ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 січня 2021 року
м. Київ
Справа № 917/2085/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І.М. (головуючий), Колос І.Б., Малашенкової Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,
представників учасників справи:
позивача - не з`явився,
відповідача - не з`явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України
на рішення господарського суду Полтавської області від 07.05.2020 та
постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.10.2020
за позовом комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал"
до Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України
про визнання недійсним рішення,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Комунальне підприємство Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" (далі - КП "Полтававодоканал", позивач) звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом до Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - АМК, Територіальне відділення Комітету, відповідач) про визнання недійсним та скасування рішення адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №66/39-р/к по справі № 66-2-50/4-19 від 31.10.2019 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - Рішення № 66-2-50/4-19, спірне рішення) та про зупинення виконання спірного рішення.
1.2. В обґрунтування позовних вимог КП "Полтававодоканал" вказувало, що спірне рішення є незаконним, необґрунтованим, висновки викладені у ньому не відповідають дійсним обставинам справи. У той же час Комітетом не доведено обставини, які мають значення для справи, у зв`язку з чим воно підлягає скасуванню. Зокрема, позивач зазначає, що при встановленні КП "Полтававодоканал" тарифів на послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, Регулятор) від 02.11.2017 №1344, від 28.12.2017 №1576 витрати на оплату праці працівників підприємства, пов`язаної з обслуговуванням вузлів обліку холодної води, які є власністю споживачів, не враховувались. В той же час, відповідачем невірно витлумачено та відповідно зроблено висновки стосовно складової тарифів на послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що діяли в період 2016-2018 років, січня-вересня 2019 року та станом на жовтень 2019 року.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням господарського суду Полтавської області від 07.05.2020 (суддя - Киричук О.А.), яке залишене без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 15.10.2020 (колегія суддів: Фоміна В.О., Тарасова І.В., Шевель О.В.) позовні вимоги задоволено частково. Суд визнав недійсним та скасував Рішення № 66-2-50/4-19 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу". В іншій частині позовних вимог - відмовив.
2.2. Рішення та постанову мотивовано тим, що АМК прийнято спірне рішення в порушення норм чинного законодавства. Комітетом невірно застосовані норми щодо складової тарифів на послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що діяли в період 2016-2018 років, січня-вересня 2019 та станом на жовтень 2019 року.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Територіальне відділення Комітету, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, подало касаційну скаргу, в якій просить суд касаційної інстанції скасувати рішення та постанову суду апеляційної інстанції. Частково скасувати рішення та постанову, в частині задоволення позовних вимог, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. Касаційна скарга подана на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
4.2. Відповідач у касаційній скарзі вказує, що судові рішення у справі ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного та такого, що не ґрунтується на обставинах справах, судового рішення. Скаржник зазначає, що на даний час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: "застосування судами пунктів 1, 10 частини першої статті 1 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" (далі - Закон № 2119-VIII), а також Порядку прийняття приладу обліку на абонентський облік, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 12.10.2018 № 270 (далі - Порядок № 270)".
4.3. Судами попередніх інстанцій необґрунтовано не взято до уваги, що ні Законом України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" ні Порядком №270 не передбачено стягнення із споживачів окремої плати за прийняття на абонентський облік засобів обліку холодної води та окремої плати за їх опломбування.
4.4. Суди попередніх інстанцій необґрунтовано відхилили доводи відповідача, що при наявності у штаті контролерів водопровідного господарства, до обов`язків яких, згідно з "Робочою інструкцією контролера водопровідного господарства відділу по роботі з фізичними особами служби обліку та реалізації", належить здійснення розпломбування/опломбування приладів обліку води та врахування позивачем витрат на оплату праці контролерів до тарифів на надання послуги з централізованого постачання холодної води, КП "Полтававодоканал" штучно створено платну послугу, пов`язану із взяттям на облік квартирних засобів обліку води.
5. Доводи інших учасників справи
5.1. У відзиві на касаційну скаргу позивач доводи касаційної скарги не визнає і погоджуються із висновками судів попередніх інстанцій, а також просить судові рішення попередніх інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
5.2. Так, позивач вказує, що судами попередніх інстанцій в повному обсязі досліджено Рішення № 66-2-50/4-19 та встановлено, що КП "Полтававодоканал" не включено прогнозні витрати пов`язані із обслуговуванням вузлів обліку води які могли бути встановлені споживачами в майбутньому. Судами встановлено, що вихід фахівця до споживача включає не тільки опломбування та розпломбування засобів обліку води, а і перевірку правильності підключення засобів обліку води, а у разі самостійного їх встановлення - монтаж із застосуванням необхідних матеріалів та інструментів.
5.3. З дня набрання чинності Законом № 2119-VIII (02.08.2017) НКРЕКП встановлювались тарифи на централізоване водопостачання та водовідведення, послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) без урахування витрат, пов`язаних з обслуговуванням вузлів обліку холодної води, які є власністю споживачів. Отже, КП "Полтававодоканал", при встановленні тарифів на послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), витрати на оплату праці працівників підприємства, пов`язаної з обслуговуванням вузлів обліку холодної води, які є власністю споживачів, не враховувались.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено таке.
6.2. Листом №66/3-рк/к від 07.06.2018 Полтавським територіальним відділенням Комітету надано КП "Полтававодоканал" рекомендації щодо усунення порушень - припинення стягнення коштів за прийняття на абонентський облік засобів обліку холодної води із споживачів (населення) послуги з централізованого постачання холодної води, та щодо здійснення перерахунків споживачам послуги з централізованого постачання холодної води (населення), з яких стягувалась плата за прийняття на абонентський облік квартирних засобів обліку холодної води, що не передбачена чинним законодавством, за період з 01.01.2016 по поточний період 2018.
6.3. У зв`язку з недотриманням КП "Полтававодоканал" вказаних рекомендацій, розпорядженням № 66/4-рп/к від 11.01.2019 Полтавським територіальним відділенням Комітету розпочато розгляд справи за ознаками порушення вказаним підприємством законодавства про захист економічної конкуренції.
6.4. Під час розгляду справи № 66-2-50/4-19, на підставі наданої КП "Полтававодоканал" інформації та пояснень Полтавським територіальним відділенням Комітету встановлено, що за результатами діяльності 2016-2018 років, січня-вересня 2019 року та станом на жовтень 2019 року відповідач займає монопольне (домінуюче) становище на ринку централізованого постачання холодної води в територіальних (географічних) межах м. Полтава, м. Карлівка, смт. Опішня, смт. Машівка, смт. Шишаки, с. Стасі Диканського р-ну, де розташовані діючі мережі цього підприємства, як таке, що не має жодного конкурента на цьому ринку.
6.5. Дії КП "Полтававодоканал" щодо стягнення коштів із споживачів послуги з централізованого постачання холодної води при прийнятті на абонентський облік квартирних засобів обліку холодної води кваліфіковано як порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 2 статті 50 та частиною першою статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон № 2210-III) у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку централізованого постачання холодної води, що призвели до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
6.6. За результатами розгляду справи, рішенням адміністративної колегії Полтавського територіального відділення Комітету №66/39-р/к від 31.10.2019 по справі №66-2-50/4-19 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу:
- визнано, що КП "Полтававодоканал", відповідно до частини першої статті 12 Закону № 2210-III за підсумками діяльності протягом 2016-2018 років, січня-жовтня 2019 року займає монопольне (домінуюче) становище на ринку централізованого постачання холодної води в територіальних (географічних) межах м. Полтава, м. Карлівка, смт. Опішня, смт. Машівка, смт. Шишаки, с. Стасі Диканського р-ну, де розташовані діючі мережі цього підприємства, як таке, що не має жодного конкурента на цьому ринку;
- визнано дії КП "Полтававодоканал" щодо стягнення коштів із споживачів послуги з централізованого постачання холодної води при прийняти на абонентський облік квартирних засобів обліку холодної води порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 2 статті 50, частини першої статті 13 Закону № 2210-III у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку постачання холодної води в межах території м. Полтава, м. Карлівка, смт. Опішня, смт. Машівка, смт. Шишаки, с. Стасі Диканського р-ну, де розташовані діючі мережі цього підприємства, що призвели до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку;
- відповідно до частини другої статті 52 Закону № 2210-III за порушення, зазначене у пункті 1 резолютивної частини цього рішення, накладено на КП "Полтававодоканал" штраф у розмірі 50 000,00 грн;
- КП "Полтававодоканал" припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, наведене в пункті 2 резолютивної частини цього рішення, та здійснити перерахунки споживачам, з яких стягувалась плата за прийняття на абонентський облік квартирних засобів обліку холодної води у період 2016-2018 років, січня- жовтня 2019 року.
6.7. Рішення № 66-2-50/4-19 мотивовано тим, що протягом 2016-2018 років, січня - жовтня 2019 року для прийняття на абонентський облік квартирних засобів обліку холодної води споживачі послуги з централізованого водопостачання здійснювали оплату за проведення робіт, пов`язаних з взяттям на облік водомірного вузла, на підставі рахунку виконавця послуг - КП "Полтававодоканал".
6.8. Територіальне відділення Комітету визнало, що вимога про сплату споживачами коштів, при прийнятті на абонентський облік квартирних засобів обліку холодної води є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 2 статті 50, частини першої статті 13 Закону № 2210-III, оскільки за наявності у штаті контролерів водопровідного господарства, до обов`язків яких належить здійснення розпломбування/опломбування приладів обліку води, що, також, передбачено нормативними документами з питань персоналу водопровідно-каналізаційного господарства; за наявності фахівців служби обліку та реалізації облікова, що ведуть базу даних споживачів послуги з централізованого водопостачання та водовідведення КП "Полтававодоканал" та врахування витрат на оплату праці фахівців підприємства (в тому числі контролерів), залучених до процесу надання послуг з централізованого постачання холодної води у тарифах на надання послуги з централізованого постачання холодної води, підприємство штучно створило платну "послугу, пов`язану із взяттям на облік абонентів водопостачання" під час прийняття на абонентський облік квартирних засобів обліку води населення, що надавалась (огляд, пломбування) іншими фахівцями (техніком, слюсарем-сантехніком) та витрати на оплату праці яких, за даними підприємства, не враховані у тарифах.
6.9. За висновками Територіального відділення Комітету, оплата за прийняття на абонентський облік квартирних засобів обліку холодної води входить до тарифу на послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), які встановлювались КП "Полтававодоканал" постановами НКРЕКП від 11.08.2016 №1414, від 02.11.2017 №1344, від 28.12.2017 №1576, від 13.11.2018 №1397, від 28.05.2019 №804.
6.10. Звертаючись до суду з позовом у даній справі КП "Полтававодоканал" вказувало, що рішення №66/39-р/к по справі №66-2-50/4-19 прийнято при неповному з`ясуванні обставин, які мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи, які мають значення для справи і які визнано АМК встановленими.
6.11. Так, позивач є природним монополістом з надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення. Діяльність підприємства у відповідності до Закону України "Про природні монополії" підлягає державному регулюванню, зокрема тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення. Для затвердження тарифів на вказані послуги позивач подає до НКРЕКП економічно обґрунтовані розрахунки витрат, які виникають в процесі ліцензійної діяльності підприємства. Тобто, для формування тарифу на водопостачання та водовідведення, позивачем до НКРЕКП надаються, зокрема, розрахунки витрат на оплату праці персоналу (в тому числі контролерів), що безпосередньо здійснює збут послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення споживачам. Витрати ґрунтуються на фактичних даних щодо кількості споживачів, які мають вузли обліку води та споживачів, що проводять розрахунки згідно з затвердженими нормативами споживання.
6.12. Тарифи позивача на послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) встановлені постановою НКРЕКП №1414 від 11.08.2016 у відповідності до вимог Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" та Порядку формування тарифів на послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), затвердженого постановою НКРЕКП від 10.03.2016 за №303. Тарифи передбачають лише витрати позивача на періодичну метрологічну повірку, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиту для побутових потреб воду), що є власністю фізичних осіб. До складової тарифу не закладено витрати, пов`язані з обслуговуванням засобів обліку води, що тільки можуть з`явитись у споживачів. Зокрема, витрати на перевірку технічного стану встановленого засобу обліку та його первісного опломбування.
7. Позиція Верховного Суду. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
7.1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.2. Імперативними приписами частини другої статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
7.3. Причиною спору зі справи стало питання про наявність підстав для визнання недійсним Рішення № 66-2-50/4-19.
7.4. Відповідно до статті 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.
7.5. Згідно з приписами статті 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики, зокрема, в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
7.6. Пунктом 11 частини першої статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб`єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження).
7.7. Статтею 1 Закону № 2210-III встановлено, що економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку; монополізація - досягнення суб`єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, підтримання або посилення цього становища.
7.8. Згідно з частиною першою статті 12 Закону 2210-III суб`єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо: на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб`єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар`єрів для доступу на ринок інших суб`єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.
7.9. У Рішенні № 66-2-50/4-19 встановлено та не заперечується позивачем, що КП "Полтававодоканал" за результатами діяльності в період 2016-2018 років, січня-жовтня 2019 року займає монопольне (домінуюче) становище на ринку централізованого постачання холодної води в територіальних (географічних) межах м. Полтава, м. Карлівка, смт. Опішня, смт. Машівка, смт. Шишаки, с. Стасі Диканського р-ну, де розташовані діючі мережі цього підприємства, як таке, що не має жодного конкурента на цьому ринку.
7.10. За приписами пункту 2 статті 50 Закону 2210-III зловживання монопольним (домінуючим) становищем є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.
7.11. Частиною першою статті 13 Закону № 2210-III встановлено, що зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб`єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб`єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
7.12. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 13 Закону № 2210-ІІІ зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.
7.13. Стаття 13 Закону № 2210-ІІІ не містить положень стосовно мінімальної кількості фактів (подій), яка вважалася б достатньою для кваліфікації дій суб`єктів господарювання за ознаками зловживання монопольним (домінуючим) становищем. Отже, в принципі й одноразове відповідне порушення, належним чином встановлене й доведене, може бути підставою для здійснення такої кваліфікації.
7.14. Відповідно до частини третьої статті 13 Закону № 2210-ІІІ зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом.
7.15. Суди першої та апеляційної інстанції дослідили, що в основу Рішення № 66-2-50/4-19 покладено, зокрема, висновки про те, що: позивачем протягом 2016-2018 років, січня - жовтня 2019 року безпідставно із споживачів стягувалась плата за прийняття на абонентський облік квартирних засобів обліку холодної води. Зокрема, за проведення робіт, пов`язаних з взяттям на облік водомірного вузла централізованого водопостачання.
7.16. Виконання оператором зовнішніх мереж (позивачем) як виконавцем комунальної послуги з централізованого постачання холодної води своїх безпосередніх обов`язків з процедури реєстрації та періодичного огляду вузлів обліку для використання їх показань з метою їх комерційного або розподільного обліку є функцією контролю і у зв`язку з цим не може розглядатись як окрема господарська діяльність. Під час формування тарифу, позивач закладає до нього витрати на оплату праці фахівців підприємства (в тому числі контролерів), залучених до процесу надання послуг з централізованого постачання холодної води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), які здійснюють свої повноваження відповідно посадових інструкцій.
7.17. При цьому, посилаючись на наказ Міністерства праці та соціальної політики України від 29.12.2004 №336, яким затверджено довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників, наказ Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 14.06.1999 №144 та на лист НКРЕКП від 12.10.2018 №934/19.3/7-18 АМК вказував, що до складу виробничої собівартості послуг з централізованого постачання холодної води та/або водовідведення включаються, зокрема, прямі витрати на оплату праці (заробітна плата та інші виплати працівникам, безпосередньо залученим до технологічного процесу надання послуг) відповідно до Закону України "Про оплату праці"; в структурі тарифів на послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), які встановлювались КП "Полтававодоканал" постановами НКРЕКП від 11.08.2016 №1414, від 02.11.2017 №1344, від 28.12.2017 №1576, передбачені витрати на оплату праці фахівців підприємства (в тому числі контролерів), залучених до процесу надання послуг з централізованого постачання холодної води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем).
7.18. Водночас, зі змісту оскаржуваних судових рішень судів попередніх інстанцій вбачається, що суди проаналізувавши надані позивачем постанови НКРЕКП №1414 від 11.08.2016, №1344 від 02.11.2017, №1576 від 28.12.2017 та додатки до них, які містять структуру тарифів на послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), суди дійшли висновку, що тарифи на послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) КП "Полтававодоканал" було встановлено постановою НКРЕКП від 11.08.2016 №1414 у відповідності до чинних на момент встановлення норм Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" і Порядку формування тарифів на послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), затвердженого постановою НКРЕКП від 10.03.2016 №303 та передбачали витрати лише на періодичну метрологічну повірку, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиту для побутових потреб воду), що є власністю фізичних осіб.
7.19. Верховний Суд зазначає, що саме на Антимонопольний комітет України або його територіальне відділення, яке є стороною у справі, крім того, що покладено обов`язок з доведення у суді факту зайняття суб`єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку, а також покладено обов`язок доведення наявності у діях суб`єкта господарювання зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, оскільки саме по собі зайняття монопольного (домінуючого) становища суб`єктом господарювання на ринку не підтверджує його зловживання та не може бути підставою для притягнення до відповідальності, зокрема, у вигляді накладення штрафу відповідно до статті 52 Закону № 2210-ІІІ.
7.20. Отже, господарські суди у розгляді справ мають перевіряти правильність застосування органами Антимонопольного комітету України відповідних правових норм, але не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами Антимонопольного комітету України.
7.21. Відповідно до частини першої статті 59 Закону № 2210-ІІІ підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
7.22. Місцевий та апеляційний господарські суди, беручи до уваги підстави заявленого позову, з наведенням у оскаржуваних судових рішеннях необхідного мотивування, встановили, що при прийнятті рішення №66/39-р/к відповідачем, мала місце невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, а також відповідачем не доведено обставини, які мають значення для справи та які визнано встановленими, оскільки територіальним відділенням Комітету достеменно не досліджено структуру тарифу КП "Полтававодоканал" у спірному періоді.
7.23. Так, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції виходили із того, що протягом 2016 - 2017 років до складової тарифу КП "Полтававодоканал" на послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) позивачем не закладено витрати пов`язані з обслуговуванням засобів обліку води, що прогнозовано можуть з`явитись у споживачів. Тарифи передбачали витрати лише на періодичну метрологічну повірку, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиту для побутових потреб воду), що є власністю фізичних осіб.
7.24. Проте, такі висновки є передчасними та необґрунтованими, з огляду на таке.
7.25. Як вбачається із змісту спірного рішення Комітету № 66-2-50/4-19 КП "Полтававодоканал" протягом 2016-2018 років, січня - жовтня 2019 року для прийняття на абонентський облік квартирних засобів обліку холодної води із споживачів послуги з централізованого водопостачання стягувалась оплата за проведення робіт, пов`язаних з взяттям на облік водомірного вузла. Територіальне відділення Комітету дійшло висновку, що такі дії є зловживанням позивачем монопольним домінуючим становищем та базуються на тому, що призводять до сплати споживачами "штучно створеної підприємством послуги", яка не передбачена нормативно-правовими актами.
7.26. Так, відносини, щодо надання послуг з централізованого постачання холодної води споживачам (фізичним, юридичним особам) в контексті даних правовідносин, з урахуванням часових меж ринку визначених АМК (2016-2018 роки, січень-жовтень 2019 року) регулюються Законами України "Про житлово-комунальні послуги" (далі Закон 1875-IV, який втратив чинність 01.05.2019), "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 № 2189-VIII, "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" (далі Закон № 2119-VIII), Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 (далі - Правила № 630), наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 09.08.2018 №205 "Про затвердження Порядку оснащення окремих приміщень у будівлях вузлами розподільного обліку/приладами-розподілювачами теплової енергії та обладнанням інженерних систем для забезпечення такого обліку" (далі - Порядок № 205) та наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 12.10.2018 № 270 "Про затвердження порядку прийняття приладів обліку на абонентський облік" (далі - Порядок № 270).
7.27. Частиною другою статті 32 Закону 1875-IV (станом на початок спірного періоду), розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством.
7.28. Статтею 10 Закону № 2189-VIII (в редакції закону від 09.12.2017), ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
7.29. Так, право на встановлення вузлів комерційного обліку фізичною особою - споживачем врегульовано чинним законодавством, зокрема: Законом № 2119-VIII та Порядком № 270.
7.30. Відповідно до пункту 11 статті першої Закону № 2189-VIII плата за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг у багатоквартирному будинку (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії) для відшкодування витрат виконавця, пов`язаних з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, а у випадках, визначених цим Законом, також і витрати на обслуговування приладів - розподілювачів теплової енергії та/або вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги у квартирах (приміщеннях) багатоквартирного будинку.
7.31. Згідно зі статтею 1 Закону № 2119-VIII у цьому законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: 1) абонентський облік вузла обліку (далі - абонентський облік) - процедура реєстрації та періодичний огляд вузлів обліку для використання показань вузлів обліку з метою комерційного або розподільного обліку; 5) вузол обліку - комплекс пристроїв (у тому числі засобів вимірювальної техніки, що відповідають вимогам технічних регламентів), допоміжного обладнання та матеріалів до них, призначений для вимірювання спожитої теплової енергії та води, а також технічної реєстрації результатів такого вимірювання, включаючи засоби дистанційної передачі результатів вимірювання (за наявності); 6) вузол розподільного обліку - вузол обліку, що забезпечує індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги в будівлях, де налічуються два та більше споживачів; 10) обслуговування вузлів обліку - огляд, опломбування/розпломбування, періодична повірка (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж), ремонт засобів вимірювальної техніки, які є складовою частиною вузла обліку, забезпечення дистанційної передачі результатів вимірювання (за наявності), ремонт та заміна допоміжних засобів вузла обліку, а за згодою власника (співвласників) будівлі також охорона або страхування вузла обліку.
7.32. Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 2119-VIII оснащення окремих приміщень у будівлях вузлами розподільного обліку/приладами - розподілювачами теплової енергії та обладнанням інженерних систем для забезпечення такого обліку здійснюється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, та не потребує розроблення проектної документації, видачі технічних умов та інших вимог до встановлення вузла розподільного обліку, погодження з державними органами, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими особами, оператором зовнішніх інженерних мереж, виконавцем відповідної послуги.
7.33. Власники (співвласники) приміщень у будівлі, в якій окремі приміщення є самостійними об`єктами нерухомого майна, у разі приєднання такого будинку (будівлі) до зовнішніх інженерних мереж або обладнання такого будинку (будівлі) системою автономного теплопостачання, автономного гарячого водопостачання, автономного водопостачання зобов`язані забезпечити оснащення належних їм приміщень вузлами розподільного обліку відповідно теплової енергії, гарячої води, питної води, крім випадків, передбачених частинами п`ятою - сьомою цієї статті (частина друга статті 4 Закону № 2119-VIII).
7.34. Частиною першою статті 6 Закону № 2119-VIII визначено, що обслуговування та заміна вузлів комерційного обліку здійснюються оператором зовнішніх інженерних мереж відповідно до цього Закону з урахуванням вимог Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність". Оператори зовнішніх інженерних мереж зобов`язані формувати і підтримувати в наявності обмінний фонд вузлів комерційного обліку. Витрати оператора зовнішніх інженерних мереж на обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку (їх складових частин) відшкодовуються споживачами відповідної комунальної послуги, а також власниками (співвласниками) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання у такій будівлі, шляхом сплати виконавцю комунальної послуги внесків на обслуговування та заміну вузла комерційного обліку.
7.35. Згідно частиною четвертою статті 6 Закону № 2119-VIII оператор зовнішніх інженерних мереж, виконавець комунальної послуги, інша особа, що здійснює розподіл обсягів комунальних послуг, зобов`язані приймати вузли обліку, встановлені відповідно до вимог цього Закону, на абонентський облік протягом 14 календарних днів, про що складається відповідний акт. Прийняття приладу обліку на абонентський облік здійснюється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
7.36. В той же час, до прийняття Порядку № 270, яким встановлюється процедура взяття на абонентський облік, а також процедура перегляду інших нормативно-правових актів протягом 6 місяців з дня опублікування Закону (01.08.2017), діяли Правила № 630 та Закон України "Про метрологію та метрологічну діяльність" (далі - Закон № 1314-VII).
7.37. В той же час, Закон 2119-VIII набрав чинності лише 02.08.2017. До цього часу у відповідності до частини четвертої статті 17 Закону № 1314-VII (в редакції з 01.01.2016 до 22.06.2017 - внесення змін Законом N 2119-VIII) періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиті для побутових потреб електричну і теплову енергію, газ і воду), що є власністю фізичних осіб, здійснювалась за рахунок суб`єктів господарювання, що надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання.
7.38. Пунктом 10 Правил №630 передбачено, що справляння плати за нормативами споживання за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань не допускається, за винятком випадків, передбачених абзацом п`ятим пункту 16 цих Правил. Виконавець і споживач не мають права відмовлятися від врахування показань засобів обліку.
7.39. Відповідно до пункту 9 Правил № 630 у квартирі (будинку садибного типу) роботи з установлення засобів обліку води і теплової енергії (далі - квартирні засоби обліку) проводяться спеціалізованою організацією, виконавцем, виробником чи постачальником за рахунок коштів споживача. Квартирні засоби обліку беруться виконавцем на абонентський облік. Періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) квартирних засобів обліку проводяться за рахунок виконавця.
7.40. Підпунктами 5 і 6 пункту 29 Правил № 630 визначено, що споживач має право на "установлення квартирних засобів обліку та взяття їх на абонентський облік; періодичну повірку, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) квартирних засобів обліку". При цьому, згідно з підпунктом 4 пункту 30 Правил надання послуг споживач, зокрема, "зобов`язаний забезпечувати цілісність квартирних засобів обліку та не втручатися в їх роботу".
7.41. Водночас, у пункті 32 Правил № 630 визначено, що виконавець зобов`язаний: забезпечувати за заявою споживача взяття на абонентський облік у тижневий строк квартирних засобів обліку (підпункт 9); контролювати установлені міжповіркові інтервали, проводити періодичну повірку квартирних засобів обліку, їх обслуговування та ремонт, у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж (підпункт 4).
7.42. Отже, аналіз наведених вище нормативних актів свідчить про право споживача на періодичну повірку квартирних засобів обліку та вказує на обов`язок виконавця проводити таку повірку і контролювати міжповіркові інтервали.
7.43. Так, системний аналіз зазначених вище положень Правил № 630 в сукупності дає підстави дійти висновку, що фізична особа-споживач вправі встановити власним коштом водолічильник і надати виконавцю послуг можливість для його пломбування/розпломбування, оскільки така послуга надається виконавцем з метою обліку обсягів спожитої води. Отже, в контексті вищенаведеного, прийняття на абонентський облік засобів обліку води споживачів є функціональним обов`язком виконавця послуги в процесі надання послуг з централізованого постачання холодної води.
7.44. Поряд з цим, до 02.08.2017 оплата цих послуг (у контексті питань спірного правовідношення) чинним законодавством передбачена не була.
7.45. Окрім того, тарифи на послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що встановлені постановою НКРЕКП від 11.08.2016 №1414, відповідно до чинних на момент встановлення норм Закону № 1314-VII і Порядку формування тарифів на послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), затвердженого постановою НКРЕКП від 10.03.2016 №303, також передбачали витрати позивача на періодичну метрологічну повірку, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиту для побутових потреб воду), що є власністю фізичних осіб.
7.46. Так, судами встановлено, що на вимогу Територіального відділення Комітету в рамках розгляду справи № 66-2-50/4-19, позивачем надавалась інформація щодо затверджених наказами підприємства калькуляції вартості послуг, пов`язаних із взяттям на облік водомірних вузлів споживачів, до якої підприємством віднесено: оплату праці, нарахування на оплату праці (ЄСВ), матеріали, проїзд громадським транспортом , накладні витрати, ПДВ. Розміри вартості виходу спеціаліста до абонента по заяві (для фізичних осіб), пов`язаних із взяттям на облік водомірного вузла, затверджувались КП "Полтававодоканал" наказами: "Щодо застосування скоригованих калькуляцій вартості робіт" №50 від 28.08.2015; "Щодо затвердження калькуляцій вартості робіт і послуг, пов`язаних з іншою діяльністю служби обліку та реалізації" від 29.09.2017 №71; "Про внесення змін до наказу 71 від 29.09.2017 щодо вартості робіт і послуг, пов`язаних з іншою діяльністю служби обліку та реалізації" від 27.12.2017 №92.
7.47. Суди попередніх інстанцій, приймаючи оскаржувані судові рішення, дійшли висновку, що послуга - прийняття та абонентський облік вузлів обліку води не є тотожною послузі з обслуговування вузлів обліку. Як зазначено судами, виходячи із встановлених обставин даної справи, позивачем встановлено оплату вартості саме за вихід спеціаліста до абонента по заяві (для фізичних осіб), пов`язаного із взяттям на облік водомірного вузла задля обстеження водопровідних мереж та водомірного вузла, перевірки відповідності його технічній документації, опломбування водомірного вузла, що є однією із складових надання послуги щодо прийняття вузла обліку на абонентський облік.
7.48. Так, в основу оскаржуваних судових рішень покладено висновок про те, що з набранням чинності Закону № 2119-VIII, НКРЕКП встановлювались тарифи на централізоване водопостачання та водовідведення, послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), у тому числі і для позивача, без урахування витрат, пов`язаних з обслуговуванням вузлів обліку холодної води, які є власністю споживачів, а витрати на оплату праці працівників позивача, пов`язаної із встановлення та обслуговуванням вузлів обліку холодної води, які є власністю споживачів, не враховувались.
7.49. У вирішенні спору названі судові інстанції виходили лише із того, що позивачем протягом 2016 - 2017 років до складової тарифу на послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) не закладено витрати пов`язані з обслуговуванням засобів обліку води, що прогнозовано можуть з`явитись у споживачів.
7.50. Такий висновок є передчасним, оскільки спір у даній справі стосується не питань включення таких витрат до складу тарифів, а обставин, пов`язаних з установленням КП "Полтававодаканал" інших умов придбання товару, які неможливо було б встановити за існування значної конкуренції на ринку, тобто стягнення зі споживачів плати за взяття на абонентський облік лічильника, яка чинним законодавством передбачена не була. Наявність чи відсутність таких умов господарськими судами належним чином не з`ясована.
7.51. Відповідно до пунктів 1 і 2 частини другої статті 13 Закону № 2210-ІІ зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається: встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.
7.52. З урахуванням цих законодавчих приписів, за якими територіальне відділення Комітету у прийнятті спірного рішення кваліфікувало дії підприємства, господарські суди у розгляді даної справи повинні були вичерпно з`ясувати обставини, з якими названий Закон пов`язує визнання певних дій зловживанням монопольним (домінуючим) становищем та застосування передбачених ним заходів відповідальності. Однак усього кола таких обставин попередніми судовими інстанціями не перевірено та відповідно неповно встановлено всі фактичні обставини, пов`язані з наявністю чи відсутністю в діях КП "Полтававодоканал" ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
7.53. Разом з тим, суд касаційної інстанції в силу положень частини другої статті 300 ГПК України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по-новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.
7.54. Оскільки суди попередніх інстанцій не встановили всіх фактичних обставин, пов`язаних з наявністю чи відсутністю в діях КП "Полтававодоканал" ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції у Суду з наведених у цій постанові мотивів відсутні підстави для формування висновку у даній справі, оскільки формування висновку Верховного Суду про застосування норми права у подібних правовідносинах є можливим у справі, у якій судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, надано належну правову оцінку всім зібраним у справі доказам та застосовано закон, який підлягав застосуванню.
8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
8.1. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.
8.2. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
8.3. Відповідачем доведено неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому судові рішення обох інстанцій підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.
8.4. У новому розгляді справи суду необхідно взяти до уваги вказане, належним чином дослідити наявні в матеріалах справи докази згідно з вимогами статті 86 ГПК України, надати оцінку всім обставинам справи в сукупнності та вирішити спір у відповідності до вимог статей 236 - 238 названого кодексу.
9. Судові витрати
9.1. З огляду на висновок Верховного Суду про часткове задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до місцевого господарського суду судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, підлягають розподілу за результатами вирішення спору.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, керуючись статтями 300 301 308 310 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України,
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Полтавської області від 07.05.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.10.2020 у справі № 917/2085/19 скасувати.
3. Справу передати на новий розгляд до Господарського суду Полтавської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Бенедисюк
Суддя І. Колос
Суддя Т. Малашенкова