ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 916/4980/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Ємця А.А.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Гулєши Андрія Валентиновича (далі - ФОП Гулєш А.В., скаржник)

на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.09.2024 (головуюча - суддя Поліщук Л.В., судді: Богатир К.В., Принцевська Н.М.)

у справі за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - Укрзалізниця)

до ФОП Гулєши А.В.,

про стягнення 1 198 340, 01 грн та зобов`язання вчинити певні дії.

ВСТУП

Причиною звернення до Верховного Суду є наявність/відсутність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий зміст обставин справи

1. Господарський суд Одеської області рішенням від 03.06.2024 позов Укрзалізниці задовольнив повністю. Стягнув з ФОП Гулєши А.В. на користь Укрзалізниці основний борг в сумі 86 060,00 грн, неустойку в розмірі 58 180,00 грн, пеню в сумі 44 295,55 грн, 3% річних в сумі 2 803,81 грн, інфляційні втрати в розмірі 7 000,65 грн та судовий збір в розмірі 5 659,10 грн. Зобов`язав звільнити об`єкти Укрзалізниці від рекламних конструкцій, які розміщувались згідно з договором від 30.04.2015 (зареєстровано 07.05.2015) №ОД/ДН-1 15-318 дНЮ, шляхом демонтажу рекламних конструкцій ФОП Гулєши А.В., що розташовані за вказаними у рішенні адресами.

2. Не погоджуючись з вказаним рішенням, ФОП Гулєш А. В. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

3. Південно-західний апеляційний господарський суд ухвалою від 02.09.2024 залишив апеляційну скаргу ФОП Гулєша А. В. без руху, встановив скаржнику строк для усунення недоліків, виявлених при поданні апеляційної скарги, протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

4. В межах встановленого ухвалою суду від 02.09.2024 строку від представника ФОП Гулєши А.В. - адвоката Каланжова Владислава Івановича (далі - Каланжов В.І.) надійшла заява про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 03.06.2024 у справі №916/4980/23.

Стислий зміст оскаржуваного судового рішення

5. Південно-західний апеляційний господарський суд ухвалою від 16.09.2024 відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ФОП Гулєши А.В. на рішення Господарського суду Одеської області від 03.06.2024 у справі №916/4980/23.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Представник ФОП Гулєш А.В. - адвокат Каланжов В.І. через "Електронний суд" та 24.09.2024 (засобами кур`єрської служби) звернувся до Верховного Суду з касаційними скаргами від 25.09.2024 та від 23.09.2024, відповідно, які підписані адвокатом Каланжовим В.І. та за змістом тотожні, а отже, розглядаються як одна (далі - касаційна скарга), в якій просить, зокрема, ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду у від 16.09.2024 у справі №916/4980/23 скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

7. У касаційній скарзі (нова редакція) ФОП Гулєш А.В. з посиланням на абзац 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зазначає, що суд апеляційної інстанції постановив оскаржувану ухвалу з порушенням норм процесуального права, а саме не дотримався вимог пункту 1 частини другої статті 256 ГПК України.

Позиція інших учасників справи

8. Відзив на касаційну скаргу від Укрзалізниці до Суду не надходив.

Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

9. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.09.2024 для розгляду справи №916/4980/23 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Ємця А.А.

10. Ухвалою Верховного Суду від 22.10.2024 відкрито касаційне провадження у справі №916/4980/23 за касаційною скаргою ФОП Гулєша А.В. у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції

11. Предметом касаційного перегляду у цій справі є ухвала суду апеляційної інстанції, про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 261 ГПК України.

12. Перед Верховним Судом поставлено питання перевірки доводів касаційної скарги щодо застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема пункту 1 частини другої статті 256 ГПК України.

13. Перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні оскаржуваного судового рішення, Верховний Суд зазначає таке.

14. Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини першої цієї статті).

15. Право на апеляційне та, у визначених законом випадках, на касаційне оскарження є складовою права на справедливий суд, яке гарантується в статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При цьому Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право у апеляційних судах на основні гарантії, передбачені статтею 6 Конвенції, а врахуванню підлягають особливості провадження, що розглядається, та сукупність проваджень, що здійснювались у відповідності з національним правопорядком, а також роль апеляційного суду у них.

16. Право на апеляційний перегляд справи, передбачене пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, є гарантованим правом на перегляд у суді апеляційної інстанції справи, розглянутої судом першої інстанції по суті (абзац 8 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 17.03.2020 № 5-р/2020).

17. Водночас реалізація конституційного права на апеляційне оскарження судового рішення ставиться в залежність від положень процесуального закону - ГПК України, якими, відповідно, й закріплені вимоги щодо форми і змісту апеляційної скарги, зокрема статтею 258 ГПК України.

18. Відповідно до частини першої статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

19. Згідно з частиною першою статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

20. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (пункт 1 частини другої статті 256 ГПК України).

21. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 ГПК України (частина третя статті 256 ГПК України).

22. За змістом статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

23. Таким чином, скаржник має право подати клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду.

24. Верховний Суд виходить з того, що саме по собі отримання повного тексту рішення за пунктом 1 частини другої статті 256 ГПК України не свідчить про автоматичне продовження строку на апеляційне оскарження рішення.

25. Положення ГПК України не визначають вичерпного переліку обставин, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.

26. Виходячи зі змісту частин другої, третьої статті 256 ГПК України, клопотання про поновлення строку подання апеляційної скарги повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку. Водночас, поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. ГПК України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. У кожному випадку суд, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку (близька правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №918/115/16, від 19.06.2018 у справі №912/2325/17, від 18.01.2019 у справі №921/396/17-г, від 19.06.2020 у справі №926/1037-б/15, тощо).

27. Строк на апеляційне оскарження за частиною першою статті 256 ГПК України передбачає, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. При цьому, пункт 1 частини другої статті 256 ГПК України передбачає, що учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. А частина третя статті 256 ГПК України визначає, що строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 ГПК України.

28. Отже, строк на апеляційне провадження може бути поновлений за обґрунтованою заявою учасника провадження і лише з поважних причин, визнаних такими судом. У кожному конкретному випадку суд встановлює на підставі належних, допустимих та достовірних доказів поважність причин пропуску скаржником строку та ухвалює рішення щодо його поновлення чи відмову у його поновленні. Таким чином, саме на скаржника покладено обов`язок довести суду наявність поважних причин пропуску строку за частинами другою та третьою статті 256 ГПК України.

29. Як убачається з матеріалів справи, 20.08.2024 від ФОП Гулєши А.В. (за підписом адвоката Каланжова В.І.) до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга на рішення Господарського суду Одеської області від 03.06.2024.

29.1. Одночасно скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду. Як на причину пропуску строку на подання апеляційної скарги скаржник посилався на отримання ним копії оскаржуваного рішення суду лише 30.07.2024 та подання ним апеляційної скарги у двадцятиденний строк з дня отримання рішення. На підтвердження доводів про отримання копії оскаржуваного судового рішення 30.07.2024 апелянт надав копію супровідного листа Господарського суду Одеської області від 19.07.2024 №916/4980/23/4851/2024; копію конверту, в якому направлялось поштове відправлення за номером 0600278527848; роздруківку інформації із офіційного сайту АТ «Укрпошта» про трекінг поштового відправлення за номером 0600278527848.

30. Суд апеляційної інстанції, встановивши недоліки апеляційної скарги (неповажність зазначених у скарзі причин пропуску строку на подання скарги), в ухвалі від 02.09.2024 запропонував скаржнику надати заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 03.06.2024 у справі №916/4980/23, в якій вказати інші поважні причини пропуску строку на подання апеляційної скарги.

30.1. З ухвали апеляційного господарського суду від 02.09.2024 убачається, що як установлено судом, вступну та резолютивну частини рішення Господарського суду Одеської області оголошено в судовому засіданні 03.06.2024, повний текст рішення складено 13.06.2024. Отже, за висновком суду апеляційної інстанції 03.07.2024 є кінцевим строком для подання апеляційної скарги на вказане рішення суду, водночас, скаржник подав апеляційну скаргу 18.08.2024, тобто з пропуском строку для її подання.

30.2. Визнаючи наведені скаржником підстави пропуску строку на подання апеляційної скарги неповажними, колегія суддів апеляційного господарського суду, приймаючи ухвалу від 02.09.2024, виходила з того, що рішення Господарського суду Одеської області від 03.06.2024 в електронному вигляді направлено представнику ФОП Гулєши А.В. - адвокату Каланжову В.І. в його Електронний кабінет та доставлено останньому 14.06.2024 17:16 год (у п`ятницю), що підтверджується довідкою відповідального працівника Господарського суду Одеської області від 18.06.2024 №916/4980/23/40030/24. З огляду на викладене, датою вручення скаржнику рішення Господарського суду Одеської області від 03.06.2024 у справі №916/4980/23 є 17.06.2024 (понеділок, тобто у робочий день, наступний за днем відправлення судового рішення). Поряд з цим, за заявою ФОП Гулєши А.В. копія рішення Господарського суду Одеської області від 03.06.2024 направлялася останньому засобами поштового зв`язку та була отримана ним 30.07.2024, що вбачається з наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

30.3. Враховуючи, що електронна форма вручення учаснику справи судових рішень є обов`язковою та пріоритетною щодо письмової форми вручення, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначила, що адвокат Каланжов В.І., який представляв інтереси ФОП Гулєши А.В. у суді першої інстанції, отримавши 17.06.2024 в його електронний кабінет копію рішення Господарського суду Одеської області від 03.06.2024, подав апеляційну скаргу лише 18.08.2024. У той же час, апелянт не навів жодних обставин, які перешкоджали йому подати апеляційну скаргу в найкоротший строк після отримання 17.06.2024 рішення суду від 03.06.2024, тоді як скаржник, діючи добросовісно, розумно та обачливо, повинен був з достатнім поспіхом вчиняти дії щодо подання апеляційної скарги, проте таку апеляційну скаргу подано зі значним пропуском строку. За наведених обставин, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що скаржник не навів достатнього обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, з огляду на що апеляційний суд визнав наведені скаржником підстави для поновлення такого строку неповажними.

31. За таких обставин, Верховний Суд виходить з того, що суд апеляційної інстанції на виконання вимог статей 174 260 ГПК України, установивши в ухвалі від 02.09.2024, що апеляційна скарга оформлена з порушенням вимог статей 256, 258 цього Кодексу, надав скаржнику строк для усунення недоліків, визначивши спосіб їх усунення, а саме подання клопотання із зазначенням інших підстав для поновлення строку апеляційного оскарження.

32. З матеріалів справи вбачається, що від представника ФОП Гулєши А.В. - адвоката Каланжова В.І. (на виконання вимог ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.09.2024) до Південно-західного апеляційного господарського суду 10.09.2024 надійшла заява про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 03.06.2024 у справі №916/4980/23.

32.1. Як на підставу для поновлення строку на апеляційне оскарження апелянт послався на утруднене сполучення між містом Білгород-Дністровський, в якому проживає відповідач, та містом Одесою, що унеможливлює особисте подання апеляційної скарги до суду, а також на значні перебої у постачанні електроенергії, що є загальновідомим фактом та, відповідно, відсутність стійкого інтернет-зв`язку для направлення відповідної апеляційної скарги та комунікації відповідача із представником. Крім того, скаржник зауважив на тому, що Білгород-Дністровський є прикордонним та портовим містом, з огляду на що чисельні ракетні обстріли та атаки ворожих дронів призводять до дуже частого оголошення повітряної тривоги, що зумовлює відсутність нормальної роботи операторів поштового зв`язку: Укрпошти, Нової Пошти та інших.

33. Південно-західний апеляційний господарський суд ухвалою від 16.09.2024 відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ФОП Гулєши А.В. на рішення Господарського суду Одеської області від 03.06.2024 у справі №916/4980/23, оскільки скаржник не навів достатнього обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, з огляду на що апеляційний суд визнав наведені скаржником підстави для поновлення такого строку неповажними.

33.1. Так, оцінюючи поважність причин пропуску процесуального строку на подання апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного господарського суду виходила з такого:

- щодо посилань скаржника на обставини утрудненого сполучення між містом Білгород-Дністровський, в якому проживає відповідач, та містом Одесою, що унеможливлює особисте подання апеляційної скарги до суду, колегія суддів зазначила, що наведена обставина не може слугувати поважною причиною пропуску строку на подання апеляційної скарги, оскільки процесуальний закон не вимагає подання апеляційної скарги до суду особисто, натомість остання могла бути подана через систему «Електронний суд» або направлена за допомогою поштового зв`язку, який наразі між містом Білгород-Дністровський та містом Одесою функціонує безперебійно, що також вбачається з того, що саме у такий спосіб відповідачу була направлена копія оскаржуваного судового рішення та ним була отримана;

- стосовно інших наведених скаржником обставин щодо відключення електропостачання, відсутності стійкого інтернет-зв`язку та повітряних тривог колегія суддів зазначила, що такі обставини не носили постійного, безперервного характеру у період з 17.06.2024 (дати отримання представником скаржника у його Електронний кабінет рішення Господарського суду Одеської області від 03.06.2024) по 18.08.2024 (звернення із апеляційною скаргою до Південно-західного апеляційного господарського суду);

- обставини відключення електропостачання, відсутності стійкого інтернет-зв`язку та повітряних тривог могли унеможливити дотримання такого строку апелянтом за умови надання ним до суду належних доказів того, як саме наведені обставини обумовили досить значний пропуск строку на подання апеляційної скарги.

34. Верховний Суд, перевіривши дотримання апеляційним господарським судом норм процесуального права, зокрема статей 17, 174, 256, 258, частин третьої, четвертої статті 260 261 ГПК України, виходить з такого.

35. Вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги закріплено в статті 258 ГПК України.

36. Відповідно до частини другої статті 258 ГПК України в апеляційній скарзі мають бути зазначені, зокрема, клопотання особи, яка подала скаргу, та дата отримання копії судового рішення суду першої інстанції, що оскаржується. Водночас до апеляційної скарги додаються, зокрема, докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції, за наявності (пункт 4 частини третьої статті 258 ГПК України).

37. Згідно із частиною другою статті 260 ГПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

38. Частиною третьою статті 260 ГПК України передбачено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

39. Відповідно до частини першої статті 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

40. Таким чином, положеннями статей 174 260 ГПК України законодавець передбачив механізм залишення апеляційної скарги без руху задля забезпечення скаржнику можливості у встановлений судом строк усунути недоліки апеляційної скарги.

41. За приписами частини першої статті 261 ГПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

42. У контексті доводів касаційної скарги Верховний Суд зазначає, що відповідно до вимог частини першої статті 56 ГПК України cторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

43. Приписами частини першої статті 58 ГПК України визначено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.

44. Відповідно до вимог статті 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

45. Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». У разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви скарги клопотання (частини четверта та дев`ята статті 60 ГПК України).

46. Верховний Суд виходить з того, що адвокат Каланжов В.І. на підставі ордеру приймав участь у розгляді цієї справи в якості представника ФОП Гулєши А.В. як у суді першої інстанції, так і вчиняв процесуальні дії в інтересах відповідача в судах апеляційної і касаційної інстанцій, зокрема подавав апеляційну та касаційну скарги, що підтверджується матеріалами справи. Адвокат Каланжов В.І. здійснював представництво інтересів ФОП Гулєши А.В., зокрема, і за допомогою підсистеми «Електронний суд», подавав процесуальні заяви через електронний кабінет, а також приймав участь у суді першої інстанції в режимі відеоконференції. Скаржник не спростовує, що уповноважував адвоката Каланжова В.І. на вчинення дій від його імені та доказів щодо відкликання повноважень у адвоката матеріали справи не містять.

47. Відповідно до пунктів 2, 4 частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

48. Згідно з частиною сьомою статті 242 ГПК України якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.

49. Водночас, відповідно до частин першої, п`ятої та сьомої статті 6 ГПК України у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система (далі - ЄСІКС). Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу. Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

50. Верховний Суд звертає увагу, що з 04.11.2023 набрав чинності Закон України від 19.10.2023 №3424-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо уточнення обов`язків учасників судової справи". Зокрема, приписами частини шостої статті 6 ГПК України (у редакції Закону з урахуванням змін) унормовано, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку. Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

51. Верховний Суд відзначає, що фізична особа та фізична особа-підприємець не зобов`язані реєструвати свої електронні кабінети в ЄСІКС. Втім, адвокат зобов`язаний зареєструвати свій електронний кабінет в ЄСІКС.

52. Відповідно до пункту 17 глави 1 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС особам, які зареєстрували "Електронний кабінет", суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до "Електронного кабінету" таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

53. Абзацом 5 пункту 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС передбачено, що особам, які не мають зареєстрованих "Електронних кабінетів", документи у передбачених цим пунктом випадках можуть надсилатися засобами підсистем ЄСІТС на адресу електронної пошти, вказану такими особами під час подання документів до суду.

54. Отже, чинним процесуальним законодавством передбачено два способи надсилання судового рішення: шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через "Електронний кабінет", у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС. (Близький за змістом правовий висновок, викладено у постановах Верховного Суду від 05.09.2023 у справі № 906/1093/22, від 03.04.2024 у справі № 910/9569/23).

55. Як убачається з матеріалів справи, суд першої інстанції надіслав електронну копію судового рішення в електронний кабінет адвоката Каланжова В.І., яка доставлена останньому 14.06.2024 о 17:16, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу.

56. Суд касаційної інстанції вважає, що направлення адвокату Каланжову В.І. в особистий електронний кабінет рішення суду першої інстанції відповідає вимогам положень статей 6, 41, 45, 56, частини сьомої статті 242 ГПК України, враховуючи, що адвокат є представником ФОП Гулєші А.В. згідно з ордером, а тому безпідставним є посилання скаржника на те, що відповідач не отримав рішення суду та про пріоритет щодо письмової форми вручення судового рішення учаснику справи шляхом відправлення через засоби поштового зв`язку над електронною формою, яке у цій справі скероване в особистий електронний кабінет адвокату Каланжову В.І., який є уповноваженим представником ФОП Гулєші А.В.

57. Таким чином, з огляду на положення частин шостої та сьомої статті 242 ГПК України, рішення Господарського суду Одеської області від 03.06.2024 у справі №916/4980/23 вважається врученим ФОП Гулєші А.В. 14.06.2024, адже вручене його представнику - адвокату Каланжову В.І. Втім, з апеляційною скаргою до суду адвокат Каланжов В.І. звернувся лише 20.08.2024, тобто з пропуском встановленого строку на апеляційне оскарження, як за частиною першою так і за частинами другою і третьою статті 256 ГПК України.

58. Верховний Суд у цій справі не бере до уваги висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2024 у справі №454/1883/22, на які посилається скаржник, з огляду на їх нерелевантність із обставинами справи, що переглядається, а саме різні (нетотожні) способи надсилання судових рішень.

58.1. Великою Палатою Верховного Суду у вказаній постанові зазначено, що надсилання відповідних процесуальних документів на електронну адресу сторони у справі, вказану в документах, що подавались до суду, не заборонено, однак такі дії не можуть замінити належне надсилання учаснику судового рішення у порядку, передбаченому статтею 242 ГПК України. В розумінні процесуального закону надіслання судового рішення на електронну пошту за адресою, зазначеною заявником в його процесуальних заявах, поданих до суду (позовна заява, апеляційна та/або касаційна скарга, заяви/клопотання), в яких наявне прохання про надіслання копій процесуальних документів на електронну пошту, яка не є офіційною, не може вважатися належним врученням та підтверджувати день вручення. Якщо суд надіслав рішення на електронну адресу, яку зазначив учасник справи, це можна вважати додатковим засобом інформування учасника справи, який посилює реалізацію гарантії учасника бути обізнаним про свою справу. Однак це не звільняє суд від обов`язку надіслати учаснику справи повне рішення у спосіб, встановлений процесуальним законом.

59. У справі, що переглядається, суд першої інстанції надіслав копію судового рішення адвокату Каланжову В.І., як представнику ФОП Гулєши А.В., до електронного кабінету у порядку і спосіб, встановленому законом, зокрема статтями 6 242 ГПК України.

60. З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційний господарський суд, установивши, що ФОП Гулєша А.В. не виконав вимоги ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.09.2024 про залишення без руху апеляційної скарги, а саме не навів достатнього обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, дійшов заснованого на правильному застосуванні статей 118 119 174 258 260 261 ГПК України висновку про наявність правових підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження.

61. Врахувавши встановлені у справі обставини та доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про те, що суд апеляційної інстанції, приймаючи оскаржувану ухвалу, діяв відповідно до вимог ГПК України та у межах повноважень, передбачених процесуальним законом.

62. Верховний Суд виходить з того, що питання про поважність причин пропуску процесуального строку, в розумінні статті 86 ГПК України, вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

63. Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню із скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки, в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

64. Звернення з апеляційною скаргою є суб`єктивною дією скаржника, який зацікавлений в апеляційному перегляді судового рішення та залежить від його волевиявлення.

65. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина третя статті 13 ГПК України).

66. Частиною четвертою статті 13 ГПК України унормовано, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

67. Враховуючи вказані вище обставини, суд апеляційної інстанції визнав неповажними наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження.

68. Пропуск процесуального строку - є юридичний факт, який настає внаслідок бездіяльності уповноваженої особи в момент настання (або закінчення) цього строку з поважних причин чи з причини, що не можуть бути визнані такими, і такий, що породжує відповідні правові наслідки.

69. Відповідно до частини третьої статті 2 ГПК України, основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є змагальність сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

70. Згідно з вимогами статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

71. Колегія суддів також наголошує, що вирішення питання про можливість поновлення строку на апеляційне оскарження має вирішуватися з урахуванням конкретних обставин справи.

72. Верховний Суд також звертає увагу, що суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства. Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.

73. Колегія суддів відзначає, що доводи скаржника фактично зводяться до заперечень обставин, встановлених судом апеляційної інстанції (зокрема щодо обставин неможливості/утруднень для подачі скаржником апеляційної скарги у встановлені законом строки), що не може бути належним обґрунтуванням для висновку поважності підстав пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду.

74. Отже, суд апеляційної інстанції, враховуючи встановлені ним фактичні обставини справи, зокрема отримання копії рішення суду першої інстанції адвокатом ФОП Гулєши А.В. - Каланжова В.І. в електронному кабінеті, який представляв інтереси відповідача в суді першої інстанції та подав апеляційну скаргу з пропуском строку для її подачі, відсутність поважних причин для подачі апеляційної скарги в строки, визначені законом, мав передбачені процесуальним законодавством підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження у порядку, передбаченому пунктом 4 частини першої статті 261 ГПК України.

75. Будь-яких доводів, які б спростовували зазначені висновки суду апеляційної інстанції, скаржником у касаційній скарзі не наведено, отже, у суду касаційної інстанції відсутні підстави для висновку про порушення судом норм процесуального права при вирішенні питання про відмову у відкритті апеляційного провадження, які відповідно до вимог процесуального законодавства є підставою для скасування постановленого у справі судового рішення.

76. За таких обставин, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, у Суду відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.

77. Верховний Суд також зауважує, що міра до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

78. Враховуючи процесуальний характер правовідносин, застосування статей 174 256 258 260 261 ГПК України, наведена міра обґрунтування оскаржуваного судового рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи.

79. Касаційний господарський суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

80. Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.

81. Колегія суддів касаційної інстанції, враховуючи рішення Європейського суду з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" та у справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010), зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

82. Доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення за результатами перегляду справи в касаційному порядку не знайшли свого підтвердження з мотивів, викладених у цій постанові.

83. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

84. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

85. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а ухвали суду апеляційної інстанції - без змін, як такої, що ухвалена із дотриманням норм права.

Судові витрати

86. Судовий збір, сплачений ФОП Гулєшою А.В. у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладається на скаржника, оскільки Суд касаційну скаргу залишає без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 129 300 308 309 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Гулєши Андрія Валентиновича на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.09.2024 у справі № 916/4980/23 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.09.2024 у справі № 916/4980/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя А. Ємець