№ 915/577/22 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2023 року

м. Київ

cправа № 915/577/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий (доповідач), Мачульський Г.М., Случ О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства "Нібулон"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.02.2023

та ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 19.01.2023

у справі № 915/577/22

за позовом Публічного акціонерного товариства "МТБ Банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства "Нібулон"

про стягнення 149 160 977, 47 грн,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2022 Публічне акціонерне товариство «МТБ Банк» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства «Нібулон», в якому просив суд стягнути з останнього заборгованість за кредитним договором №К10177/2021 від 13.08.2021 в сумі 3 853 515,93 доларів США та 8 243 294,83 грн, з яких: 3 811 000 доларів США - заборгованість за основним боргом; 42 515,93 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитними коштами; 1 197 987,57 грн - штраф за порушення обсягів продажу іноземної валюти відповідно до п. 5.4. кредитного договору; 199 664,56 грн - штраф за ненадання звітності та іншої інформації на вимогу банку згідно з п. 5.3 кредитного договору; 6 845 642,79 грн - штраф за ненадання аудійованої консолідованої фінансової звітності ТОВ СП «Нібулон» на вимогу банку згідно з п. 5.9. кредитного договору.

Також позивачем 16.01.2023 до суду було подано заяву про забезпечення позову, в якій він просив накласти арешт на грошові кошти, які знаходяться на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство «Нібулон» в межах суми заявлених позовних вимог та можливих судових витрат в сумі 150 029 327,47 грн.

В обґрунтування поданої заяви позивач посилався на те, що:

- між позивачем та відповідачем укладений кредитний договір №К10177/2021 від 13.08.2021, згідно якого позивач зобов`язався надати відповідачу грошові кошти у вигляді поновлюваної кредитної лінії із лімітом заборгованості 3 900 000 доларів США, а відповідач зобов`язався прийняти, використати за цільовим призначенням та повернути кредит позивачу, сплатити відсотки річних, комісії, пені та штрафи та інші платежі, що будуть нараховані відповідно до умов кредитного договору;

- відповідач належним чином не виконав договірні зобов`язання, зокрема вчасно не повернув позивачу кредитні кошти та допустив заборгованість;

- виконання зобов`язань відповідача по кредитному договору забезпечується заставою належних відповідачу транспортних засобів у кількості 56 одиниць та обладнання у кількості 31 одиниці;

- відповідач порушив зобов`язання за договорами застави, внаслідок чого позивач позбавлений інформації про наявність у позивача заставного майна та його технічний стан.

Відсутність у позивача даних про заставне майно, за рахунок якого він вправі задовольнити усі свої майнові вимоги до відповідача за наслідками невиконання останнім грошових зобов`язань за кредитним договором №К10177/2021, надає йому підстави вважати, що заставне майно втрачене або пошкоджене. Це створює високий ризик неповернення кредитних коштів та інших передбачених кредитним договором платежів.

На підтвердження викладених у заяві обставин позивач надав завірені копії договорів застави транспортних засобів та обладнання, адресованих відповідачу листів про належне виконання умов договорів застави та відповідей на них, актів перевірки майна, тощо.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 19.01.2023 (суддя Алексєєв А.П.), залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.02.2023 (колегія суддів у складі: Колоколов С.І. - головуючий, Разюк Г.П., Савицький Я.Ф.) заяву про забезпечення позову задоволено. Забезпечено позов ПАТ «МТБ БАНК» шляхом накладання арешту на грошові кошти, які знаходяться на рахунках ТОВ СП «Нібулон» в межах суми заявлених позовних вимог та можливих судових витрат в сумі 150 029 327, 47 грн на розрахункових рахунках, визначених у резолютивній частині ухвали.

Суди обох інстанцій дійшли висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову у визначений ним спосіб, оскільки відповідачем реальних дій спрямованих на надання предметів застави для перевірки не здійснено, заставні транспортні засоби у вказаний у повідомленні термін та адресу не доставлено, інформація щодо місцезнаходження заставного обладнання позивачу не надана. Існування таких обставин підтверджує об`єктивні причини для позивача вважати, що заставне майно втрачено (повністю чи частково) чи пошкоджено, та у свою чергу, створює загрозу забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором та погашення кредитної заборгованості за рахунок заставного майна, а невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, адже виконання такого рішення полягатиме саме у виконанні відповідачем грошових зобов`язань перед позивачем.

Не погоджуючись з постановою апеляційного та ухвалою місцевого господарських судів, ТОВ Сільськогосподарське підприємство "Нібулон" звернулось до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвали нове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Відповідач у касаційній скарзі посилається на абз. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України та вказує, що суди попередніх інстанцій при прийнятті рішень порушили норми процесуального права, зокрема ст. ст. 13 15 86 136 137 236 ГПК України та не врахували правових висновків щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.03.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України, призначено останню до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та надано строк на подання відзиву на касаційну скаргу до 04.04.2023.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, сформований через систему "Електронний суд", у якому він просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного та ухвалу місцевого господарських судів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність правових підстав для її задоволення, з огляду на таке.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає ст. 136 ГПК України, згідно з якою господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (аналогічний висновок міститься у пункті 8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20). Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити тощо.

Позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 137 ГПК України (у відповідній редакції).

Необхідно розрізняти види (способи) забезпечення позову, які можуть застосовуватись до позовів майнового характеру, а які - для забезпечення немайнових позовних вимог, тобто фактично заходи забезпечення позову можна поділити на майнові та немайнові. Майнові заходи забезпечення мають застосовуватись для забезпечення позовних вимог майнового характеру, тобто таких, де матеріальна позовна вимога виражена саме в грошовій формі в ціні позову в розумінні ст.163 ГПК України.

Метою застосування заходів забезпечення позову майнового характеру є обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача, на момент пред`явлення прозову може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення суду.

Заходи забезпечення немайнового характеру спрямовані на покладення на відповідача чи інших осіб обов`язку вчинити активні дії чи утриматись від їх вчинення, не пов`язаних з передачею грошових сум чи майна.

У п. 4.8 постанови Верховного Суду від 24.05.2021 у справі № 910/3158/20 міститься висновок, що за змістом п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися коштами або майном, тому може застосуватися у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, коштів або про стягнення коштів. Сума арештованих коштів обмежується розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, належного до предмета спору (до такого висновку дійшов Верховний Суду в пункті 8.9 постанови Верховного Суду від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20 та у пункті 22 постанови від 25.09.2020 у справі № 925/77/20).

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Обрання належного, відповідного предмету спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову з заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору та як наслідок ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20).

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази про наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

При цьому питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).

Як встановлено судами обох інстанцій, 13.08.2021 між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір №К10177/2021, за умовами якого позивач надав відповідачу грошові кошти у вигляді поновлювальної кредитної лінії з лімітом заборгованості 3900000,00 доларів США на строк з 13.08.2021 по 12.08.2022 включно зі сплатою за користування кредитом 6,5% річних, комісії, пені і штрафів та інших платежів, що будуть нараховані відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п. 4.1 кредитного договору у редакції додаткової угоди № 2 від 27.09.2021 року до нього, виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором забезпечується, у тому числі:

- заставою транспортних засобів у кількості 56 одиниць, що належать відповідачу;

- заставою обладнання у кількості 31 одиниці.

Відповідно до п. 3.2.6 кредитного договору банк має право на постiйнiй ocнoвi, на власний розсуд, без отримання від будь-яких осіб будь-яких додаткових погоджень, згод і т.п., здійснювати одноосібний контроль за наявністю/належною схоронністю/ вибуттям/заміною товарів на інші, перевірку наявності, стану та вартості/оцінки майна (майнових прав), наданих в забезпечення виконання позичальником власних зобов`язань за цим договором. Оцінка, перевірка вapтocтi забезпечення здійснюються оцінювачем банку відповідно до внутрiшньобанкiвського порядку оцінки забезпечення зi складанням вiдповiдного висновку про перевірку вapтocтi забезпечення, який підписується банком (в особі представника) i позичальником/заставодавцем/іпотекодавцем, та у відповідностi до умов цього договору.

Пунктом 3.3.4 кредитного договору передбачено, що позичальник зобов`язаний забезпечити банку умови для проведення перевірок позичальника за даними бухгалтерського, оперативного i складського обліку, цільового використання кредиту, його забезпеченості i своєчасності погашення (в тому числі безпосередньо на пiдприємствi) у дводенний термін з дня отримання письмового повідомлення банку.

31.08.2021 між позивачем (заставодержатель) та відповідачем (заставодавець) був укладений договір застави транспортних засобів, який посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Душейко О.М. та зареєстрований у Реєстрі нотаріальних дій за реєстровим №1996, за умовами п. 1.1 якого заставою забезпечується виконання зобов`язань відповідача за укладеним між ним та позивачем кредитним договором №К10177/2021 із всіма додатковими угодами до нього:

- по поверненню наданого заставодавцю кредиту у вигляді поновлюваної кредитної лінії з лімітом заборгованості 3900000,00 доларів США, терміном погашення по 12.08.2022 року включно, з урахуванням умов п. 3.3.19 кредитного договору у строки/терміни, в порядку та на умовах відповідно до кредитного договору;

- по сплаті комісій та можливих штрафних санкцій у випадках та розмірі, передбачених кредитним договором.

Заставою за договором застави забезпечується виконання зобов`язань заставодавця по всіх наданих заставодавцю траншах за кредитом та вимоги заставодержателя щодо відшкодування витрат, пов`язаних з пред`явленням вимоги за кредитним договором і звернення стягнення на предмет застави, витрат на утримання і збереження предмета застави, витрат на страхування предмета застави, збитків, завданих заставодержателю внаслідок порушення заставодавцем умов кредитного договору чи умов договору застави, інші вимоги, що визначаються на момент фактичного задоволення.

При частковому виконанні зобов`язань за кредитним договором застава зберігається у початковому обсязі.

Максимальний розмір вимоги, яка забезпечується заставою за цим договором, складає 4153500,00 доларів США.

Відповідно до п. 1.2 договору застави транспортних засобів, в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором заставодавець надав заставодержателю в заставу належне йому на праві власності майно (предмет застави), а саме, транспортні засоби в кількості 56 одиниць.

Згідно п. 3.8. договору застави транспортних засобів, заставодержатель має право у будь-який час протягом строку дії цього договору (за умови попереднього, не пізніше ніж за п`ять днів повідомлення заставодавця) перевіряти документально і в натурі наявність, стан, умови збереження та використання предмету застави, здійснювати перевірку вартості/оцінки предмету застави зі складанням відповідного висновку. Умови, порядок та періодичність перевірок/оцінок зазначені у кредитному договорі. Заставодавець зобов`язаний не перешкоджати реалізації цього права заставодержателем, надавати йому всі необхідні документи, забезпечити фізичний доступ до предмета застави, або у вказаний у повідомленні термін доставляти його до офісу заставодержателя за адресою: м. Миколаїв, вул. Соборна, 12-А.

За умовами п. 7.1 договору застави транспортних засобів він набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення та діє до повного виконання зобов`язань заставодавцем за кредитним договором та за цим договором.

31.08.2021 між позивачем (заставодержатель) та відповідачем (заставодавець) був укладений договір застави обладнання, який посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Душейко О.М. та зареєстрований у Реєстрі нотаріальних дій за реєстровим №1997, за яким заставою забезпечується виконання зобов`язань заставодавця за укладеним між заставодавцем та заставодержателем кредитним договором № К10177/2021 зі всіма додатковими угодами до нього:

- по сплаті процентів за користування кредитом у розмірі 6,5% річних, що нараховуються та сплачуються у строки/терміни, в порядку та на умовах відповідно до кредитного договору; по сплаті комісій та можливих штрафних санкцій у випадках та розмірі, передбачених кредитним договором.

При частковому виконанні зобов`язань за кредитним договором застава зберігається у початковому обсязі.

Максимальний розмір вимоги, яка забезпечується заставою за цим договором, складає 4153500,00 доларів США.

Відповідно до п. 1.2 договору застави обладнання, в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором заставодавець надав заставодержателю в заставу належне йому на праві власності майно (предмет застави), а саме, обладнання для сільськогосподарських робіт в кількості 31 одиниці.

Згідно п. 3.7 договору застави обладнання, заставодержатель має право у будь-який час протягом строку дії цього договору (за умови попереднього, не пізніше ніж за два робочих дні повідомлення заставодавця) перевіряти документально і в натурі наявність, стан, умови збереження та використання предмета застави, здійснювати перевірку вартості/оцінки предмету застави зі складанням відповідного акту.

Заставодавець зобов`язаний не перешкоджати реалізації цього права заставодержателем, надавати йому всі необхідні документи, забезпечити фізичний доступ до предмета застави.

За умовами п. 7.1 договору застави обладнання він набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до повного виконання зобов`язань заставодавцем за кредитним договором та за цим договором.

18.11.2022 позивачем за вих. № 03/173-0/62 відповідачу направлявся лист щодо надання для перевірки предметів застави відповідно до договорів застави транспортних засобів та обладнання від 31.08.2021, яким позивач вимагав не пізніше 01.12.2022 надати для перевірки усе заставне майно.

Зі змісту відповіді відповідача (лист від 30.11.2022 за вих. № 6334/3-22/36) вбачається, що відповідач з огляду на п. 3.7 та п. 3.8 договорів застави готовий надати інформацію про місцезнаходження заставного майна. Одночасно зазначив, що тривале відключення електропостачання та зв`язку у філіях товариства ускладнює оперативний збір інформації за місцем знаходження техніки. З огляду на це, відповідач зобов`язався надати інформацію про місцезнаходження техніки в термін до 12.12.2022.

Отже, вимога позивача від 18.11.2022 року фактично задоволена не була.

01.12.2022 за вих. № 03/176-0/62 позивачем на адресу відповідача повторно було направлено листа-вимогу про:

- надання в строк до 06.12.2022 безперешкодного доступу до заставного майна (обладнання) згідно переліку зазначеного у п. 1.2 договору застави обладнання від 31.08.2021 посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Душейко О.М. та зареєстрованого в реєстрі за № 1997;

- надання для перевірки в строк не пізніше 09.12.2022 предмету застави відповідно до договору застави транспортних засобів від 31.08.2021 посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Душейко О.М. та зареєстрованого в реєстрі за № 1996, доставивши транспортні засоби згідно переліку зазначеного у п. 1.2 договору застави транспортних засобів до офісу позивача за адресою: м. Миколаїв, вул. Соборна, 12-А.

У зазначеній вимозі позивач вказав П.І.Б. осіб (працівників) та їх контактні дані, а також режим роботи офісу позивача.

Зі змісту відповіді відповідача від 06.12.2022 за №6485/3-22/36 вбачається, що відповідачем, як позичальником, відповідно до п. 3.3.4 кредитного договору не заперечується наявність у нього обов`язку забезпечити позивачу умови для проведення перевірок позичальника за даними бухгалтерського, оперативного і складського обліку, цільового використання кредиту, його забезпеченості і своєчасності погашення (в тому числі безпосередньо на підприємстві).

Не дивлячись на те, що позивачем у листі-вимозі від 01.12.2022 за вих. № 03/176-0/62 вже були надані дані його контактних осіб та номери їх мобільних телефонів, відповідач повторно пропонує надати перелік та контакти осіб, які здійснюватимуть перевірку заставного майна.

Також всупереч зобов`язанню надати інформацію про місцезнаходження техніки в термін до 12.12.2022 відповідач зазначив, що відповідна інформація вже надавалася позивачу 15.07.2022 і з того часу вона не змінювалася. При цьому, посилання на докази направлення цієї інформації позивачу 15.07.2022 відповідачем не зроблено.

Крім того, відповідач заперечив наявність у відповідних договорах застави обов`язку відповідача доставляти заставне майно до офісу позивача, який розташований у м. Миколаєві по вул. Соборній, 12-А.

Таким чином, вимога позивача фактично задоволена не була.

26.12.2022 позивачем втретє було направлено лист-вимогу відповідачу за №03/184-0/62, у якому позивач вказує на фактичне ігнорування листів позивача від 18.11.2022 та 01.12.2022 та невиконання відповідачем умов договорів застави, зокрема недоставляння заставних транспортних засобів на вказану у договорі застави адресу для перевірки.

Позивачем було запропоновано план подальших дій з метою досягнення конструктивного рівня в організації перевірки предметів застави, а саме:

1. В строк до 10.01.2023 вказати актуальне місце знаходження заставного майна (обладнання), згідно з переліком зазначеним у договорі застави обладнання посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Душейко О.М. та зареєстрованого у реєстрі за №1997.

1.1. Надати перелік майна, яке знаходиться на окупованій території із зазначенням адреси.

1.2. Надати перелік майна, яке пошкоджене, втрачене у зв`язку з бойовими діями на території України.

1.3. Забезпечити безперешкодний доступ до наявного заставного майна (обладнання), згідно з переліком зазначеного у п. 1.2 договору застави обладнання, для його перевірки. Зазначити осіб та контакти представників відповідача для виїзду представника позивача, прізвище якого буде надано додатково.

2. В строк не пізніше 10.01.2023, відповідно до договору застави транспортних засобів посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Душейко О.М. та зареєстрованого у реєстрі за №1996 доставити до офісу позивача за адресою: м. Миколаїв, вул. Соборна, 12-А для перевірки наявності, стану, умов збереження та використання заставного майна - транспортних засобів згідно з переліком зазначеним у п. 1.2 даного договору застави транспортних засобів.

2.1. Надати перелік майна, яке знаходиться на окупованій території із зазначенням адреси.

2.2. Надати перелік майна, яке пошкоджене, втрачене у зв`язку з бойовими діями на території України.

На зазначену вимогу позивача відповідач 30.12.2022 надав відповідь №7206-1/3-22/27, але по факту вимогу знов не виконав.

Відповідач з огляду на взяті на себе зобов`язання, які передбачені п. 3.3.4 кредитного договору, п. 3.8 договору застави транспортних засобів та п. 3.7 договору застави обладнання, які прямо кореспондуються із правами позивача визначеними у п. 3.2.6 кредитного договору та п.п. 3.7, 3.8 зазначених договорів застави, мав обрати для себе найменш обтяжливий та найбільш ефективний спосіб їх виконання, а саме шляхом надання позивачу запитуваної інформації про місцезнаходження заставного майна, повідомлення про найбільш зручні для сторін дату та час перевірки майна.

Отже, як правильно встановлено господарськими судами, відповідачем реальних дій спрямованих на надання предметів застави для перевірки не здійснено, заставні транспортні засоби у вказаний у повідомленні термін та адресу не доставлено, інформація щодо місцезнаходження заставного обладнання позивачу не надана.

Відтак, суди обох інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про існування обставин, які підтверджують об`єктивні причини для позивача вважати, що заставне майно втрачено (повністю чи частково) чи пошкоджено, та у свою чергу, створює загрозу забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором та погашення кредитної заборгованості за рахунок заставного майна, а невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, адже виконання такого рішення полягатиме саме у виконанні відповідачем грошових зобов`язань перед позивачем.

Посилання скаржника на те, що матеріали справи не містять належних доказів, які б свідчили про намагання відповідача продати заставлене майно, знищити чи передати без згоди заставодержателя іншим особам, а також доказів, які б свідчили про нецільове використання відповідачем коштів, чи його намір взагалі не здійснювати погашення заборгованості за кредитним договором колегією суддів відхиляються, оскільки умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

При цьому про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Водночас відповідна оцінка доказів лежить у площині повноважень судів попередніх інстанцій, а доводи скаржника в цій частині виходять за межі повноважень суду касаційної інстанції, відповідно до яких він не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини, колегія суддів погоджується з їх висновками про наявність підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову у визначений ним спосіб, оскільки такий спосіб лише обмежить право відповідача розпорядженням грошових коштів, що знаходяться на його рахунках, в межах суми позовних вимог, а не всіх коштів, які є у нього в наявності, а також не призведе до зупинення господарської діяльності підприємства-відповідача.

Так само і посилання скаржника на те, що суди не дослідили та не надали оцінки доказами, які відповідач подавав на підтвердження своєї платоспроможності та поточного стану предмета застави, не з`ясували даних про особу відповідача, не з`ясували наслідків знецінення/пошкодження/втрати заставленого майна відхиляються колегією суддів, оскільки суд апеляційної інстанції аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків господарського суду врахував, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 року у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У вказаному контексті суд апеляційної інстанції зазначив, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Що ж до посилань скаржника на вихід судами за процесуальні межі, оскільки суди зробили неправомірні висновки про факт втрати заставного майна, то вони спростовуються текстами оскаржуваних рішень, у яких чітко зазначено, що суди дійшли висновків про те, що існування відповідних обставин підтверджує об`єктивні причини для позивача вважати, що заставне майно втрачено (повністю чи частково) чи пошкоджено, та у свою чергу, створює загрозу забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором та погашення кредитної заборгованості за рахунок заставного майна, а невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, адже виконання такого рішення полягатиме саме у виконанні відповідачем грошових зобов`язань перед позивачем.

Тобто скаржником викривлено висновки судів попередніх інстанцій в цій частині.

Доводи скаржника про порушення судом першої інстанції ст.ст. 13 15 ГПК України не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду, оскільки з них не вбачається порушень судом норм процесуального права.

Відтак колегія суддів зазначає, що викладені у касаційній скарзі аргументи скаржника не спростовують висновків судів обох інстанцій та встановлених обставин, які в силу положень ч. 2 ст. 300 ГПК України не можуть набути інакшої оцінки суду касаційної інстанції.

Відтак, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржені у справі постанову апеляційного та ухвалу місцевого господарських судів - без змін.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 300 301 308 309 314 315 317 ГПК України, Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства "Нібулон" залишити без задоволення.

Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.02.2023 та ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 19.01.2023 у справі № 915/577/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Мачульський Г.М.

Случ О.В.