ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 квітня 2020 року
м. Київ
Справа № 916/2836/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Баранець О.М. - головуючий, Студенець В.І., Кондратова І.Д.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Чорноморської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація морського порту Чорноморськ)
на рішення Господарського суду Одеської області
у складі судді Щавинської Ю.М.
від 15.10.2019
та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів Принцевської Н.М., Діброви Г.І., Ярош А.І.
від 13.01.2020
за позовом Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Чорноморської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна фірма «Олександр»
про стягнення 709 200, 00 грн
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2018 року Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі Іллічівської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна фірма «Олександр» про стягнення 709 200, 00 грн збитків.
Судом першої інстанції під час розгляду справи здійснено заміну найменування позивача на Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі Чорноморської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України».
Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором підряду №87-В-ІЛФ-18 від 03.05.2018.
Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій
Як встановлено господарськими судами 03 травня 2018 року між Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» в особі Іллічівської (Чорноморської) філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна фірма «Олександр» (виконавець) було укладено договір №87-В-ІЛФ-18 (далі - Договір), відповідно до умов якого виконавець зобов`язався на свій ризик, своїми засобами та силами, у встановлені Договором строки надати послуги з поточного ремонту будівлі управління порту ІФ ДП «АМПУ» (інв.№5443) відповідно до технічного завдання, а замовник зобов`язався прийняти належно надані послуги та оплатити їх на умовах договору.
Відповідно до пункту 2.1. Договору місцем надання послуг є: м. Чорноморськ, вул.Праці, 6, будівля управління порту (інв.№5443), територія ІФ ДП «АМПУ».
Згідно з пунктами 2.2. та 2.3. Договору строком надання послуг є 130 календарних днів з дати укладання цього договору, згідно календарного графіку, що є невід`ємною частиною договору.
Відповідно до пункту 3.1. Договору виконавець повинен надати замовнику послуги, якість яких відповідає умовам технічного завдання та діючої нормативної документації, зокрема, але не виключно: ДБН А.3.1-5-2009 «Організація будівельного виробництва», ДСТУ-н Б В.2.6-212:2016 «Руководство по выполнению работ с использованием сухих строительных смесей» та іншою нормативною документацією, яка діє в Україні.
Якість (якісні характеристики) матеріальних ресурсів, що використовуються при наданні послуг, має відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості відповідно до вимог цього Договору та законодавства України та підтверджуватись у встановленому законодавством України порядку із наданням оригіналів або засвідчених належним чином копій відповідних документів разом з Актами приймання послуг.
Відповідно до пункту 3.7. Договору сторони погодили, що у разі якщо між замовником і виконавцем виникла суперечка щодо усунення недоліків (дефектів) або їх причин, на вимогу будь-якої сторони може бути проведено незалежну експертизу.
Згідно з пунктом 4.1. Договору загальна вартість послуг за цим договором визначається на підставі договірної ціни (додаток №2, що є невід`ємною частиною Договору), виконаної згідно ДСГУ Б.Д 1.1-1:2013 «Правила визначення вартості будівництва» (зі змінами та доповненнями) та складає: 1 970 000, 00 грн без ПДВ, крім того сума ПДВ 394 000, 00 грн, всього ціна цього Договору 2 364 000, 00 грн з ПДВ.
Ціна цього Договору включає всі витрати, пов`язані із наданням послуг за цим Договором. Не передбачена виконавцем вартість окремих витрат у складі послуг замовником не оплачується (не відшкодовується), а витрати на її надання вважаються врахованими у договірній ціні (пункт 4.2. Договору).
Відповідно до пункту 4.3. Договору сторони погодили, що за письмовим зверненням виконавця замовник має право здійснювати попередню оплату (аванс) виконавцю у розмірі не більш 30% від договірної ціни. Передплата в узгодженому сторонами розмірі здійснюється на підставі оригіналу належним чином оформленого рахунку виконавця.
Згідно з пунктом 4.4. Договору оплата послуг за цим договором здійснюється поетапно, шляхом перерахування грошових коштів з поточного рахунку замовника на поточний рахунок виконавця.
У разі припинення дії Договору виконавець протягом 15 календарних днів з дати припинення зобов`язаний повернути попередню оплату з урахуванням вартості послуг, які були прийняті замовником (пункт 4.9. Договору).
Умовами розділу 5.2. Договору сторонами погоджено обов`язки замовника, до яких, зокрема, віднесено: перед початком робіт, після підписання Договору, надати виконавцю оформлений в установленому порядку акт допуску на виробництво робіт (пункт 5.2.2. Договору); призначити уповноваженого представника на увесь час робіт для вирішення оперативних питань (пункт 5.2.4. Договору).
Пунктом 5.3.3. Договору визначено право замовника достроково розірвати цей Договір у разі невиконання зобов`язань виконавцем, повідомивши про це його у строк 10 календарних днів до запланованої дати розірвання Договору.
Замовник має право здійснювати у будь-який час, не втручаючись у господарську діяльність виконавця, технічний нагляд і контроль за ходом, якістю, вартістю та обсягами наданих послуг і матеріальних ресурсів (пункт 5.3.4. Договору).
Також замовник має право зупинити надання послуг у випадку, якщо вони надаються з порушенням вимог технічного завдання та не відповідають вимогам щодо якості, вимагати негайного усунення недоліків за рахунок виконавця (пункт 5.3.7. Договору).
За умовами розділу 5.4. Договору виконавець зобов`язаний забезпечити надання послуг з дотриманням визначених договором вимог якості та у встановлені строки у відповідності з існуючими державними нормами і правилами та чинним законодавством (пункт 5.4.1. Договору); для виконання контролю за наданням послуг на об`єкті, на вимогу замовника надавати йому необхідну інформацію і документи. Виконавець здійснює забезпечення ресурсами та відповідає за їх якість і відповідність вимогам, установленим нормативними документами та технічним завданням (пункт 5.4.12. Договору).
Договір з усіма його додатками набирає чинності після його підписання уповноваженими представниками і діє до 30.12.2018 року, а в частині гарантійних зобов`язань до їх повного виконання. Закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Договору (пункти 6.1. та 6.2. Договору).
Розділом 10 Договору сторони погодили інші умови, зокрема, що закупівля за цим договором здійснюється за кошти замовника (власні кошти підприємства) (пункт 10.10. Договору).
Одночасно з Договором сторонами також було підписано технічне завдання на надання послуг з поточного ремонту будівлі управління порту ІФ ДП «АМПУ» (інв.№5443), договірну ціну та календарний графік виконання робіт, згідно з яким, зокрема, перший етап робіт щодо ремонту південного фасаду (3-15 поверх) будівлі управління порту мав бути виконаний до 15 липня 2018 року.
Як вбачається з технічного завдання, сторони погодили перелік основних робіт, зокрема, робіт які мають бути виконані за технологією «Ceresit» або її еквіваленту, вимоги щодо надання послуг, а також те, що матеріали виключно постачаються виконавцем.
Листом від 03 травня 2018 року відповідач звернувся до позивача з проханням перерахувати аванс для придбання будівельних матеріалів у розмірі 30% від договірної ціни у розмірі 709 200, 00 грн.
Відповідно до платіжного доручення №1254 від 07.05.2018 позивачем було перераховано відповідачу грошові кошти у сумі 709 200, 00 грн.
30 травня 2018 року позивачем було складено та підписано акт-допуск на виконання поточних ремонтно-будівельних робіт на території діючого підприємства ІФ ДП «АМПУ». Зазначений акт було отримано представником відповідача 11 червня 2018 року, про що свідчить наявний на такому акті підпис уповноваженої особи.
01 червня 2018 року комісією ІФ ДП «АМПУ» було здійснено огляд завезених відповідачем матеріалів на відповідність умовам Договору, за результатами якого комісією складено акт. Зокрема, зазначеним актом встановлено, що виконавцем робіт без погодження із замовником завезено будівельний матеріал, який не відповідає технічному завданню та локальному кошторису до договірної ціни.
Листом №613/15-06.3-10-2486 від 06.06.2018 позивач проінформував відповідача, що завезені ним 30.05.2018, 31.05.2018 та 01.06.2018 без погодження із замовником будівельні матеріали не відповідають технічному завданню та локальному кошторису до договірної ціни, у зв`язку із чим підлягають заміні у найкоротший термін.
Листом №634/15-06-3-10-2645 від 13.06.2018 позивач ще раз звернув увагу відповідача на необхідність термінового завезти матеріали, які передбачені локальним кошторисом до договірної ціни, а також приступити до виконання робіт та вжити заходів щодо належного їх виконання у встановлені календарним графіком строки.
Листом №170 від 15.06.2018 відповідач просив позивача узгодити заміну матеріалів.
20 червня 2018 року сторонами Договору була проведена спільна нарада, за результатом якої складено протокол №3. В процесі наради сторони, зокрема, погодили необхідність надання відповідачем порівняльної таблиці матеріалів, що запропоновані, а також їх паспортів якості та сертифікатів. Крім того, сторонами було визначено дату погодження матеріалів у замовника до 22 червня 2018 року в письмовому вигляді.
У листі №176 від 22.06.2018, який відповідач надіслав позивачу електронною поштою, Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна фірма «Олександр» просило узгодити заміну матеріалів, навівши водночас порівняльну таблицю таких матеріалів та зазначивши, що матеріали ТМ «Caparol» максимально збалансовані та підібрані для найбільш ефективної сумісної роботи між собою. Крім того, відповідачем зауважено, що при заміні матеріалів ціна виконання робіт та вартість матеріалів не перевищує кошторисну вартість.
25 червня 2018 року позивач на адресу відповідача надіслав лист №675/15-06.3-10, в якому ДП «Адміністрація морських портів України» повідомило, що відповідачем було надано таблицю лише переліку матеріалів, які планується замінити, та в таблиці відсутня інформація щодо обґрунтування заміни матеріалу системи «Церезит» - технічні характеристики окремо по кожному матеріалу відповідно.
Листом від 02.07.2018 позивач повідомив відповідача про ненадання останнім в черговий раз замовнику всієї документації на матеріали, які планується замінити, та невиконання рішення спільної наради щодо письмового погодження до 22 червня 2018 року заміни матеріалів, у зв`язку з чим ДП «Адміністрація морських портів України» вимушене ініціювати розірвання договору.
Листом №728/15-06.3-10-3082 від 12.07.2018 позивач повідомив відповідача про розірвання Договору в односторонньому порядку внаслідок порушення відповідачем зобов`язань за договором, оскільки станом на 12.07.2018 підрядні роботи розпочаті так і не були.
Крім того, позивач надіслав відповідачу ще одного листа №731/15-06.3-10-3083 від 12.07.2018 в якому, зокрема, повідомив про самостійну зміну підрядником кошторисних нормативів, про відхилення кошторисної документації наданої підрядником, а також порівняльної таблиці матеріалів на 7 арк., оскільки фізико-механічні характеристика пропонованих відповідачем матеріалів не відповідають умовам технічного завдання та договірній ціні.
У відповідь на лист від 12.07.2018, відповідач у листі №195 від 19.07.2018 зазначив про непогодження з позицією щодо розірвання Договору, а також наявність наразі можливості надати обумовлені Договором послуги. При цьому, підрядник зауважив, що неможливість виконання робіт в строк викликана порушенням з боку замовника своїх зобов`язань за договором, зокрема, щодо ненадання замовником виконавцю оформленого в установленому порядку акта-допуску на виробництво робіт перед початком робіт, незабезпечення точки доступу для енергоживлення засобів виконавця, не призначення повноважного представника на увесь час робіт для вирішення оперативних питань, а також непогодження заміни матеріалів. Також підрядник у вищезазначеному листі зауважив, що прохання останнього щодо внесення змін до календарного графіку шляхом перенесення строків виконання робіт на більш пізніший термін так і залишилось невирішеним.
Позивач повторно звернувся до відповідача з листом №797/15-06.3-10-3233 від 26.07.2018, повідомивши ще раз про розірвання Договору та з вимогою про повернення протягом 15 календарних днів суми авансу у розмірі 709 200, 00 грн.
Оскільки відповідач не повернув позивачу сплачену суму авансового платежу позивач звернувся до суду з позовною заявою про повернення суми авансу, який позивачем кваліфікований як збитки.
Судом першої інстанції під час розгляду справи ухвалою було призначено судову товарознавчу експертизу, на вирішення якої були поставлені питання: чи є запропонована виконавцем технологія «Caparol» із зазначеними у порівняльній таблиці №176 від 22.06.2018 матеріалами за технічними характеристиками еквівалентом технології «Ceresit» при виконанні поточного ремонту будівлі за договором №87-В-ІЛФ-18 від 03.05.2018, з урахуванням вимог технічного завдання, яке є додатком №1 до вказаного договору; чи відповідає якість запропонованої виконавцем технології «Caparol» із зазначеними у порівняльній таблиці №176 від 22.06.2018 матеріалами умовам технічного завдання, яке є додатком №1 до договору №87-В-ІЛФ-18 від 03.05.2018, а також діючій нормативній документації, зокрема, але не виключно: ДБН А.3.1-5-2009 «Організація будівельного виробництва», ДСТУ-Н Б В.2.6-212:2016 «Руководство по выполнению работ с использованием сухих строительных смесей» та іншої нормативної документації, яка діє в Україні.
Як зазначили суди попередніх інстанцій відповідна ухвала суду про призначення експертизи набрала законної сили та оскаржена сторонами не була. При цьому жодних інших питань сторонами по справі запропоновано не було.
Згідно висновку експерта №19-2050/2051, складеного 26.07.2019, за результатом експертного дослідження по першому питанню експертом встановлено, що системи «Ceresit» та «Caparol» - є аналогічними системами, які використовуються для утеплення та оздоблення будинків та споруд. Обидві мають застосування утеплювача, армування, штукатурки та фарбування за необхідністю. Таким чином експертом зроблено висновок, що системи утеплення «Ceresit» та «Caparol» є аналогом, проте не є ідентичними.
По другому питанню експертом встановлено, що якість запропонованої виконавцем технології «Caparol» відповідає зазначеними у порівняльній таблиці №176 від 22.06.2018 матеріалами умовам технічного завдання, яке є додатком №1 до договору №87-В-ІЛФ від 03.05.2018. При використанні якісних будівельних матеріалів та дотриманні технологічних процесів замовник може отримати обумовлений результат. Що стосується дотримання вимог ДБН та ДСТ-Н Б В.2.6-212:2016, експертом зазначено, що відповідно до ДБН А.3.1-5-2016 «організація будівельного виробництва»: п. 4.5. «на кожному об`єкті будівництва організація будівельних робіт має здійснюватись на підставі розробленої проектної документації» в даному випадку «Технічне завдання». Також експерт звернув увагу суду на те, що згідно ДСТУ-Н Б В.2.6-212:2016 «Настанова з виконання робіт із застосуванням сухих будівельних сумішей»: п.6.4. Заміна сумішей, передбачених проектом виконання робіт, допускається за узгодженням з проектною організацією і замовником.
Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій
Рішенням Господарського суду Одеської області від 15.10.2019 у справі №916/2836/18, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.01.2020, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з того, що порушення умов Договору зі сторони підрядника були обумовлені діями самого замовника, що виключає наявність вини відповідача у простроченні виконання робіт і, як наслідок, можливість стягнення збитків на підставі частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України.
Крім того, суд апеляційної інстанції відхилив доводи позивача в частині невідповідності якості матеріалів, які можуть в подальшому на думку позивача, призвести до неякісного виконання підрядних робіт, оскільки такі доводи не мають відношення до предмету спору та не можуть бути підставою для відмови від договору підряду в зв`язку з простроченням початку виконання підрядних робіт.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі Чорноморської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація морського порту Чорноморськ) 03.02.2020 звернулось до Верховного Суду, через Південно-західний апеляційний господарський суд, з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 15.10.2019 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.01.2020 у справі № 916/2836/18, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
В обґрунтування своїх вимог заявник касаційної скарги зазначає, що оскаржувані рішення прийняті судами при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків обставинам справи та при неправильному застосуванні судами норм матеріального та процесуального права.
Скаржник зазначає, що при прийняті постанови судом апеляційної інстанції було порушено вимоги та не було застосовано статтю 844 Цивільного кодексу України та постанову Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 №668 «Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві».
На думку скаржника, суд апеляційної інстанції безпідставно та в порушення вимог частини 3 статті 844 Цивільного кодексу України погодився з висновком суду першої інстанції стосовно правомірності дій відповідача щодо заміни матеріалів згідно з технічним завданням, яким було передбачено використання технології «Ceresit» або його еквіваленту, оскільки відповідачем було доведено, а позивачем не спростовано, що система « Caparol » є аналогом системи «Ceresit» та відповідає умовам технічного завдання, що в свою чергу стало підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.
Також скаржник вважає, що висновок судів попередніх інстанцій про відсутність вини відповідача зроблено із порушенням статті 525, частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, які встановлюють недопустимість порушення договірного зобов`язання.
Крім того, на думку скаржника, при прийнятті рішення судами попередніх інстанцій в порушення вимог статті 104 Господарського процесуального кодексу України не було встановлено неповноту відповідей на порушені перед експертом питання та їх відповідність іншим фактичним даним, а також неузгодженості між дослідницькою частиною та підсумковим висновком судової експертизи та іншими матеріалами справи. Крім того, відповідно до пункту 2.3 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5, експерту забороняється вирішувати питання, які виходять за межі спеціальних знань експерта.
Відповідач в установлений Касаційним господарським судом строк відзив на касаційну скаргу не надав.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанцій
Здійснивши розгляд касаційної скарги, дослідивши наведені у ній доводи, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, Касаційний господарський суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
За приписами статей 525 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Отже, за змістом наведених норм розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути передбачені законом або безпосередньо в договорі та можуть як ставитись в залежність від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).
Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли право на односторонню відмову у сторони відсутнє, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін.
Суди попередніх інстанцій встановили, що між сторонами виникли правовідносини у сфері виконання підрядних робіт на підставі укладеного ними Договору підряду.
Відповідно до частин першої, другої статті 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.
Згідно з частиною першою статті 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
За приписами частини першої статті 850 та статті 851 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний сприяти підрядникові у виконанні роботи у випадках, в обсязі та в порядку, встановлених договором підряду. Підрядник має право не розпочинати роботу, а розпочату роботу зупинити, якщо замовник не надав матеріалу, устаткування або річ, що підлягає переробці, і цим створив неможливість виконання договору підрядником.
Права замовника під час виконання роботи підрядником передбачені статтею 849 Цивільного кодексу України, відповідно до якої:
- замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника (частина перша статті);
- якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків (частина друга статті);
- якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника (частина третя статті);
- замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору (частина четверта статті).
Отже, правовий аналіз частин другої та четвертої статті 849 Цивільного кодексу України дозволяє дійти висновку про те, що вони встановлюють дві окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду та, відповідно, різні правові наслідки такої відмови.
Зокрема, частиною другою цієї статті передбачено право замовника на відмову від договору підряду лише за наявності конкретно визначеної законодавством умови, коли підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим. При цьому наслідком такої відмови є виникнення саме у замовника права вимагати відшкодування збитків з підрядника.
Натомість частина четверта зазначеної статті встановлює безумовне право замовника відмовитися від договору, але з обов`язком саме замовника виплатити підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувати підряднику збитки, завдані розірванням договору.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 13.09.2019 у справі №911/1433/18.
Відмовляючи у задоволенні позову суди попередніх інстанцій врахували, що позовні вимоги Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Чорноморської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» направлені на стягнення з відповідача на підставі статті 224 Господарського кодексу України та частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України суми збитків у вигляді авансу розміром 709 200, 00 грн, заподіяних відповідачем внаслідок неналежного виконання умов договору підряду, а саме через те, що підрядником не було розпочато роботи з поточного ремонту фасаду будівлі.
При цьому місцевий господарський суд зазначив, що як слідує з листування сторін, а також з їх пояснень, наданих під час розгляду справи, фактично між сторонами існує спір щодо можливості заміни погоджених у технічному завданні та локальному кошторисі матеріалів системи «Ceresit» на матеріали системи «Caparol». Відповідач обґрунтовує неможливість вчасного виконання підрядних робіт саме непогодженням позивачем заміни матеріалів. В свою чергу позивач стверджує про неможливість використання запропонованих матеріалів, оскільки такі матеріали не відповідають технічним умовам та локальному кошторису.
Щодо необхідності погодження заміни матеріалів відповідно до положень ДСТУ-Н Б В.2.6-212:2016 з проектної організацією та замовником, суд першої інстанції встановив, що в даному випадку матеріали справи не містять проекту, проте наявне технічне завдання, зі змісту якого вбачається можливість використання аналогів системи «Ceresit».
Оскільки технічним завданням було передбачено використання технології «Ceresit» або його еквіваленту, та встановивши за результатом експертного дослідження, що система « Caparol » є аналогом системи «Ceresit», а якість матеріалів, зазначених у порівняльній таблиці відповідає умовам технічного завдання, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що відповідач, діючи в межах технічного завдання, мав право замінити наведені у такому завданні матеріали на запропоновані ним.
Також суди відхилили посилання позивача щодо невідповідності завезених відповідачем теплоізоляційних плит та дюбелів, розміром 10х140 мм, погодженим сторонами матеріалам, оскільки зазначене спростовується висновком судового експерта.
За таких обставин, враховуючи що порушення умов Договору підряду зі сторони підрядника були обумовлені діями самого замовника, а також те, що скаржник звернувся до суду з вимогами про стягнення збитків на підставі саме на підставі норм частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України і не довів у встановленому порядку підстав для її застосування судом у даному випадку, Касаційний господарський суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення збитків на підставі частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України.
Оскільки положення частин другої та четвертої статті 849 Цивільного кодексу України містять дві самостійні підстави відмови замовника від договору підряду та, відповідно, різні правові наслідки таких дій, законність відмови замовника від договору підряду на підставі частини другої цієї статті Цивільного кодексу України у випадку недоведеності порушень умов договору підряду зі сторони підрядника не може бути виправдана безумовним правом замовника відмовитися від договору підряду на підставі частини четвертої цієї норми.
Інші доводи, викладені в касаційній скарзі колегією суддів Касаційного господарського суду відхиляються, оскільки останні є такими, що не спростовують висновку суду першої та апеляційної інстанції та зводяться до переоцінки доказів, а суд касаційної інстанції в силу частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
З огляду на наведене, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду погоджується з висновками господарських судів першої та апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову, а доводи касаційної скарги фактично зводяться до необхідності переоцінки цих доказів та обставин, що відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції прийняті з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для її зміни чи скасування немає.
Судові витрати
Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд - ,
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Чорноморської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація морського порту Чорноморськ) залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Одеської області від 15.10.2019 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.01.2020 у справі № 916/2836/18 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. Баранець
Судді В. Студенець
І. Кондратова