ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2021 року

м. Київ

Справа № 915/982/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Кібенко О.Р., Стратієнко Л.В.,

за участю секретаря судового засідання Коровай Л.В.,

за участю представників учасників справи:

позивача - Роєнка Є.В. (адвокат);

відповідача - Богдана С.В. (адвокат);

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства «Укртрансгаз»

на рішення Господарського суду Миколаївської області

(суддя Ткаченко О.В.)

від 26.12.2019

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду

(головуючий - Савицький Я.Ф., судді Принцевська Н.М., Разюк Г.П.)

від 23.09.2020

у справі за позовом Акціонерного товариства «Укртрансгаз»

до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільчої системи «Миколаївгаз»

про визнання договору укладеним в редакції позивача,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У вересні 2018 року Акціонерне товариство Укртрансгаз (надалі - АТ «Укртрансгаз», позивач) звернулось до Господарського суду Миколаївської області із позовними вимогами до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз», назву якого було змінено на Акціонерне товариство «Оператор газорозподільчої системи «Миколаївгаз» (надалі - АТ «Оператор газорозподільчої системи «Миколаївгаз», відповідач) про визнання укладеним в редакції позивача договору про транспортування природного газу від 01.08.2018 №1807000401, що відповідає типовій формі договору транспортування природного газу, яка затверджена постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2497.

1.2. В обґрунтування позову, посилаючись зокрема, на приписи статей 1, 32 Закону України «Про ринок природного газу», пункту 5 глави 1 розділу 1 Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі - НКРЕКП) № 2493 від 30.09.2015 (надалі - постанова НКРЕКП № 2493), статей 11 627 Цивільного кодексу України, статей 179 181 184 187 Господарського кодексу України, постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2497 від 30.09.2015 «Про затвердження Типового договору транспортування природного газу» (надалі - постанова НКРЕКП №2497), АТ «Укртрансгаз» зазначило про обов`язковість укладення договору про транспортування природного газу в редакції типового договору транспортування природного газу, затвердженого регулятором (НКРЕКП).

1.3. АТ «Укртрансгаз» вважає, що абзац другий п. 9.3 договору повинен мати таку редакцію: «Оплата вартості щодобових небалансів оператором газорозподільної системи за рахунок виділених субвенцій з державного бюджету на покриття пільг, субсидій та компенсацій побутовим споживачам проводиться у строки та за процедурою, передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 року №20, у сумі, що не перевищує вартості послуг розподілу фактично спожитого природного газу зазначеними споживачами за розрахунковий період.»

1.4. В свою чергу, АТ «Оператор газорозподільчої системи «Миколаївгаз» вважає, що абзац другий п. 9.3 договору повинен мати таку редакцію: «Оплата вартості щодобових небалансів оператором газорозподільної системи за рахунок виділених субвенцій з державного бюджету на покриття пільг, субсидій та компенсацій побутовим споживачам проводиться у строки та за процедурою, передбаченою Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року №256, у сумі, що не перевищує вартості послуг розподілу фактично спожитого природного газу зазначеними споживачами за розрахунковий період.»

1.5. Позивач вказує, що відповідач безпідставно ухиляється від укладення зазначеного договору, а наданий ПАТ «Миколаївгаз» протокол розбіжностей до договору про транспортування природного газу №1807000401 від 01.08.2018 з викладенням пункту 9.3 договору в його редакції не відповідає вимогам типового договору, тому зазначений договір повинен бути викладений та підписаний саме в редакції позивача, яка повністю узгоджується з типовою формою.

1.6. Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує в повному обсязі, зазначаючи, що спір існує лише щодо редакції пункту 9.3 договору, оскільки позивач наполягає на укладенні його в редакції типового договору, в якій вказано посилання на порядок оплати вартості щодобових негативних небалансів, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20, яка на дату надання пропозиції позивача укласти даний договір вже не діяла, тому відповідачем була запропонована інша редакція цього пункту з посиланням на діючу (на час надання пропозиції на укладання договору) постанову Кабінету Міністрів України. Окрім цього, відповідач зазначає, що 17.12.2015 сторонами вже було укладено договір на транспортування природного газу №1512000711, предметом якого є надання позивачем послуг відповідачу на транспортування природного газу та який укладено на виконання вимог Закону України «Про ринок природного газу» та Кодексу газотранспортних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2493. У зв`язку з цим відповідач зауважує, що з огляду на існування між сторонами укладеного договору на транспортування природного газу, позивачу доцільно було б внести зміни до нього з метою приведення до вимог чинного законодавства, а не звертатись із пропозицією укласти новий договір.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 26.12.2019 у справі № 915/982/18, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.09.2020, у задоволенні позову відмовлено повністю.

2.2. Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий господарський суд вказав, що за фактичними обставинами справи цей спір зумовлений необхідністю внесення змін до договору про транспортування природного газу і має вирішуватися у судовому порядку за позовом про внесення відповідних змін до вказаного договору, а не за позовом про укладення договору.

2.3. Суд апеляційної інстанції вказав, що сторонами у договорі транспортування природного газу № 1512000711 було узгоджено певний алгоритм дій, який мав бути застосований у разі внесення Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зміни до типового договору транспортування природного газу. Однак, зазначений механізм приведення укладеного між сторонами договору транспортування природного газу у відповідність до його типової форми позивачем застосовано не було.

2.4. Суд апеляційної інстанції, при прийнятті оскаржуваного рішення, врахував правову позицію, яка викладена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.10.2019 у справі № 902/575/18, у висновку якої, зокрема зазначено, що у відповідних правовідносинах предметом спору можуть бути саме розбіжності у договорі, а не сам договір.

2.5. Апеляційний господарський суд вказав, що Верховний Суд у аналогічній справі дійшов висновків про відсутність підстав для часткового задоволення позовних вимог шляхом вказівки на умови договору, які не є спірними, оскільки, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується самими сторонами, спір у справі № 902/575/18 стосувався саме пункту 9.3, а не договору в цілому.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу. Підстава (підстави) відкриття касаційного провадження

3.1. 26.10.2020 АТ «Укртрансгаз» звернулося до суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.12.2019 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.09.2020 у справі № 915/982/18, в якій просить скасувати ці судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

3.2. У касаційній скарзі АТ «Укртрансгаз» визначає підставою касаційного оскарження пункт 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме - неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій таких норм:

1) частини 4 статті 179 Господарського кодексу України, постанови НКРЕКП від 30.09.2015 № 2497, з урахуванням постанови НКРЕКП від 04.12.2018 № 1598 «Про внесення змін до Типового договору транспортування природного газу», та необхідністю відступити від висновку щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.10.2019 у справі № 902/575/18 та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

2) статті 32 Закону України «Про ринок природного газу», Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП № 2493, постанови НКРЕКП №2497, статей 6, 11, 203, 509, 627, частини 1 статті 630 Цивільного кодексу України, статей 174 179 181 183-185 Господарського кодексу України, та необхідністю відступити від висновку щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 08.08.2019 у справі № 916/1971/18 та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу АТ «Оператор газорозподільчої системи «Миколаївгаз» проти її задоволення заперечує та просить рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін. Відповідач стверджує, що позивачем не доведено правомірність своїх вимог та не надано належних доказів на підтвердження обов`язковості укладення спірного договору саме в редакції позивача.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4. Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство

4.1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частини 1 та 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України).

4.2. Як вже зазначалось, підставою касаційного оскарження АТ «Укртрансгаз» з посиланням на пункт 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України визначило необхідність відступлення від застосованого судами попередніх інстанцій висновку викладеного у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.10.2019 у справі № 902/575/18 та у постанові Верховного Суду від 08.08.2019 у справі № 916/1971/18.

4.3. Згідно з частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

4.4. Відповідно до частини 4 статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.

4.5. Отже законом визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше ухвалених рішеннях Великої Палати Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів указує на те, що відступ може мати місце від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

4.6. У мотивувальній частині постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.10.2019 у справі № 902/575/18 сформульовані такі висновки, що були застосовані судами попередніх інстанцій:

- у випадку, якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов`язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, повинна звернутися з позовом саме щодо неврегульованих розбіжностей, а не договір в цілому;

- суд не наділений повноваженнями для самостійного внесення змін до Типової форми договору транспортування природного газу шляхом зазначення інших пунктів, ніж тих, що затверджені уповноваженим на це органом;

- сторони не позбавлені можливості врегулювати свої правовідносини щодо транспортування природного газу відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг «Про внесення змін до Типового договору транспортування природного газу» від 04.12.2018 № 1598.

4.7. У постанові від 08.08.2019 у справі № 916/1971/18 з посиланням на статтю 32 Закону України «Про ринок природного газу» Верховний Суд дійшов висновку, що укладення учасниками ринку природного газу договору транспортування природного газу з дотриманням типової форми вказаного договору є обов`язковим в силу прямої вказівки закону (пункт 4.23).

4.8. Також, суд касаційної інстанції, аргументуючи відсутність підстав для задоволення позову у справі № 916/1971/18, правовідносини у якій є подібними з правовідносинами у справі, що переглядається, вказав, що сторонами, зокрема позивачем не було дотримано порядку внесення змін до типового договору транспортування природного газу, передбаченого пунктом 17.3 договору у зв`язку з внесенням НКРЕКП змін до типового договору транспортування природного газу.

4.9. Згідно з абзацом 3 пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

4.10. У касаційній скарзі заявник, в обґрунтування необхідності відступлення від висновків, викладених у справах № 902/575/18 та № 916/1971/18 зазначає, що на час розгляду спору у вказаних справах постанова НКРЕКП від 04.12.2018 № 1598 «Про внесення змін до Типового договору транспортування природного газу» ще не набрала чинності, в той час, як на момент розгляду цієї справи зазначена постанова набрала чинності.

4.11. Верховний Суд зауважує, що позивач як при зверненні з позовом так і в резолютивній частині касаційної скарги просить визнати укладеним договір в запропонованій ним редакції посилаючись на постанову НКРЕКП №2497, яка на момент звернення позивача з відповідною пропозицією втратила чинність. Доказів зміни підстав позову, як і доказів надіслання відповідачу пропозиції внести зміни до договору транспортування природного газу відповідно до постанови НКРЕКП №1598 позивач не надав.

Тобто, сторонами не було дотримано порядку внесення змін до типового договору транспортування природного газу, передбаченого договором та нормами чинного законодавства.

4.12. Враховуючи викладене, Верховний Суд не вбачає підстав для відступлення від правових висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду та колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, оскільки аргументи позивача є виключно формою незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями.

4.13. За таких обставин, суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення вимог про визнання укладеним договору на умовах, запропонованих АТ «Укртрансгаз», оскільки пункт 9.3 договору в редакції позивача містить посилання на порядок, встановлений нечинною постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20.

4.14. Аргументи АТ «Укртрансгаз» щодо неправомірної відмови судів у задоволенні позову про укладення договору в редакції типового договору транспортування природного газу, не відповідають встановленим фактичним обставинам справи та не спростовують законних і обґрунтованих висновків судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі з огляду на викладене вище.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

5.1. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

5.2. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

5.3. Оскільки викладені у касаційній скарзі доводи про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права під час ухвалення оскаржуваного судового рішення не отримали підтвердження, Верховний Суд, пере-глянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що рішення Господарського суду Миколаївської області та постанова Південно-західного апеляційного господарського прийняті із додержанням норм процесуального та матеріального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

6. Розподіл судових витрат.

6.1. З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно з статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Укртрансгаз» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.12.2019 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.09.2020 у справі № 915/982/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кондратова

Судді О. Кібенко

Л. Стратієнко