ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2023 року

м. Київ

cправа № 914/96/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Картере В.І. - головуючий, Огороднік К.М., Погребняк В.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.09.2023 (колегія суддів у складі: Кравчук Н.М. - головуючий, Скрипчук О.С., Плотніцький Б.Д.)

у справі №914/96/23

за позовом Державної служби України з безпеки на транспорті

до Фізичної особи-підприємця Гуменюк Юлії Леонідівни

про стягнення 36012,82 грн,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позовних вимог

1. У грудні 2022 року Державна служба України з безпеки на транспорті звернулась до Господарського суду Львівської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Гуменюк Юлії Леонідівни (далі - ФОП Гуменюк Ю.Л.) про стягнення 36012,82 грн плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

2. 11.07.2020 посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Черкаській області (далі - Управління) на підставі направлення на рейдову перевірку №010970 від 09.07.2020 на 210 км + 450 м.а/д М-05 "Київ-Одеса" проведено рейдову перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

3. Перевірка була проведена щодо автомобіля марки DAF CF модель 85.430 державний номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричіпом Н/ПР-бортовий-Е марки KOGEL модель SN 24, державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 .

4. За результатами вказаної перевірки Управлінням встановлено перевищення нормативних вагових параметрів, а саме фактичне навантаження на строєну вісь, а саме 25300 кг при допустимих 22000 кг, про що складено:

- акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №207983 від 11.07.2020, у якому зазначено, що транспортний засіб марки DAF CF модель 85.430 державний номерний знак НОМЕР_1 та напівпричіп Н/ПР-бортовий-Е марки KOGEL модель SN 24, державний номерний знак НОМЕР_3 , належить Гуменюк Ю.Л. ;

- акт від 11.07.2020 №207983 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, з якого вбачається, що автомобіль марки DAF CF модель 85.430 державний номерний знак НОМЕР_1 та напівпричіп Н/ПР-бортовий-Е марки KOGEL модель SN 24, державний номерний знак НОМЕР_2 здійснював перевезення пиломатеріалів хвойних порід (соснові обрізні), маршрут руху село Рокитне, Івано-Франківська область, вул. Івана Франка - місто Одеса, Одеська область становить 728 км;

- довідку від 11.07.2020 №043797 про результати здійснення габаритно-вагового контролю, згідно з якою загальна маса навантаження становить 38,650 т, при нормі 40 т, виявлено, що фактичне осьове навантаження на строєну вісь становить 25,30 т, при нормі 22 т, що на 3,30 т перевищує норму.

5. За кермом вищезазначеного автомобіля перебував водій ОСОБА_1 , який на вимогу Управління надав свідоцтво про реєстрацію ( НОМЕР_4 ) транспортного засобу марки DAF CF модель 85.430 державний номерний знак НОМЕР_1 та товарно-транспортну накладну №55 від 10.07.2020.

6. У товарно-транспортній накладній №55 від 10.07.2020 зазначено, що автомобільним перевізником виступає Гуменюк Юлія Леонідівна , вантажовідправником - ФОП Артимовець О.В .

7. На підставі вищевказаних документів, Управлінням нараховано Гуменюк Ю.Л. як власнику транспортного засобу плату за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування у розмірі 1179,36 євро, що по курсу євро станом на 11.07.2020 складає 36012,82 грн.

8. Управлінням на адресу відповідача скеровувалися листи-повідомлення №54115/39/24-20 від 21.07.2020 та №46160/43/24-22 від 09.12.2022 про необхідність внесення плати за проїзд великовагового транспортного засобу марки DAF CF модель 85.430 державний номерний знак НОМЕР_1 з напівпричіпом Н/ПР-бортовий-Е марки KOGEL модель SN 24, державний номерний знак НОМЕР_2 , автомобільними дорогами загального користування у розмірі 1179,36 євро.

9. У зв`язку із несплатою відповідачем плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, позивач звернувся до господарського суду із позовною заявою про стягнення такої плати в розмірі 36012,82 грн на користь Державного бюджету України.

Стислий виклад рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

10. Рішенням Господарського суду Львівської області від 10.03.2023 позов задоволено. Стягнуто з ФОП Гуменюк Ю.Л. на користь Державної служби України з безпеки на транспорті в дохід Державного бюджету України плату за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні в розмірі 36012,82 грн. Здійснено розподіл судового збору.

11. Рішення мотивовано тим, що на підставі пакету документів про автомобіль, наданих водієм, Управлінням складено акт про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт, акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, у яких зазначено, що згідно з свідоцтвом про реєстрацію CXO № НОМЕР_5 , яке було надане водієм на момент перевірки, транспортний засіб марки DAF модель CF 85.430, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 належить Гуменюк Ю.Л . Перевезення вантажу здійснювалось згідно з товаро-транспортною накладною №55 від 10.07.2020, в якій автомобільним перевізником зазначено Гуменюк Ю.Л . Господарський суд дійшов висновку, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що на момент перевірки автомобіля на додержання ним вимог законодавства про автомобільний транспорт, Гуменюк Ю.Л. не була ні власником транспортного засобу марки DAF модель CF 85.430, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , ні перевізником.

12. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 12.09.2023 рішення Господарського суду Львівської області від 10.03.2023 скасовано. Прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено. Здійснено розподіл судового збору.

13. Постанова мотивована тим, що на момент здійснення Управлінням перевірки (11.07.2020), ФОП Гуменюк Ю.Л. не була власником транспортного засобу марки DAF модель CF 85.430 державний номерний знак НОМЕР_1 , що підтверджується умовами договору купівлі-продажу транспортного засобу №6374/18/003876 від 29.12.2018, а тому позовна вимога про стягнення з відповідача 36012,82 грн плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, не підлягає задоволенню.

14. Господарський суд апеляційної інстанції не погодився з висновком місцевого господарського суду про те, що сам по собі договір купівлі-продажу транспортного засобу без реального зняття з реєстрації, перереєстрації транспортного засобу у зазначеному порядку не породжує правових наслідків щодо переходу права власності від продавця до покупця, оскільки за загальним правилом, право власності на рухому річ виникає з моменту передання майна.

15. За висновком Західного апеляційного господарського суду обов`язок вчинити перереєстрацію транспортного засобу покладено саме на нового власника транспортного засобу, яким відповідач перестала бути після укладення договору купівлі-продажу та передачі транспортного засобу.

Стислий виклад вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

16. Державна служба України з безпеки на транспорті (далі - скаржник) звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить cкасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.09.2023 та залишити в силі рішення Господарського суду Львівської області від 10.03.2023.

17. Скаржник як підставу касаційного оскарження судових рішень у справі зазначає обставини, передбачені п. 1, п. 3 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

18. Так, скаржник вважає, що господарський суд апеляційної інстанції застосував норму права без врахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 12.02.2020 у справі №926/16/19 щодо того, що у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру плату за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу має вносити саме перевізник (п. 21, п.п. 26-28, п. 30, п. 31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 (далі - Порядок №879), ст. 29 Закону України "Про дорожній рух", ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт").

19. Також скаржник вказує, що відсутній висновок Верховного Суду стосовно визначення належного документу, який дозволяє контролюючим органам на момент проведення габаритно-вагового контролю та виявлення перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру встановити належного перевізника, що зобов`язаний відшкодувати матеріальні збитки державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування, шляхом плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, яким відповідно до п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 №363 (далі - Правила) та ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" є товарно-транспортна накладна.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

20. Відзив від відповідача до Верховного Суду не надійшов.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

21. Предметом касаційного перегляду у цій справі є питання дотримання господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час розгляду позовних вимог про стягнення плати за проїзд великоваговим транспортом, яка по суті є сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування великоваговим транспортним засобом.

22. Зважаючи на зміст предмета судового розгляду, доводів скаржника та висновків господарських судів попередніх інстанцій, під час касаційного перегляду постанови, що оскаржується, необхідним є з`ясування питання хто має відшкодувати матеріальні збитки державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування великоваговим транспортним засобом, а також визначення належних доказів, які дозволяють контролюючим органам на момент проведення габаритно-вагового контролю та виявлення перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру, встановити належну особу, що зобов`язана відшкодувати матеріальні збитки.

23. Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт" (далі - Закон №2344-III), відповідно до ч. 12 ст. 6 якого державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

24. Частини 1 та 4 ст. 48 Закону №2344-III передбачають, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

25. Визначення автомобільного перевізника міститься у ст. 1 Закону №2344-III та означає фізичну або юридичну особу, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

26. Своєю чергою згідно з вказаною нормою права водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка, а послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - це перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.

27. При цьому документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

28. Водночас перелік необхідних документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не є вичерпним, оскільки ст. 48 Закону №2344-III визначено, що законодавством можуть бути передбачені інші документи необхідні для внутрішніх перевезень вантажів.

29. Частиною 1 ст. 60 Закону №2344-III визначено, що суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт є автомобільний перевізник, тобто належним відповідачем у справах про стягнення плати за проїзд великоваговим транспортом є перевізник.

30. Приписами п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку №363 від 14.10.1997, визначено: перевізник - фізична або юридична особа суб`єкт господарювання, який надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

31. Відповідно до п. 11.1 зазначених Правил, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

32. Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

33. Сторони можуть внести до товарно-транспортної накладної будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають необхідною.

34. Аналіз вищезазначених положень Правил та форми яка наведена в додатку 7 до цих Правил, свідчить, що у будь-якому разі товарно-транспортна накладна має містити обов`язкову інформацію (обов`язкові реквізити) визначену цими Правилами та відображену у додатку.

35. Отже, правила перевезення вантажів автомобільним транспортом України, а також постанова Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 №207, якою затверджено Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні встановлюють, визначають що товарно-транспортна накладна (ТТН) обов`язково повинна оформлятися, якщо перевезення вантажу здійснюється автомобільним транспортом на договірних умовах (тобто коли є послуга перевезення вантажу).

36. Статтею 33 Закону України "Про автомобільні дороги" визначено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

37. Відповідно до ст. 34 Закону №2344-III автомобільний перевізник повинен, серед іншого, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

38. Процедура здійснення габаритно-вагового контролю регламентується Порядком №879, п. 3 якого встановлено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

39. Згідно з пп. 3 п. 2 зазначеного Порядку №879 визначено, що великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, які зазначені у пункті 22.5. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

40. Аналіз наведених норм свідчить про те, що у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру плату за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу має вносити саме перевізник.

41. Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №926/16/19, на яку посилається скаржник.

42. Враховуючи викладене, висновок господарського суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову на тій підставі, що відповідач не є власником відповідного транспортного засобу, а тому не може бути відповідальною особою за порушення законодавства про автомобільний транспорт, є помилковим.

43. Матеріалами справи підтверджується, що перевезення вантажу здійснювалося на підставі товарно-транспортної накладної №55 від 10.07.2020, в якій автомобільним перевізником зазначено Гуменюк Ю.Л .

44. Формування та збір документів для перевезення завершується на початку руху та всі документи щодо перевезення мають бути у водія. Саме на місці зупинки (події) мають бути надані первинні документи на підставі яких встановлюються фактичні обставини, зокрема і щодо перевізника.

45. В силу ст. 48 Закону №2344-III водій був зобов`язаний пред`явити уповноваженим особам Укртрансбезпеки товарно-транспортну накладу, адже такий документ прямо передбачений у вказаній правовій нормі.

46. Так, господарські суди встановили, що перевищення нормативно допустимого навантаження зафіксовано в акті про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних параметрів та довідці від 11.07.2020 про результати здійснення габаритно-вагового контролю. Зазначено, що загальна маса навантаження становить 38,650 т, при нормі 40 т, та виявлено, що фактичне осьове навантаження на строєну вісь становить 25,30 т, при нормі 22 т, що на 3,30 т перевищує норму. У розрахунку від 11.07.2020 №1337 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акта від 11.07.2020 №0017848 зазначено, що навантаження на строєну вісь становить 25,30 т, параметри на які нараховується плата за проїзд становить 3,30 т, плата за проїзд за перевищення нормативних параметрів, євро/км становить 0,540 євро/км, перевищення параметрів від нормативу становить 15,00 відсотків. Розрахунок виконано відповідно до затвердженої формули (з урахуванням норм постанови Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007).

47. На підставі викладеного, позивачем нарахована відповідачу плата за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування на загальну суму 1179,36 євро, відповідно до ставок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджених Порядком №879.

48. Пунктом 27 Порядку №879 передбачено, що плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку. Отже, сума 1179,36 євро станом на 11.07.2020, тобто на день проведення розрахунку за офіційним курсом, встановленим Національним банком України, еквівалентна 36012,82 грн.

49. Відповідно до п. 31-1 Порядку №879 перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки, однак відповідач цього не зробив.

50. При цьому, твердження відповідача та доводи господарського суду апеляційної інстанції про те, що відповідач не є власником відповідного транспортного засобу, а тому не має нести відповідальність, передбачену ч. 1 ст. 60 Закону №2344-ІІІ, не мають вирішального значення для правильного вирішення цієї справи.

51. Верховний Суд виходить з того, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена ч. 1 ст. 60 Закону №2344-ІІІ, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників транспортного засобу, яким перевозиться вантаж.

52. Верховний Суд враховує, що автомобільний перевізник та власник транспортного засобу, яким перевозиться вантаж, не завжди можуть співпадати.

53. Так, надання послуги з перевезення вантажу може передбачати використання (на законних підставах) транспортного засобу, який належить іншій особі, але ця обставина не змінює правового статусу автомобільного перевізника в цих правовідносинах.

54. Верховний Суд вважає помилковими твердження господарського суду апеляційної інстанції про те, що господарський суд першої інстанції не врахував лист-пояснення від 23.11.2020, адресований Державній службі України з безпеки на транспорті, яким Гуменюк Ю.Л. повідомляла Державну службу України з безпеки на транспорті про те, що вона вже не є власником автомобіля DAF CF85430, номерний знак НОМЕР_1 , оскільки це не спростовує встановленого господарським судом факту про те, що відповідач є автомобільним перевізником у спірних правовідносинах. При цьому, у вказаному листі-поясненні відповідач не спростовує факт, що вона не є автомобільним перевізником.

55. Враховуючи наведені положення законодавства у зіставленні з обставинами цієї справи, зокрема, що відповідач у спірних правовідносинах є автомобільним перевізником, що підтверджується товарно-транспортною накладною №55 від 10.07.2020, господарський суд дійшов цілком обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.

56. Верховний Суд погоджується з обґрунтованими доводами скаржника, наведеними у касаційні скарзі про те, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що належним відповідачем у цій справі є власник транспортного засобу, а не автомобільний перевізник.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

57. З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку про безпідставне скасування судом апеляційної інстанції рішення місцевого господарського суду про задоволення позову.

58. Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

59. Відповідно до ч. 1 ст. 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

60. Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги, скасування постанови апеляційного господарського суду у справі та залишення в силі рішення господарського суду першої інстанції як такого, що постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судові витрати

61. У зв`язку із задоволенням касаційної скарги витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги (ст. 129 ГПК України) покладаються на Гуменюк Ю.Л .

Керуючись статтями 300 301 308 312 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті задовольнити.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.09.2023 у справі №914/96/23 скасувати.

3. Рішення Господарського суду Львівської області від 10.03.2023 у справі №914/96/23 залишити в силі.

4. Стягнути з фізичної особи-підприємця Гуменюк Юлії Леонідівни ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 ) на користь Державної служби України з безпеки на транспорті (03150, місто Київ, вулиця Антоновича, 51, код ЄДРПОУ 39816845) 4962,00 грн (чотири тисячі дев`ятсот шістдесят дві грн 00 коп.) судового збору за розгляд касаційної скарги.

5. Видачу наказу доручити Господарському суду Львівської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Картере

Судді К. Огороднік

В. Погребняк