ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 квітня 2025 року
м. Київ
cправа № 916/1530/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О. А. - головуючий, Баранець О. М., Мамалуй О. О.,
за участю секретаря судового засідання - Грабовського Д. А.
та представників:
позивача - Єгоров В. С.
відповідача - Юциков Є. С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 (головуючий - Філінюк І. Г., судді Аленін О. Ю., Принцевська Н. М.)
та рішення Господарського суду Одеської області від 12.09.2024 (суддя - Петренко Н. Д.)
у справі № 916/1530/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бона Віта-ДК"
про стягнення заборгованості у розмірі 1 030 158,46 грн
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бона Віта-ДК"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"
про зобов`язання здійснити певні дії
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бона Віта-ДК" про стягнення заборгованості у розмірі 1 030 158,46 грн, з яких: 676 004,94 грн заборгованості за спожитий природний газ у період з 05.11.2021 по 30.11.2021, 84 504,60 грн пені, 42 702,82 грн 3 % річних, 226 946,10 грн інфляційних втрат.
2. Позовні вимоги обґрунтовано включенням відповідача до реєстру споживачів постачальника "останньої надії". Так, на виконання умов договору позивач поставив відповідачу у період 05.11.2021 по 31.11.2021 природний газ в обсязі 21 643,00 куб. м на загальну суму 848 283,22 грн (з урахуванням вартості транспортування), однак, відповідач 31.01.2022 відповідно до платіжного доручення № 2518 сплатив на користь позивача грошові кошти у розмірі 172 278,28 грн з призначенням платежу: "оплата за природний газ з розрахунку 7,96 грн".
3. Звідси позивач вказує, що відповідачем здійснено лише часткову оплату заборгованості за спірний період, у зв`язку із чим наявна заборгованість за спожитий природний газ у розмірі 676 004,94 грн (848 283,22 грн - 172 278,28 грн), що стало підставою для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.
4. 30.04.2024 відповідачем подано зустрічну позовну заяву, в якій ТОВ "Бона Віта-ДК" просить зобов`язати ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" здійснити списання кредиторської заборгованості за природний газ, спожитий у листопаді 2021 року з ресурсу постачальника "останньої надії" в обсязі, що перевищує вартість природного газу, придбаного за ціною 7,42 тисячі гривень за 1000 метрів кубічних.
5. В обґрунтування зустрічних позовних вимог ТОВ "Бона Віта-ДК" посилається на ухилення ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" від виконання зобов`язання, яке виникло безпосередньо із Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування".
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
6. Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.09.2024, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 у задоволенні первісних позовних вимог ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" до ТОВ "Бона Віта-ДК" про стягнення заборгованості у розмірі 1 030 158,46 грн відмовлено у повному обсязі. Зустрічні позовні вимоги ТОВ "Бона Віта-ДК" до ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" про зобов`язання здійснити певні дії задоволено у повному обсязі.
7. Зобов`язано ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" здійснити списання кредиторської заборгованості за природний газ, спожитий ТОВ "Бона Віта-ДК" у листопаді 2021 року з ресурсу постачальника "останньої надії" в обсязі, що перевищує вартість природного газу, придбаного за ціною 7,42 тисячі гривень за 1000 метрів кубічних.
8. Суди попередніх інстанцій виходили з того, що заборгованість ТОВ "Бона Віта-ДК" за спожитий у листопаді 2021 року природний газ в обсязі, що перевищує вартість природного газу, придбаного за ціною 7,42 тисячі гривень за 1000 метрів кубічних, має бути списана, оскільки ТОВ "Бона Віта-ДК" є уповноваженою від співвласників багатоквартирного будинку за адресою: м. Одеса, вул. Дюківська, 5, на підставі договору особою, що забезпечувала мешканців будинку тепловою енергією з дахової котельні, та що споживала природній газ за вказаною адресою, для забезпечення потреб побутових споживачів мешканців.
9. Враховуючи сплату ТОВ "Бона Віта-ДК" на рахунок ТОВ "ГК "Нафтогаз України" грошових коштів у розмірі, достатньому як для оплати вартості спожитого природного газу, так і для оплати послуг транспортування природного газу, суди дійшли висновку, що будь-яка інша заборгованість ТОВ "Бона Віта-ДК" перед позивачем за спірний період згідно з вимогами Прикінцевих та перехідних положень Закону України Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" має бути списана.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
10. Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 12.09.2024 і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 та ухвалити у справі нове рішення, яким первісний позов задовольнити в повному обсязі, а у задоволенні зустрічного позову відмовити.
11. У касаційній скарзі скаржник не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, при цьому, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування приписів абзацу 3 пункту 1 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" з урахуванням абз.4 частини першої статті 12, частини другої статті 13, частин першої, четвертої статті 15 Закону України "Про ринок природного газу", розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р "Про визначення Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" постачальником "останньої надії"", постанови Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 № 1102 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 809 і від 09.12.2020 № 1236", в частині доповнення пункту 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника "останньої надії", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 809, пунктів 1, 2, 3 глави 5 розділу IV Кодексу газотранспортної системи (далі - Кодекс ГТС), абз.1, 3, 4 пункту 3 розділу І, абз.2 пункту 2, пункту 4, пункту 8 розділу ІІ Правил постачання природного газу, постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2501 "Про затвердження Типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії"" та частини третьої статті 632 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Позиція інших учасників справи
12. Відповідач подав відзив, у якому заперечив проти доводів скаржника та просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
13. Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 04.07.2017 № 880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.
14. За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 року № 917-р Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" визначено постачальником "останньої надії" на ринку природного газу.
15. Відповідно до пункту 26 частини першої статті 1 Закону України "Про ринок природного газу", постачальник "останньої надії" - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.
16. За змістом статті 1 Закону України "Про ринок природного газу":
- оператор газотранспортної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників);
- споживачем є фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.
17. Згідно з частинами першою, третьою статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку. Постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Договір на постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
18. Відповідно до частини другої статті 13 Закону України "Про ринок природного газу" споживач зобов`язаний, зокрема: 1) укласти договір про постачання природного газу; 2) забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; 3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу; 4) забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу; 5) припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів.
19. У зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем об`єми природного газу, спожитого відповідачем у спірний період автоматично включено до портфеля постачальника "останньої надії" - Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем.
20. Включення відповідача до реєстру споживачів постачальника "останньої надії" та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника "останньої надії" підтверджується:
- листом Оператора ГТС від 21.03.2024 № ТОВВИХ-24-4494;
- інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" від оператора ГРМ (Форма № 10).
21. Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015, договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205 633 634 641 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника "останньої надії" та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.
22. Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" не потребує двостороннього підписання.
23. Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
24. Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501.
25. Відповідно до пункту 2.1 Договору Постачальник зобов`язується постачати природний газ Споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а Споживач зобов`язується своєчасно сплачувати Постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором.
26. Згідно з пунктом 3.1 Договору постачання природного газу Споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
27. Згідно з пунктом 3.3 Договору період безперервного постачання природного газу Постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу Споживачу Постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору.
28. Відповідно до пункту 4.2 розділу IV Договору, об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу Споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора ГТС та доведені Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.
29. Постачальник зобов`язаний надати Споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між Постачальником і Споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо Сторонами це окремо обумовлено) (пункт 4.3 Договору).
30. Згідно з підпунктом 1 пункту 5.1 та підпунктом 1 пункту 5.2 Договору, Споживач має право отримувати природний газ на умовах, зазначених у цьому Договорі та зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами цього Договору.
31. Пунктом 8.1 Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством.
32. Постачальник має право вимагати від Споживача відшкодування збитків, а Споживач відшкодовує збитки, понесені Постачальником, виключно у разі: порушення Споживачем строків розрахунків з Постачальником - в розмірі, погодженому Сторонами в цьому Договорі; відмови Споживача надати представнику Постачальника доступ до свого об`єкта, що завдало Постачальнику збитків, - в розмірі фактичних збитків постачальника (пункт 8.2 Договору).
33. Відповідно до пункту 11.1 Договору, договір набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу Споживачу в Реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу Постачальником. Розірвання (припинення дії) цього Договору не звільняє Споживача від обов`язку сплатити заборгованість Постачальнику за цим Договором.
34. Відповідно до пункту 2 глави 7 розділу XII Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП № 2493 від 30.09.2015 у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).
35. Таким чином, об`єм (обсяг) спожитого Споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується Постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.
36. Отже, позивач проводить нарахування вартості спожитого Споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/спожитого Споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.
37. На виконання умов договору позивач поставив відповідачу у період 05.11.2021 по 31.11.2021 природний газ в обсязі 21 643,00 куб. м на загальну суму 848 283,22 грн (з урахуванням вартості транспортування).
38. Відповідач 31.01.2022 відповідно до платіжного доручення № 2518 сплатив на користь позивача грошові кошти у розмірі 172 278,28 грн з призначенням платежу: "оплата за природний газ з розрахунку 7,96 грн".
39. Позивач за первісним позовом вказує, що відповідачем здійснено лише часткову оплату заборгованості за спірний період, у зв`язку із чим наявна заборгованість за спожитий природний газ у розмірі 676 004,94 грн (848 283,22 грн - 172 278,28 грн), що стало підставою для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Позиція Верховного Суду
40. Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та відзиві, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
41. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).
42. Верховний Суд зазначає, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
43. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.
44. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
45. Так, касаційне провадження у цій справі відкрито на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якої підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
46. Отже, у разі оскарження судових рішень на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, по-перше, слід з`ясувати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а по-друге, наявність/відсутність подібності правовідносин та наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
47. Верховний Суд виходить з того, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя статті 311 ГПК України).
48. Оцінюючи доводи та мотиви касаційної скарги у контексті наведених скаржником підстав касаційного оскарження, Верховний Суд зазначає таке.
49. У справі, що переглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що ТОВ "Бона Віта-ДК" на Інформаційній платформі у період з 05.11.2021 по 30.11.2021 був закріплений за постачальником "останньої надії" - ТОВ "ГК "Нафтогаз України".
50. З огляду на зміст спірних правовідносин, що виникли між сторонами, Верховний Суд зазначає, що відповідно до статті 11 Закону України "Про ринок природного газу" (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, і є чинною на даний час) з метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу на суб`єктів ринку природного газу у виключних випадках та на визначений строк можуть покладатися спеціальні обов`язки в обсязі та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства.
Такі обов`язки мають бути чітко визначеними, прозорими, недискримінаційними та заздалегідь не передбачати неможливість їх виконання.
Такі обов`язки не повинні обмежувати постачальників, створених відповідно до законодавства інших держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у праві на здійснення постачання природного газу споживачам України.
Такі обов`язки не можуть покладатися на споживачів.
Обсяг та умови виконання спеціальних обов`язків, покладених Кабінетом Міністрів України на суб`єктів ринку природного газу, мають бути необхідними та пропорційними меті задоволення правомірного загальносуспільного інтересу та такими, що створюють найменші перешкоди для розвитку ринку природного газу.
До загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу належать:
1) національна безпека, а також безпека постачання природного газу;
2) стабільність, належна якість та доступність енергоресурсів;
3) захист навколишнього природного середовища, у тому числі енергоефективність, збільшення частки енергії з альтернативних джерел та зменшення викидів парникових газів;
4) захист здоров`я, життя та власності населення.
Рішення Кабінету Міністрів України про покладання спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу має визначати:
1) загальносуспільний інтерес у процесі функціонування ринку природного газу, для забезпечення якого покладаються спеціальні обов`язки на суб`єктів ринку природного газу;
2) обсяг спеціальних обов`язків;
3) коло суб`єктів ринку природного газу, на яких покладаються спеціальні обов`язки;
4) обсяг прав суб`єктів ринку природного газу, на яких покладаються спеціальні обов`язки, необхідних для виконання таких обов`язків;
5) категорії споживачів, яких стосуються спеціальні обов`язки;
6) територію та строк виконання спеціальних обов`язків;
7) джерела фінансування та порядок визначення компенсації, що надається суб`єктам ринку природного газу, на яких покладаються спеціальні обов`язки, з урахуванням положення частини сьомої цієї статті.
Вибір суб`єкта або суб`єктів ринку природного газу, на яких покладаються спеціальні обов`язки відповідно до частини першої цієї статті, здійснюється у прозорий і недискримінаційний спосіб на підставі критеріїв, затверджених Кабінетом Міністрів України, та не має створювати перешкод для реалізації прав споживачів на вільний вибір постачальника.
Рішення Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади застосовуються в частині, що не суперечить рішенню Кабінету Міністрів України про покладання спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу.
Суб`єкт ринку природного газу, на якого покладаються спеціальні обов`язки відповідно до частини першої цієї статті, має право на отримання компенсації економічно обґрунтованих витрат, здійснених таким суб`єктом, зменшених на доходи, отримані у процесі виконання покладених на нього спеціальних обов`язків, та з урахуванням допустимого рівня прибутку відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
51. Так, за результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" визначено постачальником "останньої надії" на ринку природного газу.
52. Відповідно до пункту 26 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) постачальник "останньої надії" - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.
53. Згідно з частиною першою статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.
54. Постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі Типового договору, що затверджується Регулятором. Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" може містити окремі умови для різних категорій споживачів. При цьому в межах кожної категорії споживачів договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним.
55. Верховний Суд зазначає, що постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501 затверджено Типовий договір, відповідно до пункту 1.1 якого цей договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним і регламентує порядок та умови постачання природного газу споживачу постачальником "останньої надії".
56. Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на Інформаційній платформі оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу ГТС (пункт 1.3 Типового договору).
57. Згідно з пунктом 11.1 Типового договору він набирає чинності з дня, визначеного Інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу КТС.
58. Також відповідно до положень статті 15 Закону України "Про ринок природного газу" в разі, якщо постачальника ліквідовано, визнано банкрутом, його ліцензію на провадження діяльності з постачання природного газу анульовано або її дію зупинено, а також в інших випадках, передбачених правилами для постачальника "останньої надії", постачання природного газу споживачу здійснюється у порядку, визначеному правилами для постачальника "останньої надії", та на умовах Типового договору постачання постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором.
59. Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з моменту початку фактичного постачання природного газу такому споживачу.
60. Постачальник "останньої надії" постачає природний газ споживачу протягом строку, який не може перевищувати 60 діб та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником "останньої надії".
61. Після закінчення цього строку постачальник "останньої надії" зобов`язаний припинити постачання природного газу споживачу. Постачальник "останньої надії" має право припинити постачання природного газу споживачу до закінчення вищезазначеного строку у разі невиконання цим споживачем обов`язку щодо повної та своєчасної оплати вартості природного газу, який постачається постачальником "останньої надії", відповідно до Типового договору постачання постачальником "останньої надії".
62. Аналогічні положення закріплені у Кодексі ГТС (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який є регламентом функціонування газотранспортної системи України та визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України.
63. Ураховуючи вищенаведене нормативно-правове регулювання спірних правовідносин, а також встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що між сторонами спору був укладений Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії", який діяв, зокрема, з 05.11.2021 по 30.11.2021. Відтак спірні правовідносини урегульовуються, зокрема наведеними вище нормативно-правовими актами.
64. Верховний Суд зазначає, що предметом первісного позову у цій справі є вимоги ТОВ "ГК "Нафтогаз України" до ТОВ "Бона Віта-ДК" про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлений природний газ на підставі Типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії".
65. Звертаючись з позовом, позивач вказував, що оскільки Оператор ГРМ відніс відповідача до категорії виробників теплової енергії (теплогенеруюча організація), то ціна природного газу, що постачається постачальником "останньої надії" для цієї категорії розраховується відповідно до пункту 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника "останньої надії", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 809, у редакції постанови Кабінету Міністрів України № 1102. З огляду на що позивач просив стягнути з відповідача залишок заборгованості, яка складала різницю вартості природного газу.
66. Заперечуючи вказані обставини, відповідач вказав, що позивачем як постачальником "останньої надії" у період з 05.11.2021 по 30.11.2021 поставлено відповідачу, як управителю багатоквартирного будинку (колективному споживачу природного газу для потреб та в інтересах співвласників багатоквартирного будинку), природний газ, який останній оплатив виходячи з розрахунку 7,96 грн за 1 куб. метр (з урахуванням податку на додану вартість) на підставі пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 № 1102 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 р. № 809 і від 9 грудня 2020 р. № 1236". Відтак у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем.
67. Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні первісного позову у повному обсязі та задовольняючи зустрічний позов, виходили з того, що відповідач, задовольняючи потреби побутових споживачів, у відносинах з позивачем (постачальником "останньої надії") виступає колективним споживачем природного газу для потреб та в інтересах мешканців будинку.
68. Відтак, беручи до уваги те, що відповідачем на підставі договору постачання природного газу постачальником "останньої надії" у період з 05.11.2021 по 30.11.2021 було спожито природний газ в обсязі 21 643 куб. м, вартість останнього з урахуванням вимог абзацу 3 пункту 1 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №2479-ІХ від 29.07.2022 "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" не має перевищувати 160 591,06 грн (розраховано наступним чином: 21 643 куб. м х 7,42 грн за 1 куб. м = 160 591,06 грн). Водночас ТОВ "Бона Віта-ДК" в якості оплати за природний газ, спожитий у спірний період перерахував на користь позивача грошові кошти у сумі 172 278,28 грн, яких достатньо як для оплати вартості спожитого природного газу, так і для оплати послуг транспортування природного газу.
69. Отже, з огляду на те, що списання кредиторської заборгованості за природний газ, спожитий у листопаді 2021 року, з ресурсу постачальника "останньої надії" прямо передбачене законом, і на момент набрання законом чинності за ТОВ "Бона Віта-ДК" обліковувалася заборгованість за природний газ, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність правових підстав для списання відповідної заборгованості.
70. З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, ураховуючи мотиви касаційної скарги, на які посилається позивач в обґрунтування своїх вимог, Верховний Суд зазначає таке.
71. Як встановлено судами попередніх інстанцій рішенням зборів співвласників багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Дюківська, 5 від 27.01.2021, ТОВ "Бона Віта-ДК" обрано управителем даного багатоквартирного будинку.
72. На підставі вказаного рішення між ТОВ "Бона Віта-ДК" та співвласниками багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Дюківська, 5 укладено типовий договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 27.01.2021.
73. Відповідно до акта від 03.10.2016 зазначений будинок було передано в експлуатацію ТОВ "Бона Віта-ДК" разом з автономною даховою котельнею для забезпечення опалення та гарячого водопостачання мешканцям даного будинку.
74. Суди попередніх інстанцій зазначили, що ТОВ "Бона Віта-ДК" є управителем багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Дюківська, 5 та у договірних відносинах з ТОВ "ГК "Нафтогаз України" лише представляє спільні інтереси співвласників багатоквартирного будинку для забезпечення опаленням їх приміщень. Отже, теплова енергія, в яку перетворює природний газ дахова котельня у будинку, розташованому за адресою: м. Одеса, вул. Дюківська, 5, призначена не для реалізації, а виключно для забезпечення потреб мешканців багатоквартирних будинків в опаленні житлових приміщень та гарячій воді.
75. Тобто, за висновками судів, ТОВ "Бона Віта-ДК" фактично задовольняє зазначені потреби побутових споживачів самостійно шляхом самозабезпечення і у відносинах з ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (постачальником "останньої надії" за Договором) виступає колективним споживачем природного газу для потреб та в інтересах співвласників багатоквартирного будинку. Оскільки теплова енергія, в яку перетворює природний газ дахова котельня у житловому комплексі відповідача, призначена не для реалізації, а виключно для забезпечення потреб його мешканців в опаленні приміщень.
76. Так, статтею 1 Закону України "Про ринок природного газу" визначено, що:
побутовий споживач - фізична особа, яка придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх жилих приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність (пункт 23);
захищені споживачі - побутові споживачі, приєднані до газорозподільної системи, підприємства, установи, організації, що здійснюють надання важливих суспільних послуг та приєднані до газотранспортної або газорозподільної системи, а також виробники теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій за умови, що виробництво теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій здійснюється за допомогою об`єктів, не пристосованих до зміни палива та приєднаних до газотранспортної або газорозподільної системи (пункт 10).
77. Слід відзначити, що Закон України "Про ринок природного газу" не містить визначення таких понять як то "колективний споживач", "колективний побутовий споживач" тощо.
78. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
79. Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що колективний споживач - юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги.
80. За змістом статті 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.
81. Ураховуючи наведене, з огляду на встановлені обставини даної справи та правове регулювання спірних правовідносин, Верховний Суд зазначає, що відповідач, як юридична особа, що діє в інтересах фізичних осіб - побутових споживачів у розумінні Закону України "Про ринок природного газу", споживаючи природний газ для вироблення теплової енергії виключно для забезпечення потреб таких осіб, є колективним побутовим споживачем.
82. У справі, що переглядається, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що у даному випадку відповідач фактично задовольняє потреби побутових споживачів самостійно шляхом самозабезпечення і у відносинах з ТОВ "ГК "Нафтогаз України" (постачальником "останньої надії" за Договором) виступає колективним побутовим споживачем природного газу для потреб та в інтересах співвласників багатоквартирного будинку.
83. Відповідно до пункту 7-1 Розділу VII Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про ринок природного газу" тимчасово, до 31 березня 2022 року, Регулятор на підставі розрахунку постачальника "останньої надії" має право затверджувати граничні ціни, за якими постачальник "останньої надії" здійснює постачання природного газу у період з 1 жовтня 2021 року по 31 березня 2022 року побутовим споживачам, споживачам, що є бюджетними установами відповідно до Бюджетного кодексу України, закладами охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо), закладами охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), споживачам, що здійснюють виробництво теплової енергії.
84. Такі ціни можуть відрізнятися від цін постачальника "останньої надії", визначених умовами конкурсу на обрання постачальника "останньої надії", які має застосовувати переможець такого конкурсу як постачальник "останньої надії".
85. Так, відповідно до постанови від 25.10.2021 № 1102 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 р. № 809 і від 9 грудня 2020 р. № 1236" (набрала чинності 26.10.2021) Кабінет Міністрів України постановив, зокрема, установити, з 1 жовтня по 30 листопада 2021 р. граничну ціну на природний газ за договорами постачання між побутовими споживачами та постачальником "останньої надії" - на рівні 7,96 гривні за 1 куб. метр (з урахуванням податку на додану вартість).
86. Крім того, зі змісту постанови Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 № 1102 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 р. № 809 і від 9 грудня 2020 р. № 1236" вбачається, що пункт 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника "останньої надії", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 809, доповнено, зокрема, тим, що переможець конкурсу погоджується, що для побутових споживачів постачання природного газу з 1 жовтня по 30 листопада 2021 р. здійснюється постачальником "останньої надії" за ціною, що не може перевищувати 7,96 гривні за 1 куб. метр з урахуванням податку на додану вартість.
87. Верховний Суд виходить з того, що аналіз зазначених у цій постанові нормативних актів надає можливість дійти висновку, що законодавством виокремлено певну категорію (групу) споживачів, яким тимчасово затверджуються граничні ціни, за якими постачальник "останньої надії" здійснює постачання природного газу, зокрема, серед яких вказані побутові споживачі.
88. Колегія суддів зазначає, що у даному випадку під категорію "побутові споживачі" підпадають як окремі фізичні особи, об`єднання фізичних осіб, так і управителі багатоквартирного будинку, головною метою яких у розумінні Закону України "Про ринок природного газу" є придбавання природного газу з метою використання для власних побутових потреб, зокрема для опалення своїх квартир (будинків), що не включає професійну та комерційну діяльність.
89. Як уже зазначалось відповідач у спірних правовідносинах є колективним побутовим споживачем природного газу, що споживає такий виключно для забезпечення потреб та в інтересах мешканців будинків (фізичних осіб).
90. Відтак, ураховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, зокрема, те, що заборгованість за поставлений відповідачу природній газ позивачем, як постачальником "останньої надії", виникла за листопад 2021 року, то в силу приписів пункту 7-1 Розділу VII Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про ринок природного газу" та постанови Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 № 1102 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 р. № 809 і від 9 грудня 2020 р. № 1236" позивач мав визначити відповідачу ціну за 1 куб. метр. природного газу як для побутового споживача, тобто виходячи із тарифу 7,96 гривні за 1 куб. метр.
91. Доводи позивача про те, що відповідач отримував природній газ як установа, яка виробляє та постачає теплову енергію, що підтверджується інформацією (яка внесена третьою особою (не позивачем і не відповідачем)) на Інформаційній платформі, не змінює статусу ТОВ "Бона Віта-ДК" як колективного побутового споживача у цій справі.
92. Верховний Суд у контексті спірних правовідносин зазначає, що в Україні як правовій державі діє принцип правової визначеності, який вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема, їх передбачуваності (прогнозованості) і стабільності.
93. Єдність однакового застосування закону забезпечує правову визначеність та втілюється шляхом однакового застосування судом того самого закону в подібних справах.
94. Отже, позивач з огляду на положення пункту 7-1 Розділу VII Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про ринок природного газу" та постанови Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 № 1102 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 р. № 809 і від 9 грудня 2020 р. № 1236", які є чіткими, однозначними та не потребують додаткового тлумачення, мав встановити відповідачу граничну ціну, за якою постачальник "останньої надії" здійснює постачання природного газу побутовому споживачу.
95. Щодо наявності/відсутності підстав для застосування положень абзацу 3 пункту 1 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" Верховний Суд зазначає таке.
96. Відповідно до абзацу 3 пункту 1 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 29.07.2022 № 2479-ІХ "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування", який набрав законної сили 19.08.2022, непогашена на день набрання чинності цим Законом кредиторська заборгованість об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельного кооперативу, управителя багатоквартирного будинку або іншої уповноваженої співвласниками відповідно до законодавства особи, яка шляхом самозабезпечення утримує системи автономного теплопостачання багатоквартирного будинку, що належать співвласникам на праві спільної сумісної власності у багатоквартирному будинку, в їхніх інтересах укладає договір про постачання природного газу для роботи газових котелень (дахових, прибудованих та/або таких, що розташовані на прибудинковій території) для забезпечення потреб співвласників багатоквартирного будинку, за природний газ, спожитий у жовтні-листопаді 2021 року з ресурсу постачальника "останньої надії", підлягає списанню в обліку такого постачальника з дня набрання чинності цим Законом в обсязі, що перевищує вартість природного газу, придбаного за ціною 7,42 тисячі гривень за 1000 метрів кубічних.
97. Відтак умовою застосування вказаного Закону до спірних правовідносин є наявність у відповідача заборгованості перед позивачем.
98. Як встановлено судами попередніх інстанцій ТОВ "Бона Віта-ДК" у встановлені договором строки в якості оплати за природний газ згідно з договором постачання природного газу постачальником "останньої надії" перерахував на користь ТОВ "ГК "Нафтогаз України" грошові кошти у сумі 172 278,28 грн (з розрахунку 7,96 гривні за 1 куб. метр), що підтверджується платіжним дорученням від 31.01.2022 № 2518.
99. Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що вказаних коштів достатньо як для оплати вартості спожитого природного газу, так і для оплати послуг транспортування природного газу.
100. Однак, станом на дату набрання чинності абзацу 3 пункту 1 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 29.07.2022 № 2479-ІХ "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" (19.08.2022) за відповідачем рахувалась заборгованість в розмірі 676 004,94 грн за спожитий природний газ у період з 05.11.2021 по 30.11.2021.
101. Відтак, з огляду на положення наведеного Закону, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що заборгованість ТОВ "Бона Віта-ДК" за спожитий у листопаді 2021 року природний газ в обсязі, що перевищує вартість природного газу, придбаного за ціною 7,42 тисячі гривень за 1000 метрів кубічних, згідно з вимогами Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 29.07.2022 №2479-ІХ, має бути списана.
102. Доводи касаційної скарги наведеного не спростовують, а фактично зводяться до незгоди скаржника з висновками судів попередніх інстанцій стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів та встановленні інших обставин, у тому контексті, який, на думку останнього свідчить про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права.
103. Враховуючи наведене, Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про задоволення зустрічного позову ТОВ "Бона Віта-ДК" та відмову у задоволенні первісних позовних вимог у повному обсязі.
104. Суд акцентує, що, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.
105. Незгода скаржника з рішеннями судів попередніх інстанцій або з правовою оцінкою та правовими висновками, які містяться в рішеннях, не свідчить про їх незаконність.
106. За таких обставин, перевіривши застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи та в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість скарги та про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
107. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішенні судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
108. Згідно положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
109. Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків судів першої і апеляційної інстанцій та не довів неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права, як необхідної передумови для скасування прийнятих у справі судових рішень.
110. За таких обставин, доводи касаційної скарги, не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення і постанова- без змін.
Розподіл судових витрат
111. Враховуючи викладене, судовий збір за розгляд касаційної скарги на підставі статті 129 ГПК України покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.
2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 і рішення Господарського суду Одеської області від 12.09.2024 у справі № 916/1530/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. А. Кролевець
Судді О. М. Баранець
О. О. Мамалуй