№ 916/2303/19 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2020 року

м. Київ

Справа № 916/2303/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О. М. - головуючий, Мамалуя О. О., Ткача І. В.,

за участю секретаря судового засідання Низенко В. Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Лавриненко Л. В., Аленіна О. Ю., Дібрової Г. І.

від 23.07.2020

за позовом ОСОБА_1

до: 1) ОСОБА_2 , 2) ОСОБА_3 , 3) ОСОБА_4 , 4) Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Нові - Технології - Україна»,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: 1) ОСОБА_5 , 2) ОСОБА_6 ,

про визнання недійсними договорів, рішень загальних зборів та скасування державної реєстрації

за участю представників:

позивача: Хом`янчук Ю. П.

відповідача-1: не з`явилися

відповідача-2: не з`явилися

відповідача-3: не з`явилися

відповідача-4: Стеценко Д. В.

третьої особи-1: не з`явилися

третьої особи-2: не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Одеської області з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про:

- визнання недійсним договору дарування від 06.02.2017, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Медведенко Г. В. (зареєстрованого в реєстрі за № 244);

- визнання недійсним договору дарування від 30.06.2017, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Писаренко Є. С. (зареєстрованого в реєстрі за № 2776);

- визнання недійсними рішень загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Нові Технології - Україна», оформлених протоколом № 7 від 05.02.2018;

- скасування державної реєстрації змін до установчих документів та внесення змін до відомостей про Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Нові Технології - Україна», здійснених на підставі рішень загальних зборів учасників товариства, оформлених протоколом № 7 від 05.02.2018, які були зареєстровані 09.02.2018 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань, номери записів:

- 15561050022047431 (державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи),

- 15561050023047431 (державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи),

- 15561070024047431 (внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах),

- 15561070025047431 (внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний договір дарування від 06.02.2017 суперечить вимогам чинного законодавства, а саме: частинам 1- 3 статті 53 Закону України «Про господарські товариства», частині 1 статті 98 Цивільного кодексу України, пункту 4.3. статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Нові технології-Україна», оскільки був укладений за відсутності згоди загальних зборів учасників цього Товариства на передачу частки учасника у статутному капіталі Товариства іншій особи та відмови інших учасників Товариства від цієї частки, порушує переважне право позивачки на придбання частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Нові технології - Україна». За твердженням позивачки у зв`язку з недійсністю договору дарування від 06.02.2017 підлягають визнанню недійсними також і наступний договір дарування від 30.06.2017 як такий, що не породив жодних прав та обов`язків у його сторін, та рішення загальних зборів учасників Товариства, оформлене протоколом № 7 від 05.02.2018, а також підлягає скасуванню державна реєстрація змін до установчих документів Товариства, здійснення на підставі цих рішень загальних зборів.

2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.

05.09.2013 була здійснена державна реєстрація Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Нові Технології - Україна» (далі по тексту - Товариство).

Відповідно до пунктів 4.1., 5.2. статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Нові Технології - Україна» (у редакції, затвердженій рішенням загальних заборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Нові Технології - Україна», оформленим протоколом № 01/12-2015/3 від 01.12.2015) учасниками (засновниками) Товариства є громадяни України:

- ОСОБА_1 з часткою у статутному капіталі Товариства у розмірі 25%,

- ОСОБА_5 з часткою у статутному капіталі Товариства у розмірі 25%,

- ОСОБА_2 з часткою у статутному капіталі Товариства у розмірі 50%.

06.02.2017 між ОСОБА_2 як дарувальником та ОСОБА_3 як обдаровуваним був укладений договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Медведенко Г. В. за реєстровим номером 244, (далі по тексту - спірний договір-1), відповідно до умов якого Дарувальник безоплатно передав у власність Обдаровуваному належну йому частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Нові технології - Україна» у розмірі 50%, що складає 20 000,00 грн.

28.04.2017 між ОСОБА_1 як дарувальницею та ОСОБА_4 як обдаровуваним був укладений договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Медведенко Г. В. за реєстровим номером 1042, відповідно до умов якого Дарувальник безоплатно передав у власність Обдаровуваному належну йому частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Нові технології - Україна» у розмірі 25%, що складає 10 000,00 грн.

30.06.2017 між ОСОБА_3 як дарувальником та ОСОБА_4 як обдаровуваним був укладений договір дарування частки корпоративних прав, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Писаренко Є. С. за реєстровим номером 2776, (далі по тексту - спірний договір-2), відповідно до умов якого Дарувальник безоплатно передав у власність, а Обдаровуваний прийняв у власність частку корпоративних прав у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Нові технології - Україна» в розмірі 50%, що становить 20 000,00 грн.

05.02.2018 відбулися загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Нові технології - Україна», на яких були присутні учасник Товариства ОСОБА_5 , якій належить частка у статутному капіталі Товариства у розмірі 25%, та представник ОСОБА_4 , який за зазначеними вище договорами дарування від 28.04.2017 та 30.06.2017 є власником частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Нові технології - Україна» у розмірі 75%.

За результатом розгляду та голосування щодо питань порядку денного на зазначених загальних зборах учасників Товариства були прийняті рішення, оформлені протоколом №7 від 05.02.2018, а саме:

- обрані робочі органи загальних зборів: голова та секретар, уповноважено їх на ведення, оформлення та подальше підписання протоколу засідання цих загальних зборів, а також уповноважено приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу на підписання протоколу зборів з метою нотаріального посвідчення підписів голови та секретаря зборів;

- встановлено факт правомочності (повноважності) загальних зборів та правомочностей прийнятих на цих зборах рішень;

- прийнято до відома та виконання інформацію про факт укладання договорів дарування від 28.04.2017 (між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 щодо частки у статутному капіталі Товариства у розмірі 25%) та від 30.06.2017 (між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щодо частки у статутному капіталі Товариства розмірі 50%);

- прийнято до складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Нові технології - Україна» нового учасника - ОСОБА_4 замість учасників ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , які вибули у зв`язку з укладанням договорів дарування, змінено склад учасників Товариства, вирішено вважати, що з моменту прийняття цих рішень учасниками Товариства є: ОСОБА_5 з часткою у статутному капіталі Товариства у розмірі 25% (внесок у розмірі 10 000,00 грн внесено повністю) та ОСОБА_4 з часткою у статутному капіталі Товариства у розмірі 75% (внесок у розмірі 30 000,00 грн внесено повністю);

- затверджено нову редакцію статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Нові технології - Україна»;

- уповноважено учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Нові технології - Україна» ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на підписання статуту Товариства у приватного нотаріуса.

- уповноважено ОСОБА_5 на здійснення державної реєстрації змін до установчих документів (статуту) Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Нові технології - Україна» та державної реєстрації змін до відомостей про Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Нові технології - Україна», що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань.

У подальшому на підставі зазначених рішень була здійснена державна реєстрація змін до установчих документів та внесення змін до відомостей про Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Нові технології - Україна».

3. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття.

Господарський суд Одеської області рішенням від 16.12.2019, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.07.2020, у задоволенні позовних вимог відмовив у повному обсязі.

Суди попередніх інстанцій виходили з того, що спірний договір дарування-1 не суперечить частинам 1 - 3 статті 53 Закону України «Про господарські товариства», частині 2 статті 147 Цивільного кодексу України та пункту 4.3. статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Нові технології-Україна, не порушує ні переважного права позивачки на придбання частки іншого учасника Товариства, ні її корпоративних права, оскільки позивачка як учасник Товариства відповідно до зазначених норм закону та положень статуту мала переважне право лише у разі купівлі-продажу частки, натомість спірний договір-1 є договором дарування, а тому зазначені норми закону та положення статуту не стосуються спірних відносин дарування, що виникли зі спірного договору. Крім того суди дійшли висновку, що позивачка втратила свої корпоративні права як учасник товариства з 28.04.2017 - з моменту укладення нею з ОСОБА_4 договору дарування та прийняття від неї Обдаровуваним в якості дарунку її частки у статутному капіталі Товариства.

Відмовивши у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним договору дарування від 06.02.2017, суди відмовили також і у задоволенні похідних від неї вимог про визнання недійсним договору дарування від 30.06.2017, рішень загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Нові Технології - Україна», оформлених протоколом № 7 від 05.02.2018, та про скасування державної реєстрації змін до установчих документів та внесення змін до відомостей про Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Нові Технології - Україна».

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі позивачка - ОСОБА_1 просить скасувати постанову Південно- західного апеляційного господарського суду від 23.07.2020, а справу направити на новий розгляд.

5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

В якості підстав касаційного оскарження скаржниця послалася на пункт 4 абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та зазначила про те, що суд апеляційної інстанцій в порушення пункту 3 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України необґрунтовано відхилив її клопотання про залучення до участі у справі в якості свідків учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Нові Технології - Україна», визначених у статуті Товариства, затвердженому протоколом № 01/12-2015/3 від 01.12.2015, що за своєю суттю є клопотанням про встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, внаслідок чого суд порушив норми процесуального права, зокрема статті 13 89 236 237 Господарського процесуального кодексу України.

6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Відповідач-4 - Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Нові Технології - Україна» у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції у цій справі - без змін, посилаючись на незаконність та безпідставність доводів касаційної скарги. Зокрема відповідач-4 зазначає про те, що суд апеляційної інстанції правильно залишив клопотання позивача про виклик свідків без розгляду, оскільки клопотання було заявлене позивачкою з порушенням строків для його подачі та без прохання поновити цей строк. За твердженням відповідача-4 факт подання позивачкою цього клопотання має штучний характер, направлене на затягування часу розгляду справи та свідчить про зловживання нею своїми правами, оскільки визначені позивачкою у клопотанні свідки вже беруть участь у справі в якості сторін та третьої особи та надавали свої пояснення по суті спірних правовідносин. Також відповідач-4 вказує на те, що скаржниця не обґрунтувала, в чому саме полягає порушення процесуальних норм судом апеляційної інстанції.

Перший, другий та третій відповідачі, а також треті особи відзиви на касаційну скаргу не надали.

Позиція Верховного Суду

7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого господарського суду та суду апеляційної інстанцій.

Касаційний господарський суд, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судами, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно з положеннями частин 1, 2 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Таким способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Відповідно до частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України.

За змістом частини першої статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Як встановили суди попередніх інстанцій 06.02.2017 між ОСОБА_2 як дарувальником та ОСОБА_3 як обдаровуваним був укладений договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Медведенко Г. В. за реєстровим номером 244 (спірний договір-1).

Відповідно до частини першої статті 717 Цивільного кодексу України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Згідно з частиною другою статті 718 Цивільного кодексу України дарунком можуть бути майнові права, якими дарувальник володіє або які можуть виникнути у нього в майбутньому.

За твердженням позивачки зазначений спірний договір-1 суперечить частинам 1- 3 статті 53 Закону України «Про господарські товариства», частині 1 статті 98 Цивільного кодексу України та пункту 4.3. статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Нові технології-Україна», оскільки був укладений ОСОБА_2 за відсутності згоди загальних зборів учасників цього Товариства на передачу його частки у статутному капіталі Товариства іншій особи та відмови інших учасників Товариства від цієї частки, порушує її переважне права на придбання частки іншого учасника у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Нові технології - Україна».

Відповідно до частини першої статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

За змістом пункту «д» частини першої статті 10 Закону України «Про господарські товариства» (у редакції, чинній станом на 06.02.2017 дату укладення спірного договору-1) учасники товариства мають право здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом.

Згідно з частинами першою та другою статті 147 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній станом на 06.02.2017 дату укладення спірного договору-1) учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства.

Згідно з частиною другою статті 147 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній станом на 06.02.2017 дату укладення спірного договору-1) відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.

Учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права. Купівля здійснюється за ціною та на інших умовах, на яких частка (її частина) пропонувалася для продажу третім особам. Якщо учасники товариства не скористаються своїм переважним правом протягом місяця з дня повідомлення про намір учасника продати частку (її частину) або протягом іншого строку, встановленого статутом товариства чи домовленістю між його учасниками, частка (її частина) учасника може бути відчужена третій особі.

Аналогічні положення містяться у частинах першій, другій та третій статті 53 України «Про господарські товариства» (у редакції, чинній станом на 06.02.2017 дату укладення спірного договору-1).

Аналіз наведених норм закону свідчить про те, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право на відчуження своєї частки (її частини) у статутному капіталі третім особам за умови дотримання переважного права інших учасників товариства на придбання цієї частки. Разом з цим у абзаці другому частини другої статті 147 Цивільного кодексу України та у частині третій статті 53 України «Про господарські товариства» (у редакції цих норм, чинній станом на 06.02.2017 дату укладення спірного договору-1) йдеться про переважне право саме на купівлю частки (її частини). Учасники товариства з обмеженою відповідальністю користуються переважним правом купівлі частки у іншого учасника товариства за наявності у нього наміру здійснити відчуження такої частки саме шляхом укладення договору купівлі - продажу. У разі відступлення учасником товариства своєї частки іншим чином, відмінним від її продажу, зокрема шляхом дарування, переважне право на її придбання у інших учасників товариства не виникає, про що обґрунтовано зазначили суди попередніх інстанцій.

Врахувавши наведене, суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові обґрунтовано зазначив про те, що саме договір дарування від 06.02.2017 (спірний договір-1) став правовою підставою для безоплатного переходу права власності на частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Нові Технології - Україна» від ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , а тому у інших учасників цього Товариства не виникло переважного права на придбання частки ОСОБА_2 .

Крім того, як встановили суди попередніх інстанцій, за змістом пункту 4.3. статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Нові Технології - Україна» (у редакції, чинній станом на дату укладення спірного договору-1), якому за твердженням позивачки суперечить спірний договір-1, учасники Товариства мають право за згодою зборів учасників Товариства передати (продати) свою частку (її частину) одному або декільком учасникам цього Товариства або третім особам. Передача (продаж) частки (її частини) третій особі можлива тільки після відмови інших учасників Товариства від придбання та здійснюється з одночасним переходом до неї всіх прав та обов`язків уступаючого її учасника і можлива тільки після повного внесення вкладу в статутний капітал уступаючого її учасника.

Також зазначеним пунктом статуту передбачене право учасників Товариства на переважне придбання частки (її частини) учасника, який її уступив, пропорційно своїй частці у статутному капіталі або в іншому погодженому між учасниками розмірі.

Проаналізувавши зазначений пункт статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Нові Технології - Україна», суд апеляційної інстанції правильно встановив, що у цьому пункті слово «продати» після слова «передати» включене в круглі дужки. Надаючи оцінку змісту цього пункту статуту, суд правильно звернувся до правил української пунктуації та обґрунтовано зазначив про те, що круглі дужки у тексті ставляться для уточнення попереднього слова або слів.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про те, що передбачена зазначеним пунктом статуту Товариства згода загальних зборів учасників Товариства необхідна саме для продажу учасником його частки та учасники Товариства мають переважне право лише на купівлю частки іншого учасника.

Наведеним спростовуються доводи позивачки у касаційній скарзі про те, що за своїм змістом пункт 4.3. статуту Товариства стосується не лише відносин купівлі-продажу, а і відносин дарування частки, містить імперативні вимоги про отримання згоди загальних зборів учасників на дарування частки. Зазначені доводи позивачки не ґрунтуються на правилах української пунктуації, є її суб`єктивним довільним тлумаченням зазначеного пункту статуту та не спростовують правильні висновки суду апеляційної інстанції.

Крім того місцевий господарський суд обґрунтовано зазначив про те, що позивачка втратила свої корпоративні права як учасник Товариства з 28.04.2017, тобто з моменту укладення нею як дарувальницею та ОСОБА_4 як обдарованим договору дарування та прийняття дарунку обдарованим.

Отже суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що спірний договір-1 не суперечить частинам 1- 3 статті 53 Закону України «Про господарські товариства», частині 2 статті 147 Цивільного кодексу України та пункту 4.3. статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Нові технології-Україна, не порушує ні переважного права позивачки на придбання частки іншого учасника Товариства, ні її корпоративних прав.

З огляду на викладене суди правильно та обґрунтовано відмовили у задоволенні позову про визнання недійсним договору дарування від 06.02.2017, а також у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними договору дарування від 30.06.2017 та рішень загальних зборів учасників Товариства, оформлених протоколом № 7 від 05.02.2018, скасування державної реєстрації змін до установчих документів та внесення змін до відомостей про Товариство, що були заявлені позивачкою саме як похідні вимоги від вимоги про визнання недійсним дарування від 06.02.2017.

Крім того встановивши те, що права та охоронювані законом інтереси позивачки, за захистом яких вона звернулася з позовом у цій справі, не порушені, суди попередніх інстанцій, керуючись правилами застосування позовної давності, дійшли правильного висновку про те, що до позовних вимог у цій справі позовна давність, про застосування якої заявив відповідач-4, не застосовується та правильно відмовили у задоволенні позову з підстав його необґрунтованості.

У касаційній скарзі позивачка посилається на те, що суд апеляційної інстанцій необґрунтовано відхилив її клопотання про залучення до участі у справі в якості свідків учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Нові Технології - Україна», визначених у статуті Товариства, затвердженому протоколом № 01/12-2015/3 від 01.12.2015, а саме: ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та особисто ОСОБА_8 , внаслідок чого порушив норми процесуального права, зокрема статті 13 89 236 237 Господарського процесуального кодексу України.

Верховний Суд не бере до уваги ці посилання скаржниці, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, оскільки, як правильно встановив суд апеляційної інстанції, зазначене клопотання було заявлене позивачкою суду апеляційної інстанції з порушенням встановленого пунктом 7 частини 2 статті 258 Господарського процесуального кодексу України строку для його подачі та без клопотання про поновлення цього строку. Крім того, як правильно зазначив відповідач-4 у відзиві на касаційну скаргу, визначені позивачкою у клопотанні особи, яких на її думку необхідно залучити до участі у справі в якості свідків, вже беруть участь у справі в якості сторін та третьої особи та надавали свої пояснення по суті спірних правовідносин. Крім того Верховний Суд зазначає, що позивачка у касаційній скарзі не обґрунтувала, в чому саме полягає порушення процесуальних норм судом апеляційної інстанції.

З огляду на викладене Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції ухвалою від 23.07.2020 правильно та обґрунтовано залишив без розгляду клопотання представника позивачки про залучення до участі у справі в якості свідків учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Нові Технології - Україна».

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Матеріали справи свідчать про те, що місцевий господарський суд всебічно, повно і об`єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав правильну юридичну оцінку обставинам справи та з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права вирішив спір у справі. Переглядаючи справу в апеляційному провадженні господарський суд апеляційної інстанції правильно залишив прийняте місцевим господарським судом рішення без змін.

Доводи заявника касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права під час прийняття оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим Верховний Суд не вбачає підстав для зміни чи скасування законної та обґрунтованої постанови.

З огляду на зазначене Верховний Суд дійшов висновку про залишення постанови суду апеляційної інстанції без змін, а касаційної скарги - без задоволення.

9. Судові витрати.

Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.07.2020 у справі № 916/2303/19 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді О. Мамалуй

І. Ткач