ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 916/3309/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Одеської області

(суддя - Цісельський О.В.)

від 28.09.2023

на додаткове рішення Господарського суду Одеської області

(суддя - Цісельський О.В.)

від 12.10.2023

та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Філінюк І.Г., судді: Аленін О.Ю., Поліщук Л.В.)

від 18.01.2024

у справі № 916/3309/23

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос"

про визнання недійсними рішень загальних зборів,

за участю представників учасників справи:

позивача - не з`явилася

відповідача - ОСОБА_2

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернулася до Господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" (далі - ТОВ "Колос") про визнання недійсними рішень позачергових загальних зборів учасників ТОВ "Колос", що оформлені протоколом від 29.12.2022, в якому просила визнати недійсним рішення позачергових загальних зборів учасників ТОВ "Колос" про:

- схвалення подання директором ТОВ "Колос" ОСОБА_3 30.09.2022 до Міністерства юстиції України скарги на державних реєстраторів, які допустили порушення закону під час реєстраційних дій;

- визнання, що всі правочини та інші юридичні дії з приводу дострокового припинення прав ТОВ "Колос" на користування орендованими земельними ділянками сільськогосподарського призначення на території Одеського району Одеської області, які від імені товариства були вчинені його директором ОСОБА_4 в період з серпня 2020, суперечать інтересам товариства та були вчинені ним з перевищенням повноважень, наданих йому чинним законодавством та статутом;

- відповідно до частин першої та другої статті 228 Цивільного кодексу України вважати, що всі правочини, які були вчинені від імені ТОВ "Колос" та ФГ "Колос - 2021" в період з серпня 2020 та були спрямовані на незаконне заволодіння правом користування орендованими земельними ділянками сільськогосподарського призначення на території Одеського району Одеської області, порушують публічний порядок і є нікчемними в силу закону;

- схвалення дій директора ТОВ "Колос"від 30.09.2022 щодо звернення до Міністерства юстиції України з цього приводу із скаргою на державних реєстраторів, які допустили порушення закону під час реєстраційних дій;

- уповноваження директора ТОВ "Колос" звертатись до правоохоронних органів із заявою про вчинення ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 190, частиною п`ятою статті 191 та частиною другою статті 365-1 Кримінального кодексу України, а також інших правопорушень, пов`язаних з перевищенням ним службових повноважень та діями, що були вчинені всупереч інтересам ТОВ "Колос";

- проведення службового розслідування діяльності ОСОБА_4 на посаді директора ТОВ "Колос", зібрання доказів порушень, визначення розміру збитків, заподіяних товариству та пред`явлення до ОСОБА_4 та ФГ "Колос-2021" позовів про солідарне відшкодування збитків, повернення майна набутого без достатніх правових підстав та доходів від цього;

- уповноваження директора ТОВ "Колос" звертатись до суду із скаргами (позовними заявами) на ті неправомірні реєстраційні дії щодо дострокового припинення права користування товариством орендованими земельними ділянками, які не можуть бути оскаржені через процедури адміністративного оскарження;

- уповноваження директора ТОВ "Колос" на будь-які юридично значущі дії, пов`язані з відновленням та (або) захистом прав (законних інтересів) товариства, що були порушені внаслідок дій, вчинених колишнім директором ТОВ "Колос" ОСОБА_4 , які суперечать інтересам товариства та були вчинені з перевищенням повноважень, наданих йому чинним законодавством та статутом, у тому числі (але не виключно) - з позовами про стягнення відповідних компенсацій, відшкодування збитків (шкоди), повернення майна, тощо.

1.2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішенням позачергових загальних зборів учасників ТОВ "Колос", що були оформлені протоколом б/н від 29.12.2022 були порушені її права як учасника товариства, оскільки позивач є учасником ТОВ "Колос" та має право приймати участь в управлінні товариством шляхом участі в загальних зборах його учасників, проте її належним чином не повідомлено.

2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 28.09.2023 у справі №916/3309/23 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

2.2. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що обраний відповідачем спосіб повідомлення позивача відповідає зазначеному у статті 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та пунктах 8.7.2 та 8.7.3 cтатуту товариства, відповідно до яких директор товариства про скликання загальних зборів учасників може повідомляти учасників, зокрема, й шляхом надсиланням повідомлення про це кожному учаснику товариства не менш ніж за 5 (п`ять) днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників.

2.3. Додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 12.10.2023 у справі №916/3309/23 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" про ухвалення додаткового рішення задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн.

2.4. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.01.2024 рішення Господарського суду Одеської області від 28.09.2023 та додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 12.10.2023 у справі №916/3309/23 залишено без змін.

2.5. Суд апеляційної інстанції, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах вимог та доводів апеляційної скарги, погодився із висновками місцевого господарського суду в повній мірі.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Одеської області від 28.09.2023, додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 12.10.2023 та постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.01.2024 у справі №916/3309/23, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, якою просить оскаржувані рішення та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

3.2. Підставами касаційного оскарження ОСОБА_1 визначила пункти 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.3. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

3.4. Підставою касаційного оскарження зазначає пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 27.05.2020 у справі №916/2187/18 (щодо застосування частини третьої статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

3.5. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

3.6. Також підставою касаційного оскарження зазначає пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування частини четвертої статті 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" у подібних правовідносинах.

3.7. ОСОБА_1 , заперечуючи правомірність покладення на неї відшкодування відповідачу витрат, здійснених останнім на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн, виходила з того, що в описі наданих послуг представник відповідача лише зазначає певні дати та послуги, при цьому не вказуючи затрачений час за надання відповідної послуги. За переконанням скаржниці, відповідачем в порушення норм процесуального законодавства не доведено відповідними належними доказами обсягу наданих адвокатом послуг, не надано акта наданих послуг, не обґрунтовано суми наданих послуг, не надано доказів фактичної сплати послуг.

3.8. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Колос" проти вимог та доводів останньої заперечує, мотивуючи зазначене тим, що суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що обраний відповідачем спосіб повідомлення відповідає зазначеному у статті 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та пунктах 8.7.2 та 8.7.3 статуту товариства. При цьому відповідач також зазначив про помилкове тлумачення скаржницею встановлення в статуті лише 2 можливих варіантів сповіщення учасників про майбутні збори, особливо за відсутності даних про електронні адреси учасників. Також відповідач заперечує доводи касаційної скарги про неврахування правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 27.05.2020 у справі 916/2187/18, оскільки виниклі правовідносини (в межах справ №916/2187/18 та №916/3309/23) не мають спільних рис, до того ж позиція у справі №916/2187/18 зводиться до того, що суд апеляційної інстанції повинен був належним чином дослідити чи міг відповідач подати такі докази до суду першої інстанції. При цьому товариство посилається на позицію, викладену у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду №913/703/20 щодо допустимості доказу, який не існував на момент звернення до суду з позовом.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Відповідно до Витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ "Колос" було зареєстровано 23.05.1997.

До складу учасників ТОВ "Колос" із часткою у статутному капіталі у розмірі 7 272 233,75 грн, що складає 12,79% статутного капіталу товариства, входить ОСОБА_1 .

Позивач з 04.02.2017 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою № Р5-19486-ф/л від 07.02.2017 про реєстрацію місця проживання та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Колос", оформленим протоколом від 07.10.2019, був затверджений у нової редакції статут ТОВ "Колос".

Відповідно до пунктів 8.6 та 8.7.1 статуту загальні збори учасників скликаються директором товариства.

Пунктом 8.7.2 статуту визначено, що директор товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства не менш ніж за 5 (п`ять) днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників або на електронну адресу або вручає особисто, про що учасник розписується власноруч у повідомленні.

У повідомленні про загальні збори учасників зазначається дата, час, місце проведення, порядок денний (пункт 8.7.3 статуту).

Директором товариства на офіційну адресу місця проживання ОСОБА_1 , засобами поштового зв`язку 21.12.2022 було направлене запрошення № 6-21-22 від 21.12.2022, в якому позивача було запрошено на проведення позачергових загальних зборів ТОВ "Колос", визначено дату, адресу та час проведення зборів, а також порядок денний зборів.

Поштовим відділенням Укрпошти у с. Градениці на підтвердження отримання від відповідача поштового повідомлення із вкладенням був складений та посвідчений підписом відповідальної особи відділення Укрпошти опис вкладення до поштового відправлення (трекінговий номер 6764000416462) в якому зазначено найменування вкладення - запрошення на загальні збори ТОВ "Колос" № 6-21-22 від 21.12.2022 у кількості 1 (один) аркуш.

29.12.2022 відбулись позачергові збори учасників ТОВ "Колос", на яких були присутні учасники, що у сукупності володіють 74,42% голосів, а саме: ОСОБА_5 , який володіє 64,19% голосів та ОСОБА_6 , яка володіє 10,23% голосів, що у сукупності складає 74,42% голосів. Інші учасники, а саме, ОСОБА_1 , яка володіє 12,79% голосів та ОСОБА_7 , яка володіє 12,79% голосів на збори не з`явились.

Позачерговими зборами учасників ТОВ "Колос" за результатами розгляду, обговорення питань порядку денного та на підставі одноголосного голосування по всім питанням порядку денного, були прийняті наступні рішення:

- по першому питанню порядку денного - у зв`язку із виходом зі складу учасників ТОВ "Колос" ОСОБА_4 затвердити розмір статутного капіталу ТОВ "Колос" у сумі 56 869 030,68 грн та затвердити розподіл часток учасників наступним чином: ОСОБА_5 - 64,19% в статутному капіталі, ОСОБА_6 - 10,23% в статутному капіталі, ОСОБА_1 - 12,79 % в статутному капіталі, ОСОБА_7 - 12,79 % в статутному капіталі;

- по другому питанню порядку денного - провести інвентаризацію земельних ділянок, що перебувають у користуванні ТОВ "Колос", а також ділянок, що вибули з користування товариства, у тому числі, незаконним шляхом, протягом 2021-2022. Доручити проведення інвентаризації земельних ділянок директору ТОВ "Колос" та зобов`язати директора подати до зборів учасників звіт про результати інвентаризації;

- по третьому питанню порядку денного:

1) схвалити подання директором ТОВ "Колос" ОСОБА_3 30.09.2022 до Міністерства юстиції країни скарги на державних реєстраторів, які допустили порушення закону під час реєстраційних дій;

2) визнати, що всі правочини та інші юридичні дії з приводу дострокового припинення прав ТОВ "Колос" на користування орендованими земельними ділянками сільськогосподарського призначення на території Одеського району Одеської області, які від імені товариства були вчинені його директором ОСОБА_4 в період з серпня 2020, суперечать інтересам товариства та були вчинені ним з перевищенням повноважень, наданих йому чинним законодавством та статутом;

3) відповідно до частин першої та другої статті 228 Цивільного кодексу України вважати, що всі правочини, які були вчинені від імені ТОВ "Колос" та ФГ "Колос - 2021" в період з серпня 2020 та були спрямовані на незаконне заволодіння правом користування орендованими земельними ділянками сільськогосподарського призначення на території Одеського району Одеської області, порушують публічний порядок і є нікчемними в силу закону;

4) схвалити дії директора ТОВ "Колос" від 30.09.2022 щодо звернення до Міністерства юстиції України з цього приводу із скаргою на державних реєстраторів, які допустили порушення закону під час реєстраційних дій;

5) уповноважити директора ТОВ "Колос" звертатись до правоохоронних органів із заявою про вчинення ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 190, частиною п`ятою статті 191 та частиною другою статті 365-1 Кримінального кодексу України, а також інших правопорушень, пов`язаних з перевищенням ним службових повноважень та діями, що були вчинені всупереч інтересам ТОВ "Колос";

6) провести службове розслідування діяльності ОСОБА_4 на посаді директора ТОВ "Колос", зібрання доказів порушень, визначення розміру збитків, заподіяних товариству та пред`явлення до ОСОБА_4 та ФГ "Колос-2021" позовів про солідарне відшкодування збитків, повернення майна набутого без достатніх правових підстав та доходів від цього;

7) уповноважити директора ТОВ "Колос" звертатись до суду із скаргами (позовними заявами) на ті неправомірні реєстраційні дії щодо дострокового припинення права користування товариством орендованими земельними ділянками, які не можуть бути оскаржені через процедури адміністративного оскарження;

8) уповноважити директора ТОВ "Колос" на будь-які юридично значущі дії, пов`язані з відновленням та (або) захистом прав (законних інтересів) товариства, що були порушені внаслідок дій, вчинених колишнім директором ТОВ "Колос" ОСОБА_4, які суперечать інтересам товариства та були вчинені з перевищенням повноважень, наданих йому чинним законодавством та статутом, у тому числі (але не виключно) - з позовами про стягнення відповідних компенсацій, відшкодування збитків (шкоди), повернення майна, тощо.

Рішення, прийняті позачерговими зборами учасників ТОВ "Колос", були оформлені протоколом від 29.12.2022.

ОСОБА_1 , 22.02.2023 звернулась до директора ТОВ "Колос" із заявою, в якій із посиланням на приписи статті 43 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" вимагала протягом 10 днів з дня отримання товариством заяви надати їй належним чином посвідчені копії усіх протоколів загальних зборів учасників товариства за період з 01.01.2022 по 22.02.2023.

Неповідомлення, як вказує у позові позивач, всупереч приписам Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та статуту ТОВ "Колос", про проведення 29.12.2022 загальних зборів товариства на переконання позивача, порушує її право на управління товариством шляхом прийняття участі в загальних зборах його учасників, що й стало підставою для звернення до господарського суду із відповідним позовом для захисту своїх порушених прав.

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд

5.1. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.2. Верховний Суд у постанові від 17.01.2023 у справі №910/20309/21 зазначив, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, статтею 287 Господарського процесуального кодексу України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

5.3. Оскаржуючи судові рішення на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, ОСОБА_1 зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування частини четвертої статті 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" у подібних правовідносинах.

За переконанням скаржниці, судами попередніх інстанцій не враховане те, що статут ТОВ "Колос" не містить такого способу повідомлення учасника товариства про проведення загальних зборів учасників, як надсилання відповідного повідомлення поштою.

5.4. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" учасники товариства, зокрема, мають право брати участь в управлінні товариством у порядку, передбаченому цим Законом та статутом товариства.

5.5. Згідно з частинами першою та другою статті 29 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" загальні збори учасників є вищим органом товариства. Кожен учасник товариства має право бути присутнім на загальних зборах учасників, брати участь в обговоренні питань порядку денного і голосувати з питань порядку денного загальних зборів учасників.

5.6. Отже, право брати участь в управлінні товариством може бути реалізовано учасником товариства при прийнятті участі у загальних зборах товариства, на яких вирішують ті чи інші питання діяльності товариства.

5.7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач ОСОБА_1 є учасником та володіє 12,79 % статутного капіталу ТОВ "Колос".

5.8. З огляду на положення пункту 1 частини першої статті 5, частин першої та другої статті 29 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" право брати участь в управлінні товариством може бути реалізоване учасником товариства під час участі у загальних зборах товариства, на яких вирішують ті чи інші питання діяльності товариства.

5.9. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.10.2019 у справі №923/876/16 зазначала, що своєчасне і належне повідомлення учасника товариства про скликання загальних зборів є важливим для формування волі при прийнятті рішень загальними зборами, аби кожен з учасників міг належним чином підготуватися і сформувати своє бачення щодо питань, які розглядаються на зборах, та повноцінно взяти участь у їх обговоренні. Для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника товариства та з`ясувати дотримання порядку скликання загальних зборів, зокрема щодо належного повідомлення позивача про такі збори, а також щодо відповідності питань порядку денного зборів питанням порядку денного, які перелічені в отриманому учасником запрошенні на загальні збори учасників товариства.

Підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

5.10. За змістом статті 31 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим Законом або статутом товариства, зокрема, з ініціативи виконавчого органу товариства.

Порядок скликання загальних зборів учасників унормовано статтею 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", відповідно до якої загальні збори учасників скликаються виконавчим органом товариства. Статутом товариства може бути визначений інший орган, уповноважений на скликання загальних зборів учасників, виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про збори кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства. Повідомлення, передбачене частиною третьою цієї статті, надсилається поштовим відправленням з описом вкладення. Статутом товариства може бути встановлений інший спосіб повідомлення. У повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний. Якщо до порядку денного включено питання про внесення змін до статуту товариства, до повідомлення додається проект запропонованих змін (частини перша - п`ята статті 32 Закону).

5.11. Відповідно до пункту 8.7.2 статуту ТОВ "Колос" директор товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства не менш ніж за 5 (п`ять) днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників або на електронну адресу або вручає особисто, про що учасник розписується власноруч у повідомленні.

Також, у пункті 8.7.3 статуту ТОВ "Колос" визначено, що у повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний. Якщо до порядку денного включене питання про внесення змін до статуту товариства, до повідомлення додається проект запропонованих змін.

5.12. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем повідомлення № 6-21-22 про проведення загальних зборів товариства 29.12.2021 із переліком питань порядку денного зборів, відомостями про час, дату та місце проведення зборів, надсилалось позивачу на офіційну адресу проживання, зазначену у статутних документах товариства, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, а саме, описом вкладення до поштового відправлення від 21.12.2022 (трекінговий номер 6764000416462) та квитанцією про оплату поштових послуг від 22.12.2022.

Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)).

Так, місцевий господарський суд виходив з того, що у своїй сукупності надані відповідачем докази на підтвердження відправлення позивачу повідомлення про загальні збори учасників товариства № 6-21-22 від 21.12.2022, а саме, опис вкладення у цінний лист з відбитком календарного штемпеля відділення с. Градениці поштового оператора Укрпошта з датою 21.10.2022 та фіскальний чек від 22.12.2022 на якому зазначено трекінговий номер 6764000416462, який співпадає із визначеним у описі вкладення, є більш вірогідними, тобто такими, що підтверджують обставини, якими обґрунтовано заперечення проти позову.

При цьому, відхиляючи доводи позивача про підроблення відповідачем опису вкладення до поштового відправлення від 21.12.2022 (трекінговий номер 6764000416462) та фіскальний чек про оплату поштових послуг від 22.12.2022, виходив з того, що вони не виготовлялися відповідачем особисто, а оформлення зазначених доказів віднесено до обов`язків посадових осіб поштового відділення с. Градениці Одеської дирекції АТ "Укрпошта", а також спростовуються відповіддю начальника поштового відділення с. Градениці Гаврющенко В.А. на адвокатський запит б/н від 16.09.2023.

5.13. Виходячи із системного аналізу положень статті 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та пунктів 8.7.2 та 8.7.3 статуту товариства, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій стосовно дотримання відповідачем при направлені повідомлення позивачу вимог Закону та статуту товариства щодо порядку повідомлення учасника.

Доводи скаржниці про порушення відповідачем порядку її повідомлення про загальні збори товариства, що відбулися 29.12.2022, не направленням на її електронну адресу або не вручення повідомлення особисто спростовуються вимогою статті 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та змістом пункту 8.7.2 статуту товариства, відповідно до якого директор товариства про скликання загальних зборів учасників може повідомляти учасників, зокрема, й шляхом надсиланням повідомлення про це кожному учаснику товариства не менш ніж за 5 (п`ять) днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників.

При цьому судами враховано відсутність доказів належного повідомлення позивачем відповідача про наявність у позивача офіційної електронної адреси, на яку відповідач мав би можливість направити повідомлення про скликання загальних зборів товариства.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів, що обраний відповідачем спосіб повідомлення позивача відповідає зазначеному у статті 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та пунктах 8.7.2 та 8.7.3 статуту товариства.

Отже скаржником в контексті існуючих правовідносин не доведено необхідності формування висновку щодо питання застосування частини четвертої статті 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", а доводи скаржника у цій частині фактично зводяться до необхідності здійснення переоцінки встановлених судами попередніх інстанцій обставин.

5.14. Щодо доводів касаційної скарги стосовно застосування судами попередніх інстанцій частини третьої статті 269 Господарського процесуального кодексу України без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 27.05.2020 у справі №916/2187/18.

Відповідно до приписів частини третьої статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Наведені положення визначають обов`язкову сукупність умов для вирішення питання про прийняття доказів апеляційним судом, а саме: (1) винятковість випадку та (2) причини неподання доказів у першій інстанції, що об`єктивно не залежать від учасника справи, а також (3) покладення тягаря доведення цих обставин на учасника справи, який ці докази подає (близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13.04.2021 у справі № 909/722/14, від 01.07.2021 у справі № 46/603).

Разом з тим у справі № 916/2187/18, висновки якої за переконанням скаржника не враховано судами попередніх інстанцій, Верховний Суд, застосовуючи частини третю та восьму статті 80 та частину третю статті 269 Господарського процесуального кодексу України та направляючи справу на новий розгляд, виходив з того, що апеляційний суд доводів відповідача щодо значення поданих доказів для правильного розгляду справи, а також щодо неможливості подання доказів до суду першої інстанції не перевірив, мотивів їх відхилення в судовому рішенні не навів, а лише обмежився формальним висновком про те, що колегією суддів апеляційної інстанції (рішення якої було скасовано) вже надавався час для подання доказів.

Втім, у справі, що переглядається, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у залученні нових доказів, а саме листа АТ "ДТЕК Одеські електромережі" № 21/620 від 10.10.2023 та листа АТ "Укрпошта" від 10.10.2023 № 1.10.004.-15835 та листа начальника Граденицького ВПЗ Гаврющенко В.А. від 20.10.2023, не встановив наявності виняткового випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк та, враховуючи правові позиції Верховного Суду, викладені у справах № 910/16181/18, № 910/644/22 (№ 910/1687/22), № 916/1128/21, № 910/20010/20, зазначив, що нові докази були подані позивачем на стадії апеляційного перегляду справи та не існували на момент ухвалення рішення господарського суду першої інстанції.

Суд касаційної інстанції зазначає, що з огляду на фактичні обставини даної справи та справи №916/2187/18, у Верховного Суду відсутні підстави вважати, що оскаржувані судові рішення прийняті без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у вказаній постанові Верховного Суду.

Також колегія суддів враховує, що Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію, зокрема у справах № 909/507/23, № 904/2104/19, № 913/703/20, відповідно до якої така обставина як відсутність доказів як таких на момент розгляду справи судом першої інстанції взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України не залежно від причин неподання учасником справи таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення наведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

До того ж, виходячи зі змісту рішення місцевого господарського суду, суд першої інстанції у підготовчому засіданні 12.09.2023 доручив відповідачу надати у строк до 26.09.2023 письмові пояснення щодо розбіжності дат на опису вкладення до поштового відправлення повідомлення про скликання позачергових зборів та на фіскальному чеку до поштового відправлення, що не позбавляло позивача до прийняття місцевим судом рішення надати свої контраргументи.

5.15. Щодо оскарження додаткового рішення Господарського суду Одеської області від 12.10.2023.

Від ТОВ "Колос" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій заявник просив суд стягнути з ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 30 000,00 грн.

Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої - третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Натомість у частинах п`ятій - сьомій цієї статті Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядку.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Таким чином, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Особливістю фіксованого розміру адвокатського гонорару є те, що визначення саме такої форми в договорі виключає обов`язок зазначення відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної наданої послуги (вчиненої дії) в детальному описі робіт (наданих послуг) або в акті приймання-передачі наданих послуг. У цьому випадку встановлення сторонами в умовах договору про надання правової допомоги вартості послуг (гонорару) з надання правової допомоги клієнту в у фіксованому розмірі виключає необхідність зазначення адвокатом відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної дії виконаної ним на захист інтересів свого клієнта.

Подібні висновки викладено в додатковій постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2022 у справі №910/1344/19 та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.02.2022 у справі №916/893/21.

Фіксований розмір гонорару означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

У разі погодження між адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) та клієнтом фіксованого розміру гонорару такий гонорар обчислюється без прив`язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту. Подібні висновки Верховного Суду містяться у постанові від 19.11.2021 у справі № 910/4317/21.

5.15. Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, згідно додаткової угоди від 07.08.2023 до договору про надання правової допомоги від 21.05.2020, укладеної між адвокатом Коломійчуком Андрієм Сергійовичем та ТОВ "Колос", клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання з представництва інтересів клієнта в суді першої інстанції (Господарський суд Одеської області) у справі 916/3309/23. Клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання з прийняття участі в судових засіданнях та здійснення інших дій необхідних для представництва інтересів клієнта з питання визначеного в пункті 1 цієї додаткової угоди. Клієнт та адвокат узгодили, що гонорар (вартість наданих послуг) за представництво інтересів клієнта з цього питання в суді першої інстанції складає 30 000,00 гривень, які підлягають виплаті адвокату протягом 30 днів з дати винесення Господарським судом Одеської області рішення у справі 916/3309/23.

Відповідачем наведений детальний опис виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги ТОВ "Колос" у справі № 916/3309/23.

Згідно з детальним описом адвокатом виконано та надано наступні послуги, зокрема:

07.08.2023 - 08.08.2023 - попередній аналіз документів і матеріалів по справі;

08.08.2023 - 9.08.2023 - визначення правової позиції з урахуванням норм законодавства України, рішень Верховного Суду і рішень ЕСПЛ з використанням платформи Ліга: Закон (verdictum);

21.08.2023 - підготовка і подача відзиву на позовну заяву;

29.08.2023 - підготовка до участі (участь) в судовому засіданні;

12.09.2023 - підготовка до участі (участь) в судовому засіданні;

12.09.2023 - підготовка і подача адвокатського запиту (ВПЗ Градениці АТ "Укрпошта" та АТ "Укрпошта";

26.09.2023 - підготовка і подача письмових пояснень;

28.09.2023 - підготовка до участі (участь) в судовому засіданні.

Вартість послуг визначена в додатковій угоді від 07.08.2023 і становить 30 000,00 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Відповідно до частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Судами встановлено, що товариством надано належні докази в підтвердження його витрат на оплату послуг адвоката, а саме: договір про надання правової допомоги від 21.05.2023, додаткову угоду від 07.08.2023 та детальний опис виконаних послуг, а також встановлено подання відзиву на позовну заяву, письмових пояснень на запит суду, фактичної участі у судових засіданнях.

Також встановлено, що позивач у клопотанні про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу заперечив проти заявленої суми витрат на правничу допомогу та просив зменшити розмір витрат до 1,00 грн, мотивуючи своє клопотання тим, що відповідачем не доведено належними доказами обсягу наданих адвокатом послуг (не наведено скільки часу було витрачено на їх надання), необґрунтованістю суми правової допомоги, відсутністю доказів фактичної сплати послуг.

Натомість, як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається із матеріалів справи, відповідач надав документальне підтвердження надання правової допомоги, якому суди обох інстанцій, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу надали належну оцінку.

Верховний Суд зазначає, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо. Сама лише незгода скаржника з наданою судом оцінкою відповідним доказам, які підтверджують факт надання професійної правничої допомоги, а також оцінкою обставин критерію реальності адвокатських витрат, критерію розумності їх розміру тощо, не свідчить про незаконність оскаржуваних судових рішень.

Верховний Суд також враховує, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару (як у даному випадку) сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

Проте позивач в даному випадку цього не довів.

Крім того, посилаючись на необґрунтованість заявленої до стягнення суми витрат на правничу допомогу, а також необхідність її зменшення до 1,00 грн, позивач не навів жодного обґрунтування цієї суми витрат на правничу допомогу, не зазначив жодних заперечень стосовно здійсненої судом оцінки наявних в матеріалах справи доказів фактичного понесення відповідачем витрат на надання правової допомоги у заявленому до стягнення розмірі.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, надавши оцінку доказам та доводам сторін щодо розподілу таких витрат, керуючись, зокрема, такими критеріями як обґрунтованість, пропорційність, співмірність та розумність їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованих висновків про задоволення заяви ТОВ "Колос" про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.

При цьому, колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги щодо відсутності доказів дійсно понесених витрат на правничу допомогу, оскільки за сталою правовою позицією Верховного Суду витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною / третьою особою, чи тільки має бути сплачена.

5.16. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що рішення та додаткове рішення місцевого господарського суду, та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.2. Згідно з частиною першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.3. З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, виходячи із меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваних рішення, додаткового рішення місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції.

7. Судові витрати

7.1. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 236 238 240 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Одеської області від 28.09.2023, додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 12.10.2023 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.01.2024 у справі №916/3309/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді С. Бакуліна

О. Кібенко