№ 916/97/21 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2025 року

м. Київ

cправа № 916/97/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Баранець О. М. - головуючий, Кондратова І. Д., Мамалуй О. О.,

за участю секретаря судового засідання Москалика О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОЛОГІСТИКА»

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Поліщук Л.В., Богатиря К.В., Ярош А.І.

від 11.12.2024

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОЛОГІСТИКА»

до Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України (1)

про зобов`язання вчинити дії,

та за зустрічним позовом Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОЛОГІСТИКА»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Судноплавна компанія «УКРФЕРРІ» (2)

про визнання договору та додаткової угоди припиненими, визнання додаткової угоди недійсною

за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОЛОГІСТИКА»;

2) Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК»

про визнання договору та додаткової угоди припиненими, визнання додаткової угоди недійсною,

за участю представників:

від позивача: Пархомчук Р.І.,

від відповідача: Марченко Д.В.,

третьої особи-1:Шевченко О.В.,

третьої особи-2: Волков А.С.

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АВТОЛОГІСТИКА" (далі - ТОВ "АВТОЛОГІСТИКА", клієнт) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" (далі - ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ", підприємство), в якому просило:

- зобов`язати ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ" виконувати зобов`язання за договором про використання території підприємства від 17.10.2019 № 130/д, додатковою угодою від 06.11.2019, додатковою угодою від 12.10.2020 № 2 з додатками № 1, № 2, № 3, що укладені між ТОВ "АВТОЛОГІСТИКА" та ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ", на умовах, які визначені сторонами у зазначених договорі та додаткових угодах, до закінчення строку дії договору про використання території підприємства;

- зобов`язати ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ" відновити та здійснювати надання послуг зі зберігання на території підприємства, у тому числі на складах, зокрема, але не обмежуючись, самохідної, несамохідної та іншої техніки, вантажів, технологічного транспорту та обладнання, якими оперує клієнт на підставі будь-якого з прав, а також послуг з використання території підприємства та інфраструктури підприємства при виконанні всіх видів робіт (послуг) з обробки вантажів силами та засобами клієнта на умовах, визначених договором про використання території підприємства та додатковими угодами від 06.11.2019, від 12.10.2020 № 2 з додатками № 1, № 2, № 3.

Позовні вимоги ТОВ "АВТОЛОГІСТИКА" обґрунтовані порушенням ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ" прийнятих на себе зобов`язань за договором про використання території підприємства та додаткових угод до цього договору. ТОВ "АВТОЛОГІСТИКА" зазначало, що, незважаючи на імперативні норми договору про використання території підприємства (з урахуванням змін, внесених пунктом 7.1 додаткової угоди №2), 30.12.2020 ТОВ "АВТОЛОГІСТИКА" отримало засобами електронного зв`язку лист ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ" № 108/17, зміст якого свідчить про те, що подальша пролонгація договору про використання території підприємства буде суперечити нормам чинного законодавства, Статуту ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ", а сам договір про використання території підприємства є розірваним з 01.01.2021. ТОВ "АВТОЛОГІСТИКА" наголошувало на тому, що, починаючи з 01.01.2021 ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ" у повному обсязі припинило надання ТОВ "АВТОЛОГІСТИКА" послуг за договором про використання території підприємства, зокрема, погодження та надання перепусток працівникам та автотранспорту ТОВ "АВТОЛОГІСТИКА", надання послуг використання території та інфраструктури ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ", надання можливості виконувати всі види робіт (послуг) з обробки вантажів силами та засобами ТОВ "АВТОЛОГІСТИКА", незважаючи на те, що ТОВ "АВТОЛОГІСТИКА" є портовим оператором.

У лютому 2021 року ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ" звернулося до Господарського суду Одеської області із зустрічним позовом до ТОВ "АВТОЛОГІСТИКА", в якому просило:

- визнати припиненими договір про використання території підприємства від 17.10.2019 № 130/д та додаткову угоду до нього від 06.11.2019;

- визнати недійсною додаткову угоду від 12.10.2020 № 2 з додатками № 1, № 2, № 3 до цього договору.

Зустрічні позовні вимоги ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ" про визнання припиненими договору про використання території підприємства та додаткової угоди до нього від 06.11.2019 обґрунтовані посиланням на недоцільність пролонгації договору про використання території підприємства, оскільки значна кількість норм у цьому договорі є невигідними, та призводять до збитковості підприємства. ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ" скористалося своїм правом, передбаченим пунктом 7.1 договору про використання території підприємства, і направило ТОВ "АВТОЛОГІСТИКА" лист від 28.09.2020 № 253/03.14-18-2035, в якому повідомило ТОВ "АВТОЛОГІСТИКА" про розірвання договору про використання території підприємства. Таким чином, ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ" вважало, що ним було виконано вимоги щодо припинення дії договору про використання території підприємства шляхом направлення попередження, а тому цей договір, на думку ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ", закінчився 31.12.2020.

Щодо позовної вимоги про визнання додаткової угоди від 12.10.2020 № 2 з додатками № 1, № 2, № 3 недійсною, ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ" з урахуванням заяви про зміну підстав зустрічного позову зазначало, що така угода укладена з порушенням вимог чинного законодавства, не відповідає інтересам держави і суспільства. Крім того, ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ" зазначало, що за умовами оспорюваної додаткової угоди дію договору про використання території підприємства було продовжено на тривалий термін і на максимально невигідних для ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ" умовах, які не лише є безприбутковими, але також призведуть до значних збитків державного підприємства. Зокрема, на думку ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ", умови оспорюваної додаткової угоди з додатками порушують вимоги Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", Закону України "Про морські порти України", Закону України "Про захист економічної конкуренції" та суперечать наказу Міністерства інфраструктури України від 29.05.2020 № 331 "Про підготовку до здійснення державно-приватного партнерства в межах п`ятого термінала ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ". При цьому ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ" вважало, що вчинений сторонами правочин, шляхом укладення додаткової угоди від 12.10.2020 № 2 з додатками № 1, № 2, № 3, є удаваним правочином для приховання іншого правочину - договору оренди державного нерухомого майна. Крім того, на думку ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ", оспорювана додаткова угода з боку ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ" підписана представником з перевищенням повноважень, а тому не створює для ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ" жодних прав та обов`язків. ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ" звертало увагу на те, що воно не здійснювало наступного схвалення правочину та не вчиняло дій, які свідчить про прийняття цього правочину до виконання.

У березні 2021 року Міністерство інфраструктури України звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору до ТОВ "АВТОЛОГІСТИКА" та ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ", в якому просило:

- визнати недійсною додаткову угоду від 12.10.2020 № 2 з додатками № 1, № 2, № 3 до цього договору.

Позовні вимоги Міністерства інфраструктури України про визнання припиненими договору про використання території підприємства та додаткової угоди до нього від 06.11.2019 обґрунтовані тим, що ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ" у порядку, передбаченому договором про використання території підприємства, своєчасно повідомило ТОВ "АВТОЛОГІСТИКА" про свій намір розірвати договір. Міністерство інфраструктури України вважало, що за своєю правовою природою відмова однієї із сторін від пролонгації договору не є односторонньою відмовою від зобов`язання, односторонньою відмовою від договору, одностороннім розірванням договору. Щодо позовної вимоги про визнання додаткової угоди від 12.10.2020 № 2 з додатками № 1, № 2, № 3 недійсною, Міністерство інфраструктури України зазначало, що ця додаткова угода суперечать положенням частини 3 статті 22 Господарського кодексу України, Закону України "Про управління об`єктами державної власності" та наказу Міністерства інфраструктури України від 29.05.2020 № 331, оскільки вона не надсилалася для погодження та не погоджувалася Міністерством інфраструктури України. Також Міністерство інфраструктури України вважало, що вчинений сторонами правочин, шляхом укладення додаткової угоди від 12.10.2020 № 2 з додатками № 1, № 2, № 3, є удаваним правочином для приховання іншого правочину - договору оренди державного нерухомого майна.

Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій

24.09.2019 між Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» (адміністрація) та ТОВ "АВТОЛОГІСТИКА" (портовий оператор) укладено договір № 79-П-АМПУ-19 про забезпечення доступу портового оператора до причалу, пунктами 1.1, 7.1 якого передбачено, що ДП «Адміністрація морських портів України» зобов`язується забезпечити доступ ТОВ "АВТОЛОГІСТИКА" до причалу № 28 Чорноморської філії ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ, що перебуває у господарському віданні адміністрації для проведення портовим оператором вантажно-розвантажувальних робіт, а портовий оператор зобов`язується сплатити адміністрації плату за послуги. Договір набирає чинності з дати його підписання обома сторонами і діє протягом трьох років з дати його підписання. У разу відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору за 30 календарних днів до закінчення строку його чинності, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору.

Додатковою угодою від 10.12.2019 № 1 до договору від 24.09.2019 № 79-П-АМПУ-19 сторони внесли зміни до пункту 1.1 цього договору та виклали його у такій редакції: "Адміністрація зобов`язується забезпечити доступ портового оператора до причалів № 26, № 27, № 28 Чорноморської філії ДП "АМПУ", що перебуває у господарському віданні адміністрації для проведення портовим оператором вантажно-розвантажувальних робіт, а портовий оператор зобов`язується сплатити адміністрації плату за послуги".

17.10.2019 між ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ" (підприємство) та ТОВ "АВТОЛОГІСТИКА" (клієнт) укладено договір № 130/д про використання території підприємства, пунктом 1.1 якого сторони узгодили, що підприємство надає послуги по використанню складської площі 5 терміналу (склад № 25) ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ" при виконанні робіт з обробки вантажів силами та засобами клієнта. Підприємство приймає вантаж на склад для подальшого зберігання, а клієнт зобов`язується оплатити надані йому підприємством послуги в погодженому цим договором порядку.

Цей договір може бути достроково розірвано сторонами за взаємною згодою шляхом укладення додаткової угоди (пункт 7.2 договору).

Умови договору можуть бути змінені шляхом укладення сторонами додаткових угод у порядку, передбаченому чинним законодавством України і цим договором. Додаткові угоди і доповнення до цього договору є його невід`ємною частиною і мають юридичну чинність у випадку, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані сторонами і скріплені печатками (пункт 7.5 договору).

Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 06.11.2019 між ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ" та ТОВ "АВТОЛОГІСТИКА" укладено додаткову угоду до договору, яка стосувалась узгодження між сторонами порядку переміщення товарних автомобілів.

12.10.2020 між ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ" та ТОВ "АВТОЛОГІСТИКА" укладено додаткову угоду № 2 до договору, якою сторони вирішили внести зміни та доповнення до договору.

Господарські суди зазначили, що згідно з пунктом 1.1 договору (в редакції додаткової угоди № 2) підприємство надає послуги зберігання на території підприємства (в тому числі на складах), зокрема, але не обмежуючись, самохідної, несамохідної та іншої техніки, вантажів, технологічного транспорту та обладнання, яким (якими, якою) оперує клієнт на підставі будь-якого із прав, а клієнт зобов`язується прийняти та оплатити ці послуги в порядку і на умовах визначених договором, додатковими угодами та додатками до них.

Пунктом 1.2 договору (в редакції додаткової угоди № 2) передбачено, що підприємство надає послуги використання території підприємства та інфраструктури підприємства при виконанні всіх видів робіт (послуг) з обробки вантажів силами та засобами клієнта, а клієнт зобов`язується прийняти та оплатити ці послуги в порядку і на умовах, визначених договором, додатковими угодами та додатками до них.

Господарські суди також зазначили, що за умовами додаткової угоди № 2 пункт 7.1 договору викладено в такій редакції:

"7.1. Даний Договір набуває чинності від дня його укладення та діє до 31.12.2023 включно. По завершенню строку, визначеного в абзаці першому даного пункту (31.12.2023), договір вважається автоматично пролонгованим до 31.12.2024 включно. Дана позиція являється погодженою сторонами та не потребує додаткових дій. Якщо не менше ніж за 90 календарних днів до завершення строку, визначеного в другому абзаці даного пункту (31.12.2024), жодна зі сторін не направить іншій стороні письмове повідомлення про намір припинити дію договору, договір автоматично пролонгується на кожний наступний рік без підписання додаткових угод. Після набрання чинності даним договором всі попередні переговори по ньому, листування, попередні договори, протоколи про наміри, а також інші усні або письмові домовленості сторін з питань, які так чи інакше стосуються дії умов даного договору, втрачають юридичну чинність. Всі правовідносини, що виникають із цього договору або пов`язані з ним, у тому числі, пов`язані з дією, висновком, підписанням, виконанням, зміною або призупиненням дії договору, тлумаченням його умов, визначенням наслідків недійсності або порушення договору, регламентуються цим договором і відповідними нормами діючого в Україні законодавства. Договір може бути розірваний виключно за згодою двох сторін, про що в обов`язковому письмовому порядку укладається додаткова угода до договору. Ініціативна сторона, яка хоче розірвати договір, направляє про це письмове повідомлення іншій стороні за 20 календарних днів. Відлік розпочинається з дати відправки такого повідомлення. Договір автоматично закінчує свою дію з дати вступу концесіонером в права за договором, укладеним в рамках державно-приватного партнерства (концесійного договору) щодо всього Спеціалізованого поромного комплексу ДП "МТП "Чорноморськ". У випадку, якщо за умовами концесійного договору концесіонеру передається частина спеціалізованого поромного комплексу ДП "МТП "Чорноморськ", договір між клієнтом та підприємством в повній мірі продовжує свою дію відносно тієї частини Спеціалізованого поромного комплексу ДП "МТП "Чорноморськ", яка не передана за умовами концесійного договору".

Господарські суди попередніх інстанцій установили, що пунктом 9 додаткової угоди № 2 до договору визначено, що додатками до цієї додаткової угоди є: додаток № 1 "Про окремі особливості взаємодії сторін" від 12.10.2020; додаток № 2 "Порядок розрахунків" від 12.10.2020; додаток № 3 "Стандарт якості вантажних операцій портового оператора" від 12.10.2020.

Господарські суди зазначили, що умовами додатку 1 додаткової угоди № 2 передбачено таке:

- ТОВ "АВТОЛОГІСТИКА" отримує право, а підприємство зобов`язується надати клієнту послуги безперешкодного доступу (разом із використанням) на територію підприємства та інфраструктури підприємства, а також майна підприємства будь-якого призначення, необхідного для організації процесу обробки вантажу та/або транспорту, що виконуються з використанням залізничних вагонів, включаючи завантаження вагонів на судно (накатка вагонів) та розвантаження вагонів із судна (викатка вагонів), власними силами та засобами клієнта (підпункт 1.1.6 пункту 1.1 розділу 1 "Загальні положення (Предмет особливостей)";

- ТОВ "АВТОЛОГІСТИКА" (клієнт) отримує доступ до електронної бази даних програми "1С: Підприємство", що використовується підприємством, з правом формування видаткових накладних та навантажувальних ордерів, а також з правом передачі до бази даних цієї програми документів та інформації для оформлення перепусток на територію підприємства та з території підприємства (підпункт 1.1.9 пункту 1.1 розділу 1 "Загальні положення (Предмет особливостей)";

- ТОВ "АВТОЛОГІСТИКА" (клієнт) отримує право на послуги зі зберігання на території підприємства обладнання, контейнерів, технологічного транспорту клієнта, тощо за тарифами, встановленими договором, додатковими угодами та додатками до нього (підпункти 1.1.7, 1.1.8, 1.1.11 пункту 1.1 розділу 1 "Загальні положення (Предмет особливостей)";

- ТОВ "АВТОЛОГІСТИКА" (клієнт) має право облаштувати пропускний пункт з території клієнта на територію підприємства та з території підприємства на територію клієнта за межами складу № 25 підприємства в погодженому сторонами місці у суміжній зоні територій Спеціалізованого поромного комплексу підприємства та клієнта (у відповідному районі суміжних земельних ділянок) та узгодити розміщення і умови функціонування такого пропускного пункту з відповідними державними органами (службами) у встановленому законом порядку (підпункт 1.1.16 пункту 1.1 розділу 1 "Загальні положення (Предмет особливостей)";

Господарські суди попередніх інстанцій установили, що в матеріалах цієї справи наявний лист в. о. заступника директора з розвитку - начальника СПК Шевченко І. О., адресований в. о. директора ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ" Попову О. М. та в. о. заступника директора з правових питань Маляренку О. С. від 25.09.2020 № 794/03.5-10, про недоцільність пролонгації договору, а також лист, адресований директору ТОВ "АВТОЛОГІСТИКА" від 28.09.2020 № 253/03.14-18, разом з доказами його направлення адресату, про намір розірвати договір.

ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ" листом від 30.12.2020 № 108/17 повідомило ТОВ "АВТОЛОГІСТИКА" про те, що наступна пролонгація договору здійснюватися не буде, у зв`язку з чим підприємство утримується від подальшого продовження дії договору. Також цим листом додатково було нагадано про те, що відповідний правочин є розірваним з 01.01.2021.

Листом від 31.12.2020 № 18/18-06 ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ" застерегло ТОВ "АВТОЛОГІСТИКА" про те, що для регулювання відносин між підприємствами протягом 2021 року існує необхідність укладення відповідного договору.

Листами від 30.12.2020 № 109/17, від 30.12.2020 № 110/17 ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ" повідомило в. о. начальника Одеської митниці Держмитслужби та начальника Одеського Прикордонного загону про те, що договір від 17.10.2019 діє до 31.12.2020.

Крім того, господарські суди попередніх інстанцій у процесі розгляду цієї справи встановили, що від імені ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ" додаткова угода № 2 з додатками № 1, № 2, № 3 підписана на підставі довіреності від 23.03.2020 № 66, виданої в. о. директора ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ" Поповим О. М. на ім`я в. о. начальника служби правового забезпечення та претензійної роботи порту Новічкової О. В.

Довіреністю від 23.03.2020 № 66 ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ" уповноважило в. о. начальника служби правового забезпечення та претензійної роботи Новічкову О. В. на дії, пов`язані з господарською діяльністю підприємства, а саме: укладати та підписувати в порядку, установленому чинним законодавством та локальними актами від імені підприємства всі, не заборонені чинним законодавством України, доходні договори з основної діяльності підприємства,

За таких обставин ТОВ "АВТОЛОГІСТИКА", вважаючи, що ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ" порушує взяті на себе зобов`язання за договором про використання території підприємства та додатковими угодами до цього договору, звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом.

Крім того, ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ" та Міністерство інфраструктури України, вважаючи, що додаткова угода від 12.10.2020 № 2 з додатками № 1, № 2, № 3 укладена з порушенням вимог чинного законодавства, не відповідає інтересам держави і суспільства, звернулися до Господарського суду Одеської області з позовами.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду Одеської області від 21.12.2021, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.02.2023 у справі №916/97/21, відмовлено у повному обсязі в задоволенні первісних позовних вимог. Задоволено зустрічний позов. Також вказаними судовими рішеннями задоволено позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Міністерства інфраструктури України. Визнано припиненими договір про використання території підприємства від 17.10.2019 №130/д та додаткову угоду до нього від 06.11.2019, укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОЛОГІСТИКА» та Державним підприємством «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК». Визнано недійсною додаткову угоду від 12.10.2020 №2 з додатками №1, №2, №3 до договору про використання території підприємства від 17.10.2019 №130/д.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.06.2023 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОЛОГІСТИКА» задоволено частково. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.02.2023 та рішення Господарського суду Одеської області від 21.12.2021 у справі №916/97/21 скасовано, справу №916/97/21 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Господарський суд Одеської області рішенням від 15.05.2024 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОЛОГІСТИКА» задовольнив. Зобов`язав Державне підприємство «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» виконувати зобов`язання за договором про використання території підприємства від 17.10.2019 № 130/д, додатковою угодою від 06.11.2019, додатковою угодою від 12.10.2020 № 2 з додатками № 1, № 2, № 3, що укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОЛОГІСТИКА» та Державним підприємством «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК», на умовах, які визначені сторонами у зазначених договорі та додаткових угодах, до закінчення строку дії договору про використання території підприємства. Зобов`язав Державне підприємство «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» відновити та здійснювати надання послуг зі зберігання на території підприємства, у тому числі на складах, зокрема, але не обмежуючись, самохідної, несамохідної та іншої техніки, вантажів, технологічного транспорту та обладнання, якими оперує клієнт на підставі будь-якого з прав, а також послуг з використання території підприємства та інфраструктури підприємства при виконанні всіх видів робіт (послуг) з обробки вантажів силами та засобами клієнта на умовах, визначених договором про використання території підприємства та додатковими угодами від 06.11.2019, від 12.10.2020 № 2 з додатками №1, №2, №3. Стягнув з Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОЛОГІСТИКА» витрати по сплаті судового збору у розмірі 4540,00 грн.

У задоволенні зустрічного позову Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автологістика» про визнання договору та додаткової угоди припиненими, визнання додаткової угоди недійсною- відмовив.

У задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Міністерства інфраструктури України до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОЛОГІСТИКА», Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» про визнання договору та додаткової угоди припиненими, визнання додаткової угоди недійсною відмовив.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки в матеріалах справи відсутні докази наявності законодавчо визначених підстав для визнання припиненими договору про використання території підприємства від 17.10.2019 №130/д та додаткової угоди до нього від 06.11.2019 та визнання недійсною додаткової угоди від 12.10.2020 №2 з додатками №1, №2, №3 до договору про використання території підприємства, первісні позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, а у задоволенні зустрічного позову та позову третьої особи слід відмовити.

Південно-західний апеляційний господарський суд постановою від 11.12.2024 Рішення Господарського суду Одеської області від 15.05.2024 у справі №916/97/21 скасував. Ухвалив нове рішення, яким:

- у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОЛОГІСТИКА» до Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, про зобов`язання вчинити дії відмовив;

- зустрічний позов Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОЛОГІСТИКА», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача за зустрічним позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «Судноплавна компанія «УКРФЕРРІ», про визнання договору та додаткової угоди припиненими, визнання додаткової угоди недійсною задовольнив;

- позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОЛОГІСТИКА», Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» про визнання договору та додаткової угоди припиненими, визнання додаткової угоди недійсною задовольнив.

Визнав договір «Про використання території підприємства» №130/д від 17.10.2019, додаткову угоду до договору від 06.11.2019, укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОЛОГІСТИКА» та Державним підприємством «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК», припиненими.

Визнав недійсною додаткову угоду №2 від 12.10.2020 з додатками №1, №2, №3 до договору «Про використання території підприємства» №130/д від 17.10.2019.

Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОЛОГІСТИКА» на користь Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» 4540,00 грн витрат зі сплати судового збору за подання зустрічної позовної заяви та 6810,00 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 15.05.2024 у справі №916/97/21.

Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОЛОГІСТИКА» на користь Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України 2270,00 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви третьої особи та 3405,00 грн за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 15.05.2024 у справі №916/97/21.

Стягнув з Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» на користь Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України 2270,00 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви третьої особи 3405,00 грн за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 15.05.2024 у справі №916/97/21.

Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОЛОГІСТИКА» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Судноплавна компанія «УКРФЕРРІ» 6810,00 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 15.05.2024 у справі №916/97/21.

Постанова суду апеляційної інстанції обгрунтована тим, що первісна редакція договору відповідала ознакам договору про надання послуг, оскільки предметом договору було надання послуг складського зберігання (склад №25), тобто, Державне підприємство «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» брало безпосередню активну участь у наданні послуг, зокрема приймало вантаж на склад для подальшого зберігання.

Проте додаткова угода №2 за своїм змістом спрямована на зміну правової природи та предмету договору, а сукупний аналіз її положень свідчить про надання Товариству з обмеженою відповідальністю «АВТОЛОГІСТИКА» права користування будь-яким майном, інфраструктурою та територією Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» для здійснення своєї господарської діяльності без фактичного залучення Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» до надання послуг Товариству з обмеженою відповідальністю «АВТОЛОГІСТИКА».

Договір від 17.10.2019 №130/д у редакції додаткової угоди №2 містить ознаки договору оренди державного майна, тобто відповідно до частини першої статті 235 Цивільного кодексу України є удаваним.

Оскільки додаткова угода №2 з додатками 1, 2, 3 передбачає використання державного нерухомого майна на підставі такої угоди, укладеної без участі Фонду державного майна України, органу управління - Мінінфраструктури, та без їх дозволу, спірну додаткову угоду №2 укладено з порушенням вимог Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та пункту 30 статті 6 Закону України «Про управління об`єктами державної власності», що є підставою для визнання правочину недійсним на підставі частини першої статті 203, частини першої статті 215 Цивільного кодексу України.

Мінінфраструктури здійснює функції з управління об`єктом державної власності (далі уповноважений орган управління) - майном Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК».

Наказ №331 за своєю природою є рішенням уповноваженого органу управління (Мінінфраструктури), прийнятим відповідно до закону, з метою заборони балансоутримувачу (Державному підприємству «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК») здійснювати певні дії, внаслідок яких може відбутися відчуження майна чи зменшення його вартості, що планується до передачі в рамках проєкту на умовах державно-приватного партнерства, у тому числі концесії, яке в силу абзацу другого частини третьої статті 22 Господарського кодексу України є обов`язковим до виконання Державним підприємством «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК».

Натомість Державне підприємство «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» порушило власну господарську компетенцію, уклавши оспорюваний правочин, оскільки не мало право на укладення додаткової угоди №2 до договору без отримання дозволу Мінінфраструктури.

Отже, укладення в.о. начальника служби правового забезпечення та претензійної роботи порту Новічковою О.В додаткової угоди №2 за відсутності погодження Мініфраструктури є підставою для визнання недійсною додаткової угоди №2 від 12.10.2020 на підставі частини другої статті 203, статті 215 Цивільного кодексу України у зв`язку з відсутністю необхідного обсягу цивільної дієздатності (з порушенням господарської компетенції), а наявні фактичні обставини справи виключають застосування до спірних правовідносин приписів частини третьої статті 92, статті 241 Цивільного кодексу України.

Державне підприємство «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» у порядку, передбаченому пунктом 7.1. договору, скористалось своїм правом та повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОЛОГІСТИКА» про свій намір не продовжувати дію договору. Отже, строк його дії закінчився 31.12.2020.

За таких обставин, наявні підстави вважати, що Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОЛОГІСТИКА» діяло недобросовісно і нерозумно, зокрема щонайменше не проявило розумну обачність, укладаючи оспорюваний правочин за умов, коли у відповідності до умов договору було попередньо повідомлене про його розірвання.

Матеріали справи не містять доказів схвалення додаткової угоди №2 Державним підприємством «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК», зокрема, доказів того, що підприємство вчинило дії, що свідчать про прийняття її до виконання, оскільки доказів фактичного виконання додаткової угоди не надано жодною із сторін.

Вимоги про визнання договору та додаткової угоди до нього припиненими спрямовані на досягнення правової визначеності шляхом підтвердження судом припинення прав Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОЛОГІСТИКА» на використання складської площі 5 терміналу, а тому є належним та ефективним способом захисту прав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОЛОГІСТИКА» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.12.2024 у справі № 916/97/21, у якій просило її скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга подана з підстав передбачених пунктами 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

За доводами позивача оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права (ч. 9 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України), норм матеріального права (ч. 1 ст. 215 Цивільного процесуального кодексу України) та без урахування висновків щодо застосування норм матеріального та процесуального права, викладених у постановах Верховного Суду від 16 січня 2019 року по справі № 521/17654/15-ц, від 03 листопада 2022 року по справі № 912/3747/20, від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010, від 11 червня 2020 у справі № 281/129/17, від 22 червня 2020 року в справі № 177/1942/16-ц, від 14 грудня 2018 року у справі № 914/809/18. від 28 січня 2020 року у справі № 910/6981/19);

- у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.03.2023 у справі № 910/14105/21, від 02.11.2021 у справі № 915/1153/20, від 27.06.2018 у справі № 668/13907/13-ц щодо застосування приписів статей 92 237-239 241 ЦК України.

Пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, обґрунтовано відсутністю висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме частини 3 та 6 статті 22 Господарського кодексу України, п. 20-4 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про управління об`єктами державної власності», ст. 10 Закону України «Про державно-приватне партнерство», частин 1 та 2 ст. 4 Закону України «Про концесію».

Державне підприємство «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» у відзиві на касаційну скаргу просило залишити її без задоволення, постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін. Вважає, що наявні підстави для закриття касаційного провадження, відкритого з підстав передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, оскільки викладені у постановах Верховного Суду, які наведені скаржником, висновки зроблені при застосуванні норм права у неподібних до цієї справи правовідносинах.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, то скаржник повинен чітко вказати норму права щодо питання застосування якої у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду та яку, на думку скаржника, судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися, що скаржником не виконано.

Міністерство розвитку громад та територій України у відзиві на касаційну скаргу позивача просило залишити її без задоволення, постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Зазначило, що суд апеляційної інстанції у цій справі правильно дійшов висновку, що предмет первісного договору було змінено в редакції додаткової угоди № 2 таким чином, що первісний договір зберігання на складі № 25 ДП «МТП «Чорноморськ» набув ознак договору про використання усієї території та інфраструктури Спеціалізованого поромного комплексу ДП «МТП «Чорноморськ» та, фактично є договором оренди державного майна. Разом з тим, правомочною особою на укладення договору оренди державного майна є Фонд державного майна України, а отже ДП «МТП «Чорноморськ» при укладенні спірного Договору було перевищено свою компетенцію, як балансоутримувача майна. ТОВ «Автологістика» діяло недобросовісно, зокрема щонайменше не проявило розумну обачність укладаючи оспорюваний правочин за умов, коли офіційно у відповідності до умов Договору було попередньо повідомлено про його розірвання. У постанові суду апеляційної інстанції враховано висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 03.11.2022 у справі № 912/3747/20, у постановах Верховного Суду від 29.03.2023 у справі № 910/14105/21, від 02.11.2021 у справі № 915/1153/20. Що стосується висновків щодо застосування норм матеріального та процесуального права, викладених в інших постановах Верховного Суду, перелічених у касаційній скарзі, касатор не наводить належного обґрунтування того, що усі з наведених висновків мають значення для справи, а також доказів їх неврахування та яким чином це вплинуло на законність судового рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Судноплавна компанія «УКРФЕРРІ» у відзиві на касаційну скаргу просило залишити її без задоволення, постанову суду апеляційної інстанції - без змін. Зазначив, що наведені скаржником постанови Верховного Суду ухвалені у справах, правовідносини у яких не є подібними зі справою № 916/97/21, та про правильність висновків суду апеляційної інстанції про невідповідність додаткової угоди №2 положенням ч. 3 ст. 22 ГК України, Закону про управління об`єктами державної власності та наказу Мінінфраструктури №331 від 29.05.2020 року, та про порушення ДП «МТП «Чорноморськ» власної господарської компетенції при укладенні оспорюваного правочину.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції

Як неодноразово зазначав Верховний Суд касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником і які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктами 1 та 3 частини другої статті 287 ГПК України (як зазначено у касаційній скарзі), покладається на скаржника.

Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Спір у цій справі виник у зв`язку з укладенням між Державним підприємством «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОЛОГІСТИКА» додаткової угоди №2 від 12.10.2020 з додатками №1, №2, №3 до договору «Про використання території підприємства» №130/д від 17.10.2019.

Суд апеляційної інстанції, за результатами нового розгляду справи, задовольняючи позовні вимоги Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» та Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України в цій частині, врахував висновки Верховного Суду викладені, зокрема, в постанові від 02.02.2022 у справі №927/1099/20 щодо необхідності встановлення правової природи договору, яка не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, та встановив, що за умовами пункту 1.1. договору від 17.10.2019 №130/д Державне підприємство «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» зобов`язалося надавати послуги по використанню складської площі 5 терміналу (склад № 25) при виконанні робіт з обробки вантажів. Державне підприємство «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» приймало вантаж на склад для подальшого зберігання, а Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОЛОГІСТИКА» зобов`язалося оплатити надані йому послуги в погодженому договором порядку.

Встановив, що предмет первісного договору був обмежений наданням Державним підприємством «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» послуг по використанню складської площі п`ятого терміналу Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» та зберіганню вантажу на складі.

Отже, первісна редакція договору відповідала ознакам договору про надання послуг, оскільки предметом договору було надання послуг складського зберігання (склад № 25), тобто, Державне підприємство «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» брало безпосередню активну участь у наданні послуг, зокрема приймало вантаж на склад для подальшого зберігання.

Однак у подальшому спірною додатковою угодою №2 було суттєво змінено предмет договору від 17.10.2019 №130/д, предметом додаткової угоди №2 є значно ширше коло правовідносин, що включають, зокрема, послуги безперешкодного доступу (разом із використанням) до території підприємства та інфраструктури підприємства, а також майна підприємства будь-якого призначення при здійсненні діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОЛОГІСТИКА», послуги безперешкодного пропускного режиму (контролю) цілодобового переміщення через пропускні пункти на територію Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» з території Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОЛОГІСТИКА» та на територію Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОЛОГІСТИКА» з території Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» тощо.

Додаткова угода №2 містить визначення інфраструктури підприємства як сукупності об`єктів інфраструктури будь-якого призначення, в тому числі, але не виключно інфраструктурою вважаються: підйомно-опускні та інші мости, механізми, рампи всіх видів та найменувань, стоянки, склади та дорожнє покриття (інші види покриття), контрольно-пропускну пункти, будівлі та інші.

За умовами додаткової угоди №2 позивачу мали бути надані послуги використання саме вказаних об`єктів інфраструктури Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК».

Додаткова угода № 2 не лише істотно збільшила обсяг майна, яке є предметом договору, але і наділила Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОЛОГІСТИКА» суттєвими повноваженнями щодо користування таким рухомим та нерухомими майном Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» у власній господарській діяльності.

У той же час договір надання послуг не передбачає виникнення у отримувача послуг будь-якого права користування майном (рухомим чи нерухомим), адже правовою метою такого договору є надання послуг безпосередньо надавачем послуг на користь іншої сторони. В свою чергу, якщо разом з наданням послуг передбачено самостійне використання отримувачем послуг майна іншої особи, то в такому разі виникають правовідносини найму (якщо користування платне), та такий договір стає змішаним договором, який містить положення найму (оренди) майна та положень договору надання послуг.

У зв`язку з цим апеляційний господарський суд обґрунтовано дійшов висновку, що додаткова угода №2 за своїм змістом спрямована на зміну правової природи та предмету договору. Умови додаткової угоди №2 з додатками до неї вказують на те, що положеннями зазначеного правочину передбачено користування нерухомим майном та іншими основними засобами Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» з метою споживання корисних властивостей майна на строковій та платній основі, що здійснюватиметься клієнтом (Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОЛОГІСТИКА») для здійснення підприємницької та іншої діяльності, а тому договір від 17.10.2019 №130/д у редакції додаткової угоди №2 містить ознаки договору оренди державного майна.

Відповідно до частини першої статті 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Частиною другою статті 235 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі, якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Приписами статті 287 Господарського кодексу України та статті 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що орендодавцем щодо єдиних майнових комплексів, нерухомого майна (будівель, споруд, їх окремих частин), а також майна, що не увійшло до статутного капіталу, що є державною власністю, є Фонд державного майна України.

Пунктом 30 статті 6 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» встановлено, що до повноважень уповноважених органів управління належить надання орендодавцям (в даному випадку Фонд державного майна України) об`єктів державної власності згоди на оренду державного майна і пропозиції щодо умов договору оренди, які мають забезпечувати ефективне використання орендованого майна та здійснення на орендованих підприємствах технічної політики в контексті завдань галузі.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21.03.2011 №265 «Питання управління Міністерством інфраструктури України об`єктами державної власності» Державне підприємство «Іллічівський морський торговельний порт» включено до переліку підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Мінінфраструктури (додаток 1 до розпорядження).

Наказом Мінінфраструктури від 16.09.2016 №319 Державне підприємство «Іллічівський морський торговельний порт» перейменовано у Державне підприємство «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК».

Відповідно до пункту 1.1. статуту Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК», затвердженого наказом Мінінфраструктури від 15.12.2017 №449 (далі - статут Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК») Державне підприємство «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» є державним унітарним підприємством і діє як комерційне підприємство, що засноване на державній власності та належить до сфери управління Мінінфраструктури.

Згідно із пунктом 4.10. статуту Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» віддавати в заставу, спільну діяльність, концесію, управління, оренду, а також розпоряджатись в будь-який інший спосіб майном, в тому числі й тим, що належить до основних фондів, здавати в оренду цілісні майнові комплекси структурних одиниць та підрозділів підприємство має право лише за умови дотримання законодавства України та, у випадках ним передбачених, за попередньою згодою уповноваженого органу управління, на конкурентних засадах.

Майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання (пункт 4.1. статуту Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК»).

Згідно із розділом 11 статуту Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» уповноважений орган управління відповідно до покладених на нього завдань, зокрема веде облік об`єктів державної власності, що перебувають у його управлінні, здійснює контроль за ефективністю використання та збереження таких об`єктів; затверджує фінансові та інвестиційні плани Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК», здійснює контроль за їх виконанням у встановленому порядку; проводить моніторинг фінансової діяльності, зокрема виконання показників фінансових планів Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК», та вживає заходів щодо поліпшення його роботи.

Враховуючи, що додаткова угода №2 з додатками 1, 2, 3 передбачає використання державного нерухомого майна на підставі такої угоди, укладена без участі Фонду державного майна України, органу управління - Мінінфраструктури, та без їх дозволу, спірну додаткову угоду №2 укладено з порушенням вимог чинного законодавства.

Також, всупереч Закону України «Про оренду державного та комунального майна» спірний правочин укладено не на конкурентних засадах, орендна плата визначена за домовленістю сторін, а не за результатами аукціону.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що зміст правочину, оформленого у вигляді додаткової угоди №2, суперечить Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та пункту 30 статті 6 Закону України «Про управління об`єктами державної власності», що є підставою для визнання його недійсним на підставі частини першої статті 203, частини першої статті 215 Цивільного кодексу України.

Також, згідно із частинами першою і другою статті 22 Господарського кодексу України держава здійснює управління державним сектором економіки відповідно до засад внутрішньої і зовнішньої політики. Суб`єктами господарювання державного сектора економіки є суб`єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб`єкти, державна частка у статутному капіталі яких перевищує п`ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб`єктів.

Відповідно до частини третьої статті 22 Господарського кодексу України повноваження суб`єктів управління у державному секторі економіки - Кабінету Міністрів України, міністерств, інших органів влади та організацій щодо суб`єктів господарювання визначаються законом.

Згідно із частиною п`ятою статті 22 Господарського кодексу України держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб`єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.

Відповідно до частини третьої статті 73 Господарського кодексу України майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління.

Частина друга статті 73 Господарського кодексу України передбачає, що саме орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

Згідно із частиною шостою статті 73 Господарського кодексу України особливості управління державним унітарним підприємством визначаються Законом України «Про управління об`єктами державної власності».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» управління об`єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Пунктом 20-4 частини першої статті 6 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» визначено, що уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань відповідно до закону приймають рішення про заборону здійснення певних дій, внаслідок яких може відбутися відчуження майна чи зменшення його вартості, що планується до передачі в рамках проекту на умовах державно-приватного партнерства, у тому числі концесії.

Наказом Мінінфраструктури №3 від 02.01.2018 установлено, що підготовка техніко-економічних обґрунтувань пілотних проектів у сфері інфраструктури здійснюється, зокрема, для проекту концесії залізнично-поромного комплексу Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» - на підставі концептуальної записки (додаток 3).

В цій Концептуальній записці під залізнично-поромним комплексом Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» розуміється відокремлений структурний підрозділ (термінал № 5) Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК», який здійснює свою господарську діяльність на основі активів та пасивів, що залишилися в результаті реорганізації, проведеної відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.03.2013 № 133 «Про погодження пропозиції щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту».

В рамках підготовки пропозиції про здійснення державно-приватного партнерства з метою реалізації проекту в морському порту Чорноморськ прийнято наказ Мінінфраструктури від 29.05.2020 № 331 «Про підготовку до здійснення державно-приватного партнерства в межах п`ятого термінала Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» (далі - наказ №331).

Відповідно до пункту 3 наказу №331 для визначення об`єкта державно-приватного партнерства (концесії) та забезпечення його інвестиційної привабливості Державному підприємству «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» та Державному підприємству «Адміністрація морських портів України» наказано вжити заходів для недопущення зменшення складу майна (основних засобів, незавершеного будівництва, нематеріальних активів та земельних ділянок, на яких розташовані такі об`єкти) шляхом відчуження та/або погіршення стану такого майна (крім передачі з балансу на баланс за рішенням Мінінфраструктури) та заборонено без попереднього дозволу Мінінфраструктури, зокрема, укладання (продовження строку) договорів оренди, сервітуту, вчинення інших правочинів, що передбачатимуть виникнення обмежень права користування чи встановлення обтяжень на земельні ділянки та іншого нерухомого майна або основних засобів, які необхідні для реалізації Проєкту; вчинення інших дій, внаслідок яких може відбутися відчуження майна чи зменшення його вартості, що планується до передачі в рамках Проекту.

Апеляційним господарським судом встановлено, що наказ Міністерства інфраструктури України від 29.05.2020 №331 «Про підготовку до здійснення державно-приватного партнерства в межах п`ятого термінала ДП «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» був виданий Мінінфраструктури на виконання пункту 20-4 частини першої статті 6 Закону України «Про управління об`єктами державної власності», частин першої та другої статті 4 Закону України «Про концесію», статті 10 Закону України «Про державно-приватне партнерство» та статті 73 Господарського кодексу України, тоді як укладення додаткової угоди №2 за відсутності погодження з Мінінфраструктури, як органу управління, суперечить закріпленим у вказаних нормативних актах принципам державно-правового партнерства, адже шляхом укладення додаткової угоди №2 з додатками до неї Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОЛОГІСТИКА» отримало право користування державним майном, яке необхідне для реалізації проєкту державно-приватного партнерства в межах п`ятого терміналу, без дотримання встановленої процедури.

Наказ Міністерства інфраструктури України від 29.05.2020 №331 «Про підготовку до здійснення державно-приватного партнерства в межах п`ятого термінала ДП «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК», є підзаконним відомчим правовим актом індивідуальної дії, та є обов`язковим для Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК».

Також за своєю природою є рішенням уповноваженого органу управління (Мінінфраструктури), прийнятим відповідно до закону, з метою заборони балансоутримувачу (Державному підприємству «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК») здійснювати певні дії, внаслідок яких може відбутися відчуження майна чи зменшення його вартості, що планується до передачі в рамках проєкту на умовах державно-приватного партнерства, у тому числі концесії, яке в силу абзацу другого частини третьої статті 22 Господарського кодексу України є обов`язковим до виконання Державним підприємством «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК».

Видавши наказ №331, що регламентує обов`язки Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» у частині отримання дозволу Мінінфраструктури на укладення правочину, Мінінфраструктури реалізовувало свою господарську компетенцію щодо управління об`єктами державної власності відповідно до законодавства України, а також права власника державного майна.

Натомість Державне підприємство «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» порушило власну господарську компетенцію, уклавши оспорюваний правочин, оскільки не мало права на укладення додаткової угоди №2 до договору без отримання дозволу Мінінфраструктури.

Відповідно до статті 65 Господарського кодексу України, статей 92 237 238 Цивільного кодексу України, пункту 8.1. статуту Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК», керівник підприємства є уповноваженою особою на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має Державне підприємство «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК», як самостійний суб`єкт правовідносин, а повноваження будь-якого представника підприємства на укладання господарських договорів від імені підприємства є похідними від правосуб`єктності Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК». Отже правильним є висновок апеляційного господарського суду, що укладення від імені Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» додаткової угоди № 2 з додатками № 1, № 2, № 3 на підставі довіреності від 23.03.2020 № 66, виданої в.о. директора ДП «МТП «Чорноморськ» Поповим О.М. на ім`я в.о. начальника служби правового забезпечення та претензійної роботи порту Новічкової О.В., відбулося поза межами господарської компетенції Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК».

Також суд апеляційної інстанції надав оцінку доводам позивача про те, що порушення установленого обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, не може бути підставою для визнання недійсним договору. Апеляційний господарський суд встановив, що Державне підприємство «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» листом № 253/03.14-18-2035 від 28.09.2020 повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОЛОГІСТИКА» про свій намір розірвати договір, унаслідок чого вважати договір розірваним з 01.01.2021, і ці обставини позивачем не заперечуються.

Незважаючи на це вже 12.10.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОЛОГІСТИКА» підписує додаткову угоду№ 2, яка змінює правову природу та предмет договору, договір від 17.10.2019 №130/д у редакції додаткової угоди №2 набуває ознак також договору оренди державного майна, тобто такі дії позивача свідчать щонайменше про відсутність розумної обачності в обставинах, що склалися при виконанні договору від 17.10.2019 №130/д.

Також судом апеляційної інстанції встановлено відсутність доказів схвалення додаткової угоди №2 Державним підприємством «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК», зокрема, доказів того, що підприємство вчинило дії, що свідчать про прийняття її до виконання, навпаки всі дії Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» після 12.10.2020 були направлені саме на припинення договірних відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОЛОГІСТИКА».

З огляду на викладене, правильними є висновки суду апеляційної інстанції що укладення в.о. начальника служби правового забезпечення та претензійної роботи порту Новічковою О.В додаткової угоди №2 за відсутності погодження Мініфраструктури є підставою для визнання недійсною додаткової угоди №2 від 12.10.2020 на підставі частини другої статті 203, статті 215 Цивільного кодексу України у зв`язку з відсутністю необхідного обсягу цивільної дієздатності (з порушенням господарської компетенції), а наявні фактичні обставини справи виключають застосування до спірних правовідносин приписів частини третьої статті 92, статті 241 Цивільного кодексу України.

Наведені позивачем в обгрунтування наявності підстав для касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, доводи правильності висновків суду апеляційної інстанції не спростовують та не можуть бути підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції.

Судом апеляційної інстанції оцінено оскаржену додаткову угоду №2 та встановлено, що вона за своїм змістом спрямована на зміну правової природи та предмету договору, а сукупний аналіз її положень свідчить про надання Товариству з обмеженою відповідальністю «АВТОЛОГІСТИКА» права користування будь-яким майном, інфраструктурою та територією Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» для здійснення своєї господарської діяльності без фактичного залучення Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» до надання послуг Товариству з обмеженою відповідальністю «АВТОЛОГІСТИКА»; положеннями зазначеного правочину передбачено користування нерухомим майном та іншими основними засобами Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» з метою споживання корисних властивостей майна на строковій та платній основі, що здійснюватиметься клієнтом (Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОЛОГІСТИКА») для здійснення підприємницької та іншої діяльності; договір від 17.10.2019 №130/д у редакції додаткової угоди №2 містить ознаки договору оренди державного майна.

Крім того, судом встановлено, що додаткова угода №2 з додатками 1, 2, 3 передбачає використання державного нерухомого майна на підставі такої угоди, укладеної без участі Фонду державного майна України, органу управління - Мінінфраструктури, та без їх дозволу, тобто укладена з порушенням вимог чинного законодавства.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги про неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 521/17654/15-ц, від 03 листопада 2022 року по справі № 912/3747/20, щодо необхідності встановити наявність правових підстав для визнання договору удаваним, визначити правочин, який насправді вчинили сторони, не підтверджуються.

Щодо наведеної скаржником постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010, то вона прийнята у правовідносинах, які не є релевантними для справи № 916/97/21 та не містить висновку про застосування норми права на який вказує скаржник. Посилання Верховного Суду у цій постанові на те, що «стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили», не є висновком про застосування цієї норми у подібних до справи № 916/97/21 правовідносинах.

Не є висновком про застосування норми права у подібних до справи № 916/97/21 правовідносинах і наведена скаржником цитата з постанови Верховного Суду від 11 червня 2020 у справі № 281/129/17.

Щодо наведених скаржником висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 22 червня 2020 року у справі № 177/1942/16-ц про те, що наявність підстав для визнання договору недійсним має встановлюватися судом на момент його укладення, то постанова суду апеляційної інстанції у справі № 916/97/21 їм не суперечить.

Щодо доводів касаційної скарги про неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах Верховного Суду від 14 грудня 2018 року у справі № 914/809/18 та від 28 січня 2020 року у справі № 910/6981/19 щодо оцінки доказів, то скаржником підставою касаційного оскарження пункт 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не визначено, відповідно у суду касаційної інстанції відсутні підстави для оцінки наведених доводів, з огляду на принцип диспозитивності.

Не є релевантними для справи № 916/97/21 висновки щодо застосування приписів статей 92 237-239 241 ЦК України, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.03.2023 у справі № 910/14105/21, від 02.11.2021 у справі № 915/1153/20, від 27.06.2018 у справі № 668/13907/13-ц, оскільки правовідносини у справі, яка розглядається, і в наведених скаржником у касаційній скарзі справах істотно відмінні за підставами позову та фактично-доказовою базою - встановленими судами обставинами справи і зібраними та дослідженими в них доказами, що вказує на неподібність правовідносин у наведених до порівняння постановах Верховного Суду з правовідносинами у справі, яка розглядається, насамперед за змістовим критерієм.

Також підставою касаційного оскаржнення скаржником визначено пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач на обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, зазначив, що суд апеляційної інстанції до спірних правовідносин при визнанні недійсною додаткової угоди № 2 від 12.10.2020 з додатками № 1, № 2, № 3 до договору «Про використання території підприємства» № 130/д від 17.10.2019 застосував положення ч. 3 та 6 ст. 22 Господарського кодексу України, п. 20-4 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про управління об`єктами державної власності», ст. 10 Закону України «Про державно-приватне партнерство», частин 1 та 2 ст. 4 Закону України «Про концесію» щодо яких на переконання ТОВ «Автологістика» станом на дату подання касаційної скарги відсутні релевантні правові висновки Верховного Суду щодо питання застосування вищевказаних норм права при оскарженні, у тому числі визнанні недійсними правочинів, які на думку їх учасників вчинені з недотриманням/порушенням вищевказаних законодавчих актів та положень підзаконних нормативно-правових актів, прийнятих на їх виконання.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

При касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема, зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок про її застосування, із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (постанова Верховного Суду від 12.11.2020 у справі № 904/3807/19).

Формування Верховним Судом висновку має стосуватися спірних конкретних правовідносин, ураховуючи положення чинного законодавства та встановлені судами під час розгляду справи обставини. При цьому формування правового висновку не може ставитись у пряму залежність від обставин конкретної справи та зібраних у ній доказів і здійснюватися поза визначеними статтею 300 Господарського процесуального кодексу України межами розгляду справи судом касаційної інстанції.

Проте, як свідчить зміст касаційної скарги, скаржник не обґрунтував необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування наведених ним норм для правильного вирішення спору у подібних правовідносинах, натомість його аргументи фактично ґрунтуються на власних запереченнях висновків суду апеляційної інстанції, покладених в основу судового рішення та стосуються виключно незгоди з встановленими судом апеляційної інстанції обставинами справи та оцінкою наявних у справі доказів, зокрема щодо правової природи спірного договору з урахуванням внесених змін на підставі додаткової угоди №2, прав та обов`язків сторін за ним, проте з огляду на визначені у статті 300 Господарського процесуального кодексу України межі розгляду справи судом касаційної інстанції переоцінка доказів та встановлення по новому обставин справи не належить до повноважень Верховного Суду, а отже, відповідні доводи не є належним обґрунтуванням необхідності формування Верховним Судом висновку щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах.

Суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц, Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.09.2020 у справі № 908/1795/19).

У свою чергу, Верховний Суд є судом права, а не факту, тому діючи у межах повноважень та порядку, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, він не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку (постанови Верховного Суду від 03.02.2020 у справі № 912/3192/18, від 12.11.2019 у справі № 911/3848/15, від 02.07.2019 у справі № 916/1004/18).

Отже, зважаючи на викладене, а також межі розгляду справи судом касаційної інстанції та підстави для задоволення позову, Верховний Суд вважає, що підстав для формування Верховним Судом висновку щодо застосування наведених скаржником норм права у цій справі немає.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки викладені у касаційній скарзі доводи про порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права під час ухвалення оскаржуваних судових рішень не отримали підтвердження, Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що вона ухвалена із додержанням норм процесуального та матеріального права.

Щодо судових витрат

З огляду на те, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін рішення судів попередніх інстанцій, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОЛОГІСТИКА» залишити без задоволення.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.12.2024 у справі № 916/97/21 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді І. Кондратова

О. Мамалуй