ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 лютого 2025 року
м. Київ
cправа № 914/619/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Рогач Л. І. - головуюча, Краснов Є. В., Мамалуй О. О.,
за участю секретаря судового засідання - Салівонського С. П.,
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СК ЕНЕРДЖІ ГРУП"
про стягнення витрат на професійну правничу допомогу
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СК ЕНЕРДЖІ ГРУП"
до Державної митної служби України в особі Львівської митниці,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державна установа "Професійні закупівлі",
про стягнення заборгованості.
ВСТАНОВИВ:
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "СК ЕНЕРДЖІ ГРУП" (далі - Товариство) звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Державної митної служби України в особі Львівської митниці, за участю третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача - Державної установи "Професійні закупівлі" про стягнення заборгованості.
2. Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.08.2024 у справі № 914/619/24 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Державної митної служби України в особі Львівської митниці на користь Товариства 3 387 131,83 грн, з яких: 3 275 984,13 грн основної заборгованості; 50 819,56 грн пені; 10 272,00 грн 3 % річних; 50 056,14 грн судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.
3. Місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що зобов`язання відповідача щодо оплати спожитої електричної енергії на суму 3 275 984,13 грн є невиконаними, доводи позивача не спростовані, заборгованість не сплачена, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині основної заборгованості підлягають задоволенню. Суд також перерахував розмір пені та 3% річних і встановив, що стягненню підлягає 50 819,56 грн пені та 10 272,00 грн 3% річних.
4. Постановою від 04.12.2024 Західний апеляційний господарський суд судове рішення залишив без змін з тих же підстав.
5. Додатковою постановою від 20.12.2024 Західний апеляційний господарський суд стягнув з Державної митної служби України в особі Львівської митниці на користь Товариства 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
6. Додатковим рішенням від 13.01.2025 Господарський суд Львівської області постановив стягнути з Державної митної служби України в особі Львівської митниці на користь Товариства 66 481,06 грн витрат на професійну правничу допомогу.
7. Державна митна служба України в особі Львівської митниці звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Львівської області від 12.08.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.12.2024, в якій просило скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
8. Також відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.12.2024, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.
9. Постановою від 12.02.2025 Верховний Суд касаційні скарги Державної митної служби України в особі Львівської митниці залишив без задоволення. Рішення Господарського суду Львівської області від 12.08.2024, постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.12.2024 та додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.12.2024 у справі № 914/619/24 залишив без змін.
10. 14.02.2025 до Верховного Суду надійшла заява Товариства про ухвалення додаткового рішення, в якій Товариство просить вирішити питання про судові витрати та стягнути з Державної митної служби України в особі Львівської митниці на користь Товариства 15 000 витрат на професійну правничу допомогу.
11. Відповідач подав до Верховного Суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.
12. Заслухавши суддю-доповідачку, дослідивши наведені у заяві Товариства доводи та заперечення проти нього, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про таке.
13. Представництво інтересів позивача в суді касаційної інстанції здійснювала адвокат Касіяненко Ірина Вікторівна, повноваження якої підтверджуються довіреністю від 20.03.3024 (свідоцтво № 000442, видане 17.08.2024 радою адвокатів Чернігівської області) на підставі договору від 15.01.2024 № 02-01/24, укладеного між Товариством (клієнт) та адвокатом Касіяненко Іриною Вікторівною.
14. У додатковій угоді від 15.01.2024 № 1 сторони узгодили, що винагорода адвокату за надані послуги визначається у фіксованому розмірі і не залежить від кількості годин, витрачених адвокатом на надання таких послуг, та складає 2% (з ПДВ) від суми, у стягненні якої буде задоволено або відмовлено судом, або суми, щодо якої судом буде припинено провадження (пункт 1.1). Факт надання відповідних послуг з боку адвоката буде засвідчуватись актами приймання-передачі послуг, які є невід`ємною частиною договору (пункт 1.4).
15. У додатковій угоді № 4, укладеній сторонами 03.01.2025, клієнт доручив, а адвокат взяв на себе зобов`язання надати клієнту правничу (правову) допомогу, передбачену пунктом 1 договору, в тому числі з представництва інтересів клієнта у Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду у справі № 914/619/24;
16. Вартість послуг адвоката з надання професійної правничої (правової) допомоги клієнту з підготовки та направлення до Верховного Суду відзиву на касаційну скаргу Львівської митниці у справі № 914/619/24 та участь в судових засіданнях становить 15 000,00 грн.
17. У відзиві на касаційну скаргу Товариство зазначило про те, що розмір витрат на надання правничої допомоги, що складається з підготовки та направлення до суду відзиву на касаційну скаргу та участь у судовому засіданні адвоката складає 15 000,00 грн.
18. На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції до заяви про ухвалення додаткового рішення позивач надав також акт приймання-передачі виконаних робіт від 12.02.2025 на суму 15 000,00 грн, підписаний адвокатом та клієнтом, та платіжну інструкцію № 450257 від 13.02.2025 на суму 15 000,00 грн, яка підтверджує оплату послуг адвоката.
19. Відповідач подав до Верховного Суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги. У клопотанні зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат є неспівмірним з категорією спору та виконаною адвокатом роботою, адже у відзиві на касаційну скаргу адвокат процитував позицію позивача з листів, які були надіслані митному органу, без жодного посилання на судову практику. По суті відзив був формальним викладенням справи. На переконання відповідача, загалом у справі адвокат опрацював невелику кількість документів, щоб зрозуміти позицію свого довірителя та перенести її на папір. Усі обставини, цифри та розрахунки, які наводив адвокат у відзиві, містяться у додатках до позовної заяви та у самій позовній заяві, тому представнику необхідно було лише провести друкувальні рухи та оформити належним чином.
20. Наведене, на думку відповідача, свідчить про те, що наданий обсяг послуг та витрачений адвокатом час на надання таких послуг, не відповідають критеріям реальності витрат і розумності їх розміру.
21. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
22. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
23. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
24. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
25. Разом з тим чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
26. Відповідно до частини третьої статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
27. Згідно із частинами першою та другою статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
28. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).
29. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
30. Відповідно до положень статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
31. Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
32. Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
33. Частинами першою та другою статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
34. Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
35. Виходячи зі змісту положень частин п`ятої, шостої статті 126 ГПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.
36. Отже, у розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (постанова Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).
37. Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на послуги адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Такі висновки щодо застосування статей 126 129 ГПК України викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
38. Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).
39. У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.05.2023 у справі № 915/1788/21).
40. Вивчивши надані Товариством в обґрунтування адвокатських витрат документи колегія суддів дійшла висновку, що позивач згідно з вимогами статті 74 ГПК України надав достатні докази на обґрунтування понесених витрат, а заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є неспівмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг (складання відзиву та участь у судовому засіданні).
41. Доводи ж відповідача, викладені у клопотанні про зменшення розміру заявлених до стягнення витрат, колегія суддів оцінює критично, оскільки у договорі про надання правничої допомоги та додаткових угодах до нього сторони узгодили фіксований розмір винагороди адвоката, який не залежить від кількості годин, витрачених адвокатом на надання таких послуг.
42. Колегія суддів також враховує, що касаційний перегляд судових рішень у цій справі здійснювався саме за ініціативою Державної митної служби України, а тому вона не могла не усвідомлювати наслідки своїх процесуальних дій.
43. Враховуючи вищевикладене, заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката у сумі 15 000 грн є співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), відповідає критеріям розумності, співрозмірності та справедливості та не становить надмірний тягар для відповідача, у зв`язку із чим колегія суддів дійшла висновку про задоволення заяви про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції та стягнення з відповідача 15 000 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Керуючись статтями 123 129 244 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СК ЕНЕРДЖІ ГРУП" задовольнити.
2. Стягнути з Державної митної служби України в особі Львівської митниці (код ЄДРПОУ 43971343, 79000, Львівська обл, м. Львів, вул. Костюшка, 1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СК ЕНЕРДЖІ ГРУП" (код ЄДРПОУ 43801489, 01024, м. Київ, вул. Шовковична, буд. 30 А, офіс 23) 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.
3. Доручити Господарському суду Львівської області видати наказ на виконання цієї додаткової постанови.
Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуюча Л. Рогач
Судді Є. Краснов
О. Мамалуй