ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2022 року

м. Київ

cправа № 917/1951/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Кібенко О.Р.

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.

розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

на постанову Східного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Геза Т.Д., судді: Здоровко Л.М., Плахов О.В.)

від 01.11.2021

у справі № 917/1951/19

за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

до Приватного акціонерного товариства "Гадячгаз"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики і комунальних послуг

про стягнення 20 012 794, 22 грн,

за участю представників учасників справи:

позивача - Жирний О.С.,

відповідача - Савченко Б.А.,

третьої особи - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Гадячгаз", в якому просило стягнути грошові кошти у сумі 20 012 794, 22 грн, з яких: 16 458 130, 75 основної заборгованості за послуги балансування природного газу за договором транспортування природного газу №1702000583 від 03.01.2017, 2 441 389, 23 грн - пені, 339 570, 40 грн - 3% річних, 773 703, 84 грн - інфляційних втрат.

1.2. В обґрунтування позовних вимог Акціонерне товариство "Укртрансгаз" посилається на порушення відповідачем умов договору транспортування природного газу в частині здійснення своєчасної оплати послуг балансування обсягів природного газу №1702000583 від 03.01.2017 за період січень-лютий, квітень, червень-серпень, жовтень-грудень 2018, січень-лютий 2019.

2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 13.10.2020 у справі № 917/1951/19 позовні вимоги задоволено частково. Суд стягнув з Приватного акціонерного товариства "Гадячгаз" на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" 8 484 842, 28 грн основного боргу. В іншій частині позову відмовлено.

2.2. Суд першої інстанції виходив з того, що позивачем неправильно проведено розрахунок послуг з балансування обсягів природного газу з урахуванням коефіцієнту компенсації 1,2, що призвело до збільшення вартості таких послуг та покладання на відповідача додаткових витрат щодо оплати послуг балансування газу. Крім того, місцевий господарський суд врахував, що відповідачем за послуги балансування за даним договором було здійснено часткову оплату за рахунок субвенції в порядку, передбаченому Постановою КМУ №256 від 04.03.2002 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету". У зв`язку з чим суд першої інстанції також відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.

2.3. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 01.11.2021 рішення Господарського суду Полтавської області від 13.10.2020 скасовано, ухвалено нове про відмову в позові.

Суд апеляційної інстанції, в свою чергу, виходив з того, що оскільки сторони не укладали додатки 1, 2, 3, то як наслідок, сторони фактично не погодили предмет договору (потужність та обсяг транспортування газу), що є істотною умовою, а також не визначили перелік комерційних вузлів обліку газу, встановлених на всіх фізичних точках входу/виходу до відповідного замовника. При цьому за відсутності вищевказаних документів (додатків 1, 2, 3), суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що складені Акціонерним товариством "Укртрансгаз" на підставі пункту 11.4 договору №1702000583 від 03.01.2017 односторонні акти послуг балансування не можуть бути визнані належним доказом на підтвердження визначення обсягу та вартості послуг балансування газу в спірних періодах. Крім того, суд апеляційної інстанції встановив, що в матеріалах справи відсутні будь-які додатки (докази) до договору №1702000583 від 03.01.2017, які б визначали надання позивачем відповідачу послуг балансування за договором за спірний період, в тому числі і на визначені позивачем у заявленому позові обсяги газу та вартість такого газу. Також суд апеляційної інстанції врахував, що Акціонерним товариством "Укртрансгаз" не надано суду доказів наявності небалансів в системі у заявлені позивачем періоди, не надано суду доказів резервування частини діючої ємності газосховища, потужності закачування та відбору газосховища, що необхідні для виконання ним обов`язків з балансування системи, а також не підтверджено вчинення Оператором ГТС, заходів спрямованих на усунення загрози цілісності газотранспортної системи.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись з постановою Східного апеляційного господарського суду від 01.11.2021, Акціонерне товариство "Укртрансгаз" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а справу направити на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду.

3.2. Як на підставу касаційного оскарження Акціонерне товариство "Укртрансгаз" посилається на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що судом апеляційної інстанції не було враховано висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 17.07.2019 у справі № 906/408/18, від 05.03.2019 у справі №923/351/18, від 14.07.2020 у справі № 923/1064/18, від 09.10.2019 у справі №922/1382/18, від 18.06.2019 у справі № 912/1558/18, від 18.09.2018 у справі №922/1580/18 (щодо застосування пункту 5 глави 1 розділу І, пункту 1 глави 1 розділу VIII, норм розділів XII, XIV Кодексу ГТС, статей 626 628 Цивільного кодексу України, статей 179 181 Господарського кодексу України); від 11.10.2018 у справі №922/189/18, від 06.11.2018 у справі №926/3397/17, від 09.04.2019 у справі №910/3359/18, від 29.10.2019 у справі №904/3713/18, від 19.02.2020 у справі №915/411/19, від 23.09.2015 у справі №914/2846/14, від 06.07.2016 у справі № 914/4540/14 (щодо можливості застосування до спірних правовідносин частини 8 статті 181 Господарського кодексу України).

Крім того, підставою касаційного оскарження зазначає частину 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає що судом апеляційної інстанції не досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу Приватне акціонерне товариство "Гадячгаз" просило відмовити в її задоволенні, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін. Також від Приватного акціонерного товариства "Гадячгаз" на адресу Суду надійшли додаткові пояснення з урахуванням постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 918/450/21, в яких відповідач звертає увагу на те, що Акціонерним товариством "Укртрансгаз" не надано доказів транспортування природного газу, а також доказів вчинення дій з балансування газотранспортної системи.

3.4. Акціонерне товариство "Укртрансгаз" подало письмові пояснення, в яких зазначає про те, що суди попередніх інстанцій не дослідили всі подані ним докази, що призвело до ухвалення необґрунтованих рішень.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Сторонами у справі укладено договір транспортування природного газу №1702000583 від 03.01.2017, за умовами якого оператор (Акціонерне товариство "Укртрансгаз") надає замовнику (Приватному акціонерному товариству "Гадячгаз") послуги транспортування природного газу, а замовник сплачує оператору встановлену в цьому договорі вартість таких послуг (п. 2.1.).

Пунктом 2.2. договору передбачено, що послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі газотранспортної системи, з урахуванням особливостей, передбачених цим договором.

У п. 2.3 договору сторонами погоджено перелік послуг, які можуть бути надані замовнику, а саме: послуга замовленої потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи; послуги фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтверджених номінацій; послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї.

Обсяг послуг, що надаються за цим договором, визначається підписанням додатка 1 (розподіл потужності) та/або додатка 2 (транспортування) до цього договору (пункт 2.4 договору).

Пунктами 2.5.-2.7. договору визначено, що

- приймання-передача газу, документальне оформлення та подання звітності оператору здійснюється відповідно до вимог Кодексу;

- замовник має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, подавати газ в точках входу та/або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів, а також оплачувати послуги на умовах, зазначених у договорі;

- оператор має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, приймати газ в точках входу та/або передавати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів.

У пункті 4.1 договору сторони погодили, що замовник, зокрема, зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг, а також вчасно врегульовувати небаланси.

Згідно з пунктом 5.1. договору, порядок комерційного обліку природного газу (у тому числі приладового) та перевірки комерційних вузлів обліку, а також порядок приймання-передачі природного газу в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи та визначення і перевірки параметрів якості в цих точках здійснюється сторонами відповідно до вимог Кодексу та з урахуванням цього Договору.

Окремим додатком 3 до цього договору між оператором та замовником, який є оператором газорозподільної системи /прямим споживачем/ газовидобувним підприємством /виробником біогазу, інших видів газу з альтернативних джерел, визначається перелік комерційних вузлів обліку газу, встановлених на всіх точках входу / виходу до відповідного замовника (пункт 5.4. договору).

Відповідно до пунктів 7.1.-7.3. договору, вартість послуг балансування розраховується за фактичною вартістю, яка визначається відповідно до порядку, встановленого Кодексом. Оператор розміщує інформацію про чинні тарифи та базову ціну газу на своєму веб-сайті: www/utg/ua. Тарифи, передбачені пунктом 7.1., є обов`язковими для сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо їх встановлення. Визначена на їх основі вартість послуг застосовується сторонами при розрахунках за послуги згідно з умовами цього договору.

Умовами пунктів 9.1.-9.4 договору визначено, що у разі виникнення у замовника негативного місячного небалансу та неврегулювання ним негативного місячного небалансу відповідно до Кодексу в строк до дванадцятого числа місяця наступного за газовим місяцем, замовник зобов`язаний сплатити оператору за послуги балансування. Негативний місячний небаланс замовника визначається відповідно до Кодексу.

Вартість послуг балансування за газовий місяць визначається на підставі даних про негативний місячний небаланс замовника за формулою:

В балансування = БЦГ х К х QБГ,

де БЦГ - базова ціна газу; QБГ - обсяг негативного місячного небалансу замовника послуг транспортування; К - коефіцієнт компенсації, що дорівнює 1,2. При розмірі небалансу до 5% від обсягу природного газу, відібраного з газотранспортної системи, застосовується коефіцієнт, що дорівнює 1.

Базова ціна газу визначається оператором відповідно до Кодексу. Оператор визначає базову ціну газу щомісяця у строк до десятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, та розміщує її на своєму веб-сайті.

Оператор до 14 числа місяця, наступного за газовим місяцем, надає замовнику на його електронну адресу розрахунок вартості послуг балансування та рахунок-фактуру. Замовник, крім вартості послуг, вказаних в абзаці другому цього пункту, зобов`язаний здійснити оплату у строк, що не перевищує 5 банківських днів, починаючи від дати отримання замовником рахунку-фактури. Рахунок-фактура надсилається цінним листом з описом вкладення.

Відповідно до пункту 11.4. договору, послуги балансування оформлюються одностороннім актом за підписом оператора на весь обсяг негативного місячного небалансу, неврегульованого замовником відповідно до Кодексу та розділу ІХ цього договору.

Пунктом 17.1. договору встановлено, що цей договір набирає чинності з дня його укладання на строк до 31.12.2017. Цей договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії цього договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд умов.

Позивачем як Оператором ГТС було здійснено процедуру алокації та встановлено наявність у відповідача негативних місячних небалансів природного газу в січні в обсязі 167,585 тис. куб. м., в лютому в обсязі 204,118 тис. куб. м., в квітні обсязі 102,315 тис. куб. м., в червні в обсязі 32,206 тис. куб. м., в липні в обсязі 20,304 тис. куб. м., в серпні в обсязі 22,842 тис. куб. м., в жовтні в обсязі 40,741 тис. куб. м., у листопаді в обсязі 204,705 тис. куб. м., в грудні в обсязі 286,881 тис. куб. м. (2018 рік), у січні 2019р. в обсязі 298,442 тис. куб. м. та у лютому 2019р. - 215,667 тис. куб. метрів.

У зв`язку із нездійсненням відповідачем заходів щодо самостійного врегулювання негативних небалансів за вказані періоди в порядку, встановленому Кодексом ГТС, позивач надав відповідачу послуги балансування для врегулювання небалансів за вказані періоди на загальну суму 20 222 850, 51 грн, про що були оформлені односторонні акти про надання таких послуг № 01-18-1702000583- БАЛАНС від 31.01.2018, № 02-18-1702000583- БАЛАНС від 28.02.2018р., № 04-18-1702000583- БАЛАНС від 30.04.2018, № 06-18-1702000583- БАЛАНС від 30.06.2018р., № 07-18-1702000583- БАЛАНС від 31.07.2018, № 08-18-1702000583- БАЛАНС від 30.08.2018р., №09-18-1702000583- БАЛАНС від 30.09.2018, № 10-18-1702000583- БАЛАНС від 31.10.2018, № 11-18-1702000583- БАЛАНС від 30.11.2018, № 12-18-1702000583- БАЛАНС від 31.12.2018, № 12-18-1702000583- БАЛАНС від 31.12.2018, № 12-18-1702000583- БАЛАНС від 31.12.2018 , № 01-19-1702000583- БАЛАНС від 31.01.2019, № 02-19-1702000583- БАЛАНС від 28.02.2019, що були надіслані відповідачу разом з рахунками на оплату та звітами по точкам входу/виходу супровідними листами позивача від 16.02.2018, від 20.03.2018, від 18.05.2018, від 17.07.2018, від 15.08.2018, від 19.09.2018, від 15.11.2018, від 18.12.2018, від 16.01.2019, від 18.02.2019, від 15.03.2019.

Як вказує позивач, в порушення взятих на себе зобов`язань відповідач не сплатив вартість послуг балансування у повному обсязі.

Згідно з п. 13.5 договору, у разі порушення замовником строків оплати, передбачених цим договором, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

На цій підставі позивач нарахував відповідачу пеню за прострочення зобов`язань у розмірі 2 441 389, 23 грн.

Також позивачем нараховані 3% річних у сумі 339 570, 40 грн та інфляційні втрати у сумі 773 703, 84 грн.

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався Суд

5.1. Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. У цій справі, що переглядається, як і в справі № 918/450/21 (до перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду судових рішень в якій зупинялось провадження в цій справі) причиною виникнення спору стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача заборгованості за договором за послуги балансування обсягів природного газу.

5.3. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в цій справі, суд апеляційної інстанції, як і суди обох інстанцій в справі № 918/450/21, виходив зокрема з того, що оскільки сторони не укладали додатки 1, 2, 3, то як наслідок, сторони фактично не погодили предмет договору (потужність та обсяг транспортування газу), що є істотною умовою.

5.4. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 18.02.2022 у справі № 918/450/21 зазначила таке.

Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Господарським кодексом України в статті 180 деталізовано істотні умови господарського договору.

Так, за приписами частин першої і третьої цієї статті зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (частина п`ята статті 180 Господарського кодексу України).

Взаємовідносини, які виникають у процесі укладення договорів транспортування природного газу, регулюються Законом України "Про ринок природного газу", Кодексом ГТС, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, Регулятор), від 30.09.2015 №2493, та Типовим договором транспортування природного газу, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2497.

За змістом частин першої і другої статті 32 Закону України "Про ринок природного газу" (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому Кодексом ГТС та іншими нормативно-правовими актами. За договором транспортування природного газу оператор ГТС зобов`язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору ГТС встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу. Типовий договір транспортування природного газу затверджується Регулятором.

Відповідно до постанови НКРЕКП від 30.09.2015 №2497 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Типовий договір транспортування природного газу містить додатки до нього, а саме: додаток 1 - розподіл потужності, додаток 2 - транспортування, додаток 3 - перелік комерційних вузлів обліку газу, фактично встановлених у пунктах приймання-передачі газу.

Кодекс ГТС (тут і далі застосовується в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) є регламентом функціонування ГТС України та визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування ГТС України. Дія цього Кодексу поширюється на всіх суб`єктів ринку природного газу України: операторів суміжних систем, газовидобувні підприємства, замовників, споживачів та постачальників природного газу незалежно від підпорядкування та форми власності.

Пункт 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС визначає договір транспортування як договір, укладений між оператором ГТС та замовником послуг транспортування природного газу на основі типового договору транспортування природного газу, затвердженого Регулятором, згідно з яким оператор ГТС надає замовнику одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу (замовлення розподілу потужності, замовлення транспортування природного газу, послуга балансування) на період та умовах, визначених у такому договорі, а замовник послуг транспортування оплачує оператору ГТС вартість отриманих послуг (послуги).

Як встановив суд апеляційної інстанції, обсяг послуг, що надаються за цим Договором, визначається з підписанням додатка 1 до цього Договору (розподіл потужності) та додатка 2 (транспортування), які згідно з пунктом 2.8 Договору є його невід`ємною частиною. При цьому додаток 3 укладається у випадку, коли замовником послуг є оператор газорозподільної системи, прямий споживач, газодобувне підприємство або виробник біогазу.

При цьому суд апеляційної інстанції встановив, що додатки 1 та 2 до Договору сторонами не укладались.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 918/450/21 дійшла висновку, що відсутність відповідних додатків, які самі сторони в договорі визнали його невід`ємною частиною, тобто такими, що за змістом є обов`язковими, а отже й істотними в контексті предмету договору, за звичайних обставин мала б свідчити про неукладеність договору. До того ж обов`язковість названих додатків до договору транспортування, виходячи з наведених приписів законодавства, передбачена й безпосередньо законом.

Водночас не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону (пункт 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17).

Фактичне виконання усіма сторонами спірного договору виключає кваліфікацію цього договору як неукладеного. Зазначена обставина також виключає можливість застосування до спірних правовідносин частини восьмої статті 181 Господарського кодексу України, за змістом якої визнання договору неукладеним (таким, що не відбувся) може мати місце на стадії укладання господарського договору, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних його умов.

Подібний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 11.10.2018 у справі №922/189/18.

5.5. Суд першої інстанції в цій справі встановив, що у відзиві на позов Приватне акціонерне товариство "Гадячгаз" визнає факт укладення договору, належне виконання зобов`язань за договором Акціонерним товариством "Укртрансгаз" та існування частково заборгованості. При цьому Приватне акціонерне товариство "Гадячгаз" вказувало на необґрунтоване застосування при визначенні суми заборгованості позивачем коефіцієнту 1,2 замість 1. З урахуванням викладеного, відповідач вважав, що сума основної заборгованості за договором має становити не 16 458 130, 75 грн, а 12 687 169, 35 грн, надавши відповідний контррозрахунок.

Разом з тим при розгляді справи по суті відповідач наголошував на тому, що договір транспортування природного газу №1702000583 від 03.01.2017 є неукладеним, оскільки сторонами не було погоджено предмет договору (не підписані додатки 1 та 2, передбачені п.2.4 договору).

5.6. З огляду на викладене, враховуючи фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції, які не спростовані судом апеляційної інстанції, та беручи до уваги правову позицію Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 918/450/21, висновки суду апеляційної інстанції в цій частині є необґрунтованими.

5.7. Крім того, у постанові від 18.02.2022 у справі № 918/450/21 Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду виклала таку правову позицію.

Закон України "При ринок природного газу" та Кодекс ГТС визначають предмет договору транспортування як надання послуг, які можуть включати: надання доступу до потужності (розподіл потужності); послуги транспортування; послуги балансування.

За змістом Договору послуги, які можуть бути надані замовнику: послуга замовленої потужності в точках входу та виходу до/з ГТС; послуги фізичного транспортування природного газу ГТС на підставі підтверджених номінацій; послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до ГТС і відбираються з неї (пункт 2.3).

Отже, послуги балансування системи безпосередньо пов`язані із послугою транспортування природного газу.

Відповідно до пункту 1 глави 3 розділу XIV Кодексу ГТС оператор ГТС визначає місячний небаланс для кожного місяця як різницю між обсягом природного газу, який замовник послуг транспортування передав у точках входу і отримав з ГТС у точках виходу за цей газовий місяць.

Місячний небаланс розраховується оператором ГТС до 10-го числа наступного місяця на підставі фактичних даних, одержаних у процесі алокації, яку здійснює оператор ГТС (пункт 2 глави 3 розділу XIV Кодексу ГТС).

Згідно з пунктом 2 розділу XIII Кодексу ГТС замовники послуг транспортування зобов`язані своєчасно врегульовувати свої небаланси.

У главі 3 розділу XIV Кодексу ГТС передбачено порядок урегулювання замовником небалансів. Так, у разі негативного значення небалансу замовник послуг транспортування до 12-го числа наступного місяця: здійснює купівлю природного газу в інших замовників послуг транспортування; здійснює відбір природного газу шляхом подання оператору газосховища балансуючої номінації для врегулювання остатнього небалансу за цей газовий місяць (пункт 4 зазначеної норми).

Відповідно до підпункту 2 пункту 7 глави 3 розділу XIV Кодексу ГТС негативний місячний небаланс, який виник у замовника послуг транспортування та не був врегульований у строк до 12-го числа наступного місяця, врегульовується оператором ГТС за рахунок надання природного газу замовнику послуг транспортування в рамках послуги балансування для покриття ним неврегульованого обсягу природного газу.

Підставою для проведення розрахунку послуг балансування є односторонній акт про надання послуг балансування обсягів природного газу, оформлений оператором ГТС відповідно до умов договору транспортування природного газу. Оператор ГТС до 14-го числа місяця, наступного за звітним, надає замовнику послуг транспортування односторонній акт про надання послуг балансування на обсяги природного газу, місячного небалансу замовника послуг транспортування, що був не врегульований ним відповідно до пунктів 3- 5 глави 3 цього розділу, рахунок на оплату, звіт по точках входу/виходу замовника послуг транспортування (що має містити деталізацію по споживачах замовника послуг транспортування на точках виходу). Замовник послуг транспортування повинен здійснити оплату у строк, що не перевищує 5 банківських днів з дня отримання ним зазначених документів (пункти 3 і 4 глави 4 розділу XIV Кодексу ГТС).

Отже, за законом та Договором достатньою підставою для оплати послуг балансування є існування місячного негативного небалансу, який доводиться алокаціями (звітами), складеними оператором ГТС, на підставі інформації, наданої самим замовником. При цьому зазначена інформація є нерозривно пов`язаною із звітністю сторін щодо надання послуг з транспортування газу безпосередньо.

Кодекс ГТС у розділі ХІІ детально регламентує здійснення алокації (на яких даних ґрунтується, порядок здійснення тощо). Так, у межах процедури алокації передбачено, що підписані щомісячні акти приймання-передачі газу відповідно до положень пункту 2 глави 7 розділу III цього Кодексу, що містять інформацію про щомісячні обсяги природного газу, визначені комерційними вузлами обліку у фізичних точках входу/виходу, поданого до ГТС, є основою для формування інформації, що передається оператору ГТС для здійснення ним алокації (пункт 5 глави 1 розділу ХІІ Кодексу ГТС).

Оплата послуг балансування має бути здійснена замовником у разі надсилання оператором ГТС такому замовнику рахунку на оплату, звіту по точках входу/виходу замовника послуг транспортування (пункти 3 і 4 глави 4 розділу XIV Кодексу ГТС), відсутності доказів самостійного врегулювання небалансу.

З огляду на наведене, Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що для правильного вирішення спору за відсутності узгодженої позиції сторін щодо надання послуг балансування судам належало встановити обставини, пов`язані з наданням послуг власне транспортування газу, дослідити складені сторонами на виконання відповідних умов Договору акти приймання-передачі природного газу в спірний період, у тому числі з метою встановлення обсягів природного газу, визначених комерційними вузлами обліку у фізичних точках входу/виходу, як то передбачено Кодексом ГТС.

5.8. Разом з тим ні суд першої інстанції, ні суд апеляційної інстанції не перевірили обставини щодо складання і підписання сторонами відповідних актів приймання-передачі природного газу.

Як наслідок суди попередніх інстанцій не перевірили відповідності складених позивачем односторонніх актів щодо послуг балансування актам приймання-передачі природного газу.

5.9. Крім того, за доводами позивача спірні обсяги негативних небалансів природного газу виникли у Приватного акціонерного товариства "Гадячгаз" внаслідок безпідставного відбору ним з газотранспортної системи природного газу для покриття його власних виробничо-технічних витрат без подання таких обсягів природного газу до газотранспортної системи.

Відповідно до пункту 1 глави 6 розділу ІІІ Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494 (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), оператор газорозподільної системи укладає договір (договори) на закупівлю природного газу для покриття об`ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній мережі для забезпечення фізичного балансування газорозподільної мережі та власної господарської діяльності.

Разом з тим й Акціонерне товариство "Укртрансгаз" як оператор газотранспортної системи для забезпечення власної господарської діяльності (у тому числі для балансування, власних виробничо-технічних потреб, покриття витрат та виробничо-технологічних витрат) придбаває природний газ у власника природного газу (у тому числі у газовидобувного підприємства, оптового продавця, постачальника) на загальних підставах та ринкових умовах.

Отже, відповідно до вимог чинного законодавства Приватного акціонерного товариства "Гадячгаз" як оператор газорозподільної системи мав би або закупити природний газ для покриття об`ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат, або оплатити цей газ шляхом оплати послуг балансування Акціонерним товариством "Укртрансгаз"; у свою чергу, Акціонерне товариство "Укртрансгаз" для оплатного балансування має використовувати природний газ, який придбаний ним.

З огляду на наведене попереднім судовим інстанціям належало встановити факт закупівлі позивачем природнього газу, що використовувався для балансування в спірний період.

5.10. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до таких правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правових наслідків є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам не відповідають.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

6.2. Беручи до уваги те, що суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права та порушили норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки не дослідили всі зібрані у справі докази та не надали їм належної оцінки, а також враховуючи передбачені частиною другою статті 300 Господарського процесуального кодексу України межі розгляду справи судом касаційної інстанції, судові рішення попередніх інстанцій, прийняті за результатами розгляду справи по суті заявлених позовних вимог підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

7. Судові витрати

Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судом касаційної інстанції не здійснюється.

Керуючись статтями 236 238 240 300 301 308 310 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

1.Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Полтавської області від 13.10.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.11.2021 скасувати, а справу № 917/1951/19 передати на новий розгляд до Господарського суду Полтавської області.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді О. Баранець

О. Кібенко