ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2024 року

м. Київ

cправа № 917/227/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С. К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Случ О. В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Комунального підприємства "Теплоенерго" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області

на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 04.10.2023

у справі № 917/227/23

за позовом Комунального підприємства "Теплоенерго" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області

до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго"

про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2023 року Комунальне підприємство "Теплоенерго" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (далі - КП "Теплоенерго", позивач) звернулося до господарського суду з позовом про стягнення із Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (далі - ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго", відповідач) заборгованості у сумі 19 108 912,99 грн за договором на транспортування теплової енергії від 29.11.2022 № 29-11-22/2, з яких 19 038 459,92 грн - основний борг за листопад - грудень 2022 року, 40 329,75 грн - 3 % річних, 30 123,32 грн - інфляційні втрати.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 07.06.2023 (суддя - Д. Сірош) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 19 038 459,92 грн основного боргу, 18 537,43 грн інфляційних втрат, 40 329,75 грн 3 % річних.

В решті позову відмовлено.

У липні 2023 року ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" звернулося до апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 07.06.2023 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Також ним було подано клопотання про зупинення провадження у справі № 917/227/23 до вирішення справи № 440/1213/23, яка розглядається в порядку адміністративного судочинства, до набрання законної сили рішенням у ній.

Вказане клопотання обґрунтовано тим, що ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправними та нечинними п. п. 3, 7 рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 27.12.2022 № 1976 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води для відповідної категорії споживачів, що надаються КП "Теплоенерго" (далі - рішення від 27.12.2022 № 1976), а адміністративним судом було відкрито провадження у справі № 440/1213/23 та призначено позов до розгляду, про що прийнято відповідну ухвалу. На думку заявника, оскаржувані пункти суперечать постанові Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на комунальні послуги", ст. 21 Закону України "Про житлово - комунальні послуги", обмежують та порушують права й інтереси підприємства.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.10.2023 (головуючий суддя - П. В. Тихий, судді - О. І. Терещенко, І. А. Шутенко) клопотання ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" задоволено. Зупинено провадження у справі № 917/227/23 до набрання законної сили рішенням Полтавського окружного адміністративного суду у справі № 440/1213/23 згідно з п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Задовольняючи вказане клопотання, апеляційний господарський суд виходив з встановленої об`єктивної неможливості розгляду справи № 917/227/23 до вирішення пов`язаної з нею адміністративної справи № 440/1213/23.

Не погоджуючись із прийнятою ухвалою апеляційного господарського суду, позивач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а справу передати на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Скаржник, посилаючись на абз. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України, зазначає, що апеляційний господарський суд не дотримався норм п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України та дійшов помилкового висновку, що розгляд справи № 440/1213/23 є перешкодою для встановлення обставин у справі № 917/227/23 під час її розгляду. Зазначає, що суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, що узгоджується із висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 17.04.2019 у справах № 924/645/18, № 910/23396/16, від 15.05.2019 у справі № 904/3935/18, від 20.12.2019 у справах № 910/13234/18, № 910/759/19, від 29.04.2020 у справі № 903/611/19, від 18.05.2020 у справах № 905/1728/14, № 908/4808/14, від 04.12.2020 у справі № 917/514/19, від 25.03.2021 у справі № 873/148/20, від 12.05.2021 у справі № 922/2838/20.

На думку скаржника, апеляційним господарським судом залишено поза увагою такі обставини: вартість транспортування теплової енергії за грудень - листопад 2022 року, стягнута за рішенням суду, встановлена сторонами відповідно до п. 3.4 договору, який є дійсним на момент виникнення спірних правовідносин; акт наданих послуг за листопад 2022 року підписаний сторонами без зауважень та кошти за ним сплачено частково; акт наданих послуг за грудень 2022 року підписаний сторонами із зауваженнями, однак оплачений частково після прийняття рішення від 27.12.2022 № 1976. Вважає, що звернення відповідача до адміністративного суду з позовом про визнання частково протиправним та нечинним рішення від 27.12.2022 № 1976, прийнятого з процедурних питань, не є підставою для ігнорування умов договору та не може бути обставиною не виконання цього договору.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.10.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою КП "Теплоенерго" на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України, призначено останню до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та надано строк на подання відзиву на касаційну скаргу до 20.11.2023.

08.11.2023 через підсистему "Електронний суд" до Верховного Суду від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останній просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін, з підстав наведених у цьому відзиві. Зокрема, посилався на те, що станом на час укладення договору тарифу на транспортування теплової енергії не встановлено, а тому у договорі була передбачена умова щодо встановлення тарифу відповідно до вимог чинного законодавства. Спірний тариф на транспортування був встановлений 27.12.2023, ознайомившись із яким, відповідачем було прийнято рішення оскаржити його до суду. Вважає, що дійсність розрахунку заборгованості за договором на транспортування теплової енергії від 29.11.2022 № 29-11-22/2 не може бути перевірена самостійно господарським судом у цьому випадку.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.12.2023 касаційне провадження, порушене за касаційною скаргою КП "Теплоенерго" на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 04.10.2023 у справі № 917/227/23, було зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 910/17615/20 та оприлюднення повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.03.2024 поновлено провадження у справі № 917/227/23 на підставі ст. 230 ГПК України.

З метою всебічного, повного та об`єктивного розгляду справи Верховний Суд дійшов висновку про розгляд справи № 917/227/23 у розумний строк у розумінні положень ст. 114 ГПК України, тобто такий, що є необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи з метою забезпечення належного судового захисту.

Переглянувши в касаційному порядку оскаржувану ухвалу апеляційного господарського суду, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Розумний строк судового розгляду є невід`ємним елементом права на справедливий судовий розгляд, який безпосередньо закріплений в п. 1 ст. 6 ЄКПЛ. При тлумаченні поняття "розумні строки" ЄСПЛ визначив момент початку та закінчення цих строків, а також вивів критерії, які повинні враховуватися при оцінці певного строку як розумного, а саме: складність справи, важливість для заявника питання, що розглядається судом, поведінка заявника, поведінка державних органів.

Глава 8 роз. ІІІ ГПК України містить норми, які регулюють залишення позову без розгляду, зупинення і закриття провадження у справі.

Зупинення провадження у справі зупиняє перебіг процесуальних строків (ч. 1 ст. 117 ГПК України), який продовжується з дня поновлення провадження у справі (ч. 2 ст. 117 ГПК України), а самі випадки, які регламентують зупинення провадження у справі чітко передбачені ст. ст. 227 228 ГПК України і є вичерпними.

Положення ст. 227 ГПК України передбачають обов`язок суду зупинити провадження у справі.

Так, за п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках: об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому п. 5 ч. 1 ст. 227 цього Кодексу до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи (п. 4 ч. 1 ст. 229 ГПК України).

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено.

Здійснюючи тлумачення вказаних норм процесуального права, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у п. п. 8.11, 8.12 постанови від 01.03.2024 у справі № 910/17615/20 сформулював висновок про те, що, по-перше, провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього; по-друге, під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи необхідно розуміти те, що обставини, які розглядаються в такій справі, не можуть бути встановлені судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, черговості розгляду вимог тощо; по-третє, обов`язкова пов`язаність справи, що зупиняється, з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема, факти, що мають преюдиційне значення.

Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі з огляду на вимоги п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд повинен у кожному конкретному випадку з`ясувати: чи існує вмотивований зв`язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду цієї справи з вказівкою на обставини, які встановлюються судом в іншій справі (див. також постанову Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14.02.2022 у справі № 357/10397/19).

Водночас, за приписами п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, предметом спору у справі, яка розглядається, є стягнення з відповідача заборгованості через неналежне виконання ним зобов`язань за договором на транспортування теплової енергії від 29.11.2022 № 29-11-22/2, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню разом з 3 % річними та інфляційними втратами.

Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції встановив такі істотні обставини: наявність договірних відносин, зміст обов`язків сторін, в тому числі строки та порядок оплати тощо.

Ухвалюючи зупинити провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням Полтавського окружного адміністративного суду у справі № 440/1213/23 про визнання протиправними та нечинними п. п. 3, 7 рішення від 27.12.2022 № 1976, апеляційний господарський суд, керувався тим, що предметом спору у справі № 917/227/23 є вимоги позивача про стягнення заборгованості із оплати за надані послуги з транспортування теплової енергії за період листопад - грудень 2022 року, правомірність розміру стягнення якої (серед іншого, коректність актів наданих послуг із транспортування теплової енергії і зазначених у них сум) залежить від тарифів на транспортування, встановлення яких оскаржується відповідачем в межах справи № 440/1213/23 в суді адміністративної юрисдикції.

Статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 01.03.2024 у справі № 910/17615/20 зазначив про таке:

- врахувавши норми КАС України, встановив, що під час розгляду справи про визнання протиправним та нечинним нормативного-правового чи індивідуального акта суд адміністративної юрисдикції з`ясовує питання законності чи незаконності прийняття такого акта; законність та порядок прийняття якого не належить до обставин справи господарської юрисдикції;

- у справі № 910/17615/20 апеляційний господарський суд допустив не правильне тлумачення та не у повній мірі дотримався процесуальних норм та зупинив провадження у справі до вирішення в адміністративній справі спору щодо визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта, визначивши його чинність та дію як обставину, яка підлягає з`ясуванню в цьому випадку. Однак вирішення питання про чинність/нечинність відповідного акта не є підставою для зупинення провадження в господарській справі, адже господарський суд в межах вирішення господарського спору не лише може, але й зобов`язаний самостійно, дотримуючись завдань та принципів господарського судочинства, закріплених у ст. 2 ГПК України, в тому числі змагальності та диспозитивності, встановити обставини, які є предметом доказування у ній, застосувати джерела права та розглянути спір відповідно до ст. ст. 2 11 ГПК України.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, за встановлених судами попередніх інстанцій обставин, Верховний Суд вважає, що не може свідчити про об`єктивну неможливість розгляду цієї справи про стягнення заборгованості за договором транспортування теплової енергії від 29.11.2022 № 29-11-22/2, 3 % річних та інфляційних втрат до вирішення у цьому випадку справи № 440/1213/23, оскільки підставами зупинення у такому випадку може бути неможливість суду встановити та оцінити певні конкретні обставини - факти, що мають суттєве значення для вирішення цього спору на підставі наявних у матеріалах справи доказів, неможливість здійснити перевірку законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, відповідно до викладених у ньому висновків. Однак апеляційний господарський суд не здійснив апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції на підставі наявних у матеріалах справи документів, які були достатніми для ухвалення апеляційним господарським судом рішення відповідно до норм ст. 236 ГПК України, а безпідставно зупинив провадження у цій справі № 917/227/23 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України.

Верховний Суд вважає, що зупинення апеляційним господарським судом провадження у цій справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 440/1213/23, здійснене з порушенням норм п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, що призвело до безпідставного затягування розгляду справи, нездійснення розгляду справи упродовж розумного строку та, що суперечить засадам господарського судочинства та вимогам Конвенції.

Крім того, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 01.03.2024 у справі № 910/17615/20 також зазначив, що реалізація судом обов`язку зупинити провадження у справі у випадках, передбачених ч. 1 ст. 227 ГПК України має відбуватись у межах встановлених ч. 3 ст.195 ГПК України.

З протоколу судового засідання від 04.10.2023 та відтворення звукозапису судового засідання вбачається, що суд апеляційної інстанції заслухав пояснення сторін, сторони висловили прохання до суду стосовно апеляційної скарги, перейшов до дослідження доказів. Отже, суд апеляційної інстанції постановив оскаржувану ухвалу про зупинення провадження у справі після початку розгляду справи по суті.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає задоволення, а оскаржувана ухвала апеляційного господарського суду - скасуванню з направлення справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до п. 14 ст. 129 ГПК України суд касаційної інстанції не здійснює розподіл судового збору.

Керуючись п. 13 ст. 8, ст. ст. 300 301 308 310 314 315 317 ГПК України, Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Теплоенерго" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області задовольнити.

Ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 04.10.2023 у справі № 917/227/23 скасувати.

Справу № 917/227/23 передати до Східного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С. К.

Судді: Волковицька Н. О.

Случ О.В.