ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 червня 2022 року
м. Київ
cправа № 916/1466/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Берднік І. С., Дроботової Т. Б.,
помічника судді, який виконує обов`язки секретаря судового засідання, - Бойчук А. П.,
за участю представників сторін:
позивача - Гоцка Р. В. (адвоката),
відповідача - Брайловського С. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Аграрний фонд"
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.01.2022 (колегія суддів: Колоколов С. І. - головуючий, Разюк Г. П., Савицький Я. Ф.) і рішення Господарського суду Одеської області від 29.09.2021 (суддя Щавинська Ю. М.) у справі
за позовом Акціонерного товариства "Аграрний фонд"
до Приватного підприємства "Брайловський"
про стягнення 1 169 280 грн,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У травні 2021 року Акціонерне товариство "Аграрний фонд" (далі - АТ "Аграрний фонд") звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства "Брайловський" (далі - ПП "Брайловський") про стягнення збитків у розмірі 1 169 280 грн, які виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору поставки зерна врожаю 2020 року від 27.03.2020 № 36-ВП-27.03.2020 (далі - договір поставки).
1.2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, АТ "Аграрний фонд" посилалося на те, що відповідач з порушенням вимог чинного законодавства та умов укладеного між сторонами договору поставки свої зобов`язання не виконав та поставку зерна не здійснив, у зв`язку з чим зобов`язаний сплатити позивачу збитки у розмірі 1 169 280 грн.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 29.09.2021, яке залишено без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.01.2022, у задоволенні позову АТ "Аграрний фонд" відмовлено.
2.2. Відмовляючи у задоволені позову, господарський суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, на підставі встановлених обставин цієї справи виходив із того, що:
- на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. Вина боржника у порушенні зобов`язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків;
- позивач фактично обґрунтовує свої вимоги положеннями пункту 8.1 договору, яким сторони погодили обов`язок відповідача відшкодувати покупцю понесені ним збитки внаслідок порушення зобов`язання з поставки товару. При цьому сторонами було визначено розмір збитків на рівні 150 % від вартості товару;
- частиною 5 статті 225 Господарського кодексу України (в редакції, чинній до 01.05.2016) було передбачено, що сторони господарського зобов`язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов`язання чи строків порушення зобов`язання сторонами. Водночас вказану норму Закону було виключено до виникнення між сторонами договірних зобов`язань.
2.3. За висновком місцевого господарського суду, погодження сторонами у договорі порядку визначення розміру збитків жодним чином не нівелює обов`язку кредитора довести повний склад цивільного правопорушення як підстави для застосування такої форми майнової відповідності як відшкодування збитків. Водночас суд зазначив, що матеріали справи не містять доказів того, що позивач у справі зазнав як реальних збитків, так і упущеної вигоди, що свідчить про відсутність одного з елементів складу цивільного правопорушення. Наведене суд визнав самостійною підставою для відмови в задоволенні вимог про стягнення збитків. Крім того, судом встановлено, що відповідач вжив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення та завчасно повідомив про неможливість виконання господарського зобов`язання. Тому суд дійшов висновку про відсутність у відповідача можливості перебороти наявну перешкоду для виконання зобов`язання та її наслідків, а також для альтернативного виконання зобов`язання. Суд зауважив, що з огляду на висновки суду з приводу недоведеності факту заподіяння збитків, наявність або відсутність вини відповідача з огляду на форс-мажорні обставини не має визначального значення та не може впливати на висновки суду щодо відмови у задоволенні позову.
3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї
3.1. АТ "Аграрний фонд" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 29.09.2021 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.01.2022, прийняти нове рішення, яким позовну заяву АТ "Аграрний фонд" про стягнення з ПП "Брайловський" збитків у розмірі 1 169 280,00 грн задовольнити.
3.2. Скаржник вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили під час ухвалення судових рішень положення частин 2, 3 статті 6, частину 1 статті 627 Цивільного кодексу України. АТ "Аграрний фонд" стверджує, що у договорі поставки сторони узгодили розмір збитків у зв`язку з невиконанням постачальником умов договору і погодилися з порядком та розміром збитків, які підлягають відшкодуванню. Проте, на думку АТ "Аграрний фонд", суди "втрутилися" у договірні відносини між позивачем та відповідачем, та фактично визнали пункт 8.1 договору поставки недійсним. Тому, обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, АТ "Аграрний фонд" посилається на пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, зокрема зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах зі спорів щодо стягнення заздалегідь визначеного та погодженого сторонами розміру збитків, що підлягають відшкодуванню, у вигляді відсотків від обсягу невиконання зобов`язання та строків порушення зобов`язання сторонами. Крім того, скаржник зазначає, що суди не взяли до уваги те, що відповідачем порушено строк повідомлення позивача про настання і припинення форс-мажорних обставин, та не дотримано порядку, передбаченого біржовим договором, щодо перенесення терміну виконання зобов`язання. Таке несвоєчасне повідомлення про настання обставин або припинення цих обставин непереборної сили, на думку скаржника, позбавляє сторону можливості посилатися на такі обставини.
3.3. У відзиві на касаційну скаргу ПП "Брайловський" просить залишити без задоволення касаційну скаргу АТ "Аграрний фонд", а судові рішення - без змін. Відповідач зазначає, що позивач не довів факт заподіяння збитків, тому суди правильно відмовили у задоволенні позовних вимог.
4. Обставини справи, встановлені судами
4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 27.03.2020 між АТ "Аграрний фонд" (покупець) та ПП "Брайловський" (постачальник) було укладено договір поставки зерна врожаю 2020 року від 27.03.2020 № 36-ВП-27.03.2020, відповідно до умов якого постачальник у визначений сторонами строк зобов`язався поставити покупцеві зерно пшениці м`якої 3 класу в кількості не менше 112,000 тонн у строк до 01.10.2020 включно.
4.2. Згідно з пунктом 2.6 цього договору поставка вважається здійсненою в момент підписання акта(ів) передавання-приймання товару на зерновому складі, визначеному згідно з пунктом 2.2, відповідно до умов цього договору, та видачі покупцеві складської квитанції або складського свідоцтва.
Сама лише поставка товару постачальником на зерновий склад, визначений у додатку № 1 до цього договору поставки, без підписання відповідних акта(ів) передавання-приймання та видачі покупцеві складської квитанції або складського свідоцтва не є належним виконанням договору щодо поставки товару.
4.3. Відповідно до пункту 5.1 договору поставки остаточний розрахунок з постачальником за товар проводиться покупцем самостійно, безготівково в національній валюті України шляхом банківського переказу грошових коштів на банківський рахунок постачальника.
4.4. Ціна за одиницю товару та загальна ціна договору встановлюються відповідно до змін у кон`юнктурі ринку товару на момент фактичного виконання постачальником своїх зобов`язань з поставки товару (партії товару) покупцеві у строки, зазначені в додатку № 1 до цього договору (пункт 5.2 договору).
4.5. Загальна вартість поставленого товару (партії товару) з урахуванням ПДВ визначається за такою формулою: загальна вартість поставленого товару (партії товару) = ціна товару х кількість тонн фактично поставленого товару. Ціна товару = ціна за 1 тонну товару на ринку (ринкова ціна). У разі, якщо постачальник здійснює поставку товару двома або більше партіями, то загальна вартість поставленого товару розраховується як сума вартостей кожної партії поставленого постачальником товару з урахуванням дати кожної поставки (пункт 5.3 договору поставки).
4.6. За умовами пункту 5.4 договору поставки сторони зобов`язались складати та підписувати відповідні додаткові угоди, в яких відображатиметься вартість кожної партії товару, що поставлятиметься за цим договором.
4.7. Відповідно до пункту 5.6 договору поставки остаточний розрахунок за товар покупець зобов`язується сплатити протягом 10 робочих днів з моменту підписання сторонами додаткової угоди з остаточним розрахунком вартості товару, але в будь-якому випадку тільки після здійснення постачальником фактичної поставки (передачі права власності) товару в кількості, визначеній у додатку № 1 до цього договору, підписання відповідних актів передавання-приймання та надання постачальником документів, передбачених пунктом 4.2 цього договору.
4.8. Згідно з умовами пункту 8.1 договору поставки сторони дійшли до взаємної згоди, що у разі порушення зобов`язання постачальника щодо передачі товару у встановлений строк також настають, зокрема, такі правові наслідки, встановлені цим договором: постачальник зобов`язаний протягом 10 календарних днів після настання строку передачі товару, встановленого у додатку № 1 до цього договору, згідно підпунктами 2.1.2 договору відшкодувати покупцю понесені ним збитки.
Сторони також дійшли до взаємної згоди, що у зв`язку з невиконанням постачальником умов цього договору щодо поставки (передачі) товару покупцю розмір збитків покупця складає 150 % від вартості товару, який мав бути поставлений за цим договором згідно з умовами, вказаними у додатку № 1 до цього договору, розрахованої від ціни, визначеної в довідці Аграрної біржі/або іншої Товарної біржі, визначеної покупцем, про ціни на зернові культури врожаю 2020 року, що діяли на останній день поставки (вказаний у додатку № 1 до цього договору).
Підписанням цього договору сторони погоджуються з таким порядком відшкодування та розміром збитків, які підлягають відшкодуванню.
4.9. Відповідно до пункту 9.1 договору поставки сторони звільняються від відповідальності (повністю або частково) за неналежне виконання зобов`язань унаслідок обставин непереборної сили або стихійного лиха (форс-мажор). У цьому разі термін виконання зобов`язань переноситься відповідно до терміну дії зазначених обставин, про що укладається додаткова угода до цього договору.
4.10. Сторона, для якої склалися такі умови, повинна не пізніше 5 (п`яти) календарних днів повідомити іншу сторону про настання і припинення обставин, які перешкоджають виконанню договірних зобов`язань (пункт 9.2 договору поставки).
Обставини непереборної сили або стихійного лиха (форс-мажор) підтверджуються документом (сертифікатом), виданим Торгово-промисловою палатою України (пункт 9.3 договору поставки).
4.11. Згідно з пунктом 9.4 договору поставки неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про настання або припинення даних обставин непереборної сили позбавляє сторону права посилатися на ці обставини.
4.12. Відповідно до пункту 9.5 договору поставки, якщо обставини непереборної сили діють більше одного місяця, то такий факт підтверджується Торгово-промисловою палатою України і кожна зі сторін вправі розірвати договір в односторонньому порядку, попередньо за 10 днів повідомивши про це іншу сторону.
4.13. Під час розгляду справи судом першої інстанції було встановлено, що в результаті несприятливих погодних умов на землях ПП "Брайловський" Ширяївського району Одеської області загинули посіви зерна, на підтвердження чого відповідачем надано суду:
- довідку Гідрометеорологічного центру Чорного та Азовського морів Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 02.06.2020 № 1304/09;
- акт загибелі озимих культур від 14.05.2020, згідно з яким комісія у складі директора ПП "Брайловський", депутата Ширяївської об`єднаної територіальної громади, обліковця та працівника ПП "Брайловський" під час обстеження озимих культур виявила, що у зв`язку зі складними погодно-кліматичними умовами загинуло озимої пшениці на площі 190 га, озимого ячменю на площі 170 га, озимого ріпаку на площі 50 га;
- протокол № 17 позачергового засідання комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій райдержадміністрації від 19.05.2020.
4.14. Судами встановлено, що листом від 07.07.2020 № 07/07 ПП "Брайловський" звернулося до АТ "Аграрний фонд" з проханням розрахуватися за мінеральні добрива не зерном пшениці, як вказано, зокрема, у договорі від 27.03.2020 № 36-ВП-27.03.2020, а коштами, оскільки внаслідок складних погодно-кліматичних умов 80% озимих культур загинуло.
4.15. Листом від 15.07.2020 за № 21-02/3/1748 АТ "Аграрний фонд" повідомило ПП "Брайловський" про необхідність належного виконання своїх зобов`язань за договорами у встановлені такими договорами строки.
4.16. 24.09.2020 Одеською регіональною торгово-промисловою палатою було складено висновок про загибель посівів № 2003-14/521, в якому зазначено, що надані ПП "Брайловський" документи свідчать про те, що на полях ПП "Брайловський" внаслідок несприятливих погодних умов восени 2019 року та навесні 2020 року сталася загибель сільськогосподарських культур, а саме: посівів озимої пшениці на площі 190 га, посівів озимого ячменю на площі 170,00 га та посівів озимого ріпаку на площі 50,00 га.
4.17. Суди зазначили, що на підтвердження настання форс-мажорних обставин, внаслідок яких відповідач був позбавлений можливості виконати зобов`язання за договором, ПП "Брайловський" також було надано суду сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) Торгово-промислової палати України від 21.01.2021 № 3100-21-0073, яким Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): виняткові погодні умови, зокрема: засушливі умови восени 2019 року, дефіцит опадів, недостатнє і незадовільне зволоження ґрунту, заморозки, низьку відносну вологість повітря навесні 2020 року на території Ширяївського району Одеської області.
4.18. В обумовлений договором строк відповідачем зобов`язання з поставки товару, визначеного договором, виконано не було. ПП "Брайловський" така обставина жодним чином не заперечується.
4.19. 14.04.2021 позивач на адресу відповідача направив вимогу від 14.04.2021 № 7.4.-05/3/733 про відшкодування збитків у сумі 1 169 280 грн, яка залишилась без відповіді та задоволення.
4.20. Неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки перед позивачем стало підставою для звернення АТ "Аграрний фонд" до Господарського суду Одеської області із цим позовом про стягнення збитків у сумі 1 169 280 грн.
5. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду
5.1. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.02.2022 визначено колегію суддів у складі: Багай Н. О. - головуючий, Дроботова Т. Б., Чумак Ю. Я.
Однак із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні".
Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 14.04.2022 № 29.3-02/718 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 916/1466/21 у зв`язку з увільненням судді Чумака Ю. Я. від роботи на час виконання ним державних або громадських обов`язків у зв`язку із участю у добровольчому формуванні територіальної громади.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.04.2022 визначено колегію суддів у складі: Багай Н. О. - головуючий, Берднік І. С., Дроботова Т. Б.
Ухвалою Верховного Суду від 26.04.2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "Аграрний фонд" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.01.2022 і рішення Господарського суду Одеської області від 29.09.2021 у справі № 916/1466/21, призначено розгляд справи у відкритому судовому засіданні на 14.06.2022.
5.2. З урахуванням Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 18.05.2022 № 341/2022 з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду справи № 916/1466/21 у розумний строк, тобто такий, що є необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного судового захисту.
5.3. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу АТ "Аграрний фонд" належить залишити без задоволення з огляду на таке.
5.4. Предметом позову є матеріально-правові вимоги АТ "Аграрний фонд" про стягнення збитків. Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки з посиланням на положення пункту 8.1 договору поставки, яким сторони погодили обов`язок відповідача відшкодувати покупцю понесені ним збитки внаслідок порушення зобов`язання з поставки товару у розмірі 150 % від вартості товару.
5.5. Відповідно до статей 15 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
5.6. Відповідно до частин 1- 3 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Отже, відшкодування збитків є одним із заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною в силу положень статті 22 Цивільного кодексу України, а порушення цивільного права, внаслідок якого особі завдано збитки, є підставою для їх відшкодування.
5.7. Правовідносини щодо відшкодування збитків урегульовані положеннями глави 25 "Відшкодування збитків у сфері господарювання" Господарського кодексу України та глави 82 "Відшкодування шкоди" розділу ІІІ "Окремі види зобов`язань" книги п`ятої "Зобов`язальне право" Цивільного кодексу України).
5.8. Частиною 3 статті 147 Господарського кодексу України передбачено, що збитки, завдані суб`єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону.
5.9. Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
5.10. Відповідно до положень частини 1 статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною;
- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною;
- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
5.11. Отже, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.
Відповідальність у вигляді відшкодування збитків може бути покладено на особу за наявності в її діях складу цивільного правопорушення. На позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок між такою поведінкою із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 30.03.2021 у справі № 908/2261/17 (за позовом про відшкодування збитків).
5.12. Суди, розглядаючи позови про відшкодування шкоди/стягнення збитків, повинні виходити із того, що для застосування такої санкції, як стягнення збитків, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою і збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
5.13. Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника передбачених законом невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового, додаткового. Для застосування заходів цивільно-правової відповідальності необхідний склад цивільного правопорушення.
5.14. Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності).
Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
5.15. Під шкодою розуміють майнову шкоду, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).
5.16. Причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
5.17. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
5.18. Частиною 2 статті 623 Цивільного кодексу України визначено, що розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.
5.19. Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується. Важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, завданими потерпілій особі. Позивачу в цій категорії справ слід довести в порядку, передбаченому положеннями частини 3 статті 13, статей 74 76- 77 Господарського процесуального кодексу України, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.
5.20. Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними (не можуть обґрунтовуватися гіпотетично та на прогнозах), а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов`язків (повинні мати чітке документальне обґрунтування). Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.
Зазначені висновки узгоджуються з правовими позиціями, викладеними у постановах Верховного Суду від 02.03.2021 у справі № 922/1742/20, від 17.02.2021 у справі № 916/450/20, від 03.11.2020 у справі № 916/3563/19, від 20.10.2020 у справі № 910/17533/19, від 26.02.2020 у справі № 914/263/19.
5.21. За змістом позовної заяви, підставою для звернення до суду із позовом про стягнення збитків було невиконання відповідачем умов договору та передбачена договором відповідальність за порушення зобов`язання щодо поставки товару у вигляді збитків у розмірі 150% від вартості товару, який мав бути поставлений.
5.22. Проте з урахуванням висновків, наведених у пунктах 5.9- 5.20 цієї постанови, позивач повинен довести не лише протиправність поведінки відповідача, а й наявність збитків, обґрунтованість їх розміру, причинний зв`язок між ними та поведінкою відповідача, надати докази, які б підтверджували реальну, а не абстрактну можливість отримання відповідної суми доходів.
5.23. Відмовляючи у задоволенні позову, суд зазначив, що матеріали справи не містять доказів того, що позивач у справі зазнав як реальних збитків, так і упущеної вигоди, що свідчить про відсутність одного з елементів складу цивільного правопорушення.
Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України
5.24. АТ "Аграрний фонд" зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах зі спорів щодо стягнення заздалегідь визначеного та погодженого сторонами розміру збитків, що підлягають відшкодуванню, у вигляді відсотків від обсягу невиконання зобов`язання та строків порушення зобов`язання сторонами.
5.25. Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
5.26. Положення пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України спрямовані на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин, та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
5.27. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.
5.28. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає, що обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у цьому випадку не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень з огляду на таке.
5.29. Як зазначалося, відповідно до цивільного законодавства та сталої судової практики відповідальність у вигляді відшкодування збитків може бути покладено на особу за наявності в її діях складу цивільного правопорушення. Тому на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок між такою поведінкою із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків. У такому випадку баланс інтересів обох сторін спірних правовідносин дотримується.
5.30. Відповідно до положень частин 2, 4 статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором, а при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Отже, на кредитора покладено обов`язок довести наявність та розмір збитків, заподіяних йому порушенням зобов`язання.
5.31. В контексті наведених доводів скаржника Верховний Суд зазначає, що суди попередніх інстанцій, враховуючи вимоги чинного законодавства та сталу судову практику (щодо покладення на кредитора обов`язку доведення наявності та розміру збитків, а також інших елементів правопорушення), не застосовували положення частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин, оскільки дійшли висновку про те, що погодження сторонами в договорі порядку визначення розміру збитків жодним чином не нівелює обов`язку кредитора довести повний склад цивільного правопорушення як підстави для застосування такої форми майнової відповідності як відшкодування збитків. Крім того, суди встановили, що матеріали справи не містять доказів того, що позивач у справі зазнав як реальних збитків, так і упущеної вигоди, що свідчить про відсутність одного з елементів складу цивільного правопорушення.
5.32. Зазначені обставини свідчать про відсутність у Верховного Суду підстав для формування висновку у цій справі щодо питання застосування наведених положень чинного законодавства у спірних правовідносинах.
5.33. За таких обставин наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилася після відкриття касаційного провадження.
5.34. Аргументи скаржника про те, що суди не взяли до уваги порушення відповідачем строку повідомлення про настання і припинення форс-мажорних обставин, та недотримання порядку, передбаченого біржовим договором, щодо перенесення терміну виконання зобов`язання, не заслуговують на увагу з огляду на висновки судів попередніх інстанцій з приводу недоведеності факту заподіяння збитків.
5.35. Інші доводи, викладені в касаційній скарзі, стосуються з`ясування обставин, уже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому суд касаційної інстанції не може взяти їх до уваги згідно з положеннями частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.
6. Висновки Верховного Суду
6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
6.2. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду, після подання касаційної скарги.
6.3. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
6.4. За змістом статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
6.5. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, про відсутність висновків щодо застосування норми права, викладених у постанові Верховного Суду, не підтвердилися, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а тому касаційну скаргу АТ "Аграрний фонд" слід залишити без задоволення.
7. Розподіл судових витрат
7.1. Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, необхідно покласти на скаржника.
Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Аграрний фонд" залишити без задоволення.
2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.01.2022 і рішення Господарського суду Одеської області від 29.09.2021 у справі № 916/1466/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Багай
Судді І. С. Берднік
Т. Б. Дроботова