.2020 у справі № 922/1363/19 за позовом про зобов`язання вчинити певні дії, від 14.05.2020 у справі № 927/580/19 за позовом про визнання незаконним та скасування рішення, від 12.12.2019 у справі № 924/817/16 за позовом про визнання незаконним та скасування рішення, у постановах Верховного Суду України від 02.11.2016 у справі № 6-2161цс16 за позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, від 02.11.2016 у справі № 522/10652/15-ц за позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, від 16.12.2015 у справі № 6-2510ц15 за позовом про визнання незаконними рішень та витребування земельних ділянок, висновки щодо застосування норм права наведено судами за наслідками розгляду по суті позовних вимог, тоді як у справі № 914/242/21, що розглядається, оскаржуване судове рішення не містить висновків щодо застосування норм права у спірних правовідносинах, оскільки суд апеляційної інстанції, відмовив у задоволені позовних вимог у зв`язку з обранням позивачем неналежного способу захисту.

Зважаючи на викладене, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції.

Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 309 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення не знайшли підтвердження, суд касаційної інстанції дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Заступника керівника Львівської обласної прокуратури залишити без задоволення.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.04.2022 у справі № 914/242/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. С. Берднік

Судді: В. А. Зуєв

В. Г. Суховий