ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2022 року

м. Київ

cправа № 916/1134/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульський Г.М. - головуючий, Могил С.К., Уркевич В.Ю.,

секретар судового засідання Лихошерст І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Ентерпрайз"

на постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 25.11.2021 (колегія суддів: Колоколов В.М. - головуючий, Головей В.М., Разюк Г.П.) та рішення Господарського суду Одеської області від 14.07.2021 (суддя Петренко Н.Д.)

за позовом Приватного підприємства "Ентерпрайз"

до Одеської міської ради

про визнання договору дійсним

за участю:

позивача: 1) Сопільняк В.Ю. (адвокат), 2) Максимович В.О. (керівник)

відповідача: Барбаногло Г.А. (самопредставництво),

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1 Приватне підприємство "Ентерпрайз" (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Одеської міської ради (далі - відповідач), згідно з яким, просило визнати дійсним договір купівлі - продажу земельної ділянки, у редакції викладеній у прохальній частині позовної заяви (далі - договір).

1.2 Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не вчиняє дій щодо укладення договору, чим порушує право позивача на "легітимне очікування" на отримання земельної ділянки у власність, яке підлягає захисту в судовому порядку.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1 Рішенням Господарського суду Одеської області від 14.07.2021, залишеним без змін постановою Південно - західного апеляційного господарського суду від 25.11.2021, в позові відмовлено.

2.2 Свої висновки суди мотивували тим, що за наведених позивачем та встановлених судами обставин справи правових підстав для задоволення позову немає.

3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи

3.1 У касаційній скарзі позивач просить скасувати вище вказані судові рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити.

3.2 На обґрунтування касаційної скарги скаржник посилався на те, що оскаржувані судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права. Заявник касаційної скарги вказує на відсутність висновку Верховного Суду у спірних правовідносинах щодо того, чи можливо визнати дійсним виконаний сторонами договір купівлі-продажу земельної ділянки при умові, що обов`язок укладення такого договору та його істотні умови випливають з остаточного судового рішення, однак одна сторона ухиляється від нотаріального посвідчення такого договору.

4. Мотивувальна частина

4.1 Суди встановили, що згідно свідоцтва від 25.11.2002 № 022843 позивач є власником нежитлової будівлі (кафе "Мілан"), яка розташована у місті Одеса, по вулиці Фонтанська дорога, 12.

4.2 28.01.2005 відповідач прийняв рішення №3637-ІV «Про затвердження проекту відведення та надання приватному підприємству «Ентерпрайз» в оренду земельної ділянки площею 0,0530 га за адресою: м. Одеса. Фонтанська дорога, 12, для експлуатації та обслуговування нежилої будівлі кафе з літнім майданчиком та благоустрою прилеглої території». Цим рішенням також затверджено договір оренди вказаної земельної ділянки між сторонами строком на 50 років.

4.3 01.04.2005 між відповідачем (орендодавцем) та позивачем (орендарем) підписано договір оренди землі, який був посвідчений нотаріально та зареєстрований 15.04.2005 в Державному реєстрі земель за №040550500310.

4.4 Рішенням відповідача від 06.03.2006 № 5312 - IV "Про затвердження переліку земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що підлягають продажу у 2006 році" (далі - Рішення), земельну ділянку, площею 0,0530 га, яка розташована за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, 12 (далі - земельна ділянка), вирішено продати позивачу.

4.5 Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 19.10.2006 в адміністративній справі № 2а - 2604 (далі - Постанова), яка набрала законної сили, зобов`язано Одеську міську раду укласти із позивачем договір купівлі - продажу земельної ділянки, площею 530 кв. м, за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 12, на підставі Рішення, звіту Центру державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам "Про актуалізацію експертної грошової оцінки земельної ділянки несільськогосподарського призначення позивача, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 12» та висновка Одеського міського управління земельних ресурсів Держкомзему України від 25.05.2006 № 22/М "Про експертну грошову оцінку земельної ділянки несільськогосподарського призначення, що підлягає продажу на безконкурентному ринку".

4.6 В межах виконавчого провадження № 49740574 з примусового виконання Постанови, відповідач повідомив державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про відсутність у комунальній власності територіальної громади м.Одеси, земельної ділянки, що унеможливлює виконання Постанови.

4.7 18.12.2013 юридичний департамент відповідача листом № 3623 вих повідомив позивача про неможливість продажу земельної ділянки, у зв`язку зі змінами положень статті 128 Земельного кодексу України, які відбулися після прийняття Постанови, а також через закінчення терміну дії звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки, виконаного 29.04.2005 та актуалізованого 11.05.2006.

4.8 Разом з листом № 3 від 06.02.2014 позивач подав відповідачу виконаний 24.01.2014 звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки (з метою актуалізації) та рецензію на нього від 05.02.2014, за якими вартість земельної ділянки склала 167 932,79 грн.

4.9 12.05.2014 виконавчий комітет відповідача листом №02.2-10/327 повідомив позивача про відсутність підстав для виконання Постанови, у зв`язку з закінченням трирічного терміну для подачі виконавчого листа до виконання.

4.10 24.06.2014 позивач подав відповідачу лист № 40 з проханням виконати Постанову, але листом від 23.07.2014 №2372 вих юридичний департамент відповідача повідомив про неможливість виконати Постанову, у зв`язку з закінченням строку дії звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки, який виконано 29.04.2005.

4.11 Відповідно до платіжного доручення № 532 від 07.10.2014 на виконання Рішення та Постанови, позивач оплатив відповідачу повну вартість земельної ділянки, яка становила 192 183,30 грн.

4.12 Також встановлено, що ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2017 в адміністративній справі № 2а-2604/06, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 19.04.2019, за ініціативою суду, встановлено порядок виконання Постанови, шляхом укладення договору купівлі - продажу земельної ділянки, яка складається із земельних ділянок, площею 0,0211 га, кадастровий номер 5110137300:51:007:0003, та площею 0,0319 га, кадастровий номер 5110137300:51:007:0002.

4.13 Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.14 Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч.1). Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч.2).

4.15 Згідно статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч.1).

4.16 Згідно із статтею 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

4.17 Частиною сьомою статті 128 Земельного кодексу України визначено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки підлягає нотаріальному посвідченню.

4.18 Враховуючи наведені вимоги, договір купівлі - продажу земельної ділянки є укладеним з дня його нотаріального посвідчення.

4.19 Статтею 220 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається (ч.2).

4.20 Отже виходячи із положень статті 657 ЦК України та статті 128 Земельного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

4.21 Залишаючи без змін, рішення суду першої інстанції про відмову в позові, апеляційний суд пославшись на положення статей 638 640 ЦК України, вказав на те, що текст договору сторонами не погоджувався, уповноважена особа для його підписання не визначалась, тобто договір сторонами не укладено.

4.22 За таких обставин, колегія суддів не вбачає правових підстав для формування правового висновку щодо застосування частини другої статті 220 ЦК України до спірних правовідносин, які виникли у справі, що переглядається, оскільки неможливо визнати дійсним договір, який не укладено сторонами у формі, визначеній законодавством.

4.23 Отже, доводи позивача, викладені у касаційній скарзі, щодо наявності правових підстав для скасування судових рішень, є необґрунтованими.

4.24 Доводи позивача, які викладені у касаційній скарзі, зводяться до незгоди з висновками судів стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки апеляційним судом, який їх обґрунтовано спростував.

4.25 Згідно статті 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

4.26 Отже, виконання судового рішення це самостійна процедура, яка проводиться за результатами вирішення спору.

4.27 Відповідно до положень статей 339 340 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою на дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, якщо вважають, що порушено їхні права. Така скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

4.28 Згідно статті 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

4.29 Отже у даній справі, що переглядається у касаційному порядку, суди позбавлені процесуальної можливості втручатися у хід виконання Постанови, прийнятої в іншій справі.

4.30 З наведених позивачем доводів та встановлених судами обставин справи вбачається, що чинне законодавство не передбачає можливості визнати у судовому порядку договір дійсним лише з тих підстав, що Постановою, яка набрала законної сили, зобов`язано Одеську міську раду укласти із позивачем договір купівлі - продажу земельної ділянки. Посилання позивача на іншу, наведену вище справу районного суду не може бути правовою підставою для задоволення позову у даній справі, оскільки позивач відповідно до положень ГПК України має вирішувати спірні питання щодо виконання такого судового рішення у процедурі примусового виконання.

4.31 За вказаних обставин доводи позивача та встановлені судами обставини справи вказують на те, що у позивача не виникло інших правомірних очікувань ніж ті, що пов`язані із належним виконанням у виконавчому провадженні Постанови суду, прийнятій в іншій справі.

4.32 Таким чином, оскільки доводи, викладені в касаційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, скаржником не доведено неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення ними норм процесуального права при винесенні оскаржуваних рішень, підстав для їх скасування немає. Тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.

4.33 Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

4.34 Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

4.35 Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

4.36 Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

4.37 Отже вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

4.38 За вказаних обставин оскільки фундаментальних порушень не встановлено, підстав для скасування оскаржуваних судових рішень та задоволення касаційної скарги немає.

4.39 Наведеним у сукупності спростовується позиція скаржника щодо наявності правових підстав для скасування судових рішень.

4.40 Відповідно до положень статті 129 ГПК України судові витрати з касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 240 300 301 308 309 315 317 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Ентерпрайз" залишити без задоволення, а постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 25.11.2021 у справі № 916/1134/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді С.К. Могил

В.Ю. Уркевич