ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 вересня 2022 року
м. Київ
cправа № 914/2650/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.
за участю секретаря судового засідання - Дерлі І.І.,
за участю представників сторін:
позивача - не з`явився,
відповідача - не з`явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гурман"
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.07.2022 (у складі колегії суддів: Желік М.Б., (головуючий), Орищин Г.В., Галушко Н.А.)
за позовом Львівської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гурман"
про скасування державної реєстрації права приватної власності та визнання недійсними договорів купівлі-продажу,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. Львівська міська рада (далі - Міськрада, Позивач) звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гурман", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про скасування державної реєстрації права приватної власності та визнання недійсними договорів купівлі-продажу. Зокрема позивач у прохальній частині позовної заяви просив:
1) скасувати державну реєстрацію права приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Гурман" на нежитлову будівлю заг. площею 80,3 кв.м. на АДРЕСА_1 , з припиненням права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Гурман" на нежитлову будівлю заг. площею 80,3 кв.м. на АДРЕСА_1 ;
2) скасувати державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 на нежитлову будівлю заг. площею 80,3 кв.м. на АДРЕСА_1 , з припиненням права власності ОСОБА_1 на нежитлову будівлю заг. площею 80,3 кв.м. на АДРЕСА_1 ;
3) визнати недійсним договір купівлі-продажу №2889 нежитлової будівлі заг. площею 80,3 кв.м. на АДРЕСА_1 , укладений 16.05.2011р. між ОСОБА_1 та ПП "Дабл Кофе Захід", посвідчений приватним нотаріусом Тертичною Е.В.;
4) скасувати державну реєстрацію права приватної власності ПП "Дабл Кофе Захід" на нежитлову будівлю заг. площею 80,3 кв.м. на АДРЕСА_1 , з припиненням права власності ПП "Дабл Кофе Захід" на нежитлову будівлю заг. площею 80,3 кв.м. на АДРЕСА_1 ;
5) визнати недійсним договір купівлі-продажу №3062 нежитлової будівлі заг. площею 80,3 кв.м. на АДРЕСА_1 , укладений 19.05.2011р. між ПП "Дабл Кофе Захід" та ТОВ "Новотекс Захід" , посвідчений приватним нотаріусом Тертичною Е.В.;
6) скасувати державну реєстрацію права приватної власності ТОВ "Новотекс Захід" на нежитлову будівлю заг. площею 80,3 кв.м. на АДРЕСА_1 , з припиненням права власності ТОВ "Новотекс Захід" на нежитлову будівлю заг. площею 80,3 кв.м. на АДРЕСА_1 ;
7) визнати недійсним договір купівлі-продажу №4264 нежитлової будівлі заг. площею 80,3 кв.м. на АДРЕСА_1 , укладений 12.07.2011р. між ТОВ "Новотекс Захід" та ПП "ВМ Капітал", посвідчений приватним нотаріусом Тертичною Е.В.;
8) скасувати державну реєстрацію права приватної власності ПП "ВМ Капітал" на нежитлову будівлю заг. площею 80,3 кв.м. на АДРЕСА_1 , з припиненням права власності ПП "ВМ Капітал" на нежитлову будівлю заг. площею 80,3 кв.м. на АДРЕСА_1 ;
9) визнати недійсним договір купівлі-продажу №4551 нежитлової будівлі заг. площею 80,3 кв.м. на АДРЕСА_1 , укладений 20.07.2011р. між ПП "ВМ Капітал" та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Тертичною Е.В.;
10) скасувати державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_2 на нежитлову будівлю заг. площею 80,3 кв.м, на АДРЕСА_1 , з припиненням права власності ОСОБА_2 на нежитлову будівлю заг. площею 80,3 кв.м. на АДРЕСА_1 ;
11) визнати недійсним договір купівлі-продажу №2693 нежитлової будівлі заг. площею 80,3 кв.м. на АДРЕСА_1 , укладений 23.10.2013р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Голубенко Н.І.;
12) скасувати державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_3 на нежитлову будівлю заг. площею 80.3 кв.м. на АДРЕСА_1 з припиненням права власності ОСОБА_3 на нежитлову будівлю заг. площею 80,3 кв.м. на АДРЕСА_1 ;
13) визнати недійсним договір дарування №546 нежитлової будівлі заг. площею 80.3 кв.м. на АДРЕСА_1 , укладений 06.09.2018р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Голубенко Н.І.;
14) скасувати державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_4 на нежитлову будівлю заг. площею 80,3 кв.м. на АДРЕСА_1 з припиненням права власності ОСОБА_4 на нежитлову будівлю заг. площею 80,3 кв.м. на АДРЕСА_1 .
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Міськрада позбавлена можливістю використовувати та розпоряджатися належною їй земельною ділянкою в результаті реєстрації права власності на об`єкт нерухомості на АДРЕСА_1 загальною площею 80,3 кв.м.
2. Короткий зміст рішень господарських судів попередніх інстанцій
2.1. Ухвалою суду від 06.09.2021 відмовлено у відкритті провадження у даній справі в частині позовних вимог до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та роз`яснено Позивачу що позовні вимоги до вказаних відповідачів підлягають розгляду місцевим загальним судом за правилами цивільного судочинства.
В частині позовних вимог Міськради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гурман" (далі - ТОВ "Гурман", Відповідач) справа прийнята до розгляду та відкрито провадження за правилами загального позовного провадження.
2.2. Рішенням Господарського суду Львівської області від 13.01.2022 відмовлено у задоволенні позову.
Місцевий господарський суд виходив з того, що задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомості, при наведених Позивачем підставах позову є неможливим, і фактичний захист прав Позивача, в обраний ним спосіб не відбудеться, оскільки в матеріалах справи станом на час подання позовної заяви та прийняття рішення у даній справі відсутні докази реєстрації права власності на нежитлову будівлю за ТОВ "Гурман".
2.3. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 04.07.2022 скасовано рішення суду першої інстанції та залишено позов без розгляду.
Апеляційна інстанція дійшла висновку, що суд повинен був надати оцінку можливості спільного розгляду заявлених вимог на стадії прийняття і в разі висновку про порушення правил об`єднання повернути позовну заяву відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 174 Господарського процесуального кодексу України, або у підготовчому провадженні відповідно до пункту 4 частини другої статті 182 Господарського процесуального кодексу України, і в разі висновку про порушення правил об`єднання - залишити позов без розгляду у відповідності до пункту 8 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України.
У той же час, всупереч зазначеним вимогам процесуального закону, суд першої інстанції встановивши, що заявлені Позивачем вимоги до відповідачів-фізичних осіб підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства, та вказавши, що не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, відкрив провадження у справі щодо однієї із заявлених позивачем вимог до відповідача - юридичної особи та розглянув таку вимогу по суті.
3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
3.1. У касаційній скарзі ТОВ "Гурман" просить скасувати постанову апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого господарського суду.
3.2. Касаційна скарга обґрунтована неврахуванням висновків викладених у постановах Верховного Суду від 29.09.2021 у справі № 910/17079/19; від 22.09.2021 у справі № 463/3724/18, від 15.09.2021 у справі № 372/2583/18, від 15.09.2021 у справі № 175/343/20, від 15.09.2021 у справі № 336/427/16, від 23.12.2021 у справі № 910/13/21, від 10.02.2021 у справі № 910/6681/20, від 30.03.2020 у справі № 904/4900/18, від 12.01.2021 у справі № 1640/2719/18, від 20.01.2022 у справі № 826/12308/18, від 22.09.2021 у справі № 910/5172/19, від 21.12.2021 у справі № 910/8301/21 та постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 908/299/18, від 11.06.2019 у справі № 917/375/18, від 19.01.2022 у справі № 9901/385/19.
Також заявник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах частин першої та третьої статті 269 Господарського процесуального кодексу України, частини третьої статті 277 Господарського процесуального кодексу України (щодо можливості суду виходити за межі апеляційного перегляду у інших випадках ніж ті, що пов`язані із порушенням норм процесуального права, які є обов`язковими підставами для скасування рішення).
4. Обставини встановлені судами
4.1. 29.12.2009 між Міськрадою та ТОВ "Гурман" було укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого Відповідач прийняв в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться у АДРЕСА_1 площею 0,0213 га для обслуговування торговельного тимчасового павільйону.
4.2. ТОВ "Гурман" здійснило на орендованій земельній ділянці будівництво нежитлової споруди загальною площею 80,3 кв.м і звернулося до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні вказаною спорудою, змінивши пізніше предмет позову на визнання права власності на вказану споруду.
4.3. Рішенням Господарського суду Львівської області від 04.02.2011 у справі № 31/209-2010 визнано за ТОВ "Гурман" право власності на зазначену будівлю.
4.4. 17.03.2011 на підставі вищезазначеного рішення за ТОВ "Гурман" зареєстровано право власності на нежитлову будівлю загальною площею 80,3 кв.м. на АДРЕСА_1 .
4.5. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.06.2011, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 03.08.2011, вказане рішення Господарського суду Львівської області від 04.02.2011 у справі № 31/209-2010 скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ТОВ "Гурман".
4.6. Рішенням Господарського суду Львівської області від 13.09.2011, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.06.2016 у справі № 5015/4666/11, задоволено позовні вимоги Міськради про зобов`язання ТОВ "Гурман" за власні кошти демонтувати самочинно здійснене будівництво за адресою: АДРЕСА_1 .
4.7. 24.03.2011 між ТОВ "Гурман" (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого продавець продав, а покупець купив нежитлову будівлю загальною площею 80,3 кв.м., позначену на плані літерою "А-1", розташовану у АДРЕСА_1 .
4.8. 29.03.2011 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на вказану будівлю.
4.9. Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 05.05.2015 скасовано рішення Галицького районного суду м. Львова від 03.12.2013 у справі №1304/2810/11 та визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі загальною площею 80,3 кв.м., укладений 24.03.2011 між ТОВ "Гурман" та гр. ОСОБА_1 .
4.10. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно право власності на нежитлову будівлю загальною площею 80.3 кв.м. на АДРЕСА_1 зареєстровано:
- 17.05.2011 за Приватним підприємством "Дабл Кофе Захід" на підставі договору купівлі-продажу № 2889 від 16.05.2011 між ОСОБА_1 та Приватним підприємством "Дабл Кофе Захід" .
- 24.05.2011 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Новотекс Захід" на підставі договору купівлі-продажу № 3062 від 19.05.2011 між Приватним підприємством "Дабл Кофе Захід" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Новотекс Захід" .
- 14.07.2011 за Приватним підприємством "ВМ Капітал" на підставі договору купівлі-продажу № 4264 від 12.07.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Новотекс Захід" та Приватним підприємством "ВМ Капітал".
- 21.07.2011 за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу №4551 від 20.07.2011 між Приватним підприємством "ВМ Капітал" та ОСОБА_2 .
- 27.08.2018 за ОСОБА_3 на підставі дублікату договору купівлі-продажу нерухомого майна № 1484 від 27.08.2018, замість втраченого договору купівлі-продажу нерухомого майна від 23.10.2013 № 2693.
- 06.09.2018 за ОСОБА_4 на підставі договору дарування № 546 від 06.09.2018.
5. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
5.1. Від Відповідача 07.09.2022 на електронну пошту Верховного Суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, не підписано електронним цифровим підписом, яке обґрунтовано неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника в судове засідання задля підтримання доводів касаційної скарги.
Пунктами 12, 32 частини першої статті 1 Закону України "Про електронні довірчі послуги" визначено, що електронний підпис - це електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис; підписувач - фізична особа, яка створює електронний підпис.
Частиною першою, другою статті 6, частиною першою статті 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" передбачено, що для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".
За визначеннями, наведеними у підпунктах 14, 16 пункту 1 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 № 30, електронний документ - це оригінал електронного документу з обов`язковими реквізитами, що надають йому юридичної сили, в тому числі з електронним цифровим підписом автора. Електронний цифровий підпис - це електронний цифровий підпис в форматі, що забезпечує можливість встановлення дійсності підпису у довгостроковому періоді (після закінчення строку чинності сертифіката), визначеному відповідно до вимог законодавства. Електронний цифровий підпис використовується в автоматизованій системі документообігу суду для підписання та погодження (візування) інформаційних ресурсів в цілому або фіксування певних дій з ними (внесення зауважень, пропозицій, погодження частини тексту тощо).
Частина восьма статті 43 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним підписом учасника справи (його представника).
Частинами другої та четвертою статті 170 цього ж Кодексу визначено, що письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником. Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
З огляду на те, що вищезазначене клопотання не підписано електронним цифровим підписом, судова колегія дійшла висновку про залишення його без розгляду.
Поряд з цим, Суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 Господарського процесуального кодексу України).
Участь сторін у судовому засіданні, призначеному на 07.09.2022 обов`язковою не визнавалася, вимоги та доводи ТОВ "Гурман" викладені у касаційній скарзі.
З урахуванням наведеного Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності її учасників.
5.2. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
5.3. При зверненні з касаційною скаргою перед Верховним Судом фактично поставлено питання щодо відповідності дій суду апеляційної інстанції при розгляді апеляційної скарги вимогам статті 269 Господарського процесуального кодексу України "Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції".
Так, за приписами цієї статті суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Частиною другою та третьою статті 277 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
При цьому порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: 1) справу розглянуто неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою; 3) справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою; 4) суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі; 5) судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні; 6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу; 7) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
5.4. Таким чином, порушення процесуального законодавства є підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення було зазначено у доводах апеляційної скарги та призвело до неправильного вирішення справи або якщо наявні обов`язкові підстави для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення передбачені Господарським процесуальним кодексом України.
5.5. Як наголошує скаржник, у апеляційній скарзі Міськрада не посилалась, а суд апеляційної інстанції не встановив як порушень процесуального законодавства, які призвели до неправильного вирішення справи, так і наявність обов`язкових підстав для скасування судового рішення суду, що, на його думку, є підставою для скасування оскаржуваної постанови Західного апеляційного господарського суду. При цьому, доводи апеляційної скарги стосувались виключно порушення місцевим судом норм матеріального права.
5.6. Водночас, як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови колегія суддів апеляційного господарського суду залишила позов без розгляду, обґрунтувавши своє рішення тим, що хоча позовна заява не відповідала вимогам пункту 4 частини третьої статті 162 Господарського процесуального кодексу України (оскільки позивачем у резолютивній частині позовної заяви вимоги сформульовано також до Приватного підприємства "Дабл Кофе Захід", Товариства з обмеженою відповідальністю "Новотекс Захід" та Приватного підприємства "ВМ Капітал", яких не зазначено у якості відповідачів у справі і вимоги до яких господарським судом не розглянуто), однак в порушення норм процесуального закону господарським судом першої інстанції позовну заяву не було залишено без руху, а позивачем не усунено недоліків позовної заяви.
При цьому суд також дійшов висновку, що суд першої інстанції не врахував правил об`єднання і роз`єднання позовних вимог, не надав оцінку можливості спільного розгляду заявлених вимог на стадії прийняття і, в разі висновку про порушення правил об`єднання не повернув позовну заяву відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 174 Господарського процесуального кодексу України, або у підготовчому провадженні відповідно до пункту 4 частини другої статті 182 Господарського процесуального кодексу України не залишив позов без розгляду у відповідності до пункту 8 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України.
В такий спосіб, колегія судів самостійно залишила позов без розгляду на підставі пункту 8 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, зазначивши, що вчинення судом такої процесуальної дії не позбавляє позивача права звернутися до суду повторно після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду.
5.7. Разом з тим, Суд не може погодитись із зазначеним висновком з урахуванням наступного.
Так, апеляційний господарський суд наголосив, що суд першої інстанції встановивши, що заявлені позивачем вимоги до відповідачів-фізичних осіб підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства, та вказавши, що не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, відкрив провадження у справі щодо однієї із заявлених позивачем вимог до відповідача юридичної особи та розглянув таку вимогу по суті.
5.8. У статті 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно зі статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
5.9. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.02.2020 у справі № 287/167/18-ц звертала увагу, що з метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.
5.10. Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який має на меті розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
5.11. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин.
5.12. Предметна та суб`єктна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції, залежно від складу сторін спору.
5.13. При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Суб`єктна ж юрисдикція визначається особливістю складу сторін правовідносин, в яких виник спір.
5.14. Юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.
5.15. Згідно із частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а за частиною першою статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.
Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.
5.16. В свою чергу, відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначені статтею 20 Господарського процесуального кодексу України. Зокрема, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер, а також коли належність справ до юрисдикції господарських судів прямо передбачено положеннями законодавства.
5.17. За змістом частин першої - третьої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Діяльність негосподарюючих суб`єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участю або без участі суб`єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб`єктів.
5.18. Вирішуючи питання про те, чи можна вважати правовідносини та відповідний спір господарськими, слід керуватися ознаками, наведеними у статті 3 Господарського кодексу України.
5.19. Отже, спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є спором про право, а тому, відповідно до наведених правових приписів, а також усталеної практики Верховного Суду вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін.
5.20. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18 визначено ознаки спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду: наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих Цивільним кодексом України Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, та спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
5.21. У справі, яка переглядається, Міськрадою у позові заявлено декілька вимог, які можна узагальнити як вимоги про:
- скасування державної реєстрації права приватної власності;
- визнання недійсними договорів купівлі-продажу та договору дарування.
Усі заявлені вимоги об`єднані спільним предметом, а саме нежитловою будівлею загальною площею 80,3 кв.м на просп. Чорновола, 2 у м. Львові, при цьому, як вбачається з тексту позовної заяви та судових рішень у цьому спорі мають місце також спільні підстави виникнення спору та, відповідно, спільна доказова база.
5.22. При цьому, спірні правовідносини стосуються як юридичної особи, яка збудувала спірний об`єкт нерухомості, так і фізичних та юридичних осіб, які послідовно реєстрували за собою право приватної власності на вказаний об`єкт, споруджений на земельній ділянці без належної правової підстави.
5.23. Таким чином, вимоги Позивача до ТОВ "Гурман" є взаємопов`язаними з вимогами до фізичних осіб, тому з огляду на суб`єктний склад учасників спірних правовідносин, суть права та/або інтересу, за захистом якого звернувся Позивач, та характер спірних правовідносин, ця справа в цілому підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства в одному провадженні, а відтак протилежні висновки суду першої інстанції є помилковими.
При цьому, доцільність розгляду даної справи в одному провадженні відповідатиме принципу процесуальної економії, згідно з яким штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим.
5.24. В контексті наведеного посилання скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2019 у справі № 917/375/18 є необґрунтованими, оскільки у вказаній справі розглядались вимоги прокурора, який звернувся в інтересах держави в особі ДАБІ як контролюючого органу стосовно виявлення та усунення порушень у сфері містобудівної діяльності та в особі Ради з метою захисту порушеного права органу місцевого самоврядування на розпорядження земельною ділянкою. За висновками Великої Палати Верховного Суду спір між ДАБІ та відповідачем у справі про знесення самочинного будівництва і застосування відповідних наслідків відноситься до юрисдикції адміністративних судів. Натомість спір між власником земельної ділянки (в тому числі органом місцевого самоврядування) щодо захисту майнового права на цю земельну ділянку та особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на цій земельній ділянці, підлягає розгляду за правилами господарського або цивільного судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору.
Таким чином, характер спірних правовідносин у наведеній скаржником справі є відмінним від справи, яка переглядається.
5.25. Суд зазначає, що за загальним правилом правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. В свою чергу суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
5.26. Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; (пункти 1, 4, 5 частини третьої статті 162 Господарського процесуального кодексу України).
5.27. Відповідно до приписів частин другої та третьої статті 45 Господарського процесуального кодексу України позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
В свою чергу, відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу. По суті, відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.
5.28. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Тоді як встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який він виконує під час розгляду справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц, від 30.01.2019 у справі № 552/6381/17, від 13.03.2019 у справі № 757/39920/15-ц, від 01.04.2020 у справі № 520/13067/17, від 05.05.2020 у справі № 554/8004/16-ц).
5.29. У статті 14 Господарського процесуального кодексу України закріплено принцип диспозитивності господарського судочинства, за яким суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
5.30. Отже, визначення предмета, підстав поданого позову, а також відповідачів до яких звернуті позовні вимоги є правом позивача, яким він розпоряджається на власний розсуд.
5.31. Як зазначив Позивач та встановили суди у даній справі визначено в якості відповідачів ТОВ "Гурман", фізичних осіб ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а відтак висновок апеляційної інстанції про те, що позовна заява не відповідає вимогам пункту 4 частини третьої статті 162 Господарського процесуального кодексу України є передчасним.
5.32. При цьому стверджуючи, що Позивачем у резолютивній частині позовної заяви вимоги сформульовано також до Приватного підприємства "Дабл Кофе Захід", Товариства з обмеженою відповідальністю "Новотекс Захід" та Приватного підприємства "ВМ Капітал" та їх не зазначено у якості відповідачів у справі, поза увагою апеляційного суду залишилось те, що зазначені юридичні особи станом на момент звернення до суду з позовом, були припиненими без правонаступництва.
5.33. Користуючись правами суду першої інстанції, в межах повноважень, наданих апеляційному господарському суду процесуальним законом, суд апеляційної інстанції, з метою здійснення апеляційного перегляду та дотримання принципів справедливості та балансу інтересів, мав би перевірити доводи, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб та чи є він ефективним, перевірити вагомі (визначальні) аргументи сторін у справі, і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні, ухваленому за результатами судового розгляду.
5.34. Натомість апеляційний господарський суд переглядаючи судове рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку вищенаведеного не врахував, та, як наслідок не виправив допущену місцевим судом помилку, хоча, відповідно до приписів статті частини другої статті 278 Господарського процесуального кодексу України порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20-23 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.
5.35. Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що суди повинні неухильно додержуватися вимог про законність та обґрунтованість рішення у справі, яке повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
6. Висновки Верховного Суду
6.1. За приписами частин третьої та четвертої статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.
6.2. З урахуванням викладеного, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги та скасування постанови суду апеляційної інстанції з направленням справи на новий розгляд до апеляційного господарського суду.
6.3. При цьому під час нового розгляду, господарському апеляційному суду належить врахувати вищевикладене, повно та всебічно перевірити фактичні обставини справи, надати належну оцінку зібраним у справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне і обґрунтоване рішення.
7. Розподіл судових витрат
7.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина чотирнадцята статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись статтями 300 301 308 310 314 315 316 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гурман" задовольнити частково.
2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.07.2022 у справі № 914/2650/21 скасувати, а справу направити на новий розгляд до апеляційного господарського суду.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Зуєв Судді І. Берднік В. Суховий