ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 січня 2023 року
м. Київ
cправа № 916/2363/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Малашенкової Т.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження
касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фінбізнесгруп" (далі - Товариство)
на ухвалу господарського суду Одеської області від 21.09.2022 (суддя Желєзна С.П.)
та постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 14.11.2022 (головуючий суддя - Богацька Н.С., Діброва Г.І. і Принцевська Н.М.)
зі справи № 916/2363/22
за заявою публічного акціонерного товариства "МТБ Банк" (далі - Банк)
про забезпечення позову
за позовом Банку
до Товариства
про стягнення 16 184 000 грн.,
ВСТАНОВИВ:
1. Банк звернувся до господарського суду Одеської області із заявою про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви до Товариства шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, що належать останньому на праві власності, в межах ціни боргу у розмірі 16 184 000 грн. та передання його на відповідальне зберігання Банку.
2. Заяву обґрунтовано наявністю підстав для задоволення згаданої заяви.
3. Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.09.2022, залишеною без змін постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 14.11.2022: відповідну заяву Банку задоволено; накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить Товариству на праві власності, в межах ціни позову в розмірі 16 184 000 грн. з передачею майна на відповідальне зберігання Банку; зобов`язано Банк надати суду докази на підтвердження пред`явлення позову протягом десяти днів з дня постановлення даної ухвали; стягувачем за цією ухвалою визначено Банк, а боржником - Товариство; визначено, що дана ухвала набрала законної сили 21.09.2022 та підлягає негайному виконанню і дійсна для пред`явлення у строк, передбачений статтею 12 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції згідно із Законом України від 02.06.2016 N 1404-VІІІ).
4. Ухвалу та постанову мотивовано необхідністю та правомірністю задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову.
5. У касаційній скарзі Товариство просить: скасувати оскаржувані ухвалу та постанову попередніх судових інстанцій з даної справи; відмовити Банку у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви та повернути заяву позивачу; стягнути з Банку на користь Товариства судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання касаційної скарги.
6. У скарзі на виконання вимог пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій частини першої та одинадцятої статті 137 ГПК України та не врахування судами висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема, викладеного у постанові Верховного Суду від 08.11.2021 у справі №911/1141/21.
7. Відзив на касаційну скаргу не надходив.
8. У розгляді відповідної заяви Банку судами попередніх інстанцій з`ясовано й зазначено, зокрема, таке.
8.1. Банком і ТОВ «М-буд груп» укладено кредитний договір від 12.03.2021 № К08027/2021 (далі - Кредитний договір), за умовами якого Банк зобов`язується надати ТОВ «М-буд груп» грошові кошти у вигляді поновлювальної кредитної лінії з лімітом заборгованості 16 000 000 грн., а назване Товариство зобов`язується прийняти, використати за цільовим призначенням та повернути Банку кредит, сплатити за його користування 18% річних, комісії, пені і штрафи та інші платежі, що будуть нараховані відповідно до умов цього договору.
8.2. Цього ж дня, 12.03.2021, Банком і Товариством укладено:
- договір поруки №К08027/2021S-1, за умовами якого Товариство поручилося перед Банком за виконання ТОВ «М-буд груп» зобов`язань за Кредитним договором зі всіма додатковими угодами до нього;
- договір застави транспортних засобів (далі - Договір застави), за умовами якого Товариство надало Банку в заставу належне йому на праві власності майно, а саме -15 транспортних засобів загальною вартістю 29 043 000 грн., і в якому зазначено, що вказані транспортні засоби фактично знаходяться за адресою: м. Одеса, 21-й км Старокиївського шосе, буд. 30-А.
8.3. 05.08.2022 за результатами перевірки наявності майна, переданого в заставу, представниками Банку складено акт, з якого вбачається, що транспортні засоби у кількості 15 штук за вказаною адресою відсутні.
8.4. Також Банком надано суду постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 16.08.2022, винесені у межах виконавчих проваджень №№69554414, 69563919 щодо примусового виконання виконавчих написів стосовно іншого боржника, з яких вбачається, що за результатами проведення опису майна по вул. 21-й км Старокиївського шосе, буд. 30-А, майно, передане в заставу за Договором застави від 12.03.2021 у кількості 15 одиниць, виявлено не було.
8.5. Факт відсутності переданого в заставу майна саме по вул. 21-й км. Старокиївського шосе, буд. 30-А не заперечується Товариством як заставодавцем, а, навпаки, останнім зазначається, що це майно наразі зберігається за іншою адресою: м. Одеса, пров. Локомотивний, 21, де знаходиться належний Товариству цілісний майновий комплекс, який був придбаний ним у Банку на підставі договору купівлі-продажу від 13.12.2020. Проте доводи Товариства стосовно того, що майно зберігається за іншою адресою, не підтверджені жодними доказами.
8.6. Крім того, умовами пункту 3.2 Договору застави передбачено, що заставодавець (Товариство) має право змінювати місцезнаходження предмета застави виключно за попередньою письмовою згодою заставодержателя - Банку. Відповідна письмова згода Банку Товариством надана не була і в матеріалах оскарження ухвали відсутня.
8.7. Відсутність переданого в заставу майна за місцезнаходженням, зазначеним у Договорі застави, відсутність попередньої письмової згоди Банку як заставодержателя на зміну такого місцезнаходження підтверджують обґрунтованість доводів Банку щодо існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду у випадку задоволення вимог до Товариства та свідчить про те, що невжиття зазначених Банком заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника (Банку).
8.8. Посилання Товариства на те, що вартість заставленого майна вдвічі перевищує суму заборгованості не взято судом до уваги, оскільки предметом заяви про забезпечення позову є накладення арешту на майно Товариства саме в межах ціни боргу - 16 184 000 грн.
8.9. Товариство посилалось також на те, що згідно з Указом Президента України від 21.04.2021 № 169/2021 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15.04.2021 «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» застосовано щодо Товариства на три роки санкції. Однак, за висновками суду, названий Указ не впливає на правовідносини Банку і Товариства і не позбавляє Банк як кредитора та заставодержателя можливості реалізації процесуальних прав шляхом звернення до суду із заявою про забезпечення позову.
8.10. Доводи Товариства про те, що Банк на порушення приписів пунктів 6 частини першої статті 139 ГПК України не подав пропозицій щодо зустрічного забезпечення -спростовуються змістом самої заяви Банку, в якій зазначено про відсутність необхідності у зустрічному забезпеченні.
8.11. Судом апеляційної інстанції не прийнято доводи Товариства про те, що ухвалою місцевого господарського суду від 13.10.2022 заходи забезпечення позову, вжиті оскаржуваною ухвалою суду від 21.09.2022, були скасовані з тих підстав, що ухвалою суду від 10.10.2022 судом було відмовлено Банку у відкритті провадження у даній справі у порядку пункту 3 частини першої статті 175 ГПК України (у провадженні господарського суду перебуває справа №916/2072/22 за позовом Банку до Товариства, за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ТОВ «М-буд груп» про стягнення 16 184 000 грн., тобто справа зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав).
При цьому апеляційний господарський суд зазначив, що відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 415 та від 13.02.2020 у справі №50/790-43/173, подальше скасування заходів забезпечення позову, які були вжиті ухвалою суду, яка є предметом оскарження в апеляційному порядку, не виключає можливості перегляду такої ухвали в апеляційному порядку, оскільки процесуальне право на її оскарження передбачено нормами ГПК України.
9. Причиною подання касаційної скарги стала незгода Товариства з ухвалою місцевого господарського суду, залишеною без змін апеляційним господарським судом, про задоволення заяви Банку про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви.
10. Відповідно до положень ГПК України:
- господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову; забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом (стаття 136);
- позов забезпечується:1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
11. Задовольнивши заяву про забезпечення позову шляхом передачі майна, стосовно якого подано таку заяву, на зберігання Банку, суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що такий захід забезпечення позову не відповідає приписам частини першої статті 137 ГПК України.
Подібний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 08.11.2021 зі справи № 911/1141/21, і судами попередніх інстанцій він не врахований.
12. Скаржник в обґрунтування своїх вимог посилався також на те, що вжиті згідно з оскаржуваною ухвалою (і постановою апеляційної інстанції, якою її залишено без змін) скасовано ухвалою господарського суду Одеської області від 13.10.2022.
Дійсно, ухвалою господарського суду Одеської області від 13.10.22 зі справи №916/2363/22, яка розглядається: задоволено заяву Товариства про скасування заходів забезпечення позову; скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду Одеської області від 21.09.2022 у справі №916/2363/22.
Водночас скасування заходів забезпечення позову не означає скасування судового рішення, згідно з яким таких заходів вжито (в даному разі це ухвала господарського суду Одеської області від 21.09.2022 у даній справі), і не виключає його перегляду в апеляційному та касаційному порядку.
Зміна обставин, що відбулася після постановлення оскаржуваної ухвали, у тому числі скасування заходу забезпечення позову згідно з іншою ухвалою суду, не визначається процесуальним законом як підстава для скасування оскаржуваної ухвали.
13. Суд вважає, що вжиття згідно з оскаржуваною ухвалою заходу забезпечення позову, який не відповідає вимогам процесуального закону (пункт 11 цієї постанови), є згідно з частиною першою статті 311 ГПК України підставою для скасування оскаржуваних судових рішень у відповідній частині з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні заяви Банку про забезпечення позову в тій же частині та із залишенням судових рішень в іншій частині без змін, оскільки в цій (іншій) частині вони не суперечать нормам матеріального і процесуального права.
Що ж до дій органу (органів) Державної виконавчої служби, з якими не погоджується скаржник, то вони, за наявності підстав, можуть бути предметом окремого оскарження у передбаченому законом порядку.
14. У зв`язку з частковим задоволенням касаційної скарги та відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання зазначеної скарги, підлягають розподілу між Товариством і Банком у рівних частках (по 50%).
Товариство при зверненні до Верховного Суду мало сплатити судовий збір у сумі 2 481 грн. Однак, як вбачається з квитанції від 09.12.2022 ID:4937-8191-4337-9848, Товариством сплачено 4 962 грн. судового збору. Тому надмірно сплачена Товариством сума судового збору у сумі 2 481 грн. має бути повернута останньому з державного бюджету України.
Керуючись статтями 129 300 308 311 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фінбізнесгруп" задовольнити частково.
2. Ухвалу господарського суду Одеської області від 21.09.2022 та постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 14.11.2022 у справі № 916/2363/22 скасувати в частині вжиття заходів забезпечення позову шляхом передачі майна, що належить на праві власності товариству з обмеженою відповідальністю «Фінбізнесгруп» у межах ціни позову у розмірі 16 184 000 грн., на відповідальне зберігання публічному акціонерному товариству «МТБ Банк».
3. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні заяви публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» про забезпечення позову у відповідній частині відмовити.
4. В іншій частині зазначені ухвалу та постанову залишити без змін.
5. Стягнути з публічного акціонерного товариству «МТБ Банк» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінбізнесгруп» 1 240, 50 грн. судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.
6. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю «Фінбізнесгруп» з державного бюджету України 2 481 грн. надмірно сплаченого судового збору за подання касаційної скарги.
7. Видачу відповідних наказів доручити господарському суду Одеської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Булгакова
Суддя Т. Малашенкова