ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2022 року

м. Київ

cправа № 915/398/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случа О.В. - головуючого, Волковицької Н.О., Могил С.К.,

за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фермерського господарства «Паліда»

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28 червня 2022 року (головуючий - Поліщук Л.В., судді: Богатир К.В., Таран С.В.) і рішення Господарського суду Миколаївської області від 16 грудня 2021 року (суддя Ткаченко О.В.) у справі

за позовом Фермерського господарства «Паліда»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг»

про визнання недійсною третейської угоди.

(представники сторін у судове засідання не з`явились)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Узагальнений зміст позовних вимог і підстав позову

1. У березні 2021 року Фермерське господарство «ПАЛІДА» (далі «Позивач», ФГ «ПАЛІДА») звернулось у Господарський суд Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг» (далі «Відповідач», ТОВ «Техноторг»), в якій просило визнати недійсною третейську угоду, яка викладена у вигляді третейського застереження у пункті 8.1 договору купівлі-продажу № 41/3 859 від 20.04.2016.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, Позивач зазначав про те, що вказаного договору купівлі-продажу № 41/3 859 від 20.04.2016 він не укладав, викладеного у ньому третейського застереження ніколи не узгоджував і взагалі дізнався про нього лише після ознайомлення з матеріалами третейської справи № 6/2020, яка розглядалася у Постійно діючому третейському суді при РТПП Миколаївської області, рішенням якого від 16.07.2020 було стягнуто з ФГ «ПАЛІДА» пеню, штраф, 3% річних, інфляційні втрати за неналежне виконання зобов`язань за вказаним неукладеним правочином.

3. Позивач додатково пояснював, що у березні 2020 року між ним, як покупцем, та ТОВ «Техноторг», як продавцем, дійсно був укладений договір купівлі-продажу сівалки СТВТ 12/8 М(8р) у кількості 1 шт. вартістю 150 000, 00 грн, однак у спрощений спосіб, а саме, шляхом сплати ФГ «Паліда» платіжним дорученням № 418 від 04.03.2020 виставленого Відповідачем рахунку № 16336 від 04.03.2020 та подальшою передачею Позивачу сівалки СТВТ 12/8М (8р), що підтверджується видатковою накладною № 1112 від 30.03.2020. Договору ж № 41/3 859 від 20.04.2016 між сторонами не укладалось, третейського застереження не узгоджувалось, а тому як сам правочин, так і підпис директора Позивача на ньому є підробленими, що в силу норм Цивільного кодексу України (далі ЦК України) є підставою для визнання викладеної у цьому договорі третейської угоди недійсною.

Узагальнений зміст і обґрунтування рішень судів попередніх інстанцій

4. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 16.12.2021 у задоволенні позовних вимог ФГ «Паліда» відмовлено.

5. Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано такими аргументами і обставинами:

- наявні в матеріалах справи копії рахунку на оплату по замовленню № 16336 від 04.03.2020 та видаткової накладної № 1112 від 30.03.2020 містять посилання на договір № 41/3 859 від 20.04.2016.

- Позивачем не заперечується, що оплата 150 000, 00 грн платіжним дорученням № 418 від 04.03.2020 відбулась саме на підставі виставленого рахунку № 16336 від 04.03.2020 та сівалку отримано саме по накладній № 1112 від 30.03.2020;

- Позивачем не заперечується і факт наявності відбитків печатки ФГ «Паліда» на спірному договорі № 41/3 859 від 20.04.2016, а доказів втрати або іншого вибуття у 2016 році з відання юридичної особи її печатки матеріали цієї справи не містять;

- зважаючи на той факт, що Позивач не довів фактів протиправності використання своєї печатки чи доказів її втрати, так само і не надав доказів звернення до правоохоронних органів у зв`язку з втратою чи викраденням печатки, відсутні підстави вважати, що печатка зазначеного товариства використовувалась проти його волі;

- враховуючи викладені вище обставини раціональним є висновок про те, що наразі відсутні правові підстави вважати, що ФГ «Паліда» не виявляло волі на укладення договору № 41/3 859 від 20.04.2016, в тому числі його умови щодо третейського застереження;

- твердження ж Позивача про відсутність в матеріалах справи оригіналу спірного договору та, відповідно, його неукладеності на цій підставі, до уваги прийняті бути не можуть, оскільки в ході розгляду даної справи було встановлено, що оригінал договору Відповідачем направлено до правоохоронних органів для проведення експертизи в ході досудового розслідування кримінального провадження № 12021153020000431 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 358 Кримінального кодексу України.

6. За наслідками перегляду цієї справи в апеляційному порядку, постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.06.2022 рішення господарського суду першої інстанції було залишено без змін.

7. Господарський суд апеляційної інстанції погодився з наведеними висновками місцевого господарського суду і окремо також відмітив, що:

- доводи ФГ «Паліда» про те, що саме ТОВ «Техноторг» визначило зміст рахунку на оплату № 16336 від 04.03.2020 та видаткової накладної № 1112 від 30.03.2020, а Позивач, сплачуючи рахунок, підтвердив лише найменування, кількість та ціну товару, є необґрунтованими, адже Позивач, сплативши виставлений Відповідачем рахунок та підписавши видаткову накладну, які містять відомості про певну господарську операцію, самостійно несе усі ризики настання наслідків, що обумовлені здійсненням такої господарської операції;

- разом з цим, слід врахувати, що Позивач, посилаючись на непідписання спірного договору директором товариства, просить суд визнати недійсним лише один пункт цього договору (пункту 8.1.) в частині третейського застереження, що (на думку суду) є додатковим підтвердженням того, що договір № 41/3 859 від 20.04.2016 ФГ «Паліда» вчинявся.

Касаційна скарга

8. Не погодившись із прийнятими рішеннями, Позивач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати і прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи касаційної скарги

9. З підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

1) Скаржник стверджує, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням приписів статей 42 43 74 81 ГПК України та без урахування висновків Верховного Суду щодо їх правильного застосування, які викладено у постанові від 17.07.2018 у справі № 915/1145/17.

З приводу вказаного Позивач пояснює, що в матеріалах даної справи відсутній оригінал договору, пункт якого є предметом судового розгляду. Оригінал договору № 41/3 859 від 20.04.2016 неодноразово витребовувався судом у Відповідача, однак останній передав його до матеріалів кримінального провадження і тим самим свідомо унеможливив дослідження цього доказу, а тому, виходячи із розподілу обов`язків доказування, слід вважати, що ТОВ «Техноторг» не спростовано твердження ФГ «Паліда» про те, що вказаний правочин між сторонами не укладався. Такого підходу дотримується і Верховний Суд у наведеній вище постанові, однак висновки з неї судами до уваги не взяті.

2) Крім цього, скаржник також вказує, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням положень статті 236, пункту 5 частини 4 статті 238, підпункту «в» пункту 3 частини 1 статті 282 ГПК України та без урахування висновків Верховного Суду щодо їх правильного застосування, які викладено у постанові від 25.07.2019 у справі № 917/1355/18.

У цій частині Позивач зазначає, що при апеляційному перегляді цієї справи судом апеляційної інстанції не було враховано усіх, наведених в апеляційній скарзі доводів та аргументів і обґрунтування суду неправомірно звелося до загального висновку про те, що матеріали справи підтверджують наявність волевиявлення Позивача до укладення спірного договору.

10. З підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

1) ФГ «Паліда» у касаційній скарзі додатково підкреслює, що розглядаючи цей спір суди попередніх інстанцій порушили також приписи частини 1 статті 77 та частини 6 статті 91 ГПК України, а висновки Верховного Суду щодо їх правильного застосування у подібних правовідносинах відсутні.

Доводи скаржника у цій частині частково перекликаються з наведеними вище у підпункті 1) пункту 9. цієї постанови. Він доводить, що прийняття судами рішень на підставі копії договору № 41/3 859 від 20.04.2016 та без дослідження його оригіналу є грубим порушенням процесуального права, адже в силу згаданих норм ГПК України, якщо учасник справи ставить під сумнів подану копію письмового доказу, а його оригінал іншим учасником не подається, такий доказ не береться судом до уваги. Більше того, у спірних правовідносинах єдиним допустимим доказом підтвердження укладення спірного договору, зокрема, справжності підпису директора Позивач на ньому, могла бути почеркознавча експертиза, однак її проведено не було, що в результаті призвело до неправильного вирішення спору.

2) Крім наведеного, скаржник відмічає, що при відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування приписів частин 1, 3 статті 58-1 Господарського кодексу України у подібних правовідносинах рішення судів попередніх інстанцій прийняті з неправильним застосуванням вказаної норми матеріального права.

Позивач пояснює, що надаючи висновок про те, що наявність на спірному договорі відтиску печатки товариства є підтвердженням його волевиявлення до укладення спірного договору, господарський суд першої інстанції проігнорував положення згаданої норми Господарського кодексу України, яка чітко передбачає, що наявність або відсутність відбитка печатки суб`єкта господарювання на документі на створює юридичних наслідків.

Відзив

11. Доводи, що викладені ТОВ «Техноторг» у відзиві на касаційну скаргу Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду не описує та не розглядає, позаяк його подано із пропуском, встановленого судом строку. Заявлене Відповідачем клопотання про поновлення строку на подання відзиву задоволенню не підлягає, оскільки в силу частини 2 статті 119 ГПК України, встановлений судом процесуальний строк можу бути лише продовжений, при тому за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Фактичні обставини спору

12. В ході розгляду цієї справи судами попередніх інстанцій установлено (з поданих учасниками справи копій правочину), що 20.04.2016 між ТОВ «Техноторг», як продавцем, та ФГ «Паліда», як покупцем, був укладений договір купівлі-продажу № 41/3 859 (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1. якого продавець зобов`язався передати у власність покупцю, а покупець, у порядку та на умовах, передбачених даним договором, зобов`язався прийняти й оплатити техніку, асортимент, кількість та комплектність якої визначається сторонами у специфікації.

У специфікації до Договору сторони погодили поставку сівалки СТВТ 12/8 М (8р) у кількості 1 шт. вартістю 150 000, 00 грн (з ПДВ).

Відповідно до пункту 2.1 Договору загальна вартість товару за договором становить 150 000, 00 грн, у тому числі ПДВ 25000,00 грн.

Покупець зобов`язався оплатити продавцю суму, зазначену в пункті 2.1 Договору у наступному порядку: у сумі, що дорівнює 100% від загальної вартості товару згідно пункту 2.1 договору, у строк до 01 листопада 2016 року (пункт 2.2 договору).

За змістом пункту 4.2. Договору факт поставки продавцем товару покупцеві сторони фіксують шляхом складання відповідного двостороннього акту приймання-передачі та/або видаткової накладної, у яких зазначають асортимент, комплектність, кількість та вартість товару, що передається покупцю.

Умовами пункту 8.1 Договору визначено, що всі спори, протиріччя чи вимоги, що виникають із цього договору чи пов`язані з ним, в тому числі ті, що стосуються виконання, порушення, припинення чи недійсності, підлягають вирішенню у постійно діючому Третейському суді при Регіональній торгово-промисловій палаті Миколаївської області згідно з його Регламентом. Склад Третейського суду 1 арбітр Андрєєва Олена Анатоліївна. Місце проведення засідання Третейського суду - м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, № 41.

13. 04.03.2020 ТОВ «Техноторг» виставило ФГ «Паліда» рахунок на оплату по замовленню № 16336 на суму 150 000, 00 грн з посиланням на договір № 41/3 859 від 20.04.2016.

14. 04.03.2020 ФГ «Паліда» сплатило ТОВ «Техноторг» 150 000, 00 грн, про що свідчить платіжне доручення № 418 від 04.03.2020 (призначення платежу: «оплата за Сівалку СТВТ 12/8 М (8р) згідно рахунку № 16336 від 04.03.2020»).

15. 30.03.2020 між сторонами складено та підписано видаткову накладну № 1112, в якій також міститься посилання на договір № 41/3 859 від 20.04.2016.

16. В подальшому, рішенням Постійно діючого Третейського суду при Регіональній торгово-промисловій палаті Миколаївської області від 16.07.2020 у справі № 6/2020 з ФГ «Паліда» на користь ТОВ «Техноторг» був стягнутий борг, який складається з 105 829, 53 грн пені, 22 500, 00 грн штрафу, 13 510, 21 грн 3% річних та 40 542, 59 грн інфляційних втрат, а також витрати, пов`язані із вирішенням спору третейським судом в сумі 3 586, 43 грн.

17. Південно-західним апеляційним господарським судом 22.10.2020 у справі № 872/8/20 на виконання вказаного рішення третейського суду був виданий відповідний наказ.

18. Як вже зазначалося вище, обґрунтовуючи підстави позову Позивач стверджував, що директор ФГ «Паліда» (Колбєшкіна Л.Д.) ніколи не підписувала вказаний Договір, а купівля Сівалки СТВТ 12/8 М (8р) відбулася за наслідками укладання договору купівлі-продажу у спрощений спосіб, а саме шляхом сплати Позивачем платіжним дорученням № 418 від 04.03.2020, виставленого Відповідачем рахунку № 16336 від 04.03.2020 та передачі останнім на підставі видаткової накладної № 1112 від 30.03.2020 згаданої Сівалки. Водночас, під час укладення договору купівлі-продажу у спрощений спосіб сторонами не узгоджувалася така умова, як розгляд спірних питань, в разі їх виникнення, у Постійно діючому третейському суді при РТПП Миколаївської області, у зв`язку з чим умови пункту 8.1 Договору є недійсними.

19. Розглянувши наведені аргументи, суди попередніх інстанцій (з наведених вище мотивів) у задоволенні позову відмовили.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

20. Згідно із частинами 1 - 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

21. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи щодо дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

22. Відповідно до частини 2 статті 1 Закону України "Про третейські суди" до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Частиною 1 статті 5 Закону України "Про третейські суди" передбачено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

У пункті 4 частини 1 статті 2 Закону України "Про третейські суди" визначено, що третейська угода - це угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом.

Відповідно до частин 1, 4 - 6 статті 12 Закону України "Про третейські суди" третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв`язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує. Третейська угода має містити відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, предмет спору, місце і дату укладання угоди. Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору.

23. Звертаючись до місцевого господарського суду з позовом у даній справі Позивач вказував, що третейської угоди з Відповідачем не укладав, адже Договір, в якому міститься застереження про цю угоду, директор ФГ «Паліда» ніколи не підписувала, а про його існування Позивачеві стало відомо лише після ознайомлення із третейською справою № 6/2020.

24. Але ж, у ході розгляду цієї справи судами попередніх інстанцій було установлено, що рахунок на оплату № 16336 від 04.03.2020 та видаткова накладна № 1112 від 30.03.2020 містять чітке посилання на договір № 41/3 859 від 20.04.2016, а Позивачем не заперечується, що оплата 150 000, 00 грн платіжним дорученням № 418 від 04.03.2020 відбулась саме на підставі виставленого рахунку № 16336 від 04.03.2020 і Сівалку ним отримано саме по накладній № 1112 від 30.03.2020.

25. Більше того, надані сторонами копії спірного правочину, специфікація до нього (як установлено в постанові від 16.09.2021 у цій справі, якою скасовано ухвалу господарського суду першої інстанції про призначення почеркознавчої експертизи) та видаткова накладна № 1112 від 30.03.2020 містять відтиск печатки товариства Позивача, а доказів її втрати або іншого вибуття з відання юридичної особи ФГ «Паліда» судам не представлено.

26. За викладеного, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не має жодних підстав для поставлення під сумнів висновків судів попередніх інстанцій про те, що ФГ «Паліда» виявило свою волю до вчинення Договору, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, зокрема, і до вміщення у текст Договору умови, яка містить третейське застереження.

27. У цій частині суд касаційної інстанції пристає на позицію апеляційного господарського суду і вважає абсолютно підставним висновок останнього про те, що аргументи Позивача щодо того, що саме Відповідач визначив зміст рахунку на оплату № 16336 від 04.03.2020 та видаткової накладної № 1112 від 30.03.2020, а Позивач, сплачуючи рахунок, підтвердив лише найменування, кількість та ціну товару, є необґрунтованими, адже ФГ «Паліда», сплативши виставлений рахунок та підписавши видаткову накладну, які містять відомості про певну господарську операцію, самостійно несе усі ризики настання наслідків, що обумовлені здійсненням такої операції.

28. Окрім того, колегія суддів не може також не відмітити і те, що Позивач, посилаючись на непідписання спірного правочину директором, просив суд визнати недійсним лише один пункт цього Договору (пункту 8.1.), але вимог про визнання недійсним Договору в цілому не заявляв.

29. Таким чином, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що у даному випадку відбулося волевиявлення ФГ «Паліда» на укладення Договору, тоді як незгода останнього з одним із пунктів цього правочину, який містить третейське застереження, не є обставиною для визнання його недійсним з підстав, передбачених ЦК України.

30. Аргументи касаційної скарги вказаних висновків судів попередніх інстанцій не спростовують з огляду на таке.

31. Частиною 6 статті 91 ГПК України дійсно передбачено, що якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

32. Проте, скаржником належно не обґрунтовано, яким саме чином приписи наведеної норми ГПК України господарським судом першої інстанції чи тим більше апеляційним господарським судом було порушено. Так, з оскаржуваних судових рішень вбачається, що судами попередніх інстанцій було достеменно установлено, що оригінал Договору Відповідачем направлено до правоохоронних органів в ході досудового розслідування кримінального провадження № 12021153020000431 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 358 Кримінального кодексу України.

33. Матеріали цієї справи також підтверджують, що оригінал Договору витребовувався Господарським судом Миколаївської області у Відділення поліції № 1 Миколаївського районного управління поліції ГУ НП Миколаївської області, але останнє повідомило суд про скерування оригіналу вказаного правочину до Миколаївського відділення науково-дослідного інституту судових експертиз у зв`язку із виниклою під час досудового розслідування необхідністю проведення судової почеркознавчої експертизи.

34. Таким чином, в рамках розгляду цієї справи місцевим господарським судом вчинено усі дії, що передбачені згаданою нормою ГПК України. Більше того, скаржник у цій частині абсолютно не враховує, що наслідок у вигляді не взяття судом до уваги копії письмового доказу, який передбачений приписом частини 6 статті 91 ГПК України, стосується випадку за якого учасник справи ставить під сумнів відповідність поданої копії оригіналу, тоді як ФГ «Паліда» заперечує автентичність підпису свого директора на Договорі, його існування як таке, а не те, що подані копії Договору не відповідають його оригіналові.

35. За викладеного, аргументи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій приписів частини 6 статті 91 ГПК України є безпідставними.

36. У цій частині колегією суддів Касаційного господарського суду відхиляються й аргументи скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування положень статей 42 43 74 81 ГПК України, які наведено у постанові від 17.07.2018 у справі № 915/1145/17, оскільки фактичні обставини у вказаній справі та справі, що переглядається істотно відрізняються, правовідносини у них не є подібними, а тому вказана постанова не може бути покладена в основу касаційного провадження у даній справі з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

Так, у справі № 915/1145/17 Товариство з обмеженою відповідальністю «Вікра» (далі ТОВ «Вікра») в особі керуючого санацією - арбітражного керуючого звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовом до ТОВ «Вікра.» про визнання недійсним ліцензійного договору від 08.06.2011 про передачу прав на використання торговельної марки.

Позовні вимоги у справі № 915/1145/17 були мотивовані, зокрема, тим, що: оспорюваний правочин підписаний зі сторони ліцензіара (ТОВ «Вікра») неуповноваженою особою за відсутності доказів його схвалення юридичною особою; договір має підроблену дату його укладення; має місце дефект відтиску печатки позивача, що міститься на договорі; ліцензіар продовжував повноцінне використання майнових прав за свідоцтвом на торговельну марку у такий спосіб, якби цей договір не приймався до виконання і не укладався взагалі.

Із судових рішень у справі № 915/1145/17 вбачається, що суд апеляційної інстанції у ній дійшов висновку (який судом касаційної інстанції визнано обґрунтованим) про наявність підстав для призначення технічної експертизи оспорюваного правочину, проте незважаючи на неодноразове витребування оригіналу такого правочину відповідач суду його так і не надав.

В той же час, підставами позову у справі № 915/398/21 є обставини неукладеності Договору як такого і його непідписання директором Позивача, а тому питання технічної експертизи документа у даній справі взагалі не піднімалось. Разом з тим, господарським судом апеляційної інстанції у постанові від 16.09.2021 у даній справі, яка є чинною, було виснувано про відсутність підстав для призначення судової почеркознавчої експертизи з огляду на те, що наявні в матеріалах цієї справи докази не є взаємо суперечливими та надають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у господарській операції і без проведення експертизи.

Крім цього, як вже зазначалося, на відміну від обставин справи № 915/1145/17 в ході розгляду справи № 915/398/21 суди попередніх інстанцій установили, що оригінал Договору був переданий Відповідачем до правоохоронних органів в межах кримінального провадження, а тому умови застосування приписів статей 42 43 74 81 ГПК України у цій справі були відмінними від тих, що мали місце у справі № 915/1145/17, відповідно і правовідносини у порівнюваних справах неподібні, а відтак аргументи скаржника про неврахування судами у справі № 915/398/21 висновків із постанови Верховного Суду від 17.07.2018 зі справи № 915/1145/17 є безпідставними.

37. Не погоджується колегія суддів і з доводами касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій приписів частини 1 статті 77 ГПК України (обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування), позаяк висновок про недопустимість доказу касаційний суд може зробити виключно із застосуванням норми матеріального права, яка містить пряму заборону використання відповідного засобу доказування на підтвердження певної фактичної обставини справи (див. постанови Верховного Суду від 02.08.2022 у справі № 904/5665/21, від 09.02.2022 у справі № 920/847/18, від 09.06.2021 у справі № 920/505/20), в той час як ФГ «Паліда» такої норми не наводить.

38. Крім цього, копії оспорюваного Договору не є єдиними доказами у цій справі на підставі яких суди дійшли висновку про його укладення. Вище вже детально описувалося, що матеріали справи містять ряд досліджених судами доказів, які складені на виконання Договору, аргументів про наявність дефектів в яких Позивач не наводить (його доводи в цій частині направлені на необхідність переоцінки встановлених у справі обставин, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції).

39. Доводи ж скаржника про неправильне застосування судами попередніх інстанцій приписів статті 58-1 Господарського кодексу України є безпідставними, адже висновки судів у цій частині стосуються можливості ідентифікації товариства Позивача, як особи, що брала участь у здійсненні відповідних правовідносин, в той час як висновків про те, що наявність відтиску печатки підприємства на правочині сама по собі створює для нього обумовлені таким правочином юридичні наслідки оскаржувані судові рішення не містять.

40. Щодо ж аргументів Позивача про порушенням судом апеляційної інстанції положень статті 236, пункту 5 частини 4 статті 238, підпункту «в» пункту 3 частини 1 статті 282 ГПК України слід вказати, що поняття "обґрунтованого" рішення не можна тлумачити як таке, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент учасників справи, а міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України»).

41. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам цієї справи апеляційним господарським судом було надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі та ключові питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, вказаного висновку не спростовують. З цих же підстав неузгодженості із загальним підходом Верховного Суду у питанні застосування згаданих статей ГПК України, які викладено у постанові від 25.07.2019 у справі № 917/1355/18 Касаційний господарський суд не вбачає.

42. Касаційний господарський суд окремо зауважує, що не розглядає доводи касаційної скарги, які скаржник наповнює посиланнями на постанови Верховного Суду, що прийняті у неподібних правовідносинах (про що останній самостійно стверджує), оскільки це прямо суперечить приписам ГПК України, зокрема, пункту 1 частини 2 статті 287 та частині 1 статті 300 цього Кодексу.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

43. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 308 ГПК України). Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).

44. Враховуючи наведені положення Закону та висновки, зроблені касаційним судом під час касаційного провадження у даній справі, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вирішила, що подана ФГ «Паліда» касаційна скарга є необґрунтованою і задоволенню не підлягає. Водночас прийняті у справі рішення і постанова повністю відповідають правовим нормам, а тому не можуть бути змінені чи скасовані.

Судові витрати

45. В порядку приписів статті 129 ГПК України судові витрати за подання касаційної скарги залишаються за скаржником.

Керуючись статтями 300 301 306 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фермерського господарства «Паліда» залишити без задоволення.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28 червня 2022 року і рішення Господарського суду Миколаївської області від 16 грудня 2021 року у справі № 915/398/21 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Случ О.В.

Судді Волковицька Н.О.

Могил С.К.