ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 серпня 2022 року
м. Київ
Cправа № 914/616/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Львова Б. Ю. (головуючий), Булгакової І. В. і Селіваненка В. П.,
за участю секретаря судового засідання Крапивної А. М.,
представників учасників справи:
позивача - акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - Товариство) - Верхацького І. В.,
відповідача - Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (далі - Підприємство) - не з`явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства
на рішення господарського суду Львівської області від 27.07.2021 (суддя Трускавецький В. П.)
та постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.12.2021 [колегія суддів: Скрипчук О. С. (головуючий), Плотніцький Б. Д., Марко Р. І.]
зі справи № 914/616/21
за позовом Товариства
до Підприємства
про стягнення 3 090 257,76 грн.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Товариство звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Підприємства про стягнення 3 090 257,76 грн., у тому числі: 811 899,14 грн. пені, 159 195,90 грн. 3 % річних, 8 913,46 грн. інфляційних втрат та 2 110 249,26 грн. збитків.
1.2. Позовні вимоги про стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором постачання природного газу від 04.10.2018 № 6447/18-БО-21 (далі - Договір) і укладених до нього додаткових угод у частині здійснення оплати за поставлений природний газ у період з жовтня 2018 року до вересня 2019 року. Нарахування збитків позивач з посиланням на пункти 3.13, 5.7 Договору обґрунтовує перевищенням відповідачем погоджених обсягів споживання природного газу більше, ніж на 5 %.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням господарського суду Львівської області від 27.07.2021, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 14.12.2021, позов задоволено частково: стягнуто з Підприємства на користь Товариства 405 949,57 грн. пені, 159 195,90 грн. 3 % річних та 8 913,46 грн. інфляційних втрат; в іншій частині позовних вимог відмовлено.
2.2. Рішення судів попередніх інстанцій у частині задоволення позовних вимог мотивовані доведеністю порушення відповідачем договірних зобов`язань з оплати поставленого природного газу, а тому нарахування пені, 3 % річних та інфляційних витрат у заявлених сумах є правомірним та обґрунтованим; врахувавши інтереси сторін та їх майновий стан, на підставі статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статті 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) суди дійшли висновку про наявність підстав для зменшення розміру стягуваної з відповідача пені на 50 %; відмовляючи в задоволенні позовних вимог у частині стягнення з відповідача збитків, попередні судові інстанції дійшли висновків про недоведеність позивачем причинно-наслідкового зв`язку між наявністю перевищення обсягу споживання відповідачем природного газу над погодженим обсягом і понесеними у зв`язку з цим збитками.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
Товариство, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови в стягненні збитків і прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. Скаржник зазначає про: неправильне застосування судами норм матеріального права, а саме: статей 9 11 22 546- 551 611 623 627 ЦК України та статей 224 225 230 231 ГК України, статті 12 Закону України «Про ринок природного газу», розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496 (далі - Правила № 2496); порушення судами норм процесуального права, а саме: статей 13 86 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
4.2. На думку скаржника, суди зробили неправильний висновок, що збитки, передбачені Правилами № 2496 та Договором, нараховуються відповідно до статей 22 623 ЦК України та статті 224 ГК України, тоді як мають застосовуватися приписи статей 546 547 548 549 ЦК України та статей 199 230 231 232 ГК України, які визначають штраф як одну з форм неустойки. Натомість правові засади функціонування ринку природного газу України регулюються Законом України «Про ринок природного газу» та Правилами № 2496, у тому числі щодо стягнення збитків, які є спеціальними та діють в окремій сфері господарювання, мають пріоритет у нормозастосуванні перед загальними нормами ЦК України та ГК України.
4.3. Скаржник просить відступити від висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 25.08.2021 зі справи № 911/3215/20 (пункт 2 частини другої статті 287 ГПК України).
5. Доводи інших учасників справи
Підприємство подало відзив на касаційну скаргу Товариства, в якому зазначило про безпідставність її доводів та просило рішення і постанову зі справи в оскаржуваній частині залишити без змін, а скаргу - без задоволення.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Стислий виклад обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
6.1. Товариство (постачальник) та Підприємство (споживач) 04.10.2018 уклали Договір, за умовами якого (в редакції додаткової угоди від 29.11.2018 № 4):
постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2018 році природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору (пункт 1.1);
природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами / організаціями (пункт 1.2);
оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природній газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (пункт 5.1);
у разі прострочення споживачем оплати згідно з пунктами 5.1, 5.6 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 15,3 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення (пункт 7.2);
якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного споживачем природного газу більше, ніж на 5 % відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в пункті 2.1 цього Договору), споживач зобов`язаний відшкодувати постачальнику збитки в порядку, визначеному пунктом 5.7 цього Договору. При цьому розмір збитків визначається так: якщо фактичний об`єм (обсяг) використання природного газу буде перевищувати замовлений обсяг природного газу на цей період, споживач зобов`язаний відшкодувати збитки за перевищення об`єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою: В = (Vфп) х Ц х К, де: Vф - об`єм (обсяг природного газу, який фактично поставлений Постачальником Споживачу протягом розрахункового періоду за цим Договором відповідно до акта приймання-передачі природного газу; Vп - замовлений обсяг природного газу на розрахунковий період, зазначений в пункті 2.1 цього договору; Ц - ціна природного газу за цим Договором; К - коефіцієнт, який дорівнює 0,5 (пункт 3.13).
6.2. На виконання умов Договору Товариство поставило Підприємству за період з жовтня 2018 до вересня 2019 року, а останнє прийняло у власність природний газ на загальну суму 980 008,50 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, які сторони підписали без зауважень та заперечень.
6.3. Підприємство зобов`язання з оплати прийнятого природного газу виконало в повному обсязі, що визнається сторонами, втім із порушенням строку, визначеного Договором, що й стало підставою для звернення Товариства з цим позовом до суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
7.1. Причиною спору зі справи стало питання про наявність чи відсутність підстав для стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних за несвоєчасне виконання зобов`язань з оплати за поставлений природний газ, а також стягнення збитків за перевищення більше ніж на 5% фактично використаного природного газу від замовленого обсягу.
7.2. Встановивши неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором у частині своєчасного здійснення розрахунків за отриманий природний газ, перевіривши заявлені до стягнення суми пені, інфляційних витрат, 3 % річних та наявність підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
7.3. Предметом касаційного оскарження є незгода Товариства з відмовою в стягненні збитків у сумі 2 110 249,26 грн. В інших частинах прийняті зі справи судові рішення не оскаржуються жодною зі сторін.
7.4. Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з`ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому у випадку невиконання договору чинне законодавство виходить з презумпції вини контрагента.
Відповідно до статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язоку між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вини боржника.
Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, виключає можливість застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.
При цьому на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. Натомість вина боржника у порушенні зобов`язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина в заподіянні збитків.
7.5. Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи на підставі доказів у порядку статті 86 ГПК України.
Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 зі справи № 910/18036/17, від 23.10.2019 зі справи № 917/1307/18, від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 04.12.2019 зі справи № 917/2101/17.
7.6. Отже, істинність твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв`язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягала доведенню позивачем перед судом.
7.7. Згідно з пунктом 6 частини п`ятої статті 12 Закону України «Про ринок природного газу» договір постачання повинен містити такі істотні умови, як, зокрема, порядок відшкодування та визначення розміру збитків, завданих внаслідок порушення договору постачання.
За змістом розділу VІ Правил № 2496:
відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим, постачальнику здійснюється таким чином та в таких випадках: 1) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період; 2) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об`єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою В = (Vф - Vп) x Ц х K (пункт 1);
у договорі постачання між постачальником та споживачем, що не є побутовим, може встановлюватись допустима величина відхилення від підтверджених обсягів природного газу, в межах якої не здійснюються заходи, визначені пунктом 1 цього розділу (пункт 2);
за результатами виявлених порушень представником постачальника складається акт-претензія, який оформлюється з урахуванням таких вимог: 1) форма акта-претензії є довільною; 2) при порушенні, зазначеному в підпункті 3 пункту 1 цього розділу, акт-претензія складається представниками постачальника після пред`явлення ними відповідних посвідчень у присутності уповноваженого представника споживача (власника або наймача) і скріплюється їхніми підписами. У разі відмови споживача від підписання акта-претензії про це зазначається в акті-претензії. Акт-претензія щодо відмови споживача у доступі до території об`єкта споживача вважається дійсним, якщо його підписали представник постачальника та одна незаінтересована особа за умови посвідчення їх осіб або три представники постачальника. У разі відмови споживача від підписання акта-претензії про це робиться відмітка в обох примірниках цього акта, і другий його примірник надсилається споживачеві реєстрованим поштовим відправленням (пункт 3).
акт-претензія, у якому зазначаються підстави та розмір нарахованих збитків, складається в двох примірниках, один з яких надсилається (надається) споживачу (з позначкою про вручення), а споживач зобов`язаний протягом двадцяти робочих днів з моменту його отримання відшкодувати постачальнику завдані збитки або написати мотивовану відмову від їх повного або часткового відшкодування. У випадку нереагування у встановлений строк на акт-претензію або невідшкодування завданих збитків постачальник має право звернутись до суду (пункт 4).
7.8. Як вбачається зі змісту постанов Верховного Суду від 21.09.2021 зі справи № 904/6992/20 та від 26.10.2021 зі справи № 904/6985/20 (на які послався суд апеляційної інстанції), а також від 25.08.2021 зі справи № 911/3215/20 (від висновку щодо застосування норм права у якій скаржник просить відступити), останній (суд) виклав висновок щодо відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим, постачальнику природного газу з урахуванням приписів розділу VI Правил № 2496. Зокрема, Верховний Суд акцентував увагу, що право на стягнення збитків зі споживача (передбачене пунктом 1 розділу VI Правил № 2496) не звільняє постачальника (позивача) від обов`язку доведення наявності таких збитків та їх розміру належними і допустимими доказами в порядку, передбаченому ГПК України, а пункт 3.13 Договору та пункт 1 розділу VI Правил № 2496 хоча й передбачають можливість відшкодування збитків споживачем, проте наявність такого права не вказує на можливість автоматичного / безумовного стягнення зазначених сум збитків.
Верховний Суд зауважує, що сформована практика суду касаційної інстанції щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах про відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим, постачальнику природного газу із урахуванням приписів розділу VI Правил № 2496 є сталою та відображена також у постановах Верховного Суду від 25.03.2021 зі справи № 910/4608/20, від 16.12.2021 зі справи № 911/3214/20, від 23.12.2021 зі справи № 908/24/21, від 20.01.2022 зі справи № 908/21/21, від 20.01.2022 зі справи № 911/77/21, від 17.06.2022 зі справи № 904/6994/20.
7.9. Отже, право постачальника вимагати на підставі Правил № 2496 та Договору від споживача відшкодування збитків за перевищення останнім замовленого об`єму природного газу не звільняє позивача від тягаря доказування понесених збитків.
7.10. Суди попередніх інстанцій встановили, що: позивач не надав суду належних і допустимих доказів на підтвердження понесення ним збитків (реальних чи упущеної вигоди), спричинених неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором; позивач не довів наявності причинно-наслідкового зв`язку між наявністю факту більшого обсягу споживання відповідачем природного газу у спірний період, ніж погоджений, і понесеними у зв`язку з цим збитками; у матеріалах справи відсутні достовірні докази, які свідчили б про наявність з боку відповідача повного складу цивільного правопорушення (протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника).
7.11. Отже, встановивши відсутність достовірних доказів, які свідчили б про наявність з боку відповідача повного складу цивільного правопорушення, попередні судові інстанції дійшли правомірного та обґрунтованого висновку, що позовні вимоги про стягнення збитків у цій справі не підлягають задоволенню.
7.12. Відповідно до частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Згідно з частиною четвертою статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Під час розгляду справи в апеляційному господарському суді вже існував висновок Верховного Суду з наведених справ (№ 904/6992/20, 904/6985/20 та 911/3215/20), які є аналогічними зі справою, що розглядається, тому Суд вважає, що апеляційний суд правомірно врахував зазначений висновок під час розгляду справи № 914/616/21.
7.13. У контексті заявлених скаржником підстав для касаційного перегляду, зокрема, пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України (необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 25.08.2021 зі справи № 911/3215/20), колегія суддів зазначає, що таке питання було предметом розгляду Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду в межах справи № 904/6994/20. У постанові від 17.06.2022 у цій справі об`єднана палата, розглянувши аналогічні доводи касаційної скарги Товариства про необхідність відступлення від висновків щодо застосування норм розділу VI Правил № 2496 у подібних правовідносинах, не знайшла підстав для такого відступлення.
Скаржник у касаційній скарзі не навів аргументів на підтвердження необхідності відступу від сформованої сталої правової позиції Верховного Суду у спірних правовідносинах, зокрема таких, які б не були вже розглянуті Верховним Судом.
Фактично доводи, викладені у касаційній скарзі, зводяться до власного суб`єктивного та законодавчо необґрунтованого тлумачення скаржником норм права, якими врегульовано спірні правовідносини, та відповідних заперечень висновків Верховного Суду, викладених у справах № 904/6992/20, 904/6985/20 та 911/3215/20. Водночас доводи позивача не містять фундаментальних обґрунтувань щодо підстав для відступу від правової позиції, яка міститься в зазначених постановах, що підтверджували б необхідність повторної передачі на розгляд об`єднаної палати питання щодо відступу від неї.
У цьому випадку Суд звертається до висновку Європейського суду з прав людини, викладеного у пункті 70 рішення від 18.01.2001 у справі «Чепмен проти Сполученого Королівства» (Chapman v. the United Kingdom), згідно з яким: «В інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом Суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави. Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту».
7.14. Решта доводів касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій також не спростовують та не впливають на них.
7.15. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до таких правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правових наслідків є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Прийняті зі справи рішення і постанова судів попередніх інстанцій в оскаржуваній частині зазначеним вимогам відповідають.
8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
8.1. Доводи Товариства про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права у прийнятті судових рішень в оскаржуваній частині не знайшли свого підтвердження за результатами перегляду справи в касаційному порядку.
8.2. За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги Товариства без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін як таких, що ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.
9. Судові витрати
З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, витрати зі сплати судового збору згідно зі статтею 129 ГПК України покладаються на скаржника.
На підставі наведеного та керуючись статтями 300 308 309 315 ГПК України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Львівської області від 27.07.2021 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.12.2021 зі справи № 914/616/21 залишити без змін, а касаційну скаргу акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Б. Львов
Суддя І. Булгакова
Суддя В. Селіваненко