ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2021 року

м. Київ

справа № 915/1889/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Колос І.Б.,

за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,

представників учасників справи:

позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївмолпром" (далі ТОВ "Миколаївмолпром", позивач, скаржник) Цюпи В.П. (адвокат),

відповідача Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі АМК, відповідач) Войтенкової І.О. (самопредставництво),

розглянув касаційну скаргу ТОВ "Миколаївмолпром"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.03.2021 (головуючий суддя Діброва Г.І., судді: Принцевська Н.М., Ярош А.І.)

у справі №915/1889/19

за позовом ТОВ "Миколаївмолпром"

до АМК

про визнання недійсним та скасування рішення.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. ТОВ "Миколаївмолпром" звернулось до суду з позовною заявою до АМК, в якій просило суд визнати недійсним та скасувати рішення АМК "Про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу" № 7-ріш від 20.06.2019 у справі № 1-26.115/61-2017 (далі рішення), а також відшкодувати позивачу за рахунок відповідача судові витрати.

1.1.1. Позов мотивовано тим, що при ухваленні рішення АМК неповно з`ясувало обставини, які мають значення для справи, та не довело обставини, які мають значення для справи і які визнало встановленими, а тому рішення АМК є безпідставним, незаконним та таким, що підлягає скасуванню на підставі статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі Закон № 2210).

2. Короткий зміст рішень суду першої інстанції та постанов суду апеляційної інстанції

2.1. Справа розглядалась судами неодноразово.

2.2. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 04.12.2019, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.02.2020, відмовлено у задоволенні позову.

2.3. Постановою Верховного Суду від 02.06.2020 року рішення Господарського суду Миколаївської області від 04.12.2019 року та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.02.2020 року скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Миколаївської області.

2.4. За результатами нового розгляду рішенням Господарського суду Миколаївської області від 11.11.2020 позов задоволено в повному обсязі; визнано недійсним рішення; стягнуто з АМК на користь ТОВ "Миколаївмолпром" 1 921,00 грн судового збору за подання позову, 2 881,50 грн судового збору за подання апеляційної скарги та 3 842,00 грн судового збору за подання касаційної скарги.

2.5. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.03.2021 рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.11.2020 року у справі №915/1889/19 скасовано та відмовлено у задоволенні позову. Стягнуто з ТОВ "Миколаївмолпром" на користь АМК 2881,50 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись з постановою апеляційного суду, ТОВ "Миколаївмолпром" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.03.2021 та залишити в силі рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.11.2020 у справі №915/1889/19.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. постанова суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам статей 236 238 282 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України);

4.2. суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду:

- від 27.01.2019 у справі № 910/7054/18 де зазначено: викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог процесуального закону щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, що свідчить про те, що в рішенні суду мають відображатися результати дослідження всіх доказів, зібраних у справі, в тому числі тих, які відхилені судом;

- від 12.02.2019 у справі № 911/1694/18 де суд звернувся до практики Європейського суду з прав людини та зазначив: що, хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, однак орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті;

- від 28.11.2018 у справі № 910/17819/17 та від 05.02.2019 у справі №914/1131/18 в яких Верховний Суд зазначив, що доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості;

4.3. апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази, встановив обставини, що мають суттєве значення у справі, на підставі недопустимих доказів, що свідчить про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що призвело до скасування законного рішення суду першої інстанції та неправильного вирішення справи.

5. Позиція інших учасників справи

5.1. У відзиві на касаційну скаргу АМК заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх незаконність та необґрунтованість, і просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції без змін, як таку, що прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

5.2. 01.07.2021 до Верховного Суду надійшло клопотання АМК про закриття касаційного провадження, оскільки наведені скаржником підстави касаційного провадження, на думку заявника, не є підтвердженими.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. До Тернопільського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України 08.09.2017 звернулось 6 управління Головного управління військової контррозвідки Департаменту контррозвідки Служби безпеки України та повідомило, що Управлінням отримано інформацію щодо постачання Товариством з обмеженою відповідальністю "Військторг" продуктів харчування сумнівної якості, зокрема, масла солодковершкового. За результатами ініційованого Управлінням перед ДП "Тернопільстандартметрологія" та ПрАТ "Тернопільський молокозавод "Молокія" лабораторного дослідження на предмет відповідності масла солодковершкового "Селянське", 72,5 % жиру виробництва ПрАТ "Миколаївмолпром" (м. Миколаїв, вул. Комсомольська, 101), партія якого з датою виробництва 02.07.2017 була поставлена на продовольчий склад військової частини та в подальшому використовувалася для харчування особового складу, вимогам зазначеного на етикетці ДСТУ 4399:2005, було встановлено, що випробування двох відібраних (в їдальні безпосередньо перед видачею для споживання військовослужбовцями та на зберіганні - в приміщенні продовольчого складу) зразків масла солодковершкового показало, що в його основі відсутні молочні жири, натомість наявні жири виключно рослинного походження, що не відповідає вимогам заявленого на етикетці ДСТУ.

6.2. Головою Антимонопольного комітету України надано доручення територіальному відділенню АМК від 26.09.2017 № 13-01/310 розглянути звернення Управління щодо порушення ТОВ "Миколаївмолпром" законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та за наявності підстав прийняти відповідні рішення.

6.3. АМК 06.10.2017 направлено на адресу позивача вимогу № 1-292/80-1373 про надання інформації, в якій відповідач вимагав надати територіальному відділенню інформацію та належним чином засвідчені копії документів, зокрема:

- підтверджуючі документи щодо складу продукту масло солодковершкове "Селянське", 72,5 % жиру, 10 кг, дата виготовлення 02.07.2017, виробництва ПрАТ "Миколаївмолпром", ДСТУ 4399:2005 (ДСТУ, ТУ, рецептура, витяг з технічного процесу тощо);

- оригінал етикетки продукту масло солодковершкове "Селянське", 72,5 % жиру, 10 кг, дата виготовлення 02.07.2017, виробництва ПрАТ "Миколаївмолпром", ДСТУ 4399:2005, яка міститься на упаковці вказаного продукту з вказівкою розробника макету етикетки;

- чи постачався ПрАТ "Миколаївмолпром" продукт масло солодковершкове "Селянське", 72,5 % жиру, 10 кг, дата виготовлення 02.07.2017, ДСТУ 4399:2005 до ТОВ "Військторг" (м. Київ) та військової частини НОМЕР_1 (м. Тернопіль).

6.4. У відповідь 17.10.2017 на вимогу ПрАТ "Миколаївмолпром" направлено на адресу відповідача лист № 90, в якому ПрАТ "Миколаївмолпром" повідомило інформацію з наданням підтверджених доказів, зокрема: направило оригінал етикетки, інформацію про виробника етикетки, інформацію щодо обсягів виробництва і реалізації масла солодковершкового "Селянське", 72,5 % жиру, 10 кг, дата виготовлення 02.07.2017, ДСТУ 4399:2005 (в натуральному (кг) та вартісному вимірах), копія етикетки якого додана до вимоги.

6.5. Розпорядженням АМК 19.10.2017 № 61-р, за власною ініціативою розпочато розгляд справи № 1-26.115/61-2017 за ознаками вчинення ПрАТ "Миколаївмолпром" порушення, передбаченого статтею 15-1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", у вигляді поширення інформації, що вводить в оману шляхом повідомлення суб`єктом господарювання безпосередньо невизначеному колу осіб неправдивих відомостей, зокрема внаслідок обраного способу їх викладення, що можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання (замовлення) робіт, послуг цього суб`єкта господарювання.

6.6. ПрАТ "Миколаївмолпром" 18.05.2018 листом № 90 просило ТОВ "Військторг" повідомити про можливість здійснення комісійного відбору проб такої продукції (із зазначенням орієнтовної дати та місця можливого проведення відбору проб), із обов`язковим залученням Торгово-промислової палати України (його регіонального відділення) для подальшого направлення відібраних проб на лабораторне випробування, з метою встановлення частки молочного жиру у продукції, у незалежній лабораторії, акредитованій у системі Укрсепро.

6.7. ТОВ "Військторг" 24.05.2018 повідомило ПрАТ "Миколаївмолпром" про наявність можливості провести комісійний відбір проб для подальшого їх направлення на лабораторне випробування у незалежні акредитовані лабораторії.

6.8. В подальшому, 05.06.2018 та 20.07.2018 АМК направлялись на адресу позивача вимоги № 1-292/80-488 та №1-292/80-681 про надання інформації, в яких відповідач вимагав надати інформацію та належним чином засвідчені копії документів, зокрема щодо:

- чи було здійснено комісійний відбір проб вказаної продукції для подальшого їх направлення на лабораторне випробування у незалежній акредитованій лабораторії;

- чи було проведено лабораторне випробування відібраних проб вказаної продукції з метою встановлення частки молочного жиру у продукції у незалежній лабораторії, акредитованій у системі Укрсепро.

6.9. 12.06.2018 р у відповідь на вимогу ПрАТ "Миколаївмолпром" направив на адресу відповідача лист № 100 від 12.06.2018, в якому повідомив, що наразі проведення комісійного відбору продукції не відбулось, керівництвом підприємств узгоджується дата та склад комісії, що буде залучений до даної процедури. Орієнтовний строк, що було попередньо обумовлено сторонами для здійснення процедури відбору зразків продукції - до 28.06.2018.

6.10. 31.07.2018 у відповідь на другу вимогу ПрАТ "Миколаївмолпром" направлено на адресу АМК лист № 31/1 від 31.07.2018, в якому ПрАТ "Миколаївмолпром" повідомив, що:

- лабораторне випробування не було проведено;

- комісійний відбір проб вказаної продукції не було проведено у зв`язку з періодом відпусток працівників; необхідністю залучення Торгово-промислової палати; віддаленістю об`єкта, на якому має проводитись відбір зразків, що ускладнило погодження часу та переліку осіб, що мають бути залучені для даної мети.

6.11. Листом від 31.07.2018 вих. № 31.07-9 ТОВ "Військторг" повідомило АМК, що у зв`язку з тим, що станом на 02.07.2018 для комісійного відбору зразків продукту для подальшого їх направлення на лабораторне випробування у незалежній акредитованій лабораторії уповноважені представник не прибули, відповідні зразки було знищено.

6.12. АМК 20.06.2019 прийнято рішення №7-ріш у справі № 1-26.115/61-2017 яким визнано, що ТОВ "Миколаївмолпром" вчинило порушення, передбачене статтею 15-1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", а саме: поширення інформації, що вводить в оману, шляхом повідомлення суб`єктом господарювання безпосередньо невизначеному колу осіб неправдивих відомостей, зокрема внаслідок обраного способу їх викладення, що можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання (замовлення) товару цього суб`єкта господарювання, у вигляді повідомлення на етикетці продукції масло солодковершкове "Селянське", 72,5 % жиру, дата виготовлення 02.07.2017, маса 10 кг, виробництва ПрАТ "Миколаївмолпром", таких позначень як "масло солодковершкове" та "ДСТУ 4399:2005", згідно з яким не допускається наявність у маслі солодковершковому немолочних жирів, які проте, фактично містяться у складі вказаного продукту, про що свідчать результати проведених випробувань, чим поширювались неправдиві відомості щодо назви продукту, його споживчих властивостей та стандарту, якому відповідає продукт, а саме, що вказаний продукт є маслом і відповідає вимогам ДСТУ 4399:2005, і які могли вплинути на наміри невизначеного кола осіб щодо придбання цього продукту. За вчинене порушення, відповідно до статті 21 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", накладено на позивача штраф у розмірі 68 000,00 грн.

6.13. Також матеріли справи містять:

- акт відбору зразків від 05.09.2017;

- протоколи випробування № 1 та № 2 від 05.09.2017 на предмет визначення масової частки немолочних жирів у маслі солодковершковому "Селянське", 72,5 % жиру, 10 кг, виробництва ПрАТ "Миколаївмолпром" (м. Миколаїв. вул. Комсомольська, 101), партія якого з датою маркування 02.07.2017, за результатами проведення яких виявлено, що в основі досліджуваного продукту (масла) знаходяться рослинні жири;

- декларація виробника № 102 від 02.07.2017 на готову молочну продукцію тваринного походження;

- копія з Журналу контролю вершків маслоцеху ПрАТ "Миколаївмолпром" та копії з Журналу лабораторного контролю виробництва масла солодковершкового "селянського", "екстра" згідно з ДСТУ 4399:2005;

- сертифікат визнання спроможності проведення вимірювань № РН018/2017 від 29.05.2017.

7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

7.1. Ухвалою Верховного Суду від 07.06.2021 відкрито касаційне провадження у справі №915/1889/19 за касаційною скаргою ТОВ "Миколаївмолпром" на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України.

7.2. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.3. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання недійсним та скасування рішення АМК.

Як вбачається зі змісту оспорюваного рішення, дії позивача кваліфіковано АМК за ознаками частини першої статті 15-1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" (далі Закону № 236/96) як поширення інформації, що вводить в оману, шляхом повідомлення суб`єктом господарювання безпосередньо невизначеному колу осіб неправдивих відомостей, зокрема внаслідок обраного способу їх викладення, що можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання (замовлення) товару цього суб`єкта господарювання, у вигляді повідомлення на етикетці продукції масло солодковершкове "Селянське", 72,5 % жиру, дата виготовлення 02.07.2017, маса 10 кг, виробництва ПрАТ "Миколаївмолпром", таких позначень як "масло солодковершкове" та "ДСТУ 4399:2005", згідно з яким не допускається наявність у маслі солодковершковому немолочних жирів, які проте, фактично містяться у складі вказаного продукту, чим поширювались неправдиві відомості щодо назви продукту, його споживчих властивостей та стандарту, якому відповідає продукт, а саме, що вказаний продукт є маслом і відповідає вимогам ДСТУ 4399:2005, і які могли вплинути на наміри невизначеного кола осіб щодо придбання цього продукту.

8.2. Верховний Суд на підставі встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, здійснює перевірку застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права і зазначає таке.

8.3. Відповідно до статті 1 Закону № 236/96 (тут і далі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) недобросовісною конкуренцією є будь-які дії у конкуренції, що суперечать торговим та іншим чесним звичаям у господарській діяльності.

Відносини, пов`язані з захистом від недобросовісної конкуренції, регулюються цим Законом, Законом №2210, Законом України "Про Антимонопольний комітет України" (далі Закон №3659), "Паризькою конвенцією про охорону промислової власності від 20 березня 1883 року", міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, іншими актами законодавства, виданими на підставі законів чи постанов Верховної Ради України (стаття 3 Закону № 236/96).

Згідно зі статтею 15-1 Закону № 236/96 поширенням інформації, що вводить в оману, є повідомлення суб`єктом господарювання, безпосередньо або через іншу особу, одній, кільком особам або невизначеному колу осіб, у тому числі в рекламі, неповних, неточних, неправдивих відомостей, зокрема внаслідок обраного способу їх викладення, замовчування окремих фактів чи нечіткості формулювань, що вплинули або можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання (замовлення) чи реалізації (продажу, поставки, виконання, надання) товарів, робіт, послуг цього суб`єкта господарювання.

Інформацією, що вводить в оману, є, зокрема, відомості, які:

- містять неповні, неточні або неправдиві дані про походження товару, виробника, продавця, спосіб виготовлення, джерела та спосіб придбання, реалізації, кількість, споживчі властивості, якість, комплектність, придатність до застосування, стандарти, характеристики, особливості реалізації товарів, робіт, послуг, ціну і знижки на них, а також про істотні умови договору;

- містять неповні, неточні або неправдиві дані про фінансовий стан чи господарську діяльність суб`єкта господарювання;

- приписують повноваження та права, яких не мають, або відносини, в яких не перебувають;

- містять посилання на обсяги виробництва, придбання, продажу чи поставки товарів, виконання робіт, надання послуг, яких фактично не було на день поширення інформації.

Вчинення дій, визначених цим Законом як недобросовісна конкуренція, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Законом (стаття 20 Закону № 236/96).

Згідно зі статтею 21 Закону № 236/96 вчинення суб`єктами господарювання дій, визначених цим Законом як недобросовісна конкуренція, тягне за собою накладення штрафу у розмірі до п`яти відсотків доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) суб`єкта господарювання за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.

Накладення штрафу здійснюється відповідно до частин третьої - сьомої статті 52 Закону № 2210.

Отже, поширення інформації, що вводить в оману суб`єктом господарювання безпосередньо невизначеному колу осіб неправдивих відомостей, зокрема внаслідок обраного способу їх викладення щодо назви продукту, його споживчих властивостей та стандарту, якому відповідає продукт, які можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання (замовлення) товару цього суб`єкта господарювання тягне за собою відповідальність, передбачену Законом №236/96.

8.4. Процесуальні засади діяльності органів Антимонопольного комітету України щодо захисту від недобросовісної конкуренції, зокрема розгляд справ про недобросовісну конкуренцію, порядок виконання рішень та розпоряджень органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень, їх перевірка, перегляд, оскарження та гарантії учасників процесу, інші питання щодо захисту від недобросовісної конкуренції регулюються законодавством про захист економічної конкуренції з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (стаття 27 Закону № 236/96).

Органи Антимонопольного комітету України у справах про недобросовісну конкуренцію приймають обов`язкові для виконання рішення про: визнання факту недобросовісної конкуренції, накладення штрафів (абзаци 1, 5 частини першої статті 30 № 236/96).

Згідно з пунктом 1 статті 3 Закону №3659 основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону №3659 передбачено, що Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції", "Про державну допомогу суб`єктам господарювання", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Згідно з частиною першою статті 23 названого Закону унормовано, що діяльність стосовно виявлення, запобігання та припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, проводиться Антимонопольним комітетом України, його органами та посадовими особами з додержанням процесуальних засад, визначених законодавчими актами України про захист економічної конкуренції.

Відповідно до статті 7 Закону №3659 до повноважень саме Антимонопольного комітету України та його територіальних органів належать, зокрема:

- розгляд заяв і справ про надання дозволу, надання висновків, попередніх висновків стосовно узгоджених дій, концентрації, проведення досліджень за цими заявами і справами;

- прийняття передбачених законодавством про захист економічної конкуренції розпоряджень та рішень за заявами і справами про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію, надання висновків, попередніх висновків стосовно узгоджених дій, концентрації, висновків щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції.

Стаття 19 цього Закону визначає гарантії здійснення повноважень Антимонопольного комітету України.

Відповідно до частини першої статті 40 Господарського кодексу України державний контроль за дотриманням антимонопольно-конкурентного законодавства, захист інтересів підприємців та споживачів від його порушень здійснюються Антимонопольним комітетом України відповідно до його повноважень, визначених законом.

За таких обставин АМК є органом, до повноважень якого належить здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення та припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі законодавства про захист від недобросовісної конкуренції.

Господарські суди у розгляді справ про визнання недійсними рішень АМК не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами АМК, але при цьому зобов`язані перевіряти правильність застосування органами АМК відповідних правових норм. Таку ж правову позицію викладено в постанові Великої палати Верховного Суду від 02.07.2019 зі справи № 910/23000/17.

Отже, до повноважень органів АМК віднесено здійснення розгляду справ про недобросовісну конкуренцію, встановлення та кваліфікації правопорушення, в тому числі й об`єктивної його сторони.

8.5. Щодо встановлення і доведення фактичних обставин, то Верховний Суд зазначає таке.

Згідно з частиною першою статті 59 Закону № 2210 підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів АМК є:

- неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи;

- не доведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими;

- невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи;

- порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами пунктів 23 та 32 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (Правила розгляду справ), затверджених розпорядженням АМК від 19.04.1994 № 5 (в редакції розпорядження АМК від 29.06.1998 № 169-р), зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 06.05.1994 за № 90/299 (далі Правила), службовцями Комітету, відділення, яким доручено збирання та аналіз доказів, проводяться дії, направлені на всебічне, повне і об`єктивне з`ясування дійсних обставин справи, прав і обов`язків сторін; у рішенні наводяться мотиви рішення, зазначаються встановлені органом Комітету обставини справи з посиланням на відповідні докази, а також положення законодавства, якими орган Комітету керувався, приймаючи рішення.

Згідно із Законом № 2210:

- при розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України: збирають і аналізують документи, висновки експертів, пояснення осіб, іншу інформацію, що є доказом у справі, та приймають рішення у справі в межах своїх повноважень; отримують пояснення осіб, які беруть участь у справі, або будь-яких осіб за їх клопотанням чи з власної ініціативи (частина друга статті 35);

- доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення (стаття 41).

Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів.

Усні пояснення сторін, третіх осіб, службових чи посадових осіб та громадян, які містять дані, що свідчать про наявність чи відсутність порушення, фіксуються у протоколі.

Особи, які беруть участь у справі, мають право надавати докази та доводити їх достовірність (об`єктивність, стаття 41);

Збір доказів здійснюється Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями незалежно від місцезнаходження доказів.

Отже, при розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органами АМК України мають проводитись дії, направлені на всебічне, повне і об`єктивне з`ясування дійсних обставин справи, прав і обов`язків сторін шляхом збирання і аналізу документів, висновків експертів, пояснень осіб, іншої інформації, що є доказом у справі, та в межах своїх повноважень приймають рішення у справі, в якому наводяться мотиви його прийняття, зазначаються встановлені органом Комітету обставини справи з посиланням на відповідні докази, а також положення законодавства, якими орган Комітету керувався, приймаючи рішення.

Відтак, АМК у розгляді кожної справи має дотримуватись обов`язку щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування дійсних обставин справи на підставі належних і допустимих доказів. При цьому не є допустимим покладення в основу рішення АМК висновків, які ґрунтуються на певних доказах, без наведення та дослідження цих доказів безпосередньо у справі що розглядаються.

Близька позиція щодо дотримання вищевказаного обов`язку АМК при розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органами висловлена у низці постанов Верховного Суду, зокрема від 02.02.2021 у справі №910/17891/19, від 15.04.2021 у справі № 910/17929/19, від 01.06.2021 у справі № 910/17310/19.

В контексті наведеного, Верховний Суд зазначає, що завдання судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а у гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання суду адміністративно-дискреційних повноважень єдиним критерієм здійснення правосуддя є право, тому завданням судочинства завжди є контроль легальності.

Вказаний висновок ґрунтується також на правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, який викладений у постанові від 02.07.2019 у справі №910/23000/17, щодо того, що дискреційні повноваження АМК не повинні використовуватися органом свавільно, а суд повинен мати можливість переглянути рішення, прийняті на підставі реалізації цих дискреційних повноважень, що є запобіжником щодо корупції та свавільних рішень в умовах максимально широкої дискреції державного органу.

У постанові від 02.07.2019 у справі № 910/23000/17 Велика Палата Верховного Суду наголосила на важливості дотримання принципу належного врядування та унеможливлення свавільного використання дискреційних повноважень, що АМК має враховувати при ухваленні рішень.

З огляду на завдання та основні засади господарського судочинства, які закріплені у статті 2 ГПК України, аналізу норм статей 124 19 Конституції України, статті 59 Закону, Верховний Суд констатує, що суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу.

8.6. Під час розгляду даної справи саме в межах доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряючи дії АМК на відповідність законодавству України, Суд, не втручаючись у дискрецію (вільний розсуд) АМК, з`ясовує і визначає наявність/відсутність, а відтак доведеність/недоведеність, обґрунтованість/необґрунтованість передбачених статтею 59 Закону підстав для визнання недійсним рішення АМК у частині дій Позивача.

Під час розгляду справ у порядку господарського судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. При цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Верховний Суд також наголошує, що ГПК України закріплені основні засади господарського судочинства, зокрема у силу принципів рівності, змагальності та диспозитивності (статті 7 13 14 ГПК України) обов`язок з доведення обставин, на які посилається сторона, покладається на таку сторону.

Частиною першою статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

При цьому відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 ГПК України).

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Колегія суддів звертає увагу на те, що із внесенням 17.10.2019 змін до ГПК України його статтю 79 ГПК України викладено у новій редакції, чим фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Іншими словами, тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Одночасно статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" зазначив, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Верховний Суд також зазначає, що у пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Правовий аналіз норм, вказаних у 8.4.-8.5. цієї постанови свідчить про те, що рішення АМК має містити усі докази, якими обґрунтовуються його висновки.

Водночас положення статті 40 Закону № 2210 та пункту 16 названих Правил стосовно прав осіб, які беруть (брали) участь у справі (зокрема, щодо наведення доказів) не обмежують цих осіб у наданні до суду доказів, які раніше не були подані ними в процесі розгляду АМК справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов`язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством Касаційного господарського суду від 21.04.2021 у справі №910/701/17.

Згідно зі статтею 101 ГПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права та обов`язки, що і експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

Верховний Суд зазначає, що згідно з положеннями ГПК України та Закону України "Про судову експертизу" висновок експерта у господарській справі може бути наданий державною спеціалізовано установою, судовим експертом, який не є працівником такої установи та іншим фахівцем (експертом) з відповідної галузі знань у порядку та на умовах, визначених Законом України "Про судову експертизу".

Відповідно до приписів статті 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Згідно з приписами частин першої та другої статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Водночас слід враховувати, що допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні або не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Належність доказів це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №910/4055/18, від 16.04.2019 у справі № 925/2301/14.

8.7. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції мотивував його тим, що з копій протоколів випробувань, результати яких покладені в основу оскаржуваного рішення, вбачається, що за наслідками виконаних досліджень, був зроблений висновок про те, що в основі досліджуваного продукту (масла) знаходяться рослинні жири. При цьому в обох протоколах є застереження про те, що для повноти досліджень та підтвердження присутності рослинних жирів необхідно провести встановлення жирнокислотного складу жирової фази продукту та кількісне визначення фітостеринів, а також необхідно провести хроматографічне визначення жирнокислотного складу жирової фази, а також кількісне визначення фітостеринів. За висновком суду, вказані протоколи, без здійснення додаткових досліджень, на необхідності проведення яких зроблені відповідні зауваження у самих протоколах, не можуть вважатись достовірними та достатніми доказами, які беззаперечно свідчать про невідповідність масла солодковершкового "Селянське" 72,5% жиру вимогам ДСТУ 4399:2005.

При цьому суд першої інстанції зауважив, що приписами статті 14 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", серед інших, адміністративній колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України надані повноваження призначати експертизу та експерта з числа осіб, які володіють необхідними знаннями для надання експертного висновку. Проте, в матеріалах справи відсутні відомості щодо призначення відповідачем та проведення відповідної експертизи для перевірки висновків, зазначених у протоколах випробувань № 1 та № 2 від 05.09.2017 та отримання відомостей, що підтверджують або спростовують вказані висновки, а також про вжиття відділенням будь-яких інших дій в межах своїх повноважень та компетенції для отримання у повному обсязі відомостей про склад спірного продукту (масла вершкового) та для з`ясування усіх обставин, які мають значення для справи.

З урахуванням викладеного суд першої інстанції дійшов висновку, що в матеріалах справи немає доказів, які б свідчили про достовірний склад продукту масло солодковершкове 72,5 % з датою виготовлення 02.07.2017 виробництва позивача, а також про вжиття необхідних дій відповідачем по з`ясуванню цього питання, а тому задовольнив позовні вимоги.

8.8. Приймаючи постанову, якою скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції, з огляду на приписи процесуального права, а також на наявні у наданих відповідачем матеріалах справи докази, на підставі свого внутрішнього переконання, враховуючи, що господарський суд при розгляді такої справи має перевіряти тільки правильність застосування органами АМК відповідних правових норм, не перебираючи при цьому на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами згаданого комітету, дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності підтверджують висновки АМК, викладені в оспорюваному позивачем рішенні, при цьому, позивачем ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані під час апеляційного перегляду рішення, не спростовано належними та допустимими доказами зворотнього.

Апеляційний господарський суд виходив з такого:

- матеріали справи містять протоколи випробувань та з їх змісту дійсно вбачається, що за наслідками виконаних досліджень встановлено, що в основі досліджуваного продукту (масла) знаходяться рослинні жири;

- матеріалами справи підтверджено, що дослідження відібраних зразків масла солодковершкового було проведено лабораторією ПрАТ "Тернопільський молокозавод", яка згідно з свідоцтвом про атестації фізико-хімічної та мікробіологічної лабораторії відповідає критеріям атестації і атестована на право проведення вимірювань у сфері поширення державного метрологічного нагляду; лабораторією, в тому числі можуть здійснюватися вимірювання масової частки жиру у маслі вершковому, масової частки загального жиру у спредах та сумішах жирових, масової частки молочного жиру у спредах та сумішах жирових; проведені дослідження, викладені у протоколах № 1 та № 2 від 05.09.2017, зроблені в межах повноважень лабораторії, оскільки при дослідженні був зроблений лише висновок про наявність у досліджуваному продукті рослинних жирів без зазначення їх складу та масової частки;

- матеріали справи, надані АМК, належним чином підтверджують, що інформація "МАСЛО", "ДСТУ 4399:2005", поширена на етикетці позивача, є неправдивою;

- позивачем не доведено відповідність складу свого продукту заявленим на упаковці відомостям;

- дослідивши надані позивачем докази на підтвердження відповідності "масла" вимогам ДСТУ, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ані з декларації виробника № 102 від 02.07.2017 на готову молочну продукцію тваринного походження, ані з Журналу контролю вершків маслоцеху ПрАТ "Миколаївмолпром" та копії з Журналу лабораторного контролю виробництва масла солодковершкового "селянського", "екстра" згідно з ДСТУ 4399:2005 не вбачається, що відповідна партія "масла" була досліджена на предмет походження жирів, які воно містить (дослідження та контроль "масла" проводилось щодо масової частки жиру (а не його походження), кислотності, відсоток жиру та інш.) з огляду на те, що такі докази не можуть бути прийняті в якості належних доказів щодо відсутності жирів рослинного походження у відповідній партії товару.

8.9. У касаційній скарзі позивач не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо надання оцінки доказам у справі та вважає, що судом допущено порушення норм процесуального права, зокрема статей 236 238 282 ГПК України.

Однак, суд касаційної інстанції відхиляє вказані доводи касаційної скарги, оскільки зазначених висновків суду апеляційної інстанції вони не спростовують з огляду на мотиви, викладені у пункті 8.4-8.6 цієї постанови.

Верховний Суд зазначає, що покладені в основу цього рішення АМК документи, зокрема такі як: акт відбору зразків від 05.09.2017; протоколи випробування № 1 та № 2 від 05.09.2017 на предмет визначення масової частки немолочних жирів у маслі солодковершковому "Селянське", 72,5 % жиру, 10 кг, виробництва ПрАТ "Миколаївмолпром" (м. Миколаїв. вул. Комсомольська, 101), партія якого з датою маркування 02.07.2017; сертифікат визнання спроможності проведення вимірювань № РН018/2017 від 29.05.2017 можуть бути доказами у справі. Проте суди повинні оцінювати їх (такі докази) в загальному порядку, передбаченому статтею 86 ГПК України щодо належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Зміст оскаржуваного судового рішення свідчить, що судом надавалась оцінка вказаних доказів у відповідності до приписів статті 86 ГПК України.

У свою чергу, Верховний Суд, з огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, не здійснює оцінку (переоцінку) доказів, покладених судами попередніх інстанцій в основу висновку про законність висновку АМК. Верховний Суд на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

8.10. Верховний Суд вважає за необхідне відзначити, що доводи касаційної скарги переважно стосуються питань, пов`язаних з встановленими обставинами справи та з оцінкою доказів у ній. Так, у касаційній скарзі скаржник, зазначаючи про неправильне застосування норм матеріального права, застосовує та оперує понятійними категоріями "обставини справи" і "докази у справі", порушуючи питання, пов`язані із встановленням обставин справи та оцінкою відповідних доказів, що не узгоджується з правилами перегляду судових рішень судом касаційної інстанції як "суду права", а не "суду факту", повноваження якого визначені у статті 300 ГПК України.

Перевірка відповідних доводів (аргументів) перебуває поза визначеними цією статтею межами розгляду справи судом касаційної інстанції.

8.11. Також колегія суддів відхиляє як безпідставні доводи касаційної скарги щодо застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 27.01.2019 у справі №910/7054/18, від 12.02.2019 у справі №911/1694/18, від 28.11.2018 у справі №910/17819/17 та від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, з огляду на те, що, аналізуючи через призму судової практики ЄСПЛ (рішення від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України", рішення від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України") та положення статті 43 ГПК України, обсяг дослідження доводів скаржника, їх відображення у оскаржуваному судовому рішенні та питання вичерпності висновків суду, що їх зробив суд у цій справі, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду апеляційної інстанції.

8.12. З урахуванням наведених у розділі 8 цієї постанови міркувань Верховний Суд залишає без задоволення клопотання АМК про закриття касаційного провадження.

8.13. Касаційний господарський суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

При цьому право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

У рішенні ЄСПЛ від 02.03.1987 у справі "Monnell and Morris v. the United Kingdom" (§ 56) зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них.

Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних передумов щодо доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

У справі ЄСПЛ "Sunday Times v. United Kingdom" Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства.

До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.

Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.

Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom").

Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом "res judicata", базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

8.14. Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що скаржнику надано вичерпну відповідь на всі вагомі та ключові питання, порушені у касаційній скарзі, які мають значення для вирішення даного спору.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Згідно зі статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги ТОВ "Миколаївмолпром" без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції без змін через відсутність передбачених процесуальним законом підстав для її скасування.

9.2. Ураховуючи межі перегляду справи у касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову.

10. Судові витрати

10.1. Понесені позивачем у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на позивача, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 300 308 309 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївмолпром" залишити без задоволення, а постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.03.2021 у справі №915/1889/19 без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І.Бенедисюк

Суддя І. Колос