№ 914/2441/21 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2023 року

м. Київ

cправа № 914/2441/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Кролевець О.А.

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.

розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз"

на постанову Західного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Зварич О.В., судді: Гриців В.М., Малех І.Б.)

від 14.11.2022

у справі № 914/2441/21

за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз"

про стягнення 19 304 201, 35 грн,

за участю представників учасників справи:

позивача - Дудченко В.В.;

відповідача - Шиян М.В., Свідунович Р.І., Дороніна О.М.;

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" про стягнення 19 304 201, 35 грн, в тому числі: 15 160 476, 78 грн заборгованості з оплати за перевищення замовленої (договірної) потужності, 1 870 655, 38 грн пені, 721 572, 68 грн 3% річних та 1 551 496, 51 грн інфляційних втрат.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав своїх зобов`язань з оплати рахунків за перевищення замовленої (договірної) потужності за період з травня по грудень 2019 року на загальну суму 15 160 476, 78 грн, чим порушив умови пунктів 2.1, 2.6, 4.1, 8.4 договору транспортування природного газу № 1512000709 від 17.12.2015. У зв`язку з простроченням відповідачем виконання зобов`язань з оплати перевищення замовленої (договірної) потужності позивач нарахував 1 870 655, 38 грн пені, 721 572, 68 грн 3% річних та 1 551 496, 51 грн інфляційних втрат.

2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Львівської області від 05.01.2022 Акціонерному товариству "Укртрансгаз" повністю відмовлено в позові.

2.2. Суд першої інстанції виходив з того, що сторони не укладали договору, який передбачав врегулювання щодобових небалансів та був підставою виникнення у відповідача відповідного обов`язку по оплаті щодобових небалансів. Відтак, в позивача відсутні правові підстави для стягнення заборгованості з оплати щодобових небалансів в примусовому порядку. Також суд зазначив, що матеріали справи не містять первинних документів, які б свідчили про реальність вчинення балансуючих дій кожної доби та понесення витрат пов`язаних з таким балансуванням.

2.3. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 14.11.2022 рішення Господарського суду Львівської області від 05.01.2022 скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Суд стягнув з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" 15 160 476, 78 грн заборгованості з оплати за перевищення замовленої (договірної) потужності, 1 870 655, 38 грн пені, 721 572, 68 грн 3% річних та 1 551 496, 51 грн інфляційних втрат.

2.4. Суд апеляційної інстанції, в свою чергу, виходив з того, що додані позивачем до матеріалів справи докази є належними, допустимими та підтверджують факт перевищення відповідачем розміру договірних потужностей у спірному періоді. Матеріали справи не містять доказів про оплату відповідачем перевищеної замовленої (договірної) потужності за період травень-грудень 2019 року на підставі договору транспортування природного газу № 1512000709 від 17.12.2015 на загальну суму 15 160 476, 78 грн. Наданий позивачем розрахунок суми основного боргу, пені, 3 % річних та втрат від інфляції Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" не спростувало належними і допустимими доказами.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись з постановою Західного апеляційного господарського суду від 14.11.2022, Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення Господарського суду Львівської області від 05.01.2022.

3.2. Підставою касаційного оскарження Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" визначило пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду від 19.07.2022 у справі № 924/1153/19, від 21.07.2022 у справі № 909/65/20, від 25.08.2022 у справі № 914/2351/19, від 13.11.2019 у справі № 910/9834/18.

Також підставою касаційного оскарження зазначено пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки скаржник вважає, що відсутні висновки Верховного Суду щодо питання застосування:

- положень Директиви 2003/55/ЄС від 26.06.2003 у подібних правовідносинах;

- положень Регламенту Комісії (ЄС) N 2017/459 від 16.03.2017 про встановлення мережевого кодексу механізмів розподілу потужності в газотранспортних системах та Регламенту Комісії (ЄС) № 312/2014 від 26.03.2014 про Мережевий кодекс балансування газу в газотранспортних системах у подібних правовідносинах;

- ст. ст. 6 11 Цивільного кодексу України, положень постанов НКРЕКП від 27.12.2017 № 1437, від 22.04.2019 № 580, якими внесені зміни до Типового договору транспортування природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2497, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1383/27828, пункту 1 глави 3 розділу І , пункт 8 глави 1 розділу XI , пункту 3 глави 1 розділу IX, пункту 1 та пункт 2 Глави 2 Розділу IX Кодексу ГТС, у частині оновленого порядку та умов надання права на користування договірною потужністю, яке надається Оператором ГТС замовнику послуг транспортування, порядку документального підтвердження факту розподілу потужності, порядку розрахунків договірної потужності та підстави для оплати вартості перевищення договірної потужності.

3.3. Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" також подало клопотання про передачу цієї справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду для відступу від правового висновку, наведеного в постанові від 15.07.2022 у справі № 921/184/21, відповідно до якого, виходячи із спеціального регулювання, встановленого законодавством про ринок природного газу, договори транспортування природного газу за своєю правовою природою є договорами про надання послуг і до правовідносин за ними не підлягають застосуванню положення статей 306 307 315 Господарського кодексу України. Скаржник зазначив про те, що на його думку, такий висновок суперечить закону.

3.4. У відзиві на касаційну скаргу Акціонерне товариство "Укртрансгаз" просило відмовити в її задоволенні, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін. При цьому позивач зазначив, що Директива 2003/55/ЄС скасована, їй на заміну прийнято іншу Директиву 2009/73/ЄС, а тому в суду апеляційної інстанції були відсутні правові підстав для її застосування. Також позивач вказує на те, що доводи відповідача про те, що доступ до потужностей є правом, а не послугою, які зроблені з посиланням на положення Регламенту Комісії (ЄС) N 2017/459 від 16.03.2017 про встановлення мережевого кодексу механізмів розподілу потужності в газотранспортних системах та Регламенту Комісії (ЄС) № 312/2014 від 26.03.2014 про Мережевий кодекс балансування газу в газотранспортних системах у подібних правовідносинах, є його довільним тлумаченням, що суперечить вимогам чинного законодавства та практиці Верховного Суду.

Щодо доводів скаржника про відсутність правового висновку про застосування ст. ст. 6 11 Цивільного кодексу України, положень постанов НКРЕКП від 27.12.2017 № 1437, від 22.04.2019 № 580, якими внесені зміни до Типового договору транспортування природного газу, то Акціонерне товариство "Укртрансгаз" зазначило, що такий висновок викладений в постановах Верховного Суду у справах № 922/3303/21, № 921/184/21, № 9047656/21.

Також Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звертає увагу на те, що правовідносини у цій справі, що переглядається, та в справах, на які посилається скаржник в своїй касаційній скарзі в обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не є подібними.

3.5. Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" подало заперечення на відзив, в яких зокрема зазначає, що спірний період охоплює також і грудень 2019 року, а отже до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова НКРЕКП № 2586 "Про транспозицію положень актів Європейського Союзу та Енергетичного Співтовариства на ринку природного газу України", яка набрала чинності 01.12.2019. Також скаржник обґрунтовує те, що Львівгаз не є користувачем системи ГТС. Такими користувачами є споживачі природного газу через їх постачальників, яких вони можуть вільно обирати. Факт фізичного підключення газорозподільних мереж безпосередньо до ГТС не змінює цього висновку. Тому Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" не використовувало потужність ГТС у спіний період. Цю потужність могли використати лише постачальники або власники газу (в т.ч. Оператор ГТС - позивач) чий газ знаходився в цей час в ГТС.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Між Акціонерним товариством "Укртрансгаз" (оператор) та ПАТ "Львівгаз" (замовник) 17.12.2015 укладено договір транспортування природного газу № 1512000709 (з наступними змінами та доповненнями), відповідно до якого оператор надає замовнику послугу транспортування природного газу (далі послуги) на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлену в цьому договорі вартість таких послуг.

Послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі газотранспортної системи, затвердженому постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2493 (далі Кодекс), з урахуванням особливостей, передбачених цим договором (п. 2.2 договору).

В пункті 2.3 договору визначено послуги, які можуть бути надані замовнику за цим договором:

послуга замовленої потужності в точках виходу та входу до/з газотранспортної системи (далі розподіл потужності);

послуги фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтверджених номінацій (далі транспортування);

послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї (далі балансування).

Згідно з п. 2.4 договору обсяг послуг, що надається за цим договором, визначається підписанням додатка 1 (розподіл потужності) та/або додатка 2 (транспортування) до цього договору.

Приймання-передача газу, документальне оформлення та подання звітності оператору здійснюються відповідно до вимог Кодексу (пункт 2.5 договору).

Відповідно до п.п. 2.6, 2.7 договору замовник має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, подавати газ в точках входу та/або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів, а також оплачувати послуги на умовах, зазначених у договорі. Оператор має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, приймати газ в точках входу та/або передавати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів.

За умовами пунктів 2.5-2.8 договору приймання-передача газу, документальне оформлення та подання звітності оператору здійснюються відповідно до вимог Кодексу. Замовник має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, подавати газ в точках входу та/або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів, а також оплачувати послуги на умовах, зазначених у договорі. Оператор має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, приймати газ в точках входу та/або передавати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів. Додатки 1, 2, 3 є невід`ємною частиною цього договору. При цьому, додаток 3 укладається у випадку, коли замовником послуг є оператор газорозподільної системи, прямий споживач, газодобувне підприємство або виробник біогазу.

Відповідно до п. 3.2 договору оператор має право стягувати із замовника додаткову плату у разі перевищення розміру договірної потужності та/або за недотримання вимог щодо якості газу, який передається ним в газотранспортну систему в порядку, визначеному цим договором.

Замовник зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг; не перевищувати замовлені потужності, визначені в цьому договорі; здійснити додаткову оплату оператору у разі перевищення розміру договірної потужності та/або недотримання параметрів якості природного газу, який передається ним у газотранспортну систему, в порядку, визначеному цим договором (пункт 4.1 договору).

Згідно з п. 5.1 договору порядок комерційного обліку природного газу (у тому числі приладового) та перевірки комерційних вузлів обліку, а також порядок приймання-передачі природного газу в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи та визначення і перевірки параметрів якості в цих точках здійснюється сторонами відповідно до вимог Кодексу та з урахуванням цього договору.

Відповідно до пункту 5.4 окремим додатком 3 до цього договору між оператором та замовником, який є оператором газорозподільної системи/прямим споживачем/газовидобувним підприємством/виробником біогазу, інших видів газу з альтернативних джерел, визначається перелік комерційних вузлів обліку газу, встановлених на всіх фізичних точках входу/виходу до відповідного замовника.

На кожну фізичну точку входу/виходу до/з газотранспортної системи складається акт розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін, який має містити схему потоків газу через вузол обліку природного газу (далі ВОГ), його місце розташування на схемі, межу балансової належності та за необхідності схематичне позначення іншого обладнання чи засобів вимірювальної техніки (далі ЗВТ) (п.5.5 договору).

Відповідно до п.п. 6.1-6.3 договору оператор забезпечує наявність відповідних потужностей в точках входу до газотранспортної системи або в точках виходу з газотранспортної системи згідно з додатком 1 до цього договору (розподіл потужності). Розподіл потужності здійснюється в порядку, передбаченому положеннями Кодексу. Надання номінацій (реномінацій) для отримання транспортування здійснюється у порядку, встановленому Кодексом. Форми номінацій і реномінацій оприлюднюються оператором на його офіційному веб-сайті.

За змістом п.п. 7.1, 7.3 договору вартість послуг розраховується: розподіл потужності - за тарифами, які встановлюються Регулятором; транспортування - за тарифами, які встановлюються Регулятором; балансування - за фактичною вартістю, яка визначається відповідно до порядку, встановленого Кодексом.

Тарифи, передбачені пунктом 7.1 цього розділу, є обов`язковими для сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо їх встановлення. Визначена на їх основі вартість послуг застосовується сторонами при розрахунках за послуги згідно з умовами цього договору.

Розділом VIII договору врегульовано порядок визначення вартості та розрахунків за договірну потужність.

Згідно з п. 8.1 договору величина договірної потужності замовника визначається згідно з величиною потужностей, визначених у додатку 1 до цього договору. Величина договірної потужності замовника визначається відповідно до розділу розподілу потужності, який здійснюється в порядку, передбаченому положеннями Кодексу, та оформлюється додатком 1 до цього договору.

Відповідно до пункту 8.3 договору вартість договірної потужності замовника на період газового місяця (Р) визначається як сума вартості договірних потужностей за кожен день газового місяця, яка розраховується за відповідною формулою, передбаченою цим пунктом договору.

Пункт 8.4 договору (в редакції додаткової угоди №1 від 29.11.2017) передбачає, що у випадку перевищення замовником розміру договірних потужностей у точках входу/виходу до/з газотранспортної системи за період газового місяця замовник сплачує додаткову плату, яка розраховується за формулою, передбаченою цим пунктом договору. Підставою для проведення розрахунку додаткової плати є дані, визначені оператором у звіті про використання договірної потужності, який надається замовнику до десятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, на його електронну адресу і містить розрахунок перевищення розміру договірних потужностей та рахунок на оплату. Замовник зобов`язаний здійснити оплату у строк до п`ятнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем. Розбіжності щодо вартості додаткової плати підлягають урегулюванню відповідно до умов цього договору або в суді. До прийняття рішення суду вартість додаткової плати за перевищення договірних потужностей, яку замовник зобов`язаний сплатити в строк, визначений пунктом 8.4 цього договору, визначається за даними оператора.

Послуги, які надаються за цим договором, за винятком послуг балансування, оформлюються оператором і замовником актами наданих послуг. Оператор до п`ятнадцятого числа місяця, наступного за звітним, направляє замовнику два примірники акта наданих послуг за газовий місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою оператора. Замовник протягом двох днів з дати одержання акта наданих послуг зобов`язується повернути оператору один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від писання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до умов цього договору або в судовому порядку. До прийняття рішення суду вартість послуг визначається за даними оператора (пункти 11.1-11.3 договору).

Пункт 13.1 договору передбачає, що у випадку невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством та цим договором.

Згідно з п. 13.5 договору у разі порушення замовником строків оплати, передбачених цим договором, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

В пункті п.17.1 передбачено, що цей договір набирає чинності з дня його укладання і діє до 31.12.2016, умови договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме, з 01.12.2015 року. Цей договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше, ніж за місяць до закінчення строку дії цього договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Пункт 17.3 договору встановлює, що у разі внесення та затвердження Регулятором змін до Типового договору транспортування природного газу сторони зобов`язані протягом місяця внести відповідні зміни до цього договору.

За умовами пункту 19.1 договору сторони обмінюються інформацією, що стосується надання послуг, відповідно до порядку і в строки, передбачені Кодексом.

Будь-яке повідомлення, вимога, звіт або інша інформація, що мають бути надані за цим договором, повинні бути письмово оформлені і вважаються наданими, якщо їх надіслано на адреси, вказані в цьому договорі, рекомендованим листом зі сплаченим поштовим збором, вручено кур`єром особисто уповноваженій особі сторони або у погоджених випадках направлено електронною поштою (п.19.2 договору).

Згідно з п. 19.3 договору повідомлення, вимоги, звіти або інша інформація, надіслані або передані за допомогою засобів, зазначених у пункті 19.2 цього розділу, вважаються отриманими адресатом на дату їх отримання.

Сторони цього спору визнають, що додатки 1 та 2, про які йдеться у пунктах 2.4 - 2.8 розділу ІІ договору транспортування природного газу № 1512000709 від 17.12.2015, не були підписані.

В матеріалах справи наявна копія підписаного сторонами додатку 3 "Перелік комерційних вузлів обліку газу, фактично встановлених у пунктах приймання-передачі газу".

Рішеннями господарських судів у справах №914/1583/16, №910/7190/19, №910/5412/19, які набрали законної сили, встановлено обставину про укладення між сторонами договору транспортування природного газу № 1512000709 від 17.12.2015.

Укладаючи договір №1512000709 від 17.12.2015 та додаткову угоду №1 від 29.11.2017 до нього, сторони узгодили можливість замовлення відповідачем потужності (можливість отримання послуги) та визначили підстави і порядок виникнення обов`язку з оплати у випадку, коли обсяг використаної потужності перевищує обсяг договірної потужності за результатами звітного місяця.

Також в матеріалах справи наявні копії підписаних обома сторонами актів приймання-передачі природного газу за період з травня по грудень 2019 року, в яких відображено обсяги отриманого відповідачем газу від АТ "Укртрансгаз" у спірний період та які підтверджують факт виконання сторонами умов договору транспортування природного газу № 1512000709 від 17.12.2015 (з наступними змінами та доповненнями).

В позовній заяві Акціонерне товариство "Укртрансгаз" зазначило, що за результатами остаточної алокації відборів та подач Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" природного газу до/з газотранспортної системи за травень-грудень 2019 року (інформація подана відповідачем до інформаційної платформи згідно форм 2, 3, 5, 9) виявлено наявність у відповідача перевищення договірної потужності.

На обґрунтування позовних вимог позивач надав такі докази: копії звітів про власний видобуток, транспортування та передачу AT "Укргазвидобування" та ПАТ "Укрнафта" за травень-грудень 2019, які містять інформацію про подачі природного гачу газовидобувним підприємством; копії актів приймання-передачі газу; копії реєстрів файлів завантаження до Інформаційної платформи, форми 2, 3, 5, 9; копії реєстрів файлів, відправлених з Інформаційної платформи; копії актів наданих послуг перевищення замовленої (договірної) потужності; копії звітів про використання замовленої потужності; копії скрінів з Інформаційної платформи; копії звітів Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" про використання потужності форми №8в-НКРЕКП-газ-моніторинг.

За результатами проведеного розрахунку вартості плати за перевищення договірної потужності було складено звіти про використання замовленої потужності Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз", а саме: за травень 2019 року виявлено остаточні обсяги перевищення замовленої потужності в розмірі 14521804,58 тис.куб.м вартістю 2 739 218, 95 грн; за червень 2019 року виявлено остаточні обсяги перевищення замовленої потужності в розмірі 4106412,25 тис.куб.м вартістю 774 584, 33 грн; за липень 2019 року виявлено остаточні обсяги перевищення замовленої потужності в розмірі 6871120,31 тис.куб.м вартістю 1 296 085, 68 грн; за серпень 2019 року виявлено остаточні обсяги перевищення замовленої потужності в розмірі 7106204,60 тис.куб.м вартістю 1 340 429, 16 грн; за вересень 2019 року виявлено остаточні обсяги перевищення замовленої потужності в розмірі 7405605,22 тис.куб.м вартістю 1 396 904, 50 грн; за жовтень 2019 року виявлено остаточні обсяги перевищення замовленої потужності в розмірі 5653441,79 тис.куб.м вартістю 1 066 397, 41 грн; за листопад 2019 року виявлено остаточні обсяги перевищення замовленої потужності в розмірі 10033895,38 тис.куб.м вартістю 1 892 673, 61 грн; за грудень 2019 року виявлено остаточні обсяги перевищення замовленої потужності в розмірі 24673872,05 тис.куб.м вартістю 4 654 183, 14 грн, всього на загальну суму 15 160 476, 78 грн.

Через інформаційну платформу позивач відправив відповідачу звіти про використання замовленої потужності Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" за травень - грудень 2019 року, рахунки на оплату за перевищення замовленої (договірної) потужності на загальну суму 15 160 476, 78 грн та акти наданих послуг (перевищення замовленої (договірної) потужності за цей період, що підтверджується реєстрами файлів, відправлених з інформаційної платформи AT "Укртрансгаз".

Відповідач не оплатив вищевказаних рахунків за перевищення замовленої (договірної) потужності за травень-грудень 2019 року, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 15 160 476, 78 грн.

У зв`язку з простроченням відповідачем виконання зобов`язань з оплати за перевищення замовленої (договірної) потужності за травень-грудень 2019 року, позивач на підставі пунктів 13.1, 13.5 договору № 1512000709 від 17.12.2015 (з наступними змінами та доповненнями) нарахував пеню в сумі 1 870 655, 38 грн, та на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України - 721 572, 68 грн 3% річних і 1 551 496, 51 грн інфляційних втрат.

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався Суд

5.1. Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. Предметом спору в цій справі є матеріально-правова вимога Акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" про стягнення 19 304 201, 35 грн, в тому числі: 15 160 476, 78 грн заборгованості з оплати за перевищення замовленої (договірної) потужності, 1 870 655, 38 грн пені, 721 572, 68 грн 3% річних та 1 551 496, 51 грн інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог Акціонерне товариство "Укртрансгаз" посилалось на те, що відповідач зобов`язаний здійснювати розрахунки за надані послуги транспортування природного газу магістральним трубопровідним транспортом на такі обсяги природного газу, які ним використовуються в процесі розподілу природного газу. Якщо обсяг природного газу, переданий до газорозподільної системи та перетоку природного газу в суміжну газорозподільну систему, перевищує сумарний обсяг природного газу, що був відібраний споживачами згідно з інформацією про відбори з газорозподільної системи, то вся різниця є відбором відповідного оператора газорозподільної системи. За твердженням позивача така різниця складається з обсягів природного газу, які визначаються згідно з пунктом 4 глави 6 розділу III Кодексу газорозподільних систем, об`єм (обсяг) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу за підсумками місяця та календарного року визначається Оператором ГРМ відповідно до глави 1 розділу XII цього Кодексу та розраховується як різниця між об`ємом (обсягом) надходження природного газу до ГРМ у відповідний період і об`ємом (обсягом) природного газу, який розподілений між підключеними до/через ГРМ споживачами та переданий в суміжній ГРМ протягом зазначеного періоду. Об`єм (обсяг) фактичних виробничо-технологічних втрат/витрат природного газу складається з нормативних та виробничо-технологічних втрат/витрат, а також понаднормованих втрат природного газу, які виникають під час переміщення природного газу газорозподільною системою. Як зазначив позивач, відповідач не закуповував природний газ для покриття нормативних втрат та виробничо-технологічних витрат та не мав жодного постачальника природного газу, який би здійснював йому постачання вказаних обсягів природного газу та був замовником послуг транспортування, а отже, відповідач отримував послуги транспортування від позивача за договором протягом травня-грудня 2019 року на обсяги 80 127 754, 27 м3. При цьому позивач вказав, що саме на підставі договору ним надавалися відповідачу послуги транспортування природного газу протягом травня-грудня 2019 року і у відповідача виник цивільний обов`язок на умовах договору сплатити вартість наданих послуг. Також позивач посилається на те, що оператори газорозподільних систем для забезпечення транспортування природного газу, необхідного для покриття власних виробничо-технологічних витрат та втрат, замовляють потужність віртуальної точки виходу до газорозподільної системи відповідно до вимог цього кодексу. За період з травня 2019 по грудень 2019, позивач надав, а відповідач отримав послуги перевищення замовленої (договірної) потужності в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи для обсягів використаного Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" природного газу. Згідно з пунктом 8.4. договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 29.11.2017) за результатами остаточної алокації відборів та подач відповідача, позивач виявив наявність у відповідача перевищення договірної потужності та здійснив розрахунок вартості плати за перевищення договірної потужності всього на загальну суму 15 160 476, 78 грн.

5.3. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що сторони не укладали договору, який передбачав врегулювання щодобових небалансів та був підставою виникнення у відповідача відповідного обов`язку по оплаті щодобових небалансів. Відтак, в позивача відсутні правові підстави для стягнення заборгованості з оплати щодобових небалансів в примусовому порядку. Також суд зазначив, що матеріали справи не містять первинних документів, які б свідчили про реальність вчинення балансуючих дій кожної доби та понесення витрат пов`язаних з таким балансуванням, а додані до матеріалів справи односторонні акти врегулювання щодобових небалансів не містять відомостей про джерела внесення в них інформації. Коригуючі акти врегулювання щодобових небалансів не містять пояснень, чому відбулися коригування, тим самим ставлять під сумнів достовірність інформації, зазначеної в таких актах.

5.4. Суд апеляційної інстанції, встановивши, що суд першої інстанції при його ухваленні не дотримав вимог частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України та помилково визначив предметом спору у даній справі заборгованість з оплати щодобових небалансів, не зважаючи на те, що предметом позовних вимог згідно з позовною заявою Акціонерного товариства "Укртрансгаз" №1001 ВИХ-21-5669 від 29.07.2021 (вх.№2651 від 11.08.2021) є стягнення заборгованості з оплати за перевищення замовленої (договірної) потужності, пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат, дійшов висновку про скасування рішення Господарського суду Львівської області від 05.01.2022 з підстав порушення судом норм процесуального права.

5.5. Переглянувши справу за наявними в ній доказами, суд апеляційної інстанції встановив наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Правове регулювання взаємовідносин оператора газорозподільних систем із суб`єктами ринку природного газу, а також визначення правових, технічних, організаційних та економічних засад функціонування газорозподільних систем здійснюється Кодексом газотранспортної системи, Кодексом газорозподільних систем, Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року №2496, а також положеннями Закону України "Про ринок природного газу" Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

В пункті 45 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" визначено, що транспортування природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов`язана з переміщенням природного газу газотранспортною системою з метою його доставки до іншої газотранспортної системи, газорозподільної системи, газосховища, установки LNG або доставки безпосередньо споживачам, але що не включає переміщення внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами) та постачання природного газу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 32 Закону України "Про ринок природного газу" транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами. За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу. Типовий договір транспортування природного газу затверджується Регулятором. Оператор газотранспортної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів транспортування природного газу із замовниками.

Регламентом функціонування газотранспортної системи України є Кодекс газотранспортної системи (далі Кодекс ГТС), затверджений постановою НКРЕКП №2493 від 30.09.2015 року.

Відповідно до пункту 2 глави 1 розділу IV Кодексу ГТС правовідносини між оператором газотранспортної системи та оператором установки LNG / оператором газосховища / газовидобувним підприємством /оператором газорозподільної системи / прямим споживачем щодо одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі вчинення дій з врегулювання добових небалансів у газотранспортній системі, регулюються договором транспортування природного газу, укладеним відповідно до Типового договору транспортування природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2497.

Згідно з пунктом 1 глави 1 Розділу VIII Кодексу ГТС одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі вчинення дій з врегулювання добового небалансу, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування. Оператор газотранспортної системи не має права відмовити в укладенні договору транспортування за умови дотримання заявником вимог щодо його укладення, передбачених цим розділом. Договір транспортування є документом, який регулює правовідносини між оператором газотранспортної системи і окремим замовником послуг транспортування.

Виходячи зі змісту наведених норм чинного законодавства, транспортування природного газу може здійснюватись лише в межах газотранспортної системи, на підставі договору, укладеного з оператором газотранспортної системи.

Пункт 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС визначає договір транспортування як договір, укладений між оператором газотранспортної системи та замовником послуг транспортування природного газу на основі типового договору транспортування природного газу, затвердженого Регулятором, згідно з яким оператор газотранспортної системи надає замовнику одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу на період та умовах, визначених у такому договорі, а замовник послуг транспортування оплачує оператору газотранспортної системи вартість отриманих послуг (послуги).

Як встановив суд апеляційної інстанції, згідно з умовами укладеного між сторонами договору транспортування природного газу № 1512000709 від 17.12.2015 позивач (оператор) надає відповідачу (замовнику) послуги транспортування природного газу.

Відповідно до пунктів 1, 2, 10 глави 1 розділу IX Кодексу ГТС (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) Оператор газотранспортної системи надає право користування потужністю точок входу/виходу на прозорих та недискримінаційних засадах відповідно до положень цього Кодексу та договору транспортування природного газу. Розмір потужності, що надається замовнику послуг транспортування в точці входу/виходу, визначається відповідно до положень цього Кодексу та договору транспортування природного газу.

Доступ до потужності надається оператором газотранспортної системи на такі періоди:

1) річний - потужність визначеного обсягу, доступна строком на 1 газовий рік, з постійним потоком за кожну газову добу протягом газового року;

2) квартальний - потужність визначеного обсягу, доступна строком на 1 газовий квартал, з постійним потоком за кожну газову добу протягом газового кварталу (квартали газового року починаються 01 жовтня, 01 січня, 01 квітня або 01 липня відповідно);

3) місячний - потужність визначеного обсягу, доступна строком на 1 газовий місяць, з постійним потоком за кожну газову добу протягом газового місяця (місяці починаються кожного першого дня газового місяця);

4) на добу наперед - потужність визначеного обсягу, доступна строком на 1 газову добу, з постійним потоком протягом газової доби, наступної за газовою добою, у якій відбувся розподіл потужності.

Потужність віртуальної точки виходу до газорозподільних систем надається замовникам послуг транспортування відповідно до вимог цього Кодексу на гарантованій основі. Оператори газорозподільних систем для забезпечення транспортування природного газу, необхідного для покриття власних виробничо-технологічних витрат та втрат, замовляють потужність віртуальної точки виходу до газорозподільної системи відповідно до вимог цього Кодексу. Загальна потужність кожної віртуальної точки виходу до газорозподільної системи дорівнює сумі технічних потужностей усіх фізичних точок виходу до газорозподільної системи, які вона об`єднує. Оператори газорозподільних систем для забезпечення транспортування природного газу, необхідного для покриття власних виробничо-технологічних витрат та втрат, замовляють потужність віртуальної точки виходу до газорозподільної системи відповідно до вимог цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що здійснення господарської діяльності відповідачем як Оператором ГРМ з розподілу природного газу знаходиться у прямій залежності від того, що з газотранспортної системи позивача мають надходити до газорозподільної системи відповідача обсяги природного газу, які останній розподіляє приєднаним до його мережі споживачам. У випадку неукладання додатку 1 до договору відповідачем як замовником послуг транспортування не визначається замовлений обсяг потужності, право користування яким позивач як Оператор газотранспортної системи надає на гарантованій (постійній) та/або переривчастій основі на річний, квартальний або місячний період. Використання гарантованої та/або переривчастої потужності не обумовлюється підписанням вказаного додатку.

Відповідно до пунктів 17, 18 глави 1 розділу ІХ Кодексу ГТС (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) величина використаних замовником послуг транспортування обсягів потужності точок входу/виходу дорівнює величинам остаточних алокацій щодобових подач та відборів замовника послуг транспортування природного газу у відповідних точках входу/виходу. Відповідальність за перевищення замовлених потужностей несуть замовники послуг транспортування відповідно до договору транспортування природного газу. Оператор газотранспортної системи оприлюднює на своєму веб-сайті перелік точок входу/виходу, обсяг технічної, договірної та вільної потужності. Оператор газотранспортної системи зазначає про точки входу/виходу, для яких з точки зору технічних обмежень обсяг та вид потужності може відрізнятись в окремі періоди газового року.

Пунктом 8 глави 1 розділу ХІ Кодексу ГТС (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що якщо замовник послуг транспортування природного газу не надав номінацію на точку входу/виходу, на яку йому було розподілено потужність на відповідну газову добу, то вважається, що замовником було подано нульову номінацію на відповідну точку входу та/або виходу.

За змістом пункту 2 глави 2 розділу ХV Кодексу ГТС (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) оператор газотранспортної системи вчиняє дії, які дозволяють уникнути можливості виникнення перевантажень, зокрема стягує із замовника послуг транспортування додаткову оплату за перевищення потужності відповідно до договору транспортування.

За умовами пункту 8.4 договору (в редакції додаткової угоди №1 від 29.11.2017) у випадку перевищення замовником розміру договірних потужностей у точках входу/виходу до/з газотранспортної системи за період газового місяця замовник сплачує додаткову плату, яка розраховується за формулою, передбаченою цим пунктом договору. Підставою для проведення розрахунку додаткової плати є дані, визначені оператором у звіті про використання договірної потужності, який надається замовнику до десятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, на його електронну адресу і містить розрахунок перевищення розміру договірних потужностей та рахунок на оплату. Замовник зобов`язаний здійснити оплату у строк до п`ятнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем.

Оформлення послуг, які надаються за договором, за винятком послуг балансування здійснюється шляхом підписання сторонами актів наданих послуг відповідно до умов пункту 11.1 договору.

Суд апеляційної інстанції з`ясував, що позивач за результатами співставлення остаточних алокацій подач/відборів відповідачем природного газу до/з газотранспортної системи за травень - грудень 2019 року встановив величину використаних відповідачем обсягів потужності точок входу/виходу.

Оскільки відповідач не надав номінації на точку входу/виходу, на яку йому було розподілено потужність на відповідну газову добу, згідно з пунктом 8 глави 1 розділу ХІ Кодексу ГТС вважається, що замовник подав нульову номінацію на відповідну точку входу та/або виходу, а тому вся потужність, яка була йому надана, є перевищенням замовленої договірної потужності. Відповідні звіти фіксують обсяги перевищення розміру використаної потужності над замовленою подобово та містять здійснений позивачем розрахунок вартості плати за перевищення договірної потужності за травень-грудень 2019 року, всього на загальну суму 15 160 476, 78 грн.

Проаналізувавши зміст наданих позивачем доказів, а саме копій: звітів про власний видобуток, транспортування та передачу AT "Укргазвидобування" та ПАТ "Укрнафта" за травень-грудень 2019, які містять інформацію про подачі природного газу газовидобувним підприємством; актів приймання-передачі газу; реєстрів файлів завантаження до Інформаційної платформи, форми 2, 3, 5, 9; реєстрів файлів, відправлених з Інформаційної платформи; актів наданих послуг перевищення замовленої (договірної) потужності; звітів про використання замовленої потужності; скрінів з Інформаційної платформи; звітів Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" про використання потужності форми №8в-НКРЕКП-газ-моніторинг, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що вони є належними, допустимими та підтверджують факт перевищення відповідачем розміру договірних потужностей у спірному періоді.

При цьому, як встановив суд апеляційної інстанції, на виконання вимог п. 8.4 договору позивач через інформаційну платформу відправив відповідачу звіти про використання замовленої потужності Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" за травень - грудень 2019 року, акти наданих послуг (перевищення замовленої (договірної) потужності за вказаний період та рахунки на оплату за перевищення замовленої (договірної) потужності на загальну суму 15 160 476, 78 грн, які відповідач не оплатив.

В силу положень п. 4.1 договору № 1512000709 від 17.12.2015 відповідач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг.

Матеріали справи не містять доказів про оплату відповідачем перевищеної замовленої (договірної) потужності за період травень-грудень 2019 року на підставі договору транспортування природного газу № 1512000709 від 17.12.2015 на загальну суму 15 160 476, 78 грн.

Наданий позивачем розрахунок суми основного боргу Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" не спростувало належними і допустимими доказами.

Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанцій дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 15 160 476, 78 грн заборгованості з оплати за перевищення замовленої (договірної) потужності. Також суд апеляційної інстанції вважав обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 1 870 655, 38 грн, 3% річних в сумі 721 572, 68 грн та 1 551 496, 51 грн інфляційних втрат за визначений позивачем період. При цьому щодо заявленого відповідачем клопотання про застосування позовної давності суд апеляційної інстанції врахував правову позицію Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладену в постанові від 15.07.2022 у справі № 921/184/21, відповідно до якої відступлено від висновку Верховного Суду про те, що договори транспортування природного газу за своєю правовою природою є договорами перевезення вантажу і до правовідносин за ними підлягають застосуванню положення статей 306 307 315 Господарського кодексу України, оскільки зазначені договори за своєю правовою природою є договорами про надання послуг, виходячи зі спеціального регулювання, встановленого законодавством про ринок природного газу. З врахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважав помилковими доводи відповідача про те, що укладений між сторонами договір транспортування природного газу №1512000709 від 17 грудня 2015 року є договором перевезення та до спірних відносин застосовується шестимісячний строк позовної давності, передбачений частиною 5 статті 315 Господарського кодексу України. Також суд апеляційної інстанції врахував, що за загальним правилом, відповідно до статей 256 257 268 Цивільного кодексу України на вимоги про стягнення заборгованості поширюється позовна давність тривалістю у три роки. Предметом даного спору є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості з оплати за перевищення замовленої (договірної) потужності за період з травня по грудень 2019 року та похідні позовні вимоги про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат. При цьому позовна заява Акціонерного товариства "Укртрансгаз" від 29.07.2021 року №1001ВИХ-21-5669 у справі №914/2441/21 подана до Господарського суду Львівської області 11.08.2021, в межах загального трирічного строку позовної давності. Таким чином, суд апеляційної інстанції відмовив в задоволенні клопотання відповідача про застосування позовної давності до спірних правовідносин.

5.6. Однак, Верховний Суд вважає висновки суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог в повному обсязі передчасними з огляду на таке.

Відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Виходячи з предмета позову в цій справі, яким є матеріально-правова вимога Акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" про стягнення заборгованості за перевищення замовленої потужності за договором транспортування природного газу, а також нарахованих пені, 3% річних та інфляційних втрат за неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань, до предмета доказування в цій справі входять, зокрема обставини щодо визначення вартості та порядку розрахунку зазначеної заборгованості.

Так, суд апеляційної інстанції встановив, що за змістом п.п. 7.1, 7.3 договору вартість послуг розраховується: розподіл потужності - за тарифами, які встановлюються Регулятором; транспортування - за тарифами, які встановлюються Регулятором; балансування - за фактичною вартістю, яка визначається відповідно до порядку, встановленого Кодексом.

Розділом VIII договору врегульовано порядок визначення вартості та розрахунків за договірну потужність.

Разом з тим суд апеляційної інстанції, а також і суд першої інстанції (оскільки як встановив суд апеляційної, місцевий господарський суд помилково визначив предмет спору в цій справі) не перевірили який тариф був застосований позивачем для розрахунку вартості перевищення замовленої потужності. Крім того, суди попередніх інстанцій не перевірили формулу та порядок здійснення відповідного розрахунку. Отже, на порушення вимог статей 73- 80 86 236- 238 269 Господарського процесуального кодексу України ні суд першої інстанції, ні суд апеляційної інстанції неповно дослідили та не дали належної правової оцінки зібраним у справі доказам, при цьому суд апеляційної інстанції, пославшись лише на їх належність та допустимість, не перевірив відповідності відображених у них даних та правильності розрахунку заявлених до стягнення сум.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 15.07.2022 у справі № 921/184/21, від 26.07.2022 у справі № 921/183/21, від 24.11.2022 у справі № 910/20806/21

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до таких правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Прийняті зі справи рішення судів попередніх інстанцій зазначеним вимогам не відповідають.

5.7. Підставою касаційного оскарження Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" визначило пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду від 19.07.2022 у справі № 924/1153/19, від 21.07.2022 у справі № 909/65/20, від 25.08.2022 у справі № 914/2351/19, від 13.11.2019 у справі № 910/9834/18.

При цьому скаржник зазначає, що застосовуючи пункт 1 Глави 1 розділу VІІІ Кодексу ГТС, Верховний Суд в зазначених справах № 924/1153/19, № 909/65/20, № 914/2351/19 навів правовий висновок, відповідно до якого послуги балансування системи безпосередньо пов`язані з послугою транспортування природного газу. У всіх наведених справах Верховний Суд вказав на необхідності встановлення обставин справи, пов`язаних з наданням послуг власне транспортування, оскільки ненадання таких послуг виключає саму можливість виникнення у замовника негативних небалансів і свідчить про невиконання договору.

Також скаржник вважає, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 13.11.2019 у справі № 910/9834/18, відповідно до якого судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях наявності доказів, оскільки в мотивувальній частині рішення мають зазначатися зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. При цьому, як зазначає скаржник, суд апеляційної інстанції без посилання на відповідні докази в основу судового рішення поклав висновки про безпідставний відбір газу Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз".

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 викладено правову позицію, відповідно до якої на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Верховний Суд, проаналізувавши судові рішення, висновки в яких, на думку скаржника, не були враховані судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови, встановив таке.

Правовідносини у справах № 914/2351/19, № 909/65/20, № 924/1153/19 виникли у зв`язку з неврегулюванням заборгованості за послуги балансування (добові та місячні небаланси). Разом з тим в цій справі, правовідносини виникли у зв`язку з наявністю заборгованості за перевищення замовленої потужності за договором транспортування природного газу. При цьому підставою для скасування рішення суду першої інстанції в цій справі стало власне те, що місцевий господарський суд визначив предметом спору у даній справі заборгованість з оплати щодобових небалансів. Крім того, щодо цієї категорії спорів про стягнення заборгованості за перевищення замовленої потужності за договором транспортування природного газу сформульовані правові висновки у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.07.2022 у справі № 921/184/21.

Отже, аналіз висновків, зроблених у постанові суду апеляційної інстанції, що оскаржується, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у зазначених постановах Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, і ці висновки не є різними за своїм змістом, а зроблені судами з урахуванням різних фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у кожній справі, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення, що не дає підстави вважати правовідносини у цих справах подібними.

Щодо посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 910/9834/18, то колегія суддів зазначає, що Судом встановлено в цій справі порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права в частині дослідження доказів.

5.8. Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, колегія суддів зазначає, що цією нормою передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору у даній справі.

Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

У цій справі скаржник на обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме:

- положень Директиви 2003/55/ЕС від 26.06.2003 у подібних правовідносинах;

5.9. Обґрунтовуючи необхідність формулювання висновку Верховного Суду про застосування положень Директиви 2003/55/ЕС від 26.06.2003 у подібних правовідносинах, скаржник наводить закріплені в ній визначення таких термінів як "розподіл", "оператор газорозподільної системи", "система", "користувачі системи", та зазначає, що Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" не є користувачем газотранспортної системи. При цьому звертає увагу на те, що суд апеляційної інстанції не застосував положення Директиви 2003/55/ЄС від 26.06.2003 всупереч правовій позиції Великої Палати Верховного Суду від 03.08.2022 у справі № 910/9627/20.

Колегія суддів зазначає, що Директивою 2009/73/ЄС від 13.07.2009 про спільні правила внутрішнього ринку природного газу скасовано Директиву 2003/55/ЄС, у зв`язку з чим доводи касаційної скарги в цій частині є необґрунтованими та відсутні підстави вважати, що суд апеляційної інстанції безпідставно не застосував положення Директиви 2003/55/ЄС від 26.06.2003 всупереч правовій позиції Великої Палати Верховного Суду від 03.08.2022 у справі № 910/9627/20.

5.10. Щодо застосування положень Регламенту Комісії (ЄС) N 2017/459 від 16.03.2017 про встановлення мережевого кодексу механізмів розподілу потужності в газотранспортних системах та Регламенту Комісії (ЄС) № 312/2014 від 26.03.2014 про Мережевий кодекс балансування газу в газотранспортних системах до спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції в своїй постанові зазначив, що відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 29.11.2019 року № 2586 "Про транспозицію положень актів Європейського Союзу та Енергетичного Співтовариства на ринку природного газу України" вирішено транспонувати положення актів Європейського Союзу та Енергетичного Співтовариства на ринку природного газу, офіційний переклад яких здійснено Урядовим офісом координації європейської та євроатлантичної інтеграції 25 листопада 2019 року, а саме: Регламенту Комісії (ЄС) № 2015/703 від 30 квітня 2015 року про встановлення мережевого кодексу правил інтероперабельності та обміну даними; Регламенту Комісії (ЄС) № 2017/459 від 16 березня 2017 року про встановлення мережевого кодексу механізмів розподілу потужності в газотранспортних системах та про скасування Регламенту (ЄС) № 984/2013; Регламенту Комісії (ЄС) № 2017/460 від 16 березня 2017 року про встановлення мережевого кодексу гармонізованих структур тарифу на транспортування газу; Регламенту Комісії (ЄС) № 312/2014 від 26 березня 2014 року про Мережевий кодекс балансування газу в газотранспортних системах; Рішення Комісії (ЄС) № 2012/490 від 24 серпня 2012 року щодо внесення змін до Додатка І Регламенту (ЄК) № 715/2009 Європейського Парламенту та Ради щодо умов доступу до газотранспортних систем.

Ця постанова набрала чинності з 01 грудня 2019 року.

Предметом спору, як встановив суд апеляційної інстанції, у цій справі є стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з оплати за перевищення замовленої (договірної) потужності за період з травня по грудень 2019 року та похідні позовні вимоги про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат. Підстава позову: укладений 17.12.2015 між Акціонерним товариством "Укртрансгаз" та Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" договір транспортування природного газу №1512000709 (з наступними змінами і доповненнями).

За загальним правилом акти цивільного законодавства та нормативно-правові акти органів державної влади регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності і не мають зворотної дії в часі.

На час виникнення спірних правовідносин між сторонами у цій справі (до 1 грудня 2019 року) постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 29.11.2019 № 2586 "Про транспозицію положень актів Європейського Союзу та Енергетичного Співтовариства на ринку природного газу України" не була чинною. Тому суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про те, що доводи заявника у поданому клопотанні є необґрунтованими, згаданий Регламент Комісії (ЄС) у цьому спорі не підлягає до застосування.

Обґрунтовуючи наявність підстав для застосування до спірних правовідносин положень Регламенту Комісії (ЄС) N 2017/459 від 16.03.2017 про встановлення мережевого кодексу механізмів розподілу потужності в газотранспортних системах та Регламенту Комісії (ЄС) № 312/2014 від 26.03.2014 про Мережевий кодекс балансування газу в газотранспортних системах, скаржник зазначає про те, що спірний період охоплює також грудень 2019 року. Разом з тим Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" в розумінні пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не визначено які саме норми регламенту слід застосувати до спірних правовідносин, замість тих, що застосовані судом апеляційної інстанції. При цьому скаржник наводить власні міркування, без належного обґрунтування чому до спірних правовідносин мають застосовуватися норми Регламентів (та які саме) замість положень Кодексу ГТС та умов договору, застосованих судом апеляційної інстанції.

5.11. Щодо посилання Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" на те, що позивач не виконав обов`язок, встановлений Постановою НКРЕКП від 27.12.2017 № 1437 та не привів договірні відносини з відповідачем у відповідність з діючим законодавством, а також щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, про відсутність висновку Верховного Суду про застосування положень згаданої постанови НКРЕКП у частині оновленого порядку та умов надання права на користування договірною потужністю, яке надається Оператором ГТС замовнику послуг транспортування, порядку документального підтвердження факту розподілу потужності, порядку розрахунків договірної потужності та підстави для оплати вартості перевищення договірної потужності, колегія суддів зазначає, що як встановлено вище, суд апеляційної інстанції взагалі не перевірив який саме порядок розрахунку було застосовано.

5.12. Щодо клопотання Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" про передачу цієї справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у зв`язку з необхідністю відступити від висновку, викладеного у справі № 921/184/21, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з частиною першою статті 303 Господарського процесуального кодексу України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.

Відповідно до частини другої статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

Відступленням від висновку слід розуміти або повну відмову Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизацію попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (пункт 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16).

Основним завданням Верховного Суду відповідно до частини першої статті 36 Закону "Про судоустрій і статус суддів" є забезпечення сталості та єдності судової практики. Відтак, для відступу від правової позиції, раніше сформованою Верховним Судом, необхідно встановити, що існує об`єктивна необхідність такого відступу саме у конкретній справі.

Проте Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" у поданому клопотанні фактично наводить аргументи щодо правової природи договору транспортування природного газу та застосування до спірних правовідносин статей 306 307 315 Господарського кодексу України, які (аргументи) подібні тим, які в переважній більшості вже були предметом розгляду Верховного Суду у справі № 921/184/21 та не наводить інших вагомих та достатніх аргументів, які свідчили б про необхідність відступу від вже висловленої правової позиції Верховного Суду з цих питань, викладеної у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.07.2022 у справі № 921/184/21. Скаржник фактично викладає власну позицію щодо правової природи договору транспортування природного газу (подібних висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 25.08.2022 у справі № 914/2351/19).

З урахуванням наведеного, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" про передачу справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, яке обґрунтоване необхідністю відступити від висновку об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеного у справі № 921/184/21.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

6.2. Згідно з частиною третьою статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

6.3. З огляду на викладене та зважаючи на наведені положення законодавства, колегія суддів вважає, що ухвалені у справі рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції необхідно скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, а касаційну скаргу - задовольнити частково.

Під час нового розгляду справи господарському суду потрібно взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи, оцінити доводи сторін, які мають суттєве значення для вирішення справи, дослідити докази, надані сторонами, які підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі, зокрема такі обставини: який тариф був застосований позивачем для розрахунку вартості перевищення замовленої потужності, за якою формулою та відповідно до якого порядку було здійснено розрахунок суми основного боргу та відповідно сум пені, 3% річних та втрат від інфляції

7. Судові витрати

Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судом касаційної інстанції не здійснюється.

Керуючись статтями 236 238 240 300 301 308 310 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

1.Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" задовольнити частково.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.11.2022 та рішення Господарського суду Львівської області від 05.01.2022 скасувати, а справу № 914/2441/21 передати на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді О. Баранець

О. Кролевець