№ 916/3007/19 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2020 року

м. Київ

Справа № 916/3007/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Мамалуй О.О.

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Одеської області

(головуючий суддя - Степанова Л.В.)

від 02.03.2020

та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Таран С.В.; судді: Поліщук Л.В., Філінюк І.Г.)

від 17.06.2020

у справі № 916/3007/19

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Співдружність"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2 ; ОСОБА_3 ; ОСОБА_4

про визнання недійсними рішення загальних зборів,

за участю представників учасників справи:

позивача - не з`явився;

відповідача - Шолар О.Ю.;

третьої особи 1 - не з`явився;

третьої особи 2 - не з`явився;

третьої особи 3 - Шолар О.Ю.;

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Одеської області з позовом до Компанії "Співдружність" Товариства з обмеженою відповідальністю в якому просить визнати недійсним рішення загальних зборів Компанії "Співдружність" Товариства з обмеженою відповідальністю про збільшення розміру статутного капіталу до 32 500 000, 00 грн за рахунок особистих додаткових внесків учасників (засновників) Компанії "Співдружність" Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , перерозподіл часток учасників (засновників) Компанії "Співдружність" Товариства з обмеженою відповідальністю, оформлені протоколом №09/04/18.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням корпоративних прав ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що надання одному із учасників товариства відповідача, а саме: ОСОБА_4 , який володіє часткою, що має вирішальний вплив при прийнятті рішень на загальних зборах учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Співдружність", права самостійно збільшувати статутний капітал товариства без врахування на засадах пропорційності часток інших учасників, що фактично призводить до їх зменшення, свідчить про невідповідність оспорюваних рішень загальних зборів приписам законодавства, принципам верховенства права та вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Водночас позивач зауважує на передчасності прийняття рішень загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Співдружність", оформлених протоколом №09/04/18 від 09.04.2018, з огляду на недотримання вимог законодавства та установчих документів щодо необхідності попереднього внесення у повному обсязі усіма учасниками товариства своїх вкладів у статутний капітал.

2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 02.03.2020, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.06.2020, у позові відмовлено повністю.

2.2. Рішення судів попередніх інстанцій обґрунтовані недоведеністю позивачем факту порушення його корпоративних прав рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Співдружність", оформленим протоколом №09/04/18 від 09.04.2018.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Одеської області від 02.03.2020 та постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.06.2020, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухвалити нове, яким її позовні вимоги задовольнити повністю.

3.2. Підставою касаційного оскарження ОСОБА_1 визначила пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки судом апеляційної інстанції не було враховано висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 та від 11.09.2019 у справі № 916/2584/18, постанові Верховного суду України від 17.12.2014 у справі № 6-143цс14 - щодо належного повідомлення особи про проведення загальних зборів учасників товариства; у постанові Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 918/92/17 - щодо збільшення статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю; у постанові Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 926/2584/18 - щодо визнання недійсними рішень загальних зборів з мотивів недостатності голосів.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія "Співдружність" просить відмовити в її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Згідно з пунктом 1.1 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Співдружність", затвердженого рішенням загальних зборів учасників (засновників) від 19.01.2018, оформленим протоколом №19/01/18 (далі - статут Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Співдружність"), товариство засновано на власності фізичних осіб і здійснює свою діяльність відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до пунктів 1.1, 4.1-4.3 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Співдружність" для створення товариства та забезпечення його діяльності учасники створюють за рахунок своїх внесків статутний капітал товариства у розмірі 7 500 000 грн. Статутний капітал товариства формується за рахунок внесків учасників. Учасниками товариства з відповідними внесками є: ОСОБА_1 , частка якої у статутному капіталі товариства становить 1, 85%; ОСОБА_2 , частка якої у статутному капіталі товариства становить 10%; ОСОБА_3 , частка якої у статутному капіталі товариства становить 36,3%; ОСОБА_4 , частка якого у статутному капіталі товариства становить 51,85%.

В силу пункту 4.4 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Співдружність" в разі збільшення розміру статутного капіталу учасники можуть вносити до статутного капіталу товариства в оплату їх додаткових вкладів будівлі, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, право користування ресурсами, будівлями, спорудами та інтелектуальною власністю, корпоративні права та грошові кошти в українській та іноземній валюті.

За умовами пункту 4.7 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Співдружність" подальші можливі зміни у статутному капіталі товариства вносяться за рішенням загальних зборів відповідно до законодавства та статуту. При збільшенні або зменшенні статутного капіталу за рахунок особистих додаткових майнових або грошових внесків учасників (засновників) відбувається перерозподіл часток учасників (засновників) у статутному капіталі товариства.

Статутний капітал товариства може збільшуватися. Збільшення статутного капіталу можливо лише за умови остаточного внесення всіма учасниками своїх вкладів (пункт 4.13 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Співдружність").

Пунктом 5.2 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Співдружність" визначено, що обов`язками учасників товариства, зокрема, є додержання статуту товариства і виконання рішення загальних зборів та інших органів управління товариства, виконання своїх зобов`язань перед товариством, в тому числі і пов`язаних з майновою участю, а також внесення вкладів у розмірі, порядку та засобами, передбаченими статутом.

Згідно з пунктами 7.1, 7.2 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Співдружність" управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників, виконавчий орган та інші органи, передбачені статутом.

Відповідно до пунктів 7.4, 7.5 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Співдружність" учасники утворюють вищий орган управління товариством - загальні збори. До виключної компетенції загальних зборів належить, зокрема, зміна розміру статутного капіталу товариства.

В силу пунктів 7.8, 7.9 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Співдружність" загальні збори скликаються при виникненні необхідності, але не рідше двох разів на рік. Позачергові засідання загальних зборів скликаються виконавчим органом товариства, якщо цього потребують інтереси товариства в цілому, а також у випадках виникнення загрози значного скорочення статутного капіталу або неплатоспроможності. Засідання загальних зборів повинні бути скликані також на вимогу генерального директора товариства або голови ревізійної комісії.

За умовами пункту 7.11 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Співдружність" про проведення засідання загальних зборів учасники повідомляються письмово (або іншим способом) не менше як за 30 днів до початку загальних зборів з повідомленням часу та місця його проведення, а також порядку денного. Учасникам в такому випадку надаються матеріали, щодо яких будуть розглядатися питання на загальних зборах.

Пунктом 7.17 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Співдружність" передбачено, що питання, віднесене до компетенції загальних зборів, вважається прийнятим, якщо за нього проголосують учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів. Учасники товариства не можуть ухилятися від вирішення питань, передбачених цим статутом. Якщо учасник не може прийняти участь у засіданні загальних зборів, він повинен призначити свого представника та проінформувати про це голову загальних зборів.

Рішенням загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Співдружність", оформленим протоколом №1/01/2016 від 31.03.2016, було вирішено збільшити розмір статутного капіталу товариства на 4 000 000 грн та затвердити його на рівні 4 500 000 грн за рахунок особистих додаткових внесків учасників пропорційно часткам учасників у статутному капіталі товариства у таких розмірах: особистий додатковий внесок ОСОБА_6 - 668 000 грн; особистий додатковий внесок ОСОБА_7 - 800 000 грн; особистий додатковий внесок ОСОБА_8 - 532 000 грн; особистий додатковий внесок ОСОБА_9 - 1 332 000 грн; особистий додатковий внесок ОСОБА_1 - 668 000 грн. Для здійснення даних особистих додаткових внесків учасників (засновників) товариства встановлено строк у 2 місяці.

Як встановили суди попередніх інстанцій та не заперечували учасники справи, зазначене рішення загальних зборів було виконане шляхом внесення додаткових внесків всіма учасниками товариства, окрім позивача.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 18.07.2016 у справі № 916/1249/16, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.10.2016, у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Співдружність" про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників останнього, оформленого протоколом №1/01/2016 від 31.03.2016, відмовлено.

В подальшому, рішенням загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Співдружність", оформленим протоколом №14/03/2017 від 14.03.2017, у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не було фактично здійснено формування частини власної частки у статутному капіталі товариства у розмірі 668 000 грн, було вирішено здійснити фактичне формування статутного капіталу товариства за рахунок особистого додаткового грошового внеску учасника ОСОБА_6 у розмірі 668 000 грн. Крім того, даним рішенням загальних зборів Товариства передбачене збільшення розміру статутного капіталу товариства відповідача на 3 000 000 грн та затверджено його на рівні 7 500 000 грн за рахунок особистих додаткових внесків учасників (засновників) пропорційно часткам учасників (засновників) у статутному капіталі товариства у таких розмірах: особистий додатковий внесок учасника ОСОБА_6 - 1 036 500 грн; особистий додатковий внесок ОСОБА_7 - 600 000 грн; особистий додатковий внесок ОСОБА_8 - 219 000 грн; особистий додатковий внесок ОСОБА_9 - 1 089 000 грн; особистий додатковий внесок ОСОБА_1 - 55 500 грн, при цьому для здійснення особистих додаткових внесків було встановлено строк у 2 місяці.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 02.11.2017 у справі № 916/2241/17, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.12.2017 та постановою Верховного Суду від 16.05.2018, у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Співдружність" про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників останнього, оформленого протоколом №14/03/2017 від 14.03.2017, відмовлено.

Рішенням загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Співдружність", оформленим протоколом №09/04/18 від 09.04.2018, вирішено, зокрема, у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не було фактично здійснено формування частини власної частки у статутному капіталі товариства у розмірі 55 000 грн, провести фактичне формування статутного капіталу товариства відповідача в розмірі 7 500 000 грн за рахунок особистого додаткового грошового внеску учасника ОСОБА_6 у сумі 55 000 грн, збільшивши при цьому власну частку останнього у статутному капіталі та, відповідно, зменшивши власну частку позивача. Водночас зазначеним рішенням з метою проведення реконструкції АЗС, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул.. Комарова, 3, збільшено розмір статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Співдружність" на 25 000 000 грн та затверджено його на рівні 32 500 000 грн за рахунок особистого додаткового внеску учасника ОСОБА_6 в розмірі 22 500 000 грн і за рахунок особистого додаткового внеску учасника ОСОБА_2 в розмірі 2 500 000 грн, у зв`язку з чим затверджено наступний порядок розподілу часток учасників: ОСОБА_1 - 84 000 грн (0,26% частки у статутному капіталі товариства); ОСОБА_2 - 3 250 000 грн (10% частки у статутному капіталі товариства); ОСОБА_6 - 26 443 500 грн (81,36% частки у статутному капіталі товариства); ОСОБА_9 - 2 722 500 грн (8,38% частки у статутному капіталі товариства).

Відповідно до протоколу №09/04/18 від 09.04.2018 на зборах учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Співдружність" були присутні: ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (в особі представника ОСОБА_10 ).

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався Суд

5.1. Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. Підставою касаційного оскарження ОСОБА_1 визначила пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду та Верховного Суду України.

Відповідно до положень цієї норми, касаційний перегляд з указаних підстав може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Визначення подібності правовідносин міститься у правових висновках, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Так, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).

Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (п. 32 постанови від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16; п. 38 постанови від 25.04.2018 у справі № 925/3/7, п. 40 постанов від 25.04.2018 у справі № 910/24257/16). Такі ж висновки були викладені у постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі № 910/8956/15 та від 13.09.2017 року у справі № 923/682/16.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (п. 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, п. 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; п. 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц).

5.3. Так, скаржник зокрема посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 та від 11.09.2019 у справі № 916/2584/18, у постанові Верховного Суду України від 17.12.2014 у справі № 6-143цс14, а саме: щодо належного повідомлення особи про проведення загальних зборів учасників товариства.

Верховний Суд, проаналізувавши судові рішення, висновки в яких, на думку скаржника, не були враховані судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови, встановив таке.

Так, у постанові від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 Велика Палата Верховного Суду висловила правову позицію, згідно з якою своєчасне і належне повідомлення учасника товариства про скликання загальних зборів є важливим для формування волі при прийнятті рішень загальними зборами, аби кожен з учасників міг належним чином підготуватися і сформувати своє бачення щодо питань, які розглядаються на зборах, та повноцінно взяти участь у їх обговоренні. Для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника товариства та з`ясувати дотримання порядку скликання загальних зборів, зокрема щодо належного повідомлення позивача про такі збори, а також щодо відповідності питань порядку денного зборів питанням порядку денного, які перелічені в отриманому учасником запрошенні на загальні збори учасників товариства. Якщо учасник (або його представник) узяв участь у загальних зборах і голосував на них, то ця обставина сама собою не обов`язково свідчить про те, що учасник був належним чином повідомлений про збори і мав змогу підготуватися до розгляду питань порядку денного, зокрема вирішити, чи може він довірити участь у таких зборах своєму представнику з огляду на конкретні питання, які виносяться на розгляд зборів, чи визнати доцільним узяти участь у зборах особисто.

При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що суд першої інстанції обставин повідомлення учасника про проведення зборів не дослідив, хоч такі обставини є важливими для правильного вирішення спору, а суд апеляційної інстанції не виправив зазначеного порушення норм.

Разом з тим у даній справі суди попередніх інстанцій встановили, що наявні у матеріалах справи докази свідчать про вжиття особою, яка скликала 09.04.2018 позачергові загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Співдружність", всіх розумних заходів для повідомлення позивача у порядку та у строки, визначені статутом товариства відповідача, про проведення цих загальних зборів, що підтверджується копіями описів вкладень у цінні листи №6507806012911 від 07.03.2018 та №6507805971346 від 07.03.2018, при цьому один з листів з відповідним повідомленням був направлений за адресою зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 , а другий - за відомою відповідачу адресою фактичного місця проживання позивача.

При цьому, як встановив суд апеляційної інстанції, наявна у матеріалах справи копія повідомлення про проведення 09.04.2018 позачергових загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Співдружність" містить відомості про час та місце проведення цих зборів, а також їх порядок денний.

Суд апеляційної інстанції також обґрунтовано відхилив посилання скаржника на неврахування місцевим господарським судом викладеної в постанові від 11.12.2019 у справі №916/2584/18 правової позиції Верховного Суду про те, що поштові накладні не є належними та допустимими доказами реального повідомлення про проведення загальних зборів учасників товариства, оскільки у цій справі відповідачем на підтвердження належного повідомлення позивача про проведення загальних зборів учасників (засновників) подано не поштові накладні, а описи вкладень у цінні листи, які надають суду можливість перевірити вміст відповідних поштових відправлень.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що учасниками у поданих ними до суду заявах по суті справи визнається, а тому в силу приписів частини першої статті 75 Господарського процесуального кодексу України не потребує доказування факт повідомлення повноважного представника ОСОБА_1 про проведення 09.04.2018 позачергових загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Співдружність" засобами телефонного зв`язку, що означає реальне персональне повідомлення учасника (засновника) юридичної особи про проведення загальних зборів.

Також суд апеляційної інстанції взяв до уваги те, що відповідно до протоколу №09/04/18 від 09.04.2018 на зборах учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Співдружність" були присутні: ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (в особі представника ОСОБА_10 ).

Твердження ОСОБА_1 про обмеження можливості його підготовки до загальних зборів судом апеляційної інстанції відхилено, оскільки представник позивача, що був присутній на зборах 09.04.2018, з кожного питання порядку денного мав власну позицію, при цьому клопотань щодо перенесення винесених на розгляд питань у зв`язку з необхідністю надання йому часу для підготовки не заявляв.

Отже, правовідносини у справах № 923/876/16 та №916/2584/18, на які посилається скаржник та у справі, що переглядається, не є подібними, оскільки різняться за змістом правовідносин, що визначається обставинами кожної конкретної справи.

Посилання скаржника на правову позицію, викладену в постановах Верховного Суду України від 17.12.2014 у справі № 6-143цс14 та від 02.09.2015 у справі № 6-813цс15, колегією суддів відхиляються, оскільки правовідносини в цих справах та у справі, що переглядається, не є подібними ні за предметами спору, ні за підставами позову, ні за змістом позовних вимог і встановлених судами фактичних обставин, а також має місце різне матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Так, у постановах Верховного Суду України від 17.12.2014 у справі № 6-143цс14 та від 02.09.2015 у справі № 6-813цс15 правовий висновок зроблений щодо застосування пункту 3.11. Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.10.1999 № 68/5 у правовідносинах щодо проведення прилюдних торгів у виконавчому провадженні.

5.3. Посилаючись на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник також зазначає про неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 918/92/17 - щодо збільшення статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю.

Крім того, з посиланням на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України скаржник зазначає про те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 916/2584/18 - щодо визнання недійсними рішень загальних зборів з мотивів недостатності голосів.

Проаналізувавши зазначені постанови Верховного Суду, на які посилається скаржник, колегія суддів дійшла висновку, що правовідносини в цих справах та справі, яка переглядається, є подібними за предметами та підставами позову, матеріально-правовим регулюванням та обставинами справи, встановленими господарськими судами, зокрема щодо прийняття рішення загальними зборами товариства про збільшення статутного капіталу за рахунок додаткових вкладів одного чи кількох учасників без врахування при цьому часток всіх інших часників товариства на засадах пропорційності.

Як наслідок суди попередніх інстанцій безпідставно не застосували викладені у них правові висновки.

5.4. Так, у постанові Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 918/92/17 викладено таку правову позицію.

Згідно з частиною 1 статті 113 Цивільного кодексу України господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.

Товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом (частина 1 статті 140 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Однією з особливостей корпоративних прав є те, що їх виникнення або здійснення залежить від розміру частки учасника у статутному капіталі господарського товариства. Іншими словами право на участь в управлінні господарським товариством, право на отримання дивідендів та активів у разі його ліквідації здійснюється його учасниками пропорційно до розміру їх часток у статутному капіталі.

Так, зокрема відповідно до частини 1 статті 142 Цивільного кодексу України якщо товариство з обмеженою відповідальністю засновується кількома особами, ці особи у разі необхідності визначити взаємовідносини між собою щодо створення товариства укладають договір у письмовій формі, який встановлює порядок заснування товариства, умови здійснення спільної діяльності щодо створення товариства, розмір статутного капіталу, частку у статутному капіталі кожного з учасників, строки та порядок внесення вкладів та інші умови.

Статут товариства з обмеженою відповідальністю крім відомостей, передбачених статтею 88 цього Кодексу, має містити відомості про: розмір статутного капіталу, з визначенням частки кожного учасника; склад та компетенцію органів управління і порядок прийняття ними рішень; розмір і порядок формування резервного фонду; порядок передання (переходу) часток у статутному капіталі (абзац 2 частини 1 статті 143 Цивільного кодексу України).

Статтею 10 Закону України "Про господарські товариства" передбачено, що учасники товариства мають право, зокрема брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів.

Відповідно до частини 4 статті 58 Закону України "Про господарські товариства" часники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному капіталі.

Згідно з частиною 2 статті 148 Цивільного кодексу України учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства.

Отже, права учасника господарського товариства, які визначені у законі як корпоративні, здійснюються на пропорційних засадах, тобто з урахуванням розміру частки учасника у статутному капіталі товариства. Від розміру частки учасника господарського товариства залежить те, якою кількістю голосів він володіє на загальних зборах товариства, який розмір дивідендів або активів у разі ліквідації будуть йому виплачувати.

Питання щодо порядку збільшення статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю на момент ухвалення спірного рішення загальних зборів не було врегульоване ні Цивільним кодексом України, ні Господарським кодексом України, ні Законом України "Про господарські товариства", останній містить лише положення про те, що збільшення статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю допускається після внесення усіма його учасниками вкладів у повному обсязі (частина 8 статті 52) та таке рішення підлягає державній реєстрації в установленому законом порядку (частина 3 статті 52).

Частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Відповідно до частини 10 статті 11 Господарського процесуального кодексу України, якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права).

Законодавство, що регулює корпоративні відносини складається, зокрема з Цивільного кодексу України Господарського кодексу України, Законів України "Про господарські товариства", "Про акціонерні товариства", "Про цінні папери та фондовий ринок", "Про депозитарну систему України", "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", "Про фермерське господарство", "Про кооперацію" та інших.

Згідно із статтею 15 Закону України "Про акціонерні товариства" статутний капітал товариства збільшується шляхом підвищення номінальної вартості акцій або розміщення додаткових акцій існуючої номінальної вартості у порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Збільшення статутного капіталу акціонерного товариства із залученням додаткових внесків здійснюється шляхом розміщення додаткових акцій.

При цьому частиною 1 статті 27 Закону України "Про акціонерні товариства" передбачено, що переважним правом акціонерів визнається право акціонера - власника простих акцій придбавати розміщувані товариством прості акції пропорційно частці належних йому простих акцій у загальній кількості простих акцій.

Частиною 2 цієї ж статті також встановлено, що переважне право обов`язково надається акціонеру - власнику простих акцій у процесі емісії товариством простих акцій (крім випадку прийняття загальними зборами рішення про невикористання такого права) у порядку, встановленому законодавством. Рішення про невикористання переважного права акціонерами на придбання акцій додаткової емісії у процесі їх розміщення приймається більш як 95 відсотками голосів акціонерів від їх загальної кількості, які зареєструвалися для участі у загальних зборах.

Відповідно до частини 1 статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Частиною 1 статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Отже, у зв`язку з ратифікацією Конвенції, протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України Закону господарським судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали Суду з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні.

Стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України від 25.07.2002 зазначено таке:

- відповідно прецедентної практики Суду стаття 1 Протоколу № 1 містить три окремі норми: перша, що виражається в першій фразі першого абзацу та несе в собі загальний характер, виражає принцип поваги до права власності; друга, що міститься в другій фразі того ж абзацу, має за об`єкт позбавлення права власності за певних умов; що стосується третьої, згаданої в другому абзаці, вона визнає саме можливість державам-учасницям регламентувати на власний розгляд використання майна в загальних інтересах. Тим не менш, тут не йдеться про абсолютно не зв`язані між собою норми. Друга та третя є особливими прикладами, що стосуються права власності; крім того, вони повинні тлумачитися в світлі принципу, закріпленого першою нормою (рішення у справі "Бейєм проти Італії", § 98);

- акції, якими володів заявник, мали безсумнівно економічну цінність та становили "майно" в розумінні статті 1 Протоколу № 1;

- у зв`язку з цим, що "акція товариства є складною річчю. Вона свідчить про те, що власник має частину акціонерного капіталу та відповідні права. Тут мова не йде лише про непрямий контроль за акціонерними активами, оскільки й інші права, особливо право голосу та право впливати на товариство, можуть випливати з акції" (N 11189/84, "Товариство S. і T. проти Швеції", рішення від 11.12.86, Рішення та Звіти (D.R.) 50, с. 158).

- заявник спочатку володів 49 % акцій ЗАТ "Совтрансавто-Луганськ". Внаслідок кількох збільшень статутного фонду ЗАТ "Совтрансавто-Луганськ" частина капіталу, що була в його володінні, знизилася з 49 % до 20,7 %. Відтак, зазнали змін власні повноваження заявника як власника акцій, а саме: його здатність керувати товариством та контролювати його майно;

- несправедливий характер, який мало провадження у справах, має прямий зв`язок з правом заявника на повагу до його майна.

З врахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що надання можливості одному із учасників товариства з обмеженою відповідальністю, який володіє часткою, що має вирішальний вплив при прийнятті рішень на загальних зборах товариства, права самостійно збільшувати статутний капітал товариства без врахування на засадах пропорційності часток інших учасників, що фактично призводить до їх зменшення, свідчить про невідповідність таких рішень загальних зборів наведеним нормам законодавства, принципу верховенства права та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та відповідно про порушення прав та законних інтересів учасника товариства.

5.5. У постанові Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 916/2584/18 суд касаційної інстанції також зазначив, що суди правильно виходили з того, що у спірних відносинах окрім загальних підстав для визнання рішення загальних зборів щодо збільшення статутного капіталу товариства за рахунок додаткових вкладів та перерозподілу часток недійсними (порушення порядку скликання загальних зборів та права учасника на участь в управлінні справами товариства ), є також і спеціальні підстави: збільшення статутного капіталу за рахунок додаткових вкладів учасників та зміна пропорції часток у статутному капіталі без участі позивача, який був позбавлений можливості взяти участь у загальних зборах, що призвело до зменшення розміру частки позивача у відсотковому вимірі без зменшення її номінальної вартості, тобто відбулося так зване розмивання частки учасника, який не вніс додаткового вкладу.

При цьому доводи скаржника, що у такому випадку суди порушили норми статті 16 Закону України "Про господарські товариства", оскільки не брали до уваги те, що товариство має право змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір статутного (складеного) капіталу, навіть якщо учасник товариства проти такого рішення, а в суді позивач не підтвердив наявність у нього намірів зробити додатковий вклад, Верховний Суд відхиляє, оскільки позивачеві не може бути відмовлено у задоволенні вимог про визнання недійсними рішень загальних зборів тільки з мотивів недостатності його голосів. Водночас, право учасника зробити додатковий вклад у випадку прийняття рішення про збільшення статутного капіталу реалізується шляхом участі на загальних зборах учасників, в обговоренні питань порядку денного і голосування з питань порядку денного загальних зборів учасників, а не шляхом підтвердження своїх намірів у суді. У даному випадку позивач цього права був позбавлений, оскільки він внаслідок неправомірних дій відповідача не зміг взяти участь у загальних зборах, на яких вирішувалось питання здійснення додаткових внесків учасниками.

5.6. З огляду на викладене, з врахуванням наведених правових позицій Верховного Суду, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки в даному випадку, як встановили суди попередніх інстанцій мало місце збільшення статутного капіталу за рахунок додаткових вкладів лише двох учасників, без врахування на засадах пропорційності часток інших двох учасників, зокрема позивача, з відповідним перерозподілом в подальшому часток всіх учасників товариства, що призвело до зменшення частки ОСОБА_1 з 1, 85% до 0,26%, то це свідчить про невідповідність таких рішень загальних зборів нормам законодавства (чинного на момент існування спірних правовідносин), принципу верховенства права та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та відповідно про порушення прав та законних інтересів учасника товариства.

Крім того, колегія суддів враховує, що як встановили суди попередніх інстанцій, спірним рішенням загальних зборів було втретє збільшено розмір статутного капіталу та відповідно здійснено перерозподіл часток. Проте попередні два рішення загальних зборів товариства в цій частині були прийняті з врахуванням часток усіх учасників товариства на засадах пропорційності, чого не було дотримано при прийнятті, оспорюваного в даній справі, рішення загальних зборів.

Також колегія суддів вважає необгрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про те, що відсутні підстави для врахування правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 918/92/17, бо позивач оспорює рішення загальних зборів про збільшення статутного капіталу товариства, яке прийняте не одним учасником, а більшістю голосів, оскільки така обставина не виключає застосування принципу пропорційності в спірних правовідносинах. Наведена позиція застосована також у згаданій вище постанові Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 916/2584/18 щодо визнання недійсними рішень загальних зборів з мотивів недостатності голосів.

Наведеним також спростовуються доводи відповідача про те, що оскільки ОСОБА_1 двічі не виконувала свій обов`язок щодо внесення додаткового вкладу пропорційно її частці, тому не було підстав покладатина неї такий обов`язок втретє.

Отже, позовні вимоги про визнання недійсними пунктів 5, 6 загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Співдружність", оформлених протоколом №09/04/18 від 09.04.2018 про збільшення розміру статутного капіталу до 32 500 000, 00 грн за рахунок особистих додаткових внесків учасників (засновників) Компанії "Співдружність" Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , а також про перерозподіл часток учасників (засновників) Компанії "Співдружність" Товариства з обмеженою відповідальністю, оформлені протоколом №09/04/18, підлягають задоволенню.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

З огляду на те, що як було встановлено вище, правовідносини у справах № 923/876/16, № 916/2584/18, № 6-143цс14, на які посилається скаржник, та у справі, що переглядається, не є подібними, колегія суддів дійшла висновку про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, щодо належного повідомлення особи про проведення загальних зборів учасників товариства.

6.2. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Згідно зі статтею 311 Господарського процесуального кодексу України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

6.3. Оскільки суди попередніх інстанцій не застосували до спірних правовідносин закон, який підлягав застосуванню, а саме: статтю 1 Першого протоколу до Конвенції, частину 1 статті 113, частину 1 статті 140 Цивільного кодексу України, статтю 10, частину 4 статті 58 Закону України "Про господарські товариства", то рішення Господарського суду Одеської області від 02.03.2020 та постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.06.2020 підлягають скасуванню. При цьому встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи дозволяють суду касаційної інстанції прийняти нове рішення.

7. Судові витрати

7.1. Відповідно до частини 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на те, що касаційна скарга підлягає задоволенню, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції та судах попередніх інстанцій, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 236 238 240 296 300 301 308 311 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Закрити касаційне провадження у справі № 916/3007/19 за касаційною скаргою ОСОБА_1 в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, щодо належного повідомлення особи про проведення загальних зборів учасників товариства.

2. Касаційну скаргу ОСОБА_1 в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, щодо збільшення статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю та щодо визнання недійсними рішень загальних зборів з мотивів недостатності голосів, задовольнити.

3. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.06.2020 та рішення Господарського суду Одеської області від 02.03.2020 у справі № 916/3007/19 скасувати, ухвалити нове рішення.

4. Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

5. Визнати недійсними пункти 4, 5 рішення загальних зборів Компанії "Співдружність" Товариства з обмеженою відповідальністю про збільшення розміру статутного капіталу до 32 500 000, 00 грн за рахунок особистих додаткових внесків учасників (засновників) Компанії "Співдружність" Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , а також про перерозподіл часток учасників (засновників) Компанії "Співдружність" Товариства з обмеженою відповідальністю, оформлені протоколом №09/04/18.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Співдружність" (65043, м. Одеса, вул. Комарова, 3, код ЄДРПОУ 23992091) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) 1 921, 00 грн судового збору за подання позовної заяви, 2 881, 60 грн за подання апеляційної скарги, 3 842, 00 грн за подання касаційної скарги.

7. Доручити Господарському суду Одеської області видати накази на виконання цієї постанови суду.

8. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді О. Баранець

О. Мамалуй