№ 916/1522/22 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2023 року

м. Київ

cправа № 916/1522/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О. А. - головуючий, Баранець О. М., Вронська Г. О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.02.2023 (головуючий - Аленін О. Ю., судді - Богатир К. В., Філінюк І. Г.)

у справі № 916/1522/22

за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

до 1) ОСОБА_1 , 2) ОСОБА_2 , 3) ОСОБА_3 , 4) ОСОБА_4 , 5) ОСОБА_5 , 6) ОСОБА_6 , 7) ОСОБА_7 , 8) ОСОБА_8 , 9) ОСОБА_9 , 10) ОСОБА_10 , 11) ОСОБА_11 , 12) ОСОБА_12 , 13) ОСОБА_13 , 14) ОСОБА_14 , 15) ОСОБА_15 , 16) ОСОБА_16 , 17) ОСОБА_17 , 18) ОСОБА_18

про стягнення 421 328 953,48 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (позивач) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 (відповідач 1), ОСОБА_2 (відповідач 2), ОСОБА_3 (відповідач 3), ОСОБА_4 (відповідач 4), ОСОБА_5 (відповідач 5), ОСОБА_6 (відповідач 6), ОСОБА_7 (відповідач 7), ОСОБА_8 (відповідач 8), ОСОБА_9 (відповідач 9), ОСОБА_10 (відповідач 10), ОСОБА_11 (відповідач 11), ОСОБА_12 (відповідач 12), ОСОБА_13 (відповідач 13), ОСОБА_14 (відповідач 14), ОСОБА_15 (відповідач 15), ОСОБА_16 (відповідач 16), ОСОБА_17 (відповідач 17), ОСОБА_18 (відповідач 18) в якому просив:

- стягнути солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб майнову шкоду в розмірі 1 488 200,00 грн;

- стягнути солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб майнову шкоду в розмірі 253 077 115,01 грн;

- стягнути солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб майнову шкоду в розмірі 18 875 190,56 грн;

- стягнути солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб майнову шкоду в розмірі 18 732 312,06 грн;

- стягнути солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб майнову шкоду в розмірі 38 673 923,96 грн;

- стягнути солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_18 на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб майнову шкоду в розмірі 3 635 146,20 грн;

- стягнути солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб майнову шкоду в розмірі 5 408 918,56 грн;

- стягнути солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_18 на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб майнову шкоду в розмірі 42 075 201,96 грн.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачі будучи керівниками, пов`язаними особами та особами які завдали шкоду (збитки) АТ "ФІНРОСТБАНК", приймали недобросовісні та необгрунтовані рішення, вчиняли на їх виконання дії та допустили бездіяльність в частині нездійснення належного контролю за діяльністю виконавчих органів товариства, діючи всупереч інтересів банку та його кредиторів, завдали останнім шкоду (збитки).

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

3. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.07.2022 позовну заяву з доданими до неї документами повернуто заявнику - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

4. В обґрунтування своєї ухвали суд першої інстанції зазначив, що заявлені вимоги випливають з різних підстав, а саме з 14 кредитних договорів укладених відповідачами які були керівниками, пов`язаними особами з різними позикодавцями та у різний час, що ускладнить дослідження всіх кредитних договорів та встановлення вини 18 відповідачів та вирішення спору.

5. Вважаючи, що Фондом гарантування вкладів фізичних осіб було порушено правила об`єднання позовних вимог, суд першої інстанції на підставі частини п`ятої статті 174 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) вирішив повернути позовну заяву позивачу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

6. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.02.2023 ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.07.2022 скасовано, справу № 916/1522/22 направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

7. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що з наявних матеріалів справи вбачається, що позивачем заявлено дев`ять вимог про солідарне відшкодування завданої шкоди, а спільною підставою для звернення Фонду з позовом у цій справі є неналежне виконання посадовими особами органів управління банку обов`язків (недобросовісні управлінські рішення посадових осіб банку про укладення кредитних договорів з позичальниками, що не мали реальної можливості для обслуговування та повернення кредитних коштів, без оформлення належного та співмірного із сумою застави забезпечення), внаслідок чого за твердженням позивача банку завдано шкоди. Позовні вимоги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до відповідачів-фізичних осіб (керівників, пов`язаних осіб) пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав та законних інтересів.

8. Відтак, врахувавши правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18 та постановах Верховного Суду від 20.09.2022 по справі № 903/43/22, від 28.07.2021 у справі № 910/12955/20, від 28.07.2021 у справі № 910/682/20, від 05.08.2021 у справі № 910/19584/20 суд апеляційної інстанції зазначив, що позовні вимоги до пов`язаних з банком осіб, які є посадовими особами органів управління банку, подані Фондом гарантування вкладів фізичних осіб відповідно до статті 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність", мають розглядатися разом у межах однієї справи. Адже у випадку завдання шкоди банку діями його посадових осіб, внаслідок чого настала неплатоспроможність банку, які несуть солідарну відповідальність перед банком як члени органу (органів) управління, повний склад правопорушення можна встановити лише шляхом системного аналізу всієї сукупності дій чи бездіяльності посадових осіб, у тому числі дослідження проведених банківських операцій та їх вплив на фінансове становище банку в цілому. Операції банку та їх наслідки для його платоспроможності не можна розглядати окремо.

9. З огляду на викладене апеляційний господарськи суд дійшов висновку, що Фондом не порушено правил об`єднання позовних вимог, передбачених частиною першою статті 173 ГПК України, а відтак суд першої інстанцій дійшов помилкового висновку про необхідність повернення Фонду позовної заяви і доданих до неї документів на підставі пункту 2 частини п`ятої статті 174 ГПК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

10. ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.02.2023 та залишити в силі ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.07.2022.

11. У касаційній скарзі скаржник не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, при цьому, обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження скаржник зазначає, що апеляційним господарським судом порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права.

12. Зокрема скаржник зазначає, що вимоги позивача про стягнення шкоди у конкретно визначеному позивачем розмірі за окремими кредитними договорами є самостійними вимогами, які не пов`язані ні підставами виникнення, ні поданими доказами та не є основними і похідними одна від одної, оскільки від задоволення одних не залежить задоволення інших. При цьому, сумісний розгляд заявлених Фондом позовних вимог у цій справі перешкоджатиме з`ясуванню взаємних прав і обов`язків сторін та суттєво ускладнить вирішення спору, оскільки під час розгляду справи суд повинен буде надавати оцінку умовам кожного з укладених кредитних договорів, встановлювати обставини дотримання, виконання/невиконання сторонами умов цих договорів, мети та обставин їх укладення, правильність заявлених до стягнення сум.

13. За доводами скаржника позивач порушив правила об`єднання позовних вимог, оскільки ці вимоги ґрунтуються на різних кредитних договорах з окремими договорами забезпечення, відповідні договори є різними за предметом, обсягом зобов`язань та строками виконання, а також укладені на підставі різних рішень, які приймалися пов`язаними з банком особами окремо по кожному з 14 кредитних договорів, що має підтверджуватись окремими та не пов`язаними між собою доказами. Сумісний розгляд таких позовних вимог перешкоджатиме з`ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво ускладнить вирішення спору в межах однієї справи та у строки, передбачені статтею 195 ГПК України, що свідчить про порушення правил об`єднання позовних вимог.

14. В обґрунтування своєї позиції скаржник посилається на правові висновки викладені у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2020 у справі № 910/7186/19, постановах Верховного Суду від 15.02.2019 у справі № 910/11811/18, від 25.07.2019 у справі № 916/2733/18, від 08.10.2019 у справі 910/7680/19 та ухвалах Верховного Суду від 04.03.2021 у справі № 903/515/20, від 06.04.2020 у справі № 917/2255/19.

Позиція інших учасників справи

15. Позивач подав відзив, у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін

16. Інші учасники справи не надали відзивів на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.

Розгляд клопотань

17. Позивач разом з відзивом на касаційну скаргу подав клопотання про зупинення провадження у справі № 916/1522/22 до закінчення перегляду об`єднаною палатою Верховного Суду справи № 910/21280/21. Указане клопотання обґрунтоване тим, що правовідносини у справі № 916/1522/22 та справі № 910/21280/21 є подібними, у зв`язку з чим, з метою дотримання єдності судової практики, наявні підстави для зупинення провадження у цій справі.

18. Верховний Суд виходить з того, що відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

19. Отже за змістом цієї норми зупинення провадження у справі з цієї підстави є правом, а не обов`язком. Таке право може бути реалізовано за наявності двох умов: правовідносини є подібними, об`єднана палата або Велика Палата Верховного Суду здійснює перегляд справи.

20. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.03.2023 справу № 910/21280/21 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у зв`язку з необхідністю відступлення від висновку об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 16.10.2020 у справі № 910/7186/19 щодо застосування статті 173 Господарського процесуального кодексу України у подібних правовідносинах та, як наслідок, залишення позову без розгляду на підставі пункту 8 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

21. Колегія суддів вважає, що у даному випадку такі підстави відсутні, оскільки на час ухвалення цієї постанови об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду ще не прийняла справу № 910/21280/21 до свого розгляду.

Позиція Верховного Суду

22. Перевіривши повноту встановлення судом апеляційної інстанції обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

23. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).

24. Частиною першою статті 173 ГПК України передбачено, що в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

25. Таким чином, нормою процесуального права закріплене право позивача об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

26. Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який є одночасно способом захисту порушеного права. При цьому об`єднанню підлягають вимоги, які пов`язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.

27. Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються.

28. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

29. Об`єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також запобігти можливості ухвалення різних рішень за однакових обставин.

Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.10.2020 у справі № 922/1359/19, на яку послався суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові.

30. За змістом частини першої статті 173 Господарського процесуального кодексу України порушення правил об`єднання позовних вимог має місце у випадках, якщо заявлені в одній позовній заяві вимоги (1) не пов`язані підставою виникнення або поданими доказами (не є однорідними); (2) не співвідносяться між собою як основна та похідна.

31. Крім того, не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які можуть і відповідати критеріям, наведеним у частині першій статті 173 Господарського процесуального кодексу України, проте підпадають під заборони, прямо визначені в частинах четвертій, п`ятій вказаної статті.

32. Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).

33. Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем об`єднано в одній позовній заяві вимоги до вісімнадцяти відповідачів-фізичних осіб (посадових осіб органів управління банку) щодо стягнення збитків, які нанесені прийняттям даними особами збиткових рішень при укладенні кредитних договорів.

34. Неналежне виконання посадовими особами органів управління банку обов`язків (недобросовісні управлінські рішення посадових осіб банку, вчинені в інтересах власників банку), внаслідок чого за твердженням позивача банку завдано шкоди, є спільною підставою для звернення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з позовом у цій справі. Заявлені позивачем вимоги до вісімнадцяти відповідачів пов`язані між собою поданими доказами в частині необхідності дослідження обставин настання неплатоспроможності банку, прийняття рішень кредитним комітетом та їх вплив на фінансове становище банку в цілому.

35. Позовні вимоги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до відповідачів-фізичних осіб пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав та законних інтересів.

36. Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18 (на яку послався апеляційний господарський суд) позовні вимоги до пов`язаних з банком осіб, які є посадовими особами органів управління банку, подані Фондом гарантування вкладів фізичних осіб відповідно до статті 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність", мають розглядатися разом у межах однієї справи. Адже у випадку завдання шкоди банку діями його посадових осіб, внаслідок чого настала неплатоспроможність банку, які несуть солідарну відповідальність перед банком як члени органу (органів) управління, повний склад правопорушення можна встановити лише шляхом системного аналізу всієї сукупності дій чи бездіяльності посадових осіб, у тому числі дослідження проведених банківських операцій та їх вплив на фінансове становище банку в цілому. Операції банку та їх наслідки для його платоспроможності не можна розглядати окремо.

37. Аналогічні висновки щодо розгляду позовних вимог до пов`язаних з банком осіб, поданих Фондом гарантування вкладів фізичних осіб відповідно до статті 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність", викладені у постановах Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 910/12955/20, від 28.07.2021 у справі № 910/682/20, від 05.08.2021 у справі № 910/19584/20, від 20.09.2022 у справі № 903/43/22, на які послався суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові.

38. З огляду на наведене колегія суддів погоджується з висновком апеляційного господарського суду про те, що Фондом гарантування вкладів фізичних осіб не порушено правил об`єднання позовних вимог, передбачених частиною першою статті 173 ГПК, а тому суд першої інстанцій дійшов помилкового висновку про необхідність повернення Фонду позовної заяви і доданих до неї документів на підставі пункту 2 частини п`ятої статті 174 ГПК.

39. Разом з цим, колегія суддів відхиляє посилання скаржника на правові висновки, викладені у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2020 у справі № 910/7186/19, постановах Верховного Суду від 15.02.2019 у справі № 910/11811/18, від 25.07.2019 у справі № 916/2733/18, з огляду на таке.

40. Відповідно до частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі й застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

41. Спеціально створеним колегіальним органом Верховного Суду є Велика Палата Верховного Суду, метою діяльності якої є забезпечення однакового застосування судами норм права.

42. Суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду (такий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17).

43. Велика Палата Верховного Суду у названій вище постанові від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18 висловила правову позицію про те, що позовні вимоги до пов`язаних з банком осіб, які є посадовими особами органів управління банку, подані Фондом відповідно до статті 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність", мають розглядатися разом у межах однієї справи.

44. Така правова позиція є останньою за часом порівняно з правовою позицією викладеною у наведеній скаржником постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2020 у справі № 910/7186/19 постановах Верховного Суду від 15.02.2019 у справі № 910/11811/18, від 25.07.2019 у справі № 916/2733/18.

45. Разом з цим, колегія суддів враховує обставини скасування постановою Великої Палати Верховного Суду від 03.08.2022 у справі № 910/11027/18 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у цій же справі, однак зазначає, що скасування відбулось не через зміну правової позиції Суду, яка викладена у вказаній постанові, а у зв`язку з іншими обставинами встановленими касаційним судом при розгляді заяви особи про перегляд постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18 за нововиявленими обставинами.

Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 21.11.2022 у справі № 904/315/19.

46. До того ж, колегія суддів відхиляє посилання скаржника на правові висновки, викладені в ухвалах Верховного Суду від 04.03.2021 у справі № 903/515/20, від 06.04.2020 у справі № 917/2255/19 з огляду на те, що в силу положень частини шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та частини четвертої статті 236 ГПК України, при виборі й застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

47. Разом з цим, враховуючи запроваджені Великою Палатою Верховного Суду критерії оцінки подібності правовідносин (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-16цс20)), колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відхиляє посилання скаржника на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 08.10.2019 у справі 910/7680/19, оскільки спір у наведеній справі не відповідає терміну "подібність правовідносин" ні за змістовим (основним), ні за суб`єктним та об`єктним (додатковими) критеріями.

48. Узагальнюючи вищезазначене та з урахуванням висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18, та висновку Верховного Суду, викладеного в постановах від 20.09.2022 у справі № 903/43/22, від 28.07.2021 у справі № 910/12955/20, від 28.07.2021 у справі № 910/682/20, від 05.08.2021 у справі № 910/19584/20, щодо порядку розгляду позовних вимог Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до пов`язаних з банком осіб на підставі статті 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність", Суд вважає, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не порушив правил об`єднання позовних вимог передбачених частиною 1 статті 173 Господарського процесуального кодексу України, а відтак суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку.

49. За таких обставин, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість скарги та про відсутність підстав для скасування оскаржуваної постанови.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

50. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішенні судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

51. Згідно положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

52. Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків суду апеляційної інстанції та не довів неправильного застосування ним норм матеріального і процесуального права, як необхідної передумови для скасування прийнятої у справі постанови.

53. За таких обставин, доводи касаційної скарги не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова- без змін.

Розподіл судових витрат

54. Враховуючи викладене, судовий збір за розгляд касаційної скарги на підставі статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.02.2023 у справі № 916/1522/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. А. Кролевець

Судді О. М. Баранець

Г. О. Вронська