ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 червня 2022 року
м. Київ
cправа № 914/807/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случа О.В. - головуючого, Волковицької Н.О., Могил С.К.,
за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 29 березня 2022 року (головуючий - Бонк Т.Ю., судді: Матущак О.І., Якімець Г.Г.) і рішення Господарського суду Львівської області від 20 вересня 2021 року (суддя Крупник Р.В.) у справі
за позовом Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради
до Львівського обласного об`єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Тараса Шевченка
про зобов`язання повернути об`єкт оренди шляхом виселення.
Вступ
1. Учасниками цього спору є Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (далі «Позивач», Управління) і Львівське обласне об`єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Тараса Шевченка (далі «Відповідач», Об`єднання).
2. У грудні 2017 року Управління (як орендодавець) і Об`єднання (як орендар) уклали договір оренди комунального нерухомого майна, яке знаходиться по вул. Друкарській, 6 у місті Львові. Сторони погодили, що вказаний договір діє до 12.12.2020.
3. За два місяці до закінчення строку дії договору, Управління листом повідомило Об`єднання про те, що укладений між ними договір закінчується та буде припинений з обумовленої у ньому дати. Після закінчення строку дії договору Управління надіслало Об`єднанню ще одного листа, в якому вказало про необхідність звільнити орендоване приміщення.
4. Оскільки Об`єднання свого обов`язку щодо повернення орендованого майна не виконало, у березні 2021 року Управління звернулося до господарського суду з позовом у цій справі в якому просило зобов`язати Об`єднання повернути його в примусовому порядку шляхом виселення із займаних приміщень.
5. Між тим, під час розгляду цієї справи, Львівською міською радою, як представницьким органом місцевого самоврядування, було прийнято ухвалу від 09.07.2021, якою, зокрема, було вирішено продовжити, укладений між учасниками цього спору договір. Цією ж ухвалою Управлінню було доручено вчинити дії з продовження вказаного договору та списати Об`єднанню наявну заборгованість із орендної плати.
6. Не зважаючи на прийняття Львівською міською радою згаданої ухвали, Управління, стверджуючи про її неправомірність, дій із продовження договору так і не вчинило, додаткової угоди з Об`єднанням не уклало, а навпаки продовжувало наполягати на виселенні Відповідача із займаних приміщень.
7. Вважаючи, що спір у цій справі наразі існує лише через невиконання Управлінням вимог ухвали Львівської міської ради, описані дії Позивача, місцевий господарський суд визнав такими, що вчиняються на шкоду Відповідачеві, а тому в позові з посиланням на приписи частини 3 статті 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) відмовив. Суд відмітив також, що задоволення позовних вимог у даній справі не призведе до відновлення порушеного права Позивача, адже станом на момент ухвалення судового рішення таке право Відповідачем не порушується. Зауваження Позивача до ухвали Львівської міської ради суд визнав безпідставними і вказав, що така ухвала є чинною, а тому Управлінням, як виконавчим органом ради, має в обов`язковому порядку виконуватись.
8. За наслідками перегляду цієї справи в апеляційному порядку, апеляційний господарський суд вказані висновки суду першої інстанції підтримав, рішення місцевого господарського суду залишив без змін.
9. Управління з рішеннями судів не погодилось і звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою у якій, зокрема, вказувало про неправильне застосовування судами попередніх інстанцій приписів статей 18, 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» обґрунтовуючи це аргументами про припинення укладеного між сторонами договору та неможливістю його поновлення на підставі ухвали Львівської міської ради.
10. Розглянувши касаційну скаргу, Верховний Суд підстав для її задоволення не знайшов, оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін, позаяк констатував, що наведені у скарзі доводи в більшості стосувалися питань законності прийняття ухвали Львівської міської ради, яка предметом позову у цій справі не була. Водночас, такі доводи не містили вагомих зауважень до висновків судів по суті спору, зокрема, в частині мотивів про відсутність порушеного права Позивача та про вчинення ним дій на шкоду Відповідачеві.
11. Далі детально.
Фактичні обставини спору
12. 13.12.2017 між Управлінням (орендодавець) та Об`єднанням (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № Г-10732-17 (далі також Договір).
1) Відповідно до пункту 1 Договору, орендодавець на підставі ухвали Львівської міської ради від 02.03.2017 № 1586 та ухвали Львівської міської ради від 14.09.2017 № 2365 передає, а орендар приймає у строкове, платне, користування нерухоме майно, що знаходиться на балансі ЛКП «Старий Львів». Об`єктом оренди є приміщення, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Друкарська, 6, загальною площею 93,3 кв.м, у тому числі перший поверх 93,3 кв.м, з індексами приміщень - 1-1, 1-2, 1-3, 1-4, 1-5, 1-6, 1-7, відповідно до даних технічного паспорта ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» від 20.11.2007 року, інвентарний номер 859.
2) Об`єкт оренди орендар буде використовувати для офісу (положення пункту 2.1. Договору).
3) Згідно з пунктом 3.5. Договору, об`єкт оренди вважається переданим в оренду з часу підписання акту приймання-передачі (передача об`єкта оренди орендарю підтверджується наявним у матеріалах справи Актом приймання-передачі від 13.12.2017).
4) Термін договору оренди визначений на 2 роки 364 дні з 13.12.2017 року до 12.12.2020 року включно. Перебіг терміну дії Договору оренди та настання обов`язку орендаря щодо внесення орендної плати починається з дати підписання акта приймання-передачі об`єкта оренди (положення пунктів 4.1., 4.2. Договору).
5) Відповідно до пункту 4.5. Договору, орендар, який належно виконує свої обов`язки за цим договором, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору на новий строк. Орендар, який має намір скористатися таким правом, повинен повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди нерухомого майна через скерування на адресу управління комунальної власності департаменту економічної політики заяви з документами у порядку, визначеному відповідними нормативними документами міської ради.
6) Пунктом 4.6. Договору передбачено, що якщо орендар не скористався правом на продовження терміну дії договору оренди, то він зобов`язаний повністю сплатити орендну плату за користування об`єктом оренди і повернути об`єкт на умовах визначених у договорі оренди.
7) Чинність цього договору припиняється внаслідок, зокрема, закінченням терміну, на який його було укладено (положення пункту 4.12. Договору).
8) Положеннями пункту 4.7. Договору також визначено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну його дії, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.
13. 20.10.2020 Управління звернулось до Об`єднання із листом № 2302-вих-81782 від 16.10.2020, у якому повідомило орендаря про те, що Договір буде припинено 12.12.2020 у зв`язку із закінченням строку його дії.
14. В подальшому, листом № 2302-вих-100420 від 18.12.2020 Управління повідомило Об`єднання про те, що 12.12.2020 термін дії Договору закінчився та продовжуватись не буде, а тому орендарю необхідно негайно звільнити орендоване приміщення та провести повний розрахунок по орендній платі. Вказаний лист-повідомлення був надісланий Відповідачеві 22.12.2020.
15. Разом з цим, 10.03.2021 відбулося засідання постійної комісії комунального майна, ресурсів та історичного середовища Львівської міської ради, на якому розглядалось звернення Відповідача про підтримання та винесення на розгляд сесії Львівської міської ради питань про: - продовження Договору (терміном на 5 років); - встановлення пільгової орендної плати в розмірі 1 грн за кв.м; - погашення заборгованості за оренду цього приміщення у сумі 268 366, 15 грн. (в т.ч. пеня 35 946, 44 грн) і за результатами вказаного засідання одноголосно було вирішено підтримати прохання орендаря про продовження пільгової оренди нежитлового приміщення на один рік та про погашення заборгованості за оренду цього приміщення.
16. В подальшому, 09.07.2021 Львівською міською радою було прийнято ухвалу № 1237 «Про продовження договору оренди від 13.12.2017 року № Г-10732-17», якою ухвалено:
1. Внести зміни у додаток 2 до ухвали Львівської міської ради від 22.04.2021 року № 591 «Про окремі питання оренди майна Львівської міської територіальної громади», доповнивши п. 13 словами «Львівське обласне об`єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Тараса Шевченка, вул. Друкарська, 6»;
2. Продовжити Договір оренди приміщення від 13.12.2017 року № Г-10732-17 на вул. Друкарській, 6;
3. Встановити Львівському обласному об`єднанню Всеукраїнського товариства «Просвіта» орендну плату у розмірі 1 грн за кв.м.;
4. Управлінню комунальної власності департаменту економічного розвитку:
4.1. Продовжити договір оренди згідно з цією ухвалою;
4.2. Списати заборгованість Львівського обласного об`єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Тараса Шевченка у сумі 268 366, 15 грн (в тому числі, 35 946, 44 грн - пені), яка виникла за період користування нежитловими приміщеннями загальною площею 93,3 кв.м. на вул. Друкарській, 6.
Узагальнений зміст позовних вимог і підстав позову
17. Ще до прийняття вказаної ухвали Львівської міської ради, а саме у березні 2021 року, посилаючись на те, що після закінчення строку дії Договору орендар свого обов`язку щодо повернення приміщення так і не виконав, Управління звернулося до місцевого господарського суду з позовом у даній справі в якому просило зобов`язати Відповідача повернути об`єкт оренди шляхом його виселення із займаних приміщень.
Узагальнений зміст і обґрунтування рішень судів попередніх інстанцій
18. Рішенням Господарського суду Львівської області від 20.09.2021, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 29.03.2022, у задоволенні позову відмовлено.
19. Рішення суду мотивовано такими аргументами.
1) Підставами позову у даній справі є наступні обставини: факт припинення 12.12.2020 Договору у зв`язку із закінченням строку його дії; факт не продовження Договору у зв`язку із відсутністю звернення орендаря з клопотанням про його продовження; неповернення Відповідачем приміщення, яке було об`єктом оренди за Договором після закінчення строку його дії.
2) В ході розгляду справи Відповідач не спростував факту існування, станом на момент подання позову, обставин котрими Позивач обґрунтовував свої позовні вимоги.
3) Однак, після відкриття провадження у даній справі судом також установлено, що 09.07.2021 Львівською міською радою було прийнято ухвалу № 1237, якою ухвалено, зокрема, продовжити укладений між Позивачем і Відповідачем Договір, встановити Об`єднанню орендну плату у розмірі 1 грн за кв.м., а також зобов`язано Управління продовжити договір оренди згідно з цією ухвалою.
4) Тобто, у спірних правовідносинах Львівська міська рада, як орган, який представляє інтереси територіальної громади і приймає від її імені рішення вирішила питання щодо необхідності продовження Відповідачу Договору оренди, а тому Позивач, як виконавчий орган ради, що діє лише у визначених нею межах, повинен це рішення виконувати.
5) Разом з тим, Управління своїх повноважень щодо виконання ухвали Львівської міської ради від 09.07.2021 в частині укладення з Об`єднанням додаткової угоди про продовження Договору не здійснює, а натомість продовжує безпідставно наполягати на необхідності виселення Відповідача із займаних приміщень.
6) Відповідні дії Позивача суд, на підставі положень частин 2 - 4 статті 13 ЦК України, розцінює зловживанням правами, які порушують право Відповідача на укладення додаткової угоди та вчиняються з наміром завдати йому шкоди. З огляду на це, суд керується положеннями частини 3 статті 16 ЦК України та відмовляє в задоволенні позовних вимог про зобов`язання повернути об`єкт оренди шляхом виселення Відповідача з нежитлових приміщень.
7) Більше того, у зв`язку із прийняттям Львівською міською радою ухвали від 09.07.2021 задоволення позовних вимог у даній справі взагалі не призведе до відновлення порушеного права суб`єкта спірних правовідносин, оскільки таке право на момент ухвалення судом рішення не порушується.
Касаційна скарга
20. Не погодившись із прийнятими рішеннями, Позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Узагальнені доводи касаційної скарги
21. Судами у цій справі достеменно встановлено, що укладений між сторонами Договір припинив свою дію 12.12.2020 і після цієї події Відповідач орендовані приміщення з оренди не повернув. Разом з тим, відмовляючи в позові про повернення цих приміщень (з підстав продовження Договору) суди не врахували, що ухвала Львівської міської ради від 09.07.2021 про продовження Договору є незаконною, адже, по-перше, прийнята через понад півроку після припинення Договору, хоча законодавством не передбачено права органів місцевого самоврядування продовжувати строкові договори, які закінчились в минулому, а по-друге, ухвалена за відсутності заяви орендаря, поданої не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору, як того вимагає частина 3 статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
22. Врахування судами ухвали Львівської міської ради від 09.07.2021 призвело до помилкового висновку про те, що Відповідач перебуває у орендованих приміщеннях правомірно і як наслідок до незастосування ними приписів частини 1 статті 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та частини 1 статті 785 ЦК України, які чітко передбачають обов`язок орендаря негайно повернути орендоване майно після закінчення строку дії договору оренди.
23. Висновок Верховного Суду щодо застосування положень частини 3 статті 18 та частини 1 статті 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у подібних правовідносинах відсутній.
Відзив
24. Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
25. Згідно із частинами 1 - 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
26. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Позивача (Чижович І.З.), дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи щодо дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Верховного Суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
27. Відповідно до Положення про Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, Управління є виконавчим органом Львівської міської ради відповідно до ухвали міської ради від 26.05.2016 № 505 «Про затвердження структури виконавчих органів Львівської міської ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів», утвореним відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Управління є підзвітним і підконтрольним міській раді, виконавчому комітету міської ради, Львівському міському голові і підпорядкованим директору департаменту економічного розвитку. Управління у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, ухвалами міської ради, рішеннями виконавчого комітету, розпорядженнями Львівського міського голови, цим Положенням, наказами директора департаменту, іншими нормами законодавства.
До компетенції Управління належить, зокрема, здійснення у частині наданої компетенції делегованих органами місцевого самоврядування та їх виконавчим органам повноважень; реалізація політики органів місцевого самоврядування у сфері управління майном, яке належить до комунальної власності м. Львова; здійснення управління майном, яке належить до комунальної власності м. Львова, у визначених міською радою та виконавчим комітетом межах; виконання повноважень орендодавця, продавця, органу приватизації майна комунальної власності м. Львова.
28. Також, згідно зі статтею 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчі органи рад - це органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.
29. Таким чином, з наведеного вбачається, що Управління, як виконавчий орган Львівської міської ради, у своїй діяльності керується, зокрема, ухвалами міської ради, здійснює лише виконавчі функції і реалізовує свої повноваження щодо управління майном, яке належить до комунальної власності м. Львова в межах, котрі визначені Львівською міською радою.
30. У даній справі Львівська міська рада, як орган, який представляє інтереси територіальної громади і приймає від її імені рішення, вирішила питання щодо необхідності продовження відповідачу Договору оренди приміщення від 13.12.2017 № Г-10732-17 на вул. Друкарській, 6.
31. Разом з тим, як встановлено судами попередніх інстанцій, Управління своїх повноважень щодо виконання ухвали Львівської міської ради № 1237 від 09.07.2021 у частині укладення з Об`єднанням додаткової угоди про продовження договору оренди не здійснює. Натомість продовжує надалі наполягати на необхідності виселення Відповідача із займаних приміщень у зв`язку з відсутністю укладеної додаткової угоди до Договору.
32. Відповідні дії Позивача місцевий господарський суд, на підставі положень частин 2 - 4 статті 13 ЦК України, розцінив як зловживання правами, позаяк вважав, що вони порушують право Відповідача на укладення додаткової угоди до Договору та вчиняються з наміром завдати йому шкоди. Саме з огляду на це та з посиланням на приписи частини 3 статті 16 ЦК України, котрі надають право суду відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 ЦК України, суд відмовив Управлінню у задоволенні позову у даній справі.
33. Жодних аргументів щодо здійсненого судом правозастосування саме вказаних правових норм касаційна скарга Позивача не містить, а тому рішення господарського суду у цій частині Верховним Судом переглянути бути й не може (диспозитивність господарського процесу), і відповідно результат вирішення спору залишається незмінним.
34. Так само, не міститься у касаційній скарзі і жодних доводів про те, що задоволення позову у цій справі якимось чином поновить порушені права Позивача, хоча суди попередніх інстанцій мотивували ухвалені рішення, зокрема, й тим, що після прийняття Львівською міською радою ухвали від 09.07.2021 № 1237, тобто станом на момент винесення рішення по суті спору, права Позивача не порушуються, як не обмежуються і права відповідної територіальної громади.
35. Водночас, Верховний Суд вже неодноразово висновував, що відсутність порушеного права у позивача зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 26.01.2022 у справі № 921/787/20, від 31.05.2022 у справі № 910/18584/20).
36. Колегія суддів констатує, що усі доводи касаційної скарги Управління в цілому зводяться саме до висловлення зауважень щодо прийнятої Львівською міською радою ухвали № 1237, однак такі доводи на результат вирішення цього спору ніяк не впливають, позаяк законність цієї ухвали не є предметом спору у даній справі і наразі остання є неоспореною та чинною.
37. За наведених обставин Верховний Суд не формує висновку щодо застосування приписів частини 3 статті 18 та частини 1 статті 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у спірних правовідносинах, адже значення для розгляду цього спору він не матиме.
38. Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
39. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 308 ГПК України). Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).
40. Враховуючи наведені положення Закону та висновки, зроблені касаційним судом під час касаційного провадження у даній справі, колегія суддів Верховного Суду вирішила, що прийняті у справі рішення і постанова повністю відповідають правовим нормам, а тому не можуть бути змінені чи скасовані. Водночас подана Управлінням касаційна скарга є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.
41. В порядку приписів статті 129 ГПК України судові витрати за подання касаційної скарги залишаються за скаржником.
Керуючись статтями 300 301 306 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради залишити без задоволення.
2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 29 березня 2022 року і рішення Господарського суду Львівської області від 20 вересня 2021 року у справі № 914/807/21 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Случ О.В.
Судді Волковицька Н.О.
Могил С.К.