ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 серпня 2022 року
м. Київ
cправа № 916/3245/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,
секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,
за участю представників:
позивача - не з`явилися,
відповідача - Чорного О. В. (адвокат),
розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вазіані Компані" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.12.2021 (суддя Шаратов Ю. А.) та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.06.2022 (головуючий - Богатир К. В., судді Таран С. В., Філінюк І. Г.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вазіані Компані"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрімпорт KV"
про стягнення заборгованості за Контрактами від 23.08.2012 № VZ-1/V та від 09.08.2013 № VZ-2/V у загальному розмірі 185 649 доларів США, з якої 168 710 доларів США основного боргу, 16 939 доларів США 3 % річних.
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. У жовтні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Вазіані Компані" (далі - ТОВ "Вазіані Компані", Товариство, позивач) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрімпорт KV" (далі - ТОВ "Укрімпорт KV", відповідач) про стягнення з відповідача на користь ТОВ "Вазіані Компані" заборгованості за Контрактами від 23.08.2012 № VZ-1/V та від 09.08.2013 № VZ-2/V (далі - Контракти, договори) у загальній сумі 185 649 доларів США, з якої: основний борг - 168 710 доларів США, 3 % річних - 16 939 доларів США.
2. Позовна заява обґрунтовується неналежним виконанням відповідачем умов Контрактів у частині оплати поставленої продукції.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
3. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.12.2021, залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.06.2022, позов залишено без розгляду на підставі частини 3 статті 22 і пункту 7 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
4. Ухвала та постанова мотивовані тим, що: 1) сторони в пунктах 11.1 Контрактів дійшли згоди про вирішення всіх спорів між ними по цим контрактам в Арбітражному суді сторони відповідача, згідно з його регламентом, тому в разі, коли місцезнаходженням відповідача є Україна, такий спір може бути розглянуто арбітражем - Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті України (далі - МКАС при ТПП України) згідно з його регламентом; 2) у такому випадку вказівка на регламент означає здійснення розгляду спору саме міжнародним комерційним арбітражем, а не державним судом, який здійснює судочинство на підставі процесуального законодавства, тоді як вказівка на "Арбітражний суд" є неточністю в найменуванні постійно діючої арбітражної установи, яка (неточність) відповідно до принципу імунітету та автономії арбітражної угоди має тлумачитися на користь дійсності такої угоди, її чинності та виконуваності.
При цьому суд апеляційної інстанції, відхиляючи доводи позивача про відсутність в укладених між сторонами Контрактах назви існуючої арбітражної установи, зазначив, що погоджене сторонами арбітражне застереження є альтернативним, позаяк визначає арбітражну установу в залежності від місцезнаходження відповідача в кожному окремому спорі, що може виникнути між сторонами. Вирішальним критерієм під час погодження сторонами договору формулювання назви арбітражної установи саме у зазначеному виді "арбітражний суд" слугувала саме альтернатива місцезнаходження, тобто те, що сторони Контрактів мали намір передати спір на розгляд за місцезнаходженням відповідача, тому в Контрактах не було вказано назву конкретної арбітражної установи при конкретній торгово-промисловій палаті відповідної країни, а було зазначено арбітражний суд як арбітражну установу в залежності від того, хто зі сторін буде відповідачем у кожному конкретному спорі. Арбітражне застереження, яке зазначено в пунктах 11.1 договорів (арбітражна угода), містить вказівки, які дозволяють перейти до арбітражного розгляду, а саме: зазначено саме арбітраж (арбітражний суд) як арбітражну установу для розгляду справи; зазначено місцезнаходження арбітражної установи та регламент арбітражу в залежності від того, хто зі сторін є відповідачем; зазначено матеріальне право, яке підлягає застосуванню при розгляді.
Водночас апеляційний суд не взяв до уваги посилання Товариства на неврахування судом першої інстанції викладеного в постанові Верховного Суду від 12.05.2021 у справі № 911/1110/20 правового висновку з тих мотивів, що, на відміну від зазначеної справи, в цій справі укладена між сторонами арбітражна угода у виді арбітражного застереження не містить вказівки на неіснуючу арбітражну установу та разом з тим не містить назви конкретної арбітражної установи, оскільки арбітражне застереження є альтернативним - в залежності від місцезнаходження сторони відповідача. Проте арбітражна угода містить визначення місцезнаходження арбітражної установи та регламент, за яким має здійснюватися розгляд справи, що дозволяє встановити дійсні наміри сторін щодо обрання певної арбітражної установи та свідчить про волевиявлення сторін щодо передачі спору саме до арбітражу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ "Вазіані Компані" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить зазначені судові рішення скасувати та направити справу до Господарського суду Одеської області для продовження розгляду.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційна скаргу
6. На обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, наголошуючи, що: 1) залишаючи позов без розгляду, суди не звернули уваги на те, що помилка та неточність у назві арбітражної установи, які можуть тлумачитися на користь арбітражної угоди, не є незначними, а є істотним дефектом змісту положення договору, а також не зазначили, наскільки та яким чином зазначені неточності в арбітражній угоді дозволяють зрозуміти, що йдеться про арбітражну угоду, в якій зазначено конкретну установу та інші ознаки арбітражної угоди; 2) у Контрактах не визначено місцезнаходження арбітражної установи та регламент, за яким має здійснюватися розгляд справи, а сторони в пунктах 11.1 Контрактів не визначали саме МКАС при ТПП України як арбітражну установу, що має вирішувати спори сторін за цими контрактами, чим спростовується висновок судів про зворотне; 3) під час ухвалення оскаржуваних судових рішень суди не врахували висновків щодо застосування норм частини 3 статті 22 і пункту 7 частини 1 статті 226 ГПК України, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.08.2018 у справі № 906/493/16 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.05.2021 у справі № 911/1110/20, від 13.06.2019 у справі № 913/488/18, від 25.06.2019 у справі № 911/1696/18, від 15.10.2019 у справі № 911/1595/18.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
7. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваних судових рішеннях.
Розгляд справи Верховним Судом
8. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2022 (Чумак Ю. Я. - головуючий, судді Берднік І. С., Суховий В. Г.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Вазіані Компані" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.12.2021 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.06.2022 у справі № 916/3245/21 та призначено розгляд цієї справи у судовому засіданні на 16.08.2022.
Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.08.2022 у зв`язку з відпусткою суддів Берднік І. С. і Сухового В. Г. визначено у справі № 916/3245/21 колегію суддів у складі: Чумак Ю. Я. - головуючий, судді Дроботова Т. Б., Багай Н. О.
Фактичні обставини, встановлені судами попередніх інстанцій
9. У пунктах 11.1 Контрактів сторони погодили, що всі спори і розбіжності між ними по цим контрактам, їх дійсності або припинення вирішуються шляхом перемовин, а при недосягненні згоди - в Арбітражному суді сторони відповідача, відповідно до його регламенту. При вирішенні спорів між сторонами необхідно керуватися нормами матеріального права України і Грузії, у випадку суперечності яких небудь з наведених норм, сторони керуються загальними принципами права "Lex mercatoria" і Віденською Конвенцією ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів 1980 року.
Позиція Верховного Суду
10. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав.
11. В основу оскаржуваних ухвали та постанови покладено висновок місцевого та апеляційного господарських судів про те, що сторони в пунктах 11.1 Контрактів дійшли згоди про вирішення всіх спорів між ними по цим контрактам в Арбітражному суді сторони відповідача, згідно з його регламентом, тому в разі, коли місцезнаходженням відповідача є Україна, такий спір може бути розглянуто МКАС при ТПП України згідно з його регламентом. При цьому погоджене сторонами арбітражне застереження є альтернативним, позаяк визначає арбітражну установу в залежності від місцезнаходження відповідача в кожному окремому спорі, що може виникнути між сторонами, тому в Контрактах не було вказано назву конкретної арбітражної установи при конкретній торгово-промисловій палаті відповідної країни. Арбітражне застереження, яке зазначено в пунктах 11.1 договорів (арбітражна угода), містить вказівки, які дозволяють перейти до арбітражного розгляду, а саме: зазначено саме арбітраж (арбітражний суд) як арбітражну установу для розгляду справи; зазначено місцезнаходження арбітражної установи та регламент арбітражу в залежності від того, хто зі сторін є відповідачем; зазначено матеріальне право, яке підлягає застосуванню при розгляді спору.
12. Колегія суддів вважає помилковим такий висновок судів першої та апеляційної інстанцій та водночас погоджується з доводами скаржника про неврахування судами висновків щодо застосування положень частини 3 статті 22 і пункту 7 частини 1 статті 226 ГПК України, статей 5, 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.08.2018 у справі № 906/493/16 та в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.05.2021 у справі № 911/1110/20, з огляду на таке.
13. У статті 5 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" встановлено, що ніяке судове втручання не повинно мати місце, крім як у випадках, коли воно передбачене у цьому Законі. Тому питання про неможливість виконання арбітражної угоди вирішується судом виключно у випадках, передбачених статтею 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" та статтею ІІ Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень (Нью-Йорк, 10 червня 1958 року).
14. Відповідно до статті 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, залишити позов без розгляду і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана. У разі подання позову, зазначеного в пункті 1 цієї статті, арбітражний розгляд проте може бути розпочато або продовжено і арбітражне рішення може бути винесено, поки сперечання про підсудність чекають розв`язання в суді.
15. Нью-Йоркська конвенція 1958 року передбачає, що кожна договірна держава визнає арбітражну угоду, за якою сторони зобов`язуються передавати до арбітражу всі або будь-які суперечки, які виникають або можуть виникнути між ними у зв`язку з якими-небудь конкретними договірними або іншими правовідносинами, об`єкт яких може бути предметом арбітражного розгляду. Зазначений обов`язок визнання арбітражної угоди вимагає від суду також тлумачити будь-які неточності в тексті арбітражної угоди та розглядати сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності на користь її дійсності, чинності та виконуваності (принцип імунітету та автономії арбітражної угоди).
16. У пункті 113 Керівництва Секретаріату ЮНСІТРАЛ по Нью-Йоркській конвенції 1958 року зазначається, що відносно арбітражної угоди судами визнавалося, що вона не може бути виконана, якщо арбітражна угода мала "патологічний характер", головним чином у наступних випадках: і) якщо положення арбітражної угоди були складені нечітко і не містили достатньо вказівок, які б дозволили перейти до арбітражного розгляду, та іі) якщо в арбітражній угоді призначалася арбітражна установа, яка не існує. Але суди також можуть застосовувати підхід, спрямований на сприяння арбітражного розгляду, тобто тлумачити нечіткі чи непослідовні формулювання арбітражних угод таким чином, щоб підтримати ці угоди. Переважне право повинно віддаватися наміру сторін врегулювати спір в арбітражному порядку.
17. Згідно з частиною 3 статті 22 ГПК України будь-які неточності в тексті угоди про передачу спору на вирішення до третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу та (або) сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності повинні тлумачитися судом на користь її дійсності, чинності та виконуваності.
18. Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.
19. У пунктах 29- 30, 37 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.08.2018 у справі № 906/493/16, на яку правомірно послалися як скаржник, так і суди першої та апеляційної інстанцій, сформульовано такі висновки:
"Як установили суди попередніх інстанцій, позивач та відповідач під час укладення вищевказаного контракту погодили, що в разі недосягнення домовленостей усі спори підлягають вирішенню у Міжнародному комерційному арбітражному суді, рішення якого є остаточним та обов`язковим для обох сторін (пункт 9.2 контракту від 01 червня 2010 року № 01/06/2010). В англомовному варіанті цього ж пункту компетентним органом вирішення спорів за цим контрактом визначено Arbitration Court of International Commerce and Industry. Таким чином, сторони уклали арбітражну угоду у вигляді арбітражного застереження щодо розгляду будь-яких спорів, які виникатимуть з контракту або у зв`язку з ним, за процедурою міжнародного комерційного арбітражу.
Разом з тим, суди попередніх інстанцій у цій справі правильно зазначили про неможливість виконання укладеного арбітражного застереження. Очевидним є намір сторін арбітражної угоди передати визначену в ній категорію спорів на вирішення до міжнародного комерційного арбітражу. Проте назва арбітражної установи, яка міститься у контракті, а також відсутність у ньому інформації про місце проведення арбітражу, не дає можливості визначити до якого саме арбітражу має звертатися сторона. Таким чином, неможливість виконання арбітражної угоди викликана істотною помилкою у назві арбітражу, до якого передається спір.
Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 18 жовтня 2017 року у справі № 910/8318/16, шляхом його уточнення (доповнення) такими висновками:
- у разі наявності арбітражної угоди між сторонами спору та поданого стороною відповідно до вимог ГПК України клопотання про припинення провадження господарський суд може продовжити розгляд справи за умови встановлення в передбаченому законом порядку недійсності, втрати чинності або неможливості виконання вказаної угоди не пізніше початку розгляду справи по суті;
- господарський суд має тлумачити будь-які неточності в тексті арбітражної угоди та розглядати сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності на користь її дійсності, чинності та виконуваності, забезпечуючи принцип автономності арбітражної угоди;
- суд може визнати угоду такою, що не може бути виконана, внаслідок істотної помилки сторін у назві арбітражу, до якого передається спір (відсилання до неіснуючої арбітражної установи), за умови відсутності в арбітражній угоді вказівки на місце проведення арбітражу чи будь-яких інших положень, які б дозволяли встановити дійсні наміри сторін щодо обрання певної арбітражної установи чи регламенту, за яким має здійснюватись арбітражний розгляд. У разі невизначеності арбітражної установи сторона арбітражної угоди не має обов`язку перед зверненням до компетентного державного суду звертатися до однієї чи декількох арбітражних установ для того, щоб вони вирішили питання щодо своєї компетенції стосовно цього спору".
20. Таким чином, арбітражна угода визнається невиконуваною внаслідок істотної помилки сторін у назві арбітражу (відсилання до неіснуючої арбітражної установи), за умови відсутності в арбітражній угоді вказівки на місце проведення арбітражу чи будь-яких інших положень, які б дозволяли встановити дійсні наміри сторін щодо обрання певної, тобто конкретної арбітражної установи, яка (установа) не може визначатися альтернативно в залежності від певних умов чи обставин.
21. Наведеним спростовується взаємовиключний висновок судів попередніх інстанцій про те, що, з одного боку, в разі, коли місцезнаходженням відповідача є Україна, належною та конкретною арбітражною установою є МКАС при ТПП України, а з іншого боку, погоджене сторонами арбітражне застереження є альтернативним, позаяк визначає арбітражну установу в залежності від місцезнаходження відповідача в кожному окремому спорі, що може виникнути між сторонами, тому в Контрактах не було вказано назву конкретної арбітражної установи при конкретній торгово-промисловій палаті відповідної країни.
Крім того, зі змісту пунктів 11.1 Контрактів вбачається, що в них міститься досить загальне та абстрактне визначення арбітражної установи - "Арбітражний суд сторони відповідача" та взагалі не зазначено місце проведення арбітражу, яке би дозволяло встановити дійсні наміри сторін щодо обрання певної арбітражної установи чи регламенту, згідно з яким має здійснюватися арбітражний розгляд.
Якщо ж навіть вважати місцем проведення арбітражу місцезнаходження відповідача (ТОВ "Укрімпорт KV"), то в такому разі місцезнаходженням останнього згідно з відомостями ЄДРПОУ є місто Львів (а.с.129- 130 том 2), натомість місцезнаходженням МКАС при ТПП України є місто Київ.
22. Водночас у пунктах 4.6- 4.7, 4.10- 4.11, 4.13 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.05.2021 у справі № 911/1110/20 (за подібних процесуальних правовідносин і схожих фактичних обставин, пов`язаних з формулюванням назви арбітражної установи в арбітражній угоді) міститься такий висновок:
"Місцевий господарський суд, розглядаючи спір по суті, дійшов висновку, що арбітражне застереження, яке викладено у пункті 10.2 контракту, не може бути виконано у зв`язку з відсутністю такого органу, як Арбітражний суд м. Києва, що має розглядати цей спір.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі, виходив із того, що розгляд цього спору має бути передано саме МКАС при ТПП, оскільки в арбітражному застереженні у контракті зазначено назву арбітражу, мовою оригіналу: "Арбитражный суд г. Киева"; "Court of Arbitration, Kiev", а також є вказівка на місце проведення розгляду справи, мову арбітражного розгляду та матеріальне право, що підлягає застосуванню, та крім того, арбітражне застереження, недійсним не визнавалось.
Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції, закриваючи провадження у справі, дійшов неправильного висновку, що сторонами у контракті передбачено арбітражне застереження, оскільки арбітражна угода у вигляді арбітражного застереження, викладеного у пункті 10.2 контракту не може бути виконана, з огляду на те, що вона містить недоліки, які не дають можливості реалізації арбітражного застереження та встановлення волевиявлення сторін щодо передачі спору до арбітражу.
Суд касаційної інстанції зазначає, що оцінка наявності чи відсутності арбітражного застереження в кожному конкретному випадку індивідуальна і посилання в контракті на Арбітражний суд міста Києва недостатньо для того, щоб зробити висновок, що цей спір підлягає вирішенню саме МКАС при ТПП.
З огляду на те, що арбітражне застереження, яке передбачено у пункті 10.2 контракту є таким, що не може бути виконано, а також виходячи з принципу верховенства права, положень статей 21 22 Конституції України щодо непорушності конституційних прав особи та статей 3 15 Цивільного кодексу України щодо права особи на судовий захист цивільного права та інтересу, Верховний Суд вважає, що пріоритет у розгляді цього спору належить саме господарському суду як органу судової влади, а не арбітражному суду".
23. Отже, з огляду на висновок, викладений в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.05.2021 у справі № 911/1110/20, колегія суддів зауважує на неврахуванні судами попередніх інстанцій тієї істотної обставини, що самого по собі посилання в Контрактах на "Арбітражний суд сторони відповідача" недостатньо для висновку про те, що цей спір підлягає вирішенню саме МКАС при ТПП України.
24. З мотивів, викладених у пунктах 19- 23 цієї постанови, колегія суддів погоджується з доводами скаржника про те, що: 1) у Контрактах не визначено місцезнаходження арбітражної установи та регламент, за яким має здійснюватися розгляд справи, а сторони в пунктах 11.1 Контрактів не визначали саме МКАС при ТПП України як арбітражну установу, що має вирішувати спори сторін за цими контрактами, чим спростовується висновок судів про зворотне; 2) залишаючи позов без розгляду, суди не звернули уваги на те, що помилка та неточність у назві арбітражної установи, які можуть тлумачитися на користь арбітражної угоди, не є незначними, а є істотним дефектом змісту положення договору, а також не зазначили, наскільки та яким чином зазначені неточності в арбітражній угоді дозволяють зрозуміти, що йдеться про арбітражну угоду, в якій зазначено певну (конкретну) установу та інші ознаки арбітражної угоди.
25. Наведене переконливо свідчить про те, що суд апеляційної інстанції переглянув ухвалу місцевого господарського суду не відповідно, а всупереч висновкам щодо застосування норм частини 3 статті 22 і пункту 7 частини 1 статті 226 ГПК України, статей 5, 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.08.2018 у справі № 906/493/16 та в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.05.2021 у справі № 911/1110/20.
26. Проте, касаційна інстанція відхиляє передчасні посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.06.2019 у справі № 913/488/18, від 25.06.2019 у справі № 911/1696/18, від 15.10.2019 у справі № 911/1595/18, оскільки за змістовим, суб`єктним і об`єктним критеріями спірні правовідносини в цій та зазначених справах не є подібними з огляду на істотні відмінності у фактичних обставинах таких спорів, пов`язаних з правами та обов`язками їх сторін, що зумовлює різний зміст спірних правовідносин і виключає застосування вказаних правових позицій під час вирішення цього спору.
Так, вказана неподібність спірних правовідносин зумовлена тим, що, на відміну від цієї господарської справи, в якій в пунктах 11.1 Контрактів сторони не визначили певної (конкретної) арбітражної установи та місця проведення арбітражу, під час ухвалення постанов у справах №№ 913/488/18, 911/1696/18, 911/1595/18, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду виходив саме зі встановлених судами попередніх інстанцій обставин чіткого визначення сторонами у відповідній третейській угоді або третейському застереженні конкретного третейського суду, що свідчить про виконуваність зазначених третейської угоди чи третейського застереження.
27. З мотивів, наведених у пункті 26 цієї постанови, колегія суддів відхиляє посилання суду апеляційної інстанції на обґрунтування свого висновку про залишення позову без розгляду на постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.05.2019 у справі № 921/421/18, від 13.06.2019 у справі № 913/488/18, від 25.06.2019 у справі № 911/1696/18, від 24.07.2019 у справі № 904/3096/18, від 28.09.2021 у справі № 910/1022/21, від 15.10.2019 у справі № 911/1595/18, від 26.07.2021 у справі № 908/16/21.
28. Разом з тим колегія суддів погоджується з твердженням скаржника про неврахування судами першої та апеляційної інстанцій висновку щодо застосування норм частини 3 статті 22 і пункту 7 частини 1 статті 226 ГПК України, статей 5, 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.08.2018 у справі № 906/493/16 та в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.05.2021 у справі № 911/1110/20, та, як наслідок, вбачає підстави для скасування оскаржуваної ухвали про залишення позову Товариства без розгляду.
29. У зв`язку з наведеним вище суди першої та апеляційної інстанцій дійшли неправильного висновку про необхідність залишення позову без розгляду на підставі пункту 7 частини 1 статті 226 ГПК України, позаяк вміщене в пунктах 11.1 Контрактів арбітражне застереження не може бути виконано з підстав невизначеності сторонами певної (існуючої) арбітражної установи та місця проведення арбітражу.
30. За таких обставин касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувані ухвала та постанова підлягають скасуванню як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права, а справа - передачі до суду першої інстанції для продовження розгляду.
31. З огляду на наведені раніше висновки, Верховний Суд відхиляє викладені у відзиві на касаційну скаргу доводи відповідача як необґрунтовані.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
32. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
33. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
34. Відповідно до частини 3 статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
35. Частиною 6 статті 310 ГПК України передбачено, що підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
36. Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені скаржником, отримали часткове підтвердження під час касаційного провадження, спростовують висновок судів першої та апеляційної інстанцій про залишення позову без розгляду, що є підставою для скасування оскаржуваних ухвали та постанови з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
37. Зважаючи на те, що місцевий господарський суд припустився істотного порушення норм процесуального права, а суд апеляційної інстанції це порушення помилково не усунув, Верховний Суд вбачає підстави для задоволення касаційної скарги шляхом скасування оскаржуваних ухвали та постанови і направлення справи № 916/3245/21 до Господарського суду Одеської області для продовження розгляду.
Розподіл судових витрат
38. З огляду на те, що Верховний Суд не ухвалює нового рішення та не змінює оскаржуваних судових рішень, розподіл судових витрат не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України).
Керуючись статтями 300 301 308 310 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вазіані Компані" задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.12.2021 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.06.2022 у справі № 916/3245/21 скасувати.
Справу № 916/3245/21 направити до Господарського суду Одеської області для продовження розгляду.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю. Я. Чумак
Судді Т. Б. Дроботова
Н. О. Багай