ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2022 року
м. Київ
cправа № 914/4092/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н.М. - головуючий, Вронська Г.О., Кондратова І.Д.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Баличик Галини Михайлівни
на ухвалу Західного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Зварич О.В., Бойко С.М., Гриців В.М.
від 08.08.2022
за позовом Фізичної особи-підприємця Баличик Галини Михайлівни
до Товариства з обмеженої відповідальністю "Латориця", Фізичної особи-підприємця Ходак Марії Володимирівни
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ОСОБА_1 , ОСОБА_2
про визнання недійсними договору про спільну сумісну діяльність № 27/08 від 03.09.2011 та договору оренди № 7 від 15.09.2011.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
Фізична особа-підприємець Баличик Галина Михайлівна звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженої відповідальністю "Латориця" та Фізичної особи-підприємця Ходак Марії Володимирівни про: визнання недійсним договору про спільну діяльність № 27/08 від 03.09.2011, зі змінами та доповненнями, укладеного між Товариством з обмеженої відповідальністю "Латориця" та Фізичною особою-підприємцем Ходак Марією Володимирівною; визнання недійсним договору оренди № 7 від 15.09.2011, укладеного між Фізичною особою-підприємцем Баличик Галиною Михайлівною та Фізичною особою-підприємцем Ходак Марією Володимирівною.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду Львівської області від 16.06.2022 у справі № 914/4092/21 у задоволенні позову відмовлено.
3. Короткий зміст ухвал суду апеляційної інстанції
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 21.07.2022 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Баличик Галини Михайлівни на рішення Господарського суду Львівської області від 16.06.2022 у справі № 914/4092/21 залишено без руху. Запропоновано скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки у строк до 05.08.2022, а саме, надати через канцелярію суду (або надіслати): докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги, у встановлених Законом України "Про судовий збір" порядку та розмірі - 6 810,00 грн; належні докази надсилання відповідачам та третім особам копії апеляційної скарги з доданими до неї документами, які у них відсутні, а саме, описи вкладення з відміткою поштового відділення зв`язку.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 08.08.2022 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Баличик Галини Михайлівни на рішення Господарського суду Львівської області від 16.06.2022 у справі № 914/4092/21 повернуто скаржнику, оскільки скаржником не виконано всіх вимог ухвали Західного апеляційного господарського суду від 21.07.2022 у даній справі - не надано доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи
Не погоджуючись з ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 08.08.2022 у даній справі Фізична особа-підприємець Баличик Галина Михайлівна подала касаційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати та передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції безпідставно повернуто її апеляційну скаргу у зв`язку із несплатою судового збору, оскільки Баличик Галина Михайлівна, яка має статус фізичної особи-підприємця має право користуватися пільгами, визначеними нормами Закону України "Про судовий збір", а тому Фізична особа-підприємець Баличик Галина Михайлівна має підстави для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору відповідно до приписів статті 8 Закону України "Про судовий збір".
Фізична особа-підприємець Ходак Марія Володимирівна подала відзив на касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Баличик Галини Михайлівни, в якому просила залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без змін, як таку, що прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
5. Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно із частиною 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.
Зокрема, у рішенні від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.
З огляду на положення статті 254 Господарського процесуального кодексу України реалізація особою права на апеляційне оскарження рішення (ухвали, постанови) суду першої інстанції здійснюється шляхом подання апеляційної скарги, вимоги до форми та змісту якої встановлені статтею 258 цього Кодексу.
За змістом частини 2 статті 260 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Тобто, положеннями статей 174 260 Господарського процесуального кодексу України законодавець передбачив механізм залишення апеляційної скарги без руху для забезпечення скаржнику можливості у встановлений судом строк усунути недоліки апеляційної скарги, що забезпечить можливість вважати її такою, що подана у день її первинного подання та прийняття її судом апеляційної інстанції до розгляду.
Відповідно до частини 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків (частина 6 статті 260 Господарського процесуального кодексу України).
З матеріалів справи вбачається, що з метою реалізації права на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Львівської області від 16.06.2022 у справі № 914/4092/21 Фізична особа-підприємець Баличик Галина Михайлівна звернулася до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на зазначене рішення.
Під час вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі № 914/4092/21 суд апеляційної інстанції встановив, що до матеріалів апеляційної скарги не додано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, та докази надсилання відповідачам та третім особам копії апеляційної скарги з доданими до неї документами, які у них відсутні, у зв`язку із чим суд апеляційної інстанції ухвалою від 21.07.2022 залишив апеляційну скаргу без руху на підставі статей 174 260 Господарського процесуального кодексу України, встановивши скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги - до 05.08.2022, шляхом, надання через канцелярію суду (або надіслання) доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги, у встановлених Законом України "Про судовий збір" порядку та розмірі - 6 810,00 грн та належних доказів надсилання відповідачам та третім особам копії апеляційної скарги з доданими до неї документами, які у них відсутні, а саме, описів вкладення з відміткою поштового відділення зв`язку.
04 серпня 2022 року, на виконання вимог Західного апеляційного господарського суду від 21.07.2022 у даній справі, скаржник надав докази надсилання копії апеляційної скарги іншим учасникам справи, однак не надав витребуваних судом доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Одночасно скаржником подано клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Львівської області від 16.06.2022 у справі № 914/4092/21, на підставі статті 8 Закону України "Про судовий збір".
Ухвалою від 08.08.2022 суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Баличик Галини Михайлівни на рішення Господарського суду Львівської області від 16.06.2022 у справі № 914/4092/21 повернув скаржнику, оскільки скаржник не виконав всіх вимог ухвали суду апеляційної інстанції від 21.07.2022 та не усунув недоліки апеляційної скарги, а саме не надав до суду докази сплати судового збору в сумі 6 810,00 грн. При цьому, апеляційний господарський суд зазначив, що зі змісту апеляційної скарги, клопотання про звільнення від сплати судового збору та додатків до них вбачається, що апелянт не належить до кола осіб, які за законом мають право на звільнення від сплати судового збору.
Однак, такі висновки суду апеляційної інстанції є помилковими, з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи та оскаржуваної ухвали, клопотання Фізичної особи-підприємця Баличик Галини Михайлівни про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Львівської області від 16.06.2022 у справі № 914/4092/21 мотивовано посиланням на положення статті 8 Закону України "Про судовий збір".
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Закону "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
Частиною другою зазначеної статті передбачено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Відповідно до частини 1 статті 24 Цивільного кодексу України людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.
У статті 25 Цивільного кодексу України передбачено, що здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи.
За правилами частин 2 та 4 статті 25 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті.
У статті 26 Цивільного кодексу України вказано, що всі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа здатна мати всі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин.
З аналізу вказаних вимог цивільного законодавства вбачається, що кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплене й у статті 50 Цивільного кодексу України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Тобто фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус "фізична особа - підприємець" сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх (такий правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.05.2020 у справі № 161/6253/15-ц, від 07.04.2020 у справі № 743/534/16-ц, від 06.06.2018 у справі № 910/16713/15, від 21.03.2018 у справі № 725/3212/16-ц).
Те, що скаржник є фізичною особою - підприємцем не виключає можливість застосування статті 8 Закону України "Про судовий збір".
Суд наділений повноваженнями зменшити тягар судових витрат для особи, яка до нього звертається. Водночас конструкція частин 1, 2 статті 8 Закону України "Про судовий збір" дає підстави для висновку, що зменшення тягаря судових витрат, якого зазнає сторона, є не обов`язком суду, а знаходиться у межах суддівського розсуду, який може бути реалізований за наявності певних обставин.
До того ж стосовно сплати судового збору законодавець визначив вичерпний перелік умов, за наявності яких можливе зменшення тягаря тих судових витрат, яких зазнає сторона.
Зокрема, особа, яка звертається до суду, має право подати відповідне клопотання, у якому навести обставини щодо її майнового стану, за наявності підстав, з якими закон пов`язує можливість реалізації судом повноважень зменшити тягар судових витрат стосовно сплати судового збору. Такі обставини мають бути підтверджені належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами.
При цьому Господарський процесуальний кодекс України покладає на суд обов`язок розглянути заявлені сторонами клопотання та з врахуванням кожного окремого випадку навести мотиви щодо їх задоволення чи відмови у їх задоволенні відповідно до норм чинного законодавства.
Визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Доказами рівня майнового стану можуть бути документи, які підтверджують скрутний майновий стан особи, що, відповідно, унеможливлює сплату нею судових витрат. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини можуть бути підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.
Питання перевірки реальної спроможності заявника сплатити судовий збір набуває особливої актуальності та має детально перевірятися судами у випадку, якщо заявники ставлять питання про звільнення, зменшення та/чи розстрочення/відстрочення сплати судового збору. За наявності таких питань суди повинні вказувати, які конкретно докази заявник має надати на підтвердження факту свого незадовільного майнового стану, у разі якщо наданих доказів недостатньо або вони не є належними.
Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (рішення ЄСПЛ у справах: "Княт проти Польщі" ("Kniat v. Poland") від 26 липня 2005 року; "Єдамскі та Єдамска проти Польщі" ("Jedamski and Jedamska v. Poland") від 26 липня 2005 року).
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 234 Господарського процесуального кодексу України ухвала, що викладається окремим документом, складається з мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу.
Оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції вищезазначеному не відповідає. Так її мотивувальна частина не містить мотивів достатності/недостатності, належності/неналежності доказів, наданих заявником на підтвердження факту свого незадовільного майнового стану. Вказане свідчить про не здійснення судом апеляційної інстанції перевірки реальної спроможності заявника сплатити судовий збір.
Повернення апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Баличик Галини Михайлівни на рішення Господарського суду Львівської області від 16.06.2022 у справі № 914/4092/21 без належного дослідження реальної спроможності заявника сплатити судовий збір та без зазначення мотивів достатності/недостатності, належності/неналежності доказів, наданих заявником на підтвердження факту свого незадовільного майнового стану, фактично свідчить про позбавлення заявника доступу до правосуддя.
6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції (частина 3 статті 304 Господарського процесуального кодексу України).
Пунктом 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю і передати справу для продовження розгляду.
Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм процесуального права (стаття 310 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала суду скасуванню з передачею справи до суду апеляційної інстанції зі стадії прийняття до розгляду апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Баличик Галини Михайлівни на рішення Господарського суду Львівської області від 16.06.2022 у даній справі.
7. Судові витрати
Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись статтями 300 301 304 308 310 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Баличик Галини Михайлівни задовольнити.
2. Ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 08.08.2022 у справі № 914/4092/21 скасувати.
3. Справу № 914/4092/21 направити до Західного апеляційного господарського суду зі стадії прийняття до розгляду апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Баличик Галини Михайлівни на рішення Господарського суду Львівської області від 16.06.2022.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Головуючий Н.М. Губенко
Судді Г.О. Вронська
І.Д. Кондратова