ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2020 року

м. Київ

Справа № 916/1657/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. головуючого, Багай Н. О., Пількова К. М.,

секретар судового засідання Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача Васильківського В. О. (в порядку самопредставництва),

відповідача Стеблевського А. О. (адвокат),

третьої особи не з`явилися,

розглянув касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Борисенка Сергія Михайловича на рішення Господарського суду Одеської області від 07.08.2019 (суддя Петров В. С.) і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.12.2019 (головуючий Поліщук Л. В., судді Будішевська Л. О., Таран С. В.) у справі

за позовом Міністерства оборони України

до фізичної особи-підприємця Борисенка Сергія Михайловича,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Концерну "Військторгсервіс" в особі філії "Одеське управління військової торгівлі",

про усунення перешкод у користуванні майном.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У серпні 2018 року Міністерство оборони України (далі Міноборони України, Міністерство, Орендодавець) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом (з урахуванням заяви від 18.09.2018 про уточнення позовних вимог) до фізичної особи-підприємця Борисенка Сергія Михайловича (далі ФОП Борисенко С. М., Підприємець, Орендар) про зобов`язання відповідача та будь-яких інших третіх осіб усунути перешкоди у користуванні майном шляхом звільнення торговельного місця № 3760 від розміщення на ньому двох 20-футових контейнерів (шляхом демонтажу) по вулиці Рожевій на території Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтоварний ринок" (далі ТОВ "Промтоварний ринок") за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт Авангард, вул. Базова, 20, з посиланням на положення статей 321 391 651 763 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та статті 188 Господарського кодексу України (далі ГК України).

2. Позовна заява обґрунтовується тим, що: 1) договір від 01.08.2016 № ВКС-1245 (далі договір № ВКС-1245) припинився з 06.08.2018 на підставі пункту 7.3 цього договору за ініціативою Міністерства у зв`язку з відсутністю у відповідача бажання співпрацювати на запропонованих умовах, про що Підприємця було повідомлено листом від 04.06.2018 № 747/9; 2) після повідомлення про припинення дії договору № ВКС-1245 відповідач жодного разу не звертався із запереченнями проти припинення договірних відносин із Міноборони України, проте безпідставно продовжує користуватися торговельним місцем, чим порушує права Міністерства та Концерну "Військторгсервіс" в особі філії "Одеське управління військової торгівлі" (далі Концерн "Військторгсервіс", Концерн). При цьому ФОП Борисенку С.М. надавалося право врегулювати договірні відносини шляхом укладення договору (у новій редакції) з Міністерством, від імені якого діє Концерн, проте відповідач таким правом не скористався.

3. 05.07.2019 Міноборони України подало до місцевого господарського суду заяву від 03.07.2019 про зміну підстав позову, в якій просило зобов`язати ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні майном шляхом звільнення торговельного місця № 3760 від розміщення на ньому двох 20-футових контейнерів (шляхом демонтажу) по вулиці Рожевій на території ТОВ "Промтоварний ринок" за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт Авангард, вул. Базова, 20.

У цій заяві, яка була прийнята судом першої інстанції до розгляду, позивач зазначив, що згідно з пунктом 7.1 договору № ВКС-1245 термін його дії закінчився 31.05.2019, але відповідач не звільнив торговельне місце № 3760 і продовжує здійснювати на ньому підприємницьку діяльність. Натомість положення договору № ВКС-1245 не передбачають будь-якої пролонгації, а будь-які додаткові угоди про зміну (продовження) терміну дії цього договору його сторони не укладали. Таким чином, станом на 01.06.2019 договір № ВКС-1245 припинено згідно з пунктом 7.3 цього договору.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

4. Рішенням Господарського суду Одеської області від 07.08.2019, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.12.2019, позов задоволено.

5. Рішення та постанова мотивовані положеннями статей 16 204 391 526 627 629 631 759 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), статей 174 175 193 188 283 291 ГК України та статей 46 74 86 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), з урахуванням яких суди дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що: 1) договір № ВКС-1245 припинився у зв`язку із закінченням 31.05.2019 строку його дії, але відповідач не звільнив торговельне місце № 3760 та вчиняє перешкоди у користуванні ним, зважаючи на що Міністерство оборони України не може належним чином самостійно реалізувати належне йому право, а також не має можливості передати вказане торговельне місце у користування іншій особі з метою отримання прибутку; 2) матеріали справи не містять доказів укладення нового договору чи внесення змін про продовження терміну дії договору № ВКС-1245 відповідно до пункту 7.4 цього договору.

При цьому апеляційний суд також зазначив, що представник Міністерства Добров Ю. І. під час подання заяви про зміну підстав позову не мав повноважень на одночасну зміну підстав та предмета позову, як це зазначено у довіреності від 20.12.2018 № 220/526/д, але враховуючи тривалий розгляд у суді справи, упродовж якого закінчився строк дії договору № ВКС-1245, внаслідок чого 05.07.2019 Міністерство подало заяву про зміну предмета позову, позивач фактично доповнив позов новими обставинами при збереженні первісних обставин, що у розумінні норм процесуального закону не є заявою про зміну підстав позову, тому, приймаючи таку заяву до уваги, місцевий господарський суд не припустився порушень процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Не погодившись з рішенням місцевого суду та постановою апеляційної інстанції, ФОП Борисенко С. М. звернувся з касаційною скаргою, у якій просить зазначені судові акти скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

7. В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на неправильне застосування та порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, а саме положень статей 16 387 391 764 777 ЦК України, статей 20 188 284 291 ГК України та статей 46 60 61 74 91 170 236 ГПК України, наголошуючи на тому, що: 1) доповнення фактичних та правових підстав є зміною підстав позову, відтак заяву від 03.07.2019 про зміну підстав позову було подано представником позивача з перевищенням повноважень, наданих йому згідно з довіреністю від 20.12.2018, а тому ця заява не могла бути прийнята до розгляду, а позов мав розглядатися у первісній редакції; 2) договір № ВКС-1245 не припинився, так як ФОП Борисенко С. М. продовжує користуватися торговельним місцем після закінчення строку дії цього договору та сплачувати орендну плату, а від Орендодавця упродовж одного місяця після закінчення строку договору № ВКС-1245, тобто у період з 01.06.2019 по 01.07.2019, не надходили письмові заперечення проти продовження дії договору на новий строк, тому договір № ВКС-1245 вважається продовженим на строк, визначений цим договором, а у позивача відсутні підстави вимагати від Підприємця повернути об`єкт оренди; 3) суди помилково не звернули уваги на висловлену в постановах від 15.05.2018 у справі № 910/12031/17, від 13.06.2018 у справі № 909/442/17, від 11.09.2018 у справі № 925/1321/17 та від 16.04.2019 у справі № 922/793/19 правову позицію Верховного Суду про те, що у разі, якщо наймач після закінчення договору найму продовжує використовувати майно і сплачує орендну плату, а від наймодавця не надійшли заперечення протягом місяця після закінчення строку договору найму, то вказаний договір у силу закону вважається продовженим на той самий строк, на який він був раніше укладений; 4) Міністерством не враховано переважне право відповідача на укладення договору найму на новий строк, про намір скористатися яким ФОП Борисенко С. М. повідомив Орендодавця листом від 17.05.2019, до якого було додано підписаний Підприємцем проєкт договору від 01.06.2019, проте підписаний позивачем примірник цього договору або протокол розбіжностей не було повернуто Орендарю; 5) позивач не підтвердив належними та допустимими доказами своє майнове право на торговельне місце № 3760, оскільки надана позивачем копія договору від 21.02.2000 № 181/9-83р, укладеного між Міноборони України, Авангардівською селищною радою Овідіопольського району Одеської області та ТОВ "Промтоварний ринок", належним чином не засвідчена, а оригінал цього договору не було надано; 6) оскільки наразі Міністерство є неволодіючим користувачем торгового місця № 3760 та його зайняття іншою особою, то заявлений Орендодавцем негаторний позов не може бути задоволено, а має подаватися віндикаційний позов.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

8. Позивач і третя особа не подали відзивів на касаційну скаргу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

9. 21.02.2000 між Міноборони України, Авангардівською селищною радою Овідіопольського району Одеської області та ТОВ "Промтоварний ринок" укладено договір № 181/9-83р, за умовами пунктів 1.1, 1.2, 3.1 якого Міністерство дає згоду на вилучення земельної ділянки площею 4,33га (з розміщеним на ній асфальтовим майданчиком площею 1,2га, вартість понесених затрат по його обладнанню становить 264661 грн, що розташована на території військового містечка № 7 Одеського гарнізону, військова частина НОМЕР_1 , та передає вказану земельну ділянку (з розміщеним на ній асфальтовим майданчиком площею 1,2га) Авангардівській селищній раді Овідіопольського району Одеської області. Рада приймає земельну ділянку площею 4,33га (з розміщеним на ній асфальтовим майданчиком площею 1,2га), що розташована на території військового містечка №7 Одеського гарнізону, військова частина НОМЕР_1 , для передачі у встановленому законодавством порядку у постійне користування ринку. Міністерство має право протягом 99 років з дня підписання даного договору безкоштовного користування на власний розсуд 50 місцями під 20-футові контейнери, що розміщені на території ринку по вулиці Рожевій та розташованих на даних місцях вказаних контейнерів, а ринок визнає вказане право та зобов`язується безкоштовно здійснювати охорону, загальне освітлення, прибирання території, забезпечувати вільний доступ до вказаних контейнерів.

10. 25.04.2000 між Міноборони України, Авангардівською селищною радою Овідіопольського району Одеської області та ТОВ "Промтоварний ринок" підписано акт прийому-передачі земельної ділянки з розміщеним на ній асфальтовим майданчиком, розташованої на території військової частини А-4139 в Одеському гарнізоні на 7-ому кілометрі Овідіопольської дороги.

11. 14.06.2016 між Міноборони України та Концерном "Військторгсервіс" укладено договір доручення № 1, за умовами пунктів 1.1, 5.1 якого Міністерство доручає, а Концерн приймає на себе доручення та зобов`язується вчиняти від імені Міністерства юридичні дії, пов`язані з укладанням та розірванням договорів з фізичними та/або юридичними особами про надання права платного користування місцями для встановлення 20-футових контейнерів (загальна кількість 50 місць) на території ТОВ "Промтоварний ринок" по вул. Рожевій, отриманням і обліком грошових коштів, стягненням штрафних санкцій та представництвом інтересів сторін у судах та інших юрисдикційних органах з питань, пов`язаних з виконанням цього договору. Схема розташування 20-футових контейнерів на земельній ділянці на території ТОВ "Промтоварний ринок" по вул. Рожевій наведена у додатку № 1 до цього договору. Цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.05.2019 договір вважається автоматично продовженим на таких самих умовах, якщо жодна зі сторін не повідомить іншу про відмову від подальшої дії договору у письмовій формі не пізніше ніж за один календарний місяць до закінчення терміну його дії.

12. 01.08.2016 між Міноборони України, від імені якого діє Концерн "Військторгсервіс" (сторона-1), відповідно до договору доручення від 14.06.2016, та ФОП Борисенком С. М. (сторона-2) укладено договір № ВКС-1245 про надання права платного користування місцем для встановлення 20-футових контейнерів, за умовами пунктів 1.1, 1.2, 2.2.1, 2.2.2 якого сторона-1 надає стороні-2 право платного користування місцем для встановлення 20-футового контейнера (далі майно) на спеціально визначеній для цієї мети відкритій території, а сторона-2 зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги по розміщенню майна згідно з умовами цього договору. Для встановлення майна сторона-1 виділяє відкриту територію, яка розташована за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард, територія ТОВ "Промтоварний ринок", вул. Рожева, торгове місце № 3760, згідно з планом розташування, який є невід`ємною частиною цього договору (Додаток №1). Сторона-1 зобов`язується виділити та надати стороні-2 відкриту територію для встановлення майна, а саме торгове місце №3780; не вчиняти дій, які б перешкоджали стороні-2 використовувати виділену територію на умовах даного договору.

13. Згідно з пунктами 2.4.2. 2.4.5, 3.1, 3.2, 4.3 договору № ВКС-1245 сторона-2 зобов`язується здійснювати оплату за користування місцем для встановлення майна та інші платежі, передбачені умовами даного договору вчасно і в повному обсязі. В термін 2-х робочих днів з дня отримання акту виконаних робіт (наданих послуг), що вказані в п.3.1 цього договору направити стороні-1 підписаний акт або мотивовану відмову від його приймання. У разі неповернення оформленого акту виконаних робіт (наданих послуг) у вказаний термін, послуги вважаються прийняті стороною-2 та підлягають оплаті в повному обсязі. Сторона-2 щомісяця сплачує платіж шляхом перерахування відповідної суми, вказаної в п.3.2 цього договору на розрахунковий рахунок сторони-1 на підставі рахунків сторони-1 у період з 10-го по 20-те число поточного місяця. У разі якщо сторона-2 здійснює оплату наданих послуг шляхом внесення коштів у касу сторони-1, то сума, яку він повинен сплатити стороні-1 збільшується на 1% (один відсоток). Сторона-2 зобов`язана самостійно отримувати рахунок та акт виконаних робіт. Загальна вартість наданих послуг по розміщенню 1 (одного) 20-ти футового контейнеру на виділеній території за цим договором в місяць складає з урахуванням ПДВ 2680 гривень. При затриманні стороною-2 оплати виставлених рахунків за надані послуги, більше двох місяців, сторона-1 має право в будь-який час і на свій погляд розірвати договір в односторонньому порядку, стягнувши понесені збитки зі сторони-2.

14. У пунктах 7.1, 7.2, 7.3, 7.4 договору № ВКС-1245 сторони погодили, що договір набуває чинності з 01.08.2016 та діє до 31.05.2019. Договір розривається в односторонньому порядку при заборгованості по оплаті більше, ніж 2 місяці. Дія договору припиняється у випадках: закінчення терміну, на який він був укладений, а також за ініціативою однієї із сторін. Сторона, яка виступає з ініціативою про припинення дії договору, повинна письмово повідомити про це іншу сторону за два місяці. Сторона-2, за умови належного виконання умов договору, має переважне право на укладення нового договору чи внесення змін про продовження терміну дії даного договору, згідно вимог законодавства України.

15. 06.03.2018 між Міноборони України та Концерном "Військторгсервіс" укладено додаткову угоду № 1 до договору доручення від 14.06.2016 № 1, згідно з якою змінено мінімальний розмір плати за надання права платного користування торговельним місцем, який становить 16925,40 грн (з ПДВ) в місяць, визначено типові умови договору про надання права платного користування та внесено інші зміни.

29.03.2018 Концерн "Військторгсервіс" надіслав на адресу ФОП Борисенка С. М. листа № 406/11, у якому повідомив про зміну суттєвих умов, зокрема, про збільшення мінімального розміру плати за надання права платного користування місцем для встановлення 20-футового контейнеру на території ТОВ "Промтоварний ринок" та про необхідність приведення договірних відносин у відповідність до вказаних змін, для чого останньому необхідно прибути до філії "Одеське управління військової торгівлі Концерну "Військторгсервіс" у 15-денний термін з метою врегулювання питання щодо подальших договірних відносин та умов співпраці з Міноборони України. При цьому, у вказаному листі також зазначено, що у разі неприбуття в установлений строк та неприведення договірних відносин у відповідність до вимог додаткової угоди № 1 до договору доручення від 14.06.2016 № 1, дію договору № ВКС-1245 буде припинено в порядку виконання пункту 7.3 вказаного договору, тобто за ініціативою сторони.

Лист від 29.03.2018 № 406/28 отримано відповідачем 05.04.2018, про що свідчить наявне у справі рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

16. Листом від 04.06.2018 № 747/9 Концерн "Військторгсервіс" повідомив Підприємця про припинення дії договору № ВКС-1245 в порядку, передбаченому пунктом 7.3 вказаного договору, за ініціативою Міноборони України. У вказаному листі також зазначено про те, що у разі наявності у ФОП Борисенка С.М. бажання надалі користуватися торговельним місцем та за умови, що вказане місце буде вільне, останній може звернутися до філії "Одеське управління військової торгівлі" Концерну "Військторгсервіс" у термін до 06.08.2018 із заявою про намір укласти договір у новій редакції, за яким мінімальна вартість користування торговельним місцем становитиме 16925,40 грн (з ПДВ) за місяць.

17. За зверненням позивача у газеті "Одеські вісті" випуск № 44 (5068) від 09.06.2018 розміщено оголошення наступного змісту: "За ініціативою Міністерства оборони України (МОУ) з 06.08.2018 припиняється дія договорів про надання права платного користування місцем для встановлення 20-футових контейнерів на території ТОВ "Промтоварний ринок" по вул. Рожевій, а саме: припиняється дія договору від 01.08.2016 № ВКС-1245, укладеного з ФОП Борисенком С. М. на користування торговельним місцем № 3760, на підставі повідомлення від 04.06.2018 № 747/9".

Аналогічне повідомлення про припинення дії договору № ВКС-1245 було розміщено на веб-сайті ТОВ "Промтоварний ринок".

18. 09.07.2019 на виконання наказу начальника Головного управління майна та ресурсів від 03.07.2019 № 153 "Про створення робочої групи з перевірки стану використання торгових місць на території ТОВ "Промтоварний ринок" по вул. Рожевій, які перебувають у користуванні Міністерства оборони України" комісією у складі представників Міноборони України та посадових осіб Концерну "Військторгсервіс" проведено огляд торговельного місця № 3760, за результатами якого складено акт від 09.07.2019, в якому зафіксовано, що на момент проведення огляду на цьому торговельному місці знаходяться зачинені 20-футові контейнери.

Позиція Верховного Суду

19. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.

20. Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

21. Відповідно до частини 1 статті 759 та статті 761 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

22. Колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що за своєю правовою природою укладений між сторонами договір № ВКС-1245 є договором найму (оренди) майна, що випливає зі змісту положень послідовно укладених трьохстороннього договору від 21.02.2000 №181/9-83р, договору доручення від 14.06.2016 №1, якими опосередковано набуття позивачем майнового права користування асфальтованим майданчиком із розміщеними на ньому 50 торговельними місцями, та договору № ВКС-1245, за умовами якого Підприємець набув право платного користування місцем для встановлення контейнеру.

23. Згідно з частиною 3 статті 46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

24. Відповідно до частини 2 статті 61 ГПК України обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері.

Згідно з частинами 2 і 4 статті 170 ГПК України письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником. Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини 1 або 2 цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

25. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна предмета і підстав позову не допускається.

Разом з тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Водночас і посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв`язку з цим господарський суд, з`ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15).

26. У зв`язку з наведеним касаційна інстанція погоджується з висновком апеляційного суду в тій частині, що хоча за змістом довіреності від 20.12.2018 № 220/526/д представник Міноборони України Добров Ю. І. під час подання заяви від 03.07.2019 про зміну підстав позову не мав повноважень на зміну підстав або предмета позову, але враховуючи тривалий розгляд справи, упродовж якого закінчився строк дії договору № ВКС-1245, позивач, подавши 05.07.2019 зазначену заяву, фактично доповнив позов новими обставинами при збереженні первісних обставин, що у розумінні норм процесуального закону не є заявою про зміну підстав позову.

27. Разом з тим колегія суддів зауважує, що, прийнявши до розгляду заяву від 03.07.2019 про зміну підстав позову, місцевий господарський суд допустив порушення норм процесуального права з огляду на таке.

28. Суд апеляційної інстанції встановив, що заява від 03.07.2019 про зміну підстав позову підписана представником Міноборони України Добровим Ю. І. на підставі довіреності від 20.12.2018 № 220/526/д, яка містить низку обмежень повноважень цього представника на вчинення певних процесуальних дій, зокрема, не надає йому права змінювати підставу або предмет позову.

29. Проте, розглядаючи позовну вимогу Міністерства про зобов`язання ФОП Борисенка С. М. усунути перешкоди у користуванні майном шляхом звільнення торговельного місця № 3760 від розміщення на ньому двох 20-футових контейнерів (шляхом демонтажу) по вулиці Рожевій на території Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтоварний ринок" (далі ТОВ "Промтоварний ринок") за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт Авангард, вул. Базова, 20, тобто у редакції заяви від 03.07.2019 про зміну підстав позову, суди першої та апеляційної інстанцій помилково залишили поза увагою заяву Міністерства від 18.09.2018 про уточнення позовних вимог, з урахуванням якої предметом позову є зобов`язання ФОП Борисенко С. М. та будь-яких інших третіх осіб усунути перешкоди у користуванні майном шляхом звільнення торговельного місця № 3760 від розміщення на ньому двох 20-футових контейнерів (шляхом демонтажу) по вулиці Рожевій на території Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтоварний ринок" (далі ТОВ "Промтоварний ринок") за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт Авангард, вул. Базова, 20.

30. Таким чином, зміст заяви Міноборони України від 18.09.2018 про уточнення позовних вимог, заяви Міноборони України від 03.07.2019 про зміну підстав позову, а також відповіді Міністерства на відзив від 01.11.2018 в їх сукупності переконливо свідчить про те, що позивач 05.07.2019 змінив лише предмет позову шляхом виключення позовних вимог про зобов`язання будь-яких інших третіх осіб усунути перешкоди у користуванні спірним майном.

31. За таких обставин колегія суддів погоджується з обґрунтованим твердженням скаржника про те, що заяву про зміну підстав позову від 03.07.2019, яка по суті є заявою про зміну предмета позову, було подано представником позивача з перевищенням повноважень, наданих йому згідно з довіреністю від 20.12.2018, як наслідок, ця заява в силу положень частини 2 статті 61 та частини 4 статті 170 ГПК України не могла бути прийнята до розгляду, а суд першої інстанції мав розглядати позов у редакції заяви від 18.09.2018 про уточнення позовних вимог.

32. Водночас касаційна інстанція вважає передчасним висновок судів попередніх інстанцій про доведеність припинення з 01.06.2019 договору № ВКС-1245 у зв`язку із закінченням строку його дії та зумовлену цим наявність підстав для звільнення відповідачем займаного торговельного місця з огляду на таке.

33. Згідно з частиною 2 статті 291 ГК України договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об`єкта оренди; ліквідації суб`єкта господарювання орендаря; загибелі (знищення) об`єкта оренди.

34. Статтею 764 ЦК України передбачено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

35. Відповідно до частини 4 статті 284 ГК України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

36. Норма зазначеної статті має диспозитивний характер, оскільки не вказує на те, що відповідна вимога про припинення чи зміну договору оренди має називатися виключно заявою. Така заява може бути направлена однією із сторін у формі листа, телеграми, факсограми тощо. Істотне значення у даному випадку має зміст такої заяви, оскільки вона обов`язково повинна бути спрямована на припинення або зміну умов договору оренди, та факт її отримання іншою стороною.

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється. Оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов`язкового укладення нового договору або внесення змін до нього (наведену правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 28.05.2019 у справі № 911/2980/17).

37. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

38. Згідно з частиною 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

39. Відповідно до підпункту "в" пункту 3 частини 1 статті 282 ГПК України у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції мають бути зазначені мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

40. У порушення вимог статей 86 269 282 ГПК України суди першої та апеляційної інстанцій не спростували належним чином доводи скаржника про те, що договір № ВКС-1245 не припинився, так як ФОП Борисенко С. М. продовжує користуватися торговельним місцем після закінчення строку дії цього договору та сплачувати орендну плату, а від Орендодавця упродовж одного місяця після закінчення строку договору № ВКС-1245, тобто у період з 01.06.2019 по 01.07.2019, не надходили письмові заперечення проти продовження дії договору на новий строк, тому договір № ВКС-1245 вважається продовженим на строк, визначений цим договором, а у позивача відсутні підстави вимагати від Підприємця повернути об`єкт оренди.

41. Відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

42. Натомість всупереч норм процесуального закону апеляційний суд не відхилив наведені у апеляційній скарзі посилання скаржника на висловлену в постановах від 15.05.2018 у справі № 910/12031/17, від 13.06.2018 у справі № 909/442/17, від 11.09.2018 у справі № 925/1321/17 та від 16.04.2019 у справі № 922/793/19 правову позицію Верховного Суду про те, що у разі, якщо наймач після закінчення договору найму продовжує використовувати майно і сплачує орендну плату, а від наймодавця не надійшли заперечення протягом місяця після закінчення строку договору найму, то вказаний договір у силу закону вважається продовженим на той самий строк, на який він був раніше укладений.

43. Водночас колегія суддів не бере до уваги доводи скаржника про неврахування Міністерством переважного права відповідача на укладення договору найму на новий строк, про намір скористатися яким ФОП Борисенко С.М. повідомив Орендодавця листом від 17.05.2019, до якого було додано підписаний Підприємцем проєкт договору від 01.06.2019, проте підписаний позивачем примірник цього договору або протокол розбіжностей не було повернуто Орендарю, зважаючи на таке.

44. Суд апеляційної інстанції, надавши належну правову оцінку пункту 7.4 договору № ВКС-1245 на предмет визначеного ним порядку реалізації переважного права Орендаря на укладення договору на новий строк, правильно зазначив про те, що виходячи зі змісту цього пункту зазначене переважне право може набуватися шляхом укладення нового договору або шляхом внесення змін про продовження терміну дії цього договору, згідно вимог законодавства України.

Проте матеріали справи не містять доказів укладення нового договору чи внесення змін про продовження терміну дії договору № ВКС-1245 відповідно до пункту 7.4 цього договору.

45. Крім того, пункт 7.4 договору № ВКС-1245 для врегулювання порядку набуття відповідачем переважного права відсилає до чинного законодавства України.

46. Разом з тим за змістом статті 285 ГК України, статті 777 ЦК України, частини 3 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (чинного до 01.02.2020) наявність у орендаря переважного права, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий строк, якому відповідає обов`язок орендодавця щодо укладення такого договору, є підставою для обов`язкового укладення відповідного договору оренди за наявності обставин, зазначених у відповідних законодавчих приписах. Отже, вирішуючи такий спір, господарський суд має з`ясовувати наявність у орендаря переважного права на укладення договору оренди на новий строк з урахуванням наявності чи відсутності обставин, з якими закон пов`язує виникнення такого права, а також вчинення кожним з учасників спірних правовідносин певних дій на виконання вимог закону. При цьому суду слід також з`ясовувати, чи належним чином орендар виконував зобов`язання за договором.

Сутністю переважного права є укладення договору найму на новий строк зі встановленням умов за домовленістю сторін, а не його автоматичне поновлення. Наймач повинен повідомити наймодавця про своє переважне право у строк, визначений у договорі, або в розумний строк до закінчення строку договору найму (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 17.05.2017 у справі № 3-122гс17).

47. Касаційна інстанція зауважує, що скаржник обґрунтовує свої заперечення взаємовиключними доводами, оскільки переважне право на укладення договору оренди нерухомого майна перед іншими особами, які претендують на це ж майно, реалізується шляхом укладення нового договору оренди на погоджених з орендодавцем умовах, а не у зв`язку із продовженням користування орендарем майном та відсутністю заперечень орендодавця проти цього упродовж одного місяця після закінчення строку дії договору.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що зміст касаційної скарги переконливо свідчить про помилкове ототожнення відповідачем правового інституту пролонгації договору оренди нерухомого майна (продовження договору на той же строк і на тих самих умовах), врегульованого положеннями статті 284 ГК України, статті 764 ЦК України, частини 3 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (чинного до 01.02.2020), який реалізується внаслідок мовчазної згоди сторін договору, та правового інституту продовження договору оренди на новий строк внаслідок переважного права добросовісного орендаря (стаття 285 ГК України, стаття 777 ЦК України та частина 3 статті 17 зазначеного Закону), реалізація якого у разі незгоди орендодавця може бути предметом спору в господарському суді.

48. Однак, виходячи зі змісту частини 1 статті 777 ЦК України та частини 3 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (чинного до 01.02.2020), якими врегульовано порядок та підстави набуття переважного права, поняття такого права орендаря означає надання йому переваги орендодавцем у разі наявності пропозицій інших господарюючих суб`єктів, що містять умови, рівні з умовами особи, яка наділена переважним правом. При цьому, для набуття переважного права на укладення договору на новий термін недостатнім є належне виконання орендарем своїх обов`язків за попереднім договором оренди, оскільки іншими передумовами для реалізації такого права законодавство чітко визначає необхідність досягнення між сторонами домовленості щодо умов нового договору, рівність умов (пропозицій) особи, яка наділена переважним правом, з умовами (пропозиціями) іншого претендента на оренду, а також відсутність у власника наміру використовувати майно для власних потреб. З матеріалів справи не вбачається та відповідачем не доведено як обставин існування іншого реального претендента на оренду, укладення з ним договору, так і щодо досягнення домовленості сторонами щодо умов договору оренди як підстави для набуття орендарем переважного права на укладення договору на новий термін. Адже, в разі недосягнення сторонами відповідної домовленості переважне право припиняється (пункт 3 частини 1 статті 777 ЦК України).

Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 923/854/17.

49. Таким чином, у разі виникнення обставин, з якими закон пов`язує набуття переважного права на укладення договору оренди на новий термін (рівність умов, запропонованих претендентами; укладення договору оренди з іншою особою, відсутність у власника наміру використовувати майно для своїх потреб), ФОП Борисенко С. М. не позбавлений можливості звернутися за судовим захистом свого переважного права.

50. Апеляційний суд також обґрунтовано спростував недоречне твердження скаржника про недоведеність позивачем належними та допустимими доказами свого майнового права на торговельне місце № 3760 з причин ненадання позивачем належним чином засвідченої копії договору від 21.02.2000 № 181/9-83р, укладеного між Міноборони України, Авангардівською селищною радою Овідіопольського району Одеської області та ТОВ "Промтоварний ринок", оскільки матеріали справи містять копію вказаного договору, яка засвідчена підписом керівника філії "Одеське управління військової торгівлі" Концерну "Військторгсервіс" Соловйової О. Є., а посилання на цей договір як на доказ міститься у багатьох аналогічних справах, розгляд яких здійснювався усіма судовими інстанціями, і його наявність жодного разу не викликала сумнівів.

51. Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

52. Негаторний позов подається у випадках, коли власник має своє майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно його використовувати або розпоряджатися ним. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном. Предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою негаторного позову є належне позивачу право користування і розпорядження майном, а також обставини, що підтверджують протиправні дії відповідача у створенні позивачу перешкод щодо здійснення цих правомочностей.

53. Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Якщо ж на час подання позову порушення припинилися, то відпадає і підстава для пред`явлення негаторного позову. Власник має право у даному випадку вимагати лише відшкодування збитків або застосувати інший спосіб захисту свого права. Другою умовою застосування негаторного позову має бути відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, адже в разі наявності таких відносин власник здійснює захист порушеного права власності зобов`язально-правовими засобами.

Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27.05.2015 у справі № 6-92цс15 та у постановах Верховного Суду від 21.08.2018 у справі № 910/19865/17 та від 23.10.2018 у справі № 914/2728/17, у яких зазначено, що передбачений статтею 391 ЦК України спосіб захисту усунення перешкод у здійсненні власником прав користування та розпорядження своїм майном, підлягає застосуванню у тих випадках, коли між позивачем, який є власником майна, і відповідачем, який користується спірним майном, не існує договірних відносин щодо цього майна і майно перебуває у користуванні відповідача не на підставі договору, укладеного з позивачем.

54. У зв`язку з цим суди залишили поза увагою та не надали належної правової оцінки аргументам скаржника про те, що оскільки наразі Міністерство є неволодіючим користувачем торгового місця № 3760 та його зайняття іншою особою, то заявлений Орендодавцем негаторний позов не може бути задоволено, а має подаватися віндикаційний позов.

55. За наведених обставин колегія суддів вважає передчасним висновок судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позову.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

56. Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

57. За наведених обставин, висновки судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог (у редакції заяви від 03.07.2019 про зміну підстав позову) не відповідають положенням статей 46 61 74 86 236 269 ГПК України.

58. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, з урахуванням фактичних і правових підстав позову і заперечень на них, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли передчасного висновку про обґрунтованість позовних вимог, як наслідок, оскаржувані рішення та постанову ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

59. Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України (у редакції, чинній до 08.02.2020) підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

60. Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду слід врахувати наведене, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

61. Зважаючи на те, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми процесуального права, колегія суддів вбачає правові підстави для часткового задоволення касаційної скарги шляхом скасування рішення та постанови і передачі справи на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

Розподіл судових витрат

62. З огляду на те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а справа передачі на новий розгляд, з урахуванням статті 129 ГПК України, розподіл судових витрат у справі, у тому числі витрат на оплату послуг адвоката та судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг, має здійснювати господарський суд, який прийматиме рішення по суті спору, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 300 301 308 310 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Борисенка Сергія Михайловича задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Одеської області від 07.08.2019 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.12.2019 у справі № 916/1657/18 скасувати.

Справу № 916/1657/18 передати на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Н. О. Багай

К. М. Пільков