ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2021 року
м. Київ
Справа № 915/2331/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,
за участю представників:
позивача - Олейнікова С. С.,
відповідача - Подцикіна О. Ю.,
третіх осіб - Бондаренко О. Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КИТ Єкатеринбург"
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.03.2021 (судді: Поліщук Л. В. - головуючий, Будішевська Л. О., Таран С. В.) і рішення Господарського суду Миколаївської області від 07.10.2020 (суддя Давченко Т. М.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КИТ Єкатеринбург"
до Центрального відділу Державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, - Дочірнє підприємство "Торжок" та Головне територіальне управління юстиції у Миколаївській області,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, - Товариство з обмеженою відповідальністю "Первомайськ-Кондитер" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Нікінвест2017",
про визнання незаконними та скасування рішень державного реєстратора та записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно,
В С Т А Н О В И В:
1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1.1. У листопаді 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "КИТ Єкатеринбург" (далі - ТОВ "КИТ Єкатеринбург") звернулося до Центрального відділу Державної виконавчої служби м. Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (далі - Центральний ВДВС) з позовом про визнання незаконними та скасування: 1) рішень державного реєстратора прав на нерухоме майно - заступника начальника Центрального ВДВС Продун А. А. (далі - державний реєстратор) від 25.02.217, 11:11:11, № 33961789 і від 25.02.217, 11:09:57, № 33961789; а також 2) записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про припинення обтяження - дата, час державної реєстрації 21.02.2017 15:03:30, номер запису про обтяження 9725053, дата, час державної реєстрації 20.05.2015 09:31:45, дата, час державної реєстрації 21.02.2017 15:03:30, номер запису про обтяження 9725757, дата, час державної реєстрації 20.05.2015 10:03:07.
На обґрунтування позову ТОВ "КИТ Єкатеринбург" послалося на те, що державний реєстратор безпідставно в порушення вимог частини 4 статті 18, частини 1 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", пунктів 36, 37 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, припинив обтяження, накладені на нерухоме майно Дочірнього підприємства "Торжок" (далі - ДП "Торжок") на підставі судового рішення про арешт майна та заборону його відчуження, оскільки у нього в провадженні не перебували виконавчі документи щодо спірного об`єкта нерухомості, а також він не приймав будь-яких рішень щодо звільнення майна з-під арешту. Обґрунтовуючи наявність свого порушеного права, позивач зазначав, що після винесення спірних рішень та внесення до реєстру відповідних записів про припинення обтяжень були відновленні реєстраційні дії, а майно ДП "Торжок" було перереєстроване на третіх осіб, чим порушено права ТОВ "КИТ Єкатеринбург" на задоволення грошових вимог за рахунок цього майна.
1.2. У відзиві на позов Центральний ВДВС позовні вимоги не визнав, вважав їх необґрунтованими та безпідставними, наголошуючи, зокрема, на відсутності порушеного права позивача.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 07.10.2020 (суддя Давченко Т. М.), залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.03.2021 (судді: Поліщук Л. В. - головуючий, Будішевська Л. О., Таран С. В.), у позові відмовлено.
Місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що відповідно до частин 6, 7 статті 3 Закону України "Про іпотеку" (в редакції, чинній на час внесення спірних записів), статті 572 Цивільного кодексу України вимоги позивача щодо спірного нерухомого майна мали нижчий пріоритет стосовно прав та вимог ТОВ "Первомайськ-Кондитер" як іпотекодержателя, а тому наявність в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень арешту майна, зареєстрованого після реєстрації іпотеки, не могла бути перешкодою для реєстрації прав власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем. Суд також зазначив про те, що поновлення порушеного права позивача за результатами прийнятого судового рішення повинно бути реальним, тобто таким, що призводить до можливості позивача реалізувати своє право на задоволення вимог за рахунок спірного майна боржника - ДП "Торжок", а у разі, коли право особи, яка звернулася до суду з позовом не порушене і не оспорюється, правових підстав для задоволення такого позову немає.
3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї
3.1. Не погоджуючись із ухваленими у справі рішенням і постановою, ТОВ "КИТ Єкатеринбург" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.03.2021 і рішення Господарського суду Миколаївської області від 07.10.2020, як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Як свідчить зміст касаційної скарги вона подається скаржником на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки судові рішення у справі ухвалено без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 24.03.2020 у справі № 826/26460/15, від 31.07.2018 у справі № 810/2403/15, а також постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.03.2019 у справі № 755/5072/17. Зокрема, скаржник не погоджується з висновками судів про те, що арешт не перешкоджає перереєстрації майна у зв`язку з наявністю пріоритету іпотекодержателя та вважає доведеним порушення своїх прав, за захистом яких він звернувся до суду, зокрема, права на придбання нерухомого майна та/або задоволення власних вимог до ДП "Торжок" за рахунок залишку від продажу майна. Скаржник наголошує на тому, що за наявності обтяжень державний реєстратор був зобов`язаний відмовити у відновленні реєстраційних дій та у реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна за Товариством з обмеженою відповідальністю "Первомайськ-Кондитер" (далі - ТОВ "Первомайськ-Кондитер"). Крім того, на думку скаржника, місцевий господарський суд необґрунтовано залучив відзив на позов відповідача.
3.2. Від Центрального ВДВС відзиву на касаційну скаргу до суду не надійшло.
4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає таке.
4.2. Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, згідно з ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 15.04.2015 у справі № 915/473/15, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.06.2015, задоволено заяву ТОВ "КИТ Єкатеринбург" про забезпечення позову та накладено арешт на нерухоме майно ДП "Торжок", а саме нежитлову будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, що складається з адміністративної будівлі залізобетонної літ. А-8, загальною площею 5023,7 м2, споруди 7, огорожі 4,5, покриття 1; нежитлову будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, що складається з нежитлової будівлі торгівельного центру за літ. А1-6, А2, загальною площею 21 347,4 м2, з навісом літ. Б.
Цю ухвалу ТОВ "КИТ Єкатеринбург" пред`явило до виконання і постановою заступника начальника Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції Волкомор А. В. від 05.05.2015 відкрито виконавче провадження № 47429490, в межах якого за постановою від цієї ж дати накладено арешт на зазначене нерухоме майно ДП "Торжок" та заборонено його відчуження.
На підставі вказаної постанови державного виконавця державний реєстратор Миколаївського міського управління юстиції Мироненко Ю. В. прийняв рішення про арешт нерухомого майна від 20.05.2015 № 21431760 (запис про обтяження № 9725053) і від 20.05.2015 № 21433425 (запис про обтяження № 9725757).
У подальшому, рішенням Господарського суду Миколаївської області від 26.05.2015 у справі № 915/473/15 стягнуто з ДП "Торжок" на користь ТОВ "КИТ Єкатеринбург" грошові кошти в сумі 147 198 238,02 рос. руб. (що еквівалентно 59 001 469, 75 грн за курсом Національного банку України станом на 25.03.2015), із яких: 101 564 272, 26 рос. руб. (що еквівалентно сумі 40 710 007,25 грн) - заборгованість із повернення позикових грошових коштів; 45 633 965,76 рос. руб. (що еквівалентно сумі 18 291 462,50 грн) - заборгованість зі сплати процентів за користування позиковими грошовими коштами; а також 73 080,00 грн судового збору.
Зазначеним рішенням, яке набрало законної сили, та обставини встановлені у якому відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України є преюдиціальними при вирішенні спору в цій справі, було встановлено, що 28.08.2009 між ТОВ "КИТ Єкатеринбург" (позикодавець) і попередником ДП "Торжок" (позичальник) укладено договір позики № 1, за умовами якого, з урахуванням додаткових угод, позикодавець надав позичальнику грошові кошти у сумі 101 564 272,26 рос. руб. Проте ДП "Торжок" грошових зобов`язань за цим договором не виконало, кошти позикодавцеві не повернуло, у зв`язку з чим суд стягнув грошові кошти в загальній сумі 147 198 238,02 рос. руб., що еквівалентно 59 001 469,75 грн за курсом Національного банку України станом на 25.03.2015.
На виконання рішення у справі № 915/473/15 Господарський суд Миколаївської області 09.06.2015 видав ТОВ "КИТ Єкатеринбург" відповідний наказ, який, як зазначили суди, за твердженням Центрального ДВС, неспростованими ТОВ "КИТ Єкатеринбург", до виконання в примусовому порядку не пред`являвся.
Як свідчить зміст інформаційної довідки, державний реєстратор прийняв: 1) постанову від 24.02.2017 № 67543874 про звільнення майна з-під арешту, на підставі якої 25.02.2017 було прийнято рішення № 33961789 про припинення обтяження та зроблено запис про припинення обтяження від 20.05.2015 № 9725053 із 21.02.2017; 2) постанову від 24.02.2017 № 67554677 про звільнення майна з-під арешту, на підставі якої 25.02.2017 було прийнято рішення № 33961789 про припинення обтяження та зроблено запис про припинення обтяження від 20.05.2015 № 9725757 із 21.02.2017.
За змістом листів Центрального ВДВС від 09.08.2017 № 30369, від 02.10.2017 № 01.05-35640 державний реєстратор не виносив постанов № 67543874, № 67554677 про звільнення майна ДП "Торжок" з-під арешту; за даними автоматизованої системи виконавчого провадження виконавчі провадження стосовно боржника ДП "Торжок" на виконанні у Центральному ВДВС не знаходились.
Відповідно до листів Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Управління державної виконавчої служби від 22.09.2017 № 2-17/2-11-187 та від 11.10.2017 № 8-24/8-11-252 комісією за результатами відповідної службової перевірки встановлено, що у діях державного реєстратора вбачається порушення вимог частини 4 статті 18, частини 1 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", пунктів 36, 37 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, та безпідставність припинення обтяжень нерухомого майна.
Водночас, як установили суди попередніх інстанцій у справі, в якій подано касаційну скаргу, майно, стосовно якого було припинено обтяження, ще з травня 2006 року перебувало в іпотеці.
Так, 19.05.2006 між Відкритим акціонерним товариством "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (далі - ВАТ "ВіЕйБі Банк") (кредитодавець), у подальшому перетворене у Публічне акціонерне товариство "ВіЕйБі Банк" (далі - ПАТ "ВіЕйБі Банк"), і ДП "Торжок" ТОВ "КИТ-Кэпитал" (позичальник) було укладено кредитний договір № 19/К-К, за умовами якого погоджено надання кредитодавцем позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченого повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти (кредит) у сумі 4 000 000 дол. США.
Як встановлено судовими рішеннями у справах № 915/287/17, № 915/296/17, № 915/297/17, № 915/266/17, № 915/267/17, правонаступником ВАТ "ВіЕйБі Банк" є ПАТ "ВіЕйБі Банк", правонаступником ДП "Торжок" ВАТ "КИТ-Кэпитал" є ДП "Торжок".
На забезпечення виконання зобов`язань позичальника за вказаним кредитним договором між ДП "Торжок" ТОВ "КИТ-Кэпитал" (іпотекодавець) і ВАТ "ВіЕйБі Банк" (іпотекодержатель) укладено договори іпотеки: 1) договір іпотеки від 19.05.2006, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Яковлєвою Н. П., зареєстрований у реєстрі за № 2563, відповідно до якого іпотекодавцем передано в іпотеку нежитловий об`єкт, розташований по АДРЕСА_1; 2) договір іпотеки від 08.09.2008, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Яковлєвою Н. П., зареєстрований у реєстрі за № 4516, відповідно до якого іпотекодавцем передано в іпотеку нежитлову будівлю торгівельного центру, яка розташована по АДРЕСА_1.
28.11.2016 між ПАТ "ВіЕйБі Банк" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінмарк" (далі - ТОВ "ФК "Фінмарк") (новий кредитор) відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом №14/11-01 (зі змінами та доповненнями) про проведення відкритих торгів у виді електронних торгів з реалізації активів ПАТ "ВіЕйБі Банк" шляхом відступлення прав вимоги за кредитами іншим фінансовим установам, укладено договір про відступлення прав вимоги № 7262 (далі - договір від 28.11.2016 № 7262), за умовами якого банк відступив новому кредитору належні банку, а новий кредитор набув права вимоги банку до позичальника за кредитним договором від 19.05.2006 № 9/К-К, укладеним між ВАТ "ВіЕйБі Банк" та ДП "Торжок" ТОВ "КИТ-Кэпитал". У пункті 1.3 договору сторони домовились, що відступлення банком новому кредитору прав вимоги за договорами іпотеки, що були укладені на забезпечення виконання зобов`язань боржника за основним договором та були посвідчені нотаріально, відбувається за окремими договорами, які укладаються між сторонами в строк до 20.12.2016 та підлягають нотаріальному посвідченню.
На виконання пункту 1.3 договору від 28.11.2016 № 7262 були укладені: 1) договір від 13.12.2016 про відступлення прав вимоги за договором іпотеки від 19.05.2006 № 2563 (посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І. О. та зареєстрований у реєстрі за № 1594) та 2) договір від 13.12.2016 про відступлення прав вимоги за договором іпотеки від 08.09.2008 № 4516 (посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І. О. та зареєстрований у реєстрі за № 1593).
У свою чергу, ТОВ "ФК "Фінмарк" відступило зазначені права вимоги на користь ТОВ "Первомайськ-Кондитер" за укладеними між цими особами договорами, а саме договором від 13.12.2016 № 071/11-16К про відступлення прав вимоги, договором від 13.12.2016 про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 19.05.2006 № 2563 (посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. та зареєстрованим у реєстрі за № 1595); договором від 13.12.2016 про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 08.09.2008 № 4516 (посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. та зареєстрованим у реєстрі за № 1596).
16.12.2016 ТОВ "Первомайськ-Кондитер" направило ДП "Торжок" повідомлення про необхідність погашення заборгованості за кредитним договором упродовж 30-денного строку з моменту отримання цього повідомлення, а також попереджено, що у разі невиконання зобов`язання протягом цього строку іпотекодержатель зверне стягнення на предмет іпотеки шляхом реєстрації права власності за іпотекодержателем відповідно до статті 37 Закону України "Про іпотеку".
У подальшому, як зазначили суди, і це встановлено у справі № 814/102/18, у зв`язку з неотриманням повідомлення, заперечення та пропозицій щодо погашення боргу чи придбання предмету іпотеки, ТОВ "Первомайськ-Кондитер" звернулось до державного реєстратора із заявами про реєстрацію права власності на предмети іпотеки, розташовані у АДРЕСА_1.
26.01.2017 державний реєстратор прийняв рішення про зупинення державної реєстрації у зв`язку з наявністю запису про заборону вчинення будь-яких дій щодо реєстрації прав на предмет іпотеки на підставі ухвали Господарського суду Миколаївської області від 26.12.2016 у справі № 915/473/15 про вжиття додаткових заходів шляхом заборони усім реєстраторам здійснювати державну реєстрацію на нерухоме майно ДП "Торжок", розташоване за адресою: АДРЕСА_1.
21.02.2017 державний реєстратор виніс постанову про закінчення виконавчого провадження за № 50217459 про стягнення з Шевчук О. М. заборгованості на користь ПАТ "Миколаївська ТЕЦ", де у пункті 2 було зазначено рішення про припинення чинності арешту майна боржника.
Також 21.02.2017 було сформовано електронну заяву № 21081190 на підставі якої реєстр сформував рішення № 33961789 про припинення обтяження № 2818836 на нерухоме майно боржника ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Згодом постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.02.2017 у справі № 915/473/15 скасовано ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 26.12.2016 у справі № 915/473/15 про заборону вчиняти реєстраційні дії щодо майна ДП "Торжок".
У зв`язку із зазначеним ТОВ "Первомайськ-Кондитер" звернулось із відповідною заявою та документами до державного реєстратора.
24.02.2017 державний реєстратор прав на нерухоме майно Центру надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради прийняв рішення № 34034747 і № 34032402 про державну реєстрацію права власності на об`єкти майна у АДРЕСА_1 за ТОВ "Первомайськ-Кондитер" на підставі іпотечного застереження у договорі іпотеки.
25.02.2017 було здійснено вхід до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно під обліковим записом і паролем державного реєстратора (заступника начальника Центрального ВДВС м. Миколаєва Продун А. А.) та внесено інформацію: 1) про припинення обтяжень № 9725757 на підставі постанови про звільнення майна з-під арешту серія та номер № 67543874 від 24.02.2017, видавник Центральний ВДВС м. Миколаєва, 25.02.2016 11:09:17, Продун А. А., індексний номер рішення 33961789; 2) про припинення обтяжень № 9725053 на підставі постанови про звільнення майна з-під арешту серія та номер 67554677 від 24.02.2017, видавник Центральний відділ ДВС м. Миколаєва, 25.02.2016 11:11:11, Продун А. А. , індексний номер рішення 33961789.
4.3. Як свідчать матеріали справи, предметом позову у ній є вимоги товариства, заявлені до державного реєстратора, про визнання незаконними та скасування рішень та записів державного реєстратора в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо припинення обтяжень спірного майна.
Обґрунтовуючи наявність свого порушеного права, позивач зазначав, що після винесення спірних рішень та внесення до реєстру відповідних записів про припинення обтяжень були відновленні реєстраційні дії, а майно ДП "Торжок" було перереєстроване на ТОВ "Первомайськ-Кондитер", а в подальшому на ТОВ "Нікінвест2017", чим порушено права ТОВ "КИТ Єкатеринбург", як обтяжувача та кредитора (стягувача), на задоволення грошових вимог за рахунок майна ДП "Торжок".
Вирішуючи спір та відмовляючи у позові по суті, суд першої інстанції мотивував свою відмову тим, що вимоги позивача щодо спірного нерухомого майна мали нижчий пріоритет стосовно прав та вимог ТОВ "Первомайськ-Кондитер" як іпотекодержателя, а тому наявність в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень арешту майна, зареєстрованого після реєстрації іпотеки, не могло бути перешкодою для реєстрації прав власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем. З такими висновками місцевого господарського суду погодився і суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу в апеляційному порядку. Водночас, як свідчить зміст постанови суду апеляційної інстанції, суд надав оцінку доводам скаржника, наведеним у апеляційній скарзі, у тому числі, щодо порушення норм процесуального права судом першої інстанції (необґрунтоване, на думку позивача залучення відзиву на позов), та навів відповідне мотивоване аргументування їх відхилення.
4.4. Як уже зазначалося, ТОВ "КИТ Єкатеринбург" оскаржило судові рішення у цій справі про відмову у позові до суду касаційної інстанції, у поданій касаційній скарзі просило їх скасувати, ухваливши нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
У касаційній скарзі скаржник обґрунтував наявність підстави для касаційного оскарження, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, і таке обґрунтування полягає у неврахуванні господарськими судами під час ухвалення оскаржуваних рішення і постанови висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду.
За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Згідно з ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.08.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "КИТ Єкатеринбург" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.03.2021 і рішення Господарського суду Миколаївської області від 07.10.2020 у справі № 915/2331/19 на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, предметом касаційного розгляду є законність та обґрунтованість оскаржуваних скаржником судових рішень в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Верховний Суд, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, а також матеріали справи, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Оскарження судових рішень з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається. Тобто застосування правового висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду, залежить від тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі за результатом оцінки поданих сторонами доказів. При цьому встановлені судом фактичні обставини у кожній справі можуть бути різними.
Подібність правовідносин означає, зокрема, схожість суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).
Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет і підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).
Верховний Суд не може взяти до уваги посилання скаржника на те, що суди попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних у справі судових рішень не врахували висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24.03.2020 у справі № 826/26460/15 (за позовом Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" до Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві, треті особи: ОСОБА_3 , Комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житлосервіс", про скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, а також зобов`язання відповідача вчинити дії зі зняття арешту на нерухоме майно, накладеного згідно із зазначеною постановою), та постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 31.07.2018 у справі № 810/2403/15 (за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" до Відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції у Київській області, третя особа - ОСОБА_4 , про скасування постанови відповідача в частині накладення арешту на житловий будинок та земельну ділянку, та зобов`язання відповідача винести постанову про зняття арешту з вказаного нерухомого майна), оскільки правовідносини у цих справах та у справі, що розглядається Верховним Судом, не є подібними, позаяк зазначені постанови прийнято за інших предмета і підстав позову, іншого суб`єктного складу учасників судового процесу, інших фактичних обставин та зібраних у справах доказів.
Водночас колегія суддів не бере до уваги посилання скаржника на постанову Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 755/5072/17 за позовом ОСОБА_5 до приватного нотаріуса та Подвезька В. І. про визнання протиправним і скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна та визнання права власності, зважаючи на суб`єктний склад сторін (відповідачами у такому спорі виступали як особа, яка вчинила реєстраційну дію (приватний нотаріус), так і особа, за якою було зареєстровано відповідне право) та наявність спору про право (правовідносини виникли між учасниками справи у зв`язку з невиконанням договірних зобов`язань та реалізацією прав іпотекодержателя на предмет іпотеки - квартиру позивачки), який (спір) був вирішений судами, виходячи із предмету, підстав позову, суб`єктного складу сторін та обставин справи і наявних у ній доказів. Натомість у справі, в якій подано касаційну скаргу, позивач заявив позов виключно до особи, яка вчинила спірну реєстраційну дію (державного реєстратора), вважаючи його належним відповідачем у такому спорі за заявленими вимогами, при цьому, правовідносини, щодо яких виник спір у справі, що розглядається, обумовлені наявністю майнових вимог ТОВ "КИТ Єкатеринбург" на спірне нерухоме майно ДП "Торжок", яке перебувало в іпотеці, та на яке ТОВ "Первомайськ-Кондитер" після вчинення спірної реєстраційної дії було звернуто стягнення, а у подальшому право власності на таке майно зареєстровано за ТОВ "Нікінвест2017".
4.5. Поза тим, здійснюючи касаційний перегляд судових рішень у цій справі, в якій подано касаційну скаргу, колегія суддів з огляду на положення частини 4 статті 300 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне врахувати висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 369/14294/17, ухваленій вже після подання касаційної скарги у справі № 915/2331/19, у спорі про визнання протиправним і скасування рішення про державну реєстрацію права на нерухоме майно, стосовно того, що позовна вимога про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно не може бути звернена до приватного нотаріуса (особи, яка вчинила спірну реєстраційну дію), якого позивач визначив відповідачем; державний реєстратор, зокрема і приватний нотаріус, зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений.
4.6. Колегія суддів зазначає, що за змістом статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно з частинами 1, 3 статтею 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу (стаття 45 Господарського процесуального кодексу України).
Як неодноразово наголошував Верховний Суд визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41), від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49), від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12.12.2018 у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.4), від 12.12.2018 у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 30.01.2019 у справі № 552/6381/17 (пункт 38), від 13.03.2019 у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 27.03.2019 у справі № 520/17304/15-ц (пункт 63)).
Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно треба розглядати як спір, пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16 (пункт 36)).
Установивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц (пункт 40), від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12.12.2018 у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 12.12.2018 у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.10), від 30.01.2019 у справі № 552/6381/17 (пункт 39)).
4.7. Як уже зазначалося, позивач у цій справі, що розглядається, заявив вимоги про визнання незаконними і скасування спірних рішень та записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно виключно до державного реєстратора.
Проте, ухвалюючи судові рішення у справі по суті спору, попередні судові інстанції наведеного не врахували, не звернули уваги на те, що, зважаючи на зміст і характер відносин між сторонами, встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, спір існує між юридичними особами щодо прав на спірне нерухоме майно, набуте за договором іпотеки, а тому належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано. Клопотання про заміну неналежного відповідача заявлено не було.
За таких обставин у задоволенні позову ТОВ "КИТ Єкатеринбург" судам слід було відмовити саме з цих підстав (неналежний суб`єктний склад сторін).
5. Висновки Верховного Суду
5.1. Відповідно до частини 4 статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
5.2. З огляду на викладене та зважаючи на наведені положення законодавства, колегія суддів вважає, що суди дійшли правильного висновку про відмову у позові, однак помилились щодо мотивів такої відмови, тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову у справі залишити без змін з мотивів, викладених у цій постанові суду касаційної інстанції.
6. Розподіл судових витрат
6.1. Судові витрати відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на скаржника.
Керуючись статтями 300 301 308 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КИТ Єкатеринбург" залишити без задоволення.
Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.03.2021 у справі № 915/2331/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Т. Б. Дроботова
Судді Н. О. Багай
Ю. Я. Чумак