ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 листопада 2023 року
м. Київ
cправа № 916/2137/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Компанії Trans Shipping LTD.
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.09.2023 (судді: Таран С. В. - головуючий, Поліщук Л. В., Богатир К. В.) та ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.06.2023 (суддя Бездоля Д. О.)
у справі за позовом Компанії Trans Shipping LTD.
до відповідача Компанії Mega Denizcilik Ticltd STI
про зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
1. Фабула справи
1.1. У травні 2023 року Компанія Trans Shipping LTD. звернулася до Господарського суду Одеської області з позовом до Компанії Mega Denizcilik Ticltd STI про зобов`язання відповідача передати судно т/х MEGA D, IMO 8206791, прапор Туреччини (тимчасова назва AYANA, тимчасовий прапор Камеруну) у власність та фактичне володіння позивача.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором купівлі-продажу (купчої) від 25.08.2021 № 03848 щодо передачі позивачу у власність та фактичне володіння спірного судна.
2. Короткий зміст оскаржуваних у справі судових рішень
2.1. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.06.2023, залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.09.2023, відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом Компанії Trans Shipping LTD. до Компанії Mega Denizcilik Ticltd STI про примусове виконання обов`язку в натурі.
2.2. Суди установили, що сторони у справі є іноземними юридичними особами (позивач є резидентом Республіки Маршалових островів, а відповідач - Турецької Республіки).
З урахуванням, зокрема, статті 366 Господарського процесуального кодексу України, положень Закону України "Про міжнародне приватне право" та Угоди про правову допомогу та співробітництво в цивільних справах від 23.11.2000 (дата ратифікації - 05.07.2001; дата набуття чинності - 02.05.2004), якою передбачено, зокрема, розмежування юрисдикції судів, укладеної між Україною та Турецькою Республікою (резидентом якої виступає відповідач), суди виходили з того, що основним критерієм, за яким визначається підсудність цивільної/господарської справи національному судовому органу, виступає місцезнаходження відповідача (у тому числі його органу управління або представництва). Поряд з цим, вирішення судового спору національним судом можливе також і у випадку існування між сторонами відповідної угоди щодо розповсюдження на такий спір юрисдикції національного судового органу.
Суди установили, що органи управління відповідача чи його представництва на території Україні не розташовані, що відповідно виключає можливість розгляду даного спору судами України.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду Одеської області від12.06.2023 та постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.09.2023, Компанія Trans Shipping LTD. у касаційній скарзі просить їх скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження судових рішень неправильним застосуванням судами норм матеріального та порушенням норм процесуального права.
3.1.1. Скаржник вважає, що неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції було застосовано Угоду між Україною та Турецькою Республікою про правову допомогу та співробітництво в цивільних справах від 23.11.2000, що не підлягає застосуванню у цьому випадку, а також незастосування судами Закону України "Про міжнародне приватне право", який підлягав застосуванню.
Так, скаржник зазначає, що згідно з пунктом 3 статті 1 Угоди між Україною та Турецькою Республікою про правову допомогу та співробітництво в цивільних справах від 23.11.2000 зазначено, що до юридичних осіб, місце діяльності яких є на території однієї з Договірних Сторін і які були створені згідно з законом цієї Договірної Сторони, також застосовуються положення цієї Угоди.
Відповідно до преамбули Угоди між Україною та Турецькою Республікою про правову допомогу та співробітництво в цивільних справах від 23.11.2000, дана Угода є двосторонньою та укладена виключно між Україною та Турецькою Республікою, які надалі іменуються Договірні Сторони.
Жодна із сторін даного спору не заперечувала, що Компанія Trans Shipping LTD. є зареєстрованою за правом Республіки Маршалових островів, доказом чого може слугувати також копію Сертифікат про повноваження від 20.08.2021 разом із нотаріально засвідченим перекладом на українську мову (додаток № 13 до позовної заяви від 19.05.2023).
Отже, скаржник вважає, що враховуючи той факт, що Компанія Trans Shipping LTD. не є юридичною особою створеною згідно з законом України та/або Турецької Республіки та не має місця діяльності на території України та/або Турецької Республіки положення Угоди між Україною та Турецькою Республікою про правову допомогу та співробітництво в цивільних справах від 23.11.2000 не можуть бути застосовані до Компанії Trans Shipping LTD., а таке застосування призвело до порушення гарантованого права Компанії Trans Shipping LTD.на судовий захист.
Заявник касаційної скарги вважає, що станом на час звернення з позовною заявою від 19.05.2023 Компанія Trans Shipping LTD. мала можливість та право на захист порушених оспорюваних прав і свобод та звернутися з позовною заявою в юрисдикцію за місцем знаходження майна боржника, що знаходиться в акваторії морського порту Ізмаїл.
3.1.2. Заявник касаційної скарги також зазначає, що станом на час подання позовної заяви Компанії Trans Shipping LTD. чинним тимчасовим прапором судна т/х MEGA D (IMO 8206791), тимчасова назва AYANA був прапор Республіки Камерун, про що було зазначено у позовній заяві.
Україна є стороною Брюсельської Конвенції, яка набрала чинності для України 16.05.2012 та Республіка Камерун є стороною Брюсельської Конвенції, яка набрала чинності для Республіки Камерун 23.10.1958.
З урахуванням того, що арештоване та спірне судно ходить під прапором Договірної Держави, а відповідно положення Брюсельської Конвенції застосовуються до даних правовідносин, відповідно до положення статті 7 Брюсельської Конвенції, Суди країни, в якій був здійснений арешт, мають компетенцію розглядати справи по суті, якщо ці суди є компетентними на підставі внутрішнього права країни.
Між Україною, Турецькою Республікою та Республікою Маршалові острови відсутні міжнародні договори, які можуть бути застосовані до даних правовідносин з метою визначення належної юрисдикції розгляду спору.
Якщо міжнародним договором не передбачено інші правила, ніж встановлені Законом України "Про міжнародне приватне право", то повинні бути застосовані правила Закону України "Про міжнародне приватне право".
Так, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право", суди розглядають будь-які справи з іноземним елементом, якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача.
Частиною 10 статті 29 Господарського процесуального кодексу України також передбачено, що позови до відповідача, який не має в Україні місцезнаходження чи місця проживання, можуть пред`являтися за місцезнаходженням його майна.
Отже, скаржник зазначає, що зважаючи на той факт, що судно, а саме т/х MEGA D, IMO 8206791, знаходиться в акваторії морського порту Ізмаїл, Господарський суд Одеської області є компетентним судом для розгляду позову Компанії Trans Shipping LTD. проти Компанії Mega Denizcilik Ticltd STI про примусове виконання обов`язку в натурі, а саме виконання обов`язку передбаченого договором купівлі-продажу від 25.08.2021 про передачу судна Компанії Trans Shipping LTD.
3.1.3. Заявник касаційної скарги також вважає, що суди порушили норми процесуального права щодо застосування статті 30 Господарського процесуального кодексу України, зазначивши, що даний спір не є спором про право власності на судно, а є договірним спором.
Скаржник звертає увагу на те, що враховуючи той факт, що між Компанією Trans Shipping LTD. та Компанією Mega Denizcilik Ticltd STI було укладено договір купівлі-продажу від 25.08.2021 з реєстраційним номером 03848 (купчу), Компанія Trans Shipping LTD. оплатила повну вартість судна, що було підтверджено нотаріусом Джанан Бейоглу, 53 нотаріус Району Бейоглу, який засвідчив даний договір купівлі-продажу, відбулася юридична передача судна т/х MEGA D (IMO 8206791, прапор Туреччина) (тимчасова назва AYANA, тимчасовий прапор Камерун), що свідчить про те, що юридично судно т/х MEGA D (IMO 8206791, прапор Туреччина) (тимчасова назва AYANA, тимчасовий прапор Камерун) належить Компанії Trans Shipping LTD., проте фактично не було передане Компанією Mega Denizcilik Ticltd STI.
4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
4.1. Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржувані у справі постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.09.2023 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.06.2023, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши правильність застосування судами норм права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
4.2. Як свідчать матеріали справи та встановлено судами Компанія Trans Shipping LTD. Звернулася до Господарського суду Одеської області з позовом про зобов`язання Компанію Mega Denizcilik Ticltd STI передати у власність та фактичне володіння позивача судно т/х MEGA D, IMO 8206791, прапор Туреччини (тимчасова назва AYANA, тимчасовий прапор Камеруну), яке перебуває в акваторії морського порту Ізмаїл.
4.3. Відповідно до частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору (частини 1, 2 статті 3 вказаного Кодексу).
Статтею 4 передбачено право на звернення до господарського суду та визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку (частини 1, 2, 3 зазначеної норми).
За змістом статті 365 Господарського процесуального кодексу України іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.
Підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. У випадках, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, підсудність справ за участю іноземних осіб може бути визначено за угодою сторін (стаття 366 зазначеного Кодексу).
До приватноправових відносин з іноземним елементом застосовуються приписи Закону України "Про міжнародне приватне право".
Приватноправові відносини - це відносини, які ґрунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності, суб`єктами яких є фізичні та юридичні особи; іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; об`єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави (пункти 1 і 2 частини першої статті 1 вказаного Закону).
Відповідно до частини 1 статті 75 Закону України "Про міжнародне приватне право" підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися.
Стаття 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" встановлює, що суди розглядають будь-які справи з іноземним елементом якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача та в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України. (пункти 2, 12 частини 1).
У пункті 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.04.2020 у справі № 910/11287/16 зазначено, що перш ніж вирішувати спір з вимогою до юридичної особи - нерезидента за нормами Господарського процесуального кодексу України, суд повинен визначити, чи підсудна справа за участю іноземної особи господарським судам України на підставі норм Закону України "Про міжнародне приватне право" та чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
4.4. Суди першої та апеляційної інстанції установили обставини щодо відсутності відомостей про те, відповідач у справі - Компанія Mega Denizcilik Ticltd STI (резидент Турецької Республіки) має орган управління чи представництво на території України.
Натомість позивачем повідомлено, що місцезнаходженням відповідача є: Feyzullah Mah.Sehit Hikmet Alp Cad. No:31/12 Maltepe, Istanbul, Turkiye.
Отже, з урахуванням, зокрема, положень статті 366 Господарського процесуального кодексу України та статей 75, 76 Закону України "Про міжнародне приватне право", враховуючи, що законодавство України відносить морське судно до рухомої речі, на яку законом може бути поширений режим нерухомої речі (частина 1 статті 181 Цивільного кодексу України), а також те, що спірне морське судно ходить під прапором Турецької Республіки, яка не є стороною Брюссельської Конвенції від 10.05.1952, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що переданий позивачем на вирішення Господарського суду Одеської області спір за участю відповідача, який є резидентом Турецької Республіки та немає на території України органу управління чи представництва, не підлягає вирішенню господарськими судами України, а тому на підставі пункту 1 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України позивачу відмовлено у відкритті провадження.
4.5. Суд апеляційної інстанції також зазначив, що предметом позову у цій справі є вимога Компанії Trans Shipping LTD. про зобов`язання Компанію "Mega Denizcilik Ticltd STI" передати у власність та фактичне володіння позивача судно т/х MEGA D, IMO 8206791, прапор Туреччини (тимчасова назва AYANA, тимчасовий прапор Камеруну).
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, а заявником касаційної скарги зазначеного спростованого не було, що між сторонами існує спір про право на морське судно.
Суд апеляційної інстанції установив, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.04.2023 у справі № 916/1596/23 накладено арешт на морське судно, щодо якого між сторонами існує спір про право.
Згідно зі статтею 7 Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна від 10.05.1952 (далі - Брюссельська конвенція, ратифікована Україною 07.09.2011, чинна з 16.05.2012), яка регулює питання накладення арешту на морські судна за морською вимогою, суди країни, в якій був здійснений арешт, мають компетенцію розглядати справи по суті, якщо ці суди є компетентними на підставі внутрішнього права країни, в якій здійснено арешт.
Статтею 30 Господарського процесуального кодексу України визначена виключна підсудність справ та частиною 4 передбачено, що спори про права на морські і повітряні судна, судна внутрішнього плавання, космічні об`єкти вирішуються господарським судом за місцем їх державної реєстрації.
Згідно з положеннями Кодексу торговельного мореплавства України реєстрація судна в Україні полягає у внесенні відомостей про нього до Державного суднового реєстру України або Суднової книги України та отримання цим судном свідоцтва про право плавання під Державним прапором України.
Суд апеляційної інстанції установив, що як вбачається з матеріалів справи, сторонами не заперечувалося того, що спірне судно не зареєстроване в Україні, натомість місцем реєстрації останнього виступає Турецька Республіка.
4.6. Ураховуючи положення процесуального законодавства, норми Закону України "Про міжнародне приватне право", міжнародні угоди, ратифіковані Україною, а також встановлені судами обставини щодо відсутності правових підстав для розгляду позовних вимог до Компанії Mega Denizcilik Ticltd STI,Ю яка не є резидентом Турецької Республіки та немає на території України орган управління чи представництво, колегія суддів вважає, що суди дійшли правильного висновку про відмову у відкритті провадження у справі, а доводи касаційної скарги вважає необґрунтованими, недоведеними та такими, що зводяться до незгоди з судовими рішеннями у справі.
5. Висновки Верховного Суду
5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
5.2. Пунктом 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 цього Кодексу).
5.3. Ураховуючи викладене, беручи до уваги обставини, встановлені судами попередніх інстанцій, колегія суддів не вбачає правових підстав для скасування оскаржених у справі постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.09.2023 та ухвали Господарського суду Одеської області від 12.06.2023 та задоволення касаційної скарги.
6. Розподіл судових витрат
6.1. Оскільки підстав для скасування судових рішень, а також задоволення касаційної скарги немає, судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309 314 315 317 320 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Компанії Trans Shipping LTD. залишити без задоволення.
2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.09.2023 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.06.2023 у справі № 916/2137/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Т. Б. Дроботова
Судді Н. О. Багай
Ю. Я. Чумак