ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2022 року

м. Київ

cправа № 915/940/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Картере В.І. - головуючий, Огороднік К.М., Пєсков В.Г.,

за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,

представників учасників справи:

позивача: не з`явилися,

відповідача: Кизим П.І., Філевський Р.М.,

третьої особи-1: не з`явився,

третьої особи-2: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства "Миколаївський міжнародний аеропорт" Миколаївської обласної ради

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.10.2021 (колегія суддів у складі: Савицький Я.Ф. - головуючий, Діброва Г.І., Принцевська Н.М.)

та рішення Господарського суду Миколаївської області від 04.06.2021 (суддя Коваль С.М.)

у справі № 915/940/18

за позовом Приватного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Житлопромбуд-8"

до Комунального підприємства "Миколаївський міжнародний аеропорт" Миколаївської обласної ради

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: 1) Миколаївської обласної ради; 2) Миколаївської обласної державної адміністрації

про стягнення 43263414,86 грн,

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст позовних вимог

1. Приватне акціонерне товариство "Будівельна компанія "Житлопромбуд-8" (далі - Позивач) звернулось до господарського суду з позовом до Комунального підприємства "Миколаївський міжнародний аеропорт" Миколаївської обласної ради (далі - Відповідач) про стягнення 43263414,86 грн вартості безпідставно отриманих невід`ємних поліпшень, товарів, матеріалів, устаткування, робіт та послуг, які були надані під час виконання ремонтних робіт у будівлі аеровокзалу, розташованій за адресою: вул. Київське Шосе, 9 у с. Баловне Новоодеського району Миколаївської області (далі - Аеровокзал).

2. Позов мотивований посиланням на положення статей 1212 1213 Цивільного кодексу України та обставини набуття Відповідачем без достатніх правових підстав належного Позивачу майна у зв`язку з тим, що між сторонами не укладались договори щодо проведення робіт за відповідним об`єктом.

Хід розгляду справи

3. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 04.04.2019 позов задоволено частково, стягнуто з Відповідача на користь Позивача 39814005,21 грн, в іншій частині позову відмовлено.

4. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.02.2020 рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

5. Постановою Верховного Суду від 18.06.2020 рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасовано, справу передано на новий розгляд до місцевого господарського суду.

6. Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 25.01.2021 здійснено процесуальне правонаступництво, замінено позивача у справі Приватне акціонерне товариства "Будівельна компанія "Жилопромбуд-8" на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Житлопромбуд-8".

Стислий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

7. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 04.06.2021, яке залишено без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.10.2021, позов задоволено частково, стягнуто з Відповідача на користь Позивача 39272854,78 грн, в іншій частині позову відмовлено.

8. Судові рішення мотивовані наявністю підстав для застосування до спірних правовідносин положень статей 1212 1213 Цивільного кодексу України з огляду на те, що правовідносини між Позивачем і Відповідачем не можна вважати усним договором, проте матеріалами справи підтверджується приріст майна у Відповідача (невід`ємних поліпшень та устаткування), які є результатом здійсненого Позивачем капітального ремонту Аеровокзалу. Водночас відмовляючи в частині позовних вимог, суди дійшли висновку про те, що індекс зміни вартості будівельних робіт та прибуток Позивача не входить до предмету позовних вимог, тому відповідна сума грошових коштів стягненню не підлягає.

Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

9. Відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

10. Касаційна скарга мотивована наявністю підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 і пунктами 1, 4 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України.

11. Зокрема, Відповідач зазначає про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій положень статей 1212 1213 Цивільного кодексу України, неврахування судами першої та апеляційної інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16.01.2019 у справі №915/828/16; від 20.11.2018 у справі №922/3412/17; від 13.02.2019 у справі №320/5877/17; від 06.02.2020 у справі №910/13271/18; від 18.06.2020 у справі №915/940/18, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

12. Водночас Відповідач зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування статей 1212 1213 Цивільного кодексу України у спірних правовідносинах (у ситуації заволодіння юридичною особою приватного права на підставі судового рішення майном (коштами), що знаходиться у комунальній власності, з порушенням Закону України "Про публічні закупівлі").

13. Також Відповідач вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій не застосували положення статей 179 190 Цивільного кодексу України та в оскаржуваних судових рішеннях замість встановлення вартості безпідставно набутого Відповідачем майна, яка мала визначатися на момент розгляду судом справи про повернення майна, фактично встановили обсяг та вартість будівельно-монтажних робіт (ціну робіт), що не підпадає під визначення майна і є іншим предметом доказування.

14. На думку Відповідача, суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права (пункт 1 частини 3 статті 2, частини 1, 4 статті 11, частину 5 статті 310, частину 1 статті 316 Господарського процесуального кодексу України), оскільки не виконали вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, встановили обставини, які мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, не дослідивши належним чином зібрані у справі докази, а оскаржуваними судовими рішеннями порушено право на мирне володіння майном Відповідачем.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

15. Миколаївська обласна державна адміністрація (далі - Третя особа-2) надала письмові пояснення щодо касаційної скарги, в яких просить скасувати оскаржувані судові рішення повністю, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

16. Третя особа-2 вважає, що обраний Позивачем спосіб захисту є неналежним та таким, що не може бути застосований до спірних правовідносин, посилаючись на наявність між Позивачем і Відповідачем договірних правовідносин. Також Третя особа-2 зазначає, що до вартості безпідставно набутого майна Позивач включив не тільки вартість будівельних матеріалів та устаткування, а й вартість виконаних робіт, виробничих, адміністративних витрат, сплачених податків і зборів тощо, тоді як зазначені витрати не охоплюються відносинами, врегульованими статтями 1212 1213 Цивільного кодексу України.

17. Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, а скаргу - без задоволення.

18. Позивач вважає оскаржувані судові рішення законними та обґрунтованими, а посилання Відповідача на відповідні постанови Верховного Суду недоречними, оскільки наведені в них висновки та встановлені судами фактичні обставини є неподібними до цієї справи.

19. Позивач зазначає, що з огляду на особливості, визначені Законом України "Про публічні закупівлі", правовідносини, що склалися між Відповідачем і Позивачем не можна вважати договірними (у тому числі усним договором), тому що це прямо суперечить положенням вказаного Закону.

20. На думку Позивача, оскільки матеріалами справи підтверджується приріст майна у Позивача (невід`ємних поліпшень та обладнання/устаткування), які є результатом здійсненого Позивачем капітального ремонту Аеровокзалу та які проведені без укладення договору підряду, при вирішенні цього спору застосуванню підлягають саме статті 1212 1213 Цивільного кодексу України.

21. При цьому Позивач наголошує, що в результаті поліпшення майна Відповідача в будівлі Аеровокзалу замінено (встановлено нові) та відновлено основні частини, деталі, речі через їх фізичну зношеність та руйнування, у зв`язку з чим Позивач є власником речі у частині здійснених ним витрат на невід`ємні поліпшення Аеровокзалу, а під час розгляду справи суди встановили саме вартість необхідних витрат на поліпшення речі Відповідача, які здійснені за рахунок власних коштів Позивача.

22. 25 травня 2022 року від Позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи за касаційною скаргою. Клопотання мотивоване тим, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України відповідним Указом Президента України запроваджено воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який продовжено до 23 серпня 2022 року. Оскільки на даний час військові дії точаться у безпосередній близькості від м. Миколаїв, співробітники заявника евакуювалися, а майно та документація, що стосується даного спору, перебуває в окупованому м. Херсон, тому заявник та його представник не мають можливості взяти участь у судовому засіданні 26 травня 2022 року та реалізувати право на захист своїх інтересів у суді на належному рівні.

23. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду його позову, не є підставою для відкладення розгляду справи.

24. Суд не вбачає підстав для задоволення зазначеного клопотання та відкладення розгляду справи на підставі статті 202 Господарського процесуального кодексу України з огляду на те, що Позивач був належним чином та завчасно повідомлений про дату, час і місце судового засідання в суді касаційної інстанції, мав можливість підготуватись до судового розгляду, не надав будь-яких доказів на підтвердження неможливості забезпечити явку свого представника в судове засідання 26.05.2022.

25. При цьому Суд враховує, що явка представників сторін не була визнана обов`язковою ухвалою Верховного Суду від 05.04.2022, а Позивач мав можливість реалізувати свої право на участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщання суду відповідно до положень статті 197 Господарського процесуального кодексу України.

26. Також Суд приймає до уваги необхідність дотримання розумних строків розгляду справи судом. Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку неодноразово було предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справах проти України, відповідно до висновків якого обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

27. Між Відповідачем (замовник) та Позивачем (підрядник) був укладений договір від 10.05.2017 (далі - Договір), за умовами якого підрядник зобов`язався виконати на свій ризик та за рахунок замовника роботи, визначені в додатках до Договору, які є його невід`ємною частиною (п. 1.1 Договору).

28. Сторони погодили, що вартість робіт, яка визначена в додатках до договору, є орієнтовною і підлягає уточненню під час прийняття робіт за актами прийому-передачі виконаних робіт згідно з обсягом виконаних робіт і виходячи з узгоджених сторонами цін (п. 1.2 Договору).

29. Вартість робіт за Договором складає суму вартості робіт, яка зазначена в додатках до Договору (п. 2.1 Договору).

30. Замовник зобов`язується, зокрема, надати підряднику фронт робіт, забезпечити вільний доступ на об`єкт замовника, передати дозвільні документи тощо (п. 5.1.1 Договору).

31. Підрядник зобов`язаний виконати роботи відповідно до діючих в Україні стандартів, технічних вимог Замовника, проектно-кошторисної документації, а також умов, обумовлених в цьому Договорі (п. 5.2.1 Договору).

32. Також 10 травня 2017 року між Відповідачем і Позивачем підписано доповнення №1 до Договору, згідно з яким за Договором мають бути виконані протиаварійні роботи орієнтовною вартістю 980000,00 грн. Вказані роботи мають бути проведені за адресою: Миколаївська область, Новоодеський район, с. Баловне, вул. Київське Шосе, 9; загальна вартість робіт визначається сумою підписаних сторонами актів виконаних робіт; розрахунок проводиться поетапно, у міру виконання робіт, протягом п`яти робочих днів від дати підписання актів прийому-передачі виконаних робіт; строк виконання робіт визначається за домовленістю сторін.

33. Крім того, 10 травня 2017 року Відповідач і Позивач підписали акт приймання-передачі будівельного майданчику, відповідно до якого замовник передав, а підрядник прийняв будівельний майданчик для виконання протиаварійних робіт на об`єкті: КП "Миколаївський міжнародний аеропорт".

34. У подальшому шляхом обміну електронними листами та усно на об`єкті, сторони погодили додаткове виконання підрядником й інших будівельних робіт на об`єкті "Капітальний ремонт будівлі аеровокзалу за адресою: вул. Київське шосе, 9 у с. Баловне, Новоодеського району Миколаївської області".

35. Проектно-кошторисна документація з виконання протиаварійних робіт за Договором у матеріалах справи відсутня.

36. Водночас на виконання завдання Відповідача Фізична особа - підприємець Любенко І.В. провів технічне обстеження будівлі Аеровокзалу та склав технічний звіт від 02.03.2017 про обстеження будівлі (споруди) "Капітальний ремонт будівлі аеровокзалу за адресою: вул. Київське шосе, 9 у с. Баловне, Новоодеського району Миколаївської області". Відповідно до зазначеного технічного звіту будівля Аеровокзалу потребувала проведення комплексного капітального ремонту, у зв`язку з чим Відповідач замовив розробку проектної документації на "Капітальний ремонт будівлі аеровокзалу за адресою: вул. Київське шосе, 9 у с. Баловне Новоодеського району, Миколаївської області".

37. Відповідач не заперечує факт розробки проектно-кошторисної документації по об`єкту: "Капітальний ремонт будівлі аеровокзалу за адресою: вул. Київське шосе, 9 у с. Баловне Новоодеського району, Миколаївської області", яка була виконана ФОП Любенко І.В. у відповідності до договору на виготовлення кошторисної документації від 10.04.2017 №2 та завдання на проектування КП "Миколаївський міжнародний аеропорт".

38. За твердженням Позивача, відповідні матеріали проектно-кошторисної документації "Капітальний ремонт будівлі аеровокзалу за адресою: вул. Київське шосе, 9 у с. Баловне, Новоодеського району, Миколаївської області" надсилались на виконання Позивачу представниками замовника (зокрема, начальником диспетчерської служби аеропорту - Чуркіним О.О.), розробниками проектно-кошторисної документації: генпроектувальником ФОП Любенко І.В. та головним інженером проекту Давидовим В.Б. Також вказана документація надавалась на паперових носіях (без печаток та підписів розробників) на місці проведення будівельних робіт, погоджувались закупівлі необхідних матеріалів, обладнання та устаткування.

39. За результатами виконання будівельних робіт по об`єкту "Капітальний ремонт будівлі аеровокзалу за адресою: вул. Київське шосе, 9 у с. Баловне, Новоодеського району Миколаївської області" Позивач склав акти приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3) на суму 43263414,86 грн.

40. 10 квітня 2018 року Позивач звернувся до Відповідача з вимогою вих. №295, в якій просив розглянути та підписати акти приймання виконаних будівельних робіт та витрат по об`єкту "Капітальний ремонт будівлі аеровокзалу за адресою: вул. Київське шосе, 9 у с. Баловне, Новоодеського району, Миколаївської області", а також оплатити виконані будівельні роботи на суму 43263414,86 грн.

41. Відповідач листом від 11.04.2018 за вих. №189 повідомив Позивача, що надані документи ним були розглянуті, однак у зв`язку з тим, що жодних договорів щодо проведення Позивачем робіт по об`єкту "Капітальний ремонт будівлі аеровокзалу за адресою: вул. Київське шосе, 9 у с. Баловне, Новоодеського району Миколаївської області" не укладалось, Відповідач не має правових підстав для задоволення вимоги Позивача.

42. За результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи, призначеної судом першої інстанції, експерти надали висновок від 22.01.2019, згідно з яким загальна вартість фактично набутого Відповідачем у приміщеннях будівлі Аеровокзалу станом на січень 2019 року становить 42457421,07 грн, у тому числі 39814005,21 грн - вартість фактично виконаних будівельних робіт без урахування індексу зміни вартості будівельних робіт; 2643415,86 грн - індекс зміни вартості будівельних робіт до періоду на 01.01.2018, з урахуванням визначеного індексу інфляції станом на 16.01.2019. Фактична вартість будівельних матеріалів та устаткування, фактично набутого Відповідачем у вказаних приміщеннях будівлі Аеровокзалу, складає 22156183,51 грн.

43. Експерти зазначили, зокрема, що фактично виконані поліпшення нерухомого майна (будівлі Аеровокзалу) відповідають вимогам діючих в Україні будівельних норм та стандартів; відокремити (зняти/демонтувати/інше) та повернути в натурі фактично виконані Позивачем будівельно-монтажні роботи та використані матеріали та устаткування неможливо; спроба розібрати та демонтувати будівельні вироби, устаткування (обладнання) призведе до їх знецінення та знищення.

44. 20 серпня 2018 року Позивач направив Відповідачу вимогу за №01/1-20/08-18 щодо повернення вартості безпідставно отриманих невід`ємних поліпшень, товарів, матеріалів, устаткування, робіт та послуг, які були набуті останнім під час виконання ремонтних робіт у будівлі Аеровокзалу, у загальній сумі 43263414,86 грн. Зазначена вимога отримана Відповідачем 20.08.2018 за вх. № 243, але залишена без задоволення.

45. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 20.03.2019 у справі №915/340/18, яке набрало законної сили 23.04.2019, відмовлено у задоволенні позовних вимог Позивача про стягнення з Відповідача 43263414,86 грн заборгованості на підставі Договору за виконані будівельні роботи по об`єкту "Капітальний ремонт будівлі аеровокзалу за адресою: вул. Київське шосе, 9 у с. Баловне, Новоодеського району Миколаївської області".

46. У зазначеному судовому рішенні встановлено, що Договір є неукладеним (таким, що не відбувся).

47. На підтвердження факту виконання будівельних робіт (капітального ремонту) по об`єкту "Капітальний ремонт будівлі аеровокзалу за адресою: вул. Київське шосе, 9 у с. Баловне, Новоодеського району Миколаївської області" до матеріалів справи надано копії: актів приймання виконаних будівельних робіт форми №КБ-2в (підписані лише Позивачем); довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (підписані лише Позивачем); розрахунків загальновиробничих витрат до локального кошторису; актів вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт; сертифікатів якості на матеріали; висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи; сертифікатів відповідності; актів на закриття прихованих робіт (підписані лише Позивачем); рахунків-фактур; журналів зварювальних робіт; журналів обліку, збирання та видалення відходів і вторинної сировини; журналів з монтажу сталевих конструкцій; актів випробування систем внутрішньої каналізації і водостоків; актів перевірки системи водопостачання, каналізації і регулювання санітарно-технічних приладів; актів проведення промивання (продування) трубопроводів; актів гідростатичного (гідравлічного) випробування внутрішніх систем холодного і гарячого водопостачання на герметичність; актів гідростатичного (гідравлічного) випробування систем опалення на герметичність; загальних журналів робіт (№1, №2, №3; №4); паспортів на металеві вироби; документів про якість; паспортів на металопластикові конструкції; паспортів радіаційної якості; видаткових накладних.

48. Водночас у матеріалах справи відсутні будь-які документи (у тому числі договори, акти тощо), які підтверджують факт виконання сторонньою особою (окрім Позивача) будівельних робіт (капітального ремонту) будівлі Аеровокзалу.

49. Звітом про фінансовий стан за 2017 рік Позивача підтверджується облік будівельних матеріалів, у тому числі використаних в будівлі аеровокзалу відповідача (без ПДВ).

Позиція Верховного Суду

50. Керуючись вимогами статей 14 300 Господарського процесуального кодексу України, Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги та виходить з такого.

51. Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України однією з підстав касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

52. Отже, для касаційного перегляду судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

53. Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Тобто на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом.

54. Проаналізувавши зміст судових рішень, на які посилається Відповідач у касаційній скарзі, Суд вважає безпідставними його доводи про те, що суд апеляційної інстанції застосував статті 1212 1213 Цивільного кодексу України без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №915/828/16, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 13.02.2019 у справі №320/5877/17, 06.02.2020 у справі №910/13271/18, від 18.06.2020 у справі №915/940/18.

55. Так, постановою від 16.01.2019 у справі №915/828/16 Верховний Суд залишив без змін рішення і постанову судів попередніх інстанцій, якими відмовлено в задоволенні позову про відшкодування вартості безпідставно набутого майна, оскільки позивач не довів факт безпідставного набуття відповідачем майна позивача, а спірне майно із володіння, користування та розпорядження позивача не вибуло.

56. При цьому суд касаційної інстанції виходив з встановлення судами того, що спірне майно (газопроводи) було передано позивачем відповідачеві за існування достатніх правових підстав - за договором про виконання технічного обслуговування зовнішніх систем газопостачання з метою його технічного обслуговування. Водночас у матеріалах справи відсутні докази, що після виникнення між сторонами правовідносин за вказаним договором позивач звертався до відповідача з вимогами про припинення таких правовідносин, повернення газопроводів з технічного обслуговування та відшкодування його вартості у випадку відмови відповідача його повернути.

57. Постановою від 20.11.2018 у справі №922/3412 Верховний Суд скасував постанову апеляційного господарського суду (якою було скасовано рішення місцевого господарського суду та відмовлено в задоволенні позову про стягнення безпідставно збережених коштів орендної плати) та передав справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

58. Зважаючи на встановлення факту використання відповідачем земельної ділянки без достатніх правових підстав та безпідставного збереження відповідачем коштів у розмірі орендної плати за її використання, Верховний Суд визнав обґрунтованим висновок суду першої інстанції про необхідність застосування до спірних правовідносин саме приписів статей 1212-1214 Цивільного кодексу України. Натомість суд апеляційної інстанції без належного обґрунтування зазначив, що для застосування такої міри відповідальності як відшкодування шкоди необхідною умовою є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, та не дослідив розмір безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування відповідачем земельною ділянкою без належних на те правових підстав, розрахунки між сторонами щодо сплаченого відповідачем земельного податку за відповідну земельну ділянку.

59. Постановою від 13.02.2019 у справі №320/5877/17 Верховний Суд скасував рішення та постанову судів попередніх інстанцій про задоволення позову щодо стягнення збитків у вигляді неодержаного доходу, направивши справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

60. Верховний Суд визнав хибним висновок судів про застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, оскільки до моменту оформлення власником об`єктів нерухомості права оренди земельних ділянок, на яких ці об`єкти розташовані, відносини з фактичного користування земельними ділянками без укладених договорів їх оренди та недоотримання їхнім власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельних ділянок, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельних ділянок на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

61. Постановою від 06.02.2020 у справі №910/13271/18 Верховний Суд скасував судові рішення попередніх інстанцій, якими було відмовлено в задоволенні позовних вимог про зобов`язання відшкодувати вартість безпідставно набутого майна відповідно до статей 1212 1213 Цивільного кодексу України з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, та передав справу на новий розгляд до місцевого господарського суду.

62. Верховний Суд не погодився з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про договірний характер правовідносин між сторонами, що виключає можливість застосування до них положень статті 1212 Цивільного кодексу України, адже згідно з встановленими судами обставинами укладений між сторонами договір купівлі-продажу частки у праві спільної часткової власності (спільному майні учасників) розірвано в судовому порядку, тобто правова підстава набуття у власність зазначеної частки відпала, а у позивача виникло право вимагати повернення безпідставно набутого майна на підставі вказаної норми. Крім того, суд касаційної інстанції зазначив, що суди залишили поза увагою те, що позивач у позовній заяві посилався на перерозподіл розміру часток учасників згідно з умовами відповідної додаткової угоди, та не встановили можливість/неможливість повернення в натурі позивачу безпідставно набутого майна відповідачем, а також не визначили вартість цього майна.

63. Зі змісту зазначених судових рішень Суд вбачає, що викладені в них висновки Верховного Суду щодо застосування положень статей 1212 1213 Цивільного кодексу України стосуються правовідносин, які не є подібними до правовідносин у справі, що розглядається. Відповідно, наведені в касаційній скарзі цитати із вказаних постанов по суті є викладенням висновків судів, які стосуються встановлених під час розгляду відповідних справ фактичних обставин, що формують зміст правовідносин, та їх оцінки в межах дискреційних повноважень судів.

64. Водночас наведені постанови Верховного Суду не містять висновків щодо застосування вказаних норм права саме у подібних до цієї справи правовідносинах, які виникли у зв`язку з виконанням особою робіт із поліпшення майна, належного іншій особі, за відсутності між ними договірних правовідносин, що могли виникнути лише в порядку, передбаченому Законом України "Про публічні закупівлі".

65. Стосовно посилання Відповідача у касаційній скарзі на постанову Верховного Суду від 18.06.2020 у справі №915/940/18 Суд звертає увагу на те, що скасування судових рішень місцевого та апеляційного господарських судів з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення всіх необхідних обставин справи та дослідження доказів не означає остаточного вирішення спору, а отже, й остаточного формування правового висновку у цій справі. Подібного за змістом висновку дійшов Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 24.01.2020 у справі №910/10987/18.

66. Відповідно до вимог статті 316 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи. Водночас постанова суду касаційної інстанції не може містити вказівок для суду першої або апеляційної інстанції про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.

67. Разом з тим направлення справи на новий розгляд є наслідком порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. За результатами нового розгляду справи фактично-доказова база в ній може істотно змінитися, що вплине на правові висновки судів.

68. Виходячи з наведеного, висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 18.06.2020 у справі №915/940/18, не може бути підставою для оскарження судового рішення в цій же справі в касаційному порядку відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, адже підставою оскарження відповідно до зазначеної норми є наявність саме висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах при розгляді іншої справи.

69. З огляду на викладене Суд вважає, що доводи Відповідача про те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права в подібних правовідносинах, викладених у вказаних постановах Верховного Суду, не знайшли свого підтвердження.

70. Отже, встановивши після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, що висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду та на які посилався скаржник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними, Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження в цій частині відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 зазначеного Кодексу.

71. Водночас Суд враховує, що касаційна скарга в цій справі мотивована також наявністю інших підстав оскарження, щодо яких підстави для закриття касаційного провадження відсутні, та виходить з такого.

72. Відповідно до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

73. З аналізу наведеної норми для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи. Тобто обов`язковими передумовами є збільшення майна однієї сторони (набувача), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення.

74. При цьому майном як особливим об`єктом в розумінні частини 1 статті 190 Цивільного кодексу України вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

75. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Зокрема, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених нормами статті 11 Цивільного кодексу України.

76. У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

77. Положення глави 83 Цивільного кодексу України "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

78. За вимогами статті 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

79. Проаналізувавши з урахуванням викладеного зміст мотивувальних частин оскаржуваних судових рішень, Суд вважає передчасним висновок судів попередніх інстанцій про наявність достатніх правових підстав для стягнення з Відповідача на користь Позивача 39814005,21 грн відповідно до статей 1212 1213 Цивільного кодексу України, оскільки він не ґрунтується на встановленні усіх необхідних умов для застосування положень зазначених норм та віднесення вказаної суми грошових коштів до вартості безпідставно набутого Відповідачем майна.

80. Так, дослідивши надані учасниками справи докази, суди першої та апеляційної інстанцій встановили факт здійснення Позивачем з відома Відповідача ремонтно-будівельних робіт в будівлі Аеровокзалу. При цьому з урахуванням встановлених в іншій справі преюдиційних обставин суди з`ясували відсутність між Позивачем і Відповідачем договірних відносин з огляду на те, що Договір є неукладеним (таким, що не відбувся). Тобто суди встановили обставини виконання Позивачем робіт в будівлі Аеровокзалу на бездоговірних засадах.

81. У зв`язку з наведеним Суд відхиляє доводи Третьої особи-2, викладені в письмових поясненнях щодо касаційної скарги, про наявність між Позивачем і Відповідачем договірних правовідносин за Договором, адже вони по суті зводяться до переоцінки доказів, встановлення обставин, що не були встановлені у рішенні або постанові суду або були відхилені ними, тоді як в силу встановлених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України меж розгляду справи суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними відповідні обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду, досліджувати надані сторонами докази.

82. Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій з`ясували, що згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи вартість фактично виконаних у будівлі Аеровокзалу будівельних робіт без урахування індексу зміни вартості будівельних робіт становить 39814005,21 грн; індекс зміни вартості будівельних робіт до періоду на 01.01.2018, з урахуванням визначеного індексу інфляції станом на 16.01.2019 - 2643415,86 грн; вартість будівельних матеріалів та устаткування - 22156183,51 грн. З огляду на таке суди погодились з висновком експертів, що загальна вартість фактично набутого Відповідачем у приміщеннях будівлі Аеровокзалу станом на січень 2019 року становить 42457421,07 грн.

83. При цьому суди першої та апеляційної інстанцій залишили поза увагою, що відповідно до вимог статті 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.

84. Тобто під час вирішення спору судам необхідно було оцінити відповідний висновок експерта як доказ та надати оцінку викладеним у ньому твердженням з урахуванням вимог законодавства та інших наявних у справі доказів.

85. Однак з огляду на зміст мотивувальних частин оскаржуваних рішення та постанови, суди попередніх інстанцій, обмежившись посиланням на вказані у висновку експертизи суми, безпосередньо не встановили обставини щодо набуття Відповідачем внаслідок ремонтно-будівельних робіт в будівлі Аеровокзалу певного нового майна саме зазначеної вартості чи збільшення вартості конкретного належного йому майна на відповідну суму. Також суди не встановили збереження Відповідачем певного майна, яке неминуче мало б вибути з його володіння відповідно до вимог закону.

86. До того ж суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що підставою для застосування положень статті 1212 Цивільного кодексу України є не лише обставини збагачення відповідача, а й втрата або недоотримання цього майна позивачем саме внаслідок такого збагачення. У зв`язку з цим суди взагалі не досліджували обставини щодо втрати (недоотримання) Позивачем певного майна, що є предметом цього спору, та наявності причинно-наслідкового зв`язку між цією втратою та відповідним збагаченням Відповідача (в разі їх наявності).

87. Крім того, Суд звертає увагу на те, що за вимогами статті 1213 Цивільного кодексу України пріоритетним є повернення потерпілому безпідставно набутого майна в натурі, відшкодування його вартості допускається лише в разі неможливості повернення в натурі. При цьому така вартість визначається на момент розгляду судом відповідної справи.

88. Застосовуючи положення наведеної норми, суди попередніх інстанцій не встановили, що безпідставно отриманим Відповідачем за рахунок Позивача майном є саме грошові кошти, але виходили з того, що будівельні роботи, пов`язані з технічним переоснащенням і поліпшенням будівлі Аеровокзалу класифікуються як невід`ємні поліпшення нерухомого майна, а спроба розібрати та демонтувати будівельні вироби, устаткування (обладнання) призведе до їх знецінення та знищення, зниження несучої здатності (можливо руйнування) конструкції будівлі.

89. Водночас суди послалися на те, що устаткування після його демонтування переходить до розряду вживаних матеріалів, які неможливо повернути до магазину в первісному стані та, як наслідок, отримати кошти як за новий товар. Тобто суди безпідставно ототожнили обставини неможливості повернення певного майна до магазину, зокрема через можливу втрату ним первісного стану, з неможливістю повернення такого майна саме потерпілому як його власнику.

90. Також суди першої та апеляційної інстанцій належним чином не перевірили відповідність здійсненого Позивачем та експертами розрахунків вартості майна, безпідставне набуття якого є предметом цього спору, вимогам статті 1213 Цивільного кодексу України щодо порядку визначення вартості такого майна.

91. З огляду на викладене Суд вважає слушними викладені в касаційній скарзі доводи Відповідача стосовно невстановлення судами необхідних для правильного вирішення спору обставин, що входять до предмету доказування з огляду на заявлені у справі позовні вимоги та положення статей 1212 1213 Цивільного кодексу України, а також невиконання у зв`язку з цим вказівок, що містяться в постанові суду касаційної інстанції.

92. Отже, за висновком Суду, суди попередніх інстанцій під час розгляду справи не дотримались вимог статей 74 86 236 316 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, із належним дослідженням зібраних у справі доказів, а також застосуванням усіх наданих їм процесуальним законом повноважень, у зв`язку з чим неправильно застосували норми матеріального права. Вказані порушення не можуть бути усунуті Судом самостійно в силу встановлених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України меж розгляду справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

93. Зважаючи на викладене, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню в частині підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України

94. Відповідно до положень статей 300 310 Господарського процесуального кодексу України рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню з переданням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

95. Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги викладене, повно та всебічно перевірити фактичні обставини справи, надати належну оцінку наявним у справі доказам, доводам та запереченням сторін, і в залежності від установленого та вимог закону прийняти законне та обґрунтоване рішення.

96. Касаційне провадження в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, підлягає закриттю на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 зазначеного Кодексу.

Розподіл судових витрат

97. Оскільки справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат Судом не здійснюється.

Керуючись статтями 296 300 301 308 310 314-317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Комунального підприємства "Миколаївський міжнародний аеропорт" Миколаївської обласної ради з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. Касаційну скаргу Комунального підприємства "Миколаївський міжнародний аеропорт" Миколаївської обласної ради в частині підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, задовольнити частково.

3. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.10.2021 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 04.06.2021 у справі №915/940/18 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Картере

Судді К. Огороднік

В. Пєсков