№ 917/254/23 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2024 року

м. Київ

cправа № 917/254/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Кібенко О.Р.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Східного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Россолов В.В., судді: Хачатрян В.С., Склярук О.І.)

від 20.05.2024 (про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 21.03.2023)

та ухвалу Східного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Россолов В.В., судді: Хачатрян В.С., Склярук О.І.)

від 20.05.2024 (про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 11.05.2023)

у справі № 917/254/23

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нивелон",

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

треті особи, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Державний реєстратор Виконавчого комітету Решетилівської міської ради Різник Віталія Вікторівна, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

про визнання недійсним рішення зборів учасників, скасування реєстраційної дії.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НИВЕЛОН" (далі - ТОВ "НИВЕЛОН", відповідач) про:

1) визнання недійсними рішення загальних зборів учасників ТОВ "НИВЕЛОН", які оформлені протоколом від 30.06.2022 №1/2022;

2) скасування реєстраційної дії від 04.07.2022 № 1009571070007007571, проведену державним реєстратором виконавчого комітету Решетилівської міської ради Різник В. В. щодо ТОВ "НИВЕЛОН".

1.2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що його, не було повідомлено про проведення спірних загальних зборів, що стало наслідком порушення його корпоративних прав як учасника ТОВ "НИВЕЛОН". Крім того, ОСОБА_1 відзначає, що рішення зборів учасників ТОВ "Нивелон", яке оформлене протоколом від 30.06.2022 № 1/2022, не містить відомостей про обрання голови зборів та/або уповноваження інших осіб на підписання протоколу.

2. Короткий зміст судових рішень, ухвалених за результатом розгляду справи по суті спору

2.1. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 08.04.2024 у справі №917/254/23 у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

2.2. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив суд:

1. Поновити ОСОБА_1 пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Полтавської області від 08.04.2024 у справі №917/254/23.

2. Відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Полтавської області від 08.04.2024 у справі №917/254/23.

3. Скасувати ухвалу Господарського суду Полтавської області від 23.03.2023 (дата вказана у апеляційній скарзі) у справі №917/254/23 в частині відмови у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів (від 16.02.2023 вх. № 2126) (пункт 10 резолютивної частини ухвали).

4. Скасувати ухвалу Господарського суду Полтавської області від 11.05.2023 у справі № 917/254/23 в частині відмови у задоволенні повторного клопотання позивача про витребування доказів (від 10.05.2023 вх. № 5855) (пункт 11 резолютивної частини ухвали).

5. Розглянути та задовольнити клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів від 16.02.2023 вх. № 2126 та від 10.05.2023 вх. № 5855.

6. Скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 08.04.2024 у справі № 917/254/23.

7. Ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

2.2.1. Оскаржуючи ухвали суду першої інстанції разом із судовим рішенням по суті спору, апелянт керувався приписами частини третьої статті 255 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

2.3. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.05.2024 у справі №917/254/23 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Полтавської області від 08.04.2024 у справі №917/254/23, справу призначено до розгляду.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.05.2024 у справі №917/254/23 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 21.03.2023 (повний текст складено 23.03.2023) у справі № 917/254/23.

2.3.1. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження на ухвали Господарського суду Полтавської області від 21.03.2023 та від 11.05.2023, суд апеляційної інстанції відзначив, що згідно з переліком процесуальних документів, визначених частиною першою статті 255 ГПК України, не вбачається визначення законодавцем ухвали суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про витребування доказів, як самостійної ухвали, яка підлягає перегляду у суді апеляційної інстанції.

3. Короткий зміст вимог касаційних скарг та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись із ухвалами суду апеляційної інстанції від 20.05.2024, якими відмовлено у відкритті апеляційного провадження на ухвали Господарського суду Полтавської області від 21.03.2023 та від 11.05.2023 у справі № 917/254/23, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційними скаргами, в яких просить ухвали Східного апеляційного господарського суду від 20.05.2024 у справі №917/254/23 скасувати, а справу передати до Східного апеляційного господарського суду для продовження розгляду вимог ОСОБА_1 про скасування ухвал Господарського суду Полтавської області від 21.03.2023 та від 11.05.2023 у справі № 917/254/23 в межах апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Полтавської області від 08.04.2024 у справі №917/254/23, до якої включено заперечення на вказані ухвали.

Так, в обґрунтування своєї правової позиції скаржник вказує, що судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваних ухвал неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема, статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, статті 19 55 Конституції України, а також порушено норми процесуального права, зокрема, частину першу статті 2, частину першу статті 4, частину четверту статті 11, статтю 13, частину першу статті 254, частини першу, третю статті 255, частину першу статті 261 ГПК України.

Скаржник відзначає, що апеляційна скарга спрямована на оскарження рішення першої інстанцій та ухвал про відмову у витребуванні доказів, шляхом включення заперечень на ці ухвали до апеляційної скарги, як того вимагає частина третя статті 255 ГПК України, оскільки такі ухвали не підлягають окремому оскарженню від рішення суду.

3.2. Відзиви на касаційні скарги до Суду не надходили.

4. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Розгляд клопотань

4.1. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.05.2024 у справі №917/254/23 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Студенець В.І., судді: Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.

Ухвалою Верховного Суду від 13.06.2024 відкрито касаційне провадження у справі №917/254/23 за касаційними скаргами ОСОБА_1 на ухвали Східного апеляційного господарського суду від 20.05.2024 у справі №917/254/23 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.06.2024 у справі №917/254/23 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Студенець В.І., судді: Бакуліна С.В., Баранець О.М.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.07.2024 у справі №917/254/23 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Студенець В.І., судді: Баранець О.М., Кібенко О.Р.

4.2. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина четверта статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції з посиланням на норми права, якими керувався Суд

5.1. Предметом касаційного оскарження є ухвали Східного апеляційного господарського суду від 20.05.2024 у справі №917/254/23, якими відмовлено у відкритті апеляційного провадження на ухвали Господарського суду Полтавської області від 21.03.2023 та від 11.05.2023 у справі № 917/254/23 (в частині відмови у задоволенні клопотаннь позивача про витребування доказів).

Перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні оскаржуваних ухвал, Верховний Суд зазначає таке.

5.2. Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 №11-рп/2007).

Відповідно до приписів пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з конституційних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Згідно із частиною першою та другою статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами (пункти 1, 2, 8-11 частини третьої статті 2 ГПК України).

Так, відповідно до частини другої статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Частиною першою статті 255 ГПК визначено перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції.

Конструкція вказаної вище правової норми дає підстави дійти однозначного висновку про те, що перелік ухвал, які підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, наведений у частині першій статті 255 ГПК України, є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню.

Разом з тим, за загальним правилом, закріпленим у частині третій статті 255 ГПК України, заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

5.3. Так, як встановлено судом апеляційної інстанції позивач у даній справі звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Полтавської області від 08.04.2024 у справі №917/254/23.

У вказаній апеляційній скарзі ОСОБА_1 , окрім іншого, у порядку частини третьої статті 255 ГПК України висловив свої заперечення на ухвали Господарського суду Полтавської області від 21.03.2023 та від 11.05.2023 у справі № 917/254/23, якими зокрема було відмовлено позивачу у задоволенні клопотань про витребування доказів. З огляду на що позивач у прохальній частині апеляційної скарги просив суд апеляційної інстанції скасувати і ухвали Господарського суду Полтавської області від 21.03.2023 та від 11.05.2023, і рішення Господарського суду Полтавської області від 08.04.2024 у справі №917/254/23.

Східний апеляційний господарський суд, розглянувши матеріали апеляційної скарги позивача, ухвалою суду від 11.05.2024 роз`єднав апеляційні вимоги ОСОБА_1 за скаргою у справі №917/254/23 та відповідно виділив в окремі апеляційні провадження вимоги ОСОБА_1 за апеляційною скаргою у справі №917/254/23, а саме:

- скасування ухвали Господарського суду Полтавської області від 21.03.2023 у справі № 917/254/23;

- скасування ухвали Господарського суду Полтавської області від 11.05.2023 у справі № 917/254/23;

- скасування рішення Господарського суду Полтавської області від 08.04.2024 у справі №917/254/23.

За результатом розгляду апеляційних вимог ОСОБА_1 про скасування ухвал Господарського суду Полтавської області від 21.03.2023 та від 11.05.2023 у справі № 917/254/23, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження, так як переліком процесуальних документів, визначених частиною першою статті 255 ГПК України не вбачається визначення законодавцем ухвали суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про витребування доказів, як самостійної ухвали, яка підлягає перегляду у суді апеляційної інстанції.

5.4. Колегія суддів, оцінюючи доводи та мотиви, з яких виходив суд при ухваленні оскаржуваних судових рішень, через призму нормативно-правового регулювання спірних правовідносин (частини другої статті 254, частини третьої статті 255 ГПК України), вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про неможливість оскарження разом з рішенням суду по суті спору ухвал суду першої інстанції (зокрема, про відмову у задоволенні клопотання про витребування доказів), які, у свою чергу, не містяться у переліку ухвал, визначених частиною першою статті 255 ГПК України.

Так, у рішенні від 27.01.2010 N 3-рп/2010 Конституційний Суд України, надаючи тлумачення припису про те, що заперечення на ухвали, які не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду, виснував, зокрема, що це положення слід розуміти так, що будь-яка ухвала суду підлягає перегляду в апеляційному порядку самостійно або разом з рішенням суду.

Відповідно до висновку Верховного Суду, що викладений у постановах від 19.01.2022 у справі №910/14647/19, від 10.07.2023 у справі №910/13020/22 тощо тлумачення та застосування положень статті 255 ГПК України має відбуватися із урахуванням можливості/неможливості поновити свої права особою, яка подає апеляційну скаргу, в інший спосіб, аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду. При цьому будь-яка ухвала суду підлягає перегляду в апеляційному порядку самостійно або разом з рішенням суду.

Отже, ураховуючи положення пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України, статей 254 255 ГПК України, а також сталу та послідовну судову практику застування наведених норм права, колегія суддів відзначає, що будь-яка ухвала, що не міститься у переліку частини першої статті 255 ГПК України, може бути переглянута в апеляційному порядку разом з рішенням суду, ухваленого за результатом розгляду справи по суті спору.

Разом з тим, з огляду на зміст ухвал апеляційного суду, що оскаржуються, можна зробити висновок, що суд апеляційної інстанції вищенаведеного не врахував та дійшов помилкового висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі положень пункту 1 частини першої статті 261 ГПК України.

Відтак Східний апеляційний господарський суд, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, припустився порушення норм процесуального права, зокрема частини другої статті 254, частини третьої статті 255, пункту 1 частини першої статті 261 ГПК України, внаслідок чого помилково постановив ухвали, якими відмовив у відкритті апеляційного провадження, та відповідно не переглянув судове рішення першої інстанції в апеляційному порядку з урахуванням заперечень на ухвали Господарського суду Полтавської області від 21.03.2023 та від 11.05.2023 у справі № 917/254/23,що були наведені у апеляційній скарзі на рішення суду по суті спору.

5.5. За таких обставин, доводи касаційної скарги позивача знайшли своє підтвердження, а відтак наявні підстави для скасування оскаржуваних ухвал суду апеляційної інстанції з направленням справи для продовження розгляду в суді апеляційної інстанції у межах апеляційного оскарження рішення суду по суті спору.

Враховуючи спірний характер правовідносин сторін, наведена міра обґрунтування даного судового рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

5.6. ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Доводи скаржника за результатами касаційного розгляду щодо порушення судом попередньої інстанції норм процесуального права знайшли своє підтвердження з мотивів, викладених у розділі 5 цієї Постанови.

6.2. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Відповідно до частини шостої статті 310 ГПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Згідно із частиною четвертою статті 304 ГПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанції, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд суду першої або апеляційної інстанції.

6.3. Ураховуючи наведене у цій Постанові, оскаржувані ухвали підлягають скасуванню як такі, що постановлені з порушенням норм процесуального права, а справа - направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

7. Судові витрати

7.1. З огляду на те, що оскаржувані ухвали підлягають скасуванню, а справа передається для продовження розгляду справи в суді апеляційної інстанції, розподіл судових витрат у справі, у тому числі й сплаченого за подання касаційної скарги, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300 301 304 308 310 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційні скарги ОСОБА_1 задовольнити.

2. Ухвали Східного апеляційного господарського суду від 20.05.2024 у справі №917/254/23 (якими відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвали Господарського суду Полтавської області від 21.03.2023 та від 11.05.2023) скасувати.

3. Справу № 917/254/23 направити до Східного апеляційного господарського суду для продовження розгляду матеріалів апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвали Господарського суду Полтавської області від 21.03.2023 та від 11.05.2023 у межах апеляційного перегляду рішення Господарського суду Полтавської області від 08.04.2024 у справі №917/254/23.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Студенець

Судді О. Баранець

О. Кібенко