ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2025 року

м. Київ

cправа № 916/183/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. (головуючий), Булгакової І.В., Ємця А.А.,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія»

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 09.10.2024 (суддя Щавинська Ю.М.) та

постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.01.2025 (головуючий суддя: Філінюк І.Г., судді: Богатир К.В., Принцевська Н.М.)

за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» про визнання неправомірною та скасування постанови Головного державного виконавця Білгород-Дністровського Відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - ВДВС) Березнюк Ангеліна Володимирівна (далі - головний державний виконавець Березнюк А.В.) про зупинення вчинення виконавчих дій від 15.08.2024 ВП № НОМЕР_2 з примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 13.05.2021

у справі № 916/183/21

за позовом ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія» (далі - ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія», позивач, стягувач, скаржник)

до Державного підприємства «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» (далі - Порт, відповідач, боржник)

про стягнення 542 383,09 грн,

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Господарським судом Одеської області 13.05.2021 у справі № 916/183/21 видано судовий наказ про стягнення з Порту на користь ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія» 542 383,09 грн, з яких 531 712,71 грн заборгованості за спожиту активну електричну енергію, 1 682,13 грн відсотків річних, 5 623,97 грн інфляційних втрат, 3 364,28 грн пені та 8 135,75 грн витрат зі сплати судового збору.

До Господарського суду Одеської області від ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія» 27.08.2024 надійшла скарга на постанову головного державного виконавця ВДВС Березнюк А.В., з вимогою визнати неправомірною та скасувати постанову головного державного виконавця Білгород-Дністровського ВДВС Березнюк А.В. про зупинення вчинення виконавчих дій від 15.08.2024 ВП № НОМЕР_2 з примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 13.05.2021 у справі № 916/183/21.

Скаргу мотивовано, зокрема, тим, що 14.08.2024 головним державним виконавцем ВДВС Березнюк А.В. винесено постанову ВП № НОМЕР_2 про відкриття виконавчого провадження по виконанню вказаного наказу у справі № 916/183/21.

15.08.2024 виконавче провадження за наказом по справі № 916/183/21 приєднано до зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_1 відносно боржника ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт».

У той же день головним державним виконавцем ВДВС Березнюк А.В. винесено постанову ВП № НОМЕР_2 про зупинення вчинення виконавчих дій з примусового виконання наказу по справі від 13.05.2021 № 916/183/21 у зв'язку з включенням ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» до переліку об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації.

На думку скаржника, відповідно до Додатку 2 до наказу Фонду державного майна України від 28.12.2019 № 1574 «Про затвердження переліків об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2020 році» (зі змінами), єдиний майновий комплекс боржника включено до переліку єдиних майнових комплексів державних підприємств та їх структурних підрозділів, у т.ч. тих, що передані в оренду, які підлягають приватизації у 2020 році. Втім, станом на час звернення з відповідною скаргою стягувача ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» не був приватизований. Натомість у спірних відносинах втручання держави у право на мирне володіння майном здійснюється з відвертим порушенням принципу верховенства права, є непропорційним меті втручання, якою, вочевидь, є запобігання знецінення активів підприємств, що підлягають приватизації, але аж ніяк не перетворення таких підприємств на повністю недоторканих перед законом і судом шляхом надання їм можливості не виконувати рішення суду. Вказані обставини не були враховані головним державним виконавцем при винесенні оскаржуваної постанови про зупинення вчинення виконавчих дій.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.10.2024, залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.01.2025, відмовлено у задоволенні скарги стягувача про визнання неправомірною та скасування постанови головного державного виконавця ВДВС Березнюк А.В. про зупинення вчинення виконавчих дій від 15.08.2024 ВП № НОМЕР_2 з примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 13.05.2021 у справі № 916/183/21.

Судові акти мотивовані тим, що зупинення вчинення виконавчих дій на час приватизації боржника є обмеженням, передбаченим Законом України «Про виконавче провадження», з метою забезпечення суспільного інтересу у контролі за реалізацією певного державного майна задля прискорення його господарської діяльності під управлінням ефективного приватного власника. Така мета досягається, зокрема, через зупинення виконавчого провадження про стягнення коштів із боржника, який включений до переліку підприємств, що підлягають приватизації. При цьому стягувач не позбавлений можливості отримати виконання судового рішення тоді, коли приватизація завершиться.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія», з посиланням на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати спірні судові акти у цій справі; ухвалити нове рішення, яким задовольнити скаргу ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія».

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування підстав касаційної скарги, позивач вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального (приписів статей 34, 35 Закону України «Про виконавче провадження») і процесуального (статті 236 Господарського процесуального кодексу України - далі ГПК України) права.

Крім того, скаржник також посилається на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України), зазначаючи про неправильне застосування судом попередньої інстанції до спірних правовідносин норм права та без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 26.06.2024 у справі № 335/1961/23.

ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія» зазначає, що спірні судові акти не відповідають висновкам Європейського суду з прав людини стосовно виконання судових рішень, а тому вказує про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.12.2022 у справі № 908/1525/16 та просить передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу Порт просить суд касаційної інстанції відмовити у задоволенні касаційної скарги позивача та відмовити скаржнику у скасуванні спірних ухвали місцевого суду та постанови суду апеляційної інстанції, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість доводів касаційної скарги.

ВДВС не скористалося своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Згідно з розпорядженням в. о. заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 10.03.2025 32.2-01/352 проведено повторний автоматизований розподіл справи № 916/183/21 у зв'язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 25.02.2025 про відставку судді ОСОБА_1 .

3. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Предметом касаційного перегляду у цій справі є питання дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права під час розгляду скарги на дії державного виконавця.

При цьому Суд враховує, що в силу приписів частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 287 ГПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанції норм права при ухваленні спірних судових актів, Верховний Суд зазначає таке.

Імперативним змістом статті 124 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території. Вказане кореспондується з вимогами частини першої статті 18 ГПК України, якою крім зазначеного передбачено обов'язковість до виконання судових рішень всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Відповідно до частини другої статті 18 та частини другої статті 326 ГПК України невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно зі статтею 3391 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Схожа за змістом диспозиція міститься у частині першій статті 74 Закону України «Про виконавче провадження».

Частиною першою статті 340 ГПК України визначено, що скарга подається стороною виконавчого провадження до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою від 14.08.2024 головного державного виконавця ВДВС Березнюк А.В. винесено постанову ВП № НОМЕР_2 про відкриття виконавчого провадження по виконанню вказаного наказу у справі № 916/183/21.

У подальшому постановою від 15.08.2024 головного державного виконавця ВДВС Березнюк А.В. виконавче провадження № НОМЕР_2 приєднано до зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_1.

Статтею 30 Закону України «Про виконавче провадження» передбачені особливості виконання кількох рішень у разі надходження на виконання державного виконавця кількох виконавчих документів щодо одного боржника, за змістом якої виконавче провадження здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження.

Згідно з абзацами 1, 2 пункту 14 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження та виконуються державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження. Про об'єднання виконавчих проваджень у зведене державний виконавець виносить постанову.

У разі відкриття виконавчого провадження щодо боржника, стосовно якого здійснюється зведене виконавче провадження, воно приєднується до зведеного виконавчого провадження, про що державним виконавцем виноситься постанова.

Між тим, варто звернути увагу на те, що за зведеним виконавчим провадженням виконавець вчиняє виконавчі дії щодо виконання усіх судових рішень, незалежно від того, за правилами якої юрисдикції і якими судами вони ухвалені. При цьому законодавство не передбачає порядку розгляду скарг на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, в якому об'єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій.

Оскільки чинним законодавством не врегульовано порядку судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, в якому об'єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, то відповідно до частини першої статті 287 КАС України такі спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів і підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Відповідний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 660/612/16-ц, від 12.09.2018 у справі № 906/530/17, від 17.10.2018 у справах № 927/395/13 та № 5028/16/2/2012, від 05.12.2018 у справі № 904/7326/17, від 13.02.2019 у справі № 808/2265/16 та від 10.04.2019 у справі № 908/2520/16.

Предмет скарги стягувача стосується визнання неправомірною та скасування постанови головного державного виконавця ВДВС Березнюк А.В. про зупинення вчинення виконавчих дій від 15.08.2024 ВП № НОМЕР_2 з примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 13.05.2021 у справі № 916/183/21 у порядку пункту 12 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження». Вчинення зазначених дій мало місце, коли виконавче провадження № НОМЕР_2 перебувало у зведеному виконавчому провадженні № НОМЕР_1.

Водночас суди першої та апеляційної інстанцій не перевірили та не встановили, рішення судів якої юрисдикції чи інших (не судових) органів виконуються у зведеному виконавчому провадженні № НОМЕР_1. При цьому ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія» як у скарзі на постанову державного виконавця ВДВС, так і в апеляційній скарзі посилалося на обставини, за яких виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 13.05.2021 по справі № 916/183/21 приєднано до зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_1, однак судами зазначені доводи залишені без належних висновків.

Таким чином, суди попередніх інстанцій не визначилися з характером спірних правовідносин, не дослідили зведене виконавче провадження, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Не встановлення судами попередніх інстанцій наведених вище фактичних обставин позбавляє Верховний Суд можливості перевірити дотримання судами при розгляді скарги ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія» правил предметної юрисдикції (вказане узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 712/8126/17).

З урахуванням наведеного Верховний Суд частково приймає до уваги доводи, викладені у касаційній скарзі та зазначає, що невстановлення судами попередніх інстанцій зазначених обставин унеможливлює з'ясування судом касаційної інстанції питання щодо розгляду і вирішення справи повноважним/неповноважним складом суду.

Верховний Суд вважає неприйнятними доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, з огляду на вказані вище висновки Верховного Суду, наведені у цій постанові.

Згідно зі статтею 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до положень статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, висновки судів попередніх інстанцій у цій справі, зроблені за результатом розгляду скарги на дії ВДВС по суті в порядку господарського судочинства є передчасними, а спірні судові акти ухвалені без належного встановлення обставин, пов'язаних з юрисдикцією суду, до якого звернулося ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія» зі скаргою на постанову головного державного виконавця ВДВС, у зв'язку з чим Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги та скасування судових рішень попередніх інстанцій з направленням цієї справи до суду першої інстанції.

З огляду на викладене розгляд доводів касаційної скарги в частині питання застосування чи не застосування пункту 12 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження», Суд вважає передчасним.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до положень частини третьої статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина четверта статті 300 ГПК України).

Порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20-23 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги (частина друга статті 313 ГПК України).

Відповідно до частини четвертої статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

З урахуванням вищенаведеного, судові рішення не можуть вважатися законними і обґрунтованими та в силу статті 310 ГПК України підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції, під час розгляду якої суду належить урахувати викладене, дати відповідну правову оцінку доказам, доводам і запереченням сторін та ухвалити судове рішення відповідно до установлених обставин і вимог закону.

Судові витрати

Частиною чотирнадцятою статті 129 ГПК України передбачено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що в даному випадку справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 308, 310, 313 314 315 316 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» задовольнити частково.

2. Ухвалу Господарського суду Одеської області від 09.10.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.01.2025 у справі № 916/183/21 скасувати, а справу направити до Господарського суду Одеської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя І. Булгакова

Суддя А. Ємець