ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 квітня 2021 року
м. Київ
Справа № 914/833/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О.А. - головуючий, Губенко Н.М., Студенця В.І.,
за участю секретаря судового засідання - Забеліної О.О.
та представників:
Позивача: Лисенко В.О.
Відповідача: не з`явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.10.2020
(головуючий - Зварич О.В., судді Гриців В.М., Матущак О.І.)
та рішення Господарського суду Львівської області від 12.03.2020
(головуючий - Петрашко М.М., судді Юркевич М.В., Фартушок Т.Б.)
у справі №914/833/19
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Комунального підприємства "Бориславтеплоенерго"
про стягнення 1 558 973,56 грн,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"" (далі- АТ "НАК "Нафтогаз України") звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Комунального підприємства ?Бориславтеплоенерго? (КП ?Бориславтеплоенерго?) про стягнення боргу 1 207 347,50 грн основного боргу, 139 582,77 грн пені, 45 200,25 грн 3% річних та 166843,04 грн інфляційних втрат.
2. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором постачання природного газу №5239/1617-БО-21від 27.10.2016, щодо повної оплати, у встановлені договором строки, отриманого відповідачем природного газу, на суму 5 758 884,17 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3. Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.03.2020, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 19.10.2020, позов задоволено частково. Стягнуто з КП ?Бориславтеплоенерго? на користь АТ "НАК "Нафтогаз України" 46 569,21 грн пені, 28 792,27 грн 3% річних, 104 322,21 грн інфляційних втрат та 3 393,79 грн судового збору. Закрито провадження у справі в частині 768 626,29 грн основного боргу. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
4. Судові рішення мотивовано тим, що:
- на підставі договору постачання природного газу за № 5239/1617-БО-21 від 27.10.2016 року (з наступними змінами та доповненнями) відповідач в період з жовтня 2016 року по березень 2017 року, отримав від позивача природний газ на загальну суму 5 758 884,17 грн;
- звертаючись з позовом позивач зазначав про наявність заборгованості по оплаті отриманого природного газу у розмірі 1 207 347,50 грн;
- взаєморозрахунки між сторонами даного договору здійснювались двома способами: укладенням спільного протокольного рішення та коштами, які перераховувались відповідачем на користь позивача виключно з рахунку із спеціальним режимом використання. Суд встановив, що відповідачем, згідно платіжного доручення № 3 від 29.11.2018 , оплачено 438 721, 21 грн вартості отриманого природного, вказані кошти було сплачено за рахунок коштів державного бюджету, отриманих на підставі спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету. Оскільки відповідачем сплачено частину заборгованості, суд в цій частині основного боргу визнав позов безпідставним та відмовив у задоволенні цієї частини позову;
- частину суми основного боргу у розмірі 768 626,29 грн відповідачем оплачено з поточного рахунку із спеціальним режимом використання, при цьому, вказані кошти сплачено відповідачем після звернення позивача з даним позовом, отже суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі, на підставі п. 2 частини 1 ст. 231 ГПК України;
- підписавши спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків, ПАТ ?НАК ?Нафтогаз України? надало згоду здійснити розрахунки відповідно до Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, отже погодилося зі зміною порядку та строків проведення розрахунків за поставлений газ на підставі договору постачання природного газу, а тому, суд дійшов висновку, що є безпідставним нарахування позивачем пені, інфляційних втрат та 3 % річних на заборгованість у розмірі 438 721, 21 грн;
- виконавши перерахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, на суму заборгованості у розмірі 768 626,29 грн, суди дійшли висновку, що обґрунтованим є нарахування пені у розмірі 93 138,42 грн, 28 792,27 грн 3% річних, 104 322,21 грн інфляційних втрат;
- разом з цим, розглянувши клопотання відповідача у справі, про зменшення розміру пені на 90 %, суд першої інстанції, оцінивши обставини справи, та враховуючи положення ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, дійшов висновку, що в даному випадку обґрунтованим буде зменшення пені на 50 %.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення їх доводів
5. Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, АТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 46 569,21 грн пені, 1,00 грн - 3% річних та 541,22 грн інфляційних втрат та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову.
6. Скаржник, посилаючись на п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, зазначає про те, що оскаржувані судові рішення прийнято без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14.
7. Посилаючись на неврахування судами правового висновку у справі № 908/1453/14 скаржник стверджує, що всупереч висновкам, викладеним у цій постанові, суди попередніх інстанцій не врахували майновий стан позивача, що призвело до безпідставного надання переваги правам відповідача перед правами позивача.
8. Крім того, посилаючись на постанови Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18, від 26.06.2020 у справі № 905/21/19, заявник касаційної скарги стверджує, що суди першої та апеляційної інстанцій здійснили перерахунок інфляційних втрат без урахування збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця та необґрунтовано відхили розрахунок 3 % річних, наданий позивачем.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
9. Відповідачем відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не подано.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
10. 27.10.2016 року між ПАТ НАК Нафтогаз України (постачальник) та КП "Бориславтеплоенерго" (споживач) укладено договір постачання природного газу №5239/1617-БО-21 (далі - договір), відповідно до якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.
11. Згідно з пунктом 1.2 договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями.
12. В пункті 2.1 договору визначено, що постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2016 року по 31 березня 2017 року (включно) природний газ обсягом до 1150 тис.куб.м, у тому числі за місяцями: жовтень 2016 року 100 тис.куб.м; листопад 2016 року 200 тис.куб.м; грудень 2016 року 220 тис.куб.м; січень 2017 року 220 тис.куб.м; лютий 2017 року 220 тис.куб.м; березень 2017 року 190 тис. куб.м.
13. Відповідно до пункту 3.4 договору приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.
14. Згідно з пунктом 5.2 договору ціна за 1000 куб.м природного газу за цим договором з 01.10.2016 становить 5916,00 грн, крім того податок на додану вартість (20%) 1183,20 грн. До сплати за 1000 куб.м. природного газу з ПДВ 7099,20 грн.
15. У відповідності до п.6.1 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
16. У разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від споживача, погашає вимоги постачальника у такій черговості незалежно від призначення платежу, визначеного споживачем: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати постачальника, пов`язані із одержанням виконання; 2) у другу сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; 3) у третю чергу погашається основна сума заборгованості (п. 6.3 договору).
17. Згідно з пунктом 8.2 договору у разі прострочення споживачем оплати згідно п.6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 21 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
18. Відповідно до п.10.3 договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років.
19. В пункті 12.1 визначено, що договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016 року до 31.03.2017 року (включно), а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.
20. 31.10.2016, 22.11.2016, 30.12.2016 та 23.01.2017 сторони уклали додаткові угоди №№ 1-4 до договору.
21. Відповідно до пункту 1 додаткової угоди від 31.10.2016 року №1 з 01.11. 2016 ціна за 1000 куб.м природного газу з ПДВ становить 8182,80 грн.
22. Згідно з пунктом 1 додаткової угоди від 22.11.2016 №2 з 01.12.2016 сторони домовились, що підлягає до сплати за 1000 куб.м природного газу з ПДВ - 8577,60 грн.
23. З 23.12.2016 встановлено ціну за 1000 куб.м природного газу з ПДВ 5930,40 грн.
24. На виконання умов договору позивач протягом періоду з жовтня 2016 року по березень 2017 року (включно) поставив відповідачу природний газ на загальну суму 5 758 884,17 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу: від 31.10.2016 на суму 338 305,27 грн, від 30.11.2016 на суму 883 488,73 грн, від 31.12.2016 на суму 1 664 985,58 грн, від 31.01.2017 на суму 1 171 538,66 грн, від 28.02.2017 на суму 991 165,55 грн, від 31.03.2017 на суму 709400,38 грн. Дані акти підписані представниками сторін без зауважень.
25. 18.10.2018 між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Львівській області (сторона перша), Департаментом фінансів Львівської облдержадміністрації (сторона друга), Фінансовим управлінням Бориславської міської ради (сторона третя), КП "Бориславтеплоенерго" (сторона четверта) та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (сторона остання) підписано договір про організацію взаєморозрахунків за № 61/110 (далі - договір про організацію взаєморозрахунків).
26. У зазначеному договорі сторони погодили, що предметом договору є організація проведення сторонами взаєморозрахунків за субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетам (далі субвенція), визначена статтею 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" (далі Закон), відповідно до Порядку та умов надання у 2018 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, бюджетним установам і організаціям та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2018 року № 110.
27. В пункті 3 договору про організацію взаєморозрахунків сторони визначили суму договору в розмірі 438 721,21 грн.
28. Послідовність перерахування стороною першою-другою-третьою-четвертою-останній стороні коштів в сумі 438 721,21 грн відображено у пунктах 4-7 договору про організацію взаєморозрахунків.
29. Сторона четверта перераховує на рахунок сторони останньої кошти у сумі 438 721,21 грн, у тому числі ПДВ 73 120,20 грн, для погашення заборгованості за природний газ за 2017 рік, згідно з договором від 27.10.2016 № 5239/1617-БО-21.
30. При цьому, сторони у графі платіжного доручення "Призначення платежу" додатково зазначають "стаття 21 ЗУ "Про державний бюджет України на 2018 рік" або "субвенція що надається із спеціального фонду державного бюджету відповідно до постанови КМУ від 14 лютого 2018 р. №110", а також дату укладення і номер договору.
31. У відповідності до підпункту 2 пункту 10 договору про організацію взаєморозрахунків, сторони погодили не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.
32. Відповідно до пункту 13 договір про організацію взаєморозрахунків набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.
33. АТ "НАК "Нафтогаз України" підписала договір про організацію взаєморозрахунків без жодних зауважень, з чого можна зробити висновок про те, що позивач погодився на визначений порядок розрахунків.
34. В позовній заяві позивач зазначає, що оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно, з порушенням встановленого у п. 6.1 договору строку проведення розрахунків. За поставлений природний газ розрахувався у сумі 4 551 536,67 грн., заборгованість за отриманий природний газ складає 1 207 347,50 грн.
35. Відповідачем надано копію платіжного доручення № 3 від 29.11.2018 про перерахування позивачу 438 721,21 грн, згідно договору від 27.10.2016 року №5239/1617-БО-21, на підставі постанови КМУ від 14.02.2018 року № 110 та договору про організацію взаєморозрахунків.
36. Крім того, після звернення позивача з позовом, відповідач здійснив оплату поставленого природного газу в загальному розмірі 768 626,29 грн, вказані кошти відповідачем оплачено з поточного рахунку із спеціальним режимом використання.
Позиція Верховного Суду
37. Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.
38. Відповідно до частини 1 ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
39. Згідно з ч. 1 ст. 509 та ст. 526 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За загальним правилом зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
40. Положеннями ст. ст. 11 629 ЦК України встановлено, що договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.
41. Судами встановлено, що правовідносини у справі між сторонами виникли на підставі договору постачання природного газу.
42. Згідно із статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
43. На виконання умов договору, позивач, протягом періоду з жовтня 2016 року по березень 2017 року (включно), поставив відповідачу природний газ на загальну суму 5 758 884,17 грн
44. Відповідно до статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
45. Статтею 526 ЦК України та статтею 193 ГК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
46. Згідно із статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
47. Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
48. У статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
49. Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
50. За змістом статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.
51. Позивач зазначає, що оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно, з порушенням встановленого у п. 6.1 договору строку проведення розрахунків. За поставлений природний газ розрахувався на суму 4 551 536,67 грн, на момент звернення з позовом, заборгованість відповідача за отриманий природний газ складає 1 207 347,50 грн.
52. Судами встановлено, що відповідач, згідно платіжного доручення № 3 від 29.11.2018, оплатив 438 721, 21 грн вартості природного газу, отриманого у вказаний період за договором. Вказані кошти було сплачено за рахунок коштів державного бюджету, отриманих на підставі спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету.
53. Крім того, частину суми основного боргу у розмірі 768 626,29 грн відповідачем оплачено з поточного рахунку із спеціальним режимом використання, після звернення позивача з позовом до суду.
54. Встановивши зазначене суди дійшли висновку, що на момент розгляду справи основна заборгованість відповідача перед позивачем сплачена. А тому, в частині стягнення 438 721, 21 грн заборгованості суди відмовили у позові, оскільки вказану частину заборгованості відповідачем сплачено до звернення позивача з позовом, а в частині заборгованості у розмірі 768 626,29 грн, суди закрили провадження у справі, на підставі п. 2 частини 1 ст. 231 ГПК України, оскільки, вказану заборгованість відповідачем оплачено після звернення позивача з позовом до суду.
55. Разом з цим, суди встановивши наявність порушення зобов`язання відповідача по оплаті отриманого природного газу, дійшли висновку про наявність правових підстав для нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат. При цьому, судами визнано безпідставним нарахування зазначених складових боргу на заборгованість у розмірі 438 721, 21 грн, оскільки, вказану заборгованість сплачено на підставі договору про організацію взаєморозрахунків
56. Отже, суди виконавши перерахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, на суму заборгованості у розмірі 768 626,29 грн, дійшли висновку, що обґрунтованим є нарахування пені у розмірі 93 138,42 грн, 28 792,27 грн 3% річних, 104 322,21 грн інфляційних втрат.
57. Водночас, судами встановлено, що відповідачем подавалось клопотання про зменшення розміру пені на 90 %, нарахованої позивачем на заборгованість.
58. Відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
59. Згідно статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
60. Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
61. Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам: наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром заборгованості, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), невідповідності розміру пені наслідкам порушення.
62. При цьому, слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
63. Оцінивши подані сторонами докази, на підтвердження своїх вимог і заперечень, враховуючи положення ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, суди встановили, що КП "Бориславтеплоенерго" використовує природний газ для виробництва теплової енергії, яка в подальшому споживається бюджетними установами, організаціями та іншими споживачами. Порушення порядку та строків розрахунків відбулося не з вини відповідача, оскільки зумовлене невідповідністю затверджених тарифів на виробництво теплової енергії фактичним витратам на послуги теплопостачання, та значною заборгованістю споживачів за спожиті послуги. На підтвердження вказаного відповідачем долучено копії відповідних довідок про стан розрахунків за послуги теплопостачання станом на 01.01.2020.
64. Таким чином, врахувавши ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати отриманого природного газу, встановивши обставини збиткової господарської діяльності відповідача, та зважаючи, що нарахування та стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних та інфляційних втрат у значній мірі компенсує позивачу негативні наслідки від несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язань, дотримуючись необхідного балансу інтересів сторін у справі, суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру пені на 50 % та встановили, що до стягнення з відповідача належить 46 569,21 грн пені.
65. Згідно з частиною 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
66. Судові рішення у справі позивачем оскаржуються лише в частині відмови у стягненні 46 569,21 грн пені, 1,00 грн - 3% річних та 541,22 грн інфляційних втрат, з підстави передбаченої п. 1 частини 2 ст. 287 ГПК України.
67. Відповідно до ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
68. Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
69. Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.
70. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України оскарження судових рішень з підстави визначених цими положеннями, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
71. При цьому під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти рішення у тих справах, де подібними є предмет і підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені фактичні обставини, а також матеріально-правове регулювання спірних відносин.
72. Як зазначалось, скаржник звертаючись із скаргою вказував на неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків викладених у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14, щодо застосування ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України, у подібних правовідносинах.
73. Водночас у постанові від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14 суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови відповідачу у задоволенні клопотання про зменшення розміру пені до 90%, нарахованої у зв`язку з простроченням оплати за спожиту фактичну електричну енергію. При цьому суд касаційної інстанції виходив із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи щодо майнового стану позивача та відповідача, та зокрема обставин наявності заборгованості позивача по заробітній платі та податковий борг.
74. Таким чином, доводи скаржника про те, що суди попередніх інстанцій застосували ст. 233 ГК України без урахування висновку щодо застосування вказаної норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 справі № 908/1453/14, є безпідставними, оскільки у даній справі та у справі, на яку посилається скаржник, суди дійшли відповідних висновків не у зв`язку з неоднаковим застосування ст. 233 ГК України, а у зв`язку з наявністю різних обставин у вказаних справах, що формують зміст правовідносин, та їх різної оцінки судами у кожному конкретному випадку в межах своїх дискреційних повноважень.
75. Колегія суддів не вважає за доцільне закрити касаційне провадження, на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України, в частині оскарження судових рішень з посиланням на положення п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, оскільки, доводи касаційної скарги на підтвердження підстав касаційного оскарження, також, обґрунтовано неправильним розрахунком судами інфляційних втрат та 3% річних, з посиланням на неврахування правових висновків викладених у постановах Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 та від 26.06.2020 у справі № 905/21/19, правовідносини у яких є подібними до правовідносин у справі, що наразі розглядається і наведені відповідачем аргументи тісно пов`язані між собою.
76. Так, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18, з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 04.06.2019 у справі №916/190/18, зазначено, що нарахування "інфляційних втрат" за наступний період з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця є обґрунтованим, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання.
77. Питання розрахунку інфляційних втрат у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання також було предметом розгляду об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/21/19, за наслідками розгляду якого об`єднана палата в постанові від 26.06.2020 виклала правовий висновок про те, що при зменшенні суми боргу, внаслідок часткового виконання зобов`язання боржником, сума погашення має відніматися не від основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів). А подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у новому розрахунковому місяці).
78. В свою чергу у справі, що переглядається, суди першої та апеляційної інстанцій здійснивши перерахунок інфляційних втрат та 3% річних, хоча і не посилались на правовий висновок, що викладений у вказаних постановах, однак перерахунок складових заборгованості, виконаний судами, відповідає висновкам викладеним у постановах Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18, від 26.06.2020 у справі № 905/21/19.
79. При цьому, суд касаційної інстанції вважає безпідставним посиланням скаржника на неврахування судами до складу заборгованості інфляційних нарахувань за попередні місяці, під час виконання судами перерахунку складових заборгованості, оскільки, перерахунок вказаних складових судом здійснювався з урахуванням розрахунку поданого позивачем, в якому враховано збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця. Судами змінено лише суму основної заборгованості, оскільки позивачем не враховано оплату відповідача у розмірі 438 721, 21 грн, сплачену за рахунок коштів державного бюджету, отриманих на підставі спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету. При цьому, судами вірно зазначено, що на вказану заборгованість не нараховуються пеня, інфляційні втрати та 3% річних.
80. З огляду на те, що правовідносини у цій справі та справах № 905/600/18, № 905/21/19, на які посилається скаржник, є подібними, а також зважаючи на те, що суди попередніх інстанцій виконали вірний перерахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних, обґрунтовано зменшивши розмір пені на 50%, Верховний Суд не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.
81. Враховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені судами, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів зазначає, що судові рішення у справі прийнято із додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування судових рішень, отже, суд касаційної інстанції дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного господарського суду без змін.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
82. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.
83. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 309 ГПК України).
84. Ураховуючи межі перегляду справи у касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що обґрунтованих доводів щодо неправильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права касаційна скарга не містить, доводи скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для перерахунку пені, інфляційних втрат та 3 % річних, а також зменшення розміру неустойки заявленої до стягнення позивачем, а тому визначені законом підстави для зміни або скасування рішення та постанови відсутні.
Розподіл судових витрат
85. Оскільки підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає, судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на скаржника.
Ураховуючи наведене та керуючись ст.ст. 129 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.
2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.10.2020 та рішення Господарського суду Львівської області від 12.03.2020 у справі №914/833/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. А. Кролевець
Судді Н.М. Губенко
В.І. Студенець