ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 лютого 2020 року
м. Київ
Справа № 915/420/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Пількова К. М.,
секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,
за участю представників:
позивача (прокуратури) - Федюк Ю. П. (за посвідченням від 20.01.2020 № 054966),
відповідача-1 - не з`явилися,
відповідача-2 - не з`явилися,
відповідача-1 - Іванцова І. А. (адвокат),
розглянув касаційну скаргу заступника прокурора Одеської області на рішення Господарського суду Миколаївської області від 10.07.2019 (суддя Коваль С. М.) і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.10.2019 (головуючий - Богатир К. В., судді Бєляновський В. В., Мишкіна М. А.) у справі
за позовом першого заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави
до: 1) Комунального підприємства Миколаївської міської ради ?Міське ринкове господарство?,
2) Миколаївської міської ради,
3) Товариства з обмеженою відповідальністю ?КРИСТМАС.?
про визнання недійсним інвестиційного договору, визнання незаконним та скасування рішення Миколаївської міської ради від 04.02.2014 № 37/43, визнання недійсним договору про встановлення суперфіцію та договору про внесення змін до нього, визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності, усунення перешкод шляхом знесення муніципального торгового комплексу.
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. У лютому 2019 року перший заступник прокурора Миколаївської області (далі - прокурор) в інтересах держави звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Комунального підприємства Миколаївської міської ради ?Міське ринкове господарство? (далі - КПММР ?Міське ринкове господарство?, Підприємство), Миколаївської міської ради (далі - Миколаївська міськрада, Міськрада, суперфіціар) та Товариства з обмеженою відповідальністю ?КРИСТМАС.? (далі - ТОВ ?КРИСТМАС.?, Товариство, Інвестор, суперфіціарій) про: 1)визнання недійсним інвестиційного договору від 10.06.2012, укладеного між КПММР "Міське ринкове господарство" та ТОВ "КРИСТМАС." (далі - інвестиційний договір від 10.06.2012, оспорюваний інвестиційний договір); 2) визнання незаконним та скасування пункту 6 розділу 3 рішення Миколаївської міськради від 04.02.2014 № 37/43 (далі - рішення Миколаївської міськради від 04.02.2014 № 37/43, оспорюване рішення), яким викладено в новій редакції пункт 1.3 розділу 1 рішення Міськради від 21.08.2012 №19/42: "1.3. Надати комунальному підприємству Миколаївської міської ради "Міське ринкове господарство" в постійне користування земельну ділянку загальною площею 40000 кв.м. для реконструкції та подальшого обслуговування нежитлових приміщень під муніципальний торговий комплекс по вул. 8 Поздовжній, 2-В з правом укладання договору суперфіцію з товариством з обмеженою відповідальністю "КРИСТМАС."; 3) визнання недійсним укладеного 06.03.2014 між Миколаївською міськрадою та ТОВ "КРИСТМАС." договору про встановлення суперфіція (далі - договір суперфіція від 06.03.2014, оспорюваний договір суперфіція), який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 321, про що вчинено запис № 4897118; 4)визнання незаконним та скасування виданого ТОВ "КРИСТМАС." свідоцтва про право власності від 17.03.2014 № 19080220 (далі - свідоцтво від 17.03.2014, оспорюване свідоцтво) на муніципальний торговий комплекс по вул. 8 Поздовжній, 2в/7, який складається з торгівельних комплексів: літ. Є-1 площею 112 кв.м., літ. А-1 площею 27 кв.м., літ. Б-1 площею 56 кв.м., літ. В-1 площею 56 кв.м., літ. Г-1 площею 54 кв.м., літ. Д-1 площею 112 кв.м., літ. И-1 площею 112 кв.м., літ. Н-1 площею 54 кв.м., літ. О-1 площею 112 кв.м., літ. Р-1 площею 112 кв.м., літ. Т-1 площею 54 кв.м., літ. У-площею 112 кв.м., літ. Ф-1 площею 112 кв.м., літ. Х-1 площею 54 кв.м., літ Ц-1 площею 112 кв.м., літ. Ч-1 площею 112 кв.м., літ. Ш-1 площею 54 кв.м., літ. Ь-1 площею 90,8 кв.м., літ. Ю-1 площею 112 кв.м., автостоянки І та огорожі (далі - муніципальний торговий комплекс, спірний торговий комплекс); 5) визнання незаконним та скасування запису від 30.11.2016 № 17855998 про право власності ТОВ "КРИСТМАС." на об`єкт незавершеною будівництва - муніципальний торговий комплекс по вул. 8 Поздовжній, 2-В (далі - запис від 30.11.2016, спірний запис); 6) усунення Товариством перешкод у користуванні територіальною громадою міста Миколаєва в особі Миколаївської міськради земельної ділянкою площею 40000 кв.м., кадастровий номер 4810136900:02:009:0003, нормативна грошова оцінка 71349205,2 грн (далі - спірна земельна ділянка), розташованою по вул. 8 Поздовжній, 2-В у місті Миколаєві , шляхом знесення муніципального торгового комплексу, посилаючись на положення статей 16 21 203 327 376 386 391 413 415 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 83, 1021 124 134 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статті 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" і статей 16, 29, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
2. Позовна заява обґрунтовується тим, що: 1) КПММР "Міське ринкове господарство" уклало оспорюваний інвестиційний договір без погодження органу управління комунальним майном і за відсутності повноважень та зареєстрованих у встановленому законом порядку речових прав на землю; 2) об`єкти нерухомості на спірній земельній ділянці ТОВ "КРИСТМАС." побудувало самочинно, а тому свідоцтво від 17.03.2014 та спірний запис підлягають визнанню незаконними та скасуванню; 3) Інвестор здійснював будівництво об`єктів нерухомості на земельній ділянці, що не була відведена Товариству для вказаної мети та без належних правовстановлюючих документів, тому у власника наявні всі права вимагати їх знесення; 4) приймаючи оспорюване рішення, Миколаївська міськрада діяла всупереч чинного законодавства України, внаслідок чого на користь ТОВ "КРИСТМАС." за оспорюваним договором суперфіція надано спірну земельну ділянку для забудови поза конкурсною процедурою; 5) оформлення права власності Товариства на самочинно збудовані об`єкти муніципального товарного комплексу позбавляє територіальну громаду м. Миколаєва правомочностей власника землі.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 10.07.2019, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.10.2019, відмовлено у задоволенні позову.
4. Рішення та постанова мотивовані посиланнями на положення статей 16 21 203 261 316 317 376 391 413 ЦК України, статей 12, 80, 83, 92, 1021 122- 124 152 ЗК України, статей 12, 26, 28, 29, 42, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статей 26, 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та статей 53 75 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з урахуванням яких суди дійшли висновку про необґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що: 1) внаслідок укладення інвестиційного договору від 10.06.2012 за участю осіб, яким надано право управляти майном комунальної власності (КПММР "Міське ринкове господарство"), надано право користуватись на праві постійного користування земельною ділянкою, на якій планується реалізація інвестиційного проекту згідно з умовами цього договору (ТОВ "КРИСТМАС."), а також яким надано право на забудову земельної ділянки, на якій планується будівництво об`єкта за оспорюваним інвестиційним договором (КПММР "Міське ринкове господарство" і Міськрада), за встановлених у цій справі обставин не може розцінюватися як таке, що порушує інтереси держави; 2) усі дії Миколаївської міськради, яка безпосередньо представляє інтереси територіальної громади м. Миколаєва, та КПММР "Міське ринкове господарство", пов`язані з використанням земельної ділянки під будівництво муніципального торгового комплексу та були спрямовані на дотримання інтересів місцевої територіальної громади з метою облаштування та вдосконалення торгівельної інфраструктури міста із залученням коштів Інвестора; 3) упродовж періоду реконструкції та будівництва об`єктів нерухомості спірна земельна ділянка не вибувала з постійного користування КПММР "Міське ринкове господарство" і залишається об`єктом права комунальної власності територіальної громади м. Миколаєва, що вказує на відсутність порушення відповідачами речових прав на цю земельну ділянку; 4) Миколаївська міськрада погодила не тільки укладення інвестиційного договору від 10.06.2012, а й його подальше виконання шляхом надання згоди на укладення договору суперфіція від 06.03.2014; 5) Товариство не здійснювало самочинного будівництва, що підтверджується зареєстрованими деклараціями про початок виконання будівельних робіт і про готовність об`єкта до експлуатації, які наразі не оскаржені у судовому порядку та є чинними, що вказує на відсутність підстав для визнання незаконним свідоцтва від 17.03.2014 та скасування запису від 30.11.2016 про право власності.
При цьому суд першої інстанції, зважаючи на відмову в позові у зв`язку з його необґрунтованістю, зазначив про відсутність правових підстав для вирішення питання про сплив строку позовної давності за заявою Товариства про застосування позовної давності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погоджуючись з рішенням місцевого суду і постановою апеляційної інстанції, заступник прокурора Одеської області (далі - прокуратура) звернувся з касаційною скаргою, в якій просить зазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову повністю.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
6. В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на неправильне застосування та порушення судами попередніх інстанцій положень статей 203 215 375 376 417 ЦК України, статей 90, 92, 1021 122 124 134 152 ЗК України, статті 31 Закону України "Про оренду землі", статей 29, 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та статей 13 73 75-79 86 236 269 ГПК України, наголошуючи, що: 1) оскільки за умовами інвестиційного договору від 10.06.2012 Підприємство здійснює інвестування у виді права користування об`єктом нерухомості - нежитловими будівлями трамвайного депо № 2 по вул. 8 Поздовжній, 2-В у м. Миколаєві та проведення проектування і реконструкції або знесення нежитлового об`єкту для розміщення муніципального ринку, а на час укладення оспорюваного інвестиційного договору вказані нежитлові будівлі на підставі свідоцтва про право власності від 16.11.2011 перебували у власності територіальної громади м. Миколаєва в особі Миколаївської міськради з правом господарського відання КПММР "Міське ринкове господарство", то згідно з положеннями Статуту КПММР "Міське ринкове господарство" зазначений договір міг укладатися лише за згодою органу управління - виконавчого комітету Миколаївської міськради (далі - Виконком), натомість Виконком не надавав згоди на укладання оспорюваного інвестиційного договору, що свідчить про його недійсність як укладеного Підприємством без необхідного обсягу цивільної дієздатності; 2) правом споруджувати на землі будівлі наділено лише власника земельної ділянки, проте на час укладення інвестиційного договору від 10.06.2012 у КПММР "Міське ринкове господарство" будь-яке речове право на земельну ділянку було відсутнє і лише через два місяці після його укладення, згідно з рішенням Миколаївської міськради від 21.08.2012 № 19/42 земельну ділянку по вул. 8 Поздовжній, 2-В у м. Миколаєві було вилучено у Комунального підприємства Миколаївської міськради "Миколаївелектротранс" (далі - КПММР "Миколаївелектротранс") та надано у постійне користування КПММР "Міське ринкове господарство"; 3) суди не врахували того, що на час прийняття Миколаївською міськрадою рішення від 04.02.2014 № 37/43, яким було викладено у новій редакції пункт 1.3 розділу 1 рішення Міськради від 21.08.2012 № 19/42, і на дату укладення договору суперфіція від 06.03.2014, на спірній земельній ділянці вже знаходилися самовільно побудовані ТОВ "КРИСТМАС." об`єкти нерухомості муніципального торгового комплексу, право власності на які Товариством могло бути оформлене лише за наявності належних правовстановлюючих документів на землю; 4) на момент прийняття Міськрадою оспорюваного рішення та укладення договору суперфіція від 06.03.2014 на спірній земельній ділянці не знаходилися належні Товариству на праві власності об`єкти нерухомості, позаяк за ТОВ "КРИСТМАС." право власності на спірний торговий комплекс було зареєстровано лише 17.03.2014; 5) під час прийняття оспорюваного рішення та укладення договору суперфіція від 06.03.2014 Миколаївською міськрадою порушено встановлений чинним законодавством конкурентний порядок надання речових прав на земельну ділянку комунальної власності, у зв`язку з чим зазначений договір підлягає визнанню недійсним; 6) чинне законодавство не наділяє міського голову повноваженням одноосібно погоджувати укладання комунальними підприємствами угод щодо розпорядження комунальним майном без відповідного рішення органу місцевого самоврядування, що виключає можливість ототожнення підпису міського голови на оспорюваному інвестиційному договорі з наданням власником майна згоди на укладання такого договору; 7) суди під час розгляду справи № 915/420/19 не досліджували питання дотримання вимог земельного законодавства (статті 134 ЗК України) на момент укладення договору суперфіція від 06.03.2014 у позаконкурентному порядку, тому судові рішення у зазначеній справі не можуть бути доказом відповідності вказаного правочину вимогам закону.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
7. Відповідачі не подали відзивів на касаційну скаргу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
8. Згідно з розпорядженням Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міськради (далі - Управління) від 17.10.2011 № 431р "Про вилучення комунального майна з балансу КПММР "Миколаївелектротранс" та закріплення його за КПММР "Міське ринкове господарство" вирішено: 1) вилучити у КПММР "Миколаївелектротранс" комунальне майно, розташоване на території трамвайного депо № 2 по вул. 8 Повздовжній, 2, згідно з додатком № 1 до розпорядження; 2) КПММР "Міське ринкове господарство" прийняти на баланс вищезазначене комунальне майно.
9. Відповідно до пунктів 1.2, 5.3, 5.4, 5.6 Статуту КПММР "Міське ринкове господарство" (у редакції від 20.10.2011) орган управління Підприємством - виконавчий комітет Миколаївської міськради (далі - Орган Управління). Орган управління майном - Управління. Підприємство не має право безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом. Відчужувати майнові об`єкти, що належать до основних фондів, Підприємство має право лише за рішенням Власника та за попередньою згодою з Органом управління і лише на конкурентних засадах, якщо інше не встановлено законом. Передача Підприємством в оренду нерухомого майна, що належить йому на праві господарського відання, здійснюється за згодою Органу управління в установленому чинним законодавством порядку. Підприємство здійснює володіння, користування землею та іншими природними ресурсами відповідно до мети своєї діяльності та чинного законодавства. Вирішення питання щодо оформлення земельних правовідносин, у тому числі вилучення або відмови від земель, наданих у постійне користування або іншим чином закріплених за Підприємством, здійснюється за погодженням з Органом управління.
10. 10.06.2012 між КПММР "Міське ринкове господарство" і ТОВ "КРИСТМАС." укладено інвестиційний договір, за умовами пунктів 1.1, 1.2, 2.1 якого сторони на умовах цього договору зобов`язуються здійснити спільне інвестування у будівництво з реконструкції нежитлового об`єкту для розміщення муніципального ринку по вул. Восьмій Поздовжній, 2-В у м. Миколаєві (далі - Об`єкт). Для досягнення мети, зазначеної у пункті 1.1 цього договору, сторони надають інвестиції у виді майнових та інтелектуальних цінностей, зокрема шляхом розробки проєктно-кошторисної документації реконструкції Об`єкту, фінансування придбання необхідних будівельних матеріалів та конструкцій, ведення всіх будівельно-монтажних та пусконалагоджувальних робіт, а також шляхом трудової участі своїх працівників. Для досягнення мети, визначеної цим договором, КПММР "Міське ринкове господарство" здійснює інвестування у виді права користування Об`єктом, а також правом на проведення проєктування та реконструкції нежитлового об`єкту для розміщення муніципального ринку по вул. Восьмій Поздовжній, 2-В у м. Миколаєві.
11. У пунктах 2.2- 2.4 інвестиційного договору від 10.06.2012 передбачено, що для досягнення мети, визначеної цим договором, ТОВ "КРИСТМАС." вносить інвестиції у будівництво Об`єкту шляхом фінансування всього комплексу робіт з виготовлення проєкту землеустрою та оформлення документів на право користування земельною ділянкою, проєктування, отримання документів дозвільного характеру на будівництво (виконання будівельних робіт з реконструкції), проведення будівельних робіт на умовах, визначених цим Договором та чинним законодавством у сфері містобудівної діяльності, введення об`єкту в експлуатацію. Створений в результаті даного інвестиційного проєкту (проєкту будівництва) новий Об`єкт - перша, друга, третя та четверта черга є власністю ТОВ "КРИСТМАС.", п`ята та шоста черга є власністю територіальної громади м. Миколаєва. Право власності на частини збудованого Об`єкту кожна із сторін оформляє самостійно після прийняття в експлуатацію Об`єкту, в порядку встановленому законодавством у сфері містобудівної діяльності, та складання акту розподілу будівель та споруд у складі Об`єкту.
12. 21.08.2012 Миколаївська міськрада прийняла рішення № 19/42, яким:
- затвердила проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування загальною площею 40000кв.м., у тому числі 603 кв.м. під капітальною забудовою, 4655 кв.м. під тимчасовою забудовою, 2312 кв.м. під спорудами, 32246 кв.м. під проїздами, проходами та площадками, 184 кв.м. під зеленими насадженнями, за рахунок земельної ділянки КПММР "Миколаївелектротранс", зарахувавши її до земель комерційного використання, для реконструкції та подальшого обслуговування нежитлових приміщень під муніціпальний торговий ринок по вул. 8 Поздовжній, 2-В;
- припинила КП ММР "Миколаївелектротранс" право користування земельною ділянкою площею 40000кв.м. по вул. 8 Поздовжній, 2;
- внесла зміни до Державного акта на право постійного користування землею від 16.10.2000 № 365 (підстава: нотаріально посвідчена згода КПММР "Миколаївелектротранс" від 24.07.2012 щодо вилучення частини земельної ділянки);
- надала КПММР "Міське ринкове господарство" у постійне користування земельну ділянку загальною площею 40000кв.м. для реконструкції та подальшого обслуговування нежитлових приміщень під муніціпальний торговий комплекс по вул. 8 Поздовжній, 2-В.
13. 16.12.2013 КПММР "Міське ринкове господарство" та ТОВ "КРИСТМАС." звернулися до Миколаївської міськради з клопотанням щодо надання дозволу на оформлення договору суперфіція для реалізації інвестиційного договору від 10.06.2012 (реконструкції та будівництва нежитлових приміщень муніципального торгового комплексу на всю земельну ділянку загальною площею 4 га по вул. 8 Повздовжній 2-В у Ленінському районі м. Миколаєва).
14. 04.03.2014 нотаріально посвідченим листом КПММР "Міське ринкове господарство" надало згоду на укладення з ТОВ "КРИСТМАС." договору стосовно земельної ділянки площею 4000 кв.м., розташованої за адресою м. Миколаїв, вул. 8 Поздовжня 2-В.
15. З огляду на звернення КПММР "Міське ринкове господарство" та ТОВ "КРИСТМАС." (учасників інвестиційного договору від 10.06.2012) рішенням Миколаївської міськради від 04.02.2014 № 37/43 пункт 1.3 розділу 1 рішення Міськради від 21.08.2012 № 19/42 викладено у такій редакції:
"1.3. Надати комунальному підприємству Миколаївської міської ради "Міське ринкове господарство" в постійне користування земельну ділянку загальною площею 40000 кв.м. для реконструкції та подальшого обслуговування нежитлових приміщень під муніципальний торговий комплекс по вул. 8 Поздовжній, 2-В, з правом укладання договору суперфіцію з ТОВ "КРИСТМАС.".
16. 06.03.2014 між Миколаївською міськрадою та ТОВ "КРИСТМАС." було укладено нотаріально посвідчений договір суперціфія, за умовами пункту 1.1 якого Міськрада встановлює право користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) та надає, а Товариство приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 40000 кв.м., кадастровий № 4810136900:02:009:0003, розташовану за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, Ленінський район, вул. 8 Поздовжня, 2-В, яка є власністю територіальної громади м. Миколаєва (об`єкта нерухомого майна № 229312548101) та знаходиться у постійному користуванні у КПММР "Міське ринкове господарство" відповідно до Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 193867, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 27.09.2012 за № 481010003000063, для реконструкції та подальшого обслуговування нежитлових приміщень під муніципальний торговий комплекс.
17. Згідно з пунктами 2.1, 2.2 договору суперціфія від 06.03.2014 суперфіцій встановлюється на земельну ділянку площею 40000 кв.м. без її вилучення з постійного користування КПММР "Міське ринкове господарство" для реконструкції та подальшого обслуговування нежитлових приміщень під муніципальний торговий комплекс з дотриманням цільового призначення земельної ділянки. Земельна ділянка, яка надається у користування суперфіціарію, перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Миколаєва, від імені якої у відповідності до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та ЗК України діє Миколаївська міськрада.
18. Пунктом 2.4 договору суперціфія від 06.03.2014 передбачено, що на час укладання цього договору на земельній ділянці знаходяться нежитлові будівлі та споруди, що належать на праві комунальної власності територіальній громаді м. Миколаєва згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії САЕ № 463237, виданим виконавчим комітетом Миколаївської міськради (далі - Виконком) 16.11.2011 та закріплені на праві повного господарського відання за КПММР "Міське ринкове господарство" та на підставі розпорядження Управління від 17.10.2011 № 431р.
19. 01.12.2014 укладено нотаріально посвідчений договір № 1 про внесення змін до договору суперфіція від 06.03.2014, яким підпункт 3.1 розділу 3 цього договору викладено в наступній редакції: "Договір укладено строком на 10 років з моменту державної реєстрації права суперфіція".
20. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 07.12.2016 у справі № 915/1121/16, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01.02.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 14.06.2017, відмовлено у задоволенні позовних вимог КПММР "Міське ринкове господарство" про визнання недійсними договору суперфіція від 06.03.2014 та договору від 01.12.2014 № 1 про внесення змін до договору суперфіція від 06.03.2014, укладених між Миколаївською міськрадою та ТОВ "КРИСТМАС." (54055, м. Миколаїв, проспект Центральний, 101, код 36621953), по земельній ділянці площею 4 га, кадастровий номер 4810136900:02:009:0003. У частині позовних вимог про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06.03.2014, індексний № 11444664, прийнятого приватним нотаріусом Ласурією Світланою Анатоліївною, провадження у справі припинено.
Позиція Верховного Суду
21. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
22. Згідно з підпунктом 3 пункту "б" статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження зі сприяння здійсненню інвестиційної діяльності на відповідній території.
23. Підпунктом 1 пункту "а" статті 29 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження з управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.
24. Згідно з пунктом "б" статті 80 та частиною 1 статті 83 ЗК України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування. Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.
25. Частиною 1 статті 92 ЗК України передбачено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
26. Відповідно до частини 1 статті 122, частини 1 статті 123 і частини 1 статті 124 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
27. Частиною 4 статті 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.
За змістом частини 5 статті 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок.
28. Згідно з частинами 4, 7 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.
29. Дійсно, преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.
30. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог КПММР "Міське ринкове господарство" про визнання недійсними договору суперфіція від 06.03.2014 і договору від 01.12.2014 № 1 про внесення змін до договору суперфіція від 06.03.2014, укладених між Миколаївською міськрадою та ТОВ "КРИСТМАС.", суди першої та апеляційної інстанцій у рішенні Господарського суду Миколаївської області від 07.12.2016 та постанові Одеського апеляційного господарського суду від 01.02.2017 у справі № 915/1121/16 зазначили про те, що оспорювані договори укладено в межах повноважень, наданих Миколаївській міськраді нормами пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статей 12, 1021 ЗК України, статей 413- 417 ЦК України.
При цьому зі змісту зазначених судових рішень вбачається, що КПММР "Міське ринкове господарство" в обґрунтування підстав недійсності оспорюваних договорів посилалося на їх укладення з порушенням положень частини 5 статті 116 ЗК України, а саме шляхом надання права користування спірною земельною ділянкою для забудови (суперфіцію) без попереднього її вилучення у Підприємства як постійного землекористувача.
31. У зв`язку з цим колегія суддів вважає, що викладені у судових рішеннях у справі № 915/1121/16 висновки судів є правовою оцінкою обставин, здійсненій судом у межах заявлених предмета та підстав позову в зазначеній справі, а не обставинами, що мають преюдиціальне значення, чим спростовується помилкове посилання суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні на норму частину 4 статті 75 ГПК України в обґрунтування преюдиціального характеру судових рішень у справі № 915/1121/16.
Відтак касаційна інстанція погоджується з твердженням скаржника про те, що суди під час розгляду справи № 915/1121/16 не досліджували питання дотримання вимог земельного законодавства (статті 134 ЗК України) на момент укладення договору суперфіція від 06.03.2014 у позаконкурентному порядку, тому судові рішення у зазначеній справі не можуть бути доказом відповідності вказаного правочину вимогам закону.
32. Разом з тим Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про недоведеність порушення прав територіальної громади м. Миколаєва як внаслідок укладення інвестиційного договору від 10.06.2012 і договору суперфіція від 06.03.2014, так і внаслідок прийняття Миколаївською міськрадою рішення від 04.02.2014 № 37/43, з огляду на таке.
33. Згідно з частиною 5 статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
34. Частиною 1 статті 12 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об`єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста.
Відповідно до пунктів 14, 16 частини 1 статті 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" міський голова представляє територіальну громаду, раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, громадянами, а також у міжнародних відносинах відповідно до законодавства і укладає від імені територіальної громади, ради та її виконавчого комітету договори відповідно до законодавства, а з питань, віднесених до виключної компетенції ради, подає їх на затвердження відповідної ради.
35. Суд першої інстанції встановив та позивач не заперечує факту погодження головою Миколаївської міськради Чайкою В. Д. укладення інвестиційного договору від 10.06.2012, а також тих обставин, що на частину об`єкта інвестування - частину площі реконструкції та будівництва нежитлових приміщень муніципального торгового комплексу в розмірі, необхідному для використання як самостійного об`єкту за цільовим призначенням, за результатами виконання зазначеного договору право комунальної власності набуває територіальна громада міста Миколаєва.
36. З огляду на встановлені судами обставини про те, що оспорюваний інвестиційний договір не містить умов щодо відчуження комунального майна (нежитлових будівель трамвайного депо № 2 по вул. 8 Поздовжній, 2-В у м. Миколаєві), право користування яким передавалося Підприємством саме для проведення реконструкції цього майна з метою розміщення муніципального ринку, а земельна ділянка не вибула з постійного користування КПММР "Міське ринкове господарство" та залишилася у комунальній власності територіальної громади м. Миколаєва, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що Миколаївська міськрада погодила не тільки укладення інвестиційного договору від 10.06.2012, а і його подальше виконання шляхом надання згоди на укладення договору суперфіція від 06.03.2014.
Наведеним спростовується твердження скаржника про те, що чинне законодавство не наділяє міського голову повноваженням одноосібно погоджувати укладання комунальними підприємствами угод щодо розпорядження комунальним майном без відповідного рішення органу місцевого самоврядування, що виключає можливість ототожнення підпису міського голови на оспорюваному інвестиційному договорі з наданням власником майна згоди на укладання такого договору.
37. Тим більше, що задоволення позовної вимоги про визнання недійсним інвестиційного договору за умов відсутності заперечень власника проти користування земельною ділянкою шляхом реалізації на цій земельній ділянці інвестиційного проєкту з будівництва об`єкта як з боку власника, так і з боку постійного землекористувача становило б таке непропорційне втручання у мирне володіння та користування майном.
38. Отже, ураховуючи встановлені місцевим та апеляційним господарськими судами обставини укладення інвестиційного договору від 10.06.2012 за участю осіб, яким надано право управляти майном комунальної власності (КПММР "Міське ринкове господарство") і надано право користуватися на праві постійного користування земельною ділянкою, на якій планується реалізація інвестиційного проєкту згідно з умовами цього договору (ТОВ "КРИСТМАС."), а також надано право на забудову земельної ділянки, на якій планується будівництво об`єкта за оспорюваним інвестиційним договором (КПММР "Міське ринкове господарство" і Міськрада), колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що наявне укладення оспорюваних інвестиційного договору і договору суперфіцію, внесення змін до пункту 1.3 рішення Миколаївської міськради від 21.08.2012 № 91/42 (пункт 6 розділу 3 рішення Миколаївської міськради від 04.02.2014 № 37/43), а також реєстрація 17.03.2014 права власності на муніципальний торговий комплекс за встановлених у цій справі обставин не можуть розцінюватися як такі, що порушують інтереси держави в особі територіальної громади м. Миколаєва.
Адже усі дії Миколаївської міськради, яка безпосередньо представляє інтереси територіальної громади м. Миколаєва, та КПММР "Міське ринкове господарство", пов`язані з використанням земельної ділянки під будівництво муніципального торгового комплексу, спрямовані передусім на дотримання інтересів місцевої територіальної громади з метою облаштування та вдосконалення торгівельної інфраструктури міста із залученням коштів Інвестора.
39. Звертаючись з позовом у цій справі, прокурор оспорює законність дій відповідачів щодо укладення і погодження інвестиційного договору від 10.06.2012, які (дії) полягають у реалізації ними у такий спосіб прав з управління майном комунальної власності та постійного користування земельною ділянкою, повноваження з розпорядження якою належить Миколаївській міськраді, тобто спір у частині інвестиційного договору по суті стосується реалізації прав власності та постійного користування на земельну ділянку, однак не має на меті здійснення захисту прав власника або користувача цієї земельної ділянки (аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №921/7/2018).
40. У зв`язку з викладеним касаційна інстанція не бере до уваги доводи скаржника про те, що згідно з положеннями Статуту КПММР "Міське ринкове господарство" оспорюваний інвестиційний договір міг укладатися лише за згодою органу управління - Виконкому, який не надавав згоди на укладання оспорюваного інвестиційного договору, що свідчить про його недійсність як укладеного Підприємством без необхідного обсягу цивільної дієздатності.
41. Згідно з частиною 1 статті 413 ЦК України власник земельної ділянки має право надати її в користування іншій особі для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель (суперфіцій). Таке право виникає на підставі договору або заповіту.
42. Відповідно до частини 1 та абзацу 2 частини 2 статті 134 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною 2 цієї статті. Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.
43. Колегія суддів відхиляє безпідставні аргументи скаржника про порушення Міськрадою передбаченого зазначеною нормою конкурентного порядку відчуження прав на земельні ділянки комунальної власності у зв`язку з відсутністю знаходження на спірній земельній ділянці на момент прийняття Міськрадою оспорюваного рішення та укладення договору суперфіція від 06.03.2014 належних Товариству на праві власності об`єктів нерухомості з причин реєстрації ТОВ "КРИСТМАС." права власності на спірний торговий комплекс лише 17.03.2014, оскільки за змістом статті 413 ЦК України та статті 1021 ЗК України правова природа суперфіцію полягає передусім у наданні власником у користування іншій особі вільної земельної ділянки для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель, а не забудованої земельної ділянки, на якій вже знаходяться зареєстровані за цією особою (користувачем) будівлі та споруди.
З огляду на це апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що оспорюване рішення прийнято Міськрадою з метою реалізації інвестиційного договору від 10.06.2012, за умовами якого ТОВ "КРИСТМАС." є забудовником. Договір суперфіцію не є договором оренди землі, так як має іншу правову природу, а саме встановлює право користування чужою земельною ділянкою для забудови. Крім того, вказане речове право забудовника не змінює права КПММР "Міське ринкове господарство" на постійне користування спірною земельною ділянкою.
44. Верховний Суд вважає помилковим твердження прокуратури про неврахування судами тих обставин, що на час прийняття Миколаївською міськрадою рішення від 04.02.2014 № 37/43, яким було викладено у новій редакції пункт 1.3 розділу 1 рішення Міськради від 21.08.2012 № 19/42, і на дату укладення договору суперфіція від 06.03.2014, на спірній земельній ділянці вже знаходилися самовільно побудовані ТОВ "КРИСТМАС." об`єкти нерухомості муніципального торгового комплексу, право власності на які Товариством могло бути оформлене лише за наявності належних правовстановлюючих документів на землю, оскільки судами достовірно встановлено відсутність здійснення Товариством самочинного будівництва, що підтверджується наявними у матеріалах справи зареєстрованими деклараціями про початок виконання будівельних робіт та про готовність об`єкта до експлуатації, які наразі не оскаржені у судовому порядку та є чинними.
Наведене свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування виданого ТОВ "КРИСТМАС." свідоцтва від 17.03.2014 та про скасування запису від 30.11.2016.
45. Колегія суддів також не бере до уваги недоречні доводи скаржника про те, що правом споруджувати на землі будівлі наділено лише власника земельної ділянки, проте на час укладення інвестиційного договору від 10.06.2012 у КПММР "Міське ринкове господарство" будь-яке речове право на спірну земельну ділянку було відсутнє і лише через два місяці після його укладення, згідно з рішенням Миколаївської міськради від 21.08.2012 № 19/42 земельну ділянку по вул. 8 Поздовжній, 2-В у м. Миколаєві було вилучено у КПММР "Миколаївелектротранс" та надано у постійне користування КПММР "Міське ринкове господарство", позаяк судами достеменно встановлено та з положень оспорюваного інвестиційного договору чітко вбачається, що єдиним внеском Підприємства у спільну інвестиційну діяльність були виключно права на користування нежитлових будівель трамвайного депо № 2 по вул. 8 Поздовжній, 2-В у м. Миколаєві та на проведення проєктування ї реконструкції цих будівель для розміщення муніципального ринку, але аж ніяк не спірна земельна ділянка чи право користування нею.
46. Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
47. Згідно з частиною 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
48. За наведених обставин касаційна інстанція вважає, що суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовної вимоги про усунення перешкод в користуванні територіальною громадою міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради земельної ділянкою шляхом знесення муніципального торгового комплексу, оскільки ця позовна вимога є похідною від зазначених вище позовних вимог прокурора, тоді як прокурор не довів існування або чинення Товариством будь-яких перешкод місцевій територіальній громаді для користування спірною земельною ділянкою.
49. За таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог з огляду на недоведеність порушення прав територіальної громади м. Миколаєва внаслідок укладення оспорюваних договорів і прийняття оспорюваного рішення та їх відповідність чинному на той час законодавству.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
50. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
51. Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновку судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, у зв`язку з чим підстав для задоволення касаційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень немає.
Розподіл судових витрат
52. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.
Ураховуючи викладене та керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу заступника прокурора Одеської області залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Миколаївської області від 10.07.2019 і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.10.2019 у справі №915/420/19 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю. Я. Чумак
Судді Т. Б. Дроботова
К. М. Пільков